Триган-Д таблетки №100 Cadila (Індія)

Триган-Д (Trigan-D) інструкція по застосуванню

Склад

Діюча речовина: парацетамол, дицикломіну гідрохлорид;

• 1 таблетка містить парацетамолу 500 мг дицикломіну. гідрохлориду 20 мг;

Допоміжні речовини: крохмаль натрію гліколят, полівінілпіролідон, мікрокристалічна целюлоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат.

Лікарська форма

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості

Білі або майже білі, круглі пігулки зі штрихом з одного боку, зі скошеними краями та плоскою поверхнею.

Фармакотерапевтична група

Аналгетики та антипіретики. Парацетамол, комбінації без психолептиків.
Код ATX N02B E51.

Фармакологічні властивості

Комбінований препарат, що має аналгетичний та спазмолітичний ефекти.

Парацетамол діє як знеболюючий та жарознижувальний засіб.

Аналгетична та жарознижувальна дія парацетамолу (неопіатного, несаліцилатного анальгетика) пов'язана з впливом препарату на центр терморегуляції в гіпоталамусі та здатністю інгібувати синтез простагландинів.

Дицикломіну гідрохлорид – третинний амін. Має антихолінергічну активність і знижує тонус гладкої мускулатури, усуває біль, блокує антагоністичну активність. Дицикломіну гідрохлорид вибірково паралізує М-холінореактивні структури, блокуючи передачу постгангліонарних імпульсів. холінергічних нервів на іннервовані ними ефекторні органи Викликає розслаблення гладких м'язів, виявляючи спазмолітичний ефект при спазмах гладких м'язів шлунка, кишківника, жовчних шляхів, урогенітальної та судинної систем.

Клінічні властивості

Показання

Больові синдроми зі спастичним компонентом різного походження:

• головний біль;
• зубний біль;
• м'язовий біль, невралгія;
• ревматичний біль, радикуліти;
• ниркова колька;
• менструальний біль.

Протипоказання Тригану-Д

Підвищена чутливість до компонентів лікарського засобу. Глаукома, тахікардія, непрохідність сечових шляхів, доброякісна гіпертрофія передміхурової залози з тенденцією до затримки сечовипускання, міастенія, тяжкі порушення функції нирок та/або печінки, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, алкоголізм, захворювання крові; динамічна кишкова непрохідність, паралітична кишкова непрохідність, стеноз пілоричного відділу шлунково-кишкового тракту з обструкцією, тяжкий виразковий коліт, обструктивні захворювання шлунково-кишкового тракту та жовчовивідних шляхів з порушенням їхньої прохідності, виразка шлунка; гостра кровотеча; вроджені гіпербілірубінемії (синдроми Жильбера, Дубіна - Джонсона та Ротора), міастенія gravis, тиреотоксикоз, серцева недостатність.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та іншими видами взаємодій

Особливості взаємодії препарату обумовлені властивостями його складових.

Парацетамол, що входить до складу лікарського засобу, зменшує ефективність діуретиків, а також збільшує ризик гепатотоксичних реакцій при сумісному прийомі з протисудомними. засобами (барбітуратами, фенітоїном, карбамазепіном), рифампіцином, які стимулюють активність мікросомальних ферментів печінки, може посилювати токсичний вплив парацетамолу на печінку внаслідок підвищення ступеня перетворення препарату на гепатотоксичні метаболіти. Одночасне застосування високих доз парацетамолу з ізоніазидом збільшує ризик розвитку гепатотоксичного синдрому. При одночасному застосуванні парацетамолу з гепатотоксичними засобами збільшується токсичний вплив препаратів на печінку. Не застосовувати одночасно з алкоголем.

Барбітурати знижують жарознижувальний ефект. Швидкість всмоктування парацетамолу може збільшуватися при сумісному застосуванні з метоклопрамідом та домперидоном і зменшуватися при сумісному застосуванні з холестираміном. Ефект дії парацетамолу посилюється при комбінації з кодеїном, аскорбіновою кислотою, скополаміном, хлорфенаміном, пропіфеназоном та кофеїном. Одночасне застосування парацетамолу з азидотимідіном. може призвести до розвитку нейтропенії. Антикоагулянтний ефект варфарину та інших кумаринів посилюється при тривалому регулярному застосуванні парацетамолу з підвищенням ризику кровотечі. Періодичний прийом не має такого впливу. Паралельне застосування парацетамолу з нестероїдними протизапальними засобами збільшує ризик виникнення ускладнень з боку нирок.

Дицикломіну гідрохлорид може посилювати ефекти інгібіторів моноамінооксидази (іміпрамін, амітриптилін), седативних засобів (натрію бромід, настойка валеріани), спирту етилового.

Ефект дицикломіну гідрохлориду можуть посилювати препарати, що мають антихолінергічну активність, такі як амантадин, антиаритмічні засоби (наприклад, хінідин), нейролептичні антигістамінні засоби (фенотіазин), бензодіазепіни, інгібітори моноаміноксидази (МАО), наркотичні анальгетики трициклічні антидепресанти.

Оскільки антацидні засоби можуть знижувати абсорбцію дицикломіну. гідрохлориду, слід уникати їх одночасного застосування.

Дицикломіну гідрохлорид зменшує дію метоклопраміду при їх одночасному застосуванні.

Інгібіторний вплив дицикломіну на секрецію соляної кислоти у шлунку може нейтралізувати препарати, що застосовуються для лікування ахлоргідрії та дослідження шлункової секреції.

Дицикломіну гідрохлорид посилює дію дигоксину та холіноблокуючих засобів. Не рекомендується одночасне застосування дицикломіну з іншими холіноблокуючими засобами.

Дицикломіну гідрохлорид може впливати на всмоктування у шлунково-кишковому тракті різних препаратів з подовженим вивільненням, таких як дигоксин, що може спричиняти збільшення концентрації останнього в сечі.

Препарат посилює дію саліцилової кислоти, піразолону, кодеїну, кофеїну. Потенціює дію спазмолітиків.

Дицикломіну гідрохлорид зменшує дію протиглаукомних засобів, тому лікарський засіб слід з обережністю призначати при підвищеному внутрішньоочному тиску та одночасному застосуванні кортикостероїдів.

Особливості застосування препарату

У зв'язку з тим, що до складу лікарського засобу входить парацетамол, при застосуванні потрібен контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки. З цієї ж причини не слід застосовувати лікарський засіб разом з іншими препаратами, що містять парацетамол та застосовувані, наприклад, для зниження температури, лікування болю, симптомів грипу та застуди чи безсоння. Одночасне застосування разом з іншими препаратами, які містять парацетамол, може призвести до передозування.

Передозування парацетамолу може спричинити печінкову недостатність, що може призвести до необхідності пересадки печінки або мати летальний наслідок.

Не перевищувати зазначених доз.

Якщо симптоми захворювання не зникають, зверніться до лікаря.

Пацієнтам, які постійно приймають анальгетики при артритах легкої форми перед застосуванням цього лікарського засобу слід проконсультуватися з лікарем.

Застосування препарату понад 3 доби потребує обов'язкового контролю лікаря.
У разі розвитку постійного головного болю слід звернутися до лікаря.
Слід враховувати, що у пацієнтів із захворюваннями печінки збільшується ризик гепатотоксичної дії парацетамолу; препарат може впливати на результати лабораторних досліджень вмісту у крові глюкози та сечової кислоти.
З обережністю слід застосовувати хворим похилого віку. При призначенні людям похилого віку корекція режиму дозування не потрібна. З обережністю призначати за наявності утрудненого сечовипускання, гіперплазії передміхурової залози без затримки сечовипускання, виразкових колітів легкої та середньої тяжкості, захворювань нирок або печінки легкої та середньої тяжкості. Пацієнтам із такими порушеннями перед застосуванням лікарського засобу слід порадитись із лікарем.

Зафіксовано випадки порушення функції печінки/печінкової недостатності у пацієнтів зі зниженим рівнем глутатіону, наприклад, при серйозному виснаженні організму, анорексії, низькому індексі маси тіла або хронічному алкоголізмі.
У пацієнтів із зниженням рівня глутатіону, наприклад, при тяжких інфекціях, таких як сепсис, при прийомі парацетамолу підвищується ризик виникнення метаболічного ацидозу. Симптомами метаболічного ацидозу є глибоке, прискорене або утруднене дихання, нудота, блювання, втрата апетиту. Слід негайно звернутися до лікаря з появою цих симптомів.

Дицикломіну гідрохлорид може посилювати гастроезофагеальний рефлюкс.

З обережністю призначати препарат хворим на автономну нейропатію, артеріальну гіпертензію, ішемічну хворобу серця з тахіаритміями, тахікардією, схильністю до бронхоспазму, а також при підвищеній індивідуальній чутливості до нестероїдних протизапальних засобів.

Необхідно враховувати, що у хворих, які приймають антихолінергічні препарати, у тому числі дицикломін, може виникати психоз, сплутаність свідомості, дезорієнтація, атаксія, кома, ейфорія, слабкість, безсоння, збудження, неадекватні емоційні прояви, афективний стан (симптоми2 зменшуються протягом год після зниження дози).

Дицикломін з обережністю слід призначати при грижі стравохідного отвору діафрагми, що супроводжується рефлюкс-езофагітом.

При високій температурі навколишнього середовища дицикломіну гідрохлорид, знижуючи потовиділення, спричиняє підвищення температури тіла з ризиком виникнення теплового удару. При появі відповідних симптомів необхідно припинити прийом препарату та звернутися до лікаря.

Перед застосуванням лікарського засобу необхідно порадитися з лікарем, якщо пацієнт застосовує варфарин або подібні препарати, які мають антикоагулянтний ефект.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Лікарський засіб не застосовувати жінкам у період вагітності та годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами.

З огляду на те, що препарат у чутливих хворих може знижувати швидкість психомоторних реакцій, під час лікування краще утриматися від керування транспортними засобами, роботи зі складними механізмами та інших робіт, які потребують концентрації уваги.

Спосіб застосування та дози Триган-Д

Препарат приймають внутрішньо, запиваючи невеликою кількістю рідини (200 мл).
Дорослі та діти віком від 15 років: 1–2 таблетки, залежно від гостроти болю, від 1 до 4 разів на добу. При проведенні терапії дорослим доцільно починати із 4 таблеток на день. Максимальну дозу можна збільшити до 8 таблеток на добу, при добрій переносимості та відсутності проявів побічної дії.

Діти віком від 7 до 13 років: ½ таблетки 1-2 рази на день;
від 13 до 15 років: 1 таблетка 1-3 рази на день.

Термін лікування визначає лікар індивідуально залежно від стану та реакції пацієнта. Якщо лікування не досягнуто протягом 2 тижнів або ознаки побічної дії при дозі менше 4 таблеток на день, прийом лікарського засобу слід припинити.

Діти

Не рекомендується застосовувати дітям віком до 7 років.

Передозування

Ознаки та симптоми передозування обумовлені властивостями окремих компонентів препарату.

Парацетамол

Ураження печінки можливе у дорослих після 10 г парацетамолу та у дітей, які прийняли понад 150 мг/кг маси тіла. Ризик передозування парацетамолу вищий у пацієнтів з нецирозним алкогольним захворюванням печінки.

У пацієнтів з факторами ризику [тривале лікування карбамазепіном, фенобарбіталом, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, звіробою або іншими лікарськими засобами, що індукують ферменти печінки; регулярний прийом надмірної кількості етанолу; глутатіонова кахексія (розлади травлення, муковісцидоз, ВІЛ-інфекція, голод і кахексія)] прийом 5 гілі більше парацетамолу може спричинити тяжке ураження печінки.

Симптоми передозування у перші 24 години: блідість шкірних покривів, анорексія, нудота, блювання, діарея, відчуття дискомфорту в епігастральній ділянці (тривалістю до 1 доби), біль у животі. Поразка печінки може бути явною через 12–48 годин після передозування. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз.

Можуть спостерігатися такі симптоми: підвищення активності печінкових трансаміназ, лактатдегідрогенази, рівня білірубіну, а також зниження рівня протромбіну (тривалість від 1 до 2 діб); гепатотоксичний ефект, для якого характерні загальні симптоми (біль, слабкість, адинамія) та специфічні симптоми (гепатомегалія, жовтяниця, підвищення активності печінкових ферментів).

При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресувати до печінкової енцефалопатії (порушення мислення, пригнічення вищої нервової діяльності, збудження та ступор), синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові (ДВС), гіпоглікемії, крововиливів, аритмії, судом, гіпокоагуляції, колапсу і призвести до смерті. Зрідка порушення функції печінки розвивається блискавично та може ускладнитися нирковою недостатністю.

Гостра ниркова недостатність з гострим некрозом канальців може виявитися сильним поперековим болем, гематурією, протеїнурією та розвинутись навіть за відсутності тяжкого ураження печінки. Відзначалася серцева аритмія та гострий панкреатит, що зазвичай супроводжувався порушенням функції печінки та гепатотоксичністю.

При тривалому застосуванні великих дозах з боку органів кровотворення може розвинутися апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тримбоцитопенія. При прийомі великих доз із боку центральної нервової системи – запаморочення, психомоторне збудження та порушення орієнтації; з боку сечовидільної системи – нефротоксичність (ниркова колька, інтерстиціальний нефрит, капілярний некроз).

Дицикломіну гідрохлорид

Тахікардія, брадикардія, аритмія, зміна частоти дихання, сухість у роті, збудження, сонливість, втрата акомодації, фотофобія, судоми, сухість шкіри та слизових оболонок, підвищення внутрішньоочного тиску, головний біль, запаморочення, збудження центральної нервової системи, затримка Порушення орієнтації.

Передозування розвивається у два етапи: спочатку спостерігається збудження центральної нервової системи, що проявляється занепокоєнням, галюцинаціями, виникненням стійкого мідріазу, тахікардії, артеріальної гіпертензії. Потім збудження змінюється фазою пригнічення центральної нервової системи до коматозного стану.

У перші години (до 1 дня) спостерігається блідість шкіри, нудота, анорексія, блювання та біль у животі. Протягом другої-третьої доби може розвиватися ураження нирок та печінки з розвитком печінкової недостатності (підвищення активності печінкових трансаміназ, дегідрогенази, збільшення концентрації білірубіну, протромбіну), а також тахікардія, аритмії, зміна частоти дихання; панкреатит.

Лікування

При передозуванні парацетамолу потрібна швидка медична допомога. Лікування потрібно розпочати якнайшвидше. Пацієнта слід негайно доставити до лікарні навіть за відсутності ранніх симптомів передозування. Симптоми можуть бути обмежені нудотою та блюванням або не можуть відображати тяжкості ступеня передозування або ризику ураження органів. Потрібне промивання шлунка, застосування активованого вугілля (якщо надлишкова доза парацетамолу була прийнята в межах 1 години). Концентрація парацетамолу повинна вимірюватися через 4 години або пізніше після прийому (раніші концентрації недостовірні). Якщо необхідно, внутрішньовенно вводити пацієнтові N-ацетилцистеїн протягом 24 годин після прийому препарату, але максимальний захисний ефект настає при його застосуванні протягом 8 годин після прийому при контролі стану дихальної та кровоносної систем (не можна застосовувати адреналін). Ефективність антидоту різко знижується після цього. У разі появи судом призначають діазепам.

За відсутності блювання може бути застосований метіонін перорально як відповідна альтернатива у віддалених районах поза лікарнею.

Специфічний антидот до дицикломіну гідрохлориду відсутній.

За потреби проводять симптоматичну терапію, перитонеальний діаліз.

Слід також вжити загальних підтримуючих заходів.

Побічні реакції Тригану-Д

Зазвичай лікарський засіб добре переноситься. Побічні дії, пов'язані з діючими речовинами, що входять до складу препарату, проявляються, як правило, при тривалому застосуванні великих доз.

Парацетамол

З боку травного тракту: нудота, блювання, зниження апетиту, запор, діарея чи метеоризм. При тривалому застосуванні високих доз препарату – біль в епігастральній ділянці.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: підвищення активності печінкових ферментів, як правило, без розвитку жовтяниці, порушення функцій печінки, гепатонекроз (дозозалежний ефект), гепатотоксична дія.

З боку ендокринної системи: гіпоглікемія (до гіпоглікемічної коми).

З боку системи крові та лімфатичної системи: гемолітична анемія, тромбоцитопенія; апластична анемія, панцитопенія, сульфгемоглобінемія та метгемоглобінемія (ціаноз, задишка болю в серці), нейтропенія, агранулоцитоз, лейкопенія, синці.

З боку сечовидільної системи: утруднене сечовипускання, ниркова колька, асептична піурія, інтерстиціальний гломерулонефрит; нефротоксична дія, папілярний некроз.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, алергічні реакції, включаючи висипання на шкірі, висипання на слизових оболонках, свербіж, кропив'янка, гіперемія; бронхіальна обструкція, мультиформна ексудативна еритема (синдром Стівенса – Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла); анафілаксія, генералізований висип, ангіоневротичний набряк, ангіоедема, еритематозний висип.

З боку дихальної системи та органів грудної клітки: бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до аспірину та інших нестероїдних протизапальних засобів.

З боку центральної нервової системи (зазвичай при прийомі високих доз): запаморочення, психомоторне збудження та порушення орієнтації, дзвін у вухах, психоз, кома.

Інші: загальна слабкість.

Дицикломіну гідрохлорид

З боку шкіри та підшкірної клітковини: висипання, свербіж, кропив'янка, тяжкі алергічні реакції або медикаментозна ідіосинкразія, включаючи анафілаксію.

З боку травного тракту: сухість у роті, спрага, порушення смаку, розлади травлення, анорексія, нудота, блювання, метеоризм, запор, біль у животі.

З боку органів зору: нечіткість зору, диплопія, мідріаз, циклоплегія зору (параліч акомодації), підвищення внутрішньоочного тиску.

З боку центральної нервової системи та психіки: запаморочення, стомлюваність, порушення чутливості, порушення стійкості ходи, дискінезія, почуття поколювання, оніміння в кінцівках, дзвін у вухах, головний біль, дисфазія, дизартрія, атаксія, ейфорія, неадекватні емоційні реакції (симптоми 12-24 години після зниження дози), безсоння, сонливість, галюцинації, загальна слабкість, зміна настрою, нервозність, дезорієнтація, короткочасна втрата пам'яті, психоз, сплутаність свідомості та/або збудження, дискінезія, летаргія, втрата свідомості, кома.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, аритмія, прискорене серцебиття.

З боку сечовивідної системи: порушення сечовипускання, нетримання сечі, затримка сечовипускання.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: слабкість у м'язах.

З боку дихальної системи та органів грудної клітки: диспное, апное, асфіксія, закладеність носа, чхання, гіперемія горла.

З боку ендокринної системи: гноблення лактації, імпотенція.

Інші: відчуття припливів, зменшення потовиділення.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати у захищеному від світла сухому місці при температурі не вище 30°С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у стрипі; по 1 або 10 стрипів у картонній упаковці.

Категорія відпуску з аптеки

№10 – без рецепта.

№ 100 – за рецептом.