Інструкція до препарату Ревмалгин таблетки 15 мг №20 (10х2) блистер

Ревмалгин (REUMALGIN) інструкція для застосування

• Склад
• Лікарська форма
• Фармакотерапевтична група
• Показання
• Протипоказання
• Спосіб застосування та дози
• Побічні реакції
• Передозування
• Застосування у період вагітності або годування груддю
• Діти
• Особливості застосування
• Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами
• Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
• Фармакологічні властивості
• Основні фізико-хімічні властивості
• Термін придатності
• Умови зберігання
• Упаковка
• Категорія відпуску

Склад

діюча речовина: 1 таблетка містить мелоксикаму 7 5 мг або 15 мг;
допоміжні речовини: натрію цитрат лактози моногідрат целюлоза мікрокристалічна повідон кремнію діоксид колоїдний безводний кросповідон магнію стеарат.

Лікарська форма

Таблетки.

Фармакотерапевтична група

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) та протиревматичні засоби.

Код АТХ М01А С06.

Показання

Короткотривале симптоматичне лікування загострення остеоартрозу.
Довготривале симптоматичне лікування ревматоїдного артриту та анкілозивного спондиліту.

Протипоказання

• Гіперчутливість до мелоксикаму або до інших складових лікарського засобу або до активних речовин з подібною дією таких як НПЗП аспірин. Мелоксикам не слід призначати пацієнтам у яких виникали симптоми астми носові поліпи ангіоневротичний набряк або кропив’янка після прийому аспірину чи інших НПЗП;
• ІІІ триместр вагітності (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»);
• протипоказано дітям та підліткам віком до 16 років;
• шлунково-кишкова кровотеча або перфорація пов’язана з попередньою терапією НПЗП в анамнезі;
• активна або рецидивна пептична виразка/кровотеча в анамнезі (два або більше окремих підтверджених випадки виразки або кровотечі);
• тяжка печінкова недостатність;
• тяжка ниркова недостатність без застосування діалізу;
• шлунково-кишкова кровотеча цереброваскулярна кровотеча в анамнезі або інші порушення згортання крові;
• тяжка серцева недостатність;
• протипоказано застосовувати для лікування передопераційного болю при коронарному шунтуванні (АКШ).

Спосіб застосування та дози

Застосовують перорально.

Загальну добову кількість лікарського засобу слід застосовувати разово запиваючи водою або іншою рідиною під час прийому їжі.

Побічні реакції можна мінімізувати шляхом застосування найменшої ефективної дози протягом найкоротшої тривалості лікування необхідної для контролю симптомів (див. розділ «Особливості застосування»). Слід періодично оцінювати потребу пацієнта в симптоматичному полегшенні стану та відповідь на лікування.

Загострення остеоартриту:

7 5 мг/добу (1 таблетка 7 5 мг або половина таблетки 15 мг). Якщо необхідно дозу можна збільшити до 15 мг/добу (1 таблетка 15 мг або 2 таблетки 7 5 мг).

Ревматоїдний артрит анкілозивний спондиліт:

15 мг/добу (1 таблетка 15 мг або 2 таблетки 7 5 мг).

Також див. розділ «Особливі категорії пацієнтів» наведений нижче.

Згідно з терапевтичним ефектом дозу можна зменшити до 7 5 мг/добу (1 таблетка 7 5 мг або половина таблетки 15 мг).

НЕ ПЕРЕВИЩУВАТИ ДОЗУ 15 мг/добу.

Особливі категорії пацієнтів.

Пацієнти літнього віку та пацієнти з підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій.

Рекомендована доза для довготривалого лікування ревматоїдного артриту та анкілозивного спондиліту для пацієнтів літнього віку становить 7 5 мг на добу. Пацієнтам з підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій слід починати лікування з 7 5 мг на добу (див. розділ «Особливості застосування»)

Ниркова недостатність.

У пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю які знаходяться на діалізі доза не повинна перевищувати 7 5 мг на день. Пацієнтам із легкою та середньою нирковою недостатністю (а саме пацієнтам із кліренсом креатиніну вище 25 мл/хв) зниження дози не потрібне (щодо пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю без застосування діалізу див. розділ «Протипоказання»).

Печінкова недостатність.

Пацієнтам із легкою та середньою печінковою недостатністю зниження дози не потрібне (щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю див. розділ «Протипоказання»).

Побічні реакції

Існують дані які дають можливість припустити що застосування деяких НПЗП (особливо у високих дозах та при тривалому лікуванні) пов’язане з підвищеним ризиком випадків судинних тромботичних явищ (наприклад інфаркту міокарда або інсульту) (див. розділ «Особливості застосування»).

Набряк артеріальна гіпертензія та серцева недостатність спостерігалися при лікуванні НПЗП.

Більшість побічних ефектів що спостерігаються шлунково-кишкового походження. Може спостерігатися пептична виразка перфорація або шлунково-кишкова кровотеча іноді летальна особливо у пацієнтів літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»). Після застосування спостерігалися нудота блювання діарея метеоризм запор диспепсія абдомінальний біль мелена блювання кров’ю виразковий стоматит загострення коліту та хвороби Крона (див. розділ «Особливості застосування»). З меншою частотою спостерігався гастрит.

З боку крові та лімфатичної системи: анемія відхилення показників аналізу крові від норми (включаючи зміну кількості лейкоцитів) лейкопенія тромбоцитопенія.
З боку імунної системи: алергічні реакції включаючи анафілактичну реакцію анафілактоїдну реакцію шок.
З боку психіки: зміна настрою нічні кошмари сплутаність свідомості дезорієнтація безсоння.
З боку нервової системи: головний біль запаморочення сонливість.
З боку органів зору: розлади функції зору що включають нечіткість зору кон’юнктивіт.
З боку органів слуху та вестибулярного апарату: запаморочення дзвін у вухах.
З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття серцева недостатність пов’язана з лікуванням НПЗП підвищення артеріального тиску (див. розділ «Особливості застосування») припливи.
З боку дихальної системи: астма у пацієнтів з алергією на аспірин та інші НПЗП інфекції верхніх дихальних шляхів кашель.
З боку травної системи: диспепсія нудота блювання біль у животі запор метеоризм діарея прихована або макроскопічна шлунково-кишкова кровотеча стоматит гастрит відрижка коліт гастродуоденальна виразка езофагіт шлунково-кишкова перфорація.
Шлунково-кишкова кровотеча виразка або перфорація можуть бути тяжкими та летальними особливо у пацієнтів літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку гепатобіліарної системи: порушення показників функції печінки (наприклад підвищення трансаміназ або білірубіну) гепатит жовтяниця печінкова недостатність.
З боку шкіри і підшкірної клітковини: ангіоневротичний набряк свербіж висипання синдром Стівенса–Джонсона токсичний епідермальний некроліз кропив’янка бульозний дерматит мультиформна еритема реакції фоточутливості ексфоліативний дерматит.
З боку сечовидільної системи: затримка натрію та води гіперкаліємія (див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») зміни показників функції нирок (підвищення креатиніну та/або сечовини сироватки) гостра ниркова недостатність зокрема у пацієнтів з факторами ризику (див. розділ «Особливості застосування») інфекції сечовивідних шляхів порушення частоти сечовипускання.
Загальні розлади: набряк включаючи набряк нижніх кінцівок грипоподібні симптоми.
З боку опорно-рухової системи: артралгія біль у спині симптоми пов’язані з суглобами.
Окремі серйозні та/або часті побічні реакції: випадки агранулоцитозу у пацієнтів які лікувалися мелоксикамом та іншими потенційно мієлотоксичними лікарськими засобами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Побічні реакції які не спостерігалися під час застосування препарату але які є характерними для інших сполук класу: органічне ниркове ураження що ймовірно призводить до гострої ниркової недостатності: повідомлялося про рідкісні випадки інтерстиціального нефриту гострого тубулярного некрозу нефротичного синдрому та папілярного некрозу (див. розділ «Особливості застосування»).

Передозування

Симптоми гострого передозування НПЗП зазвичай обмежуються летаргією сонливістю нудотою блюванням та епігастральним болем які в цілому є оборотними при підтримувальній терапії. Може виникнути шлунково-кишкова кровотеча. Тяжке отруєння може призвести до артеріальної гіпертензії гострої ниркової недостатності дисфункції печінки пригнічення дихання коми судом серцево-судинної недостатності та зупинки серця. Повідомлялося про анафілактоїдні реакції при терапевтичному застосуванні НПЗП що також може спостерігатися при передозуванні.

При передозуванні НПЗП пацієнтам рекомендовано симптоматичні та підтримувальні заходи. Дослідження показали прискорення виведення мелоксикаму шляхом прийому 4 пероральних доз холестираміну 3 рази на день.

Застосування у період вагітності або годування груддю

РЕВМАЛГИН протипоказаний у період вагітності.

Фертильність. Мелоксикам як і інші лікарські засоби що інгібують синтез циклооксигенази/простагландину може негативно впливати на репродуктивну функцію і не рекомендований жінкам які хочуть завагітніти. Тому для жінок які планують вагітність або проходять обстеження з приводу безпліддя слід розглянути можливість припинення застосування мелоксикаму.

Вагітність. Пригнічення синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріона і плода. Існують дані які дають змогу припустити збільшення ризику викидня та розвитку пороків серця і гастрошизисів після застосування інгібіторів синтезу простагландинів у ранній період вагітності. Вважається що цей ризик збільшується зі збільшенням дози та тривалості лікування.

Під час І та ІІ триместру вагітності мелоксикам не слід застосовувати за винятком нагальної потреби. Якщо жінка намагається завагітніти або у період І та ІІ триместру вагітності застосовує мелоксикам дози та тривалість лікування повинні бути щонайменшими.

У ході ІІІ триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть створювати для плода ризик:

• серцево-легеневої токсичності (з передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією);
• порушення функції нирок що може розвинутися у ниркову недостатність з олігогідроамніоном;

в останні терміни вагітності для матері та новонародженого існують ризики:

• подовження часу кровотечі протиагрегаційного ефекту навіть при дуже низьких дозах;
• пригнічення скорочень матки що призводить до затримки або затягування пологів.

Тому мелоксикам протипоказаний під час ІІІ триместру вагітності.

Годування груддю. Хоча конкретних даних щодо РЕВМАЛГИНУ немає про НПЗП відомо що вони можуть проникати в грудне молоко. Тому застосування не рекомендовано жінкам які годують груддю.

Діти

РЕВМАЛГИН таблетки по 7 5 мг та 15 мг протипоказаний дітям віком до 16 років (див. розділ «Протипоказання»)

Особливості застосування

Побічні реакції можна мінімізувати шляхом застосування найменшої ефективної дози протягом найкоротшої тривалості лікування необхідної для контролю симптомів (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та інформацію щодо шлунково-кишкових та серцево-судинних ризиків нижче).

Рекомендовану максимальну добову дозу не можна перевищувати у випадку недостатнього терапевтичного ефекту також не слід застосовувати додатково НПЗП тому що це може підвищити токсичність тоді як терапевтичні переваги не доведені. Слід уникати одночасного застосування мелоксикаму з НПЗП включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2.

Мелоксикам не підходить для лікування пацієнтів що потребують полегшення гострого болю.

За відсутності покращення після декількох днів клінічні переваги лікування слід повторно оцінити.

Слід звернути увагу на езофагіт гастрит та/або пептичну виразку в анамнезі з метою забезпечення їх повного виліковування до початку терапії мелоксикамом. Слід регулярно виявляти увагу щодо можливого прояву рецидиву у пацієнтів які лікувалися мелоксикамом та пацієнтів з такими випадками в анамнезі.

Шлунково-кишкові порушення.

Як і при застосуванні інших НПЗП потенційно летальні шлунково-кишкова кровотеча виразка або перфорація можуть виникнути у будь-який час у процесі лікування при наявності чи без попередніх симптомів або серйозних шлунково-кишкових захворювань в анамнезі.

Ризик шлунково-кишкової кровотечі виразки або перфорації вищий при підвищенні дози НПЗП у пацієнтів з виразкою в анамнезі особливо ускладненою кровотечею або перфорацією (див. розділ «Протипоказання») та у пацієнтів літнього віку. Таким пацієнтам слід починати лікування з найменшої ефективної дози. В таких випадках може бути доцільною комбінована терапія із захисними лікарськими засобами (такими як місопростол або інгібітори протонної помпи) це стосується також пацієнтів які потребують сумісного застосування низької дози аспірину або інших лікарських засобів що підвищують шлунково-кишкові ризики (див. інформацію наведену нижче та розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пацієнти зі шлунково-кишковою токсичністю в анамнезі особливо пацієнти літнього віку повинні повідомляти про всі незвичні абдомінальні симптоми (особливо шлунково-кишкові кровотечі) головним чином на початкових етапах лікування.

Слід виявляти обережність відносно пацієнтів які одночасно застосовують лікарські засоби що підвищують ризик виразки або кровотечі зокрема гепарин як радикальну терапію або в геріатричній практиці антикоагулянти такі як варфарин або інші нестероїдні протизапальні лікарські засоби включаючи ацетилсаліцилову кислоту в протизапальних дозах (≥ 1 г разова доза або ≥ 3 г загальна добова доза) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

При виникненні шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів які застосовують мелоксикам слід відмінити лікування.

НПЗП слід з обережністю застосовувати пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт хвороба Крона) оскільки ці стани можуть загострюватися (див. розділ «Побічні реакції»).

Порушення з боку печінки.

До 15 % пацієнтів які застосовують НПЗП (включаючи мелоксикам) можуть мати підвищення значень одного або більше печінкових тестів. Такі лабораторні відхилення можуть прогресувати залишатися незмінними або зникати при продовженні лікування. Додатково повідомлялося про рідкісні випадки тяжкої печінкової реакції включаючи жовтяницю та блискавичний летальний гепатит некроз печінки та печінкову недостатність деякі з них з летальним наслідком.

Стан пацієнтів із симптомами печінкової дисфункції або у яких спостерігалися відхилення печінкових тестів потрібно оцінити щодо розвитку симптомів більш тяжкої печінкової недостатності впродовж терапії мелоксикамом. Якщо клінічні симптоми свідчать про розвиток печінкових захворювань або якщо спостерігаються системні прояви захворювання (наприклад еозинофілія висип та інші) то застосування мелоксикаму слід припинити.

Серцево-судинні порушення.

За пацієнтами з артеріальною гіпертензією та/або із застійною серцевою недостатністю від легкого до помірного ступеня в анамнезі рекомендується встановити ретельне спостереження оскільки при терапії НПЗП можлива затримка рідини та набряк.

Пацієнтам із факторами ризику рекомендується клінічне спостереження за артеріальним тиском на початку терапії особливо на початку курсу лікування мелоксикамом.

Існують дані які дають можливість припустити що застосування деяких НПЗП (особливо у високих дозах та при тривалому лікуванні) пов’язане з підвищенням ризику судинних тромботичних явищ (наприклад інфаркту міокарда або інсульту). Недостатньо даних для виключення такого ризику для мелоксикаму.

Пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією застійною серцевою недостатністю встановленою ішемічною хворобою серця периферійним артеріальним захворюванням та/або цереброваскулярним захворюванням слід проводити терапію мелоксикамом лише ретельно зваживши ризики. Аналіз ризиків необхідний до початку довготривалого лікування пацієнтів з факторами ризику серцево-судинних захворювань (таких як артеріальна гіпертензія гіперліпідемія цукровий діабет паління).

НПЗП збільшують ризик серйозних серцево-судинних тромботичних ускладнень інфаркту міокарда та інсульту які можуть мати летальний наслідок. Збільшення ризику пов’язано з тривалістю застосування. Пацієнти із серцево-судинними захворюваннями або факторами ризику серцево-судинних захворювань мають підвищений ризик.

Порушення з боку шкіри.

При застосуванні НПЗП у поодиноких випадках спостерігалися серйозні шкірні реакції деякі з них були летальними включаючи ексфоліативний дерматит синдром Стівенса–Джонсона і токсичний епідермальний некроліз (див. розділ «Побічні реакції»). Найвищий ризик появи таких реакцій спостерігався на початку лікування при цьому у більшості випадків такі реакції з’являлися протягом першого місяця лікування. При першій появі шкірних висипів уражень слизових оболонок або інших ознак гіперчутливості необхідно припинити застосування мелоксикаму.

Анафілактичні реакції.

Як і при застосуванні інших НПЗП анафілактичні реакції можуть спостерігатися у пацієнтів без відомої реакції на мелоксикам. Мелоксикам не слід застосовувати пацієнтам з аспіриновою тріадою. Цей симптоматичний комплекс зустрічається у пацієнтів з астмою у яких спостерігалися риніти з назальними поліпами або без них або у яких проявлявся тяжкий потенційно летальний бронхоспазм після застосування аспірину або інших НПЗП. Слід вжити заходів невідкладної допомоги при виявленні анафілактоїдної реакції.

Параметри печінки та функція нирок.

Як і при лікуванні більшістю НПЗП описано поодинокі випадки підвищення рівня трансаміназ у сироватці крові підвищення рівня білірубіну в сироватці крові або інших параметрів функції печінки як і підвищення креатиніну в сироватці крові та азоту сечовини крові та інші відхилення лабораторних показників. У більшості випадків ці відхилення були незначні і мали тимчасовий характер. При значному або стійкому підтвердженні таких відхилень застосування мелоксикаму слід припинити та провести контрольні тести.

Функціональна ниркова недостатність.

НПЗП шляхом пригнічення судинорозширювального впливу ниркових простагландинів можуть індукувати функціональну ниркову недостатність внаслідок зниження клубочкової фільтрації. Цей побічний ефект є дозозалежним. На початку лікування або після збільшення дози рекомендується ретельне спостереження діурезу та ниркової функції у пацієнтів із такими факторами ризику:

• літній вік;
• супутнє застосування з інгібіторами АПФ антагоністами ангіотензину ІІ сартанами діуретиками (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»);
• гіповолемія (будь-якого генезу);
• застійна серцева недостатність;
• ниркова недостатність;
• нефротичний синдром;
• люпус-нефропатія;
• тяжкий ступінь печінкової дисфункції (сироватковий альбумін < 25 г/л або ≥ 10 за класифікацією Чайлда–П’ю).

У поодиноких випадках НПЗП можуть призводити до інтерстиціальних нефритів гломерулонефритів ренальних медулярних некрозів або нефротичних синдромів.

Доза мелоксикаму для пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю які знаходяться на діалізі не повинна перевищувати 7 5 мг. Пацієнтам з нирковою недостатністю від легкого до помірного ступеня дозу можна не знижувати (рівень кліренсу креатиніну більше 25 мл/хв).

Затримка натрію калію та води.

НПЗП можуть посилити затримку натрію калію та води і вплинути на натрійуретичні ефекти діуретиків. Крім того може спостерігатися зниження антигіпертензивного ефекту гіпотензивних лікарських засобів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Як результат у чутливих пацієнтів можуть посилюватися набряк серцева недостатність або артеріальна гіпертензія. Тому щодо пацієнтів із такими ризиками рекомендується проведення клінічного моніторингу (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Протипоказання»).

Гіперкаліємія.

Гіперкаліємії може сприяти цукровий діабет або одночасне застосування лікарських засобів що посилюють каліємію (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У таких випадках потрібно регулярно перевіряти рівні калію.

Інші попередження та заходи безпеки.

Побічні реакції часто гірше переносять пацієти літнього віку слабкі або ослаблені хворі які потребують ретельного нагляду. Як і при лікуванні іншими НПЗП потрібно бути обережними щодо хворих літнього віку в яких більш імовірне зниження функції нирок печінки та серця. Пацієнти літнього віку мають вищу частоту виникнення побічних реакцій на НПЗП особливо шлунково-кишкових кровотеч та перфорацій що можуть бути летальними (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Mелоксикам як і будь-який інший НПЗП може маскувати симптоми інфекційних захворювань.

Застосування мелоксикаму може негативно впливати на репродуктивну функцію і не рекомендований жінкам які хочуть завагітніти. Тому для жінок які планують вагітність або проходять обстеження з приводу безпліддя може бути доцільним припинення прийому мелоксикаму (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

До складу таблеток РЕВМАЛГИН по 7 5 мг та 15 мг входить лактоза тому цей препарат не рекомендується приймати пацієнтам з рідкісною вродженою непереносимістю галактози з дефіцитом лактази або порушенням всмоктування глюкози чи галактози.

Маскування запалення та гарячки.

Фармакологічна дія мелоксикаму щодо зменшення гарячки та запалення може ускладнити діагностику при підозрюваному неінфекційному больовому стані.

Лікування кортикостероїдами.

РЕВМАЛГИН не може бути ймовірним замінником кортикостероїдів при лікуванні кортикостероїдної недостатності.

Гематологічні ефекти.

Анемія може спостерігатися у пацієнтів які отримують НПЗП включаючи мелоксикам. Це може бути пов’язано з затримкою рідини шлунково-кишковою кровотечею або неповністю описаним впливом на еритропоез. Пацієнтам при довготривалому лікуванні НПЗП включаючи мелоксикам слід контролювати гемоглобін або гемокрит якщо наявні симптоми анемії.

НПЗП гальмують агрегацію тромбоцитів та можуть подовжити час кровотечі у деяких пацієнтів. На відміну від аспірину їх вплив на функцію тромбоцитів кількісно менший короткочасний та оборотний. Слід ретельно контролювати стан пацієнтів які приймають мелоксикам та у яких можливі побічні впливи на функції тромбоцитів зокрема розлади згортання крові або пацієнтів які отримують антикоагулянти.

Застосування пацієнтам з астмою.

Пацієнти з астмою можуть мати аспіриночутливу астму. Застосування аспірину пацієнтам з аспіриночутливою астмою асоційоване з тяжким бронхоспазмом який може бути летальним. З огляду на перехресну реакцію між аспірином та іншими НПЗП включаючи бронхоспазм мелоксикам не слід застосовувати пацієнтам чутливим до аспірину та слід обережно призначати пацієнтам з наявною астмою.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Спеціальних досліджень щодо впливу препарату на здатність керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами немає. Однак на основі фармакодинамічного профілю та побічних реакцій що спостерігалися можна припустити що мелоксикам не впливає або має незначний вплив на зазначену діяльність. Проте пацієнтам у яких спостерігалися розлади функції зору включаючи нечіткість зору запаморочення сонливість вертиго або інші порушення центральної нервової системи рекомендовано утриматися від керування автомобілем або роботи з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Фармакодинамічні взаємодії.

Інші нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) та ацетилсаліцилова кислота ≥ 3 г/дозу. Не рекомендується комбінація з іншими НПЗП (див. розділ «Особливості застосування») включаючи ацетилсаліцилову кислоту в протизапальних дозах (≥ 1 г разова доза або ≥ 3 г загальна добова доза).

Кортикостероїди (наприклад глюкокортикоїди). Одночасне застосування з кортикостероїдами потребує обережності через підвищений ризик кровотечі або появи виразок у шлунково-кишковому тракті.

Антикоагулянти або гепарин що застосовується в геріатричній практиці або в терапевтичних дозах. Значно підвищується ризик кровотеч внаслідок пригнічення функції тромбоцитів та пошкодження гастродуоденальної слизової оболонки. НПЗП можуть посилювати ефекти антикоагулянтів таких як варфарин (див. розділ «Особливості застосування»). Не рекомендується одночасне застосування НПЗП та антикоагулянтів або гепарину в геріатричній практиці або в терапевтичних дозах (див. розділ «Особливості застосування»).

В інших випадках застосування гепарину потрібна обережність через підвищений ризик кровотеч. Необхідний ретельний контроль МНВ (міжнародного нормалізованого відношення) якщо доведена неможливість уникнення цієї комбінації.

Тромболітичні та антиагрегаційні лікарські засоби: підвищений ризик кровотеч внаслідок пригнічення функції тромбоцитів та пошкодження гастродуоденальної слизової оболонки.

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Підвищений ризик шлунково-кишкової кровотечі.

Діуретики інгібітори АПФ та антагоністи ангіотензину ІІ. НПЗП можуть знижувати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних лікарських засобів. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад пацієнти з дегідратацією або пацієнти літнього віку з порушенням функції нирок) одночасне застосування інгібіторів АПФ або антагоністів ангіотензину ІІ та лікарських засобів що пригнічують циклооксигеназу може призвести до подальшого погіршення функції нирок включаючи гостру ниркову недостатність що зазвичай є оборотною. Тому комбінацію слід застосовувати з обережністю особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнтам необхідно отримувати адекватну кількість рідини а також слід контролювати ниркову функцію після початку сумісної терапії та періодично надалі (див. розділ «Особливості застосування»).

Інші антигіпертензивні лікарські засоби (наприклад бета-адреноблокатори). Як і для нижчезазначених лікарських засобів можливе зниження антигіпертензивного ефекту бета-блокаторів (внаслідок пригнічення простагландинів із судинорозширювальним ефектом).

Інгібітори кальциневрину (наприклад циклоспорин такролімус). Нефротоксичність інгібіторів кальциневрину може посилюватися НПЗП внаслідок медіації ефектів ниркових простагландинів. Під час лікування слід контролювати ниркову функцію. Рекомендований ретельний контроль функції нирок особливо у пацієнтів літнього віку.

Внутрішньоматкові засоби контрацепції. НПЗП знижують ефективність внутрішньоматкових протизаплідних засобів. Раніше повідомлялося про зниження ефективності внутрішньоматкових засобів контрацепції при застосуванні НПЗП але це потребує подальшого підтвердження.

Фармакокінетична взаємодія: вплив мелоксикаму на фармакокінетику інших лікарських засобів.

Літій. Є дані що НПЗП підвищують рівень концентрації літію у плазмі крові (внаслідок зниження ниркової екскреції літію) який може досягнути токсичних величин. Одночасне застосування літію та НПЗП не рекомендовано (див. розділ «Особливості застосування»). Якщо комбінована терапія необхідна слід ретельно контролювати вміст літію у плазмі крові на початку лікування при підборі дози та при припиненні лікування мелоксикамом.

Метотрексат. НПЗП можуть зменшувати тубулярну секрецію метотрексату тим самим підвищуючи концентрацію його у плазмі крові. З цієї причини не рекомендується супутньо застосовувати НПЗП пацієнтам які приймають високу дозу метотрексату (понад 15 мг/тиждень) (див. розділ «Особливості застосування»). Ризик взаємодії НПЗП і метотрексату слід враховувати також при низькій дозі метотрексату зокрема якщо у пацієнта порушена функція нирок. У разі якщо потрібне комбіноване лікування необхідно контролювати показники аналізу крові та функції нирок. Слід дотримуватися обережності якщо коли прийом НПЗП і метотрексату триває 3 дні поспіль оскільки плазмовий рівень метотрексату може підвищитись та посилити токсичність. Хоча фармакокінетика метотрексату (15 мг/тиждень) не зазнала впливу супутнього лікування мелоксикамом слід вважати що гематологічна токсичність метотрексату може зростати при лікуванні НПЗП (див. інформацію наведену вище а також розділ «Побічні реакції»).

Фармакокінетична взаємодія: вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику мелоксикаму.

Холестирамін. Холестирамін прискорює виведення мелоксикаму внаслідок порушення внутрішньопечінкової циркуляції тому кліренс мелоксикаму підвищується на 50 % а період напіввиведення знижується до 13±3 години. Ця взаємодія є клінічно значущою.

Не виявлено клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії при одночасному прийомі з антацидами циметидином та дигоксином.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Мелоксикам − це нестероїдний протизапальний лікарський засіб (НПЗП) класу єнолієвої кислоти що має протизапальний аналгетичний та антипіретичний ефекти.

Мелоксикам виявив високу протизапальну активність на всіх стандартних моделях запалення. Як і для інших НПЗП його точний механізм дії залишається невідомим. Однак є загальний механізм дії для всіх НПЗП (включаючи мелоксикам): пригнічення біосинтезу простагландинів які є медіаторами запалення.

Фармакокінетика.

Абсорбція Мелоксикам добре абсорбується зі шлунково-кишкового тракту при пероральному застосуванні абсолютна біодоступність препарату становить 90 %. Після разового застосування мелоксикаму максимальна концентрація в плазмі крові досягається протягом 5-6 годин для твердих пероральних форм.

При багаторазовому прийомі стабільні концентрації досягаються на 3-5 добу. Дозування 1 раз на добу призводить до середньої концентрації в плазмі крові з відносно малими коливаннями піків: у межах 0 4-1 0 мкг/мл для 7 5 мг та 0 8-2 0 мкг/мл для 15 мг відповідно (C_min і С_max у стабільному стані відповідно). Середні концентрації мелоксикаму в плазмі крові в стабільному стані досягаються протягом 5-6 годин для таблеток.

Одночасне вживання їжі або застосування неорганічних антацидів не впливає на абсорбцію препарату.

Розподіл. Мелоксикам дуже сильно зв’язується з білками плазми головним чином з альбуміном (99 %). Мелоксикам проникає в синовіальну рідину концентрація в якій уполовину менша ніж у плазмі крові. Об’єм розподілу низький у середньому 11 л після внутрішньом’язового або внутрішньовенного застосування і показує індивідуальні відхилення в межах 7-20 %. Об’єм розподілу після застосування багаторазових пероральних доз мелоксикаму (від 7 5 до 15 мг) становить 16 л з коефіцієнтом відхилення в межах від 11 до 32 %.

Біотрансформація. Мелоксикам підлягає екстенсивній біотрансформації у печінці.

В сечі було ідентифіковано чотири різних метаболіти мелоксикаму що є фармакодинамічно неактивними. Основний метаболіт 5’-карбоксимелоксикам (60 % дози) формується шляхом окиснення проміжного метаболіту 5’-гідроксиметилмелоксикаму що також виділяється меншою мірою (9 % дози). Дослідження in vitro припускають що CYP 2C9 відіграє важливу роль у процесі метаболізму тоді як CYP ЗА4 ізоензими сприяють меншою мірою. Активність пероксидази у пацієнтів можливо сприяє утворенню двох інших метаболітів які становлять 16 % та 4 % призначеної дози відповідно.

Елімінація. Виведення мелоксикаму відбувається в основному у формі метаболітів у рівних частинах з сечею та калом. Менше 5 % добової дози виділяється у незміненому стані з калом незначна кількість виділяється з сечею. Період напіввиведення змінюється від 13 до 25 годин після перорального внутрішньом’язового та внутрішньовенного застосування. Плазмовий кліренс становить близько 7-12 мл/хв після разової пероральної дози внутрішньовенного або ректального застосування.

Лінійність дози. Мелоксикам виявляє лінійну фармакокінетику в межах терапевтичної дози від 7 5 мг до 15 мг після перорального та внутрішньом’язового застосування.

Особливі групи хворих.

Пацієнти з печінковою/нирковою недостатністю. Печінкова та ниркова недостатність від легкого до помірного ступеня суттєво не впливають на фармакокінетику мелоксикаму. Пацієнти з помірним ступенем ниркової недостатності мали значно вищий загальний кліренс. Знижене зв’язування з білками плазми крові спостерігалося у пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю. При термінальній нирковій недостатності збільшення об’єму розподілу може призвести до збільшення концентрації вільного мелоксикаму. Не слід перевищувати добову дозу 7 5 мг (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Пацієнти літнього віку. У пацієнтів літнього віку чоловічої статі середні фармакокінетичні параметри подібні до таких у молодих добровольців чоловічої статі. У пацієнтів літнього віку жіночої статі значення AUC вищі і період напіввиведення довший порівняно з такими у молодих добровольців обох статей. Середній кліренс плазми у рівноважному стані у пацієнтів літнього віку був трохи нижчий ніж у молодих добровольців.

Основні фізико-хімічні властивості

• для дозування 7 5 мг: таблетки світло-жовтого кольору круглої форми з двоопуклою поверхнею.
• для дозування 15 мг: таблетки світло-жовтого кольору круглої форми з розділовою рискою з двоопуклою поверхнею.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

Для дозування 7 5 мг: по 10 таблеток у блістері по 2 блістери у пачці.
Для дозування 15 мг: по 10 таблеток у блістері по 1 або 2 блістери у пачці; по 20 таблеток у блістері по 1 блістеру у пачці.

Категорія відпуску

За рецептом.