Зиоміцин 250 мг таблетки №6

Зиоміцин (Ziomycin) інструкція по застосуванню

Склад

Діюча речовина: азитроміцин (аzithromycin);

• 1 таблетка містить азитроміцин дигідрату у перерахуванні на азитроміцин 250 мг або 500 мг;

Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, натрію лаурилсульфат, повідон К 90, тальк, магнію стеарат, покриття Opadry 04B52069 жовтий: гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), хіноліновий же.

Лікарська форма

Таблетки покриті оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості

Таблетки по 250 мг: таблетки, вкриті оболонкою жовтого кольору, з логотипом "А 250" з одного боку та гладкі з іншого;

Таблетки по 500 мг: таблетки, покриті оболонкою жовтого кольору, з логотипом «А 500» з одного боку і гладкі з іншого.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного використання. Макроліди, лінкозаміди та стрептограміни. Азітроміцин. Код АТХ J01F A10.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Азитроміцин є макролідним антибіотиком, що належить до групи азалідів. Молекула утворюється внаслідок введення атома азоту в лактонове кільце еритроміцину А.

Механізм дії азитроміцину полягає в інгібуванні синтезу бактеріального білка за рахунок зв'язування з 50 S – субодиницею рибосом та пригнічення транслокації пептидів.

Механізм резистентності

Повна перехресна резистентність існує серед Streptococcus рпеітопіае, бета-гемолітичного стрептокока групи А, Enterococcus faecalis та Staphylococcus aureus, включаючи метицилінрезистентний золотистий стафілокок (М RS А), до еритромідліну, а еритроміцину, а еритроміцину.

Поширеність набутої резистентності може бути різною залежно від місцевості та часу для виділених видів, тому локальна інформація про резистентність потрібна особливо при лікуванні важких інфекцій. У разі потреби можна звернутися за кваліфікованою порадою, якщо місцева поширеність резистентності така, коли ефективність препарату при лікуванні принаймні деяких типів інфекцій є сумнівною.

Спектр антимікробної дії азитроміцину

Зазвичай чутливі види

Аеробні грампозитивні бактерії

Staphylococcus aureus метицилінчутливий Streptococcus рnеитоnіае пеніцилінчутливий Streptococcus рyogenes

Аеробні грамнегативні бактерії

Haemophilus influenzae Haemophilus parainfluenzae Legionella pneumophila Moraxella catarrhalis Pasteurella multoсida

Анаеробні бактерії

Clostridium perfringens Fusobacterium spp. Prevotella spp. Porphyriomonas spp.

Інші мікроорганізми

Chlamydia trachomatis Chlamydia рпеитопіае Mycoplasma pneumonia

Види, які можуть набувати резистентності

Аеробні грампозитивні бактерії

Streptococcus pneumonia з проміжною чутливістю до пеніциліну і пеніцилінрезистентний

Природно резистентні організми

Аеробні грампозитивні бактерії

Enterococcus faecalis Стафілококи МRSА, МRSЕ*

Анаеробні бактерії

Група бактероїдів Bacteroides fragilis

* Метицилінрезистентний золотистий стафілокок має дуже високу поширеність набутої стійкості до макролідів і був вказаний тут через рідкісну чутливість до азитроміцину.

Фармакокінетика

Біодоступність після перорального застосування становить близько 37%. Максимальна концентрація в сироватці досягається через 2-3 години після прийому препарату. При внутрішньому прийомі азитроміцин розподіляється по всьому організмі. У фармакокінетичних дослідженнях було показано, що концентрація азитроміцину у тканинах значно вища (у 50 разів), ніж у плазмі крові, що свідчить про сильне зв'язування препарату з тканинами.

Зв'язування з білками сироватки крові варіює залежно від плазмових концентрацій і становить від 12% при 0,5 мкг/мл до 52% при 0,05 мкг/мл у сироватці крові. Уявний обсяг розподілу у рівноважному стані (VV ss) становив 31,1 л/кг.

Кінцевий період плазмового напіввиведення повністю відображає період напіввиведення тканин протягом 2-4 днів.

Приблизно 12% внутрішньовенної дози азитроміцину виділяються незмінними із сечею протягом наступних 3 днів. Особливо високі концентрації незміненого азитроміцину виявили в жовчі людини. Також у жовчі було виявлено 10 метаболітів, які утворювалися за допомогою N- та О-деметилювання, гідроксилювання. кілець дезазаміну та аглікону та розщеплення кладинози кон'югату. Порівняння результатів рідинної хроматографії та мікробіологічних аналізів показало, що метаболіти азитроміцину не є мікробіологічними. активними.

Клінічні властивості

Показання

Інфекції, спричинені мікроорганізмами, чутливими до азитроміцину:

• інфекції ЛОР-органів (бактеріальний фарингіт/тонзиліт, синусит, середній отит);
• інфекції дихальних шляхів (бактеріальний бронхіт, негоспітальна пневмонія);
• інфекції шкіри та м'яких тканин: мігруюча еритема (початкова стадія хвороби Лайма), пика, імпетиго, вторинні піодерматози, акне вульгаріс (вугри звичайні) середнього ступеня тяжкості;
• інфекції, що передаються статевим шляхом: неускладнені генітальні інфекції, спричинені Chlamydia trachomatis.

Протипоказання Зиоміцину

Підвищена чутливість до азитроміцину, еритроміцину або до будь-якого макролідного або кетолідного антибіотика, до будь-якого іншого компонента препарату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та іншими видами взаємодій.

Антациди

При вивченні впливу одночасного застосування антацидів на фармакокінетику азитроміцину загалом не відзначалося змін у біодоступності, хоча плазмові пікові концентрації азитроміцину зменшувалися приблизно на 25%. Не слід приймати одночасно азитроміцин та антациди.

Цетиризин

У здорових добровольців при одночасному застосуванні азитроміцину протягом 5 днів із цетиризином 20 мг у рівноважному стані не спостерігалося явищ фармакокінетичної взаємодії або суттєвих змін інтервалу QТ.

Діданозин

При одночасному застосуванні добових доз 1200 мг азитроміцину з 400 мг диданозину на добу не виявлено впливу на фармакокінетику диданозину у рівноважному стані порівняно з плацебо.

Дігоксин та колхіцин

Повідомлялося, що супутнє застосування макролідних антибіотиків, включаючи азитроміцин, та субстратів Р-глікопротеїну, таких як дигоксин та колхіцин, призводить до підвищення рівня субстрату Р-глікопротеїну у сироватці крові. Отже, при супутньому застосуванні азитроміцину та субстратів Р-глікопротеїну, таких як дигоксин, необхідно враховувати можливість підвищення концентрації дигоксину у сироватці крові.

Зідовудін

Одноразові дози 1000 мг і багаторазові дози 1200 мг або 600 мг азитроміцину мали незначний вплив на плазмову фармакокінетику або виділення із сечею зидовудину або його глюкуронідних метаболітів. Однак прийом азитроміцину підвищував концентрацію фосфорильованого зидовудину, клінічно активного метаболіту, в мононуклеарах у периферичному кровообігу. Клінічна значимість цих даних не з'ясовано.

Азітроміцин не має істотної взаємодії з печінковою системою цитохрому Р450. Вважається, що препарат не має фармакокінетичної лікарської взаємодії, характерної для еритроміцину та інших макролідів. Азитроміцин не викликає індукцію або інактивацію печінкового цитохрому Р450 через цитохром метаболітний комплекс.

Ріжки

Враховуючи теоретичну можливість виникнення ерготизму, одночасне введення азитроміцину з похідними ріжків не рекомендується.
Були проведені фармакокінетичні дослідження застосування азитроміцину та наступних препаратів, метаболізм яких значною мірою відбувається за участю цитохрому Р450.

Аторвастатин

Одночасне застосування аторвастатину (10 мг на добу) та азитроміцину (500 мг на добу) не викликало зміни концентрацій аторвастатину в плазмі крові (на основі аналізу інгібування ГМГ-КоА-редуктази). Однак у постмаркетинговий період був зареєстрований про випадки рабдоміолізу у пацієнтів застосовували азитроміцин зі статинами.

Карбамазепін

У дослідженні фармакокінетичної взаємодії азитроміцин не вплинув на плазмові рівні карбамазепіну або його активні метаболіти у здорових добровольців.

Ціметідін

У фармакокінетичному дослідженні впливу одноразової дози циметидину, прийнятої за 2 години до прийому азитроміцину, на фармакокінетику азитроміцину жодних змін у фармакокінетиці азитроміцину не спостерігалося.

Пероральні антикоагулянти типу кумарину. У дослідженні фармакокінетичної взаємодії азитроміцин не змінював антикоагулянтний ефект одноразової дози. мг варфарину, призначеного здоровим добровольцям. Є дані про потенціювання антикоагулянтного ефекту після одночасного застосування азитроміцину та пероральних антикоагулянтів типу кумарину. Хоча причинний зв'язок не встановлено, слід враховувати необхідність частого визначення протромбінового часу при призначенні азитроміцину пацієнтам, які отримують пероральні антикоагулянти типу кумарину.

Циклоспорин

У фармакокінетичному дослідженні за участю здорових добровольців, які отримували пероральну дозу азитроміцину 500 мг/добу протягом 3 днів, а потім одноразову пероральну дозу циклоспорину 10 мг/кг, було продемонстровано значне підвищення Сmax та AUC 0-5 циклоспорину. Тому слід виявляти обережність при одночасному застосуванні цих препаратів. Якщо одночасне застосування цих препаратів необхідне, слід контролювати рівні циклоспорину та відповідним чином коригувати дозу.

Ефавіренц

Одночасне застосування одноразової дози азитроміцину 600 мг і 400 мг ефавіренцю щодня протягом 7 днів не викликало будь-якої клінічно суттєвої фармакокінетичної взаємодії.

Флуконазол

Одночасне застосування одноразової дози 1200 мг азитроміцину не призводить до зміни фармакокінетики одноразової дози флуконазолу 800 мг. Загальна експозиція та період напіввиведення азитроміцину не змінювалися при одночасному застосуванні флуконазолу, проте спостерігалося клінічно незначне зниження max (18 %) азитроміцину.

Індинавір

Одночасне застосування одноразової дози азитроміцину 1200 мг не надає статистично достовірного впливу на фармакокінетику індинавіру, який приймають у дозі 800 мг 3 рази на добу протягом 5 днів.

Метилпреднізолон

У дослідженні фармакокінетичної взаємодії у здорових добровольців азитроміцин суттєво не впливав на фармакокінетику метилпреднізолону.

Мідазол

У здорових добровольців одночасне застосування азитроміцину 500 мг на добу протягом 3 днів не викликало клінічно значущих змін фармакокінетики та фармакодинаміки мідазоламу, що застосовувався як одноразова доза 15 мг.

Нелфінавір

Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг) та нелфінавіру у рівноважних концентраціях (750 мг 3 рази на добу) призводить до підвищення концентрації азитроміцину. Клінічно значимих побічних явищ не спостерігалося, відповідно немає потреби в регулюванні дози.

Рифабутін

Одночасне застосування азитроміцину та рифабутину не впливало на концентрацію цих препаратів у сироватці крові. Нейтропенія спостерігалася у суб'єктів, які приймали одночасно азитроміцин та рифабутин. Хоча нейтропенія була пов'язана з вживанням рифабутину, причинний зв'язок з одночасним прийомом азитроміцину не було встановлено.

Сілденафіл

У здорових добровольців чоловічої статі не було отримано доказів впливу азитроміцину (500 мг на добу протягом 3 днів) на значення А U С та С max силденафілу або його основного циркулюючого метаболіту.

Терфенадін

У фармакокінетичних дослідженнях не повідомлялося про взаємодію між азитроміцином та терфенадином. Не можна виключити можливість такої взаємодії повністю; проте немає спеціальних даних щодо наявності такої взаємодії.

Теофілін

Не виявлено клінічно суттєвої фармакокінетичної взаємодії при одночасному застосуванні азитроміцину та теофіліну здоровим добровольцям.

Tріазолам

Одночасне застосування азитроміцину 500 мг першого дня і 250 мг другого дня з 0,125 мг триазоламу істотно не впливало на всі фармакокінетичні показники триазоламу в порівнянні з триазоламом і плацебо.

Триметпоприм/сульфаметоксазол

Одночасно застосування триметоприму/сульфаметоксазолу подвійної концентрації (160 мг/800 мг) протягом 7 днів з азитроміцином 1200 мг на 7 добу не мало істотного впливу на максимальні концентрації, загальну експозицію або екскрецію з сечею триметоприму або сульфаметоксазолу. Значення концентрацій азитроміцину в сироватці відповідали спостерігається в інших дослідженнях.

Особливості застосування препарату

Гіперчутливість

Як і у випадку з еритроміцином та іншими макролідними антибіотиками, повідомлялося про серйозні алергічні реакції, включаючи ангіоневротичний набряк та анафілаксію (у поодиноких випадках – з летальним наслідком), гострий генералізований екзантематозний пустульоз та гіперчутливість, індуковану шкірний та медикаментозний; DRESS-синдром). Деякі з цих реакцій, викликаних азитроміцином, викликали рецидивні симптоми і потребували більш тривалого спостереження та лікування.

Гепатотоксичність

Оскільки печінка є основним шляхом виведення азитроміцину, слід обережно призначати азитроміцин пацієнтам із серйозними захворюваннями печінки. Повідомлялося про випадки фульмінантного гепатиту, що спричиняє небезпечне для життя порушення функцій печінки при прийомі азитроміцину. Можливо, деякі пацієнти в анамнезі мали захворювання печінки або застосовували інші гепатотоксичні лікарські засоби.

Необхідно негайно дослідити функцію печінки у разі розвитку симптомів її дисфункції, наприклад астенії, що швидко розвивається, супроводжується жовтяницею, темною сечею, схильністю до кровотеч або печінковою енцефалопатією.

При виявленні порушення функції печінки застосування азитроміцину слід припинити.

Ріжки

У пацієнтів, які приймають похідні ріжків, одночасне застосування деяких макролідних антибіотиків сприяє швидкому розвитку ерготизму. Відсутні дані про можливість взаємодії між ріжками та азитроміцином. Однак через теоретичну можливість ерготизму азитроміцин не слід призначати одночасно з похідними ріжків.

Подовження інтервалу QT

Подовження серцевої реполяризації та інтервалу QТ, які підвищували ризик розвитку серцевої аритмії та тріпотіння-мерехтіння шлуночків (torsade de pointes), спостерігалися при лікуванні іншими макролідними антибіотиками, у тому числі азитроміцином. Оскільки стани, що супроводжуються підвищеним ризиком виникнення шлуночкових аритмій (включаючи torsade de pointes), можуть призвести до зупинки серця, азитроміцин слід призначати з обережністю пацієнтам із проаритмічними станами (особливо жінкам та пацієнтам похилого віку), зокрема пацієнтам:

• з вродженою чи зареєстрованою пролонгацією інтервалу QT;
• які проходять лікування із застосуванням інших активних речовин, що подовжують інтервал QТ, наприклад: антиаритмічні препарати класів ІА (квінідин та прокаїнамід) та III (дофетилід, аміодарон та соталол), цисаприд та терфенадин, нейролептичні засоби, такі як пімозид; антидепресанти, такі як циталопрам, а також фторхінолони, такі як моксифлоксацин та левофлоксацин;
• з порушенням електролітного обміну, особливо у разі гіпокаліємії та гіпомагніємії;
• з клінічно релевантною брадикардією, серцевою аритмією або тяжкою серцевою недостатністю.

Суперінфекції

Як і з іншими антибіотиками, рекомендується проводити спостереження за ознаками суперінфекції, викликаної нечутливими організмами, включаючи грибки.

Clostridium difficile – асоційована діарея.

При прийомі багатьох антибактеріальних препаратів, включаючи азитроміцин, повідомлялося про Clostridium difficile-асоційовану діарею (С DAD), серйозність якої варіювалася від слабо вираженої діареї до коліту з летальним результатом. Лікування антибактеріальними препаратами змінює нормальну флору у товстій кишці, що призводить до надмірного зростання С. difficile.

С. difficile продукує токсини А та В, що сприяють розвитку CDAD. Штами С. difficile, гіперпродукуючі токсини, є причиною підвищеного рівня захворюваності та летальності, оскільки ці інфекції можуть бути резистентними до антимікробної терапії та вимагати проведення коллектомії. Необхідно мати на увазі можливість розвитку DAD у всіх пацієнтів з діареєю, спричиненою застосуванням антибіотиків. Потрібне ретельне ведення історії хвороби, оскільки, як повідомлялося, З DAD може мати місце протягом 2 місяців після прийому антибактеріальних препаратів. При виникненні З DAD слід припинити терапію азитроміцином та застосувати специфічне лікування С. difficile.

Стрептококові інфекції

Азитроміцин в цілому ефективний у лікуванні стрептококової. інфекції у ротоглотці щодо профілактики ревматичної атаки немає жодних даних, які демонструють ефективність азитроміцину.

Порушення функції нирок

У пацієнтів із серйозною дисфункцією нирок (швидкість клубочкової фільтрації < 10 мл/хв) спостерігалося 33% збільшення системної експозиції азитроміцину.

Міастенія гравіс

Повідомлялося про загострення симптомів міастенії гравіс або новий розвиток міастенічного синдрому у пацієнтів, які отримують терапію азитроміцином.

Інше

Безпека та ефективність для профілактики або лікування Мусо bacteri іт А v ііт Сотр l ех у дітей не встановлені.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

У дослідженнях на репродуктивну функцію тварин застосовували дози, відповідні помірним токсичним дозам материнського організму. У цих дослідженнях не було отримано доказів токсичної дії азитроміцину на плід. Однак відсутні належні та добре контрольовані дослідження у вагітних жінок. Оскільки дослідження впливу на репродуктивну функцію тварин не завжди відповідають ефекту людини, азитроміцин слід призначати в період вагітності тільки за життєвими показаннями.

Період годування груддю

Дослідження щодо проникнення азитроміцину у грудне молоко відсутні. Оскільки багато препаратів проникають у грудне молоко людини, азитроміцин не слід застосовувати під час годування груддю, крім випадків, коли лікар вважає, що потенційні переваги виправдовують можливі ризики для немовляти.

Фертильність

Дослідження фертильності проводили на щурах; частота настання вагітності після введення азитроміцину знижувалося. Релевантність цих даних стосовно людини невідома.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами

Доказів того, що азитроміцин може погіршувати здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами, відсутні, але слід враховувати можливість розвитку побічних реакцій, таких як запаморочення, сонливість, порушення зору.

Спосіб застосування та дози Зиоміцин

Лікарський засіб слід застосовувати у вигляді одноразової добової дози, незалежно від їди. Таблетки ковтати не розжовуючи. У разі пропуску прийому 1 дози препарату пропущену дозу слід прийняти якомога раніше, а наступні – з інтервалами о 24 годині.

Дорослі та діти з масою тіла більше 45 кг

Показання	Загальна доза	Схема лікування
		Період	Доза	Кратність
Інфекції ЛОР-органів, дихальних шляхів, шкіри та м’яких тканин (окрім хронічної мігруючої еритеми)	1500 мг	З 1-го по 3-й день	500 мг	1 раз на добу
Акне вульгаріс	6000 мг	1-й тиждень (з 1-го по 3-й день)	500 мг	1 раз на добу
		З 2-го по 10-й тижні	500 мг	1 раз на тиждень*
Мігруюча еритема	3000 мг	1-й день	1000 мг	1 раз на добу
		З 2-го по 5-й день	500 мг	1 раз на добу
Інфекції, що передаються статевим шляхом	1000 мг	1-й день	1000 мг	1 раз на добу

* Дозу 2-го тижня застосовувати через 7 днів після першого дня прийому препарату.

Дози з 3-го по 10-й тиждень застосовувати з інтервалами в 7 днів.

Пацієнти похилого віку

У людей похилого віку немає необхідності змінювати дозування.

Оскільки пацієнти похилого віку можуть входити до груп ризику порушень електричної провідності серця, рекомендується бути обережним при застосуванні азитроміцину у зв'язку з ризиком розвитку серцевої аритмії та torsade. de pointes.

Пацієнти з порушенням функції нирок

Для пацієнтів з незначними порушеннями функцій нирок (швидкість клубочкової фільтрації 10-80 мл/хв) можна використовувати те саме дозування, що й для пацієнтів з нормальною функцією нирок. Азітроміцин необхідно з обережністю призначати пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації < 10 мл/хв).

Пацієнти з порушенням функції печінки

Оскільки азитроміцин метаболізується у печінці та виводиться із жовчю, препарат не слід застосовувати пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки. Досліджень, пов'язаних із лікуванням таких пацієнтів із застосуванням азитроміцину, не проводили.

Діти

Препарат слід застосовувати дітям із масою тіла понад 45 кг. Дітям з масою тіла менше 45 кг рекомендується застосовувати препарати азитроміцину у відповідному дозуванні.

Передозування

Симптоми: побічні прояви, що розвиваються при прийомі більш високих, ніж рекомендовано, доз препарату подібні до спостерігається при застосуванні звичайних терапевтичних доз, а саме: вони можуть включати діарею, нудоту, блювання, оборотну втрату слуху.

Лікування: при необхідності рекомендується прийом активованого вугілля та проведення загальних симптоматичних та підтримуючих лікувальних заходів.

Побічні реакції Зиоміцину

Інфекції та інвазії: кандидоз, оральний кандидоз, вагінальні інфекції, пневмонія, грибкова інфекція, бактеріальна інфекція, фарингіт, гастроентерит, риніт, псевдомембранозний коліт.

З боку системи крові та лімфатичної системи: лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія.

3 сторони імунної системи: реакції підвищеної чутливості, включаючи анафілактичні реакції та ангіоневротичний набряк.

З боку обміну речовин: анорексія, астенія.

З боку психіки: агресивність, знервованість, тривожність, безсоння, ажитація, агресивність, неспокій, делірій, галюцинації.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість, безсоння, парестезія, дисгевзія, непритомність, синкопе, судоми, психомоторна підвищена активність, аносмія, паросмія, агевзія, міастенія гравіс, гіпестезія.

З боку органів зору: розлади зору, погіршення зору.

З боку органу слуху: порушення слуху, погіршення слуху, включаючи глухоту та/або дзвін у вухах, вертиго.

З боку серця: відчуття серцебиття, пальпітація, трепет-мерехтіння шлуночків (torsde de pointes), аритмія, включаючи шлуночкову тахікардію, подовження Q Т-інтервалу на ЕКГ.

Порушення з боку судин: припливи, артеріальна гіпотензія.

З боку дихальної системи: диспное, порушення функції дихання, носова кровотеча.

З боку шлунково-кишкового тракту: шлунково-кишковий дискомфорт, діарея, частий рідкий випорожнення, блювання, біль у животі, нудота, гастрит, запор, метеоризм, диспепсія, дисфагія, сухість у роті, відрижка, виразки до рота. панкреатит, зміна кольору язика, анорексія, шлунково-кишковий дискомфорт.

З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки, холестатична жовтяниця, печінкова недостатність (яка рідко призводила до смерті), гепатит (включаючи фульмінантний гепатит і некротичний гепатит).

3 сторони шкіри та підшкірної клітковини: висипання, свербіж, кропив'янка, дерматит, сухість шкіри, гіпергідроз, реакції фотосенсибілізації, синдром Стівенса – Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, DRESS-синдром.

З боку скелетно-м'язової системи: остеоартрит, міалгія, біль у спині, біль у шиї, артралгія.

З боку сечовидільної системи: дизурія, біль у нирках, ГНН, інтерстиціальний нефрит.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: вагініт, маткова кровотеча, тестикулярні порушення.

Загальні порушення та місцеві реакції: біль у грудях, нездужання, астенія, підвищена стомлюваність, гіпертермія, біль, набряки, включаючи набряк обличчя та периферичні набряки.

Лабораторні показники: знижена кількість лейкоцитів, підвищена кількість еозинофілів, знижений рівень бікарбонату крові, підвищення рівня базофілів, підвищення рівня моноцитів, підвищення рівня нейтрофілів, підвищений рівень аспартатамінотрансферази, підвищений рівень аланінамінотрансферази, підвищений рівень крові креатиніну в крові, зміни рівня лужної фосфатази; підвищення рівня хлориду; підвищення рівня глюкози; підвищення рівня тромбоцитів; зниження рівня гематокриту; підвищення рівня бікарбонату; відхилення рівня натрію.

Поразка та отруєння: ускладнення після процедури.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 ºС.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

Таблетки по 250 мг: по 6 або 21 таблетці в блістері, по 1 блістеру в картонній упаковці.

Таблетки по 500 мг: по 3 таблетки у блістері, по 1 блістера у картонній упаковці.

Категорія відпуску з аптеки

За рецептом.