Тейкопланін-Фармекс ліофілізат для розчину для ін'єкцій по 400 мг флакон №1 у комплекті з розчинником (вода для ін'єкцій) по 3,2 мл №1

Тейкопланін-Фармекс (Teicoplanin-Pharmex) інструкція по застосуванню

Склад

Діюча речовина: тейкопланін;

• 1 флакон містить тейкопланін 200 мг або 400 мг;

Допоміжна речовина: хлорид натрію;
розчинник – вода для ін'єкцій.

Лікарська форма

Ліофілізат для розчину для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості

• Флакон із ліофілізатом: ліофілізована пориста маса або порошок жовтуватого кольору;
• Флакон із розчинником: безбарвна прозора рідина.

Фармакотерапевтична група

Глікопептидні антибіотики. Код ААТ Х J 01 X A02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Механізм дії

Тейкопланін пригнічує зростання чутливих мікроорганізмів, перешкоджаючи біосинтезу клітинної мембрани в місці, відмінному від місця дії бета-лактамних антибіотиків. Синтез пептидоглікану блокується шляхом специфічного зв'язування з D-аланіл-D-аланіновими залишками.

Резистентність до тейкопланіну може розвиватися відповідно до таких механізмів:

• модифікована цільова структура: ця форма резистентності особливо й у Enterococcus faecium. Модифікація базується на обміні термінальної функції D-аланін-D-аланіну амінокислотного ланцюга в муреїновому прекурсорі з D-ала-D-лактатом, внаслідок чого знижується спорідненість до ванкоміцину. Відповідальні за це ферменти є заново синтезованими D-лактатдегідрогеназою або ліпази;
• знижена чутливість або резистентність стафілококів до тейкопланіну обумовлена синтезом надто великої кількості муреїнових попередників, з якими тейкопланін зв'язується.

Може виникати перехресна резистентність між тейкопланіном та глікопротеїном ванкоміцином. Ряд резистентних до ванкоміцину ентерококів чутливі до тейкопланіну (фенотип Van-B).

Граничні значення при тестуванні чутливості до антимікробних засобів

Граничні значення мінімальної інгібуючої концентрації (МІК), встановлені Європейським комітетом з тестування чутливості до антимікробних засобів (EUCAST), у редакції 3.1 від 11 лютого 2013 р., наведено у таблиці 1.

Таблиця 1.

Граничні значення мінімальної інгібуючої концентрації, встановлені EUCAST

Мікроорганізми	Чутливі	Резистентні
Staphylococcus aureus a Коагулазонегативні стафілококи a Бактерії роду ентерококів (Enterococcus spp.) Бактерії роду стрептококів (Streptococcus spp.) (A, B, C, G) б Streptococcus pneumoniae б Стрептококи групи віриданс (Viridans) б Грампозитивні анаероби, за винятком Clostridium difficile Граничні значення для визначення ФК/ФД (не видоспецифічні) в,г	≤2 мг/л ≤4 мг/л ≤2 мг/л ≤2 мг/л ≤2 мг/л ≤2 мг/л НД НД	>2 мг/л >4 мг/л >2 мг/л >2 мг/л >2 мг/л >2 мг/л НД НД

а Мінімально інгібуюча концентрація (МІК) для глікопептидів залежить від методу визначення та повинна визначатися методом мікророзведення в бульйоні (ІSO 20776). Золотистий стафілокок (S. aureus) зі значеннями МІК для ванкоміцину 2 мг/л знаходиться на межі розподілу МІК для дикого типу і може негативно впливати на клінічну відповідь. Граничні значення резистентності для золотистого стафілококу були зменшені до 2 мг/л, щоб уникнути звітності щодо ізолятів S. aureus з проміжною чутливістю до глікопептидів (Glycopeptide Intermediate-Resistant Staphylococcus Aureus (GISA), оскільки серйозні інфекції, викликані дозами ванкоміцину або тейкопланіну.

б Ізоляти зі значеннями МІК, що перевищують граничні значення чутливості, виникають дуже рідко або досі не були виявлені. Тести з ідентифікації та оцінки протимікробної чутливості будь-якого з таких ізолятів слід виконувати повторно, і якщо результат буде підтверджено, ізолят необхідно відправити до довідкової лабораторії. Поки не будуть отримані докази наявності клінічної відповіді на препарат для підтверджених ізолятів із МІК, яка перевищує поточне граничне значення резистентності, ці ізоляти мають реєструватися як резистентні.

в НД означає, що зараз немає достатніх доказових даних на користь того, що спірні види хороші мішенню для терапії цим препаратом.

г Може бути надіслано повідомлення про МІК з коментарем, але без супроводжуючого опису категорії: S (чутливі), I (з проміжною резистентністю) або R (резистентні).

Фармакокінетичний/фармакодинамічний зв'язок

Антимікробна активність тейкопланіну значною мірою залежить від часу, протягом якого рівень речовини вищий за мінімальну інгібуючу концентрацію (МІК) для збудника конкретної інфекції.

Чутливість

Для окремих видів бактерій поширеність резистентності може змінюватись в залежності від географічного регіону та з часом, тому бажано отримати місцеву інформацію про резистентність, особливо при лікуванні важких інфекцій. У разі потреби слід проконсультуватися з фахівцем, якщо місцева поширеність резистентності така, що корисність цього засобу принаймні при деяких видах інфекцій є сумнівною.

Зазвичай чутливі види мікроорганізмів

Аеробні грампозитивні бактерії

Corynebacterium jeikeium а
Enterococcus faecalis
Staphylococcus aureus (включаючи метицилінрезистентні штамми)
Streptococcus agalactiae
Streptococcus dysgalactiae подвид equisimilis a
(стрептококки групи C&G)
Streptococcus pneumonia
Streptococcus pyogenes
Стрептококки групи viridans a, б

Анаеробні грампозитивні бактерії

Clostridium difficile a

Бактерії роду пептострептококів a

Види, для яких може існувати набута резистентність

Аеробні грампозитивні бактерії

Enterococcus faecium
Staphylococcus epidermidis
Staphylococcus haemolyticus
Staphylococcus hominis

Резистентні мікроорганізми

Усі грамнегативні бактерії
Хламідії
Хламідофіли
Legionella pneumophila
Мікоплазми

a Рекомендації щодо стандартних обсягів та лікування наведені на основі прогнозованої чутливості.

б Показники резистентності можуть змінюватись в залежності від конкретного виду стрептококів.

Фармакокінетика

Абсорбція

Після внутрішньом'язового введення біодоступність тейкопланіну (порівняно з внутрішньовенним введенням) майже повна (90%). Після застосування шести щоденних внутрішньом'язових доз по 200 мг середня (зі стандартним відхиленням СВ) максимальна концентрація тейкопланіну (C max ) становить 12,1 (0,9) мг/л і досягається через 2 години після введення препарату.

Після внутрішньовенного застосування дози навантаження 6 мг/кг, яку вводять кожні 12 годин від 3 до 5 разів, значення максимальної концентрації C max знаходилися в діапазоні від 60 до 70 мг/л, а остаточна концентрація C trough зазвичай становить більше 10 мг/л. . Після внутрішньовенної дози навантаження 12 мг/кг, яку вводять кожні 12 год 3 рази, середні значення C max і C trough, згідно з оцінками, становлять близько 100 мг/л і 20 мг/л відповідно.

Після застосування підтримуючої дози 6 мг/кг, яку слід вводити 1 раз на добу, значення C max та C trough становлять близько 70 мг/л та 15 мг/л відповідно. Після застосування підтримуючої дози 12 мг/кг, яку слід вводити один раз на добу, значення C trough варіюють від 18 до 30 мг/л.

Розподіл

Зв'язування з білками сироватки крові людини становить від 87,6 до 90,8% без змін концентрацій тейкопланіну. Тейкопланін зв'язується в основному із сироватковим альбуміном людини. Тейкопланін не проникає у еритроцити.

Об'єм розподілу в рівноважному стані (Vss) коливається від 0,7 до 1,4 л/кг. Найбільші значення Vss спостерігалися у нещодавно проведених дослідженнях, де зразки відбиралися через 8 днів після початку застосування препарату.

Тейкопланін розподіляється в основному в легені, міокард і кісткову тканину із співвідношенням тканини/сироватка крові, що перевищує 1. У рідині, що міститься в бульбашках, у синовіальній рідині та перитонеальній рідині співвідношення тканини/сироватка крові знаходиться в діапазоні від 0,5 до 1. тейкопланіну з перитонеальної рідини відбувається з тією ж швидкістю, що і з сироватки крові. У плевральній рідині та підшкірній жировій клітковині співвідношення тканини/сироватка крові становить від 0,2 до 0,5. Тейкопланін не надто легко проникає у спинномозкову рідину (СМР).

Біотрансформація

Незмінена форма тейкопланіну є основною сполукою, знайденою в плазмі крові та сечі, що вказує на мінімальний метаболізм. Два метаболіти утворюються, ймовірно, шляхом гідроксилювання, а їхня частка становить від 2 до 3% від введеної дози.

Елімінація

Тейкопланін у незміненому вигляді виводиться в основному із сечею (80% протягом 16 днів), а 2,7% введеної дози екскретується з фекаліями (шляхом виділення з жовчю) протягом 8 днів після застосування.

Період напіввиведення Тейкопланін варіюється від 100 до 170 годин, за даними нещодавно проведених досліджень, де зразки крові для аналізу відбирали через 8-35 днів після початку застосування препарату.

Тейкопланін має низький загальний кліренс, що знаходиться в діапазоні від 10 до 14 мл/год/кг, та нирковий кліренс в діапазоні від 8 до 12 мл/год/кг, що вказує на те, що тейкопланін екскретується переважно через нирки.

Лінійність

Тейкопланін має лінійну фармакокінетику при використанні доз в діапазоні від 2 до 25 мг/кг.

Особливі популяції пацієнтів

Порушення функції нирок

Оскільки тейкопланін виводиться нирками, елімінація тейкопланіну зменшується залежно від порушення ниркової функції. Загальний та нирковий кліренс тейкопланіну залежить від кліренсу креатиніну.

Пацієнти похилого віку

У популяції пацієнтів похилого віку фармакокінетика тейкопланіну не змінюється, крім порушень функції нирок.

Населення пацієнтів дитинства

Спостерігаються вищий загальний кліренс (15,8 мл/год/кг для новонароджених; 14,8 мл/год/кг для дітей у середньому 8 років) та більш короткий період напіввиведення (40 годин для новонароджених; 58 годин для дітей у віці середньому 8 років) у порівнянні з дорослими пацієнтами.

Клінічні властивості

Показання

Інфекції, викликані грампозитивними бактеріями, у тому числі чутливими або резистентними до метициліну, зокрема у пацієнтів з алергією до бета-лактамних антибіотиків.

У дорослих та дітей:

• інфекції шкіри та багатьох тканин;
• інфекції верхніх та нижніх сечових шляхів з ускладненнями;
• інфекції дихальних шляхів;
• інфекції кісток та суглобів;
• септицемія;
• ендокардит;
• перитоніт, пов'язаний із постійним перитонеальним діалізом в амбулаторних умовах.

При необхідності тейкопланін слід застосовувати у поєднанні з іншими антибактеріальними засобами. Слід враховувати офіційні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних засобів.

Протипоказання Тейкопланіну-Фармекс

Гіперчутливість до тейкопланіну або до будь-якої з допоміжних речовин.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та іншими видами взаємодій.

Жодних спеціальних досліджень вивчення взаємодій для цього лікарського засобу не проводили.

Тейкопланін та розчини аміноглікозидів несумісні, тому не слід їх змішувати при виконанні ін'єкції; однак вони сумісні в діалізній рідині і можна застосовувати при лікуванні пацієнтів з перитонітом, які перебувають на постійному перитонеальному діалізі.

Тейкопланін слід обережно застосовувати з іншими лікарськими засобами, що мають відомий нефротоксичний та/або нейротоксичний/ототоксичний потенціал або послідовно. До них відносяться, наприклад, аміноглікозиди, колистин, амфотерицин В, циклоспорин, цисплатин, фуросемід та етакринова кислота (див. розділи «Особливості застосування», «Нефротоксичність» та «Отоксичність»). Однак немає жодних доказів синергічної токсичної дії цих засобів у комбінації з тейкопланіном.

В ході клінічних досліджень тейкопланін застосовували для багатьох пацієнтів, які вже отримували різні лікарські засоби, включаючи інші антибіотики, гіпотензивні засоби, анестезуючі засоби, серцеві лікарські засоби та антидіабетичні засоби, при цьому небажаної взаємодії не спостерігалося.

Пацієнти дитячого віку

Дослідження щодо вивчення взаємодії проводилися тільки для дорослих пацієнтів.

Особливості застосування препарату

Реакції гіперчутливості

На фоні застосування тейкопланіну були зареєстровані серйозні, небезпечні для життя реакції гіперчутливості, іноді з летальним кінцем (наприклад, анафілактичний шок). Якщо виникла алергічна реакція на тейкопланін, слід негайно припинити терапію та розпочати надання належної невідкладної допомоги.

У пацієнтів із відомою гіперчутливістю до ванкоміцину Тейкопланін слід застосовувати з обережністю, оскільки можуть виникати перехресні реакції гіперчутливості, у тому числі з летальним анафілактичним шоком.

Однак наявність в анамнезі псевдоалергічних реакцій, пов'язаних із застосуванням ванкоміцину, не є протипоказанням для застосування тейкопланіну.

Інфузійні реакції

У поодиноких випадках (навіть при першій дозі) спостерігалися псевдоалергічні реакції (комплекс симптомів, що включають свербіж, кропив'янку, еритему, ангіоневротичний набряк, тахікардію, артеріальну гіпотензію та задишку). Припинення або уповільнення інфузії може призвести до зникнення цих реакцій. Інфузійні реакції можна обмежити, якщо вводити добову дозу не як болюсну ін'єкцію, а шляхом інфузії протягом 30-хвилинного періоду.

Тяжкі бульозні реакції

Повідомлялося, що при застосуванні тейкопланіну виникали небезпечні для життя або навіть летальні реакції з боку шкіри, зокрема синдром Стівенса-Джонсона (ССД) та токсичний епідермальний некроліз (ТЕН). При виникненні симптомів або ознак ССД або ТЕН (наприклад, прогресуючого висипу на шкірі, часто з пухирями або ураженням слизової оболонки) застосування тейкопланіну слід негайно відмінити.

Спектр антибактеріальної активності

Тейкопланін має обмежений спектр антибактеріальної активності (грампозитивні бактерії). Він не підходить для застосування як єдиний засіб для лікування деяких видів інфекцій, якщо тільки збудник не є вже документально підтвердженим, і відомо, що він чутливий до цього засобу, або існує висока впевненість у тому, що збудники, найімовірніше, будуть чутливі. до терапії тейкопланіном
Для раціонального застосування Тейкопланіну слід враховувати бактеріальний спектр активності, профіль безпеки та придатність стандартної антибактеріальної терапії для лікування конкретного пацієнта. На підставі цього очікується, що в більшості випадків тейкопланін буде використовуватися для лікування важких інфекцій у пацієнтів, для яких стандартна антибактеріальна активність вважається неприйнятною.

Тейкопланін не слід вводити внутрішньошлуночкове

Тромбоцитопенія

Повідомлялося про випадки тромбоцитопенії при застосуванні тейкопланіну (див. розділ «Побічні реакції»). Під час терапії рекомендується проводити періодичні гематологічні дослідження, включаючи загальний аналіз крові.

Нефротоксичність

Повідомляли про випадки нефротоксичності та ниркової недостатності у пацієнтів, які отримували тейкопланін (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнти з нирковою недостатністю, які отримують високу навантажувальну дозу тейкопланіну, і одержують тейкопланін (teicoplanin) разом або послідовно з іншими лікарськими засобами з відомим нефротоксичним потенціалом (наприклад, аміноглікозиди, колистин, амфотерицин В, циклоспорин і цисплатин) слід ретельно контролювати. див. Ототоксичність) нижче.

Оскільки тейкопланін екскретується переважно через нирки, у пацієнтів з порушенням функції нирок дозу необхідно відкоригувати (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Ототоксичність

При застосуванні тейкопланіну, як і інших глікопептидів, повідомляли про випадки ототоксичності (глухота та відчуття шуму/дзвін у вухах) у пацієнтів (див. розділ «Побічні реакції»). Стан пацієнтів, у яких під час терапії тейкопланіном розвинулися ознаки та симптоми порушення слуху або розладів з боку внутрішнього вуха, слід ретельно оцінювати та контролювати, особливо при тривалому періоді терапії та у пацієнтів з нирковою недостатністю. Слід ретельно контролювати стан пацієнтів, які отримують тейкопланін у поєднанні з лікарськими засобами з відомим нефротоксичним та/або нейротоксичним/ототоксичним потенціалом (наприклад, аміноглікозидами, колістином, амфотерицином В, циклоспорином, цисплатином, фуросемідом та тетакй) якщо слух погіршується.

Особливі запобіжні заходи слід застосовувати при застосуванні тейкопланіну у пацієнтів, яким необхідна одночасна терапія ототоксичними та/або нефротоксичними лікарськими засобами, для яких рекомендується регулярно виконувати загальний аналіз крові, а також лабораторні дослідження функції печінки та нирок.

Суперінфекція

Застосування тейкопланіну, як і інших антибіотиків, особливо протягом тривалого часу, може призвести до надмірного зростання нечутливих до препарату мікроорганізмів. Якщо на тлі терапії розвивається суперінфекція, слід вжити відповідних заходів.
Цей лікарський засіб містить натрій. Вміст натрію становить менше ніж 1 ммоль на одну дозу, тобто на практиці цей лікарський засіб вважається таким, що «не містить натрію».

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність. Дослідження на тваринах не виявили тератогенних ефектів, а клінічних даних недостатньо. Однак у зв'язку з високим терапевтичним ефектом тейкопланіну його застосування можливе, якщо під час вагітності виникає потреба у його прийомі за життєвими показаннями (незалежно від терміну вагітності). У цьому випадку слід перевірити слухову функцію новонародженого (отоакустична емісія) з огляду на можливий ототоксичний вплив тейкопланіну.

Годування груддю. Немає даних про проникнення тейкопланіну в грудне молоко, тому годування груддю під час лікування препаратом Тейкопланін-Фармекс не рекомендується.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами.

Тейкопланін-Фармекс незначно впливає на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.

Тейкопланін може викликати запаморочення та головний біль. Це може знизити здатність керувати автомобілем або працювати з механізмами. Пацієнтам, які мають ці небажані ефекти, не слід керувати транспортними засобами або працювати з механізмами.

Спосіб застосування та дози Тейкопланін-Фармекс

Дозування

Доза та тривалість терапії повинні бути скориговані залежно від типу та тяжкості наявної інфекції та клінічної відповіді пацієнта, а також від індивідуальних характеристик пацієнта, таких як вік та функція нирок.

Вимірювання концентрації препарату у сироватці крові

Необхідно контролювати остаточні концентрації тейкопланіну в сироватці крові в рівноважному стані після завершення періоду навантажувальної дози, щоб переконатися в досягненні мінімальної остаточної концентрації в сироватці крові:

• Для більшості інфекцій, викликаних грампозитивними бактеріями, остаточні концентрації тейкопланіну становлять як мінімум 10 мг/л при вимірюванні за допомогою високоефективної рідинної хроматографії (ВЕРХ) або як мінімум 15 мг/л при вимірюванні методом флуоресцентного поляризаційного імуноаналізу (ФПІ).
• Для ендокардиту та інших тяжких інфекцій остаточні концентрації тейкопланіну становлять 15-30 мг/л при вимірі за допомогою ВЕРХ або 30-40 мг/л при вимірі методом ФПІА.

Під час підтримуючої терапії моніторинг остаточної концентрації тейкопланіну в сироватці може виконуватися не менше 1 разів на тиждень, щоб переконатися, що ця концентрація є стабільною.

Таблиця 2

Дози для дорослих пацієнтів та дітей віком від 12 років та пацієнтів похилого віку з нормальною функцією нирок

Показання для застосування	Навантажувальна доза		Підтримувальна доза
	Схема застосування у період навантажувальних доз	Цільові остаточні концентрації на 3-5 добу	Підтримувальна доза	Цільові остаточні концентрації під час періоду підтримувальної терапії
Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин   Пневмонія   Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів	3 введення внутрішньовенно або внутрішньом'язово по 400 мг (що відповідає приблизно 6 мг/кг маси тіла) кожні 12 годин	>15 мг/л1	6 мг/кг маси тіла внутрішньовенно або внутрішньом’язово 1 раз на добу	>15 мг/л1 1 раз на тиждень
Інфекції кісток та суглобів	3-5 введень внутрішньовенно по 800 мг (що відповідає приблизно 12 мг/кг маси тіла) кожні 12 годин	>20 мг/л1	12 мг/кг маси тіла внутрішньовенно або внутрішньом’язово 1 раз на добу	>20 мг/л1
Інфекційний ендокардит	3-5 введень внутрішньовенно по 800 мг (що відповідає приблизно 12 мг/кг маси тіла) кожні 12 годин	30-40 мг/л1	12 мг/кг маси тіла внутрішньовенно або внутрішньом’язово 1 раз на добу	>30 мг/л1

1 Визначення методом імуноферментної флуоресцентної поляризації (FPIA).

Тривалість терапії

Тривалість терапії визначають з урахуванням клінічного відповіді. Для інфекційного ендокардиту належною тривалістю терапії зазвичай вважається щонайменше 21 день. Тривалість терапії має перевищувати 4 місяців.

Комбінована терапія

Тейкопланін має обмежений спектр антибактеріальної активності (грампозитивні бактерії). Він не підходить для застосування як єдиний засіб для лікування деяких видів інфекцій, якщо тільки збудник не є вже документально підтвердженим, і відомо, що він чутливий до цього засобу, або існує висока впевненість у тому, що збудники, найімовірніше, будуть чутливі. до терапії тейкопланіном

Пацієнти похилого віку

Коригування дози не потрібне, якщо пацієнт не має ниркової недостатності (див. нижче).

Дорослі пацієнти та пацієнти похилого віку з порушенням функції нирок
До четвертого дня терапії корекція дози не потрібна, і протягом цього періоду доза повинна бути такою, щоб остаточна концентрація у сироватці підтримувалася на рівні не менше 10 мг/л.

Після четвертого дня терапії:

• при легкій та помірній нирковій недостатності (кліренс креатиніну 30-80 мл/хв) підтримуюча доза повинна бути зменшена наполовину шляхом введення дози 1 раз на два дні або шляхом введення половини цієї дози 1 раз на добу;
• при тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) та у пацієнтів з гемодіалізом доза повинна становити одну третину від звичайної дози, для цього слід вводити початкову стандартну дозу 1 раз на 3 дні або вводити одну третину цієї дози 1 раз на добу.

Тейкопланін не виводиться з організму за допомогою гемодіалізу

Пацієнти на постійному перитонеальному діалізі в амбулаторних умовах
Після одноразової внутрішньовенної вантажної дози 6 мг/кг маси тіла вводити дозу 20 мг/л у пакет із розчином для діалізу на першому тижні; 20 мг/л у різних пакетах другого тижня, а потім 20 мг/л у нічний пакет третьому тижні.

Пацієнти дитячого віку

Препарат застосовувати дітям від 2 місяців.

Рекомендації щодо дозування для дітей від 2 місяців до 12 років

Доза навантаження: доза 10 мг/кг маси тіла, що вводиться внутрішньовенно кожні 12 годин, загальною кількістю 3 введення.

Доза, що підтримує: доза 6-10 мг/кг маси тіла, що вводиться внутрішньовенно 1 раз на добу.

Рекомендації щодо дозування для дітей віком від 12 років такі ж, як у дорослих.

Тейкопланін слід вводити внутрішньовенно або внутрішньом'язово. Внутрішньовенне введення слід здійснювати у вигляді болюсної ін'єкції, що виконується протягом 3-5 хвилин, або у вигляді інфузії тривалістю 30 хвилин.

Приготування розчину препарату

Повільно ввести весь вміст розчинника, що додається в комплекті, у флакон з порошком.

Обережно повертати флакон між долонями, доки повністю не розчиниться порошок. Якщо у розчині утворилася піна, дати йому постояти протягом приблизно 15 хвилин. Застосовуємо лише прозорий та жовтуватий розчин.

Приготовлений розчин містить 200 мг або 400 мг тейкопланіну в 3,0 мл.

Номінальний вміст тейкопланіну у флаконі	200 мг	400 мг
Об’єм флакону з порошком	10 мл	20 мл
Об’єм, що вилучається з флакона з розчинником, для розчинення розчину	3,14 мл	3,14 мл
Об’єм, у якому міститься номінальна доза тейкопланіну (об’єм, що вилучається шприцом)	3,0 мл	3,0 мл

Приготовлений розчин може бути введений «як є» або може бути розведений додатково.

Приготування розведеного розчину перед інфузією

Тейкопланін-Фармекс може бути доданий до одного з наступних розчинів для інфузій:

• розчин натрію хлориду 9 мг/мл (0,9 %);
• розчин Рінгера;
• лактатний розчин Рінгера;
• 5% розчин декстрози для ін'єкцій;
• 10% розчин декстрози для ін'єкцій;
• 0,18% розчин хлориду натрію та 4% розчин глюкози;
• 0,45% розчин хлориду натрію та 5% розчин глюкози;
• розчин для перитонеального діалізу, який містить 1,36% або 3,86% розчин глюкози.

Усі невикористані залишки препарату та інші відходи необхідно утилізувати відповідно до місцевих вимог.

Діти

Препарат можна застосовувати дітям віком від 2 місяців.

Передозування

Повідомлялося про випадки помилкового введення надто високих доз препарату пацієнтам дитячого віку. В одному випадку спостерігалося збудження у новонародженої дитини віком 29 днів, якій було введено дозу 400 мг внутрішньовенно (95 мг/кг).

Лікування передозування має бути симптоматичним.

Тейкопланін не виводиться з організму за допомогою гемодіалізу та лише повільно виводиться з організму при перитонеальному діалізі.

Побічні реакції Тейкопланіну-Фармекс

У таблиці нижче вказані всі небажані реакції, які виникали з частотою більш ніж для плацебо та більш ніж у одного пацієнта з використанням наступних категорій:

Дуже часто (≥1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не може бути оцінена за доступними даними).

У кожній частотній групі побічні реакції вказані в порядку зменшення їх проявів.

Система-Орган-Клас	Часто (від ≥1/100 до <1/10)	Нечасто (від ≥1/1000 до <1/100)	Рідко (від ≥1/10000 до <1/1000)	Дуже рідко (<1/10000)	Частота невідома (не може бути оцінена за доступними даними)
Інфекційні та паразитарні захворювання			Абсцес		Суперінфекція (надмірний ріст нечутливих організмів)
Розлади з боку крові та лімфатичної системи		Лейкопенія, тромбоцито-пенія, еозинофілія			Агранулоцитоз, нейтропенія, панцитопенія
Розлади з боку імунної системи		Анафілактич-на реакція (анафілаксія) (див. розділ  «Особливості застосуван-ня»).			Лікарська реакція з еозинофілією і системними симптомами (Drug reaction with eosinophilia and systemic symptoms, DRESS), анафілактич- ний шок (див. розділ «Особ-ливості застосування»).
Розлади з боку нервової системи		Запаморочен-ня, головний біль			Судоми
Розлади з боку органів слуху та рівноваги		Глухота, втрата слуху (див. розділ «Особ-ливості застосуван-ня»), відчуття шуму/дзвону у вухах, вестибулярні  Розлади
Розлади з боку судин		Флебіт			Тромбофлебіт
Розлади з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння		Бронхоспазм
Шлунково-кишкові розлади		Діарея, блювання, нудота
Розлади з боку шкіри та підшкірної клітковини	Висипання, ерите-ма, свер-біж		Псевдо алергічна реакція (тобто почервоні-ння верхньої частини тіла) (див. розділ  «Особли- вості застосуван-ня»).		Токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, поліморфна еритема, ангіоневро-тичний набряк, ексфоліатив- ний дерматит, кропив’янка (див. розділ «Особ-ливості застосування»).
Розлади з боку нирок та сечовивідних шляхів		Підвищення рівня креатиніну в крові			Ниркова недостатність (у тому числі гостра ниркова недостатність) (див. опис окремих побічних реакцій нижче)*
Загальні розлади та реакції у місці введення препарату	Біль, пірексія				Абсцес у місці ін'єкції, озноб (тремтіння)
Результати досліджень		Збільшення рівня трансаміназ (транзиторні порушення з боку трансаміназ), збільшення рівня лужної фосфатази в крові (транзиторні порушення з боку лужної фосфатази).

Опис окремих побічних реакцій

* На підставі даних літератури, ймовірність виникнення нефротоксичності у пацієнтів, які отримували режим з низькою дозою навантаження в середньому 6 мг/кг двічі на день, з подальшою підтримуючою дозою в середньому 6 мг/кг один раз на день становить близько 2%.

В обсерваційному післяреєстраційному дослідженні з безпеки, в якому взяли участь 300 пацієнтів вік яких у середньому склав 63 роки (лікувалися від інфекції кісток та суглобів, ендокардиту або інших тяжких інфекцій), які отримували високі навантажувальні дози 12 мг/кг двічі на день (у середньому 5 навантажувальних доз) з наступною підтримуючою дозою 12 мг/кг один раз на день, частота підтвердженої нефротоксичності становила 11,0% (95% ДІ = [7,4%; 15,5%]) протягом перших 10 днів. Ймовірність виникнення нефротоксичності від початку лікування до 60 днів після застосування останньої дози становила 20,6% (95% ДІ = [16,0%; 25,8%]). У пацієнтів, які отримували понад 5 високих вантажних доз 12 мг/кг двічі на день, а потім підтримуючу дозу 12 мг/кг 1 раз на день, спостерігається сумарний коефіцієнт нефротоксичності від початку лікування до 60 днів після останнього прийому 27% (95% ДІ) = [20,7%; 35,3%]) (див. розділ «Особливості застосування»).

Термін придатності

Ліофілізат для розчину для ін'єкцій по 200 мг у флаконі, по 1 флакону в комплекті з 1 флаконом розчинника (вода для ін'єкцій) по 3,2 мл – 2 роки.

Ліофілізат для розчину для ін'єкцій по 400 мг у флаконі, по 1 флакону у комплекті з 1 флаконом розчинника (вода для ін'єкцій) по 3,2 мл – 3 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці за температури не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 200 мг у флаконі, по 1 флакону в комплекті з 1 флаконом розчинника (вода для ін'єкцій) по 3,2 мл у контурній комірчастій упаковці, по 1 контурній комірчастій упаковці в пачці з картону, по 15 контурних комірчастих упаковок у коробці картону.

По 400 мг у флаконі, по 1 флакону в комплекті з 1 флаконом розчинника (вода для ін'єкцій) по 3,2 мл у контурній комірчастій упаковці, по 1 контурній комірчастій упаковці в пачці з картону.

Категорія відпуску з аптеки

За рецептом.