Інструкція до препарату Рінгера Лактат розчин 200 мл

Рінгера лактат (Ringer’s lactate solution) інструкція для застосування

• Склад
• Лікарська форма
• Основні фізико-хімічні властивості:
• Фармакотерапевтична група
• Фармакологічні властивості
• Показання
• Протипоказання
• Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій
• Особливості застосування
• Застосування у період вагітності або годування груддю
• Спосіб застосування та дози
• Діти
• Передозування
• Побічні реакції
• Термін придатності
• Умови зберігання
• Несумісність
• Упаковка
• Категорія відпуску

Склад

діючі речовини: натрію хлорид калію хлорид натрію лактат кальцію хлориду дигідрат;
100 мл розчину містять: натрію хлориду – 0 602 г; калію хлориду – 0 0373 г; натрію лактату – 0 3138 г; кальцію хлориду дигідрату – 0 0294 г;
іонний склад на 1000 мл розчину: Na⁺ – 131 ммоль К⁺ – 5 ммоль Са⁺⁺ – 2 ммоль Cl^¯ – 112 ммоль лактат – 28 ммоль;
допоміжні речовини: вода для ін’єкцій.

Лікарська форма

Розчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості:

прозора безбарвна рідина;
теоретична осмолярність – 278 мосмоль/л; рН 5 5 – 7 5.

Фармакотерапевтична група

Плазмозамінні та перфузійні розчини. Розчини для корекції порушень електролітного балансу. Електроліти.

Код АТХ В05В В01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Рінгера лактат розчин – сольовий розчин зі збалансованим вмістом електролітів. Поповнює дефіцит об'єму циркулюючої крові. Лактат який входить до складу препарату внаслідок метаболічних процесів перетворюється на аніони бікарбонату що слабко змінює реакцію крові у лужний бік. Розчин має також дезінтоксикаційний ефект внаслідок зниження концентрації токсичних продуктів у крові та активації діурезу. Розчин близький до ізотонічного.

Фармакокінетика.

При внутрішньовенному введенні препарату на короткий час збільшується осмолярність крові. Препарат приблизно через півгодини проникає у тканини. Компоненти препарату виводяться із сечею.

Показання

Корекція порушень водно-електролітного балансу при ізотонічній та гіпотонічній дегідратації внаслідок втрати рідини при блюванні діареї при недостатньому надходженні рідини в організм жовчних і кишкових свищах а також для відновлення водно-електролітного балансу при підготовці хворих до оперативного втручання та у післяопераційний період; метаболічний ацидоз.

Протипоказання

Гіперволемія гіпернатріємія (у тому числі внаслідок застосування кортикостероїдів) гіперкаліємія гіперхлоремія гіпертонічна дегідратація алкалоз лактацидоз; тяжка артеріальна гіпертензія; тяжкі порушення функції серця і/або нирок печінкова недостатність (через зменшення утворення гідрокарбонату із лактату) набряк легень тромбофлебіт; стани з підвищеним зсіданням крові некомпенсовані вади серця.

Олігурія анурія; гостра ниркова недостатність; набряк мозку; гіперкальціємія; позаклітинна гіпергідратація.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

При застосуванні калійзберігаючих діуретиків інгібіторів ангіотензин-перетворювального ферменту (АПФ) та препаратів калію посилюється ризик розвитку гіперкаліємії. При одночасному застосуванні Рінгера лактат розчину та серцевих глікозидів посилюється токсичний ефект останніх за рахунок присутності у розчині іонів Са⁺⁺.

Препарат несумісний з цефамандолом амфотерицином спиртом етиловим тіопенталом амінокапроновою кислотою метарамінолом ампіциліном вібраміцином та моноцикліном.

Не рекомендується застосовувати Рінгера лактат розчин як засіб для розведення антибіотиків що вводяться шляхом інфузії а також для розведення протизапальних препаратів.

Можливе збільшення затримки натрію в організмі при одночасному застосуванні таких лікарських засобів: нестероїдних протизапальних препаратів андрогенів анаболічних гормонів естрогенів кортикотропіну мінералокортикоїдів вазодилататорів або гангліоблокаторів.

У зв’язку з наявністю лактату який олужнює рН з обережністю слід застосовувати Рінгера лактат розчин при одночасному застосуванні з препаратами ниркова елімінація яких залежить від рН. Нирковий кліренс саліцилатів барбітуратів літію може знижуватися а симпатоміметиків та стимуляторів (таких як дексамфетаміну сульфат фенфлураміну гідрохлорид) – може підвищуватися.

Особливості застосування

Під час проведення інфузійної терапії Рінгера лактат розчином необхідно визначати лабораторні показники і давати клінічну оцінку стану пацієнта шляхом моніторування концентрації електролітів водно-електролітного балансу рН та рСО₂ лактату (при проведенні масивних інфузій).

У зв’язку з вмістом іонів натрію Рінгера лактат розчин слід застосовувати з обережністю пацієнтам з артеріальною гіпертензією нирковою та серцево-судинною недостатністю пацієнтам літнього віку а також пацієнтам з клінічними станами що супроводжуються затримкою натрію та набряками пацієнтам з гіпоксією та печінковою недостатністю.

Застосування внутрішньовенних розчинів може спричинити перевантаження рідиною та/або розчином гіпергідратацію застійні явища та набряк легень. Ризик розвитку дилюції обернено пропорційний до концентрації електролітів. Ризик розвитку перевантаження розчином що викликає застійні явища з периферичними набряками та набряком легень прямо пропорційний до концентрації електролітів.

У разі появи будь-яких проявів реакції гіперчутливості негайно припинити введення розчину та провести належне лікування.

Оскільки препарат містить натрію лактат його з особливою обережністю слід застосовувати пацієнтам схильним до гіпернатріємії (наприклад з адренокортикальною недостатністю нецукровим діабетом або масивним ушкодженням тканин) або пацієнтам із захворюваннями серця; у зв’язку з вмістом іонів натрію розчин потрібно застосовувати з обережністю пацієнтам з нирковою та серцево-судинною недостатністю з застійною серцевою недостатністю особливо у післяопераційному періоді а також пацієнтам з клінічними станами що супроводжуються затримкою натрію та набряками.

Розчини що містять натрій потрібно з обережністю застосовувати пацієнтам які отримують кортикостероїди або кортикотропін.

Вміст калію потребує обережності при застосуванні розчину пацієнтам із захворюваннями серця та клінічними станами що супроводжуються затримкою калію в організмі.

Призначення кальцію повинно проводитись під контролем електрокардіографії (ЕКГ) особливо для пацієнтів які отримують дигіталіз. Рівні кальцію в сироватці крові не завжди відображають рівні кальцію у тканинах.

У пацієнтів зі зниженою видільною функцією нирок призначення розчину може призвести до затримки натрію або калію в організмі.

Наявність іонів кальцію потребує обережності у разі одночасного призначення з препаратами крові через вірогідність розвитку коагуляції.

Призначати кальцій парентерально потрібно з особливою увагою пацієнтам які отримують серцеві глікозиди.

Лактат є субстратом для глюконеогенезу тому слід ретельно контролювати рівень глюкози крові пацієнтам хворим на цукровий діабет ІІ типу.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Препарат застосовувати за життєвими показаннями якщо очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для плода/дитини.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Дані відсутні через застосування препарату винятково в умовах стаціонару.

Спосіб застосування та дози

Вводити внутрішньовенно краплинно. Дозу призначає лікар залежно від стану хворого. Максимальна добова доза для дорослих становить 40 мл/кг/добу (у середньому 2500 мл зі швидкістю 60 крапель/хвилину). Термін лікування залежить від стану хворого.

Діти

У педіатрії не застосовується через відсутність клінічних випробувань.

Передозування

Передозування або надто швидке введення розчину може призвести до порушення водно-електролітного балансу явищ алкалозу серцево-легеневої декомпенсації. У такому випадку введення препарату слід негайно припинити. Проводити симптоматичну терапію.

Надмірне введення лактату може призвести до розвитку метаболічного алкалозу який у свою чергу може супроводжуватися гіпокаліємією. Симптоми: зміна настрою втомлюваність задишка м’язова слабкість полідипсія поліурія порушення мислення аритмія. Гіпертонус м’язів посмикування та тетанічні судоми можуть розвинутися у пацієнтів з гіпокальціємією.

Побічні реакції

Порушення електролітного балансу: зміна рівня електролітів (калію кальцію натрію хлору) у сироватці крові; метаболічний алкалоз; хлоридний ацидоз.

Загальні реакції організму: гіперволемія; алергічні або анафілактичні реакції (підвищення температури тіла свербіж кашель чхання утруднене дихання локалізована або генералізована кропив’янка ангіоневротичний набряк).

Зміни у місці інфузії: запалення набряк висипання свербіж еритема біль печіння оніміння у місці інфузії тромбофлебіти.

Психічні розлади: панічна атака.

Швидке введення препарату може спричинити гостру недостатність кровообігу та набряк легень.

У разі виникнення побічних реакцій введення розчину слід припинити оцінити стан пацієнта і надати відповідну допомогу.

Термін придатності

5 років.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність

Препарат не можна змішувати з фосфат- та карбонатвмісними розчинами.

Упаковка

По 200 мл або 250 мл або 400 мл або 500 мл у пляшках.

Категорія відпуску

За рецептом.