Інструкція до препарату Фуросемід 40 мг таблетки №50

Фуросемід (Furosemid) інструкція по застосуванню

Склад

Діюча речовина: furosemide;

• 1 таблетка містить фуросеміду 40 мг;

Допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль картопляний, магнію стеарат.

Лікарська форма

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості

Пігулки плоскоциліндричної форми білого чи білого із кремовим відтінком кольору.

Фармакотерапевтична група

Високоактивні діуретики. Прості препарати сульфамідів. Фуросемід. Код ATX C03C A01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Фуросемід є петлевим діуретиком швидкої дії з відносно сильним та короткочасним діуретичним ефектом. Фуросемід блокує Na+K+2CI-котранспортер, розташований у базальних мембранах клітин товстого сегмента висхідної частини петлі Генле: ефективність салуретичної дії фуросеміду, таким чином, залежить від потрапляння лікарського засобу до канальців у місцях просвітів шляхом аніонотранспортного механізму. Діуретичний ефект виникає в результаті реабсорбції хлориду натрію в цьому сегменті петлі Генле. Внаслідок цього фракційна екскреція натрію може досягати 35% гломерулярної фільтрації натрію. Вторинні ефекти збільшеної екскреції натрію полягають у підвищеному виведенні сечі (завдяки осмотично зв'язаній воді) та у збільшеній дистальній канальцевій секреції калію. Також підвищується екскреція іонів кальцію та магнію.

Фуросемід викликає дозозалежну стимуляцію системи ренін-ангіотензин-альдостерон. При серцевій недостатності фуросемід призводить до гострого зменшення серцевого навантаження (шляхом звуження венозних ємнісних судин). Цей ранній судинний ефект є простагландинопосереднім і має місце при адекватній функції нирок з активацією системи ренін-ангіотензин та неушкодженим синтезом простагландинів. Крім цього, завдяки властивому йому натрійуретичному ефекту, фуросемід знижує підвищену у хворих з артеріальною гіпертензією реактивність судин по відношенню до катехоламінів.

Антигіпертензивна ефективність фуросеміду пояснюється збільшеною екскрецією натрію, зниженим об'ємом крові та зменшеною відповіддю гладких м'язів судин на стимуляцію вазоконстрикторами або судинозвужувальними засобами.

Початок діуретичного ефекту спостерігається протягом першої години після перорального прийому лікарського засобу.

Дозозалежне збільшення діурезу та натрійурезу спостерігалося у здорових пацієнтів, які отримували фуросемід у дозі 10-100 мг. Тривалість дії у здорових людей становить приблизно 3-6 годин після перорального прийому 40 мг фуросеміду.

Ефект фуросеміду зменшується, якщо спостерігається занижена канальцева секреція або взаємодія лікарського засобу з альбуміном усередині канальців.

Фармакокінетика

Фуросемід швидко абсорбується із шлунково-кишкового тракту. Максимальний час абсорбції – від 1 до 1,5 години. Абсорбція лікарського засобу свідчить про значну індивідуальну варіабельність.

Біодоступність фуросеміду у здорових добровольців становить приблизно 50-70% для таблеток. У пацієнтів на біодоступність лікарського засобу впливають різні фактори, включаючи наявні захворювання. Наприклад, при нефротичному синдромі біодоступність може зменшуватись до 30%.

Вживання їжі одночасно з прийомом фуросеміду може впливати на абсорбцію фуросеміду.

Об'єм розподілу фуросеміду становить від 0,1 до 0,2 літра на 1 кг маси тіла. Обсяг розподілу може бути вищим залежно від захворювання.

Фуросемід (більше 98%) утворює міцні сполуки з білками плазми, особливо з альбуміном.

Фуросемід виводиться, головним чином, у вигляді незміненого лікарського засобу шляхом секреції проксимальний каналець.

Метаболіт фуросеміду - глюкуронід - становить 10-20% речовин, що містяться в сечі. Залишкова доза виводиться з фекаліями, ймовірно, шляхом біліарної секреції.

Фуросемід проникає у грудне молоко; проникає через плацентарний бар'єр та повільно потрапляє до плоду. Фуросемід визначається у плода або у новонародженого в тих же концентраціях, що і у матері дитини.

Захворювання нирок

При нирковій недостатності виведення фуросеміду сповільнене, а період напіввиведення подовжений; Кінцевий період напіввиведення може становити до 24 годин у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю.

При нефротичному синдромі зменшені концентрації білків плазми приводять до підвищення концентрації незв'язаного (вільного) фуросеміду. З іншого боку, ефективність фуросеміду у цих пацієнтів зменшена завдяки зв'язуванню з інтратубулярним альбуміном та заниженою канальцевою секрецією.

Фуросемід погано піддається діалізу у пацієнтів, яким проводять гемодіаліз, перитонеальний діаліз та хронічний перитонеальний діаліз в амбулаторних умовах.

Печінкова недостатність

При печінковій недостатності період напіввиведення фуросеміду збільшується на 30-90%, головним чином завдяки більшому об'єму дистрибуції. У цій групі пацієнтів спостерігається широке розмаїття всіх фармакокінетичних параметрів.

Застійна серцева недостатність, тяжка артеріальна гіпертензія, пацієнти похилого віку

Через знижену функцію нирок у таких пацієнтів виведення фуросеміду сповільнене.

Недоношені та доношені немовлята

Залежно від рівня сформованості нирок виведення фуросеміду може бути сповільненим. Метаболізм лікарського засобу також зменшується, якщо у немовлят порушено здатність до глюкуронізації. Кінцевий період напіввиведення триває менше 12 годин у плодів старше 33 тижнів після запліднення яйцеклітини. У немовлят старше 2 місяців кінцевий кліренс такий самий, як у дорослих пацієнтів.

Клінічні характеристики

Показання

• Набряки при хронічній застійній серцевій недостатності (якщо необхідне лікування із застосуванням діуретиків).
• Набряки при нефротичному синдромі (якщо необхідне лікування із застосуванням діуретиків).
• Набряки при хронічній нирковій недостатності.
• Гостра ниркова недостатність, у тому числі у вагітних або під час пологів.
• Набряки при захворюваннях печінки (у разі потреби – для доповнення до лікування із застосуванням антагоністів альдостерону).
• Артеріальна гіпертензія.

Протипоказання Фуросеміду

• Гіперчутливість до фуросеміду або інших компонентів, що входять до складу лікарського засобу. У пацієнтів з алергією на сульфонаміди (наприклад, сульфонамідні антибіотики або сульфонілсечовину) може виявитися перехресна чутливість до фуросеміду.
• Гіповолемія чи зневоднення організму.
• Ниркова недостатність у вигляді анурії за відсутності терапевтичної відповіді на фуросемід.
• Ниркова недостатність внаслідок отруєння нефротоксичними чи гепатотоксичними препаратами.
• Тяжка гіпокаліємія
• Тяжка гіпонатріємія.
• Прекоматозні та коматозні стани, що асоціюються з печінковою енцефалопатією.
• Хвороба Аддісона.
• Дигіталісна інтоксикація.
• Годування груддю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Нерекомендовані комбінації.

В окремих випадках прийом фуросеміду протягом 24 годин після застосування хлоралгідрату може спричинити припливи крові, підвищене потовиділення, збуджений стан, нудоту, підвищення артеріального тиску та тахікардію. Отже, поєднувати застосування фуросеміду та хлоралгідрату не рекомендується.

Фуросемід може потенціювати ототоксичність аміноглікозидів та інших ототоксичних лікарських засобів. Оскільки це може призвести до незворотних ушкоджень, ці лікарські засоби не слід застосовувати одночасно з фуросемідом. Фуросемід може знизити рівень ванкоміцину у сироватці крові.

Фуросемід у поєднанні з антигістамінними лікарськими засобами може призвести до гіпокаліємії та підвищує ризик серцевої токсичності.

Комбінації, що вимагають вжиття запобіжних заходів.

У разі одночасного застосування цисплатину та фуросеміду існує ризик виникнення ототоксичних ефектів. Крім цього, нефротоксичність цисплатину може посилюватися, якщо фуросемід не призначається у низьких дозах (наприклад, 40 мг пацієнтам з нормальною функцією нирок) та з позитивним балансом рідини, коли застосовується для досягнення ефекту форсованого діурезу під час терапії цисплатином.

Фуросемід для перорального прийому та сукральфат не слід застосовувати з інтервалом менше 2 годин, оскільки сукральфат зменшує абсорбцію фуросеміду з кишечника, тобто знижує його дію.

Фуросемід зменшує виведення солей літію і може призводити до підвищення рівня літію у сироватці крові, результатом чого є підвищений ризик токсичності літію, включаючи більший ризик виникнення кардіотоксичних та нейротоксичних ефектів. Таким чином, рекомендується проводити ретельний моніторинг рівнів літію у пацієнтів, які отримують цю комбіновану терапію.

Пацієнти, які отримують діуретики, можуть страждати від тяжкої артеріальної гіпотензії та погіршення функції нирок, включаючи випадки ниркової недостатності, особливо при першому застосуванні інгібітору ангіотензинперетворюючого ферменту (інгібітор АПФ) або антагоніста рецептора ангіотензину II, або при першому застосуванні. Потрібно вирішити, чи слід тимчасово припинити застосування фуросеміду або принаймні зменшити дозу фуросеміду за 3 дні до початку лікування, або збільшити дозу інгібітору АПФ або антагоніста рецептора ангіотензину ІІ.

Антипсихотики: індукована фуросемідом гіпокаліємія підвищує ризик кардіотоксичності. Уникайте одночасного застосування з пімозидом; підвищений ризик виникнення шлуночкових аритмій у разі застосування з амісульпіридом або сертиндолом. Посилений гіпотензивний ефект при застосуванні з похідними фенотіазину (хлорпромазин).

Рисперидон: слід обережно і ретельно зважувати ризик і користь перед тим, як приймати рішення про проведення комбінованої терапії або одночасного застосування з фуросемідом або іншими потужними діуретиками.

Левотироксин: високі дози фуросеміду можуть пригнічувати зв'язування гормонів щитовидної залози з білком-носієм, а значить призводити спочатку до тимчасового зростання рівнів вільних фракцій щитовидної залози з подальшим абсолютним зниженням рівнів загальних фракцій гормонів щитовидної залози.

Слід контролювати рівень гормонів щитовидної залози.

Комбінації, щодо яких є застереження

Одночасне застосування нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), включаючи ацетилсаліцилову кислоту, може зменшувати дію фуросеміду. У пацієнтів із зневодненням організму або з гіповолемією нестероїдні протизапальні лікарські засоби можуть призвести до гострої серцевої недостатності. Під дією фуросеміду може збільшуватись токсичність саліцилатів.

Індометацин та кеторолак можуть антагонізувати ефекти фуросеміду. У пацієнтів з дегідратацією або гіповолемією нестероїдні протизапальні засоби можуть спричинити гостру ниркову недостатність.

Зменшення ефективності фуросеміду може виникнути після супутнього застосування з фенітоїном.

Підвищений ризик гіпонатріємії при прийомі лікарського засобу разом із карбамазепіном.

Застосування кортикостероїдів, карбеноксолону, кореня солодки у великих дозах та тривале застосування проносних засобів збільшує ризик розвитку гіпокаліємії.

Деякі порушення електролітного балансу (такі як гіпокаліємія, гіпомагніємія) можуть підвищувати токсичність певних інших лікарських засобів (наприклад, препаратів дигіталісу та лікарських засобів, що спричиняють синдром подовження інтервалу QТ).

Якщо антигіпертензивні препарати, діуретики або інші лікарські засоби, які мають властивість знижувати артеріальний тиск, застосовувати одночасно з фуросемідом, слід очікувати ще більшого зниження артеріального тиску (АТ).

Пробенецид, метотрексат та інші лікарські засоби, які, як і фуросемід, підлягають значній канальцевій секреції у нирках, можуть знижувати ефективність фуросеміду. І, навпаки, фуросемід може зменшувати виведення цих лікарських засобів нирками. Проведення лікування із застосуванням високих доз (як фуросеміду, так і інших лікарських засобів) може призвести до збільшення їх рівнів у сироватці крові та підвищення ризику побічних ефектів, спричинених фуросемідом або застосуванням супутньої терапії.

Може зменшуватися ефективність протидіабетичних лікарських засобів та симпатоміметиків, які мають властивість підвищувати артеріальний тиск (наприклад, епінефрину, норепінефрину).

Може посилюватися дія курареподібних міорелаксантів або теофіліну.

Можливе посилення шкідливого впливу нефротоксичних лікарських засобів на нирки.

Порушення функції нирок може розвинутись у пацієнтів, які отримують терапію фуросемідом та високі дози окремих цефалоспоринів.

Одночасне застосування циклоспорину А та фуросеміду асоціюється зі збільшеним ризиком виникнення подагричного артриту, вторинного по відношенню до гіперурикемії, спричиненої фуросемідом, та порушення ниркової екскреції уратів, спричиненої циклоспорином.

У пацієнтів, які належали до групи високого ризику нефропатії внаслідок терапії радіоконтрастними речовинами, при лікуванні фуросемідом спостерігалася велика частота погіршення функції нирок після застосування радіоконтрастних речовин у порівнянні з пацієнтами групи високого ризику, яким проводили лише внутрішньовенну гідратацію до призначення радіоконтрастних речовин.

Вживання алкоголю – підвищує ризик втрати калію.

Особливості застосування препарату

Під час лікування фуросемідом необхідно забезпечити постійний відтік сечі. Пацієнти з частковою обструкцією відтоку сечі вимагають пильної уваги, особливо на початкових етапах лікування.

Лікування із застосуванням фуросеміду потребує регулярного медичного спостереження. Необхідно особливо ретельний моніторинг:

• хворих на артеріальну гіпотензію;
• пацієнтів, які потрапляють до групи особливого ризику внаслідок значного зниження артеріального тиску, наприклад, пацієнтів з вираженим стенозом коронарних артерій або кровоносних судин, які живлять головний мозок;
• пацієнтів із латентною або вираженою формою цукрового діабету;
• хворих на подагру;
• пацієнтів із гепаторенальним синдромом, тобто з функціональною нирковою недостатністю, що асоціюється з тяжкими захворюваннями печінки;
• пацієнтів з гіпопротеїнемією, що асоціюється з нефротичним синдромом (ефект фуросеміду може послаблюватися одночасно з потенціюванням ототоксичності). Необхідне обережне титрування дози;
• недоношених немовлят (можливий розвиток нефрокальцинозу/нефролітіазу); потрібен моніторинг функції нирок та ультрасонографія нирок.

Регулярний моніторинг натрію, калію та креатиніну сироватки крові рекомендується під час терапії фуросемідом. Особливо ретельного моніторингу потребують пацієнти групи високого ризику розвитку електролітних дисбалансів або у разі значної додаткової втрати рідини (наприклад, внаслідок блювання, діареї чи інтенсивного виділення поту). Гіповолемію або зневоднення організму, а також будь-які суттєві порушення електролітного та кислотно-лужного балансу слід відкоригувати. Для цього може знадобитися тимчасове припинення терапії фуросемідом.

На розвиток порушень електролітного балансу впливають такі фактори, як існуючі захворювання (наприклад, цироз печінки, серцева недостатність), одночасне застосування лікарських засобів та харчування. Наприклад, внаслідок блювання або діареї може виникнути нестача калію.

При застосуванні фуросеміду доцільно рекомендувати пацієнтові вживати їжу з високим вмістом калію (печена картопля, банани, томати, шпинат, сухофрукти). Слід пам'ятати, що при застосуванні фуросеміду може виникнути потреба у медикаментозній компенсації дефіциту калію.

Одночасне застосування з рисперидоном. У плацебо-контрольованих дослідженнях рисперидону за участю пацієнтів похилого віку з деменцією, більш високий рівень летальності спостерігався у пацієнтів, які отримували фуросемід та рисперидон, порівняно з пацієнтами, які отримували лише рисперидон або тільки фуросемід.

Слід виявляти обережність та ретельно зважувати ризики та користь, перш ніж ухвалити рішення про застосування такої комбінації або одночасного лікування із застосуванням інших потужних діуретиків. Слід уникати зневоднення.

Прийом лікарського засобу слід припинити перед проведенням тесту на толерантність до глюкози.

Важлива інформація про допоміжні речовини

Лікарський засіб містить лактозу моногідрат, тому пацієнтам, у яких встановлено непереносимість деяких цукрів, необхідно проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей препарат.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Фуросемід проникає крізь плацентарний бар'єр. Лікарський засіб не слід застосовувати вагітним жінкам, крім випадків гострої медичної необхідності. Лікування препаратом у період вагітності потребує спостереження за зростанням плода.

Період годування груддю

Фуросемід проникає у грудне молоко і може пригнічувати лактацію. Жінкам слід припинити годування груддю під час лікування фуросемідом.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами

Деякі побічні ефекти (наприклад, несподіване значне зниження артеріального тиску) можуть знижувати здатність пацієнта до концентрації уваги та швидкість реакції, тому на період лікування слід утриматися від керування транспортними засобами або роботи з механізмами.

Спосіб застосування та дози Фуросемід

Режим дозування встановлює лікар індивідуально, залежно від виразності розладів водно-електролітного балансу, величини клубочкової фільтрації, тяжкості стану пацієнта. Лікарський засіб застосовують, як правило, натще.

Для дорослих максимальна сумарна добова доза Фуросеміду не повинна перевищувати 1500 мг.

Спеціальні рекомендації щодо дозування для дорослих

При набряках при хронічній застійній серцевій недостатності початкова доза лікарського засобу, що рекомендується, для перорального прийому становить 40 мг на добу. У разі потреби можна регулювати дозу залежно від терапевтичної відповіді пацієнта. Рекомендується приймати денну дозу, розділену на 2 або 3 прийоми.

При набряках при хронічній нирковій недостатності слід обережно титрувати дозу для забезпечення поступової початкової втрати рідини. Для дорослих пацієнтів це введення такої дози, яка призводить до денного зменшення маси тіла приблизно на 2 кг (приблизно 280 ммоль Na+). Рекомендована початкова добова доза для внутрішнього прийому становить 40-80 мг. У разі потреби можна коригувати дозу залежно від терапевтичної відповіді пацієнта. Загальна добова доза може призначатись разово або ділитися на 2 прийоми. Для пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, загальна добова доза становить 250-1500 мг.

При гострій нирковій недостатності перед тим, як розпочати застосування фуросеміду, потрібно компенсувати гіповолемію, гіпотензію та суттєвий електролітний та кислотно-лужний дисбаланс. Рекомендується якнайшвидше здійснити перехід від внутрішньовенного введення на пероральний прийом.

При набряках при нефротичному синдромі початкова доза, що рекомендується, для прийому внутрішньо становить 40-80 мг на добу. У разі потреби можна регулювати дозу залежно від терапевтичної відповіді пацієнта. Загальна добова доза може призначатись разово або ділитися на кілька прийомів.

При набряках при захворюваннях печінки Фуросемід призначають як доповнення до терапії антагоністами альдостерону у тих випадках, коли застосування лише антагоністів альдостерону недостатньо. Для запобігання ускладненням, таким як ортостатична гіпотензія або порушення електролітного та кислотно-лужного балансу, дозу слід обережно титрувати, щоб забезпечити поступову початкову втрату рідини. Для дорослих пацієнтів це призначення такої дози, що призводить до денного зменшення маси тіла приблизно на 0,5 кг. Початкова добова пероральна доза, що рекомендується, становить 40-80 мг. У разі потреби можна регулювати дозу залежно від терапевтичної відповіді пацієнта. Добову дозу можна призначати одноразово або поділяти на кілька прийомів.

Для дітей, які не можуть набувати лікарської форми для перорального застосування, наприклад, недоношених дітей та новонароджених, слід розглядати можливість застосування форми для парентерального введення. Для дітей рекомендована доза фуросеміду для перорального прийому становить 2 мг/кг маси тіла, але максимальна добова доза не повинна перевищувати 40 мг. Дозу слід зменшувати відповідно до маси тіла.

Діти

Препарат у даній лікарській формі призначати дітям з масою тіла понад 10 кг (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Передозування

Симптоми: клінічна картина гострого або хронічного передозування залежить, головним чином, від ступеня та наслідків втрати електролітів та рідини, і включає такі ознаки, як гіповолемія, зневоднення організму, гемоконцентрація, серцеві аритмії (включаючи атріовентрикулярну блокаду та фібриляцію шлуночків). До симптомів цих порушень відносяться тяжка артеріальна гіпотензія (прогресуюча до шоку), гостра ниркова недостатність, тромбоз, маячня, периферичний параліч, апатія та сплутаність свідомості.

У хворих із цирозом передозування може призвести до печінкової коми.

Лікування: специфічних антидотів фуросеміду немає. Терапія – симптоматична.

Лікування має бути спрямоване на заміщення рідини та корекцію електролітного дисбалансу.

Побічні реакції Фуросеміду

Для оцінки частоти виникнення побічних реакцій використовують наступну класифікацію: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 і <1/10), нечасто (≥ 1/1000 і <1/100), рідко (≥ 1/10000 і <1/1000), дуже 1 на основі наявних даних).

З боку органів зору:

рідко: порушення зору, зниження гостроти, нечіткість зору.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату:

нечасто: порушення слуху, які зазвичай є минущими, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю, гіпопротеїнемією (наприклад, при нефротичному синдромі) та/або у разі занадто швидкого введення фуросеміду;

повідомлялося про випадки глухоти, іноді незворотної після перорального прийому або введення фуросеміду;

рідко: дзвін у вухах.

З боку шлунково-кишкового тракту:

нечасто: нудота;

рідко: блювання, діарея;

дуже рідко: гострий панкреатит;

частота невідома: сухість у роті, порушення моторики кишківника, запор.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів:

дуже рідко: холестаз, підвищення рівня трансаміназ.

З боку нирок та сечовивідної системи:

часто: збільшення об'єму сечі;

рідко: тубулоінтерстиціальний нефрит;

частота невідома:

• підвищення рівня натрію у сечі;
• підвищення рівня хлору у сечі, затримка сечі (у пацієнтів із частковою обструкцією відтоку сечі);
• нефрокальциноз/нефролітіаз у недоношених немовлят;
• ниркова недостатність;
• нетримання сечі;
• підвищення рівня креатиніну у крові.

З боку обміну речовин, метаболізму:

дуже часто: порушення електролітного балансу (у тому числі з клінічними проявами), зневоднення та гіповолемія, особливо у пацієнтів похилого віку, підвищення рівня тригліцеридів у крові;

часто: гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіпокаліємія, підвищення рівня холестерину в крові; підвищення рівня сечовини в крові; напади подагри;

нечасто: зниження толерантності до глюкози, перебіг цукрового діабету може перейти з латентної форми у виражену тетанію;

частота невідома: гіпокальціємія, гіпомагніємія, підвищення рівня сечової кислоти в крові, метаболічний алкалоз, псевдосиндром Барттера на тлі неправильного та/або тривалого застосування фуросеміду.

З боку нервової системи:

рідко: парестезії, біль голови;

часто: печінкова енцефалопатія у пацієнтів із гепатоцелюлярною недостатністю;

частота невідома: запаморочення, непритомність (викликані симптоматичною гіпотензією).

З боку серцево-судинної системи:

дуже часто (при застосуванні у вигляді інфузії): гіпотензія, у тому числі ортостатична гіпотензія;

рідко: васкуліт;

Частота невідома: тромбоз.

З боку крові та лімфатичної системи:

часто: гемоконцентрація;

нечасто: тромбоцитопенія;

рідко: лейкопенія, еозинофілія;

дуже рідко: агранулоцитоз, апластична анемія чи гемолітична анемія.

З боку імунної системи:

рідко: тяжкі анафілактичні або анафілактоїдні реакції (зокрема, що супроводжуються шоком);

частота невідома: існує ймовірність загострення або активації системного червоного вовчака.

З боку шкіри та підшкірної клітковини:

нечасто: свербіж, кропив'янка, висипання, бульозний дерматит, мультиформна еритема, пемфігоїд, ексфоліативний дерматит, пурпура, реакція фоточутливості;

частота невідома: синдром Стівенса − Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз та DRESS-синдром (медикаментозний висип з еозинофілією та системною симптоматикою).

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини:

рідко: м'язова слабкість, м'язові судоми;

частота невідома: повідомлялося про випадки рабдоміолізу, часто на тлі тяжкої гіпокаліємії (див. розділ «Протипоказання»).

Загальні порушення та реакції у місці введення:

Рідко: підвищення температури тіла.

Вроджені та спадкові/генетичні порушення:

частота невідома: підвищений ризик незарощення артеріальної протоки, якщо фуросемід призначати недоношеним немовлятам протягом перших тижнів життя.

* Дефіцит калію проявляється нервово-м'язовими симптомами (м'язова слабкість, параліч), кишковими симптомами (блювання, запор та метеоризм), нирковими симптомами (поліурія) та серцевими симптомами. Сильна гіпокаліємія може призвести до коми.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливою процедурою. Це дозволяє продовжувати моніторинг співвідношення «користь/ризик» для відповідного лікарського засобу. Медичним працівникам необхідно повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень.

Термін придатності

4 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці за температури не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

Таблетки № 10х5 у блістері у пачці.

Категорія відпуску з аптеки

За рецептом.