Інструкція до препарату Моделль АНТИ таблетки №21

Моделль анти (modelle anti) інструкція по застосуванню

Склад

діючі речовини: хлормадинону ацетат та етинілестрадіол;

• 1 таблетка містить хлормадинону ацетату 2 мг, етинілестрадіолу 30 мкг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, повідон, магнію стеарат, гідроксипропілметилцелюлоза, гідроксипропілцелюлоза, тальк, олія бавовняна гідрогенізована, титану діоксид (Е 171), заліза оксид червоний (Е 172).

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

рожеві круглі таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармако-терапевтична група

Гормональні контрацептиви для системного застосування. Прогестагени та естрогени, фіксовані комбінації. Код АТХ G03A A15.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

При застосуванні препарату Моделль АНТИ протягом 21 дня пригнічується секреція фолікулостимулюючого гормону та лютеїнізуючого гормону. Таким чином, відбувається пригнічення овуляції, проліферація ендометрія і трансформація секреторного шару ендометрія. Також відбувається зміна властивостей слизу цервікального каналу. Це знижує проходження сперматозоїдів через цервікальний канал і змінює рухливість сперматозоїдів.

Мінімальна доза хлормадинону ацетату, що забезпечує повне пригнічення овуляції, становить 1,7 мг. Доза, необхідна для трансформації ендометрія, становить 25 мг на цикл.

Хлормадинону ацетат ― прогестаген, що має антиандрогенні властивості. Механізм дії пов’язаний зі здатністю заміщувати андрогени на специфічних рецепторах і, таким чином, виключати та послаблювати ефекти ендогенних та екзогенних андрогенів, і може мати сприятливий ефект (наприклад контроль ендогенного андрогену і зменшення вугрів або гірсутизму).

Фармакокінетика.

Хлормадинону ацетат (ХМА)

ХМА швидко та практично повністю абсорбується після перорального прийому. Системна біодоступність ХМА висока, оскільки він не підлягає ефекту первинного метаболізму у печінці. Найвищі концентрації у плазмі крові досягаються протягом 1‒2 годин після перорального прийому ХМА. Фракція ХМА зв’язується з протеїнами плазми крові, в основному альбуміном ― більше 95 %. ХМА не зв’язується з глобуліном, що зв’язує статеві гормони або з глобуліном, який зв’язує кортизол. ХМА здебільшого накопичується у жировій тканині. Різні процеси відновлення та окислення, а також кон’югація з глюкуроновою кислотою та сульфатування забезпечують наявність різних метаболітів ХМА. Основними метаболітами у плазмі крові людини є 3α- та 3β-гідрокси-ХМА з періодами напіввиведення, які суттєво не відрізняються від періоду напіввиведення неметаболізованого ХМА.
3β-гідрокси-ХМА проявляє антиандрогенну активність, подібну до активності самого ХМА. Метаболіти ХМА у сечі знаходяться переважно у вигляді кон’югатів. Після ферментативного розщеплення основним метаболітом стає 2α-гідрокси-ХМА, також утворюються 3-гідроксиметаболіти і дигідроксиметаболіти. Період напіввиведення ХМА з плазми крові ― 34 години (після застосування одноразової дози) та 36‒39 годин (після багаторазового застосування). Після перорального застосування ХМА та його метаболіти виводяться з організму в основному із сечею та калом, приблизно в однаковому співвідношенні.

Етинілестрадіол (ЕЕ)

ЕЕ швидко та майже повністю абсорбується після перорального прийому. Максимальна концентрація діючої речовини в плазмі крові досягається приблизно за 1,5 години після перорального прийому. Через пресистемне зв’язування та ефект первинного метаболізму у печінці абсолютна біодоступність ― тільки 40 % і схильна до сильної індивідуальної варіабельності (20‒65 %). Приблизно 98 % ЕЕ зв’язується з білками плазми крові, практично повністю з альбуміном. Основним метаболітом є 2-гідрокси-ЕЕ, який у подальшому перетворюється на інші метаболіти та кон’югати. ЕЕ зазнає біотрансформації системою цитохрому Р450, що спричиняє гідроксилювання ароматичного кільця, та підлягає пресистемному зв’язуванню як у слизовій оболонці тонкого кишечнику, так і у печінці. У сечі містяться в основному глюкуроніди, а в жовчі і плазмі крові ― сульфати. ЕЕ виводиться із сечею та калом (2:3), період напіввиведення ― 12‒14 годин. Сульфат ЕЕ виводиться у жовч, та, після гідролізу бактеріями кишечнику, потрапляє до ентерогепатичної циркуляції.

Дані доклінічних досліджень з безпеки

Гостра токсичність естрогенів є низькою. Внаслідок виражених відмінностей між експериментальними тваринами та людьми результати досліджень з тваринами мають лише обмежене прогностичне значення для людини. ЕЕ, синтетичний естроген, що часто використовується як компонент гормональних контрацептивів, проявляє ембріолетальний ефект у лабораторних тварин навіть у порівняно невисоких дозах; у плодів спостерігається розвиток аномалій сечостатевої системи та фемінізація плода чоловічої статі. Ці ефекти розглядаються як видоспецифічні.

Хлормадинон проявляв ембріолетальні ефекти у кролів, щурів та мишей. Крім того, спостерігався тератогенний ефект при застосуванні ембріотоксичних доз у кролів та навіть нижчих доз у мишей (1 мг/кг/добу). Значення цих даних для людини незрозуміле.

Дані доклінічних обов’язкових досліджень щодо хронічної токсичності, генотоксичності та канцерогенного потенціалу не виявили особливих ризиків для людини, крім тих, що вже описані в інших розділах.

Клінічні характеристики.

Показання

• Гормональна контрацепція.

Протипоказання Моделлі АНТИ

Комбіновані пероральні контрацептиви (КПК) не можна приймати при наявності жодного з нижчезазначених станів або захворювань. У разі, якщо будь-який із цих станів виникає під час застосування КПК, потрібно одразу ж припинити його застосування:

− підвищена чутливість до діючих речовин або до будь-якої з допоміжних речовин препарату;

− наявність або високий ризик венозної тромбоемболії (ВТЕ):

• ВТЕ наявна (з прийомом антикоагулянтів) або в анамнезі (тромбоз глибоких вен, емболія легеневої артерії);
• відома спадкова або набута схильність до ВТЕ, наприклад резистентність до активованого протеїну С (APCR), включаючи фактор Лейдена V, дефіцит антитромбіну ІІІ, дефіцит протеїну С, дефіцит протеїну S;
• серйозне хірургічне втручання з тривалою іммобілізацією;
• високий ризик ВТЕ через наявність множинних факторів ризику (див. розділ «Особливості застосування»);

− наявність або високий ризик артеріальної тромбоемболії (АТЕ):

• АТЕ наявна або в анамнезі (наприклад інфаркт міокарда) або продромальний стан (зокрема стенокардія);
• порушення мозкового кровообігу: наявний або в анамнезі інсульт або продромальний стан (наприклад транзиторна ішемічна атака (ТІА));
• відома спадкова або набута схильність до АТЕ, наприклад гіпергомоцистеїнемія та антифосфоліпідні антитіла (антикардіоліпінові антитіла, вовчаковий антикоагулянт);
• мігрень з вогнищевими неврологічними симптомами в анамнезі;

− високий ризик АТЕ через наявність множинних факторів ризику (див. розділ «Особливості застосування»), або через наявність одного з нижченаведених серйозних факторів ризику:

• цукровий діабет із судинними ускладненнями;
• тяжка артеріальна гіпертензія;
• тяжка дисліпопротеїнемія;

− неконтрольований цукровий діабет;

− неконтрольована артеріальна гіпертензія або значне підвищення артеріального тиску (значення постійно вищі за 140/90 мм рт. ст.);

− гепатит, жовтяниця, порушення функції печінки (до нормалізації показників функції печінки);

− генералізований свербіж, холестаз, особливо протягом попередньої вагітності або терапії естрогенами;

− синдром Дубіна‒Джонсона, синдром Ротора, порушення відтоку жовчі;

− наявність нині або в анамнезі пухлин печінки;

− виражений біль у верхніх відділах живота, збільшення розмірів печінки або симптоми внутрішньочеревної кровотечі;

− загострення або вперше виявлена порфірія (всі 3 форми, особливо набута порфірія);

− гормоночутливі злоякісні пухлини, такі як пухлини молочної залози або матки, наявні або в анамнезі;

− виражені порушення метаболізму ліпідів;

− панкреатит нині або в анамнезі, пов’язаний із тяжкою гіпертригліцеридемією;

− перші ознаки мігрені або більш часте, ніж зазвичай, виникнення тяжкого головного болю;

− гострі порушення сенсорної функції, такі як порушення зору або слуху;

− порушення рухової функції (особливо парези);

− посилення епеліпетичних нападів;

− тяжка депресія;

− прогресування отосклерозу під час попередніх вагітностей;

− аменорея нез’ясованої етіології;

− гіперплазія ендометрія;

− кровотечі з піхви нез’ясованої етіології.

Протипоказанням є наявність одного серйозного або декількох факторів ризику розвитку тромбозу вен або артерій.

Протипоказаний для одночасного застосування з лікарськими засобами, які містять омбітасвір/паритапревір/ритонавір та дасабувір, або лікарськими засобами, які містять глекапревір/пібрентасвір (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» і «Особливості застосування»).

Особливі заходи безпеки.

При призначенні препарату слід брати до уваги наявні фактори ризику у кожної жінки, особливо стосовно ВТЕ та ризики розвитку ВТЕ при застосуванні препарату Моделль АНТИ порівняно з іншими комбінованими пероральними контрацептивами (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

Призначення естрогенів або комбінацій естроген/прогестаген може мати негативний вплив на певні захворювання та клінічні стани. Спеціальне спостереження лікаря необхідне при наявності таких захворювань та клінічних станів:

• епілепсія;
• розсіяний склероз;
• тетанія;
• мігрень;
• бронхіальна астма;
•  серцева або ниркова недостатність;
• хорея Сиденгама;
• цукровий діабет;
• захворювання печінки;
• дисліпопротеїнемія;
• аутоімунні захворювання (включаючи системний червоний вовчак);
• ожиріння;
• артеріальна гіпертензія;
• варикозна хвороба;
• тромбофлебіт;
• порушення згортання крові;
• мастопатія;
• міома матки;
• гестаційний герпес;
• депресія;
• хронічні запальні захворювання кишечнику (хвороба Крона, виразковий коліт).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Вплив інших лікарських засобів на ефективність Моделль АНТИ

Взаємодія етинілестрадіолу з іншими лікарськими засобами може призводити до підвищення або зниження концентрації етинілестрадіолу у плазмі крові. У разі необхідності тривалого застосування таких діючих речовин слід застосовувати додаткові негормональні засоби контрацепції. Зниження сироваткової концентрації етинілестрадіолу може призводити до виникнення проривної кровотечі та/або втрати ефективності контрацептива. Підвищений рівень етинілестрадіолу може призводити до збільшення частоти та/або інтенсивності побічних реакцій.

Наступні лікарські засоби/діючі речовини можуть знижувати концентрацію етинілестрадіолу у плазмі крові:

• лікарські засоби/речовини, що стимулюють моторику травного тракту (наприклад метоклопрамід), речовини, що запобігають/уповільнюють процес абсорбції (активоване вугілля);
• лікарські засоби/речовини, що індукують мікросомальні печінкові ферменти, наприклад рифампіцин, рифабутин, барбітурати, протиепілептичні засоби (наприклад карбамазепін, фенітоїн і топірамат), гризеофульвін, барбексаклон, примідон, модафініл, деякі інгібітори протеази (ритонавір) і препарати звіробою звичайного;
• деякі антибіотики (наприклад ампіцилін, тетрациклін) у деяких жінок, можливо, завдяки зниженню кишково-печінкової циркуляції естрогенів.

У разі короткострокового одночасного застосування зазначених лікарських засобів/активних речовин з препаратом Моделль АНТИ слід застосовувати додаткові механічні засоби контрацепції протягом усього курсу лікування та впродовж 7 днів після закінчення терапії. У випадку прийому засобів, що знижують концентрацію етинілестрадіолу у плазмі крові за рахунок індукції мікросомальних ферментів печінки, додаткові бар’єрні методи контрацепції слід застосовувати протягом супутнього застосування препаратів і впродовж 28 днів після закінчення лікування.

У разі, якщо супутній лікарський засіб пацієнт ще застосовує, а активні таблетки у поточній блістерній упаковці КПК уже закінчилися, необхідно розпочати прийом таблеток з наступної упаковки, не роблячи звичайної семиденної перерви.

Наступні лікарські засоби/діючі речовини можуть підвищувати концентрацію етинілестрадіолу у плазмі крові:

• лікарські засоби/речовини, що пригнічують сульфатування етинілестрадіолу в кишковій стінці (наприклад аскорбінова кислота, парацетамол);
• аторвастатин (збільшує AUC етинілестрадіолу на 20 %);
• лікарські засоби/речовини, що пригнічують активність печінкових мікросомальних ферментів, такі як протигрибкові імідазоли (наприклад флуконазол), індинавір або тролеандоміцин.

Етинілестрадіол може впливати на метаболізм інших лікарських засобів/речовин:

• пригнічувати активність печінкових мікросомальних ферментів і, відповідно, підвищувати концентрацію у плазмі крові таких активних речовин як діазепам (та інших бензодіазепінів, метаболізм яких здійснюється через гідроксилювання), циклоспорин, теофілін та преднізолон;
• індукувати глюкуронізацію у печінці і, відповідно, знижувати концентрацію у плазмі крові, наприклад, клофібрату, парацетамолу, морфіну та лоразепаму.

Потреба в інсуліні або пероральних антидіабетичних засобах може змінюватися внаслідок впливу етинілестрадіолу на толерантність до глюкози.

Це також може відноситися до лікарських препаратів, які застосовували в останній час.

Перед призначенням супутньої терапії слід ознайомитися з інструкціями з медичного застосування препаратів з метою визначення можливих форм взаємодії.

Фармакодинамічні взаємодії

При одночасному застосуванні лікарських засобів, які містять омбітасвір/паритапревір/ритонавір та дасабувір з рибавірином або без нього, або глекапревір/пібрентасвір може спостерігатися підвищення рівня АлАТ (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»). Тому до призначення вищевказаних режимів терапії жінки, які приймають хлормадинон/етинілестрадіол, повинні перейти на інший метод контрацепції (наприклад, тільки прогестагенвмісні контрацептиви або негормональна контрацепція). Прийом хлормадинону/етинілестрадіолу можна відновити через 2 тижні після припинення терапії відповідно до означених вище комбінованих режимів.

Лабораторні показники

Застосування КПК може вплинути на результати певних лабораторних аналізів, у тому числі на біохімічні параметри функції печінки, щитовидної залози, надниркових залоз, рівень у плазмі крові транспортних білків (наприклад, глобулін, що зв’язує статеві гормони; ліпопротеїни), параметри вуглеводного обміну, а також параметри коагуляції і фібринолізу. Характер і ступінь таких змін залежать від типу і дози введеного гормону.

Особливості застосування препарату

Застереження

Паління збільшує ризик розвитку тяжких серцево-судинних побічних ефектів при застосуванні КПК. Цей ризик підвищується з віком та збільшенням кількості викурених цигарок і дуже загрозливий у жінок віком від 35 років. Жінкам віком від 35 років, які палять, слід застосовувати інші методи контрацепції.

Застосування КПК асоціюється з підвищенням ризику розвитку різних серйозних патологій, таких як інфаркт міокарда, тромбоемболія, інсульт або пухлини печінки. Інші фактори ризику, такі як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, ожиріння і діабет, істотно підвищують ризик захворюваності та летальності.

При наявності одного з наступних захворювань/факторів ризику до початку прийому Моделль АНТИ слід ретельно зважити і обговорити з жінкою співвідношення переваг від застосування препарату і можливих ризиків. Якщо ці захворювання або фактори ризику погіршуються або загострюються під час прийому препарату, жінці необхідно проконсультуватися з лікарем. Лікар повинен вирішити питання щодо припинення лікування.

Застосування більше 1 лікарського засобу, який може підвищувати ризик розвитку тромбозу, не рекомендовано.

Тромбоемболія або інші судинні захворювання

Результати епідеміологічних досліджень показують, що є взаємозв’язок між прийомом КПК і збільшенням ризику розвитку венозних та артеріальних тромбоемболічних захворювань, наприклад інфаркту міокарда, крововиливу в мозок, тромбозу глибоких вен та емболії легеневої артерії. Ці захворювання розвиваються рідко.

Вкрай рідко надходили повідомлення про тромбози інших кровоносних судин, наприклад, печінкових, мезентеріальних, ниркових вен, вен сітківки та артерій у жінок, які застосовували КПК.

Ризик виникнення венозної тромбоемболії (ВТЕ)

Ризик розвитку ВТЕ вважається вищим у жінок, які приймають КПК, ніж у жінок, які не застосовують КПК. Засоби, що містять левоноргестрел, норгестимат або норетистерон, пов’язують з більш низьким ризиком ВТЕ. Наразі невідомо як ризик, що зумовлений препаратом Моделль АНТИ, порівнюється з ризиком, що зумовлений препаратами з низьким ризиком. Рішення про застосування засобу, відмінного від того, який представляє найнижчий ризик розвитку ВТЕ, потрібно приймати лише після обговорення з жінкою, щоб переконатися, що вона усвідомлює існування ризику ВТЕ при застосуванні хлормадинону/етинілестрадіолу, а також те, як на цей ризик впливають її поточні фактори ризику, і те, що ризик виникнення ВТЕ в неї є найвищим у перший рік використання КПК. Повідомляли, що ризик зростає при відновленні застосування КПК після перерви у 4 або більше тижнів.

Приблизно у 2 із 10000 жінок, які не застосовують КПК та не вагітні, розвивається ВТЕ протягом періоду спостереження в 1 рік. Проте для будь-якої окремої жінки ризик може бути набагато вищим залежно від факторів ризику.

В епідеміологічних дослідженнях ВТЕ протягом одного року спостереження розвивалася у 6‒12 з 10000 жінок, які застосовували низькодозові КПК (<50 мкг етинілестрадіолу).

Серед жінок, які застосовували КПК, що місять левоноргестрел, ВТЕ розвивалася у 6 з 10000 жінок протягом 1 року.

Наразі є невідомим співвідношення ризику при застосуванні КПК, що містять хлормадинон, з ризиком при застосуванні КПК, що містять левоноргестрел.

Кількість епізодів ВТЕ на рік при застосуванні низькодозових КПК менша, ніж кількість епізодів, що очікують у жінок протягом вагітності або у післяпологовий період.

ВТЕ можуть бути летальними в 1‒2 % випадків.

Фактори ризику виникнення ВТЕ

Ризик виникнення ВТЕ у жінок, які застосовують КПК, може значно зростати у разі наявності додаткових факторів ризику, особливо множинних факторів ризику (див. «Фактори, що підвищують ризик виникнення ВТЕ при застосуванні КПК»).

Хлормадинон/етинілестрадіол протипоказаний, якщо у жінки наявні множинні фактори ризику ВТЕ, що створюють високий ризик розвитку венозного тромбозу (див. розділ «Протипоказання»). Якщо у жінки є більше одного фактора ризику, цілком можливо, що зростання ризику є більшим за суму індивідуальних факторів. У цьому випадку слід оцінити загальний ризик ВТЕ. Якщо баланс користі і ризику вважається негативним, КПК не слід призначати (див. розділ «Протипоказання»).

Фактори, що підвищують ризик виникнення ВТЕ при застосуванні КПК:

• ожиріння (індекс маси тіла >30 кг/м2) ― ризик значно збільшується зі зростанням ІМТ; особливо важливо враховувати, чи є інші фактори ризику;
• тривала іммобілізація, серйозне оперативне втручання, будь-яка операція у ділянці нижніх кінцівок або органів малого таза, нейрохірургічна операція або серйозна травма голови ― у цій ситуації рекомендують припинити застосування пластирів, таблеток, вагінального кільця (у випадку планового хірургічного втручання не менш ніж за 4 тижні до запланованої операції), та не відновлювати використання щонайменше 2 тижні після повного відновлення рухливості пацієнтки. Інший метод контрацепції слід застосувати для уникнення небажаної вагітності. Слід розглянути можливість використання антитромботичної терапії у випадку, якщо застосування препарату не було припинено заздалегідь.

Примітка: тимчасова іммобілізація (зокрема повітряна подорож тривалістю >4 години також може рахуватися фактором ризику ВТЕ, зокрема у жінок з наявністю інших факторів ризику);

• сімейний анамнез (наприклад випадки ВТЕ у рідних братів чи сестер або батьків, особливо у відносно молодому віці, тобто до 50 років) ― якщо є підозри щодо спадкової схильності, то жінка потребує направлення на консультацію до відповідного спеціаліста до прийняття рішення про застосування будь-якого КПК;
• інші медичні стани, пов’язані з ВТЕ (рак, системний червоний вовчак, гемолітико-уремічний синдром, хронічне запальне захворювання кишечнику (хвороба Крона або виразковий коліт), серпоподібноклітинна анемія);
• вік (особливо понад 35 років).

Немає єдиної думки щодо можливої ролі поверхневого тромбофлебіту та/або варикозної хвороби вен в етіології або прогресуванні венозної тромбоемболії.

Слід також враховувати фактор підвищення ризику розвитку тромбоемболічних явищ в період вагітності та особливо протягом перших 6-ти тижнів у післяпологовий період.

Симптоми ВТЕ (тромбоз глибоких вен та емболія легеневої артерії (ЕЛА))

При появі нижчевказаних симптомів жінкам рекомендують негайно звернутися до лікаря та повідомити, що вона приймає КПК.

Симптоми тромбозу глибоких вен можуть включати:

• односторонній набряк нижньої кінцівки та/або ступні або уздовж вени на нижній кінцівці;
• біль або болюча чутливість нижньої кінцівки, які відчуваються лише при стоянні або ходьбі,
• підвищене відчуття тепла в ураженій нижній кінцівці;
• почервоніння або знебарвлення шкіри ураженої нижньої кінцівки.

Симптоми ЕЛА можуть включати:

• раптовий напад нез’ясовної задишки або прискорене дихання;
• раптовий кашель, який може супроводжуватися кровохарканням;
• гострий біль у грудях;
• виражений головний біль або серйозне запаморочення;
• поширені або менш серйозні явища (наприклад інфекції дихальних шляхів).

Інші симптоми оклюзії судин можуть включати: раптовий біль, набряк та блідо-блакитне забарвлення кінцівки.

Якщо оклюзія виникає в судинах органів зору, симптоми можуть варіювати від помутніння зору до втрати зору. Іноді втрата зору може виникати одразу.

Ризик виникнення АТЕ

Припускається існування зв’язку між застосуванням КПК та підвищенням ризику виникнення артеріальних тромбоемболічних захворювань (інфаркту міокарда) або цереброваскулярних порушень (ТІА, інсульту). Артеріальні тромбоемболічні явища можуть мати летальний наслідок.

Фактори ризику для АТЕ

Ризик розвитку артеріальних тромбоемболічних ускладнень або інсульту у жінок, які застосовують КПК, підвищується залежно від факторів ризику. Хлормадинон/етинілестрадіол протипоказаний, якщо в жінки є один серйозний або множинні фактори ризику АТЕ, які відносять її до високого ризику розвитку артеріального тромбозу. Якщо в жінки є більш як один фактор ризику, зростання ризику може бути більшим, ніж сума індивідуальних факторів. У цьому випадку слід оцінити її загальний ризик виникнення АТЕ. Якщо баланс користі і ризику вважається негативним, КПК не слід призначати (див. розділ «Протипоказання»).

Фактори, що підвищують ризик виникнення АТЕ при застосуванні КПК: вік (особливо від 35 років); паління (жінкам рекомендують відмовитися від паління, якщо вони хочуть застосовувати КПК; жінкам віком від 35 років, які продовжують палити, наполегливо рекомендують застосовувати інший метод контрацепції); артеріальна гіпертензія; ожиріння (індекс маси тіла >30 кг/м2) (ризик значно збільшується зі зростанням ІМТ, особливо важливо у жінок із додатковими факторами ризику); сімейний анамнез (наприклад випадки АТЕ у рідних братів чи сестер або батьків, особливо у відносно молодому віці, тобто до 50 років) (якщо є підозра щодо спадкової схильності, то жінка потребує направлення на консультацію до відповідного спеціаліста для прийняття рішення про застосування будь-якого КПК); інші медичні стани, пов’язані з АТЕ (цукровий діабет, гіпергомоцистеїнемія, захворювання клапанів серця та фібриляція передсердь, дисліпопротеїнемія та системний червоний вовчак); мігрень (підвищення частоти або тяжкості мігрені під час застосування КПК може бути передвісником інсульту і стати причиною для негайного припинення прийому препарату).

Симптоми АТЕ

При появі симптомів АТЕ пацієнтці слід негайно звернутися до лікаря та повідомити, що вона приймає КПК.

Симптоми інсульту можуть включати:

• раптове оніміння або слабкість обличчя, верхньої або нижньої кінцівки, особливо на одній стороні тіла;
• раптове утруднення при ходьбі, запаморочення, втрата рівноваги або координації;
• раптова сплутаність свідомості, утруднене мовлення або розуміння;
• раптове погіршення зору на одному або обох очах;
• раптовий, тяжкий або тривалий головний біль без жодної відомої причини;
• втрата свідомості або непритомність із судомами або без.

При тимчасових симптомах можна припустити, що йдеться про ТІА.

Симптоми інфаркту міокарда можуть включати:

• біль, дискомфорт, тиск, важкість, відчуття стиснення або переповнення у грудях, руці або під грудниною;
• дискомфорт, що поширюється на спину, щелепу, горло, руку, шлунок;
• відчуття переповненості шлунка, порушення травлення або ядухи;
• спітніння, нудота, блювання, запаморочення;
• надзвичайна слабкість, стривоженість, задишка;
• прискорене або нерегулярне серцебиття.

Жінок, які застосовують КПК, слід попереджати про необхідність звернутися до лікаря у разі появи можливих симптомів тромбозу. При підозрі на тромбоз або при підтвердженні цього діагнозу застосування КПК слід припинити.

Пухлини

Результати деяких епідеміологічних досліджень вказують, що тривале застосування КПК є фактором ризику розвитку раку шийки матки у жінок, інфікованих вірусом папіломи людини. Втім, продовжується обговорення того, наскільки цей зв’язок може залежати від інших важливих факторів (таких як кількість статевих партнерів або використання бар’єрних методів контрацепції).

Метааналіз 54 епідеміологічних досліджень виявив помірне збільшення відносного ризику розвитку (RR = 1,24) раку молочної залози у жінок, які застосовують КПК. Протягом 10 років після припинення прийому КПК цей збільшений ризик поступово повернувся до вікових значень ризику у загальній популяції. Однак ці дослідження не підтвердили наявності причинно-наслідкового зв’язку між захворюванням і прийомом препарату. Завдяки тому, що рак молочної залози рідко виникає у жінок віком до 40 років, кількість жінок з таким діагнозом серед тих, хто застосовує чи нещодавно застосовував КПК, невелика порівняно з загальним ризиком раку молочної залози. Спостережуваний підвищений ризик м