Туліксон порошок 1 г/500 мг флакон №1

Туліксон (Tulixone) інструкція по застосуванню

Склад

Діючі речовини: цефтріаксон, сульбактам;

• 1 флакон містить цефтріаксон натрію еквівалентно цефтріаксону 1 г і сульбактаму натрію еквівалентно сульбактаму 500 мг.

Лікарська форма

Порошок для виготовлення ін'єкційного розчину.

Основні фізико-хімічні властивості

Білий чи майже білий порошок.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного застосування, інші лактамні антибіотики. Цефтріаксони, комбінації. Код АТХ J01D.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Туліксон – комбінація цефтріаксону та сульбактаму натрію.

Цефтріаксон – парентеральний цефалоспориновий антибіотик ІІІ покоління з пролонгованою дією. Бактерицидна активність цефтріаксону обумовлена пригніченням синтезу клітинних мембран. Цефтріаксон активний in vitro щодо більшості грамнегативних та грампозитивних мікроорганізмів Цефтріаксон характеризується дуже великою стійкістю до більшості b-лактамаз (як пеніциліназ, так і цефалоспориназ) грампозитивних та грамнегативних бактерій. Цефтріаксон активний щодо таких мікроорганізмів in vitro та при клінічних інфекціях (див. Показання): грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus (метициліночутливий), коагулазонегативні стафілококи, Streptococcus pyogenes (β-гемолітичний, групи A), Streptoco), більшість інших видів β-гемолітичних стрептококів, Streptococcus viridans, Streptococcus pneumoniae.

Примітка

Стійкі до метициліну Staphylococcus spp. резистентні до цефалоспоринів, у тому числі до цефтріаксону. Також Enterococcus faecalis, Enterococcus faecium та Listeria monocytogenes виявляють стійкість до цефтріаксону;

Грамнегативні аероби: Acinetobacter lwoffi, Acinetobacter anitratus (головним чином A. b aumanii)*, Aeromonas hydrophila, Alcaligenes faecalis, Alcaligenes odorans, алкагеноподібні бактерії, Borrelia burgdorferi, C. c. robacter freundii *, Escherichia coli, Enterobacter aerogenes*, Enterobacter cloacae*, Enterobacter spp. (інші)*, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Hafnia alvei, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae**, Moraxella catarrhalis (раніше називалися Branhamella catarrhalis), Morapp. (інші), Morganella morganii, Neisseria gonorrhoea, Neisseria meningitidis, Pasteurella multocida, Plesiomonas shigelloides, Proteus mirabilis, Proteus penneri, Proteus vulgaris, Pseudomonas fluorescens, Pseudomonas spp. (Інші)*, Providentia rettgeri*, Providentia spp. (Інші), Salmonella typhi, Salmonella spp. (нетифоїдні), Serratia marcescens*, Serratia spp. (Інші)*, Shigella spp., Vibrio spp., Yersinia enterocolitica, Ієрсія spp. (інші).

* Деякі ізоляти цих видів стійкі до цефтріаксону головним чином у результаті утворення β-лактамаз, що кодуються хромосомами.

** Деякі ізоляти цих видів стійкі до цефтріаксону в результаті утворення рядів плазмідо – опосередкований β-лактамаз.

Примітка

Багато зі штамів вищезгаданих мікроорганізмів, які мають множинну стійкість до таких антибіотиків, як амінопеніциліни та уреідопеніциліни, цефалоспорини першого та другого покоління, аміноглікозиди, є чутливими до цефтріаксону, _ виключенням клінічних штамів. Treponema pallidum чутлива до цефтріаксону in vitro та у дослідах на тваринах. Клінічні випробування показують, що цефтріаксон ефективний для лікування первинного та вторинного сифілісу;

Анаероби: Bacteroides spp. (чутливі до жовчі), Clostridium spp. (крім C. difficile), Fusobacterium nucleatum, Fusobacterium spp. (Інші), Gaffkia anaerobica (раніше називалися Peptococcus), Peptostreptococcus spp.

* Деякі ізоляти цих видів стійкі до цефтріаксону внаслідок утворення β-лактамаз.

Примітка

Багато штамів Bacteroides spp., які продукують β-лактамази (зокрема, B. fragilis), стійкі до цефтріаксону. Стійкий Clostridium difficile.
Сульбактам натрію є похідним основного пеніцилінового ядра. Він є незворотним інгібітором бета-лактамази і застосовується лише парентерально. За хімічною структурою це сульфон натрію пеніцилінату. Містить 92 мг натрію (4 мекв) на 1 г. Сульбактам легко розчинний у воді кристалічний порошок майже білого кольору. Молекулярна маса становить 255,22.

Сульбактам не має вираженої антибактеріальної активності, за винятком активності проти Neisseriaceae та Acinetobacter. Однак біохімічні дослідження на безклітинних бактеріальних системах показали, що сульбактам є незворотним інгібітором найважливіших бета-лактамаз, які продукуються мікроорганізмами, резистентними до бета-лактамних антибіотиків.

Потенціал сульбактаму щодо запобігання деструкції пеніцилінів та цефалоспоринів резистентними мікроорганізмами підтверджено дослідженнями резистентних штамів на цілісних мікроорганізмах, у яких сульбактам продемонстрував виражений синергізм з пеніцилінами та цефалоспоринами. Оскільки сульбактам також зв'язується з деякими пеніцилін-зв'язуючими білками, чутливі штами стають більш уразливими до дії Туліксону, ніж до дії одного цефоперазону.

Фармакокінетика

Не досліджували.

Клінічні властивості

Показання

• інфекції нижніх відділів дихальних шляхів;
• гострий бактеріальний отит середнього вуха;
• інфекції м'яких тканин, шкіри;
• інфекції нирок та сечовивідних шляхів;
• інфекції кісток, суглобів;
• септицемія;
• інфекції органів черевної порожнини (перитоніт, інфекції жовчовивідних шляхів та травного тракту);
• менінгіт;
• гонорея;
• профілактика інфекцій у хірургії.

Протипоказання Туліксону

Підвищена чутливість до цефтріаксону або будь-якого іншого цефалоспорину; наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості (наприклад, анафілактичних реакцій) до будь-якого іншого типу бета-лактамних антибактеріальних засобів (пеніцилінів, монобактамів та карбапенемів); ниркова та/або печінкова недостатність; захворювання травного тракту в анамнезі, особливо неспецифічний виразковий коліт, ентерит чи коліт, пов'язаний із застосуванням антибактеріальних препаратів.

Цефтріаксон протипоказаний:

Недоношеним новонародженим ≤ 41 тиждень з урахуванням терміну внутрішньоутробного розвитку (гестаційний вік + вік після народження)*;

Доношеним новонародженим (віком ≤ 28 днів):

• з гіпербілірубінемією, жовтяницею, гіпоальбумінемією або ацидозом, оскільки при таких станах зв'язування білірубіну, ймовірно, порушено*;
• які вимагають (або очікується, що вимагатимуть) внутрішньовенного введення препаратів кальцію або інфузій кальційвмісних розчинів, оскільки існує ризик утворення преципітатів кальцієвої солі цефтріаксону (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).

* У дослідженнях in vitro було показано, що цефтріаксон може витісняти білірубін через альбумін сироватки крові, що призводить до можливого ризику розвитку білірубінової енцефалопатії у таких пацієнтів.

Перед введенням цефтріаксону слід обов'язково виключити наявність протипоказань до застосування лідокаїну, якщо його застосовувати як розчинник (див. розділ «Особливості застосування»). Див. інструкцію з медичного застосування лідокаїну, особливо протипоказання.

Розчини цефтріаксону, що містять лідокаїн, ніколи не слід вводити внутрішньовенно.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та іншими видами взаємодій

Не можна використовувати розчинники, які містять кальцій, такі як розчин Рінгера або розчин Гартмана, для розчинення цефтріаксону у флаконах або для розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення у зв'язку з ймовірністю утворення преципітатів кальцієвих солей цефтріаксону. Виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтріаксону може відбуватися при змішуванні цефтріаксону з розчинами, що містять кальцій в одній інфузійній системі внутрішньовенного введення. Цефтріаксон не можна одночасно вводити внутрішньовенно з розчинами, що містять кальцій, у тому числі з кальційвмісними розчинами для тривалих інфузій, такими як розчини для парентерального живлення, за допомогою Y-подібної системи. Однак іншим пацієнтам, крім новонароджених, цефтріаксон і кальційвмісні розчини можна вводити послідовно, один після одного, якщо між інфузіями ретельно промити систему сумісною рідиною.

Описано невелику кількість летальних наслідків у результаті утворення преципітатів кальцієвих солей цефтріаксону у легенях та нирках новонароджених. У деяких випадках венозні доступи та час введення цефртіаксону та кальційвмісних розчинів були різними.

У дослідженнях і n vitro з використанням плазми пуповинної крові дорослих і новонароджених було показано, що новонародженим загрожує підвищеним ризиком утворення преципітатів кальцієвої солі цефтріаксону (див. розділ «Спосіб застосування та дози», «Протипоказання», «Особливості застосування», «Побічні реакції» ).

Цефтріаксон у концентрації до 1 мМ (надлишкові концентрації досягалися in vivo після внутрішньовенного вливання протягом 30 хв 2 г (цефтріаксон) застосовували в комбінації з кальцієм у концентрації до 12 мМ (48 мг/дл)). 6 мМ (24 мг/дл) або вище у плазмі дорослих або 4 мМ (16 мг/дл) або вище у плазмі новонароджених, що може відображати утворення преципітатів кальцієвих солей цефтріаксону.

Спільне застосування препарату з пероральними антикоагулянтами може посилювати ефект проти вітаміну К та ризик кровотечі. Рекомендується часто перевіряти міжнародне нормалізоване співвідношення та правильно коригувати дозу антивітаміну К як під час так і після терапії цефтріаксоном (див. «Побічні реакції»).

Існують суперечливі дані про потенційне посилення токсичної дії аміноглікозидів на нирки при їх застосуванні разом із цефалоспоринами. У таких випадках слід ретельно дотримуватись рекомендацій щодо моніторингу рівня аміноглікозидів (і функції нирок) у клінічній практиці.

Цефтріаксон не можна змішувати з амсакрином, ванкоміцином, флюконазолом та аміноглікозидами.

При одночасному застосуванні високих доз цефтріаксону та таких сильнодіючих діуретиків, як фуросемід, порушень функції нирок не спостерігалося.

Після вживання алкоголю відразу після прийому цефтріаксону не спостерігалося ефектів, подібних до дії дисульфіраму (тетураму).

Цефтріаксон не містить N-метилтіотетразольну групу, яка могла б спричинити непереносимість етанолу, а також кровотечі, властиві деяким іншим цефалоспоринам.

У дослідженні in vitro при застосуванні хлорамфеніколу у комбінації із цефтріаксоном спостерігалися антагоністичні ефекти. Клінічна значимість цих даних невідома.

Немає повідомлень про взаємодію між цефтріаксоном та продуктами для перорального прийому, що містять кальцій, та взаємодію між цефтріаксоном при внутрішньом'язовій ін'єкції та продуктами, що містять кальцій (внутрішньовенно або перорально).

У пацієнтів, які застосовують цефтріаксон, можливі помилково позитивні результати тесту Кумбса.

Цефтріаксон, як і інші антибіотики, може викликати хибно-позитивні результати аналізу на галактоземію.

Подібним чином, щодо глюкози в сечі за допомогою неферментних методів результати можуть бути хибно. позитивними. Тому в період застосування цефтріаксону слід визначати рівень глюкози в сечі за допомогою ферментних методів.

Бактеріостатичні засоби можуть впливати на бактерицидну дію цефалоспоринів.

Цефтріаксон може знижувати ефективність пероральних гормональних контрацептивів. У зв'язку з цим рекомендується застосовувати додаткові (негормональні) методи контрацепції під час лікування та протягом 1 місяця після лікування.

Пробенецид не впливає на виведення цефтріаксону.

Алкоголь

При вживанні алкоголю під час курсу лікування та протягом 5 днів після лікування цефоперазоном відзначали такі реакції як почервоніння обличчя, підвищену пітливість, головний біль, тахікардію. Аналогічні реакції спостерігалися під час застосування інших цефалоспоринів. Пацієнтам слід бути обережними при вживанні алкогольних напоїв під час лікування Туліксоном. При використанні штучного харчування (перорального або парентального) розчини, що містять етанол, не слід застосовувати.

Особливості застосування препарату

У жодному разі не можна застосовувати Туліксон з кальцієвмісними розчинами (розчин Рінгера і т.п.). Розчини кальцію не слід призначати протягом 48 годин після останнього введення цефтріаксону.

Реакції гіперчутливості

Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, що містять цефтріаксон, при застосуванні Туліксону повідомлялося про випадки анафілактичних реакцій (включаючи анафілактичний шок) з летальним кінцем, навіть якщо у докладному анамнезі немає відповідних вказівок.

Перед початком лікування слід встановити, чи є у пацієнта в анамнезі тяжкі реакції гіперчутливості до цефтріаксону, інших цефалоспоринів або інших типів бета-лактамних засобів. Слід з обережністю застосовувати цефтріаксон пацієнтам з наявністю в анамнезі легкої гіперчутливості до інших бета-лактамних препаратів.

У разі виникнення алергічних реакцій препарат слід відмінити та призначити відповідне лікування.

Імовірність анафілактичних реакцій підвищується у хворих на анафілаксію в анамнезі і у тих, хто страждає на реакцію гіперчутливості до різних алергенів, з обережністю застосовувати пацієнтам зі схильністю до алергічних діатез.

Зареєстровані випадки тяжких небажаних реакцій з боку шкіри (синдром Стівенса-Джонсона або синдром Лайєлла / токсичний епідермальний некроліз); проте частота цих явищ невідома (див. розділ «Побічні реакції»).

Препарат може збільшувати протромбіновий час. У зв'язку з цим при підозрі на дефіцит вітаміну К необхідно визначати протромбіновий час.

Коліт/надмірне зростання нечутливих мікроорганізмів.

На фоні застосування практично всіх антибактеріальних препаратів, у тому числі цефтріаксону та сульбактаму, можливе виникнення діареї, асоційованої з Clostridium difficile, від легкого ступеня до коліту з летальним кінцем. Антибактеріальні препарати змінюють нормальну флору товстого кишківника, що призводить до надмірного зростання Clostridium difficile. Clostridium difficile продукує токсини А та В, що сприяють розвитку діареї, асоційованої з Clostridium difficile. Штами Clostridium difficile, що надмірно продукують токсини, викликають підвищену захворюваність і летальність, оскільки ці інфекції можуть бути резистентними до антимікробних засобів та потребувати коллектомії. Діарею, що асоціюється з Clostridium difficile, необхідно виключити у всіх пацієнтів при застосуванні антибіотиків. Необхідно зібрати детальний медичний анамнез, оскільки діарея, асоційована з Clostridium difficile, може виникати протягом 2 місяців після закінчення застосування антибактеріальних засобів.

При підозрі або підтвердженні діареї, асоційованої з Clostridium difficile, необхідно відмінити антибіотикотерапію, яка не впливає на Clostridium difficile.
Уважно враховувати можливість такого діагнозу у пацієнтів, у яких під час або після застосування цефтріаксону виникла діарея (див. «Побічні реакції»). Слід обговорити припинення терапії цефтріаксоном та застосування відповідних засобів проти Clostridium difficile. Лікарські засоби, що пригнічують перистальтику, не слід застосовувати.

За клінічними показаннями слід призначити відповідну кількість рідини та електролітів, білкових добавок, антибіотикотерапію, до якої чутлива Clostridium difficile та хірургічне обстеження.

Протягом тривалого застосування цефтріаксону можливі труднощі у контролі нечутливих до препарату мікроорганізмів. У зв'язку з цим необхідний ретельний нагляд за пацієнтами. При виникненні суперінфекції необхідно вжити відповідних заходів.

Жовчокам'яна хвороба

Після застосування препарату зазвичай у дозах, що перевищують стандартні рекомендовані, при ультразвуковому дослідженні жовчного міхура можуть спостерігатися тіні, що помилково сприймаються за камені. Це преципітати кальцієвої солі цефтріаксону, що зникають після завершення або припинення терапії цефтріаксоном.

Затінення, що помилково вважалися жовчним камінням, спостерігалися на сонограмах жовчного міхура, і частота їх виникнення зростала при застосуванні цефтріаксону в дозі 1 г/добу і вище. Особливої обережності слід дотримуватись при застосуванні препарату дітям. Такі преципітати зникають після припинення терапії цефтріаксоном. У поодиноких випадках утворення преципітатів кальцієвої солі цефтріаксону супроводжувалося симптоматикою. Такі зміни рідко супроводжуються симптомами. Але й у таких випадках рекомендується лише консервативне лікування. Якщо ці явища супроводжуються клінічною симптоматикою, то рішення про відміну препарату приймає лікар.»).

Жовчний стаз

У хворих, яким вводили цефтріаксон, описані поодинокі випадки панкреатиту, що розвинувся, можливо, внаслідок обструкції жовчовивідних шляхів. Більшість таких пацієнтів мали фактори ризику застою в жовчовивідних шляхах, наприклад, лікування в анамнезі, розвиток холестазу та утворення біліарної злажі, такі як попередня значна терапія, тяжка хвороба та повне парентеральне харчування. Не можна виключати, що ініціювальним або додатковим фактором розвитку цього порушення може бути утворення у жовчних шляхах преципітатів внаслідок застосування цефтріаксону/сульбактаму. При цьому не можна виключати роль преципітатів у розвитку панкреатиту, що утворилися під дією Туліксона у жовчовивідних шляхах.

Нирковокам'яна хвороба

Зареєстровано випадки утворення ниркового каміння, що зникало після припинення застосування цефтріаксону (див. «Побічні реакції»). У разі наявності симптомів слід провести ультразвукове обстеження. Рішення про застосування препарату пацієнтам з наявністю в анамнезі ниркового каміння або гіперкальціурії приймає лікар, спираючись на результати оцінки користі-ризику конкретного випадку.

Імуноопосередкована гемолітична анемія спостерігалася у пацієнтів, які отримували цефалоспорини, у тому числі цефтріаксон. Повідомляв і про випадки тяжкої гемолітичної анемії, у тому числі летальної, у дорослих та дітей. При розвитку анемії при використанні цефтріаксону необхідно виключити анемію, спричинену цефтріаксоном, та відмінити препарат до встановлення етіології анемії.

При тривалому лікуванні слід регулярно контролювати картину крові.
Цефтріаксон не можна змішувати або призначати одночасно з кальцієвмісними розчинами, навіть при введенні препаратів через різні інфузійні системи. Описано випадки виникнення преципітатів у легенях та нирках новонароджених та недоношених дітей, що призвело до летальних випадків при одночасному введенні цефтріаксону та препаратів кальцію. Також повідомляли про випадки виникнення внутрішньосудинних преципітатів у пацієнтів інших вікових груп після одночасного застосування цефтріаксону з внутрішньовенними кальцієвмісними розчинами. У зв'язку з цим не можна застосовувати кальційвмісні розчини для внутрішньовенного введення новонародженим та пацієнтам інших вікових груп щонайменше протягом 48 годин після введення останньої дози Туліксон (див. розділ «Протипоказання»).

Діти

Цефтріаксон, що входить до складу препарату, може витісняти білірубін із зв'язку з альбуміном сироватки крові. У зв'язку з цим застосування цефтріаксону протипоказане недоношеним та доношеним новонародженим з гіпербілірубінемією, що загрожує ризиком розвитку білірубінової енцефалопатії (див. розділ «Протипоказання»).

Тяжка ниркова та печінкова недостатність

У разі тяжкої ниркової та печінкової недостатності рекомендується ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності препарату (див. Спосіб застосування та дози).

У хворих з порушеною нирковою функцією при нормальній функції печінки дозу цефтріаксону/сульбактаму зменшувати не потрібно. При недостатності нирок (кліренс креатиніну нижче 10 мл/хв) необхідно, щоб добове дозування цефтріаксону не перевищувало 2 г.

У хворих з порушеною функцією печінки, при збереженні функції нирок, дозу цефтріаксону/сульбактаму зменшувати не потрібно.

У випадках одночасної наявності тяжкої патології печінки та нирок концентрацію цефтріаксону у сироватці крові необхідно регулярно контролювати. У хворих, які перебувають на гемодіалізі, дозу після проведення цієї процедури змінювати не потрібно.

Слід виявляти обережність при застосуванні цефтріаксону хворим з нирковою недостатністю, які одночасно отримують аміноглікозиди та діуретики.

У поодиноких випадках при лікуванні Туліксоном у хворих можуть відзначатися хибнопозитивні результати Кумбса. Так як і інші антибіотики, Туліксон може викликати хибнопозитивний результат проби на галактоземію. Неправдиві результати можуть бути отримані і при визначенні глюкози в сечі, тому при лікуванні Туліксоном глюкозурію, у разі необхідності, слід визначати лише ферментним методом.

Хворим на дозу препарату, що перебувають на гемодіалізі, після проведення цієї процедури змінювати немає необхідності, проте потрібно контролювати концентрацію препарату в сироватці крові, оскільки швидкість виведення у цих хворих може бути скорочена.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Цефтріаксон проникає крізь плацентарний бар'єр. Є обмежені дані щодо застосування цефтріаксону вагітним жінкам. Дослідження на тваринах не свідчать про безпосередній або опосередкований шкідливий вплив на ембріон/плід, пери- та постнатальний розвиток. У період вагітності, зокрема у І триместрі, цефтріаксон можна застосовувати лише якщо користь перевищує ризик.

Не слід призначати Туліксон напередодні пологів у ІІІ триместрі вагітності через підвищення ризику білірубінової енцефалопатії.

Годування груддю

Цефтріаксон проникає в грудне молоко в низьких концентраціях, але при застосуванні препарату в терапевтичних дозах не очікується жодного впливу на немовлят. Однак не можна виключати ризик розвитку діареї та грибкової інфекції слизових. Слід враховувати можливість сенсибілізацію. Слід ухвалити рішення про припинення годування груддю або припинення/відмову від застосування цефтріаксону з урахуванням користі від грудного годування для дитини та користі від терапії для жінки.

Фертильність

У дослідженнях репродуктивної функції не виявлено ознак небажаного впливу на чоловічу чи жіночу фертильність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами.

Немає даних про вплив цефтріаксону на швидкість реакції, але при виникненні запаморочення слід уникати керування транспортними засобами або роботи зі складними механізмами.

Спосіб застосування та дози Туліксон

При призначенні Туліксона необхідно дотримуватися офіційних рекомендацій щодо антибіотикотерапії і, зокрема, рекомендацій щодо профілактики антибіотикорезистентності.

Розчини готувати перед застосуванням. Після додавання розчинника візуально слід оцінити повноту розчинення. Туліксон можна використовувати внутрішньовенно або внутрішньом'язово.

Дорослі та діти віком від 12 років: зазвичай призначають 1- (2 г у перерахунку на цефтріаксон) Туліксона 1 раз на добу (кожні 24 години). При тяжких інфекціях або інфекціях, збудники яких мають лише помірну чутливість до препарату, добову дозу можна збільшувати до 4 г (у перерахуванні на цефтріаксон).

Діти

Новонароджені, немовлята та діти до 12 років

Новонароджені (до 2 тижнів): 20-50 мг/кг маси тіла (розрахунок за цефтріаксоном) 1 раз на добу. Зважаючи на недорозвиненість ферментної системи, добова доза не повинна перевищувати 50 мг/кг маси тіла. Дози для доношених та недоношених дітей не відрізняються.

Туліксон протипоказаний для застосування новонародженим ≤ 28 днів при необхідності (або очікуваної необхідності) лікування внутрішньовенними розчинами, що містять кальцій, у тому числі внутрішньовенні вливання, що містять кальцій, наприклад, парентеральне харчування, у зв'язку з ризиком виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтріаксону.

Новонароджені та діти від 15 днів до 12 років: 20-80 мг/кг маси тіла (розрахунок за цефтріаксоном) 1 раз на добу.

Дітям з масою тіла понад 50 кг призначають дози для дорослих.

Загальна добова доза не повинна перевищувати 2 г (у перерахуванні на цефтріаксон).
Внутрішньовенні дози 50 мг/кг (розрахунок за цефтріаксоном) або вище слід повільно вводити протягом 30-60 хвилин шляхом інфузії.

Хворі похилого віку

Хворим похилого віку корекція дози не потрібна.

Тривалість лікування

Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. Як прийнято при терапії антибіотиками, хворим слід продовжувати приймати Туліксон ще протягом щонайменше 48-72 годин після того, як температура нормалізується та аналізи покажуть відсутність збудників.

Комбінована терапія

Дослідження показали, що щодо багатьох грамнегативних бактерій існує синергізм між Туліксоном та аміноглікозидами. Незважаючи на те, що підвищену ефективність таких комбінацій не завжди можна припустити, її слід мати на увазі за наявності важких інфекцій, що загрожують життю, викликаних Pseudomonas aeruginosa. Через фізичну несумісність цефтріаксону та аміноглікозидів слід вводити окремо у рекомендованих дозах.

Дозування в особливих випадках

Менінгіт

При бактеріальному менінгіті у немовлят та дітей віком від 15 днів до 12 років лікування починати з дози 100 мг/кг (але не більше 4 гцефтріаксону) 1 раз на добу. Як тільки збудник ідентифікується, а його чутливість визначена, дозу можна відповідно зменшити. Найкращих результатів досягали за такої тривалості лікування:

• Neisseria meningitidis 6 днів;
• Haemophilus influenzae 7 днів;
• Streptococcus pneumoniae 4 дні
• Чутливі Enterobactericeae 10-14 днів
• Гонорея (у перерахуванні на цефтріаксон). Для лікування гонореї (викликаної щтамами, що утворюють або не утворюють пеніциліназ) рекомендується призначати разову дозу 250 мг внутрішньом'язово.

Профілактика інфекцій у хірургії

Для профілактики післяопераційних інфекцій у хірургії рекомендується в залежності від ступеня небезпеки зараження вводити разову дозу 1-2 г (у перерахунку на цефтріаксон) Туліксону за 30-90 хвилин до початку операції. При операціях на товстій і прямій кишці добре зарекомендувало себе одночасне (але окреме) введення Туліксону та одного з 5-нітроімідазолів, наприклад, орнідазолу.

Ниркова та печінкова недостатність

Хворим на порушення функції нирок немає необхідності знижувати дозу, якщо функція печінки залишається в нормі.

Хворим на порушення функції печінки немає необхідності знижувати дозу, якщо функція нирок залишається в нормі. Лише при нирковій недостатності у передтермінальній стадії (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) добова доза не повинна перевищувати 2 г (у перерахунку на цефтріаксон). У хворих на порушення функції печінки немає необхідності знижувати дозу, якщо функція нирок залишається в нормі. При одночасній тяжкій нирковій та печінковій недостатності слід регулярно визначати концентрацію цефтріаксону в плазмі крові та проводити корекцію дози у разі потреби.

Хворим, які перебувають на гемодіалізі, немає необхідності додатково вводити препарат після діалізу. Проте слід контролювати концентрацію цефтріаксону в сироватці крові щодо можливої корекції дози, оскільки у цих хворих може знижуватися швидкість виведення. Добова доза Туліксону для хворих на гемодіаліз не повинна перевищувати 2 г (у перерахунку на цефтріаксон).

Приготування розчинів

Приготування розчинів безпосередньо перед застосуванням.

Свіжоприготовані розчини зберігають свою фізичну та хімічну стабільність. 6 годин при кімнатній температурі (або протягом 24 годин при температурі 2-8°С). Залежно від концентрації та тривалості зберігання колір розчинів може варіювати від блідо-жовтого до янтарного. Ця властивість активної речовини не впливає на ефективність чи переносимість препарату.

Внутрішньом'язова ін'єкція

Для внутрішньом'язової ін'єкції 1,5 г препарату розчиняють у 3,5 мл 1% розчину лідокаїну; ін'єкцію робити глибоко в сідничний м'яз. Рекомендується вводити не більше 1 придатної сідниці (у перерахуванні на цефтріаксон).

Розчин, що містить лідокаїн, не можна вводити внутрішньовенно.

внутрішньовенна ін'єкція

Для внутрішньовенної ін'єкції розчиняють вміст одного флакона Туліксона в 10 мл стерильної води для ін'єкцій; введення і т і внутрішньовенно повільно (2-4 хв).

Внутрішньовенне вливання

Внутрішньовенне вливання має тривати не менше 30 хвилин. Для приготування розчину для вливання розчиняти 3 г Туліксон в 40 мл одного з нижченаведених інфузійних розчинів, вільних від іонів кальцію: 0,9% хлорид натрію, 0,45% хлорид натрію + 2,5% глюкоза, 5% глюкоза, 10% глюкоза 6% декстран у розчині глюкози 5%, 6-10% гідроксиетильований крохмаль, вода для ін'єкцій. Зважаючи на можливу несумісність розчини, що містять Туліксон, не можна змішувати з розчинами, що містять інші антибіотики, як при приготуванні, так і при введенні. Не можна використовувати розчинники, які містять кальцій, такі як розчин Рінгера або розчин Гартмана, для розчинення Туліксона у флаконах або для розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення у зв'язку з ймовірністю утворення преципітатів кальцієвих солей цефтріаксону. Виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтріаксону також може відбуватися при змішуванні Туліксону з розчинами, що містять кальцій, в одній інфузійній системі для внутрішньовенного введення. Туліксон не можна внутрішньовенно вводити одночасно з розчинами, що містять кальцій, у тому числі з тривалими інфузіями, що містять кальцій, наприклад парентеральне харчування (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій).

Діти

Застосовувати дітям (див. «Спосіб застосування та дози»).

Туліксон протипоказаний для застосування новонародженим ≤ 28 днів у разі необхідності (або очікуваної необхідності) лікування внутрішньовенними розчинами, що містять кальцій, у тому числі внутрішньовенні вливання, що містять кальцій, наприклад парентеральне харчування, через ризик виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтріаксону. (Див. спосіб застосування та дози).

У новонароджених та недоношених дітей описані випадки виникнення преципітатів у легенях та нирках, які призвели до летальних випадків при одночасному введенні цефтріаксону та препаратів кальцію. У деяких із цих випадків застосовували ті ж інфузійні системи для внутрішньовенного введення Туліксону та розчинів, що містять кальцій, та в деяких інфузійних системах для внутрішньовенного введення спостерігалося виникнення преципітатів.

Передозування

Симптоми: існує обмежена інформація про випадки передозування у людей.

При передозуванні може спостерігатися нудота, блювання, діарея. Високі концентрації b-лактамних антибіотиків у спинномозковій рідині можуть спричиняти неврологічні реакції, зокрема судоми.

Лікування: надмірні концентрації цефтріаксону в плазмі не можна зменшити за допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу. Специфічного антидоту немає. Для лікування передозування рекомендується симптоматичне лікування.

Побічні реакції Туліксону

Інфекції та інвазії: кандидомікоз, мікоз статевих шляхів, вторинні грибкові інфекції та інфекції, спричинені резистентними мікроорганізмами, суперінфекції.

З боку системи крові та лімфатичної системи: еозинофілія, нейтропенія (пов'язана з тривалим застосуванням, оборотна), лейкопенія, лейкоцитоз, лімфопенія, гранулоцитопенія, анемія, включаючи гемолітичну анемію, тромбоцитопенію, тромбоцитоз; базофілія, гіпопротромбінемія, агранулоцитоз (менше 500 мм 3 ) переважно після застосування загальної дози 20 г. При тривалому лікуванні слід регулярно контролювати картину крові.

З боку шлунково-кишкового тракту: рідке випорожнення, діарея, нудота, блювання, метеоризм, стоматит, порушення смаку, глосит; панкреатит, що розвинувся, можливо, внаслідок обструкції жовчовивідних шляхів, шлунково-кишкова кровотеча.

Не можна виключати роль преципітатів у розвитку панкреатиту, що утворилися під дією цефтріаксону у жовчовивідних шляхах; повідомляв і про псевдомембранозний ентероколіт.

З боку гепатобіліарної системи: псевдохолелітіаз жовчного міхура, преципітати кальцієвої солі цефтріаксону у жовчному міхурі з відповідною симптоматикою у дітей, оборотний холелітіаз у дітей, підвищення активності печінкових трансаміназ та лужної фосфатази, гіпербілірубія.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: висипання на шкірі; алергічний дерматит; свербіж; кропив'янка; набряки, включаючи ангіоневротичний набряк; гострий генералізований екзантематозний пустульоз, екзантема; ексудативна багатоформна еритема; синдром Стівенса-Джонсона; токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).

З боку нирок та сечовивідної системи: підвищення концентрації сечовини та креатиніну в крові, олігурія, гематурія, глюкозурія; циліндрурія, інтерстиціальний нефрит

Неврологічні розлади: головний біль, запаморочення, тремор, судоми.
Кардіальні розлади: підвищення або зниження артеріального тиску, серцебиття.

З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: задишка, бронхоспазм.

З боку імунної системи: анафілактичні або анафілактоїдні реакції, анафілактичний шок, гіперчутливість.

З боку органів слуху та рівноваги: вертиго.

Загальні порушення: пропасниця, озноб, сироваткова хвороба, набряки, носові кровотечі, слабкість.

Місцеві реакції: при внутрішньовенному введенні – флебіти, болючість, ущільнення по ходу вени; при внутрішньом'язовому введенні – болючість у місці введення. Внутрішньом'язова ін'єкція без застосування лідокаїну болісна.

Вплив на результати лабораторних аналізів.

Підвищення рівня креатиніну у крові. У поодиноких випадках при лікуванні препаратом у хворих можуть відзначатися помилково позитивні результати тесту Кумбса. Як і інші антибіотики, препарат може викликати помилково позитивний результат проби на галактоземію. Помилково позитивні результати можуть бути отримані при визначенні глюкози в сечі, тому при лікуванні цефтріаксону/сульбактаму глюкозурія при необхідності слід визначати тільки ферментним методом.

Випадки діареї після застосування цефтріаксону можуть бути пов'язані з Clostridium difficile. Слід призначити відповідну кількість рідини та електролітів (див. розділ «Особливості застосування»).

Преципітати кальцієвої солі цефтріаксону

Рідкісні випадки тяжких небажаних реакцій, іноді з летальним кінцем, зареєстровані у недоношених та доношених новонароджених (вік <28 днів), яким внутрішньовенно вводили цефтріаксон та препарати кальцію. При аутопсії у легенях та нирках виявлено преципітати кальцієвої солі цефтріаксону. Високий ризик утворення преципітатів у новонароджених є наслідком їхнього малого об'єму крові та довшого, ніж у дорослих, періоду напіввиведення цефтріаксону (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування»).
Зареєстровані випадки утворення преципітатів у нирках, головним чином у дітей віком від 3 років, які отримували великі добові дози (≥ 80 мг/кг на добу), або кумулятивні дози згори, а також додаткові фактори ризику (обмежене вживання рідини, постільний 10 г). ) Режим). Ризик утворення преципітатів зростає у пацієнтів, позбавлених рухливості або у хворих на зневоднення. Утворення преципітатів у нирках може протікати безсимптомно або виявлятися клінічно, може спричинити ниркову недостатність, яка відбувається після припинення лікування цефтріаксоном.
Зареєстровані випадки утворення преципітатів кальцієвої солі цефтріаксону в жовчному міхурі, переважно у пацієнтів, яким препарат вводили у дозах вище за стандартну рекомендовану дозу. У дітей, за даними проспективних досліджень, частота утворення преципітатів при внутрішньовенному введенні препарату була різною – у деяких дослідженнях понад 30%. При повільному введенні препарату (протягом 20-30 хвилин) частота утворення преципітатів, мабуть, нижча. Освіта преципітатів зазвичай не супроводжується симптомами, але в окремих випадках виникали такі клінічні симптоми як біль, нудота і блювання. У таких випадках рекомендується симптоматичне лікування. Після припинення застосування цефтріаксону преципітати зазвичай зникають (див. розділ «Особливості застосування»).

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 С у сухому, захищеному від світла та недоступному для дітей місці.

Несумісність

Туліксон не можна змішувати з кальцієм і розчинами, такими як розчин Рінгера або розчин Гартмана.

Цефтріаксон несумісний з амсакрином, ванкоміцином, флуконазолом та аміноглікозидами.

Не слід змішувати з іншими розчинниками, крім зазначених у розділі «Спосіб застосування та дози».

Упаковка

Порошок по 1,5 г скляними флаконами ємністю 20 мл, закупорених пробками та обтиснутих алюмінієвими ковпачками з пластиковими кришками типу «фліп-оп». По 1 флакону у картонній коробці.

Категорія відпуску з аптеки

За рецептом.