Інструкція до препарату Лензетто 8,1 мл спрей трансдермальний 56 доз

Лензетто (Lenzetto) інструкція по застосуванню

Склад

діюча речовина: естрадіол;

1 доза спрею (90 мкл) містить:

• естрадіолу 1,53 мг (у вигляді естрадіолу гемігідрату 1,58 мг);

допоміжні речовини: октисалат (2-етилгексилсаліцилат), етанол 96 %.

Лікарська форма

Спрей трансдермальний, розчин.

Основні фізико-хімічні властивості:

прозорий, безбарвний або світло-жовтий розчин.

Фармакотерапевтична група

Гормони статевих залоз і препарати, що застосовуються при патології статевої сфери. Естрогени. Прості природні і напівсинтетичні естрогени. Естрадіол.

Код АТХ G03С A03.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Лензетто − препарат для системної замісної терапії естрогенами, при застосуванні якого відбувається вивільнення естрадіолу, основного естрогену, що секретується яєчниками. Діюча речовина, синтетичний 17β-естрадіол, хімічно та біологічно ідентичний ендогенному естрадіолу людини. Заміщає нестачу естрогенів у жінок в період постменопаузи і пом’якшує симптоми менопаузи.

Фармакокінетика.

Абсорбція

При розпилюванні препарату Лензетто на шкіру середній час висихання становить 90 секунд (медіана 67 секунд). У дослідженні багаторазових доз препарату Лензетто жінки в постменопаузі отримували лікування протягом 14 днів у вигляді одно-, дво- або триразових зрошень (по 90 мкл) шкіри внутрішньої поверхні передпліччя. Концентрація естрадіолу в сироватці крові досягала рівноважного стану після 7−8 днів застосування препарату Лензетто.

Після ранкового застосування в терапевтичному діапазоні доз концентрація в крові залишалася на відносно стабільному рівні протягом 24 годин з максимальними значеннями в період між 2 годинами ночі і 6 годинами ранку.

В ході клінічного дослідження жінки в постменопаузі отримували лікування препаратом Лензетто протягом 12 тижнів у вигляді одно-, дво- і триразових зрошень (по 90 мкл) на шкіру внутрішньої поверхні передпліччя. Концентрацію естрадіолу в крові визначали на 4, 8 і 12 тижнях. Експозиція естрадіолу зростала зі збільшенням дози (одно-, дво- і триразове зрошення відповідно), проте підвищення експозиції було дещо меншим, ніж пропорційна зміна дози.

Фармакокінетичні показники естрадіолу та естрону при одно-, дво- і триразовому зрошенні препаратом Лензетто (по 90 мкл) були додатково вивчені в ході клінічного дослідження. Отримані результати представлено в таблиці 1.

Таблиця 1. Значення фармакокінетичних показників на 14 день застосування (не скориговані щодо вихідного значення)

ФК показник1	Кількість щоденних розпилень препарату Лензетто
	1 розпилення (N = 24)	2 розпилення (N = 23)	3 розпилення (N = 24)
Естрадіол (пг/мл)
Cmax             Cmin             Cavg	31,2 10,3 17,8	46,1 16,4 28,2	48,4 18,9 29,5
Естрон (пг/мл)
Cmax             Cmin             Cavg	47,1 29,0 35,5	58,4 39,0 48,7	67,4 44,1 54,8

¹Всі значення представлено у вигляді середніх геометричних

У другому фармакокінетичному дослідженні було проведено оцінку концентрації естрадіолу у сироватці 20 жінок в період постменопаузи, які отримували протягом 18 днів по три дози (по 90 мкл) препарату Лензетто на шкіру внутрішньої поверхні передпліччя. В даному дослідженні нанесення сонцезахисного засобу за одну годину до застосування препарату Лензетто не чинило істотного впливу на ступінь всмоктування естрадіолу. У разі нанесення сонцезахисного засобу через одну годину після застосування препарату Лензетто ступінь всмоктування естрадіолу знижувалася приблизно на 10 % (див. розділ «Особливості застосування»).

Результати досліджень ступеня всмоктування препарату залежно від місця нанесення показують, що всмоктування естрадіолу при нанесенні препарату Лензетто на ділянки шкіри стегон можна порівняти зі ступенем всмоктування з поверхні шкіри передпліч, однак воно є нижчим, ніж при нанесенні препарату на шкіру живота.

Оцінка перенесення естрадіолу при застосуванні препарату Лензетто

В ході клінічного дослідження 20 жінок в період постменопаузи отримували лікування естрадіолом у формі трансдермального спрею шляхом триразових зрошень по 90 мкл (1,53 мг/дозу) ділянок шкіри внутрішньої поверхні передпліччя один раз на добу. В рамках даного дослідження оцінювали ризик перенесення естрадіолу внаслідок дотику їхнього передпліччя протягом 5 хвилин до внутрішньої поверхні передпліччя чоловіків через одну годину після застосування препарату. В ході дослідження значущої передачі естрадіолу виявлено не було. Відсутня інформація про вираженість перенесення естрадіолу в межах однієї години після застосування препарату (див. розділ «Особливості застосування»).

Підвищення температури шкірних покривів

В рамках досліджень порівняння біодоступності проводилася оцінка впливу температури навколишнього середовища на ступінь всмоктування естрадіолу у 24 жінок в період постменопаузи при дворазовому розпиленні препарату на шкіру внутрішньої поверхні передпліччя. В даному дослідженні при підвищенні температури навколишнього середовища до 35 °C протягом 4 годин було зареєстровано значення швидкості і ступеня всмоктування естрадіолу, порівнянні (розбіжності на рівні 10 %) з даними, отриманими при кімнатній температурі.

Жінки з надлишковою масою тіла та ожирінням

Для оцінки впливу ожиріння на ступінь всмоктування при одноразовому застосуванні було проведено порівняльне дослідження біодоступності. Дослідження проводили для порівняння швидкості та ступеня всмоктування естрадіолу в формі спрею 1,53 мг/дозу (90 мкл) у жінок з ожирінням і з нормальною масою тіла при нормальній температурі після двох розпилень препарату на шкіру внутрішньої поверхні передпліччя. З огляду на точкові оцінки скоригованих щодо вихідних значень рівнів некон’югованого естрадіолу і некон’югованого естрону, ступінь і швидкість всмоктування приблизно на 33−38 % і 15−17 % були нижчими, тоді як медіанний максимальний рівень всмоктування був досягнутий раніше на 12−14 годин. З урахуванням скоригованого за вихідним значенням загального рівня естрону ступінь всмоктування був приблизно на 7 % нижчим, а швидкість − приблизно на 22 % вищою у жінок з ожирінням в період постменопаузи. Показник Tmax був більшим на 6 годин у жінок з ожирінням в періоді постменопаузи.

Розподіл

Естрогени в крові переважно зв’язуються з глобуліном, що зв’язує статеві гормони (SHBG), і альбуміном.

Біотрансформація

Естрадіол оборотно конвертується до естрону, а обидві сполуки можуть перетворюватися в естріол (основний метаболіт, який виводиться з сечею). Естрогени також піддаються ентерогепатичній рециркуляції шляхом сульфатування і кон’югації з глюкуроновою кислотою в печінці, секреції кон’югатів з жовчю в тонку кишку із подальшим гідролізом в кишечнику та реабсорбцією. У жінок в період постменопаузи значна частина циркулюючих в крові естрогенів представлена сульфатними кон’югатами, зокрема сульфатом естрону, які є циркулюючим резервуаром для формування більш активних естрогенів.

Виведення

Естрадіол, естрон і естріол виводяться із сечею у формі сульфатних кон’югатів і кон’югатів з глюкуроновою кислотою. Концентрації в сироватці крові естрадіолу, естрону та сульфату естрону повертаються до вихідних рівнів в межах більш ніж одного тижня після відміни препарату коли стан рівноваги був досягнутий.

Показання

Застосовувати для замісної гормональної терапії (ЗГТ) при наявності симптомів естрогенної недостатності у жінок в період постменопаузи (у жінок з відсутністю менструальних кровотеч протягом не менше 6 місяців або жінок з хірургічною менопаузою зі збереженою або видаленою маткою).

Досвід лікування жінок віком понад 65 років обмежений.

Протипоказання Лензетто

• Діагностований чи підозрюваний рак молочної залози або наявність даного захворювання в анамнезі;
• встановлена чи підозрювана естрогензалежна злоякісна пухлина або наявність даного захворювання в анамнезі (в т. ч. рак ендометрія);
• вагінальна кровотеча невстановленої етіології;
• нелікована гіперплазія ендометрія;
• венозні тромбоемболічні захворювання в анамнезі або в даний час (тромбоз глибоких вен, тромбоемболія легеневої артерії);
• діагностовані тромбофілічні розлади (наприклад дефіцит протеїну С, протеїну S або антитромбіну, див. розділ «Особливості застосування»);
• артеріальні тромбоемболічні захворювання в анамнезі або в даний час (в т. ч. стенокардія, інфаркт міокарда);
• гострі захворювання печінки або захворювання печінки в анамнезі, якщо показники функції печінки не нормалізувалися;
• порфірія;
• гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин (див. розділ «Склад»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Метаболізм естрогенів може зростати при супутньому застосуванні речовин, які є індукторами ферментів лікарського метаболізму, зокрема ферментів цитохрому Р450, таких як протиепілептичні засоби (наприклад фенобарбітал, фенітоїн, карбамазепін) і антибіотики (наприклад рифампіцин, рифабутин, невірапін, ефавіренз).

Ритонавір і нелфінавір, хоча і відомі як потужні інгібітори, при супутньому застосуванні зі стероїдними гормонами виявляють індукуючі властивості. Рослинні препарати, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum), можуть стимулювати метаболізм естрогенів (і прогестагенів).

Оскільки при трансдермальному застосуванні відсутній ефект «першого проходження» через печінку, то призначені подібним чином естрогени (і прогестагени) при замісній гормональній терапії (ЗГТ) в меншій мірі піддаються впливу індукторів ферментів, ніж при застосуванні перорально.

Клінічно підвищений метаболізм естрогенів і прогестагенів може призвести до зниження ефективності препарату і зміни характеру маткової кровотечі.

Дослідження лікарських взаємодій з препаратом Лензетто не проводилося.

Особливості застосування препарату

Для лікування симптомів постменопаузи ЗГТ призначають тільки тоді, коли наявні симптоми суттєво впливають на якість життя жінки. У всіх випадках необхідна ретельна оцінка ризику і переваг як мінімум один раз на рік. ЗГТ слід продовжувати доти, доки переваги від застосування переважують ризики.

Є обмежені дані про ризики, пов’язані з ЗГТ при лікуванні ранньої менопаузи. Оскільки абсолютний ризик у молодих жінок нижчий, співвідношення користі і ризику для них може бути більш сприятливим, ніж для жінок старшого віку.

Медичне обстеження/динамічне спостереження

Перед початком або поновленням ЗГТ слід зібрати повний медичний і сімейний анамнез та провести медичне обстеження (включаючи обстеження органів малого таза і молочних залоз) з метою виявлення можливих протипоказань і станів, що вимагають дотримання запобіжних заходів. В ході лікування рекомендується проводити періодичні огляди, частоту і характер яких необхідно підбирати індивідуально для кожної пацієнтки. Жінкам потрібно повідомляти лікаря про зміни в молочних залозах (див. нижче розділ «Рак молочної залози»). Відповідно до прийнятих норм скринінгу слід проводити спеціальні дослідження, в т.ч. мамографію, з урахуванням індивідуальних клінічних показань.

Стани, що вимагають спостереження

Пацієнтки повинні знаходитися під ретельним наглядом лікаря при наявності тепер або в минулому і в разі загострення під час вагітності або попередньої гормональної терапії нижчезазначених станів. Необхідно брати до уваги, що при лікуванні препаратом Лензетто зазначені стани можуть відновлюватися або ставати більш вираженими, особливо:

• лейоміома (міома матки) або ендометріоз;
• фактори ризику розвитку тромбоемболічних захворювань (див. нижче);
• фактори ризику естрогензалежних пухлин, наприклад рак молочної залози у родичів першого ступеня споріднення;
• артеріальна гіпертензія;
• захворювання печінки (в т. ч. гепатоцелюлярна аденома);
• цукровий діабет з ангіопатією або без неї;
• жовчнокам’яна хвороба;
• мігрень або (сильні) головні болі;
• системний червоний вовчак;
• гіперплазія ендометрія в анамнезі (див. нижче);
• епілепсія;
• бронхіальна астма;
• отосклероз.

Причини негайного припинення терапії

Терапію слід припинити при виявленні протипоказань і при таких станах:

• жовтяниця або порушення функції печінки;
• значне підвищення артеріального тиску;
• поява мігренеподібного головного болю;
• вагітність.

Гіперплазія і рак ендометрія

У жінок зі збереженою маткою ризик розвитку гіперплазії та раку ендометрія підвищується у разі тривалого прийому естрогенів як монотерапії. При цьому в залежності від тривалості лікування і дози естрогену ризик раку ендометрія підвищується в 2−12 разів у порівнянні з таким у жінок, які не отримували гормони (див. розділ «Побічні реакції»). Після припинення терапії ризик може залишатися високим щонайменше протягом 10 років.

Додавання прогестагенів циклічно протягом мінімум 12 днів на місяць/28-денний цикл або безперервна комбінована терапія естрогеном і прогестогеном у жінок зі збереженою маткою попереджає підвищення ризику, пов’язаного із ЗГТ тільки естрогенами.

Зменшення ризику ураження ендометрія при додатковому призначенні прогестагенів на тлі застосування препарату Лензетто не вивчалося.

Проривна кровотеча і мажучі виділення іноді спостерігаються в перші кілька місяців лікування. Якщо проривна кровотеча і мажучі виділення відзначаються через деякий час після початку терапії або продовжуються після припинення лікування, то необхідно провести обстеження для виявлення причини, яке може включати біопсію ендометрія для виключення злоякісного новоутворення в ендометрії.

Естрогенна стимуляція в режимі монотерапії може призводити до передракових або злоякісних трансформацій вогнищ ендометріозу, які залишилися. Таким чином, необхідність додаткового включення прогестагенів у схеми замісної терапії естрогенами слід розглядати для жінок, яким проведено гістеректомію через ендометріоз, якщо є залишкові вогнища ендометріозу.

Рак молочної залози

Відомо, що у жінок, які приймають естроген в комбінації з прогестагеном або тільки естроген для ЗГТ, існує підвищений ризик раку молочної залози, який залежить від тривалості ЗГТ.

Комбінована естроген-прогестагенова терапія

Результати рандомізованого плацебо-контрольованого дослідження WHI (Ініціатива з охорони здоров’я жінок), а також метааналізу проспективних епідеміологічних досліджень показали підвищення ризику розвитку раку молочної залози у жінок, які приймають комбіновані естроген-прогестагенові препарати з метою ЗГТ. Істотне збільшення ризику спостерігалося приблизно через 3 (1–4) роки після початку лікування (див. розділ «Побічні реакції»).

Застосування естрогенів як монотерапії

В ході дослідження WHI не було відзначено підвищення ризику розвитку раку молочної залози у жінок з видаленою маткою, які отримують ЗГТ тільки на основі естрогену. У більшості спостережних досліджень було відзначено деяке підвищення ризику раку молочної залози, який був нижчим, ніж у жінок, які отримували естроген-прогестагенову терапію (див. розділ «Побічні реакції»).

Результати великого метааналізу показали, що після припинення лікування підвищений ризик зменшується з часом, а час, необхідний для повернення до початкового рівня, залежить від тривалості попереднього застосування ЗГТ. Якщо ЗГТ застосовували більше 5 років, ризик може зберігатися протягом 10 років і більше.

При ЗГТ, особливо при комбінованому застосуванні естрогену і прогестагену, спостерігається збільшення мамографічної щільності на знімках, що може ускладнювати рентгенологічну діагностику раку молочної залози.

Рак яєчників

Частота раку яєчників набагато нижча частоти раку молочної залози.

Епідеміологічні дані великого метааналізу виявили дещо підвищений ризик у жінок, які приймають як ЗГТ тільки естроген або комбіновані естроген-прогестагенові препарати. Такий ризик зростає протягом 5 років застосування і поступово зменшується після припинення лікування.

Деякі інші дослідження, включаючи WHI, дають змогу припустити, що тривале застосування комбінованих препаратів ЗГТ може бути пов’язане з таким же або трохи меншим ризиком (див. розділ «Побічні реакції»).

Венозна тромбоемболія

При ЗГТ ризик розвитку венозної тромбоемболії (ВТЕ), тобто тромбозу глибоких вен або легеневої тромбоемболії, підвищується в 1,3−3 рази. Імовірність такого ускладнення в перший рік ЗГТ вища, ніж в наступні (див. розділ «Побічні реакції»).

Пацієнтки з діагностованими тромбофілічними станами мають підвищений ризик ВТЕ. ЗГТ може підвищити цей ризик. Тому ЗГТ протипоказана даній групі пацієнток (див. розділ «Протипоказання»).

До загальновизнаних факторів ризику ВТЕ належать: застосування естрогенів, літній вік, великі хірургічні операції, тривала іммобілізація, ожиріння (індекс маси тіла > 30 кг/м2), вагітність/післяпологовий період, системний червоний вовчак (СЧВ) та онкологічні захворювання. Не існує єдиної думки щодо можливої ролі варикозного розширення вен у розвитку ВТЕ.

Необхідно вживати заходів щодо запобігання ВТЕ у всіх пацієнток в післяопераційний період. Якщо передбачається тривала іммобілізація після планового оперативного втручання, рекомендується тимчасово припинити ЗГТ за 4−6 тижнів до операції. Поновлення лікування можливе тільки після повного відновлення рухової активності.

Жінкам, у яких немає ВТЕ в особистому анамнезі, але родичі I ступеня споріднення мають в анамнезі тромбоз в молодому віці, слід запропонувати обстеження після докладної консультації щодо його обмежень (при скринінгу виявляється тільки частина тромбофілічних порушень).

ЗГТ протипоказана, якщо було виявлено тромбофілічне порушення, не пов’язане з тромбозами, у інших членів сім’ї або якщо це тяжке порушення (наприклад дефіцит антитромбіну, дефіцит протеїну S, протеїну С або комбінація порушень).

При вирішенні питання про призначення ЗГТ потрібна ретельна оцінка співвідношення користь/ризик у жінок, які постійно отримують антикоагулянтну терапію.

При розвитку ВТЕ після початку лікування прийом препарату потрібно припинити. При появі перших можливих симптомів тромбоемболії (наприклад болючий набряк нижніх кінцівок, раптовий біль в грудях, задишка) пацієнтка повинна негайно звернутися до лікаря.

Ішемічна хвороба серця (ІХС)

У рандомізованих контрольованих дослідженнях не було отримано доказів, що ЗГТ (естроген як монотерапія або в комбінації з прогестагенами) захищає від розвитку інфаркту міокарда у жінок з ІХС або без неї.

Комбінована естроген-прогестагенова терапія

Відносний ризик ІХС в період лікування комбінованими препаратами для ЗГТ незначно підвищується. Оскільки вихідний абсолютний ризик розвитку ІХС в значній мірі залежить від віку пацієнта, частота додаткових випадків ІХС у жінок, які отримують ЗГТ комбінованими препаратами, дуже низька в групі здорових жінок у віці, близькому до початку менопаузи, але зростає з віком.

Застосування естрогенів як монотерапії

В ході рандомізованих контрольованих досліджень не було відзначено підвищення ризику розвитку ІХС у жінок після гістеректомії, які отримують ЗГТ тільки на основі естрогенів.

Ішемічний інсульт

Ризик ішемічного інсульту при терапії комбінованими естроген-прогестагеновими препаратами і тільки естрогенами підвищується в 1,5 раза. Відносний ризик не залежить від віку пацієнта або тривалості менопаузи. Однак відомо, що вихідний ризик інсульту в значній мірі залежить від віку, тому загальний ризик інсульту у жінок, які приймають ЗГТ, підвищується з віком (див. розділ «Побічні реакції»).

Порушення зору

У жінок, які отримують лікування естрогенами, були описані випадки тромбозу судин сітківки. Застосування препарату потрібно негайно припинити, якщо за результатами об’єктивного обстеження було виявлено раптову повну або часткову втрату зору або раптовий розвиток проптозу, диплопії або мігрені. У разі виявлення набряку диска зорового нерва або пошкодження судин сітківки лікування естрогенами слід повністю відмінити.

Інші стани

Естрогени сприяють затримці рідини, тому пацієнтки із серцевою або нирковою недостатністю потребують пильного нагляду.

Жінкам з гіпертригліцеридемією потрібне ретельне спостереження протягом замісної терапії естрогенами або комбінованої ЗГТ, оскільки у разі застосування естрогенів при гіпертригліцеридемії спостерігалися поодинокі випадки значного підвищення рівня тригліцеридів в плазмі крові з подальшим розвитком панкреатиту.

Естрогени підвищують рівень тироксинзв’язуючого глобуліну (ТЗГ), що призводить до підвищення сумарного рівня в крові тиреоїдних гормонів, який вимірюється за рівнями пов’язаного з білками йоду (PBI), Т4 (методом колонкової хроматографії або методом радіоімуноаналізу) або Т3 (методом радіоімуноаналізу). Зниження інтенсивності захоплення Т3 смолою відображає підвищення рівня ТЗГ. Концентрації вільного Т4 і вільного Т3 не змінюються. Можливе підвищення рівнів інших зв’язуючих протеїнів в плазмі, наприклад кортикостероїдзв’язуючого глобуліну (КЗГ), глобуліну, який зв’язує статеві гормони (ГЗСГ), що призводить до підвищення рівня циркулюючих кортикостероїдних і статевих гормонів відповідно. Концентрації вільних або біологічно активних гормонів не змінюються. Можуть підвищуватися рівні інших білків плазми (субстрату ангіотензину/реніну, альфа-1-антитрипсину, церулоплазміну).

ЗГТ не покращує когнітивні функції. Існують деякі докази підвищеного ризику розвитку деменції у жінок, які почали безперервну комбіновану ЗГТ або ЗГТ тільки естрогеном у віці понад 65 років.

Нанесення сонцезахисних засобів на шкіру

У разі нанесення сонцезахисних засобів на шкіру приблизно через одну годину після застосування препарату Лензетто ступінь всмоктування естрадіолу може знизитися на 10 %. У разі нанесення сонцезахисних засобів на шкіру приблизно за одну годину до застосування препарату Лензетто впливу на ступінь всмоктування естрадіолу виявлено не було (див. розділ «Фармакокінетика»).

Підвищення температури шкіри

Було вивчено вплив підвищення температури навколишнього середовища при застосуванні препарату Лензетто, для ступеня всмоктування естрадіолу було зареєстровано відмінність на рівні 10 %. Даний ефект не був клінічно значущим в разі щоденного застосування препарату Лензетто (див. розділ «Фармакокінетика»). Однак препарат Лензетто слід застосовувати з обережністю при підвищеній температурі навколишнього середовища (сауна, засмага).

Діти

У постреєстраційних повідомленнях були описані випадки набухання і збільшення молочних залоз у дівчат препубертатного віку, ознаки передчасного статевого дозрівання, гінекомастії і збільшення розмірів грудних залоз у хлопчиків препубертатного віку після ненавмисного вторинного впливу препарату Лензетто. У більшості випадків виявлені зміни зникали після припинення впливу препарату Лензетто.

Лікарю слід приділяти особливу увагу ненавмисному вторинному впливу препарату Лензетто. Лікар повинен встановити причини аномального статевого розвитку дитини. У разі виявлення змін молочних залоз, що виникли в результаті ненавмисного впливу препарату Лензетто лікар повинен додатково проконсультувати жінок про правила використання і поводження з препаратом Лензетто при контакті з дітьми. Жінки повинні закривати зону нанесення спрею одягом, якщо існує ймовірність контакту іншої особи з цією зоною (особливо дітей). При неможливості забезпечення безпеки застосування препарату Лензетто слід розглянути питання про його скасування.

Допоміжні речовини

Цей лікарський засіб містить 65,47 мг етилового спирту (етанол 96 %) у кожній дозі, що еквівалентно 72,74 % маса/об’єм. Це може спричинити відчуття печіння на ураженій ділянці шкіри.

Рідини, що містять етиловий спирт, є вогненебезпечними. Слід уникати контакту з вогнем, відкритим полум’ям, не курити і не застосовувати такі прилади, як фен, до повного висихання дози спрею.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Препарат Лензетто не показаний для застосування у період вагітності. Якщо вагітність настала під час терапії препаратом Лензетто, лікування слід негайно припинити.

Результати більшості проведених на сьогодні епідеміологічних досліджень, що належать до випадкового впливу естрогенів на плід, свідчать про відсутність тератогенного та фетотоксичного ефектів.

Годування груддю. Препарат Лензетто не показаний для застосування в період годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Дослідження впливу препарату на здатність керувати транспортним засобом або працювати з іншими механізмами не проводилися.

Спосіб застосування та дози Лензетто

Дози

Лензетто застосовується 1 раз на добу в режимі монотерапії або в безперервному послідовному режимі (у поєднанні з прогестагеном).

Одну фіксовану дозу спрею наносять 1 раз на добу (початкова доза) на суху і неушкоджену шкіру передпліччя. Дозу можна збільшити до двох нанесень на добу на шкіру передпліччя залежно від вираженості клінічної відповіді пацієнтки. Підвищення дози повинно ґрунтуватися на ступеню вираженості симптомів постменопаузи, при цьому це можливо як мінімум через 4 тижні безперервного лікування препаратом Лензетто. Максимальна добова доза − 3 нанесення (4,59 мг/добу) на шкіру передпліччя. Рішення про підвищення дози приймає лікар. Пацієнткам, які відчувають труднощі при нанесенні препарату в призначеній дозі на окремі ділянки передпліччя, не перекриваючи їх, препарат Лензетто можна наносити на ділянки шкіри іншого передпліччя або на ділянки шкіри внутрішньої поверхні стегна. Препарат Лензетто слід застосовувати щодня в один і той же час.

Для початку та продовження лікування симптомів постменопаузи слід призначити найнижчу ефективну дозу на найкоротший термін (див. розділ «Особливості застосування»).

Якщо симптоми постменопаузи не зменшуються після підвищення дози, пацієнтці слід повернутися до застосування препарату в попередній дозі.

Пацієнтки повинні періодично проходити клінічне обстеження (наприклад, кожні 3 або 6 місяців) для визначення доцільності продовження лікування (див. розділ «Особливості застосування»).

У разі призначення препарату, що містить естроген, жінкам в період постменопаузи зі збереженою маткою слід також починати лікування прогестогеном, затвердженим як засіб для комбінованої естроген-прогестагенової терапії, для зниження ризику розвитку раку ендометрія. Слід призначати тільки прогестагени, які зареєстровані як засоби для комбінованої естроген-прогестагенової терапії.

Жінки зі збереженою маткою

Жінкам зі збереженою маткою препарат слід призначати в комбінації з прогестагеном, який затверджено як засіб для естроген-прогестагенової терапії в безперервному послідовному режимі лікування з безперервним застосуванням естрогену. Прогестаген застосовують не менше 12−14 днів в ході кожного 28-денного циклу в послідовному режимі дозування.

Пацієнткам, які раніше не отримували замісну гормональну терапію, а також пацієнткам,