Інструкція до препарату Ревівал 60 мг капсули №30

Ревівал (Revival) інструкція по застосуванню

Склад

Діюча речовина: дулоксетину гідрохлорид;

• 1 гастрорезистентна тверда капсула містить дулоксетину гідрохлорид 33,68 мг, що еквівалентно дулоксетину 30 мг, або дулоксетину гідрохлорид 67,35 мг, що еквівалентно дулоксетину 60 мг;

Допоміжні речовини: цукор сферичний (цукроза, крохмаль кукурудзяний), гіпромелоза 2910/5mPa.s, кросповідон тип А, сахароза, гіпромелози ацетату сукцинат, триетилцитрат (Е 1505), тальк, макрогол 8000, діоксид 111 (діоксид титану);
оболонка капсули (30 мг для капсул);

Склад оболонки капсули: діоксид титану (Е 171), желатин, патентований синій V (E 131), натрію лаурилсульфат, кармоізин (E 122), вода очищена;
оболонка капсули (для капсул 60 мг);

Склад оболонки капсули: діоксид титану (Е 171), желатин, натрію лаурилсульфат, еритрозин (Е 127), залізо оксид червоний (E 172), залізо оксид чорний (E 172), вода очищена.

Лікарська форма

Гастрорезистентні тверді капсули.

Основні фізико-хімічні властивості

Капсули 30 мг: тверді желатинові капсули розміром «3» з білим корпусом і синьою кришечкою, що містять пелети майже білого кольору.

Капсули 60 мг: тверді желатинові капсули розміром 0 зі світло-сірим корпусом та рожевою кришечкою, що містять пелети майже білого кольору.

Фармакотерапевтична група

Інші антидепресанти. Код ATX N06A X21.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Дулоксетин – це комбінований інгібітор зворотного захоплення серотоніну та норепінефрину. Він незначно інгібує захоплення допаміну, не має значної спорідненості з гістаміновими та допаміновими, холінергічними та адренергічними рецепторами. Механізм дії дулоксетину при лікуванні депресії обумовлений інгібуванням зворотного захоплення серотоніну та норепінефрину і, як наслідок, посиленням серотонергічної та норадренергічної. нейротрансмісії в центральній нервовій системі (ЦНС) Дулоксетин також чинить болезаспокійливу дію, що, ймовірно, є результатом уповільнення передачі больових імпульсів у ЦНС.

Фармакокінетика

Абсорбція. При пероральному прийомі дулоксетин добре всмоктується. Максимальна концентрація досягається через 6 годин після прийому препарату. Їда затримує час абсорбції, час досягнення максимальної концентрації збільшується з 6 до 10 годин, при цьому всмоктування зменшується (приблизно на 11%).

Розподіл. Дулоксетин ефективно зв'язується з білками сироватки крові (приблизно на 96%) як з альбуміном, так і з α1-кислим глікопротеїном. Печінкова чи ниркова недостатність не впливають на зв'язування білків.
Метаболізм. Дулоксетин метаболізується за участю ізоферментів CYP2D6 та CYP1A2. Метаболіти, що утворюються, фармакологічно не активні.
Висновок. Період напіввиведення дулоксетину становить 12 годин. Середній кліренс дулоксетину у плазмі становить 101 л/год.

Ниркова недостатність. У пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які постійно перебувають на діалізі, спостерігалося подвійне збільшення концентрації дулоксетину та величин експозиції (AUC) порівняно зі здоровими добровольцями. Фармакокінетичні дані про дулоксетин обмежені у пацієнтів з легким або середнім ушкодженням нирок.

Печінкова недостатність. Помірне захворювання печінки (клас В за класифікацією Чайлда-П'ю) впливало на фармакокінетику дулоксетину. Порівняно зі здоровими добровольцями видимий кліренс плазми дулоксетину був на 79% нижчим, видимий термін напіврозпаду був у 2,3 раза довшим і AUC – у 3,7 разу вищим у пацієнтів з помірними захворюваннями печінки. Фармакокінетику дулоксетину та його метаболітів не вивчали у пацієнтів з легкою або тяжкою печінковою недостатністю.

Клінічні властивості

Показання

Лікування великого депресивного розладу.
Лікування діабетичного периферичного нейропатичного болю.
Лікування генералізованого тривожного розладу.

Протипоказання Ревівалу

Підвищена чутливість до дулоксетину або допоміжних речовин препарату.

Одночасне застосування з неселективними незворотними інгібіторами моноамінооксидази (МАО) або, принаймні, протягом 14 днів після припинення лікування інгібіторами МАО. З огляду на період напіврозпаду дулоксетину інгібітори МАО не можна призначати принаймні протягом 5 днів після припинення лікування дулоксетином.

Захворювання печінки, що може спричинити печінкову недостатність.
Одночасне застосування з флувоксаміном, ципрофлоксацином або еноксацином (сильні інгібітори CYP1A2) через підвищення концентрації дулоксетину в плазмі.

Термінальна стадія ниркової недостатності (кліренс креатиніну <30 мл/хв).
Нестабільна артеріальна гіпертензія, яка може спровокувати гіпертонічний криз.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та іншими видами взаємодій.

Інгібітори МАО. Через ризик виникнення серотонінового синдрому дулоксетин не слід призначати разом з неселективними необоротними інгібіторами МАО або протягом щонайменше 14 днів після припинення лікування інгібіторами МАО. З огляду на період напіврозпаду дулоксетину інгібітори МАО не можна призначати принаймні протягом 5 днів після припинення лікування дулоксетином. Одночасне застосування препарату Ревівал із селективними оборотними інгібіторами МАО, такими як моклобемід, не рекомендується. Антибіотик лінезолід – це зворотний неселективний інгібітор МАО, його не слід призначати пацієнтам, які отримують препарат Ревівал (див. розділ «Особливості застосування»).

Інгібітори CYP1A2. Оскільки CYP1A2 бере участь в обміні речовин дулоксетину, спільне застосування дулоксетину з сильнодіючими інгібіторами CYP1A2, ймовірно, призведе до підвищення концентрації дулоксетину. Флувоксамін (100 мг 1 раз на добу), що є сильнодіючим інгібітором CYP1A2, зменшує кліренс дулоксетину в плазмі приблизно до 77%. і збільшує AUC0-t у 6 разів. У зв'язку з цим дулоксетин не можна призначати разом з інгібіторами CYP1A2, зокрема з флувоксаміном.

Лікарські засоби, які діють ЦНС. При застосуванні дулоксетину в комбінації з іншими препаратами, що діють на ЦНС, особливо з аналогічним механізмом дії, включаючи алкоголь та седативні лікарські засоби (наприклад, бензодіазепіни, морфіноміметики, антипсихотики, фенобарбітал, седативні антигістамінні препарати), необхідно прийняти певні.

Серотоніновий синдром. Слід з обережністю призначати дулоксетин у комбінації з серотонінергічними та трициклічними антидепресантами, такими як кломіпрамін або амітриптилін, разом з моклобемідом або лінезолідом, препаратами трави звіробою (Hypericum perforatum) або триптанами, трамадолом.

Дія дулоксетину інші лікарські засоби.
Лікарські засоби, що метаболізуються, за допомогою CYP1A2. Фармакокінетика теофіліну, субстрату CYP1A2, не впливає на одночасне застосування з дулоксетином (60 мг 2 рази на добу, щодня).

Лікарські засоби, що метаболізуються за допомогою CYP2D6. Дулоксетин – помірний інгібітор CYP2D6. При призначенні дулоксетину в дозі 60 мг двічі на добу з разовою дозою дезіпраміну, що є субстратом CYP2D6, дезіпрамін AUC збільшується в 3 рази. Одночасне призначення дулоксетину (40 мг двічі на добу) збільшує стаціонарний AUC толтеродину (2 мг двічі на добу) на 71%, але не впливає на фармакокінетику 5-гідроксильного метаболіту і жодних коригувань дозування не рекомендується. З обережністю рекомендується застосовувати препарат Ревівал разом з лікарськими засобами, які переважно метаболізуються CYP2D6 (рисперидон, трициклічні антидепресанти [TCAS], такі як нортриптилін, амітриптилін та іміпрамін), особливо якщо вони мають вузький терапевтичний індекс (наприклад, флеканіл).

Пероральні контрацептиви та інші стероїдні агенти. Результати досліджень in vitro показують, що дулоксетин стимулює каталітичну активність CYP3A. Специфічних досліджень взаємодії препарату in vivo не проводили.

Антикоагулянти та антитромботичні засоби. Дулоксетин з обережністю слід призначати разом з пероральними антикоагулянтами та антитромботичними засобами у зв'язку з потенційним підвищенням ризику кровотечі внаслідок фармакодинамічної взаємодії. Крім того, було зафіксовано збільшення показників INR, коли пацієнтам, які отримували варфарин, вводили дулоксетин. Однак одночасне застосування дулоксетину та варфарину в стаціонарних умовах у здорових добровольців у рамках дослідження клінічної фармакології не призвело до клінічно значущої зміни в ІНР з початкового рівня або у фармакокінетиці R- або S-варфарину.

Вплив інших лікарських засобів на дулоксетин.
Антациди та антагоністи Н2. Одночасне застосування дулоксетину з антацидами, що містять алюміній та магній або дулоксетину з фамотидином, не впливало на швидкість або ступінь поглинання дулоксетину після введення пероральної дози 40 мг.

Індуктори CYP1A2 Популяційний фармакокінетичний аналіз показав, що курці мають майже на 50% нижчу концентрацію дулоксетину в плазмі порівняно з некурцями.

Особливості застосування препарату

Епілептичні напади та манії. Як і у разі застосування інших препаратів, що діють на ЦНС, пацієнтам з епілептичними нападами, манією або біполярними розладами в анамнезі дулоксетин необхідно призначати з дотриманням запобіжних заходів.

Мідріаз. Були повідомлення про прояв мідріазу у зв'язку з прийомом дулоксетину, тому призначати Ревівал пацієнтам з підвищеним внутрішньоочним тиском або при ризику гострої вузькокутової глаукоми потрібно з обережністю.

Артеріальний тиск та серцебиття. У деяких пацієнтів прийом дулоксетину призводить до підвищення АТ та клінічно значущої артеріальної гіпертензії. Це може бути пов'язане з норадренергічним ефектом дулоксетину. Повідомлялося про випадки гіпертонічного кризу з дулоксетином, особливо у пацієнтів із гіпертонічною хворобою. Тому у пацієнтів з відомою артеріальною гіпертензією та/або іншими захворюваннями серця рекомендується проводити моніторинг артеріального тиску, особливо протягом першого місяця лікування. Препарат Ревівал слід застосовувати з обережністю пацієнтам, стан яких може бути під загрозою збільшенням пульсу або підвищенням артеріального тиску. Також слід обережно застосовувати дулоксетин з лікарськими засобами, які можуть посилити його метаболізм (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Для пацієнтів, у яких спостерігається стійке підвищення артеріального тиску при прийомі препарату Ревівал, слід вирішити питання про зменшення дози або поступове припинення його застосування (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією препарат Ревівал не слід застосовувати (див. розділ «Протипоказання»).

Ниркова недостатність. Підвищена концентрація дулоксетину у плазмі спостерігається у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок при гемодіалізі (кліренс креатиніну <30 мл/хв). Для пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок див. розділ «Протипоказання». Інформацію про пацієнтів з легкою або середньою дисфункцією нирок див. у розділі «Спосіб застосування та дози».

Синдром серотоніну. Як і у випадку з іншими серотонінергічними агентами, при лікуванні дулоксетином серотоніновий синдром може стати потенційно небезпечним для життя, особливо при одночасному застосуванні інших серотонінергічних засобів (включаючи селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), інгібітори зворотного захоплення антидепресанти або трипп такі як інгібітори MAO або з антипсихотичними засобами або іншими допаміновими антагоністами, які можуть впливати на серотонергічні системи нейромедіаторів (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Симптоми серотонінового синдрому можуть включати зміну психічного стану (наприклад, ажіотаж, галюцинації, кома), вегетативну нестабільність (наприклад, тахікардія, лабільний артеріальний тиск, гіпертермія), нервово-м'язові аберації (наприклад, гіперрефлексія, шлунково-кишкова блювання, діарея).

Якщо одночасне лікування дулоксетином та іншими серотонінергічними засобами, які можуть впливати на серотонінергічні та/або дофамінергічні нейромедіаторні системи, клінічно обґрунтовані, рекомендується ретельний нагляд за пацієнтом, особливо під час ініціювання лікування та збільшення дози.

Препарати, що містять траву звіробою

Побічні реакції можуть бути більш поширеними при одночасному застосуванні препарату Ревівал та препаратів, що містять траву звіробою (Hypericum perforatum).

Суїцид

Великий депресивний розлад та генералізований тривожний розлад. Депресія пов'язана з підвищеним ризиком суїцидального мислення, завдання пошкоджень і суїциду (явлення, пов'язані з суїцидом). Ризик існує до досягнення значної ремісії. Оскільки покращення не може відбутися протягом перших кількох тижнів лікування або більше, пацієнтів слід ретельно контролювати, поки таке покращення не відбудеться. Загальний клінічний досвід показує, що ризик самогубства може збільшитись на ранніх стадіях одужання.

Інші психічні захворювання, при яких призначається дулоксетин також можуть бути пов'язані з підвищеним ризиком суїцидальних явищ. Крім того, ці психічні стани можуть бути коморбідними, якщо вони супроводжують великий депресивний розлад. Таким чином, необхідно дотримуватися однакових запобіжних заходів при лікуванні пацієнтів як з великим депресивним розладом, так і з іншими психічними розладами. У пацієнтів, які мають в анамнезі суїцидальні явища або значний рівень суїцидального мислення, ризик виникнення суїцидальної поведінки більший, тому необхідний ретельніший контроль під час лікування. Повідомлялося про випадки суїцидального мислення та суїцидальної поведінки під час терапії дулоксетином або відразу після її припинення (див. розділ «Побічні реакції»).

Необхідний ретельний контроль за пацієнтами, особливо за тими, хто перебуває в групі ризику, протягом терапії, особливо на початку лікування та при зміні доз. Пацієнти (та особи, які їх доглядають) повинні бути поінформовані про необхідність контролювати будь-яке клінічне погіршення, суїцидальну поведінку або думки та незвичайні зміни в поведінці та негайно звернутися до лікаря при їх виникненні.

Діабетичний периферичний нейропатичний біль.
Зафіксовано поодинокі випадки суїцидального мислення та суїцидальної поведінки під час терапії дулоксетином або після припинення його застосування, як і при прийомі інших лікарських засобів з подібною фармакологічною дією (антидепресанти). Лікарі повинні інформувати пацієнтів про необхідність повідомляти про будь-які відчуття занепокоєння.

Геморагії. Повідомляли про розлади кровотечі, такі як синці, зокрема пурпури, шлунково-кишкової кровотечі, із СІЗОС та СІЗОСН, включаючи дулоксетин. Пацієнтам, які приймають антикоагулянти та/або лікарські засоби, які можуть впливати на функцію тромбоцитів (наприклад, НПЗЗ або ацетилсаліцилова кислота), та пацієнтам з певною схильністю до кровотечі рекомендується обережність.

Гіпонатріємія. При застосуванні дулоксетину зафіксовано випадки гіпонатріємії, включаючи випадки з рівнем натрію у сироватці нижче 110 ммоль/л. Гіпонатріємія може бути спричинена синдромом невідповідної секреції антидіуретичного гормону (СНСАДГ). Більшість випадків гіпонатріємії було зафіксовано у людей похилого віку, особливо у поєднанні з умовами, що призводять до зміни балансу рідини. Необхідно обережно призначати препарат пацієнтам з підвищеним ризиком розвитку гіпонатріємії (наприклад, пацієнтам похилого віку), пацієнтам з цирозом печінки, дегідратованим пацієнтам та пацієнтам, які отримують діуретики.

Синдром відміни. Симптоми синдрому відміни виникають часто, особливо при раптовому припиненні лікування. Ризик виникнення симптомів відміни при застосуванні СІЗОС та СІЗОС залежить від кількох факторів, включаючи тривалість та дозу терапії та швидкість зменшення дози. Найчастіше описані реакції наведено у розділі «Побічні реакції». Зазвичай ці симптоми легкі чи помірні, проте в деяких пацієнтів вони можуть бути тяжкими. Вони зазвичай зустрічаються протягом перших днів після припинення лікування. Дуже рідко такі симптоми спостерігалися у пацієнтів, які випадково пропустили дозу. Ці симптоми самостійно зменшуються і зазвичай зникають протягом 2 тижнів, хоч у деяких осіб вони можуть бути тривалими (2-3 місяці або більше). Тому рекомендується поступово зменшувати дозу дулоксетину при припиненні лікування протягом не менше 2 тижнів відповідно до потреб пацієнта (див. «Спосіб застосування та дози»).

Акатазія/психомоторне занепокоєння. Прояви акатизії (характеризується суб'єктивно неприємним або тривожним занепокоєнням та потребою рухатися, часто супроводжуючись неможливістю сидіти або стояти на місці) виникають протягом перших кількох тижнів лікування. У пацієнтів, які мають ці симптоми, збільшення дози може бути шкідливим.

Сексуальна дисфункція. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (SSRI)/інгібітори зворотного захоплення серотоніну норепінефрину (SNRI) можуть викликати симптоми сексуальної дисфункції (див. розділ «Побічні реакції»). Повідомляли про тривалу статеву дисфункцію, коли симптоми тривали, незважаючи на припинення прийому SSRI/SNRI.

Гепатит/підвищення рівня печінкових ферментів. З дулоксетином були зареєстровані випадки пошкодження печінки, включаючи серйозне підвищення рівня ферментів печінки (10-кратна верхня межа норми), гепатит та жовтяниця (див. розділ «Побічні реакції»). Більшість із них пройшли протягом перших місяців лікування. Поразка печінки найчастіше носить гепатоцелюлярний характер. Необхідно обережно призначати дулоксетин пацієнтам, які приймають препарати, які можуть спричинити ураження печінки.

Пацієнти похилого віку. Дані щодо застосування дулоксетину у дозі 120 мг пацієнтам похилого віку з великим депресивним розладом та генералізованим тривожним розладом обмежені. Тому слід бути обережним при застосуванні препарату пацієнтам похилого віку з максимальним дозуванням (див. «Спосіб застосування та дози»).

Лікарські засоби, що містять дулоксетин

Дулоксетин під різними торговими марками застосовують за декількома показаннями (діабетичний нейропатичний біль, головний депресивний розлад, генералізований тривожний розлад та стресове нетримання сечі). Слід уникати застосування кількох із цих лікарських засобів одночасно.

Наявність цукрози. Не можна призначати дулоксетин пацієнтам зі спадковою непереносимістю фруктози, синдромом мальабсорбції, недостатністю сахарази-ізомальтази.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Фертильність

У дослідженнях на тваринах дулоксетин не вплинув на чоловічу фертильність, а ефекти у жінок виявилися лише у дозах, що спричинили материнську токсичність.

Вагітність

Немає достатніх даних щодо застосування дулоксетину вагітним жінкам. Дослідження на тваринах показали, що репродуктивна токсичність при системному впливі (AUC) дулоксетину нижча, ніж максимальний клінічний вплив. Потенційний ризик для людини невідомий. Епідеміологічні дані свідчать, що застосування селективного інгібітору зворотного захоплення серотоніну в період вагітності, особливо на пізніх термінах вагітності, може збільшити ризик стійкої легеневої гіпертензії у новонароджених (PPHN). Хоча зв'язок PPHN із лікуванням СІЗОС не досліджували, цей потенційний ризик не може бути виключений із застосуванням дулоксетину з урахуванням відповідного механізму дії (гальмування повторного прийому серотоніну).

Як і при прийомі інших серотонінергічних лікарських засобів, у новонароджених можуть спостерігатись симптоми синдрому відміни, якщо мати застосовувала дулоксетин перед пологами. Симптоми синдрому відміни включають гіпотонію, тремор, синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудливості, утруднення ковтання та ссання, дихальні розлади, епілептичні напади. Найчастіше ці симптоми спостерігалися відразу після народження чи протягом перших днів життя. Жінкам, які приймають препарат Ревівал, необхідно рекомендувати повідомляти лікаря про те, що вони завагітніли або планують вагітність. Застосування препарату під час вагітності рекомендується лише за умови, якщо очікувана користь перевищує ризик.

Період годування груддю

Дулоксетин дуже слабко проникає у грудне молоко. Встановлене дозування для дитини із розрахунку 1 мг на 1 кг маси тіла становить приблизно 0,14% материнської дози. Безпека застосування дулоксетину дітям невідома, тому прийом Ревівалу в період грудного вигодовування не рекомендується.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами.

Дослідження впливу дулоксетину на швидкість реакції під час керування автотранспортом чи іншими механізмами не проводилося. Ревівал може викликати седативний ефект та запаморочення. Під час лікування пацієнтам слід утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, які потребують підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.

Спосіб застосування та дози Ревівал

Великий депресивний розлад. Початкова та рекомендована доза становить 60 мг 1 раз на добу незалежно від їди. Дозування понад 60 мг 1 раз на добу, до максимальної дози 120 мг на добу, було оцінено з точки зору безпеки. Однак немає клінічних даних про те, що пацієнти, які не реагують на початкову рекомендовану дозу, можуть отримати користь від збільшення дози.

Терапевтична реакція зазвичай спостерігається через 2-4 тижні лікування.
Після стійкого антидепресивного ефекту рекомендується продовжувати лікування протягом декількох місяців, щоб уникнути рецидиву. У пацієнтів, які реагують на дулоксетин та при анамнезі повторних епізодів великої депресії, слід розглянути подальше тривале лікування у дозі 60-120 мг на добу.
Генералізований тривожний розлад. Початкове дозування, що рекомендується, становить 30 мг 1 раз на добу. Препарат слід приймати незалежно від їди.

Пацієнтам із недостатнім ефектом лікування дозу слід збільшити до 60 мг на добу.

При недостатньому ефекті лікування 60 мг дозою можна розглядати підвищення дози до 90 або 120 мг на добу.

Терапевтичний ефект лікування проявляється протягом 2-4 тижнів. Після закріплення відповіді рекомендується продовжувати лікування протягом декількох місяців, щоб уникнути рецидиву.

Діабетичний периферичний нейропатичний біль. Початкова та рекомендована доза становить 60 мг 1 раз на добу. Застосовувати незалежно від їжі. Деяким пацієнтам можна рекомендувати підвищення дози аж до максимальної – 120 мг на добу, розподіленої на 2 прийоми.

Терапевтичний ефект лікування спостерігається протягом 2 місяців. У хворих із неадекватною вихідною реакцією додаткова реакція після цього періоду навряд чи можлива.

Необхідно регулярно оцінювати терапевтичну користь (принаймні кожні 3 місяці).

Пацієнти похилого віку. Для літніх пацієнтів не рекомендується регулювати дози на основі віку. Як і при застосуванні будь-яких лікарських засобів, слід бути обережними при лікуванні людей похилого віку, особливо при застосуванні препарату Ревівал у дозі 120 мг/добу при великому депресивному розладі або генералізованому тривожному розладі.

Пацієнти з печінковою недостатністю. Ревівал не слід призначати пацієнтам із захворюванням печінки або печінковою недостатністю.

Пацієнти з нирковою недостатністю. Коригувати дозування не потрібно для пацієнтів з легкою або помірною нирковою дисфункцією (кліренс креатиніну 30–80 мл/хв). Ревівал не слід призначати для лікування пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності (кліренс креатиніну <30 мл/хв).

Припинення лікування. Слід уникати різкого припинення лікування. Дозу слід поступово зменшувати протягом періоду щонайменше від одного до двох тижнів, щоб зменшити ризик скасування. Якщо нестерпні симптоми виникають після зменшення дози або після припинення лікування, можна відновити застосування раніше встановленої дози. Згодом лікар може продовжувати знижувати дозу, але поступово.

Діти.

Безпека та ефективність застосування дулоксетину дітям (до 18 років) не вивчалась, тому препарат не слід призначати цій віковій категорії пацієнтів.

Передозування

Симптоми. Повідомлялося про випадки передозування при застосуванні дулоксетину у дозі 5400 мг як монотерапію або у комбінації з іншими лікарськими засобами. Зафіксовано летальні випадки, насамперед при змішаному передозуванні, а також при застосуванні дулоксетину у дозі близько 1000 мг. Ознаки та симптоми передозування (дулоксетин окремо або у комбінації з іншими лікарськими засобами): сонливість, кома, синдром серотоніну, судоми, блювання та тахікардія.

Лікування при передозуванні. Специфічні антидоти невідомі. При появі серотонінового синдрому необхідне специфічне лікування (ципрогептадин та/або контроль температури). Необхідно перевірити прохідність дихальних шляхів. Рекомендується моніторинг серцевої діяльності та контроль основних показників життєдіяльності разом із відповідними симптоматичними та підтримуючими заходами. Промивання шлунка може бути доречним, якщо воно проводиться відразу після прийому препарату або з симптоматичною метою.

Активоване вугілля зменшує абсорбцію препарату. Дулоксетин має великий обсяг розподілу в організмі, у зв'язку з чим форсований діурез, гемоперфузія та обмінна перфузія навряд чи будуть корисними.

Побічні реакції Ревівалу

Найчастіше повідомляли про нудоту, головний біль, сухість у роті, сонливість і запаморочення. Більшість звичайних побічних реакцій була легкою та помірною інтенсивністю. Вони зазвичай відзначалися на початку терапії та зменшувалися при продовженні терапії.

Інфекції та інвазії: нечасто – ларингіт.

З боку ендокринної системи: рідко – гіпотиреоз.

З боку імунної системи: рідко – анафілактичні реакції, гіперчутливість.

Метаболічні розлади: часто зниження апетиту, нечасто гіперглікемія (особливо у пацієнтів з цукровим діабетом), рідко дегідратація, гіпонатріємія, синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону ⁶ .

З боку психіки: часто – безсоння, ажитація, зниження лібідо, тривожність, аномальні бачення та аномальний оргазм, нечасто – суїцидальне мислення 5,7, розлади сну, бруксизм, дезорієнтація, ^апатія , рідко – суїцидальна поведінка ^5,7 , манія агресія та агресія ⁴ .

З боку нервової системи: дуже часто – головний біль, сонливість, часто – запаморочення, тремор, парестезія, нечасто – міоклонія, акатизія 7 ^, нервозність, розлади уваги, дисгевзія, дискінезія, синдром неспокійних ніг, порушення сну, рідко – серотоніновий синдром ⁶ судоми ¹ , судоми ¹

З боку органів зору: часто – розпливчастість зору, нечасто – мідріаз, розлад зору, рідко – глаукома.

З боку органів слуху та лабіринту: часто – дзвін у вухах ¹ , нечасто – запаморочення, біль у вухах.

З боку серця: часто – серцебиття, нечасто – тахікардія, суправентрикулярна аритмія, головним чином фібриляція передсердь.

З боку судин: часто - підвищення артеріального тиску ³ , припливи, нечасто - артеріальна гіпертензія ^3,7 , ортостатична гіпотензія ² , непритомність ² , відчуття холоду в кінцівках, рідко - гіпертонічний криз ^3,6 .

З боку дихальної системи: часто – позіхання, нечасто – відчуття стиснення в горлі, носова кровотеча, рідко – інтерстиціальне захворювання легень X ^, еозинофільна пневмонія ^Y.

З боку травного тракту: дуже часто – нудота, сухість у роті, часто – блювання, диспепсія, метеоризм, біль у животі, запор, діарея, нечасто – шлунково-кишкові кровотечі, гастроентерит, відрижка, гастрит, ^{дисфагія} , рідко неприємний запах, мікроскопічний коліт ⁹ .

З боку гепатобіліарної системи: нечасто – підвищений рівень печінкових ферментів (АлАТ, АсАТ, лужна фосфатаза), гепатит ³ , гостре ураження печінки, рідко – жовтяниця ⁶ , печінкова недостатність ⁶ .

З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто – підвищене потовиділення, висипання, нечасто – нічне потіння, контактний дерматит, кропив'янка, холодний піт, фоточутливість, підвищена схильність до утворення синців, рідко – ангіоневротичний набряк 6 , синдром рідко – шкірний ^{васкуліт} .

З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: часто – кістково-м'язовий біль, м'язовий спазм, нечасто – посмикування м'язів, відчуття скутості м'язів, рідко – тризм.

З боку нирок та сечового міхура: часто – дизурія, полакурія, нечасто – затримка сечі, утруднений початок сечовипускання, ніктурія, поліурія, зниження струму сечі, рідко – аномальний запах сечі.

З боку репродуктивної системи: часто – еректильна дисфункція, порушення або затримка еякуляції, нечасто – менструальні розлади, статеві розлади, гінекологічні кровотечі, поперековий біль, рідко – симптоми менопаузи, галакторея, гіперпролактинемія.

Загальні розлади: часто – стомлюваність, падіння ⁸ , нечасто – біль у грудях ⁷ , погане самопочуття, почуття холоду, озноб, спрага, слабкість, почуття жару, порушення ходи.

Проведені дослідження: часто – зниження маси тіла, нечасто – збільшення маси тіла, підвищення рівня креатинінфосфокінази в крові, збільшення рівня калію в крові, рідко – підвищення рівня холестеролу в крові.

¹ Випадки судом та дзвін у вухах спостерігалися після переривання лікування.

² Випадки ортостатичної гіпотензії та втрати свідомості спостерігалися переважно на початку лікування.

³ Пацієнтам, у яких спостерігається постійне підвищення артеріального тиску при прийомі дулоксетину, необхідно зменшувати дозу або поступово припиняти терапію препаратом.

⁴ Про випадки агресії та озлобленості повідомляли на початку лікування та після переривання лікування.

⁵ Про випадки суїцидального мислення та суїцидальної поведінки повідомлялося на початку лікування та одразу після переривання лікування (див. розділ «Особливості застосування»).

⁶ Встановлено частоту побічних реакцій щодо постмаркетингових досліджень, які не спостерігалися у плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях.

⁷ Статистично значимо не відрізняються від плацебо.

⁸ Випадки падіння були частішими у пацієнтів похилого віку (≥65 років).

^X Встановлено частоту плацебо-контрольованих клінічних досліджень.

^Y Встановлено частоту побічних реакцій щодо постмаркетингових досліджень, які не спостерігалися у плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях.

Припинення терапії дулоксетином (особливо раптове припинення) часто супроводжується синдромом відміни. Найчастішими побічними реакціями є: сенсорні розлади (включаючи парестезії або відчуття ураження електричним струмом, особливо в голові), порушення сну (включаючи безсоння та інтенсивні мрії), втома, сонливість, ажитація або тривожність, нудота та/або блювота , міалгія, дратівливість, діарея, гіпергідроз та запаморочення

Зазвичай для СІЗОС та СІЗОС ці події є легкими або середніми та самоконтрольними, однак у деяких пацієнтів вони можуть бути серйозними та/або тривалими. Тому рекомендується поступове припинення терапії за рахунок скорочення дози, якщо лікування дулоксетином більше не потрібне (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»).

У 12-тижневій гострій фазі досліджень дулоксетину у пацієнтів з діабетичним нейропатичним болем спостерігали невеликі, але статистично значущі підвищення рівня глюкози в крові натще у пацієнтів із застосуванням дулоксетину. HbA1c був стабільним як у пацієнтів, які приймали дулоксетин, так і у плацебо. У фазі продовження цих досліджень, що тривала до 52 тижнів, спостерігалося збільшення рівня HbA1c як у групі дулоксетину, так і у групі звичайного догляду, проте середнє збільшення у групі лікування дулоксетином становило 0,3%. Також спостерігалося незначне збільшення рівня глюкози в крові натще та загального холестерину у пацієнтів із застосуванням дулоксетину, тоді як у цих лабораторних дослідженнях спостерігалося незначне зменшення кількості груп ризику.

Інтервал QT з корекцією серцевого ритму у пацієнтів, які приймали дулоксетин, не відрізнявся від пацієнтів, які приймали плацебо. Жодних клінічно значущих відмінностей у вимірах QT, PR, QRS або QTcB між пацієнтами, які приймали дулоксетин та плацебо, не спостерігалося.

Профіль побічних реакцій дулоксетину у дітей та підлітків подібний до того, що спостерігається у дорослих. У дітей при прийомі дулоксетину спостерігалося середнє зниження маси тіла на 0,1 кг протягом 10 тижнів досліджень порівняно із середнім збільшенням на 0,9 кг у пацієнтів із плацебо. Згодом протягом 4-6 місяців пацієнти в середньому переорієнтувалися на відновлення до очікуваного базового рівня маси тіла, виходячи з даних про популяцію з однолітками за віком та статтю.

У дослідженнях до 9 місяців спостерігалося загальне середнє зниження на 1% у зростанні (зниження на 2% у дітей віком 7-11 років та підвищення у 0,3% у підлітків (12-17 років)) при лікуванні дулоксетином педіатричних пацієнтів.
Звіт про підозрювані побічні реакції.

Лікарям слід звітувати про будь-які підозрювані побічні реакції відповідно до вимог законодавства. У разі виникнення побічних реакцій та питань безпеки застосування лікарського засобу просимо звертатися через форму зворотного зв'язку веб-сайту: www.ukraine.medochemie.com

Термін придатності

3 роки

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці для захисту від вологи, у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 капсул у блістері; по 3, 6 або 9 блістерів у картонній коробці.

Категорія відпуску з аптеки

За рецептом