Рисполепт 2 мг таблетки №20

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

РИСПОЛЕПТ^®

(RISPOLEPT^®)

• Склад
• Лікарська форма
• Фармакотерапевтична група
• Клінічні характеристики
• Показання
• Протипоказання
• Спосіб застосування та дози
• Побічні реакції
• Передозування
• Застосування у період вагітності або годування груддю
• Діти
• Особливості застосування
• Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами
• Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій
• Фармакологічні властивості
• Фармацевтичні характеристики
• Основні фізикохімічні властивості
• Термін придатності
• Умови зберігання
• Упаковка
• Категорія відпуску
• Виробник
• Місцезнаходження

Склад:

діюча речовина: risperidone;

1 таблетка вкрита оболонкою містить 2 мг рисперидону;

допоміжні речовини: лактоза моногідрат; крохмаль кукурудзяний; целюлоза мікрокристалічна; гіпромелоза; магнію стеарат; кремнію діоксид колоїдний безводний; натрію лаурилсульфат; титану діоксид (Е 171); тальк; пропіленгліколь; оранжево-жовтий S (Е 110).

Лікарська форма. Таблетки вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Антипсихотичні засоби. Код АТХ N05А Х08.

Клінічні характеристики.

Показання.

- лікування шизофренії та інших психічних розладів у тому числі підтримуюча терапія у пацієнтів у яких спостерігалася відповідь на терапію з метою запобігання рецидиву хвороби;

- лікування маніакальних епізодів при біполярних розладах (допоміжна терапія у комбінації з нормотиміками як початкове лікування або як монотерапія на період тривалістю до 12 тижнів);

- короткочасне лікування вираженої агресії або тяжких психічних симптомів у пацієнтів з деменцією при існуванні загрози заподіяння шкоди собі чи іншим;

- симптоматичне лікування зухвалих опозиційних розладів або інших розладів соціальної поведінки у дітей підлітків та дорослих з розумовим розвитком нижче середнього або розумовою відсталістю які мають прояви деструктивної поведінки (імпульсивність аутоагресія);

- симптоматичне лікування аутичних розладів у дітей віком від 5 років у яких симптоми варіюють від гіперактивності до роздратованості (включаючи агресію завдання собі тілесних ушкоджень тривожність та патологічні циклічні дії).

Протипоказання.

Гіперчутливість до активного компоненту або до будь-якої допоміжної речовини у складі препарату.

Спосіб застосування та дози.

Звичайна доза

Рисполепт^® можна застосовувати один або два рази на добу. Дози більше ніж 8 мг слід розділяти на два прийоми (вранці та ввечері). 

Для досягнення дози 0 25 – 2 5 мг рекомендується застосовувати Рисполепт^® розчин оральний.

Шизофренія

Дорослі (віком до 65 років)

Рисполепт^® можна призначати один або два рази на добу.

Розпочинати прийом слід з 2 мг Рисполепту^® на добу на другий день дозу можна збільшити до 4 мг. Після цього дозу можна підтримувати без змін або за необхідності продовжувати індивідуальну корекцію дози. Для більшості пацієнтів рекомендована доза становить 4-6 мг на добу. Деяким пацієнтам може бути показане поступове підвищення дози або знижена початкова доза.

Максимальна добова доза препарату становить 10 мг.

Дози які перевищують 10 мг на добу не виявили вищої ефективності порівняно з меншими дозами але вони можуть спричиняти появу екстрапірамідних симптомів. Оскільки безпека доз що перевищують 16 мг на добу не вивчалась дози що перевищують цей рівень застосовувати не можна.

Пацієнти літнього віку (віком від 65 років).

Рекомендована початкова доза – по 0 5 мг два рази на добу. У разі необхідності дозу можна збільшити до 1-2 мг два рази на добу шляхом підвищення на 0 5 мг два рази на добу. У разі необхідності додаткової седації можна одночасно застосовувати бензодіазепін.

Маніакальні епізоди при біполярних розладах (дорослі та діти віком від 10 років).

Рекомендована початкова доза Рисполепт^® – 2 мг один раз на добу ввечері. Дозу можна індивідуально збільшити додаванням 1 мг/добу не частіше ніж через кожні 24 години. Рекомендований діапазон доз – від 2 до 6 мг на добу.

Як і при інших видах симптоматичного лікування при довготривалому застосуванні Рисполепту^® необхідно періодично переглядати дози і коригувати їх протягом усієї терапії. Немає даних щодо ефективності Рисполепту^® при лікуванні гострої біполярної манії тривалістю понад 12 тижнів. Якщо Рисполепт^® застосовують у комбінації з нормотиміками терапію можна припинити раніше оскільки початок ефекту від лікування можна очікувати  у перші тижні терапії. Навіть після появи першої відповіді на лікування слід враховувати можливість повторного виникнення симптомів  депресії через особливості перебігу хвороби та побічні реакції лікарських засобів що застосовувались для лікування у тому числі Рисполепту^®.

Короткочасна терапія вираженої агресії або тяжких психічних симптомів у пацієнтів з деменцією

Рекомендована початкова доза – 0 25 мг два рази на добу. За необхідності дозу можна збільшити шляхом підвищення дози на 0 25 мг два рази на добу не частіше ніж через день. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою є 0 5 мг два рази на добу. Однак для деяких пацієнтів ефективну дозу можна збільшити до 1 мг двічі на добу. Після досягнення оптимальної дози можна розглянути можливість прийому добової дози один раз на день.

Відміна лікування Рисполептом^® повинна відбутися не пізніше ніж через три місяці від початку терапії терапію можна поновити лише у разі якщо поведінкові розлади з’являються знову.

Симптоматичне лікування розладів соціальної поведінки або агресивної поведінки

Пацієнти з масою тіла >50 кг

Рекомендована початкова доза становить 0 5 мг один раз на день. За необхідності дозу слід коригувати шляхом додавання 0 5 мг один раз на день не частіше ніж через день. Оптимальна доза для більшості пацієнтів – 1 мг один раз на день. Однак для деяких пацієнтів для досягнення позитивного ефекту достатньо не більше 0 5 мг один раз на день тоді як інші можуть потребувати 1 5 мг один раз на день.

Пацієнти (діти віком від 5 років та дорослі) з масою тіла < 50 кг

Рекомендована початкова доза – 0 25 мг один раз на день. За необхідності дозу можна коригувати шляхом додавання 0 25 мг один раз на день не частіше ніж через день. Оптимальна доза для більшості пацієнтів – 0 5 мг один раз на день. Однак для деяких пацієнтів достатньо не більше ніж 0 25 мг один раз на добу для досягнення позитивного ефекту тоді як інші можуть потребувати 0 75 мг один раз на день.

Як і при інших видах симптоматичного лікування довготривале застосування Рисполепту^® необхідно періодично переглядати і коригувати протягом усієї терапії.

Аутизм (діти віком від 5 років)

Дозу слід підбирати індивідуально залежно від стану пацієнта та клінічної відповіді.

Пацієнти з масою тіла <50 кг

Рекомендована початкова доза становить 0 25 мг один раз на день. З 4 дня дозу можна збільшити на 0 25 мг. Слід підтримувати дозу 0 5 мг та на 14 день провести оцінку клінічної відповіді. Збільшення дози на 0 25 мг з інтервалом у 2 тижні можна розглядати лише для пацієнтів з недостатньою клінічною відповіддю.

Пацієнти з масою тіла ≥ 50 кг

Рекомендована початкова доза – 0 5 мг один раз на день. З 4 дня дозу можна збільшити на     0 5 мг. Слід підтримувати дозу 1 мг та на 14 день провести оцінку клінічної відповіді. Збільшення дози на 0 5 мг з інтервалом у 2 тижні можна розглядати лише для пацієнтів з недостатньою клінічною відповіддю.

Дози Рисполепту^® для дітей з аутизмом (добова доза в мг/день)

* Пацієнти з масою тіла більше 45 кг можуть потребувати більших доз; максимальна доза яка застосовувалася під час клінічних досліджень становила 3 5 мг/день.

Рисполепт^® можна застосовувати один або два рази на добу.

Пацієнтам у яких виникає сонливість після прийому препарату краще застосовувати добову дозу Рисполепту^® перед сном. Під час клінічних досліджень приблизно дві третини дітей з аутизмом скаржилися на слабкість що особливо відмічалося протягом початкової фази лікування. 

Як тільки досягнута адекватна клінічна відповідь слід розглянути можливість поступового зменшення дози задля досягнення оптимального відношення клінічної ефективності та безпечності.

Інформації отриманої протягом контрольованих клінічних досліджень недостатньо для визначення рекомендованої тривалості лікування Рисполептом^® пацієнтів з аутизмом. Тому досвідчений спеціаліст повинен проводити ретельний моніторинг стану пацієнта.

При виникненні тяжких побічних реакцій (наприклад екстрапірамідних розладів пізньої дискінезії або неконтрольованого збільшення маси тіла) слід зменшити дозу Рисполепту^® або припинити лікування. 

Для досягнення дози 0 25-1 мг рекомендується застосовувати Рисполепт^® розчин оральний.

Пацієнти із захворюваннями печінки та нирок.

У пацієнтів з порушеннями функції нирок активна антипсихотична фракція виводиться з організму повільніше ніж у пацієнтів із здоровими нирками. У пацієнтів із порушеннями функції печінки концентрація вільної фракції рисперидону у плазмі крові збільшується.

Незалежно від показання цим пацієнтам призначається половина початкової та підтримуючої доз титрування дози повинно бути повільнішим.

Рисполепт^® потрібно застосовувати з обережністю даній категорії пацієнтів.

Перехід з терапії іншими антипсихотичними засобами.

Якщо це клінічно виправдано під час терапії препаратом Рисполепт^® рекомендується поступово припинити попередню терапію іншими препаратами. При цьому якщо пацієнт переводиться з терапії антипсихотичними препаратами у формі «депо» лікування препаратом Рисполепт^® рекомендується розпочати застосування замість наступної запланованої ін’єкції. Періодично слід оцінювати необхідність продовження поточної терапії антипаркінсонічними препаратами.

Побічні реакції.

Найбільш частими побічними реакціями про які повідомляється (частота ≥ 10 %) є паркінсонізм головний біль та безсоння.

Побічні реакції наведені нижче включають ті про які повідомлялося під час клінічних випробувань та у постмаркетинговому періоді. Частота виникнення побічних реакцій: дуже часто (≥1/10) часто (≥1/100 до <1/10) нечасто (≥1/1000 до <1/100) рідко (≥1/10000 до <1/1000) дуже рідко (<1/10000) та невідомо (частоту не можна встановити з доступних даних).

У кожній групі побічні реакції представлені у порядку зменшення ступеня тяжкості.

Інфекції та інвазії

Часто – пневмонія грип бронхіт інфекції верхніх дихальних шляхів інфекції сечовивідних шляхів.

Нечасто – синусит вірусна інфекція інфекції інфекція вуха тонзиліт целюліт отит середнього вуха інфекція ока локалізована інфекція акродерматит інфекції дихальних шляхів цистит оніхомікоз.

Рідко – хронічний отит середнього вуха.

З боку крові та лімфатичної системи

Нечасто – нейтропенія анемія тромбоцитопенія.

Рідко – гранулоцитопенія.

Невідомо – агранулоцитоз.

З боку імунної системи

Нечасто – гіперчутливість.

Рідко – гіперчутливість до препарату.

Невідомо – анафілактична реакція.

З боку ендокринної системи

Рідко – порушення секреції антидіуретичного гормону.

З боку метаболізму

Часто – підвищення апетиту зниження апетиту.

Нечасто – цукровий діабет^с анорексія полідипсія підвищення рівня холестерину підвищення рівня тригліцеридів зменшення маси тіла.

Рідко – гіпоглікемія підвищення рівня печінкових ферментів підвищення рівня гаммаглутамілтранферази.

Дуже рідко – діабетичний кетоацидоз.

Невідомо – водна інтоксикація.

З боку психіки

Дуже часто – безсоння.

Часто – тривога хвилювання розлади сну депресія.

Нечасто – сплутаність свідомості манія зниження лібідо апатія нервовість.

Рідко – аноргазмія притуплений афект.

З боку нервової системи

Дуже часто  – паркінсонізм^b головний біль.

Часто – акатизія^b запаморочення тремор^b дистонія^b сонливість седація летаргія дискінезія^b.

Нечасто – відсутність реакції на подразники втрата свідомості синкопе порушення свідомості цереброваскулярні розлади транзиторна ішемічна атака дизартрія порушення уваги гіперсомнія постуральне запаморочення розлади рівноваги пізня дискінезія розлади мовлення порушення координації гіпоестезія розлади смакових відчуттів судоми парестезія.

Рідко – злоякісний нейролептичний синдром діабетична кома цереброваскулярні розлади церебральна ішемія розлади руху тремор голови спотворення смаку.

З боку органа зору

Часто – нечіткість зору.

Нечасто – кон’юнктивіт очна гіперемія виділення з очей набрякання очей сухість очей збільшення сльозовиділення світлобоязнь.

Рідко – зниження гостроти зору закочування очей глаукома оклюзія ретинальної артерії.

З боку органа слуху

Нечасто – біль у вухах тиніт вертиго.

З боку серцевої діяльності

Часто – тахікардія.

Нечасто – атріовентрикулярна блокада блокада пучка Гіса фібриляція передсердь синусова брадикардія відчуття серцебиття.

З боку судинної системи

Часто – артеріальна гіпертензія.

Нечасто – гіпотензія ортостатична гіпотензія припливи.

Рідко – легеневий емболізм тромбоз глибоких вен.

З боку дихальної системи

Часто – диспное носова кровотеча кашель закладеність носа фаринголарингеальний біль.

Нечасто – свистяче дихання аспіраційна пневмонія легеневий застій розлади дихання хрипи набрякання дихальних шляхів дистонія.

Рідко – синдром нічного апное гіпервентиляція.

З боку травної системи

Часто – блювання діарея запор нудота абдомінальний біль диспепсія сухість у роті відчуття дискомфорту у шлунку зубний біль.

Нечасто – дисфагія гастрит нетримання калу фекалома гастроентерит.

Рідко – непрохідність кишечнику панкреатит набрякання губ хейліт.

З боку гепатобіліарної системи

Рідко – жовтяниця.

З боку шкіри та підшкірної клітковини

Часто – висипи еритема.

Нечасто – ангіоневротичний набряк пошкодження шкіри розлади шкіри свербіж акне зміна кольору шкіри алопеція себорейний дерматит сухість шкіри гіперкератоз екзема.

Рідко – лупа.

З боку кістково-м’язової системи

Часто – артралгія біль у спині біль у кінцівках.

Нечасто – м’язова слабкість міальгія біль у шиї набрякання суглобів порушення постави скутість суглобів м’язово-скелетний біль у грудній клітці.

Рідко – рабдоміоліз.

З боку сечовидільної системи

Часто – енурез.

Нечасто – затримка сечі дизурія нетримання сечі полакіурія.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз

Нечасто – аменорея статева дисфункція порушення ерекції порушення еякуляції галакторея гінекомастія порушення менструального циклу вагінальні виділення.

Невідомо – пріапізм.

Вагітність післяпологовий період та неонатальні стани

Дуже рідко – синдром відміни препарату у новонароджених.

Загальні розлади

Часто – пірексія втома периферичний набряк астенія біль у грудній клітці.

Нечасто – набряк обличчя порушення ходи незвичні відчуття повільність грипоподібний стан спрага дискомфорт у грудній клітці озноб падіння.

Рідко – генералізований набряк гіпотермія синдром відміни препарату відчуття холоду у кінцівках біль.

Лабораторні дослідження

Часто – збільшення пролактину в крові^а збільшення маси тіла.

Нечасто – подовження інтервалу QT на електрокардіограмі відхилення на кардіограмі підвищення рівня глюкози крові збільшення трансаміназ зменшення кількості лейкоцитів підвищення температури тіла підвищення кількості еозинофілів зменшення рівня гемоглобіну збільшення креатинфосфокінази крові.

Рідко – зниження температури тіла.

^a Гіперпролактинемія у деяких випадках може призводити до гінекомастії розладів менструального циклу аменореї галактореї.

^b Можуть виникати екстрапірамідні симптоми: паркінсонізм (гіперсекреція слини скутість у м’язах та суглобах феномен «зубчатого колеса» брадикінезія гіпокінезія маскоподібне обличчя м’язова напруженість акінезія ригідність потиличних м’язів м’язова ригідність паркінсонічна хода та порушення глабелярного рефлексу) акатизія (неспокій гіперкінезія та синдром неспокійних ніг) тремор дискінезія (м’язові посмикування хореоатетоз атетоз та міоклонус) дистонія.

Дистонія включає м’язові спазми гіпертонус кривошию мимовільні м’язові скорочення м’язові контрактури блефароспазм рух очних яблук параліч язика спазми обличчя ларингоспазм міотонію опістотонус ротоглотковий спазм плеуротонус спазм язика та тризм. Тремор включає паркінсонічний тремор спокою. Слід зазначити що включений більш широкий спектр симптомів які не обов’язково мають екстрапірамідне походження.

^c Під час плацебоконтрольованого дослідження повідомлялося про цукровий діабет у 0 18 % пацієнтів які застосовували рисперидон порівняно з 0 11 % у групі де застосовували плацебо. Загальна частота у всіх клінічних випробуваннях становила 0 43 % у пацієнтів які приймали рисперидон.

Збільшення маси тіла

Порівняння кількості пацієнтів які застосовували Рисполепт^® та пацієнтів які застосовували плацебо та мали збільшення маси тіла на 7 % у плацебоконтрольованих дослідженнях тривалістю від 6 до 8 тижнів показали статистично значущу різницю у частоті випадків збільшення маси тіла у групі пацієнтів які приймали Рисполепт^® (18 %) порівняно з такою у пацієнтів що застосовували плацебо (9 %). У ході 3-тижневих плацебоконтрольованих досліджень у дорослих пацієнтів з гострою манією частота збільшення маси тіла на ≥7 % була співставною з такою у групі що приймала Рисполепт^® (2 5 %) та у групі що приймала плацебо (2 4 %) та була дещо вищою у групі активного контролю (3 5 %).

У популяції дітей з порушеннями поведінки протягом довготривалих досліджень маса тіла пацієнтів збільшувалась у середньому на 7 3 кг після 12 місяців лікування. Очікуване збільшення маси тіла для дітей з нормальною масою тіла у віці 5-12 років – від 3 до 5 кг на рік. Починаючи з 12 років збільшення маси тіла для дівчат залишається від 3 до 5 кг на рік тоді як хлопці набирають у середньому 5 кг на рік.

Додаткова інформація щодо особливих категорій пацієнтів

Побічні реакції у пацієнтів літнього віку з деменцією або у дітей про які повідомлялось з більшою ніж у категорії дорослих пацієнтів частотою описані нижче.

Пацієнти літнього віку з деменцією

Транзиторна ішемічна атака та цереброваскулярні розлади – побічні реакції про які повідомлялося протягом клінічних досліджень з частотою 1 4 % та 1 5 % відповідно у пацієнтів літнього віку з деменцією. Окрім цього про такі побічні реакції повідомлялося з частотою ≥    5 % у пацієнтів літнього віку з деменцією та з щонайменше з удвічі вищою частотою ніж у інших категорій дорослих пацієнтів: інфекції сечовивідних шляхів периферичний набряк летаргія та кашель.

Діти                                  

Загалом очікувані побічні реакції у дітей схожі з такими у дорослих щодо частоти виникнення типу та ступеня тяжкості.

Побічні реакції що спостерігалися у дітей (віком від 5 до 17 років) з частотою ≥ 5 %  та зі щонайменше удвічі вищою частотою ніж у  дорослих пацієнтів: сонливість/седація втома головний біль підвищення апетиту блювання інфекції верхніх дихальних шляхів закладеність носа абдомінальний біль запаморочення кашель пірексія тремор діарея та енурез.

Вміст допоміжних речовин                                  

Містить оранжево-жовтий S (E 110). Може викликати алергічні реакції.

Передозування.
Симптоми.
Ознаки та симптоми передозування що спостерігались – це відомі побічні реакції препарату що проявляються у посиленій формі: сонливість і седація тахікардія та артеріальна гіпотензія а також екстрапірамідні симптоми. При передозуванні повідомлялося про подовження інтервалу QT та судоми. Повідомлялося про тріпотіння-мерехтіння асоційоване з передозуванням препаратом Рисполепт^® у комбінації з пароксетином.

У разі гострого передозування слід проаналізувати можливість лікарської взаємодії кількох препаратів.
Лікування
Слід забезпечити та підтримувати вільну прохідність дихальних шляхів для забезпечення адекватної вентиляції та оксигенації. Слід розглянути можливість промивання шлунка (після інтубації якщо пацієнт непритомний) та призначення активованого вугілля разом із проносним засобом не пізніше ніж за годину після прийому препарату. Показане серцево-судинне моніторування що включає безперервну реєстрацію ЕКГ для виявлення можливих аритмій.
Рисполепт^® не має специфічного антидоту. Таким чином слід виконувати відповідні підтримуючі заходи. Артеріальну гіпотензію та судинний колапс слід лікувати такими заходами як внутрішньовенні вливання та/або симпатоміметичні препарати. У разі розвитку гострих екстрапірамідних симптомів слід призначати антихолінергічні препарати. Слід продовжувати постійне медичне спостереження та моніторинг до моменту коли пацієнт одужає.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Хоча під час досліджень на тваринах не було виявлено розладів репродуктивної системи спостерігався опосередкований вплив на рівень пролактину. Тератогенного впливу виявлено не було. Контрольовані дослідження за участю вагітних жінок не проводилися.

У новонароджених спостерігалися оборотні екстрапірамідні симптоми якщо антипсихотичні засоби (у тому числі рисперидон) застосовувалися матір’ю протягом останнього триместру вагітності. Ці симптоми включали ажитацію незвично підвищений або знижений м’язовий тонус тремор сонливість розлади дихання або проблеми з годуванням. Ці ускладнення можуть бути різної тяжкості. У деяких випадках вони самі зникали через певний проміжок часу у деяких – потребувався моніторинг стану немовлят у відділенні інтенсивної терапії або тривала госпіталізація. 

Рисполепт^® не рекомендується застосовувати під час вагітності окрім випадків життєвої необхідності. Якщо необхідно припинити лікування Рисполептом^® під час вагітності не слід робити це раптово.

У ході досліджень на тваринах рисперидон і 9-гідроксирисперидон виділялись у грудне молоко. Є спостереження що рисперидон і 9-гідроксирисперидон можуть також виділятись у грудне молоко людини у невеликих кількостях. У окремих випадках 4 3  % дози яку застосовувала мати у вигляді активної антипсихотичної фракції діючої речовини визначалось у грудному молоці. У разі необхідності прийому препарату годування груддю слід припинити.

Діти.

Особливості застосування.

Підвищений рівень летальності у пацієнтів літнього віку з деменцією.

Серед пацієнтів літнього віку з деменцією які лікувались атиповими антипсихотичними препаратами спостерігався підвищений рівень летальності порівняно з таким у пацієнтів з групи плацебо в мета-аналізі 17 контрольованих досліджень атипових антипсихотичних препаратів включаючи Рисполепт^®. У плацебоконтрольованому дослідженні із застосуванням препарату Рисполепт^®  хворим цієї категорії частота випадків летальності становила 4 0 % порівняно з 3 1 % у групі плацебо. Середній вік пацієнтів які померли був 86 років (діапазон – 67-100 років). Результати двох великих оглядових досліджень показали що пацієнти літнього віку з деменцією які лікувались звичайними антипсихотичними засобами мають малий підвищений ризик летальності порівняно з тими які не лікувались. Не існує повних даних згідно з якими можна дати сувору оцінку рівня ризику до того ж причина підвищеного ризику невідома. Неможливо чітко визначити масштаб на який можна поширити результати оглядових досліджень які стосуються підвищеної смертності пов’язаної із застосуванням антипсихотичного препарату як противаги певним(/ій) характеристикам(/ці) пацієнтів.

Цереброваскулярні побічні ефекти.

Ризик цереброваскулярних побічних ефектів значно вищий у пацієнтів зі змішаною або судинною деменцією в порівнянні з деменцією Альцгеймера. Таким чином у пацієнтів з іншими типами деменції Рисполепт^® застосовувати не рекомендовано.

Рисполепт^® потрібно використовувати тільки протягом короткого терміну при безперервній агресії у пацієнтів з помірною та важкою деменцією Альцгеймера на додаток до нефармакологічного лікування яке були обмеженим або неефективним і коли присутній потенційний ризик заподіяння шкоди собі чи іншим.

Пацієнти повинні регулярно оглядатися у лікаря для оцінки необхідності продовження лікування.

У ході плацебоконтрольованих клінічних досліджень серед пацієнтів з деменцією яких лікували Рисполептом^® спостерігався вищий рівень цереброваскулярних побічних ефектів (церебро-васкулярні та минущі ішемічні напади) з летальним наслідком порівняно з тими хто отримував плацебо (середній вік – 85 років; віковий проміжок – 73-97 років).

Комбіновані дані шести плацебоконтрольованих досліджень у пацієнтів літнього віку з деменцією (віком від 65 років) продемонстрували виникнення цереброваскулярних розладів у 3 3 % (33/989) пацієнтів які лікувалися Рисполептом^® порівняно з 1 2 % (8/693) пацієнтів які застосовували плацебо. Слід ретельно зважити всі ризики та переваги призначення Рисполепту^® особливо фактори ризику серцевого нападу. З особливою обережністю слід призначати Рисполепт^® пацієнтам з деменцією у яких наявна артеріальна гіпертензія захворювання серцево-судинної системи та пацієнтам з судинною деменцією. Слід проінструктувати пацієнтів та осіб які доглядають за ними негайно повідомляти про ознаки можливих серцево-судинних нападів таких як раптова слабкість оніміння обличчя рук або ніг а також розлади мовлення та зору. Слід невідкладно розглянути всі можливі варіанти лікування включаючи переривання терапії Рисполептом^®.

Одночасне застосування з фуросемідом.

У ході плацебоконтрольованого дослідженя у пацієнтів літнього віку з деменцією підвищений рівень летальності спостерігався при одночасному застосовуванні фуросеміду з рисперидоном (7 3 %; середній вік – 89 років діапазон – 75-97 років) порівняно з таким у пацієнтів які лікувалися тільки рисперидоном (3 1 %; середній вік – 84 років діапазон – 70-96 років) або тільки фуросемідом (4 1 %; середній вік – 80 років діапазон – 67-90 років). Підвищення рівня летальності у пацієнтів які лікувалися фуросемідом одночасно з рисперидоном спостерігалося у ході двох клінічних досліджень з чотирьох. Одночасне застосування рисперидону з іншими діуретиками (в основному тіазидними діуретиками які застосовувались у низькій дозі) не було асоційоване з подібними результатами.

Не встановлено патофізіологічних механізмів для пояснення цього факту. Однак слід дотримуватися особливої обережності при призначенні препарату у таких випадках а також потрібно провести оцінку ризиків та користі цієї комбінації або одночасного застосування з іншими потенційними діуретиками перш ніж призначати препарат. Не виявлено підвищення показника летальності у пацієнтів які одночасно застосовували інші діуретичні засоби разом із рисперидоном. Незалежно від лікування дегідратація була загальним фактором ризику летальності і її слід ретельно контролювати у пацієнтів з деменцією.

Діти.

Перед призначенням Рисполепту^® дітям слід ретельно зважити співвідношення ризик-користь. Необхідно регулярно ретельно оцінювати потребу у продовженні лікування. Показання «симптоматичне лікування розладів соціальної поведінки   зухвало-опозиційних розладів та або інших розладів соціальної поведінки» та «аутичні розлади» досліджувалися лише у дітей віком від 5 років. Тому не слід призначати Рисполепт^® дітям з такими показаннями віком до 5 років.

Немає досвіду застосування Рисполепту^® дітям віком до 15 років для лікування шизофренії та та дітям віком від 10 років для лікування маніакальних епізодів при біполярних розладах.

Для дітей доступні дані базуються на клінічних дослідженнях тривалістю 1 рік. Ці дані показують що не відбувається впливу на ріст та розвиток. Вплив на ріст та розвиток при лікуванні тривалістю більше одного року невідомий. Тому слід проводити регулярний клінічний моніторинг ендокринної системи включаючи вимірювання зросту та маси тіла контроль статевого розвитку потенційних пролактинзалежних ефектів дослідження екстрапірамідних симптомів та інших рухових розладів.

Сонливість.

Під час плацебо-контрольованих досліджень сонливість часто спостерігалася у дітей з аутизмом. Більшість випадків були від легкого до помірного ступеня тяжкості. Переважно сонливість спостерігалася на початку лікування з найбільшою частотою впродовж перших двох тижнів лікування та самостійно минала середня тривалість становила 16 днів. Пацієнтам з сонливістю можна розглянути можливість зміни режиму дозування.

Ортостатична гіпотензія.

Через α₁-літичну активність рисперидону особливо на початку лікування може спостерігатися ортостатична гіпотензія. У постмаркетинговому періоді клінічно значуща гіпотензія спостерігалась під час одночасного застосування рисперидону та антигіпертензивних засобів. Рисполепт^® слід з обережністю застосовувати пацієнтам з відомими кардіоваскулярними захворюваннями (такими як серцева недостатність інфаркт міокарда порушення провідності дегідратація гіповолемія або цереброваскулярні захворювання). У цих випадках дозу слід титрувати (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Слід розглянути можливість зменшення дози при виникненні гіпотензії.

Подовження інтервалу QT.

У постмаркетинговому періоді дуже рідко спостерігалися випадки подовження інтервалу QT. Слід з обережністю застосовувати Рисполепт^® як і інші антипсихотичні засоби пацієнтам із серцевою аритмією пацієнтам із вродженим синдромом подовження інтервалу QT брадикардією чи порушеннями електролітного обміну (гіпокаліємія гіпомагніємія) оскільки може підвищуватися ризик аритмогенних реакцій як і при сумісній терапії препаратами що подовжують інтервал QT.

Пізня дискінезія/екстрапірамідні симптоми.

При застосуванні препаратів із властивостями антагоністів дофамінових рецепторів відмічалось виникнення пізньої дискінезії що характеризується мимовільними ритмічними рухами (переважно язика та/чи обличчя). Є повідомлення про те що виникнення екстрапірамідних симптомів є фактором ризику розвитку пізньої дискінезії. Якщо виникають ознаки та симптоми пізньої дискінезії слід розглянути питання щодо відміни всіх антипсихотичних препаратів.

Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві.

Лікарі повинні зважувати небезпеку або користь при призначенні антипсихотичних засобів у тому числі Рисполепту^® пацієнтам із хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві. Застосування рисперидону може погіршити перебіг хвороби Паркінсона. Пацієнти хворі на будь-яке із зазначених вище захворювань можуть мати підвищений ризик нейролептичного злоякісного синдрому а також підвищену чутливість до антипсихотичних препаратів; таких пацієнтів було виключено з клінічних досліджень. Додатково до екстрапірамідних симптомів маніфестація такої підвищеної чутливості може включати сплутаність свідомості притуплення больової чутливості та нестійкість постави з частими падіннями.

Нейролептичний злоякісний синдром.

При застосуванні класичних нейролептичних лікарських засобів відмічаються випадки виникнення нейролептичного злоякісного синдрому що характеризується гіпертермією ригідністю м’язів нестабільністю вегетативних функцій порушенням свідомості та підвищенням рівня креатинфосфокінази. Додаткові ознаки включають міоглобінурію (рабдоміоліз) та гостре порушення функції нирок. У разі розвитку нейролептичного синдрому необхідно відмінити всі антипсихотичні препарати включаючи Рисполепт^®.

Регуляція температури тіла.

Антипсихотичні лікарські засоби можуть порушувати здатність тіла до зниження основної температури тіла. Рекомендується відповідний догляд пацієнтам яким призначено Рисполепт^® якщо вони будуть піддаватися впливу умов що можуть спричиняти підвищення основної температури тіла а саме – інтенсивні фізичні тренування вплив високих температур зовнішнього середовища супровідна терапія препаратами з антихолінергічною активністю чи вплив зневоднення.

Гіперглікемія та цукровий діабет.

Гіперглікемія або загострення існуючого діабету були описані у поодиноких випадках під час лікування препаратом Рисполепт^®. Ці клінічні спостереження рекомендовано враховувати пацієнтам хворим на діабет та пацієнтам з факторами ризику розвитку цукрового діабету.

Лейкопенія нейтропенія агранулоцитоз.

Під час застосування антипсихотичних засобів включаючи рисперидон спостерігались випадки лейкопенії нейтропенії та агранулоцитозу. У постмаркетинговому періоді агранулозитоз спостерігався дуже рідко (<1/10 000 пацієнтів). За пацієнтами зі значущим зменшенням кількості білих кров’яних тілець в анамнезі або з медикаментіндукованою лейкопенією/нейтропенією слід ретельно наглядати протягом перших декількох місяців лікування та припинити застосування рисперидону як тільки з’являться ознаки значущого зменшення кількості білих кров’яних тілець та немає інших причин для виникнення цього явища. За пацієнтами із клінічно значущою нейтропенією слід спостерігати стосовно виникнення гарячки та інших ознак інфекції та лікувати відповідним чином при виявленні симптомів. Пацієнтам з тяжкою нейтропенією (<1х10⁹/л) лікування рисперидоном слід припинити.

Венозна тромбоемболія.

Описані випадки венозної тромбоемболії при застосуванні антипсихотичних лікарських препаратів. Оскільки пацієнти які лікуються антипсихотичними лікарськими засобами часто мають набуті фактори ризику виникнення венозної тромбоемболії всі можливі фактори розвитку тромбоемболії необхідно ідентифікувати перед та під час лікування Рисполептом^® та провести відповідні превентивні заходи.

Збільшення маси тіла.

У пацієнтів що застосовують Рисполепт^® є ризик підвищення маси тіла. Рекомендований контроль маси тіла.

Пріапізм

Існує можливість виникнення пріапізму під час лікування Рисполептом^® унаслідок його альфа-адренергічної блокуючої дії.

Протиблювотний ефект.

У доклінічному вивченні властивостей рисперидону відмічався протиблювотний ефект. Ця властивість може маскувати симптоми передозування деяких ліків  або таких станів як обструкція кишечнику синдром Рея та пухлини мозку. 

Порушення функції печінки та нирок.

У пацієнтів з порушенням функції нирок антипсихотична фракція виводиться повільніше ніж у дорослих з нормальною функцією нирок. У пацієнтів з порушенням функції печінки збільшена концентрація у плазмі вільної фракції рисперидону.

Гіперпролактинемія.

Дослідження на культурах тканин вказують на те що ріст клітин у пухлинах молочної залози людини може бути стимульований пролактином. Хоча досі чіткого зв’язку стосовно застосування антипсихотичних засобів клінічними та епідеміологічними дослідженнями не показано рекомендується з обережністю призначати рисперидон пацієнтам з відповідною патологією в анамнезі. Рисполепт^® потрібно з обережністю застосовувати пацієнтам з наявною гіперпролактинемією та пацієнтам з імовірними пролактинзалежними пухлинами.

Судоми.

Слід з обережністю застосовувати Рисполепт^® пацієнтам які мають напади судом чи інші стани в анамнезі які потенційно знижують судомний поріг.

Допоміжні речовини.

Таблетки вкриті оболонкою містять лактозу. Пацієнти зі спадковою непереносимістю галактози лактазою недостатністю або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози не повинні приймати препарат Рисполепт^® таблетки вкриті оболонкою.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Рисполепт^® може мати невеликий або помірний вплив на здатність керувати автотранспортом унаслідок потенційного впливу на нервову систему та органи зору (див. розділ «Побічні реакції»). У процесі лікування рекомендується утримуватись від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами доки не стане відомою індивідуальна чутливість пацієнтів до препарату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Дослідження метаболізму in vitro продемонстрували що розпад рисперидону до 9-гідрокси-рисперидону може пригнічуватися фенотіазинами трициклічними антидепресантами та деякими бета-блокаторами які зв’язуються з CYP 2D6. Таке пригнічення може призвести до збільшення концентрації рисперидону та зменшення активного метаболіту 9-гідроксирисперидону у плазмі. Хоча клінічні дані 12 пацієнтів показали що амітриптилін не пригнічує розпад рисперидону до 9-гідроксирисперидону аналіз даних невеликої кількості пацієнтів які одночасно застосовували ці лікарські засоби підтверджує те що клінічний ефект не змінюється.

Рисперидон – слабкий інгібітор CYP 2D6 in vitro. Тому не очікується що Рисполепт^® буде суттєво пригнічувати виведення лікарських засобів які метаболізуються цими ферментами.

При одночасному застосуванні лікарських засобів які є індукторами ферментів метаболізм рисперидону може збільшуватися. Карбамазепін знижує концентрацію активної антипсихотичної фракції у плазмі крові. Клінічні дані продемонстрували що у пацієнтів які одночасно застосовували карбамазепін плазмові концентрації рисперидону та  9-гідрокси-рисперидону були у 1 7-3 7 раза нижчі. У поодиноких випадках при одночасному застосуванні карбамазепіну та рисперидону спостерігалися токсичні сироваткові концентрації карбамазепіну. Аналогічні ефекти (зниження концентрації в плазмі активної антипсихотичної фракції) можуть спостерігатись при використанні інших індукторів печінкових ферментів таких як рифампіцин фенітоїн та фенобарбітал які індукують печінкові ферменти CYP 3А4 так як і Р-глікопротеін.

Було виявлено що флуоксетин (20 мг/добу) та пароксетин (20 мг/добу) збільшують концентрацію рисперидону  у плазмі у 2 5-2 8 та 3-9 разів відповідно. Флуоксетин не впливає на концентрацію 9-гідроксирисперидону у плазмі. Пароксетин у середньому знижує концентрацію 9-гідроксирисперидону у плазмі на 13 %. Загалом концентрація активної антипсихотичної фракції збільшується на 50 % при одночасному застосування флуоксетину та пароксетину. Якщо під час терапії Рисполептом^® призначається або припиняється лікування флуоксетином та пароксетином лікарю слід переглянути дозу Рисполепту^®.

Рисперидон слід з обережністю застосовувати у комбінації з іншими субстанціями
центральної дії виключно у тому числі алкоголем опіатами антигістамінними засобами та бензодіазепінами внаслідок підвищеного ризику седації.

Рисполепт^® може виявляти антагоністичні ефекти до леводопи та інших антагоністів допаміну. Якщо така комбінація вважається необхідною особливо у термінальній стадії
хвороби Паркінсона мають прописуватись найменші ефективні дози.

Циметидин у дозі 400 мг двічі на добу та ранітидин 150 мг двічі на добу збільшували AUC активної антипсихотичної фракції (рисперидону та 9-гідроксирисперидону) на 8 % та 20 % відповідно хоча це клінічно незначуще.

Вплив відміни лікування флуоксетином та пароксетином на фармакокінетику рисперидону або 9-гідроксирисперидону не досліджувався.

Еритроміцин (інгібітор CYP 3A4) не впливає на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції.

У постмаркетинговому періоді спостерігалися випадки клінічно значущої гіпотензії при одночасному застосуванні рисперидону та антигіпертензивних лікарських засобів.

Як і з іншими антипсихотиками слід дотримуватися обережності при призначенні рисперидону з лікарськими засобами які подовжують інтервал QT наприклад з антиаритмічними препаратами класу Іа (хінідином прокаїнамідом) антиаритмічними препаратами класу ІІІ (аміодароном солатолом) трициклічними антидепресантами (амітриптиліном) тетрациклічними антидепресантами (мапролітином) деякими антигістамінними препаратами іншими антипсихотиками деякими протималярійними (хініном мефлохіном) та з препаратами які спричиняють електролітний дисбаланс (гіпокаліємію гіпомагнезіємію) брадикардію чи засобами які пригнічують печінковий метаболізм рисперидону. Даний перелік не є повним.

Інгібітори холінестерази галантамін та донезепіл не виявляють клінічно значущих ефектів на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції.

Застосування психостимуляторів (наприклад метилфенідату) у комбінації з Рисполептом^® дітям та підліткам не змінює фармакокінетику та ефективність Рисполепту^®.

Верапаміл інгібітор СYР ЗА4 та Р-глікопротеїну підвищує концентрацію рисперидону у плазмі крові. Галантамін та донезепіл не виявляють клінічно значущих ефектів на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції.

Фенотіазини трициклічні антидепресанти та деякі β-блокатори можуть підвищувати концентрацію рисперидону в плазмі крові але не концентрацію антипсихотичної фракції

Одночасне застосування Рисполепту^® перорально з паліперидоном не рекомендується оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону і їх комбінація може призвести до додаткового впливу активної антипсихотичної фракції.

Клінічне дослідження за участю 13 пацієнтів продемонструвало що фармакокінетичні показники літію значно не змінюються якщо нейролептик що застосовується одночасно замінюється Рисполептом^® у дозі 3 мг два рази на добу. Сумісність рисперидону з літієм не досліджувалася. При одночасному застосуванні нейролептиків та літію спостерігалися випадки екстрапірамідних   розладів та злоякісного нейролептичного синдрому. Під час клінічних досліджень більш часто повідомлялося про випадки екстрапірамідних розладів та гіперкінезії при застосуванні літію з нейролептиками ніж окремо літію.

Рисполепт^® не чинить клінічно значимих ефектів на фармакокінетику
вальпроату дигоксину або топірамату.

Клоназепам габапентин ламотриджин метилфенідат. Зважаючи на фармакокінетику рисперидону та зазначених діючих речовин взаємодії між ними не очікується. Хоча відповідних досліджень не проводилося.

Ризики застосування Рисполепту^® одночасно з іншими лікарськими засобами систематично не вивчалися. Теоретично можливі взаємодії з усіма активними речовинами які чинять дію на центральну нервову систему. Поки немає даних додаткових досліджень слід бути обережними при призначенні рисперидону одночасно з іншими лікарськими засобами.

Інформацію щодо підвищеної смертності при одночасному застосуванні з фуросемідом у пацієнтів літнього віку з деменцією див. у розділі «Особливості застосування».

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Рисперидон – це селективний моноамінергічний антагоніст з унікальними властивостями. Він виявляє високу афінність щодо серотонінергічних 5-НТ₂ і дофамінергічних D₂-рецепторів. Рисперидон зв’язується також з α₁-адренергічними рецепторами та з меншою афінністю - з Н₁-гістамінергічними та α₂-адренергічними рецепторами. Рисперидон не виявляє афінності відносно холінергічних рецепторів. Хоча рисперидон є потужним D₂-антагоністом що пов’язують з його ефективністю щодо продуктивної симптоматики шизофренії він не спричиняє значного пригнічення моторної активності та меншою мірою індукує каталепсію порівняно з класичними нейролептиками. Збалансований центральний антагонізм відносно серотоніну та дофаміну зменшує схильність до екстрапірамідних побічних ефектів і розширює терапевтичний вплив препарату з охопленням негативних та афективних симптомів шизофренії.

Фармакокінетика

Рисполепт^®  у формі таблеток що диспергуються у ротовій порожнині та розчин для перорального застосування є біоеквівалентними до таблеток вкритих оболонкою.

Рисперидон метаболізується до 9-гідроксириперидону який має подібну до рисперидону фармакологічну дію (див. розділ «Біотрансформація та елімінація»).

Всмоктування

Після перорального прийому рисперидон  повністю абсорбується та досягає пікових концентрацій у плазмі в межах від однієї до двох годин. Абсолютна біодоступність після перорального застосування рисперидону становить 70 % (CV=25 %). Їжа не впливає на абсорбцію препарату тому рисперидон можна призначати незалежно від прийому їжі. Рівноважна концентрація рисперидону в організмі у більшості пацієнтів досягається протягом 1 дня. Рівноважна концентрація 9-гідроксирисперидону досягається протягом 4-5 діб.

Розподіл

Рисперидон швидко розподіляється в організмі. Об’єм розподілу становить 1-2 л/кг. У плазмі рисперидон зв’язується з альбуміном і кислим α₁-глікопротеїном. Рисперидон на 90 % зв’язується з білками плазми 9-гідроксирисперидон – на 77 %.

Біотрансформація та виведення

Рисперидон метаболізується цитохромом  CYP2D6 до 9-гідроксирисперидону який чинить аналогічну рисперидону фармакологічну дію. Рисперидон і 9-гідроксирисперидон утворюють активну антипсихотичну фракцію. Цитохром CYP2D6 піддається генетичному поліморфізму. У швидких метаболізаторів CYP2D6 рисперидон швидко перетворюється на 9-гідроксирисперидон тоді як у повільних метаболізаторів рисперидон перетворюється набагато повільніше. Хоча у швидких метаболізаторів концентрації рисперидону та 9-гідроксирисперидону нижчі ніж у повільних метаболізаторів фармакокінетика рисперидону та 9-гідроксирисперидону у комбінації (тобто активної антипсихотичної фракції) після разової та багаторазових доз у швидких та повільних метаболізаторів цитохрому CYP2D6 подібна.

Іншим шляхом метаболізму рисперидону є N-дезалкілування. Дослідження in vitro на мікросомах печінки людини показали що рисперидон у клінічно значущих концентраціях не пригнічує значно метаболізм лікарських засобів які метаболізуються ізоферментами цитохрому Р450 включаючи CYP1A2 CYP2A6 CYP2C8/9/10 CYP2D6 CYP2E1 CYP3A4 та CYP3A5. Через тиждень після застосування препарату 70 % дози виводиться з сечею 14 % – з калом.   Концентрація рисперидону і 9-гідроксирисперидону у сечі дорівнює 35-45 % прийнятої дози. Іншу частину становлять неактивні метаболіти. Після перорального прийому у хворих на психози період напіввиведення становить приблизно 3 години. Період напіввиведення 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції досягає 24 годин.

Лінійність

Концентрації рисперидону в плазмі пропорційні дозі препарату (в межах терапевтичних доз).

Пацієнти літнього віку та пацієнти з порушеннями функції нирок печінки

Дослідження одноразового прийому препарату виявило у середньому на 43 % вищий рівень концентрації активної антипсихотичної фракції у плазмі на 38 % довший період напіввиведення і зниження кліренсу активної антипсихотичної фракції на 30 % у пацієнтів літнього віку. Вища концентрація активної антипсихотичної фракції у плазмі та зниження кліренсу активної антипсихотичної фракції в середньому на 60 % спостерігалися у пацієнтів з нирковою недостатністю. У пацієнтів з печінковою недостатністю спостерігались нормальні рівні концентрації рисперидону в плазмі але середнє значення вільної фракції рисперидону у плазмі було збільшене на 35 %.

Діти

Фармакокінетика рисперидону 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції у дітей подібна до такої у дорослих.

Стать расова приналежність та куріння

Популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив видимого впливу статі віку чи звички курити на фармакокінетику рисперидону чи активної антипсихотичної фракції.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: світло-оранжева видовжена двоопукла вкрита оболонкою таблетка з написами «Ris» і «2» розділеними розподільчою рискою.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 °С у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 таблеток вкритих оболонкою у блістері із ПВХ/ПЕ/ПВДХ/алюмінієвої фольги по 2 або по 6 блістерів у картонній пачці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Янссен-Сілаг С.п.А./ Janssen Cilag S.p.A.

Місцезнаходження.

Віа С.Янссен 04100 Борго Сан Мішель Латіна Італія/

Via С. Janssen 04100 Borgo S. Michele Latina Italy.