Для поліпшення роботи сайту ми використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати сайт, ви погоджуєтеся з цим.
Йогексол-Віста 350 мг йоду/мл розчин флакон 100 мл
1 120,30 ₴
Інструкція до препарату Йогексол-Віста 350 мг йоду/мл розчин флакон 100 мл
Інструкція надана держ. реєстром мед. препаратів України
Автор: Громадська Яна
Автор: Кортунова Юлія
Оновлено: 13.11.2024
Перевірено
Інструкція
Особливості застосування
Застосування у період вагітності або годування груддю
Йогексол-Віста (Iohexol – Vista) інструкція по застосуванню
Склад:
діюча речовина: йогексол;
1 мл розчину містить: йогексолу 647 мг, що еквівалентно 300 мг йоду/мл або йогексолу 755 мг, що еквівалентно 350 мг йоду/мл;
допоміжні речовини: трометамін, кальцію-натрію едетат, кислота хлористоводнева, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.
Лікарська форма
Розчин для ін’єкцій.
Основні фізико-хімічні властивості:
безбарвний або блідо-жовтий розчин.
Таблиця 1
Значення осмоляльності та в’язкості препарату
Концентрація |
Осмоляльність* (Осм/кг Н2О) 370С
|
В’язкість (мПа∙с) 200 С
|
В’язкість (мПа∙с) 370 С
|
300 мг йоду/мл 350 мг йоду/мл |
0,64 0,78 |
11,6 23,3 |
6,1 10,6 |
* Метод: парофазна осмометрія.
Фармакотерапевтична група
Йодовмісні рентгеноконтрастні засоби. Водорозчинні низькоосмолярні нефротропні рентгеноконтрастні засоби. Код АТX V08A B02.
Фармакологічні властивості
Фармакодинаміка.
Йогексол – неіонний, мономерний, трийодований, водорозчинний рентгеноконтрастний засіб.
При дослідженні здорових добровольців після внутрішньовенної ін’єкції йогексолу не було встановлено значущих відхилень більшості показників гемодинаміки, клініко-біохімічних показників та показників коагуляції. Зміни деяких лабораторних показників були незначними іне вважаються клінічнозначущими.
Фармакокінетика.
Приблизно 100 % введеного внутрішньовенно йогексолу видаляється у незміненому вигляді нормально функціонуючими нирками протягом 24 годин. Період напіввиведення препарату у пацієнтів із нормальною функцією нирок становить 2 години. Метаболітів препарату не встановлено.
Зв’язування препарату Йогексол-Віста з білками плазми низьке настільки, що не має клінічного значення (менше 2 %), і тому до уваги може не братися.
Показання
Йогексол-Віста призначений тільки для проведення діагностичних досліджень.
Рентгеноконтрастний препарат для проведення у дітей та дорослих артрографії, ангіографії, артеріографії, урографії, флебографії і контрастного посилення при комп’ютерній томографії (КТ), шийної мієлографії, гістеросальпінгографії, сіалографії та досліджень шлунково-кишкового тракту.
Протипоказання
- Підвищена чутливість до активної речовини або до інших компонентів препарату.
- Виражений тиреотоксикоз.
Особливі заходи безпеки
Як і стосовно всіх засобів для парентерального введення, перед застосуванням препарат Йогексол-Віста слід візуально перевірити на відсутність нерозчинних частинок, зміни кольору та порушень цілісності упаковки. Оскільки препарат не містить консервантів, препарат Йогексол-Віста набирають у шприц безпосередньо перед застосуванням. Флакони призначені тільки для одноразового застосування. Невикористані залишки препарату потрібно знищити.
Будь-який невикористаний препарат або відходи потрібно утилізувати відповідно до місцевих вимог.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій
Застосування йодовмісних контрастних речовин хворим на цукровий діабет, що приймають метформін, може призводити до оборотного порушення функцій нирок і лактоацидозу (див. розділ «Особливості застосування»).
Пацієнти, що приймали менше ніж за 2 тижні до дослідження інтерлейкін-2, мають схильність до віддалених побічних реакцій (еритема, грипоподібні стани або шкірні реакції).
Супутнє застосування деяких нейролептиків або трициклічних антидепресантів може знизити поріг судомних нападів і, таким чином, збільшити ризик виникнення судом, пов’язаних із застосуванням контрастних речовин.
Одночасне застосування контрастних речовин з β-блокаторами може знизити поріг реакцій гіперчутливості, а також вимагати застосування більш високих доз β-агоністів при лікуванні реакцій гіперчутливості.
β-блокатори, вазоактивні речовини, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, антагоністи рецепторів ангіотензину можуть знижувати ефективність механізмів кардіоваскулярної компенсації змін артеріального тиску.
Всі йодовмісні контрастні речовини можуть взаємодіяти з діагностичними тестами досліджень функцій щитовидної залози, тому здатність щитовидної залози зв’язувати йод може знижуватись на період до декількох тижнів.
Висока концентрація контрастних засобів у сироватці крові і сечі може впливати на результати лабораторних показників білірубіну, білків і неорганічних сполук (наприклад, заліза, міді, кальцію, фосфатів), тому лабораторні аналізи не слід проводити у той же день.
Особливості застосування
Загальні особливості застосування неіонних мономерних контрастних засобів.
Гіперчутливість. Наявність в анамнезі алергії, астми та небажаних реакцій на йодовмісні контрастні препарати потребує підвищеної уваги. Тому перед застосуванням контрастних засобів, необхідно зібрати детальний медичний анамнез. Пацієнтам з алергічним діатезом та відомими реакціями гіперчутливості препарат застосовують лише за наявності абсолютних показань до проведення процедури.
У разі непереносимості контрастних засобів можлива премедикація кортикостероїдами або антагоністами Н1- та Н2-гістамінових рецепторів, проте вони не запобігають розвитку анафілактичного шоку та маскують його початкові симптоми.
У хворих на бронхіальну астму існує підвищений ризик розвитку бронхоспазму.
Ризик виникнення тяжких побічних реакцій на препарат Йогексо-Віста дуже малий. Однак йодовмісні контрастні речовини можуть спричинити загрозливі для життя, фатальні анафілактичні/анафілактоїдні реакції або інші прояви гіперчутливості. Незалежно від кількості та шляху введення препарату, такі симптоми, як ангіоедема, кон’юктивіт, кашель, свербіж, риніт, чхання та кропив’янка, можуть свідчити про серйозну анафілактоїдну реакцію, що потребує лікування. З цієї причини слід заздалегідь передбачити послідовність лікувальних заходів у разі виникнення серйозних побічних реакцій та мати в наявності необхідні препарати, обладнання та кваліфікований медичний персонал для надання негайної допомоги. При розвитку шокового стану введення контрастної речовини необхідно негайно припинити і, у разі необхідності, розпочати специфічне внутрішньовенне лікування. Рекомендується використовувати постійну канюлю або катетер для швидкого внутрішньовенного доступу на час проведення рентгеноконтрастного дослідження.
У пацієнтів, що застосовують бета-адреноблокатори, прояви анафілаксії можуть бути атиповими і помилково вважатися вагусними реакціями.
Як правило, реакції гіперчутливості проявляються як незначні респіраторні або шкірні симптоми, такі як дещо утруднене дихання, почервоніння шкіри (еритема), кропив’янка, свербіж або набряк обличчя. Тяжкі реакції, такі як ангіоедема, підглотковий набряк, бронхіальний спазм і шок, є рідкими.
Ці реакції зазвичай виникають протягом однієї години після застосування контрастної речовини. У рідкісних випадках гіперчутливість може виникнути із затримкою (через кілька годин або днів), однак ці реакції гіперчутливості рідко загрожують життю і в основному впливають на шкіру.
Коагулопатія. Катетерна ангіографія із застосуванням контрастних речовин пов’язана з ризиком виникнення індукованого тромбоемболічного ускладнення. На відміну від іонних контрастних речовин, неіонні контрастні речовини in vitro мають більш слабкий інгібуючий ефект коагуляції.
Під час катетеризації слід враховувати, що, крім контрастної речовини, на розвиток тромбоемболічних ускладнень можуть впливати й інші чинники, такі як тривалість обстеження, кількість ін’єкцій, тип катетера та матеріал шприца, існуючі основні захворювання та супутнє застосування лікарських засобів.
Порівняно з іонними препаратами неіонні контрастні засоби менше впливають in vitro на систему коагуляції крові. При проведенні процедур судинної катетеризації слід дуже ретельно дотримуватись методик ангіографічних досліджень та часто промивати катетери (наприклад, розчином хлориду натрію з додаванням гепарину) для мінімізації ризику тромбозів та емболій, що пов’язані з втручанням.
Процедура обстеження повинна бути якомога коротшою.
Необхідно стежити за пацієнтами з гомоцистинурією (ризик розвитку тромбоемболії).
Гідратація. Перед та після введення контрастного препарату необхідно забезпечити адекватне насичення організму досліджуваного рідиною (гідратації). При необхідності, гідратацію проводять внутрішньовенно, доки екскреція контрастної речовини не завершиться.
Це має особливе значення для пацієнтів з дис- і парапротеїнемією, множинною мієломою, цукровим діабетом, порушенням функції нирок, гіперурикемією, а також для немовлят, маленьких дітей і пацієнтів літнього віку і пацієнтів, загальний стан яких поганий.
У пацієнтів з підвищеним ризиком необхідно контролювати водно-електролітний обмін та стежити за симптомами зниження вмісту кальцію в сироватці крові.
Внаслідок ризику дегідратації, індукованої діуретиками, спочатку необхідно провести водно-електролітну регідратацію для попередження ризику гострої ниркової недостатності.
Реакції з боку серцево-судинної системи. Слід бути уважним при дослідженні пацієнтів з тяжкими серцево-судинними захворюваннями і легеневою гіпертензією у зв’язку з ризиком розвитку аритмії або порушень гемодинаміки. Особливо при інтракоронарному, ліво- та правошлуночковому застосуванні контрастних речовин (див. розділ «Побічні реакції»).
Особливо схильними до кардіальних ускладнень є пацієнти із серцевою недостатністю, тяжкою ішемічною хворобою серця, нестабільною стенокардією, захворюваннями клапанів, перенесеним інфарктом міокарда, коронарним шунтуванням і легеневою гіпертензією.
Частіше реакції з ішемічними змінами в ЕКГ і аритмією виникають у пацієнтів літнього віку та пацієнтів із захворюваннями серця в анамнезі.
У пацієнтів із серцевою недостатністю інтравазальне введення контрастних речовин може викликати набряк легенів.
Порушення ЦНС. Слід з обережністю застосовувати препарат внутрішньосудинно пацієнтам з гострим ішемічним інсультом або гострою внутрішньочерепною кровотечею, а також пацієнтам із захворюваннями, викликаними порушенням гематоенцефалічного бар’єра, пацієнтам з набряком головного мозку, гострою демієлінізацією або прогресуючим церебральним атеросклерозом.
Неврологічні симптоми, викликані метастазами, дегенеративними або запальними процесами, можуть посилюватися при застосуванні контрастних засобів. Внутрішньоартеріальна ін’єкція контрастних речовин може викликати вазоспазм з подальшими церебральними ішемічними ускладненнями.
Пацієнти з симптоматичними цереброваскулярними захворюваннями, інсультом в анамнезі або частими транзиторними ішемічними нападами мають підвищений ризик індукованих неврологічних ускладнень після внутрішньо артеріальної ін’єкції контрастних препаратів.
Хворі з гострою церебральною патологією, пухлинами мозку та епілепсією схильні до розвитку судом і потребують особливої уваги. Підвищений ризик розвитку судом і неврологічних реакцій у алкоголіків і наркоманів. Рідко спостерігалися випадки тимчасової втрати слуху або глухоти після мієлографії, що, напевно, пов’язано із падінням тиску спинномозкової рідини внаслідок люмбальної пункції.
Ренальні реакції. Для запобігання розвитку контрастіндукованої нефропатії, порушення функцій нирок або гострої ниркової недостатності, пов’язаної із введенням контрастної речовини, необхідна особлива обережність при дослідженні хворих, які вже мають порушення функцій нирок, і хворих на цукровий діабет, які належать до групи ризику.
Інші фактори схильності до небажаних ниркових реакцій: попередня ниркова недостатність після застосування контрастних речовин, захворювання нирок в анамнезі, вік старше 60 років, дегідратація, прогресуючий атеросклероз, некомпенсована серцева недостатність, високі дози контрастних засобів та множинні ін’єкції, безпосереднє введення контрастних засобів в ниркову артерію, експозиція подальших нефротоксинів, тяжка та хронічна гіпертензія, гіперурикемія, парапротеїнемія (мієломатоз, макроглобулінемія Вальденстрема) або диспротеїнемія.
Заходи щодо запобігання побічним реакціям:
– виявлення пацієнтів, які належать до групи ризику;
– забезпечення адекватної гідратації; якщо необхідно, це може бути досягнуто за допомогою постійної внутрішньовенної інфузії, яку починають ще до моменту введення контрастного препарату і продовжують до моменту його виведення нирками;
– запобігання додаткового навантаження на нирки, що виникає при застосуванні нефротоксичних препаратів, засобів для пероральної холецистографії, при перетисканні ниркових артерій, ангіопластики ниркових артерій, хірургічних операціях, до виведення контрастної речовини з організму; зменшення дози до мінімуму;
– відкладання повторного дослідження контрастними речовинами до відновлення функції нирок відповідно до показників, які спостерігались перед останнім введенням препарату.
Контрастні засоби можуть бути призначені для проведення рентгенологічних процедур пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі.
Немає необхідності в коригуванні інтервалу часу між ін’єкцією контрастної речовини і сеансом гемодіалізу.
Пацієнти з цукровим діабетом, які застосовують терапію метформіном. Застосування йодовмісних контрастних речовин хворим на цукровий діабет, які приймають метформін, особливо пацієнтам з порушенням функцій нирок, може призводити до лактоацидозу.
Для попередження лактоцидозу у пацієнтів з цукровим діабетом, які застосовують терапію метформіном, перед внутрішньосудинним введенням контрастного засобу, що вміщує йод, необхідно виміряти рівень креатиніну сироватки крові та вжити запобіжних заходів у нижчезазначених випадках.
Нормальний рівень креатиніну сироватки крові (<130 мкмоль/л)/нормальна функція нирок. Прийом метформіну слід припинити під час введення контрастного засобу і не відновлювати протягом 48 годин або до відновлення функцій нирок/креатиніну сироватки крові до нормального рівня.
Підвищення рівня креатиніну сироватки крові (>130 мкмоль/л)/порушення функцій нирок. Слід припинити прийом метформіну та відкласти обстеження контрастним засобом на 48 годин. Терапію метформіном поновлюють тільки у разі, якщо функції нирок/креатиніну сироватки крові залишаються незміненими. У невідкладних випадках, при яких відмічається порушення функцій нирок або стан їх невідомий, лікар повинен оцінити співвідношення ризик/користь для пацієнта від застосування препарату і вжити запобіжних заходів: припинити прийом метформіну. Особливо важливим є забезпечення адекватної гідратації пацієнтів перед та протягом 24 годин після введення контрастного засобу. Слід контролювати функцію нирок (зокрема, креатинін сироватки), рівень молочної кислоти у сироватці крові та pH крові, а також розвиток ознак лактоацидозу у пацієнтів.
Печінкові реакції. Існує потенційний ризик транзиторної печінкової дисфункції. Особливу увагу слід звернути на пацієнтів з тяжким порушенням як ниркової, так і печінкової функції, оскільки у них можлива істотна затримка кліренсу контрастної речовини. Пацієнти на гемодіалізі можуть отримувати контрастну речовину для радіологічних процедур.
Міастенія. Застосування йодовмісних рентгеноконтрастних речовин може посилювати симптоми міастенії.
Феохромацитома. При виконанні інвазивних втручань хворим на феохромоцитому необхідне профілактичне застосування альфа-блокаторів для запобігання розвитку гіпертонічних кризів.
Порушення функції щитоподібної залози. Йодовмісні контрастні речовини впливають на функцію щитоподібної залози завдяки вмісту в них вільного йодиду та додаткового йодиду, що виділяється при дейодуванні. Це може спричинити гіпертиреоз або навіть тиреотоксичний криз у схильних до цього пацієнтів.
Пацієнти з наявним, але ще не виявленим гіпертиреозом, становлять групу ризику, тому пацієнтам з латентним гіпертиреозом (наприклад, вузловим зобом) та пацієнтам з функціональною автономією (часто, наприклад, пацієнти літнього віку, особливо в регіонах з дефіцитом йоду) необхідно оцінювати функцію щитоподібної залози до проведення обстеження, якщо підозрюються зазначені вище стани.
Перед введенням йодовмісного контрастного засобу необхідно переконатися, що пацієнт не планує сканування щитоподібної залози, перевірку її функцій або лікування радіоактивним йодом, оскільки введення йодовмісних контрастних речовин, незалежно від шляху введення, впливає на результати аналізу щодо визначення рівня гормонів та поглинання йоду щитоподібною залозою або метастазів раку щитоподібної залози, доки екскреція йоду з щитоподібної залози не нормалізується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Після ін’єкції йодовмісного контрастного засобу також існує ризик індукції гіпотиреозу.
Тривожні стани. У разі вираженого стану тривоги може бути призначений седативний лікарський засіб.
Серповидноклітинна анемія. Контрастні засоби можуть сприяти хворобам у осіб, гомозиготних щодо серповидноклітинної анемії, при внутрішньовенному та внутрішньо-артеріальному введенні.
Інші фактори ризику. У пацієнтів з аутоімунними захворюваннями спостерігалися випадки серйозного васкуліту або синдроми, подібні синдрому Стівенса-Джонсона.
Важкі судинні та неврологічні захворювання, особливо у осіб літнього віку, є факторами ризику реакцій на введення контрастних засобів.
Екстравазація. Вихід контрастного засобу із судин (екстравазація) рідко супроводжувався місцевим болем і набряком, що проходили без наслідків. Однак зафіксовано випадки запалення і некрозу тканин. Як загальні заходи рекомендується по можливості підняття та охолодження місця введення ін’єкції. У разі розвитку компартмент-синдрому можливе проведення хірургічної декомпресії.
Нагляд за пацієнтом. Після введення контрастного препарату слід спостерігати за станом пацієнта протягом як мінімум 30 хвилин, оскільки більшість серйозних побічних реакцій виникає протягом цього часу. Пацієнт повинен залишатись у лікарні (але не обов’язково в радіологічному відділенні) протягом однієї години після останнього введення контрастного засобу і, у разі розвитку будь-яких симптомів, повернутися до відділення радіології.
Інтратекальне введення. Після виконання мієлографії пацієнт повинен перебувати у спокої не менше 1 години, лежачи з піднятою на 20º головою та грудною кліткою. Після цього хворого можна переводити на амбулаторний режим, однак пацієнт повинен уникати нахилів. При дотриманні постільного режиму підняте положення голови та грудей повинно зберігатися протягом перших 6 годин. При підозрі на низький поріг розвитку судом необхідно спостерігати за досліджуваним протягом цього періоду. Амбулаторні пацієнти протягом перших 24 годин після дослідження не повинні залишатися на самоті.
Особливості застосування дітям. Слід пам’ятати про можливість розвитку транзиторного гіпотиреоїдизму у недоношених, новонароджених та інших дітей у зв’язку з введенням йодовмісних контрастних речовин. Недоношені діти мають підвищену чутливість до йоду. Необхідно контролювати функцію щитоподібної залози. При застосуванні йодовмісних контрастних речовин вагітним жінкам слід контролювати функцію щитоподібної залози у новонароджених протягом першого тижня життя.
Особливо немовлятам до та після введення контрастного препарату необхідно забезпечити адекватну гідратацію. Лікування нефротоксичності має бути зваженим. Залежно від віку зменшується швидкість клубочкової фільтрації у немовлят, що може призвести до затримки екскреції контрастних речовин.
У дітей віком до одного року та особливо у новонароджених порушення гемодинаміки та електролітного балансу відбувається особливо легко.
Церебральна артеріографія. У пацієнтів з прогресуючим атеросклерозом, тяжкою формою гіпертензії, декомпенсацією серцевої діяльності, літнього віку, інсультом в анамнезі або емболією та головним болем, серцево-судинні реакції, такі як брадикардія та підвищення або зниження артеріального тиску, можуть виникати частіше.
Артеріографія. Під час проведення процедури можлива травма артерії, вени, аорти та сусдніх органів, плевроцентез, ретроперитонеальна кровотеча, травма спинного мозку і симптоми параплегії.
Застосування у період вагітності або годування груддю
Вагітність. Безпека застосування лікарського засобу в період вагітності не встановлена. Результати експериментальних доклінічних досліджень, що стосувалися репродуктивності, розвитку ембріона або плода, перебігу вагітності, пери- та постнатального розвитку, не вказують на існування прямого або непрямого шкідливого впливу. По можливості слід уникати променевого впливу під час вагітності, необхідно виважено підійти до призначення рентгенівського дослідження, з контрастним засобом чи без нього, через можливий ризик.
Йогексол-Віста під час вагітності можна застосовувати лише у разі нагальної потреби згідно з рекомендаціями лікаря та після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик.
Окрім уникнення променевого впливу, при оцінюванні користь/ризик, слід враховувати чутливість щитоподібної залози плода до йоду.
Функцію щитоподібної залози необхідно перевіряти у всіх новонароджених протягом першого тижня життя у разі введення матері під час вагітності йодовмісних контрастних речовин. Повторне оцінювання функції щитовидної залози рекомендується проводити у віці від 2 до 6 тижнів, особливо у новонароджених або недоношених новонароджених з низькою масою тіла.
Годування груддю. Контрастні засоби незначною мірою проникають у грудне молоко та мінімальна кількість абсорбується в кишечнику. Тому вірогідність ризику для плода малоймовірна.
Після введення йодовмісних контрастних засобів жінці, годування груддю можна продовжувати. У дослідженні кількість йогексолу, що виділилася з грудним молоком протягом перших 24 годин після введення становила 0,5 % дози з поправкою на масу тіла. Кількість йогексолу, що потрапляє в організм дитини протягом перших 24 годин після введення, становить лише 0,2 % дитячої дози.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами
Не рекомендується керувати автотранспортом та працювати зі складною технікою протягом перших 24 годин після інтратекального введення контрастних засобів (див. розділ «Особливості застосування»). При наявності симптомів після проведення мієлографії рішення потрібно приймати індивідуально.
Спосіб застосування та дози
Доза препарату залежить від методу дослідження, віку, маси тіла, хвилинного об’єму серця, загального стану пацієнта та техніки введення препарату. Зазвичай застосовується така ж концентрація та об’єм йоду, як і для іншого йодовмісного рентгеноконтрастного засобу. Перед та після застосування контрастної речовини, так як і для інших рентгеноконтрастних засобів, необхідно забезпечити відповідну гідратацію організму.
Препарат призначений для внутрішньоартеріального, внутрішньовенного, інтратекального, внутрішньопорожнинного введення, перорального прийому та ректального введення дорослим і дітям.
Таблиця 2
Концентрації та дози препарату, що застосовуються
Показання/Дослідження |
Концентрація |
Дози |
Примітки |
Внутрішньовенне введення |
|||
Урографія Дорослі
Діти < 7 кг Діти > 7 кг |
300 мг йоду/мл або 350 мг йоду/мл;
300 мг йоду/мл; 300 мг йоду/мл |
40 – 80 мл 40 – 80 мл
3 мл/кг 2 мл/кг |
В окремих випадках можуть бути використані дози більше 80 мл
макс. доза 40 мл |
Флебографія (нижні кінцівки) |
300 мг йоду/мл |
20 – 100 мл на кінцівку |
|
Цифрова субтракційна ангіографія |
300 мг йоду/мл або
350 мг йоду/мл |
20 – 60 мл/ін’єкцію 20 – 60 мл/ін’єкцію |
|
Контрастне посилення при КТ Дорослі
Діти
|
300 мг йоду/мл, або 350 мг йоду/мл
300 мг йоду/мл |
100 – 200 мл 100 – 150 мл
1 – 3 мл/кг маси тіла до 40 мл |
Загальна кількість йоду в ін’єкції, як правило, 30 – 60 г
В окремих випадках можливе введення до 100 мл |
Внутрішньоартеріальне введення |
|||
Артеріографія Дуга аорти
Селективна церебральна ангіографія
Аортографія
Ангіографія стегнових артерій
Інші види
|
300 мг йоду/мл
300 мг йоду/мл;
350 мг йоду/мл
300 мг йоду/мл або 350 мг йоду/мл;
300 мг йоду/мл |
30 – 40 мл/ ін’єкцію 5 – 10 мл/ ін’єкцію
40 – 60 мл/ ін’єкцію 30 – 50 мл/ ін’єкцію
Залежить від методу дослідження |
Доза на одну ін’єкцію залежить від місця введення
|
Кардіоангіографія Дорослі Лівий шлуночок та корінь аорти Селективна коронарографія
Діти |
350 мг йоду/мл
350 мг йоду/мл
300 мг йоду/мл або 350 мг йоду/мл |
30 – 60 мл/ ін’єкцію 4 – 8 мл/ ін’єкцію
залежно від віку, маси тіла та патології |
макс. доза 8 мл/кг маси тіла
|
Дигітальна субтракційна ангіографія
|
300 мг йоду/мл |
1 – 15 мл/ ін’єкцію
|
Залежно від місця введення можуть бути використані більші об’єми (до 30 мл)
|
Інтратекальне введення |
|||
Мієлографія* Шийна мієлографія (люмбальне введення)
|