Цефтриаксон 

Цефтриаксон - інструкція, застосування, дозування та побічні ефекти

Цефтриаксон — цефалоспориновий антибіотик третього покоління з широким спектром дії. Препарат застосовується для лікування інфекцій дихальних шляхів, шкіри, м'яких тканин та сечовивідних шляхів. Основне призначення лікарського засобу — це боротьба з бактеріальними інфекціями, викликаними грамнегативними та грампозитивними бактеріями. Він особливо ефективний щодо синьогнійної палички та ентеробактерій.

Склад і механізм дії препарату

Ефективність препарату визначає його склад. Основною діючою речовиною є цефтриаксон, який діє шляхом пригнічення синтезу стінки клітин бактерій. Після приєднання до пеніцилінзв'язуючих білків, лікарський засіб порушує біосинтез пептидоглікану. Ця речовина є основним компонентом клітинної стінки мікроорганізмів. Це призводить до порушення її цілісності, а потім і до лізису (розриву) та загибелі патогенної клітини.

Цефтриаксон стійкий до більшості b-лактамаз (пеніциліназу, цефалоспориназу), грампозитивних і грамнегативних бактерій.

Показання до застосування Цефтриаксону

Цефтриаксон — потужний антибіотик, який призначають при різних станах та захворюваннях. Серед основних показань до його застосування виділяють такі інфекції:

• дихальних шляхів, зокрема пневмонію;
• вух, горла і носа;
• органів черевної порожнини — перитоніт;
• нирок і сечовивідних шляхів — пієлонефрит;
• статевих органів — гонорея;
• крові — сепсис;
• кісток і суглобів;
• м'яких тканин і шкіри, зокрема ранові інфекції;
• головного і спинного мозку — запалення оболонок (менінгіт).

Препарат застосовують після оперативних втручань для профілактики ускладнень, коли існує ризик контамінації. Його також призначають пацієнтам з ослабленим імунітетом, наприклад, при лікуванні інфекцій у хворих на рак, ВІЛ та ін.

Форми випуску та дозування Цефтриаксону

Цефтриаксон випускається у вигляді порошку для приготування розчину для ін'єкцій. Купити його можна у флаконах, що містять певну кількість активної речовини. Розчин готують для внутрішньовенного або внутрішньом'язового введення. Спосіб застосування для пацієнтів різних вікових категорій:

1. Дорослі та діти віком від 12 років. Стандартна добова доза становить 1–2 г цефтриаксону раз на добу (кожні 24 год.). У разі тяжких уражень або інфекцій, збудники яких мають помірну чутливість до препарату, добову дозу можна збільшити до 4 г.
2. Новонароджені до 2 тижнів. Розрахунок дозування здійснюється за такою схемою: 20–50 мг на кілограм маси тіла раз на добу. Максимальний ліміт добової дози не повинен перевищувати верхньої допустимої норми.
3. Діти від 15 днів до 12 років. Оптимальне дозування — 20–80 мг/кг маси тіла раз на добу. Для дітей з масою тіла понад 50 кг дозування коригується згідно з дозою для дорослих.

Внутрішньовенне введення Цефтриаксону є більш поширеним. Ін'єкції слід проводити повільно. Якщо доза перевищує 50 мг/кг маси тіла, інфузія повинна тривати не менше 30 хв. Важливо дотримуватися інструкцій лікаря щодо частоти та дозування.

Тривалість і ціна лікування залежать від типу інфекційного збудника та тяжкості захворювання. Припиняти застосування потрібно не раніше, ніж через 2 дні після зникнення симптомів. Оптимальний курс в більшості випадків — 4–14 днів. У разі ускладнених інфекцій терапія може тривати довше.

Протипоказання та побічні ефекти

Препарат протипоказаний при підвищеній чутливості до цефтриаксону або інших цефалоспоринів, а також до бета-лактамних антибіотиків (пеніцилінів, монобактамів, карбапенемів). Не слід застосовувати лікарський засіб новонародженим з гіпербілірубінемією, жовтяницею, гіпоальбумінемією, ацидозом або тим, які потребують кальційвмісних розчинів для введення.

Можливі побічні ефекти при застосуванні Цефтриаксону:

• діарея, нудота, блювання — зазвичай такі симптоми легкі і зникають протягом або після закінчення лікування;
• почервоніння та болючість в місці введення;
• шкірні реакції — висип, пухирі, лущення;
• головний біль, запаморочення, судоми;
• підвищене потовиділення;
• мікоз статевих шляхів та ін.

Для зменшення побічних ефектів слід дотримуватися рекомендацій лікаря і приймати паралельно пробіотики.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

При застосуванні Цефтриаксону необхідно з обережністю приймати інші ліки. Так, одночасне використання пероральних антикоагулянтів може збільшити ризик кровотеч. При комбінованому застосуванні з аміноглікозидами або хлорамфеніколом можуть спостерігатися антагоністичні ефекти. Не слід змішувати препарат з розчинами, що містять кальцій (Рінгер, Гартмана). Це загрожує утворенням преципітатів.

Умови зберігання

Зберігати Цефтриаксон треба в оригінальній упаковці, в захищеному від дітей місці при температурі не вище 25°С.

Висновок

Цефтриаксон — антибіотик, який допомагає ефективно боротися з інфекціями. Перед початком його застосування обов’язково слід проконсультуватися з лікарем, особливо при захворюваннях печінки або інших серйозних станах. Препарат має низку протипоказань, може викликати побічні ефекти та взаємодіяти з іншими ліками. Одночасне приймання будь-яких інших лікарських засобів теж потребує узгодження з фахівцем.

Популярні запитання

1. Від чого допомагає Цефтриаксон?

Цефтриаксон — це антибіотик широкого спектру дії, який застосовується для лікування бактеріальних інфекцій. Його призначають при пневмонії, менінгіті, інфекціях сечовидільної системи, шкіри, кісток, суглобів, черевної порожнини, а також при сепсисі та гонореї.

2. Як розводити Цефтриаксон?

Для внутрішньовенної ін'єкції розчиняють 1 г порошку у 10 мл стерильної води для ін'єкцій. Якщо розчин містить лідокаїн, вводити його в вену заборонено.

3. Як правильно колоти Цефтриаксон?

Частіше Цефтриаксон вводять внутрішньовенно шляхом інфузії протягом не менше 30 хв. Також можна робити повільну (протягом 5 хв.) ін’єкцію.

4. Скільки раз на добу колоти Цефтриаксон?

Препарат вводять раз на добу у дозі, визначеній лікарем. 

5. Коли настає покращення після прийому Цефтриаксону?

При застосуванні Цефтриаксону ефект зазвичай помітний через 1–3 дні після початку лікування. Максимальна концентрація препарату в крові досягається через 2–3 год. після внутрішньом’язового введення і через 30 хвилин після внутрішньовенної інфузії, але клінічний ефект проявляється трохи пізніше. Точний час залежить від тяжкості інфекції та індивідуальних особливостей організму.

Список використаної літератури

• Державний реєстр лікарських засобів України.
• Компендіум 2024 — довідник лікарських препаратів.
• Наказ МОЗ України «Про затвердження протоколів провізора (фармацевта)».
• Клінічна фармакологія: підручник / За ред. О.Я. Бабака, О.М. Біловола, І.С. Чекмана. — К.: Медицина, 2010.