Метфогама 850 мг таблетки №120 Woerwag Pharma (Німеччина)

Метфогама 850 (Metfogamma 850) інструкція по застосуванню

Склад

Діюча речовина: метформін;

• 1 таблетка містить метформіну гідрохлориду 850 мг;

Допоміжні речовини: повідон, магнію стеарат, гіпромелоза, поліетиленгліколь, титану діоксид (Е 171).

Лікарська форма

Пігулки, покриті плівковою оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору, круглі, двоопуклі, практично без запаху.

Фармакотерапевтична група

Пероральні гіпоглікемічні засоби, крім інсулінів. Бігуаніди. Код АТХ А10В А02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Метформін – бігуанід з антигіперглікемічним ефектом. Знижує рівень глюкози у плазмі крові як натще, так і після їжі. Не стимулює секрецію інсуліну та не виявляє гіпоглікемічний ефект, опосередкований цим механізмом.

На відміну від сульфонілсечовини не стимулює секрецію інсуліну і не виявляє гіпоглікемічного ефекту у здорових добровольців. Знижує в плазмі крові як початковий рівень глюкози, так і рівень глюкози після їди.

Метформін діє трьома шляхами:

• призводить до зниження вироблення глюкози в печінці за рахунок інгібування глюконеогенезу та глікогенолізу;
• покращує захоплення та утилізацію периферичної глюкози у м'язах за рахунок збільшення чутливості до інсуліну;
• затримує всмоктування глюкози у кишечнику.

Метформін стимулює внутрішньоклітинний синтез глікогену, впливаючи на глікогенсинтетазу.

Збільшує транспортну ємність всіх типів мембранних переносників глюкози (GLUT).

Незалежно від своєї дії на глікемію, метформін позитивно впливає на метаболізм ліпідів: знижує вміст загального холестерину, ліпопротеїнів низької щільності та тригліцеридів.

Фармакокінетика

Всмоктування. Після вживання метформін майже повністю абсорбується з травного тракту, 20-30% виводиться з фекаліями. Час досягнення максимальної концентрації (Тmax) становить 2,5 години. Абсолютна біодоступність становить близько 50-60%.

При одночасному вживанні їжі абсорбція метформіну зменшується та сповільнюється.

Поділ

Зв'язування з білками плазми незначне. Метформін проникає в еритроцити. Максимальна концентрація в крові нижча, ніж максимальна концентрація в плазмі крові, і досягається приблизно через той же період. Еритроцити відображають другу камеру розподілу. Середній обсяг розподілу (Vd) коливається в діапазоні 63-276 л.

Метаболізм

Метформін виводиться у незміненому вигляді із сечею. Метаболітів у людини не виявлено.

Висновок

Нирковий кліренс метформіну становить > 400 мл/хв, що вказує на те, що метформін виводиться за рахунок клубочкової фільтрації та канальцевої секреції. Після перорального прийому дози період напіввиведення становить близько 6,5 години. При порушенні ниркової функції кліренс знижується пропорційно кліренсу креатиніну, тому період напіввиведення збільшується, що призводить до збільшення рівня метформіну в плазмі крові.

Клінічні властивості

Показання

Цукровий діабет II типу (інсуліннезалежний) при неефективності дієтотерапії, особливо у пацієнтів із надмірною масою тіла:

• як монотерапія або комбінована терапія спільно з іншими пероральними гіпоглікемічними засобами або спільно з інсуліном для лікування дорослих;
• як монотерапія чи комбінована терапія з інсуліном для лікування дітей віком від 10 років.

Зменшення ускладнень цукрового діабету у дорослих пацієнтів із цукровим діабетом II типу та надмірною масою тіла, які застосовували метформін як препарат першої лінії після неефективної дієтотерапії.

Протипоказання Метфогаму 850

• гіперчутливість до метформіну або інших компонентів препарату;
• будь-який тип гострого метаболічного ацидозу (наприклад, лактоацидоз, діабетичний кетоацидоз);
• діабетична прекома;
• ниркова недостатність тяжкого ступеня (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) < 30 мл/хв);
• гострі стани, що протікають із ризиком розвитку порушень функції нирок, такі як зневоднення організму, тяжкі інфекційні захворювання, шок;
• застосування під час радіоізотопних або рентгенологічних досліджень із внутрішньосудинним введенням йодовмісної контрастної речовини;
• гострі та хронічні захворювання, які можуть спричинити розвиток гіпоксії: серцева або дихальна недостатність, гострий чи нещодавній інфаркт міокарда, шок;
• серйозні хірургічні втручання;
• печінкова недостатність, гостре отруєння алкоголем, алкоголізм.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та іншими видами взаємодій.

Не рекомендується застосовувати комбінації.

Вживання алкоголю підвищує ризик розвитку лактоацидозу при гострій алкогольній інтоксикації, особливо у випадках голодування, недоїдання або дотримання низькокалорійної дієти, а також печінкової недостатності. При лікуванні препаратом слід уникати вживання алкоголю та прийому лікарських засобів, що містять спирт.

Йодовмісні рентгеноконтрастні речовини. Пацієнтам застосування метформіну слід припинити до або під час проведення дослідження та не відновлювати раніше, ніж через 48 годин після дослідження, лише після повторної оцінки та встановлення стабільного стану функції нирок (див. розділи «Особливості застосування» та «Спосіб застосування та дози»).

Комбінації, які слід застосовувати обережно. Деякі лікарські засоби, наприклад нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази (ЦОГ) II, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), антагоністи рецепторів ангіотензину II та діуретики, що можуть збільшити , виникнення лактоацидозу. На початку лікування вищезгаданими лікарськими засобами або при застосуванні у комбінації з метформіном необхідно здійснювати ретельний контроль функції нирок.

Лікарські засоби, що мають гіперглікемічну дію (глюкокортикостероїди системної та місцевої дії, симпатоміметики).

Необхідно частіше контролювати рівень глюкози у крові, особливо на початку лікування. Під час та після припинення сумісної терапії необхідно коригувати дозу препарату.

Транспортери органічних катіонів (OCT)

Метформін є субстратом обох транспортерів – OCT1 та OCT2.

Супутнє застосування метформіну з:

• інгібіторами OCT1 (такими як верапаміл) може зменшити ефективність метформіну;
• індукторами OCT1 (такими як рифампіцин) може збільшити шлунково-кишкове всмоктування та ефективність метформіну;
• та інгібіторами OCT2 (такими як циметидин, долутегравір, ранолазин, триметоприм, вандетаніб, ізовуконазол) може зменшити нирковий висновок метформіну з подальшим збільшенням концентрації метформіну у плазмі крові;
• інгібіторами обох OCT1 та OCT2 (такими як кризотиніб, олапариб) може вплинути на ефективність та нирковий висновок метформіну.

Тому рекомендується виявляти особливу обережність при супутньому застосуванні цих препаратів з метформіном, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок, оскільки концентрація метформіну в плазмі може збільшитися. У разі потреби слід врахувати можливість коригування дози метформіну, оскільки інгібітори/індуктори OCT можуть вплинути на ефективність метформіну.

Особливості застосування препарату

Лактоацидоз є рідкісним, але важким метаболічним ускладненням, що найчастіше виникає при гострому погіршенні функції нирок, серцево-легеневому захворюванні або сепсисі. При гострому погіршенні функції нирок відбувається кумуляція метформіну, що підвищує ризик розвитку лактоацидозу.

Лактоацидоз характеризується м'язовими судомами, ацидозною задишкою, болями в животі та гіпотермією, надалі можливий розвиток коми. При підозрі на лактоацидоз слід припинити застосування препарату та негайно госпіталізувати пацієнта.

При зневодненні (сильній діареї або блюванні, гарячці або зменшенні споживання рідини) рекомендується тимчасово припинити застосування метформіну та звернутися за медичною допомогою.

У пацієнтів, які отримують метформін, слід обережно приступати до лікування засобами, які можуть гостро погіршити функцію нирок (наприклад, гіпотензивними препаратами, сечогінними засобами та нестероїдними протизапальними засобами). Інші фактори ризику лактоацидозу включають надмірне вживання алкоголю, печінкову недостатність, недостатньо контрольований цукровий діабет, кетоз, тривале голодування та будь-які стани, пов'язані з гіпоксією, а також супутнє застосування лікарських засобів, які можуть призвести до лактоацидозу (див. розділи "Протипоказання" Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій").

Пацієнти та/або особи, які здійснюють догляд, повинні бути поінформовані про ризик розвитку лактоацидозу. Характерними ознаками лактацидозу є ацидотична задишка, біль у животі, м'язові судоми, астенія та гіпотермія, надалі можливий розвиток коми. У разі появи будь-якого симптому виникнення лактоацидозу пацієнт повинен припинити застосування метформіну та негайно звернутися до лікаря.

Діагностичні результати лабораторних досліджень – зниження рівня pH крові (< 7,35), підвищення сироваткової концентрації лактату в плазмі крові (> 5 ммоль/л), підвищення аніонного інтервалу та підвищення співвідношення лактат/піруват.

Функція нирок

СКФ слід оцінювати до початку лікування та регулярно після його завершення (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Застосування метформіну протипоказане пацієнтам із ШКФ < 30 мл/хв і має бути тимчасово припинено за наявності захворювань, що змінюють функцію нирок (див. «Протипоказання»).

Серцева функція

Пацієнти з серцевою недостатністю мають більш високий ризик розвитку гіпоксії та ниркової недостатності. Пацієнтам із стабільною хронічною серцевою недостатністю можна застосовувати метформін при регулярному моніторингу серцевої та ниркової функції. Метформін протипоказаний пацієнтам з гострою та нестабільною серцевою недостатністю (див. «Протипоказання»).

Йодовмісні рентгеноконтрастні засоби

Внутрішньосудинне введення йодовмісних контрастних речовин може спричинити контраст-індуковану нефропатію, що призводить до накопичення метформіну та збільшення ризику розвитку лактоацидозу. Пацієнтам застосування метформіну слід припинити до або під час проведення дослідження та не відновлювати раніше ніж через 48 годин після дослідження, а лише після повторної оцінки та встановлення стабільного стану функції нирок (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та " Спосіб застосування та дози".

Хірургічні втручання

Необхідно припинити застосування метформіну під час хірургічного втручання, що проводиться під загальною, спинальною або епідуральною анестезією, та не відновлюватися раніше ніж через 48 годин після проведення операції або відновлення перорального харчування, тільки після повторної оцінки та встановлення стабільного стану функції нирок.

Діти

До початку лікування метформіном має бути підтверджено діагноз цукрового діабету ІІ типу. За результатами річних контрольованих клінічних досліджень не виявлено впливу метформіну на зростання та статеве дозрівання у дітей. Однак немає даних про вплив метформіну на ріст та статевий дозрівання при більш тривалому застосуванні метформіну, тому рекомендується уважно спостерігати за цими параметрами у дітей, лікованих метформіном, особливо в період статевого дозрівання.

Діти віком від 10 до 12 років

За результатами контрольованих клінічних досліджень 15 дітей віком від 10 до 12 років ефективність та безпека застосування метформіну у цієї групи пацієнтів не відрізнялися від такої у дітей старшого віку та підлітків. Препарат слід призначати з особливою обережністю дітям віком від 10 до 12 років.

Інші запобіжні заходи

Пацієнтам необхідно дотримуватись дієти, рівномірного прийому вуглеводів протягом доби. Пацієнтам з надмірною масою тіла слід продовжувати дотримуватися низькокалорійної дієти. Необхідно регулярно контролювати показники вуглеводного обміну у пацієнтів.

Монотерапія метформін не викликає гіпоглікемії, проте слід бути обережним при одночасному застосуванні метформіну з інсуліном або іншими пероральними гіпоглікемічними засобами (наприклад, похідними сульфонілсечовини або меглітінідами).

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Неконтрольований діабет у період вагітності (гестаційний або постійний) збільшує ризик розвитку вроджених аномалій та перинатальної летальності. Є обмежені дані щодо застосування метформіну вагітним жінкам, які не вказують на підвищений ризик уроджених аномалій. Доклінічні дослідження не мали негативного впливу на вагітність, розвиток ембріона чи плода, пологи та післяпологовий розвиток. У разі планування вагітності, а також при настанні вагітності для лікування діабету рекомендується застосовувати не метформін, а інсулін для підтримки рівня глюкози максимально наближеним до нормального, для зменшення ризику розвитку вад плода.

Період годування груддю

Метформін екскретується у грудне молоко, але у новонароджених/немовлят, які перебували на грудному годуванні, побічні ефекти не спостерігалися. Однак, оскільки недостатньо даних щодо безпеки застосування препарату, годування груддю не рекомендується протягом терапії метформіном. Рішення про припинення годування груддю необхідно приймати з урахуванням переваг грудного вигодовування та потенційного ризику побічних ефектів для дитини.
фертильність. Метформін не впливав на фертильність тварин при застосуванні доз 600 мг/кг/добу, що майже в 3 рази перевищувало максимальну рекомендовану добову дозу для людини в розрахунку на площу поверхні тіла.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами

Монотерапія Метформін не впливає на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами, оскільки препарат не викликає гіпоглікемії. Однак слід бути обережним при застосуванні метформіну в поєднанні з іншими гіпоглікемічними засобами (похідні сульфонілсечовини, інсулін або меглітініди) через ризик розвитку гіпоглікемії.

Спосіб застосування та дози Метфогама 850

Дорослі пацієнти з нормальною нирковою функцією (ШКФ ≥ 90 мл/хв).
Зазвичай початкова доза для дорослих становить 500 або 850 мг (Метфогама 500 або Метфогама 850) 2-3 рази на добу під час або після їди. Приймають внутрішньо, проковтуючи повністю, запиваючи достатньою кількістю рідини (склянка води).

Через 10-15 днів проведеного лікування дозу необхідно відкоригувати відповідно до результатів вимірювань рівня глюкози у сироватці крові.

Повільне збільшення дози сприяє зниженню побічних ефектів травного тракту.

Максимальна добова доза – 3000 мг, розподілена на 3 прийоми.
При лікуванні високими дозами слід застосовувати метформін 1000 мг.
У разі переходу до лікування препаратом Метфогама необхідно припинити прийом іншого протидіабетичного засобу.

Комбінована терапія разом із інсуліном.

Для досягнення кращого контролю глюкози у крові метформін та інсулін можна застосовувати у вигляді комбінованої терапії. Зазвичай початкова доза становить 500 мг або 850 мг метформіну 2-3 рази на добу, тоді як дозу інсуліну слід підбирати відповідно до результатів вимірювання рівня глюкози в крові.

У пацієнтів похилого віку можливе погіршення функції нирок, тому дозу метформіну необхідно підбирати на основі оцінки функції нирок, яку необхідно проводити регулярно (див. розділ «Особливості застосування»).

Ниркова недостатність

СКФ слід оцінювати до початку лікування лікарськими засобами, що містять метформін, і після початку лікування щонайменше щороку. Пацієнтам з підвищеним ризиком подальшого прогресування ниркової недостатності та пацієнтам похилого віку слід проводити ретельний моніторинг нирок якомога частіше, наприклад, кожні 3-6 місяців.

Діти віком від 10 років

Монотерапія та комбінація лікування з інсуліном:

• Початкова доза: 1 таблетка, що містить 500 мг або 850 мг метформіну, 1 раз на добу під час або після їди;
• через 10–15 днів дозування слід визначати залежно від результатів вимірювання рівня цукру на крові. Повільне збільшення дози може знизити побічні ефекти з боку шлунково-кишкового тракту.

Максимальна добова доза, що рекомендується, – 2 г метформіну. гідрохлориду, розподілена на 2-3 прийоми.

Діти

Застосовувати дітям віком від 10 років.

Передозування

При застосуванні метформіну у дозі 85 г розвитку гіпоглікемії не спостерігалося. При передозуванні препаратом можливий розвиток лактоацидозу з летальним кінцем. Причиною розвитку лактоацидозу може бути кумуляція препарату через порушення функції нирок. Початковими симптомами лактоацидозу є нудота, блювання, діарея, підвищення температури тіла, біль у животі та м'язах, надалі може спостерігатися прискорення дихання, запаморочення, потьмарення свідомості та розвиток коми. При появі ознак лактоацидозу лікування препаратом слід негайно припинити, хворого терміново госпіталізувати та, визначивши концентрацію лактату, підтвердити діагноз. Найбільш ефективним заходом з виведення з організму лактату та метформіну є гемодіаліз. Також слід проводити симптоматичне лікування.

Побічні реакції Метфогаму 850

Найчастіше небажаними реакціями на початку лікування є нудота, блювання, діарея, біль у животі, відсутність апетиту. Ці симптоми здебільшого проходять самостійно. Для попередження виникнення побічних явищ рекомендується повільне збільшення дозування та застосування добової дози препарату у 2-3 прийоми.

• З боку травного тракту: нудота, відсутність апетиту, металевий смак у роті, діарея, блювання, біль у животі, метеоризм. Ці реакції зазвичай не потребують припинення лікування та симптоми спонтанно зникають. Для попередження побічних явищ з боку шлунково-кишкового тракту рекомендується повільне збільшення дозування та застосування препарату 2-3 рази на добу під час або після їди.
• З боку гепатобіліарної системи: порушення показників функції печінки або гепатит, які повністю зникають після відміни метформіну.
• З боку шкіри та підшкірної клітковини: алергічні реакції, висипання на шкірі, еритема, свербіж, кропив'янка.
• З боку ендокринної системи: гіпоглікемія (переважно при застосуванні великих дозах).
• Порушення обміну речовин: лактоацидоз (потребує припинення лікування). При тривалому застосуванні може знижуватися всмоктування вітаміну 12, що супроводжується зниженням його рівня в сироватці крові. Спостерігається при застосуванні метформіну пацієнтам із мегалобластною анемією.
• З боку крові: мегалобластная анемія.

Інші: порушення смаку.

Термін придатності

5 років.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 ºС в оригінальній упаковці у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері; по 3 або 12 блістерів у картонній коробці.

Категорія відпуску з аптеки

За рецептом.