Ібупрофен

Ібупрофен: показання, побічні ефекти, застосування

Ібупрофен — це один з найпоширеніших нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), який належить до класу похідних пропіонової кислоти. Використовується препарат для зменшення болю, запалення та зниження температури. Різні форми випуску дозволяють використовувати лікарський засіб різним групам пацієнтам при різних клінічних ситуаціях. Препарат вирізняється ефективністю, доступною ціною та безпечним профілем, завдяки чому широко використовується в медицині.

Склад і механізм дії Ібупрофену

Діючою речовиною препарату є ібупрофен, який належить до групи нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП). Механізм дії цього лікарського засобу базується на інгібуванні синтезу простагландинів — медіаторів больових відчуттів, запалення і температурної реакції організму. Завдяки цьому Ібупрофен є ефективним при лікуванні різних типів болю, а також для зниження лихоманки при застуді чи грипі.

Показання до застосування Ібупрофену

Ібупрофен використовується для симптоматичного лікування зубного, менструального, головного, а також болю у м’язах, спині та суглобах. Лікарі призначають препарат при простудних захворюваннях та грипі для зниження температури й полегшення симптомів інтоксикації. Ібупрофен дозволяє також зменшити прояви запалення при травмах, захворюваннях суглобів та м’яких тканин. 

Препарат призначають дорослим і дітям (у формі суспензії). Для вагітних застосування можливе лише за призначенням лікаря. Потрібно розуміти, що Ібупрофен допомагає тільки полегшити симптоми, а не лікує основне захворювання.

Форми випуску та дозування Ібупрофену

Ібупрофен випускається в різних формах. Найпоширенішими серед них є таблетки та капсули, які призначені для дорослих та дітей з 6 років, а також сироп, що застосовується для дітей молодшого віку. 

При використанні препарату слід дотримуватись інструкції. Для лікування болю та зниження температури необхідно застосовувати найменшу ефективну дозу протягом короткого часу. Загальні рекомендації щодо використання Ібупрофену:

1. Дорослі та діти з масою тіла понад 40 кг. Одне приймання — 200-400 мг (1-2 таблетки). Повторний прийом можливий кожні 4-6 годин, але не більше 1200 мг (6 таблеток по 200 мг чи 3 таблетки по 400 мг) на добу.

2. Діти з масою тіла від 20 до 30 кг (6-11 років). Оптимальне дозування — 200 мг (1 таблетка). Повторно випити таблетку чи капсулу можна не раніше, ніж через 6 годин. Максимальна добова доза — 600 мг (3 таблетки).

3. Малюки (від 3 місяців до 6 років). Найменшим пацієнтам препарат треба купити у вигляді суспензії. Доза розраховується індивідуально — 20-30 мг на кг маси тіла на добу, поділені на 3-4 прийоми. 

Таблетки та капсули ковтають цілими, запиваючи водою, не розжовують. Найкраще приймати препарат під час або після їди, щоб зменшити ризик подразнення шлунку. Літнім пацієнтам спеціальне коригування дози не потрібне, але важливо контролювати стан шлунково-кишкового тракту. Якщо симптоми не зникають через 3-5 днів після початку застосування Ібупрофену, необхідно звернутися до лікаря.

Протипоказання та побічні ефекти

Препарат не застосовують при наявності таких протипоказань:

• підвищена чутливість до ібупрофену або інших компонентів у складі препарату;

• алергічні реакції в анамнезі (астма, риніт, ангіоневротичний набряк, кропив’янка) після приймання НПЗП;

• виразкова хвороба, шлунково-кишкові кровотечі, перфорація ШКТ;

• тяжка серцева, печінкова або ниркова недостатність;

• активне запальне захворювання кишечника;

• геморагічний діатез або порушення згортання крові;

• останній триместр вагітності.

При застосуванні Ібупрофену побічні реакції найчастіше спостерігаються з боку шлунково-кишкового тракту, нервової та серцево-судинної систем. Можливі такі небажані прояви:

• біль у животі, нудота, диспепсія, діарея, блювання;

• порушення функції печінки, підвищення рівня ферментів;

• затримка рідини, набряки, ниркова недостатність;

• головний біль, асептичний менінгіт;

• артеріальна гіпертензія, тромбози;

• анемія, тромбоцитопенія.

• висипання, свербіж, анафілаксія, синдром Стівенса-Джонсона.

Препарат не рекомендовано приймати з аспірином, крім низьких доз, рекомендованих лікарем. З обережністю препарат поєднують з антикоагулянтами (варфарином), оскільки така комбінація підвищує ризик кровотечі. Ібупрофен може знижувати ефективність антигіпертензивних засобів.

Висновок

Ібупрофен — популярний ефективний препарат, який допомагає при болю, запаленні та високій температурі. При його застосуванні треба дотримуватися рекомендованого дозування. Важливо попередньо проконсультуватися з лікарем. Відповідальний підхід дозволить уникнути побічних ефектів і небажаної взаємодії з іншими ліками.

Умови зберігання

Ібупрофен потрібно зберігати при температурі не вище 25°C, в недоступному для дітей та захищеному від світла місці.

Популярні питання

1. Від чого приймають Ібупрофен?

Ібупрофен використовують для зняття болю різного походження, зниження температури та лікування легких запалень. Спосіб застосування має визначати лікар залежно від конкретної ситуації.

2. Чи є Ібупрофен жарознижуючим?

Так, Ібупрофен знижує температуру при лихоманці, а також має знеболювальний і протизапальний ефекти.

3. Коли починає діяти Ібупрофен у дітей?

Згідно з відгуками та дослідженнями, Ібупрофен зазвичай знижує температуру через годину після прийому. Максимальна концентрація препарату в крові досягається через 2-4 години. Час дії може варіюватися залежно від індивідуальних особливостей організму.

4. Як довго можна приймати Ібупрофен?

Без призначення лікаря тривалість застосування препарату не повинна перевищувати 5 діб.

5. Чи допомагає Ібупрофен при застуді?

Ібупрофен усуває симптоми застуди, а саме головний біль і температуру, але не лікує саму хворобу.

6. При якій температурі пити Ібупрофен?

Збивати температуру треба, якщо вона становить 38,5°C і вище. Незначне підвищення показників не є небезпечним і свідчить про природну боротьбу організму з інфекцією.

Список використаної літератури

1. Державний реєстр лікарських засобів України

2. Компендіум 2024 — довідник лікарських препаратів

3. Наказ МОЗ України «Про затвердження протоколів провізора (фармацевта)»

4. Клінічна фармакологія: підручник / За ред. О. Я. Бабака, О. М. Біловола, І. С. Чекмана. — К.: Медицина, 2010