Септанест з адреналіном 1/100 000

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

СЕПТАНЕСТ З АДРЕНАЛІНОМ 1/100 000

(SEPTANEST WITH ADRENALINE 1/100 000)

• Склад
• Фармакологічні властивості
• Показання
• Протипоказання
• Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій
• Особливості застосування
• Спосіб застосування та дози
• Діти
• Передозування
• Побічні реакції

Склад:

діючі речовини:

1 мл розчину (1 картридж) містить артикаїну гідрохлориду 40 мг, адреналіну тартрату у перерахуванні на адреналін 0,01 мг;

1,7 мл розчину (1 картридж) містить артикаїну гідрохлориду 68 мг, адреналіну тартрату у перерахуванні на адреналін 0,017 мг;

допоміжні речовини: натрію метабісульфіт (Е 223), натрію хлорид, натрію едетат, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора та безбарвна рідина, вільна від видимих часток.

Фармакотерапевтична група.            

Препарати для місцевої анестезії. Артикаїн, комбінації. Код АТХ N01В В58.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Препарат містить артикаїн, який є місцевим анестетиком амідного типу для застосування у стоматології. Спричиняє оборотну затримку чутливості вегетативних, сенсорних та рухових нервових волокон. Вважають, що механізмом дії артикаїну є блокування потенціалзалежних натрієвих каналів мембрани нервового волокна.

Характерні швидкий початок знеболення (період очікування – від 1 до 3 хвилин), надійна сильна аналгетична дія та добра локальна толерантність.

Адреналін (розведений до 1/100 000), доданий до розчину артикаїну, сповільнює надходження артикаїну у системну циркуляцію і таким чином забезпечує тривалішу активну концентрацію у тканинах. Це дає змогу, в свою чергу, отримати операційне поле з низькою кровотечею.

Початок дії препарату: початок 1,5-1,8 хвилини для проникнення і 1,4-3,6 хвилини для блокади нерва.

Тривалість анестезії: знеболення пульпи триває від 45 до 75 хвилин, знеболення м’яких тканин – від 120 до 360 хвилин залежно від введеної дози.

Фармакокінетика.

Препарат швидко та майже повністю абсорбується.

Максимальний рівень артикаїну у плазмі крові при інтраоральній ін’єкції досягається приблизно через 10-15 хв. Об’єм розподілу становить 1,67 л/кг, період напіввиведення – приблизно 20 хвилин, час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові – 10-15 хвилин.

Зв’язування артикаїну з протеїнами плазми крові становить до 95%. Він швидко гідролізується холінестеразами плазми крові до його первинних метаболітів артикаїнової кислоти, які далі метаболізуються в глюкуронід артикаїнової кислоти. В основному артикаїн та його метаболіти виводяться нирками. Адреналін швидко розкладається у печінці та інших тканинах. Він та його метаболіти виводяться нирками.

Клінічні характеристики.

Показання.

Місцева (інфільтраційна та провідникова анестезія у стоматології).

Септанест з адреналіном 1/100 000 показаний для складних процедур, що потребують глибокого знеболювання.

Протипоказання.

– Підвищена індивідуальна чутливість до артикаїну або до інших місцевих анестетиків амідного типу, епінефрину (адреналіну), сульфітів (метабісульфіту (Е 223)), а також до будь-якого з допоміжних  компонентів препарату;

– пароксизмальна тахікардія та інші тахіаритмії;

– гостра декомпенсована серцева недостатність (гостра застійна серцева недостатність), тяжка/нестабільна стенокардія, нещодавній інфаркт міокарда (від 3 до 6 місяців тому), нещодавне проведення хірургічного втручання у вигляді коронарного шунтування (3 місяці тому), рефрактерна аритмія та пароксизмальна тахікардія або високочастотна тривала аритмія (абсолютна аритмія з тахікардією), нелікована або неконтрольована застійна серцева недостатність, порушення провідності серця (атріовентрикулярна блокада ІІ-ІІІ ступеня, задокументована брадикардія), неконтрольована/тяжка форма артеріальної гіпертензії, тяжка форма артеріальної гіпотензії;

– закритокутова глаукома;

– тяжка форма печінкової недостатності (порфірія);

– геморагічні діатези (підвищений ризик кровотечі), особливо при застосуванні провідникової анестезії;

– порушення активності холінестерази у плазмі крові в анамнезі (включаючи форми захворювання, спричинені лікарськими засобами);

– гіпертиреоз;

– феохромоцитома;

– метгемоглобінемія, гіпоксія, непереносимість сульфогруп (особливо при бронхіальній астмі);

– цукровий діабет тяжкого ступеня;

– одночасна термінальна анестезія;

– ін’єкція в запалену ділянку (зменшується ефективність місцевої анестезії);

– неконтрольована епілепсія;

– одночасне застосування неселективних b-адреноблокаторів, наприклад  пропранололу (існує ризик розвитку гіпертонічного кризу або тяжкої брадикардії);

– застосування трициклічних антидепресантів або інгібіторів моноаміноксидази (МАО) та впродовж 14 днів після припинення лікування інгібіторами моноаміноксидази (МАО).

Внутрішньовенне введення препарату протипоказано.

У зв’язку з наявністю епінефрину у складі препарату його не слід застосовувати для проведення анестезії кінцівок (наприклад пальців рук), оскільки існує ризик виникнення ішемії.

Лікарський засіб не можна застосовувати  пацієнтам із бронхіальною астмою при підвищеній чутливості до сульфітів. У таких осіб введення препарату може спровокувати  гостру алергічну реакцію із симптомами анафілаксії, наприклад бронхоспазм.

Особливі заходи безпеки.

Перед проведенням ін’єкції необхідно провести шкірну пробу на підвищену чутливість до препарату.

Перш ніж застосовувати цей медичний препарат необхідно:

-     запитати про наявність алергії в анамнезі пацієнта із зазначенням лікування, яке він проходить на даний час;

-     виконати пробну ін’єкцію при можливому ризику алергії, вводячи від 5 до 10 % дози;

-     підтримувати словесний контакт з пацієнтом;

-     мати реанімаційне обладнання під рукою.

Ризик, пов’язаний з випадковою внутрішньосудинною ін’єкцією

Випадкова внутрішньосудинна ін’єкція (наприклад ненавмисна внутрішньовенна ін’єкція у системний кровотік, ненавмисна внутрішньовенна або внутрішньоартеріальна ін’єкція у ділянці голови або шиї) може асоціюватися з серйозними несприятливими реакціями, такими як судоми з подальшим пригніченням центральної нервової системи або серцево-дихальної системи і комою, що прогресують до зупинки дихання через раптовий високий рівень адреналіну та артикаїну у системному кровообігу.

Слід зробити аспіраційну пробу, щоб переконатись, що голка не потрапила в судину, особливо під час блокування нерва.

Ін’єкцію слід проводити повільно, виконуючи тест на аспірацію щонайменше у двох площинах (ротація голки – 180º), щоб уникнути внутрішньосудинного введення.

Однак відсутність крові в шприці не гарантує запобігання внутрішньосудинній ін’єкції.

Ризик, пов’язаний з інтраневральною ін’єкцією

Випадкова інтраневральні ін’єкція може призвести до того, що лікарський засіб у ретроградній формі пересувається уздовж нерва.

Для запобігання інтраневральній ін’єкції і попередження уражень нервів у зв’язку з блокадою нерва голку слід злегка виймати, якщо пацієнт під час ін’єкції відчуває удар електричного току або ін’єкція особливо болюча.

Якщо відбувається ураження нерва голкою, нейротоксичний ефект може посилюватися потенційною хімічною нейротоксичністю артикаїну, оскільки це може послабити периневральне кровопостачання і попередити виведення препарату з місця введення.

Супутнє застосування інших лікарських засобів потребує ретельного контролю.

Після настання анестезії існує ризик ненавмисної травми внаслідок прикушування слизової оболонки губи, щоки або язика. Пацієнта слід попередити про те, що не можна здійснювати жувальні рухи протягом дії анестезії.

Слід уникати ін’єкцій в інфіковані або запалені тканини (зменшується ефективність місцевої анестезії).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Артикаїн

Взаємодії, що не рекомендуються

Постгангліонарні адренергічні блокатори (наприклад гуанодрел, гуанетидин і алкалоїди раувольфії). Якщо цієї комбінації не можна уникнути, слід зменшити дозу препарату. Слід дотримуватися обережності через можливе збільшення реакції на адренергічні вазоконстриктори: ризик артеріальної гіпертензії та інших серцево-судинних ефектів (гіперреактивність, пов’язана зі зниженням симпатичного тонусу та/або зі сповільненням проникнення адреналіну в симпатичні волокна).

Неселективні β-адреноблокатори (пропранолол, надолол). Не слід призначати препарат на тлі лікування неселективними b-адреноблокаторами, оскільки в цьому випадку збільшується ризик розвитку гіпертонічного кризу і вираженої брадикардії (див. розділ «Протипоказання»).

Трициклічні (іміпрамінові) антидепресанти (амітриптилін, дезипрамін, іміпрамін, нортриптилін, мапротилін і протриптилін) та інгібітори МАО, як селективні (брофаромін, моклобемід, толоксатон), так і неселективні (фенелзин, транілципромін, лінезолід). Гіпертензивні ефекти вазоконстрикторів симпатоміметичного типу (наприклад епінефрину) можуть бути посилені трициклічними антидепресантами або інгібіторами МАО. Тому такі комбінації протипоказані (див. розділ «Протипоказання»).

Комбінації, які вимагають запобіжних заходів

Анестетики. Комбінації різних анестетиків мають адитивний ефект та виявляють більш виражений вплив на серцево-судинну систему та ЦНС.

Галогеновані легкі анестетики (наприклад галотан). Необхідно зменшити дозу препарату через підвищення чутливості міокарда до  катехоламінів, що сприяє розвитку аритмій (підвищення серцевої збудливості): ризик тяжкої шлуночкової екстрасистолії або серйозної вентрикулярної аритмії.

Слід ретельно контролювати гемодинамічні показники стану пацієнта та обмежити введення анестетика, наприклад: менш ніж 0,1 мг адреналіну протягом 10 хвилин або 0,3 мг – протягом 1 години дорослим.

Інгібітори катехол-О-метилтрансферази (ентакапон, толкапон). Можливе збільшення серцевого ритму і зміна артеріального тиску.

Рекомендується моніторинг серцево-судинної системи.

Серотонінергічні та норадренергічні антидепресанти (антидепресанти групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну – венлафаксин, мілнаципран, сертралін). Дозу і швидкість застосування препарату слід зменшити через сумарний або синергічний ефекти на артеріальний тиск і серцевий ритм. Можлива пароксизмальна гіпертензія з аритміями (інгібування проникнення адреналіну в симпатичні волокна). Слід обмежити введення  анестетика, наприклад:  менш ніж 0,1 мг адреналіну протягом 10 хвилин,  або 0,3 мг – протягом 1 години дорослим. Місцевоанестезуючу дію артикаїну підсилюють і подовжують судинозвужувальні лікарські засоби.

Рекомендується моніторинг (ЕКГ) серцево-судинної системи.

Засоби, що спричиняють аритмії (антиаритмічні засоби, такі як наперстянка, хінідин). Дозу препарату слід зменшити через сумарний або синергічний ефекти на серцевий ритм.

Рекомендується обережна аспірація перед введенням препарату і моніторинг серцево-судинної системи (ЕКГ).

Окситоцин. Препарат застосовують під суворим наглядом лікаря через можливе сумарне або синергічне підвищення артеріального тиску та/або ішемічну реакцію.

Симпатоміметичні вазопресори (головним чином кокаїн, а також амфетаїн, фенілефрин, псевдоефедрин, оксиметазолін). Існує ризик адренергічної токсичності. Якщо кокаїн застосовували протягом 24 годин, заплановане лікування зубів необхідно відкласти.

Інші симпатоміметики (наприклад ізопротеренол, левотироксин, метилдопа, антигістамінні препарати (такі як хлорфенірамін, дифенілгідрамін)). Слід застосовувати найменші дози препарату.

Фенотіазини (та інші нейролептики). Фенотіазини можуть зменшити або скасувати вазопресорну дію адреналіну. Пацієнтам з артеріальною гіпотензією через можливість інгібування ефекту адреналіну препарат слід застосовувати під суворим наглядом лікаря і з ретельним контролем серцево-судинної системи.

Пероральні протидіабетичні засоби. Адреналін може блокувати виділення інсуліну підшлунковою залозою, внаслідок чого препарат знижує ефективність пероральних протидіабетичних засобів.

Антитромботичні засоби. При одночасному застосуванні антитромботичних засобів (гепарину, ацетилсаліцилової кислоти) підвищується частота розвитку кровотеч. Випадкове проколювання судини під час місцевої анестезії може спричинити серйозну кровотечу.

Препарат слід з обережністю застосовувати з гіпоглікемічними, антиаритмічними (прокаїнамід, мексилітин, дизопірамід, хінідин, аміодарон), протиепілептичними засобами, серцевими глікозидами, гормонами щитовидної залози. 

Особливості застосування.

Препарат слід застосовувати з особливою обережністю:

– пацієнтам з серцево-судинними розладами (наприклад із захворюванням периферичних артерій, серцевою недостатністю, ішемічною хворобою серця, стенокардією, інфарктом міокарда в анамнезі, серцевою аритмією, артеріальною гіпертензією, атеросклерозом, артеріосклерозом), оскільки вони мають меншу здатність компенсувати функціональні зміни, пов’язані з пролонгацією атріовентрикулярної провідності, що спричиняють ці лікарські засоби;

– пацієнтам із захворюваннями легень, особливо астмою алергічного характеру, оскільки у цих пацієнтів виникає бронхоспазм, всю місцеву анестезію слід застосовувати з особливою обережністю через можливий вплив на бронхи;

– пацієнтам з епілепсією, оскільки у цих пацієнтів виникають судоми; всю місцеву анестезію слід застосовувати з особливою обережністю, особливо потрібно уникати застосування високих доз;

– пацієнтам з порушенням функції печінки, оскільки місцеві анестетики амідного типу також метаболізуються в печінці. Пацієнти з гострими захворюваннями печінки мають підвищений ризик розвитку токсичної концентрації артикаїну у плазмі крові. Таким пацієнтам застосовують найнижчі дози для ефективної анестезії;

– пацієнтам з порушенням функції нирок застосовують найнижчу дозу для ефективної анестезії;

– пацієнтам з міастенією гравіс застосовують найнижчу дозу для ефективної анестезії;

– пацієнтам, які отримують лікування антикоагулянтами/антитромбоцитарними засобами, необхідно враховувати, що під час лікування інгібіторами згортання крові (наприклад гепарином або ацетилсаліциловою кислотою (аспірином)) збільшується ризик тяжкої кровотечі та загального підвищення можливості кровотечі під час ненавмисної пункції судин і протягом щелепо-лицьової хірургії;

– пацієнтам з порфірією препарат застосовують з обережністю;

– пацієнтам з неконтрольованим діабетом препарат слід застосовувати з обережністю через гіперглікемічний ефект адреналіну;

– пацієнтам літнього віку (вік понад 70 років) через відсутність клінічних даних дозу слід зменшувати;

– пацієнтам при значно вираженій тривожності препарат застосовують з обережністю; особливо потрібно уникати застосування високих доз;

– пацієнтам з порушеннями мозкового кровообігу препарат застосовують з обережністю; особливо потрібно уникати застосування високих доз;

– пацієнтам з інсультом в анамнезі препарат застосовують з обережністю; особливо потрібно уникати застосування високих доз.

Для безпечного та ефективного застосування Септанесту з адреналіном 1/200 000 слід дотримуватися відповідних умов.

Необхідно уникати випадкового внутрішньосудиного введення (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Випадкове внутрішньосудинне введення або ненавмисне передозування може спричинити  судоми та пригнічення центральної нервової системи (ЦНС) або кардіореспіраторну недостатність. Реанімаційне обладнання, кисень та лікарські засоби для невідкладної допомоги повинні бути в наявності для термінового застосування.

Під час обробки порожнини зуба або обробки зуба під коронку необхідно враховувати, що через вміст у препараті адреналіну в пульпарних тканинах знижується кровотік і, таким чином, існує ризик не помітити випадково відкриту пульпу.

Адреналін порушує кровотік у яснах, потенційно спричиняючи місцевий некроз тканини.

Були повідомлення про тривале або необоротне ураження нерва і втрату смаку після знеболення нижньої щелепи.

Місцеві знеболювальні ефекти можуть бути зменшені, якщо препарат вводити у запальну або інфіковану ділянку.

Існує ризик ненавмисної травми внаслідок прикушування, особливо у дітей (губи, щоки, слизової оболонки та язика); слід попередити пацієнта про те, що не можна щось жувати під час дії анестезії.

Септанест з адреналіном 1/100 000 містить натрію метабісульфіт, сульфіт, який рідко може спричиняти алергічні реакції та бронхоспазм.

1 картридж препарату містить натрію менше ніж 1 ммоль (23 мг); це можна зрозуміти як «вільний від натрію».

Лікарський засіб слід застосовувати з особливою обережністю пацієнтам, які приймають фенотіазини або кардіоселективні b-адреноблокатори (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Спортсменів слід попереджати, що цей препарат містить активний складник, який може дати позитивний результат при допінг-контролі.

Запобіжні заходи

Кожного разу під час застосування місцевого анестетика мають бути в наявності такі препарати/заходи терапії:

– протисудомні засоби (препарати для лікування нападів, наприклад бензодіазепін або барбітурати), міорелаксанти (препарати, що знижують напруження у м’язах, що довільно скорочуються), атропін, судинозвужувальні засоби (препарати для лікування низького артеріального тиску) або адреналін для гострих алергічних або анафілактичних реакцій;

– реанімаційне обладнання (особливо джерела кисню) для штучного дихання при необхідності;           

– ретельне та постійне відстеження серцево-судинних та дихальних (адекватність дихання) показників стану організму та стану притомності пацієнта після кожної ін’єкції місцевого анестетика.

Неспокій, тривожність, шум у вухах, запаморочення, ослаблення зору, тремтіння, депресія або сонливість є першими ознаками токсичності ЦНС (див. розділ «Передозування»).  

Застосування дітям

Осіб, які доглядають за маленькими дітьми, слід попередити про можливість ушкодження м’яких тканин (губи, щоки, слизової оболонки та язика) внаслідок їх прикушування в результаті більш тривалого оніміння м’яких тканин після анестезії.

Застосування в період вагітності або годування груддю.

Фертильність

У ході досліджень не спостерігалось будь-якого шкідливого впливу на фертильність.

Вагітність

Досвіду застосування артикаїну  вагітним жінкам немає, за винятком його застосування під час пологів. Адреналін та артикаїн проходять крізь плацентарний бар’єр, хоча артикаїн проходить значно меншою мірою порівняно з іншими місцевими анестетиками. Концентрації артикаїну у сироватці крові новонароджених становили приблизно 30 % його концентрації у крові матерів. При випадковому внутрішньосудинному введенні матері адреналін може зменшувати  швидкість  кровотоку  у  матці. 

Безпека застосування місцевих анестетиків у період вагітності щодо впливу на розвиток плода не встановлена.

Дослідження на тваринах щодо застосування артикаїну не свідчать про прямий або непрямий негативний вплив на вагітність та пологи, ембріональний/фетальний або постнатальний розвиток.

Дослідження на тваринах виявили репродуктивну токсичність адреналіну.

Потенційний ризик для людини невідомий.

Таким чином, як запобіжний захід, бажано уникати застосування препарату у період вагітності.

Годування груддю

Не було проведено клінічних досліджень за участю жінок, які годують груддю.

Невідомо, чи проникає артикаїн та його метаболіти у грудне молоко. Однак доклінічні дані з безпеки припускають, що концентрація артикаїну у грудному молоці не досягає клінічно значущої. Адреналін  проникає у грудне молоко, однак швидко розпадається.

Таким чином, жінкам у період лактації рекомендується зціджувати перше молоко та не годувати груддю протягом 10 годин після анестезії.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Препарат може мати незначний вплив на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами. Після застосування препарату можливе виникнення запаморочення, розлади зору і втомлюваності. Тому після ін’єкції пацієнт повинен залишатися у кабінеті стоматолога протягом щонайменше 30 хвилин.

Спосіб застосування та дози.

ТІЛЬКИ ДЛЯ ПРОФЕСІЙНОГО ЗАСТОСУВАННЯ У СТОМАТОЛОГІЇ.

Препарат призначений для дорослих та дітей віком від 4 років (маса тіла від 20 кг), оскільки анестезія цього типу є невідповідною для дітей молодшого віку.

Перед застосуванням препарату необхідно зробити алергічну пробу.

Як і у разі застосування інших місцевих анестетиків, дози коригуються і залежать від знеболювальної площі, васкуляризації тканин, кількості нервових сегментів, які знеболюють, індивідуальної переносимості і техніки анестезії.

Для забезпечення ефективної анестезії слід застосовувати мінімальні дози.

Необхідну дозу лікар визначає індивідуально. Дози не повинні перевищувати максимальні рекомендовані.

Максимальна доза для дорослих становить 7 мг артикаїну гідрохлориду/кг маси тіла. Не перевищувати максимальну дозу 500 мг.

Для дітей максимальна доза становить 5 мг артикаїну гідрохлориду (0,125 мл розчину анестетика) на 1 кг маси тіла.

Спеціальні популяції

Через відсутність клінічних даних слід дотримуватися особливої обережності при введенні найнижчої дози препарату для забезпечення ефективної анестезії пацієнтам літнього віку (понад 70 років), пацієнтам з порушенням функції печінки та нирок.

Спосіб застосування

Інфільтраційне та периневральне застосування у порожнині рота.

Перед застосуванням рекомендується аспірація для запобігання внутрішньосудинній ін’єкції.

Зазвичай системних реакцій як результату випадкової внутрішньосудинної ін’єкції можна уникнути в більшості випадків завдяки належній техніці ін’єкції після аспірації – повільна ін’єкція: швидкість ін’єкцій не повинна перевищувати 1 мл розчину за хвилину.

Для запобігання ризику інфекції (наприклад передачі гепатиту) шприци та голки, що застосовуються для ін’єкцій, завжди повинні бути свіжими та стерильними.

Тільки для одноразового застосування. Залишки розчину необхідно утилізувати.

Не можна застосовувати мутний і непрозорий розчин.

Діти.

Лікарський засіб можна застосовувати тільки дітям віком від 4 років (маса тіла > 20 кг), оскільки ефективність та безпека препарату для дітей до 4-х років не встановлені.

Лікарський засіб слід вводити дітям у мінімальній кількості, яка дає змогу досягти належного знеболювання; кількість введеного препарату потрібно коригувати індивідуально, залежно від віку та маси тіла дитини. Не можна перевищувати максимальну дозу, яка становить 5 мг артикаїну на 1 кг маси тіла.

Профіль безпеки у дітей віком від 4 до 18 років був такий, як у дорослих. Однак випадкові ураження м’яких тканини спостерігаються частіше, особливо у дітей віком від 3 до 7 років, через тривалу анестезію м’яких тканин.

Передозування.

Найчастіше описані випадки передозування місцевими анестетиками:

– абсолютне передозування;

– відносне передозування, таке як: випадкова ін’єкція у кровоносну судину або аномальна швидка абсорбція в системний кровотік, або уповільнення метаболізму і елімінації препарату.

Найсерйознішим проявом інтоксикації артикаїном є вплив на центральну нервову і серцево-судинну системи.

Симптоми, що можуть бути спричинені артикаїном

З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, почервоніння обличчя, ажитація, відчуття серцебиття, стенокардія, генералізована вазоконстрикція, порушення провідності, аритмія, брадикардія, вазомоторний параліч, ціаноз, серцево-судинний колапс, зупинка серця.  

З боку центральної нервової системи: головний біль, нервозність, тривога, сплутаність свідомості, занепокоєння, рухове занепокоєння, ступор, втрата здатності розмовляти, м’язова атонія, кома, сплутаність свідомості, запаморочення, зниження слуху, шум у вухах, порушення смаку, нудота, блювання, тремор, мимовільні м’язові скорочення, задишка, тахіпное, неспокій, сонливість, втрата свідомості, тоніко-клонічні судоми, зупинка дихання.

Найбільш небезпечними є такі симптоми: артеріальна гіпотензія, зупинка серця, порушення провідності, тоніко-клонічні епілептичні судоми, параліч дихання та сонливість/кома.

Симптоми, що можуть бути спричинені адреналіном

Циркуляторні розлади: підвищення систолічного артеріального тиску, підвищення діастолічного артеріального тиску, підвищення венозного тиску, підвищення тиску в легеневій артерії, артеріальна гіпотензія.

Серцеві розлади:   брадикардія,   тахікардія,   аритмія   (наприклад,  передсердна  тахікардія,          АВ-блокада, шлуночкова тахікардія, шлуночкова екстрасистолія, фібриляція шлуночків).

Ці симптоми, а також набряк легенів, зупинка серця, ниркова недостатність і метаболічний ацидоз можуть призвести до небезпечних для життя наслідків. Летальний  наслідок є результатом паралічу дихального центру.

Лікування.

Наявність реанімаційного обладнання потрібно забезпечити до початку стоматологічної анестезії з місцевими анестетиками.

Якщо при введенні препарату розвиваються початкові ознаки побічної реакції або токсичної дії, слід припинити ін’єкцію і перевести пацієнта в горизонтальне положення. Слід забезпечити прохідність дихальних шляхів, контролювати пульс і артеріальний тиск. Рекомендується розпочати внутрішньовенну інфузію симптоматичних засобів, навіть у разі, якщо симптоми не здаються тяжкими, для забезпечення надійного внутрішньовенного доступу. При порушенні дихання слід призначати кисень залежно від тяжкості стану; при необхідності потрібно застосовувати штучне дихання (рот у ніс) або інтубацію трахеї у поєднанні з контрольованою вентиляцією легенів. При зупинці серця слід негайно вжити заходів щодо серцево-легеневої реанімації.

Аналептики центральної дії протипоказані.

Мимовільні м’язові скорочення або генералізовані судоми м’язів потребують внутрішньовенної ін’єкції протисудомних засобів короткої дії (наприклад суксаметонію хлориду, діазепаму) або барбітуратів короткої або ультракороткої дії.

Рекомендується вводити барбітурати повільно, залежно від виявленої дії, продовжуючи при цьому застосування кисню і спостереження за серцевою дія