Інструкція до препарату Фуніт 100 мг капсули №15

Фуніт (Funit) інструкція по застосуванню

Склад

діюча речовина: itraconazole;

• 1 капсула містить ітраконазол 100 мг;

допоміжні речовини: гідроксипропілметилцелюлоза, поліетиленгліколь 6000;
нейтральні мікропелети: цукор сферичний, крохмаль кукурудзяний;

желатинова капсула: азорубін (Е 122), патентований синій V (Е 131), титану діоксид (Е 171), карамель (Е 150), желатин.

Лікарська форма

Капсули.

Основні фізико-хімічні властивості: жорсткі желатинові капсули з кришечкою рожевого кольору та корпусом коричневого кольору, що містять сферичні мікропелети від білого до майже білого кольору.

Фармакотерапевтична група

Протигрибкові засоби для системного застосування. Похідні тріазолу.
Код ATX J02A C02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Ітраконазол – похідне тріазолу, що має широкий спектр дії.
Ітраконазол пригнічує синтез ергостеролу в клітинах грибків. Ергостерол є важливим компонентом клітинної мембрани грибка, пригнічення його синтезу забезпечує протигрибковий ефект.

Що стосується ітраконазолу, граничні значення встановлені лише Candida. spp. Для поверхневих мікотичних інфекцій (CLSI M 27-A 2 граничні значення не встановлені за методологією EUCAST). Граничні значення CLSI такі: чутливі ≤ 0,125; чутливі дозозалежні 0,25-0,5 та резистентні ≥ 1 мкг/мл. Граничні значення були встановлені для міцеліальних грибів.

Ітраконазол пригнічує зростання широкого спектру грибків, патогенних для людини в концентраціях, зазвичай, ≤ 1 мкг/мл. Вони включають: дерматофіти (Trichophyton spp., Microsporum spp., Epidermophyton floccosum), дріжджі (Candida spp., включаючи C. albicans, C. tropicalis, C. Parapsilosis та C. krusei, Cryptococcus neoformans, Malassezia spp. Geotrichum spp.,), Aspergillus spp., Histoplasma spp., включаючи H. capsulatum; Paracoccidioides brasiliensis, Sporothrix schenckii, Fonsecaea spp., Cladosporium spp., Blastomyces dermatitidis, Coccidiodes immitis, Pseudallescheria boydii, Penicillium marneffei та інші види дріжджів та грибків.
Candida krusei, Candida glabrata та Candida tropicalis загалом є найменш чутливими видами Candida, а деякі ізоляти демонструють резистентність до ітраконазолу in vitro.

Головними типами грибків, що не пригнічуються ітраконазолом, є зигоміцети (Rhizopus spp., Rhizomucor spp., Mucor spp., Absidia spp.), Fusarium spp., Scedosporium proliferans і Scopulariopsis spp.

Резистентність до азол розвивається повільно і зазвичай є результатом кількох генетичних мутацій. Механізми, які вже описані, включають надмірну експресію ERG 11, що кодує 14 -деметилазу (фермент-мішень), точкові мутації у ERG11, що призводять до зниження афінності 14 -деметилази до ітраконазолу та/або надмірної ексконсії клітин (а саме видалення ітраконазолу з його мішені). Перехресна резистентність серед лікарських засобів представників класу азолів спостерігалася в межах різновиду Candida, проте резистентність до одного з представників класу не обов'язково означає наявність резистентності до інших азолів. Повідомлялося про ітраконазол-резистентні штами Aspergillus fumigatus.

Фармакокінетика

Загальні фармакокінетичні властивості.

Пік концентрації в плазмі після перорального застосування ітраконазолу досягається від 2 до 5 годин. Внаслідок нелінійної фармакокінетики ітраконазол акумулюється у плазмі після багаторазового застосування. Стан рівноважних концентрацій, як правило, досягається протягом 15 днів зі значеннями max 0,5 мкг/мл, 1,1 мкг/мл і 2,0 мкг/мл після застосування 100 мг 1 раз на добу, 200 мг 1 раз на добу та 200 мг 2 рази на добу відповідно. Кінцевий період напіввиведення ітраконазолу в цілому варіює від 16 до 28 годин після одноразової дози та збільшується до 34-42 годин після застосування кількох доз. Після припинення лікування концентрація ітраконазолу знижується до рівня, що майже не виявляється в плазмі протягом 7-14 днів, залежно від дози та тривалості лікування. Середній кліренс плазми ітраконазол після внутрішньовенного застосування становить 278 мл/хв. Завдяки насиченому печінковому метаболізму при більш високих дозах кліренс ітраконазолу знижується.

Абсорбція

Ітраконазол швидко всмоктується після прийому внутрішньо. Максимальні плазмові концентрації незміненого лікарського засобу після капсул досягають перорально протягом 2-5 годин. Абсолютна біодоступність ітраконазол становить 55%. Максимальна біодоступність при вживанні спостерігається при застосуванні препарату відразу після вживання висококалорійної їжі.
Абсорбція капсул ітраконазолу знижена у пацієнтів зі зниженою кислотністю шлунка, пацієнтів, які застосовують препарати - супресори виділення шлункової кислоти (антагоністи Н 2 -рецепторів, інгібітори протонної помпи), або у пацієнтів з ахлоргідрією, спричиненою певними хворобами (див. розділи та "Взаємодія" лікарськими засобами та інші види взаємодії"). Абсорбція ітраконазолу натще у таких пацієнтів збільшується, якщо капсули Фуніт застосовують з напоями з підвищеною кислотністю (наприклад, недієтичною колою). При застосуванні разової дози 200 мг капсул Фуніт натщесерце з недієтичною колою після застосування ранитидину, антагоніста Н 2 -рецепторів, абсорбція ітраконазолу можна порівняти з спостерігається після застосування капсул Фуніт окремо.

Концетрація ітраконазолу після застосування капсул нижче, ніж після застосування орального розчину в тій же дозі (див. розділ «Особливості застосування»).

Розподіл

Більшість ітраконазолу зв'язується з білками плазми крові (99,8%), де альбумін є головним сполучним компонентом (99,6% для гідроксиметаболіту). Також він має високу афінність до жирів. Тільки 0,2% ітраконазолу в крові залишається у вигляді незв'язаної речовини. Уявний обсяг розподілу ітраконазолу досить значний (> 700 л), з чого можна припустити його широкий розподіл у тканинах: концентрації в легенях, нирках, печінці, кістках, шлунку, селезінці та м'язах були в 2-3 рази вищими за концентрацію в плазмі крові. Накопичення ітраконазолу в кератинових тканинах, особливо у шкірі, в 4 рази перевищувало це у плазмі крові. Концентрації у спинномозковій рідині значно нижчі, ніж у плазмі крові, проте була продемонстрована ефективність проти інфекцій, що локалізуються у спинномозковій рідині.

Біотрансформація

Ітраконазол значною мірою розщеплюється у печінці з утворенням великої кількості метаболітів. Одним з таких метаболітів є гідроксиітраконазол, який має порівняно з ітраконазолом протигрибкову дію. in vitro. Концентрації гідроксиітраконазолу в плазмі крові приблизно в 2 рази вищі за концентрацію ітраконазолу.

Згідно з дослідженнями in vitro, CYP 3 A 4 – головний фермент, залучений до процесу метаболізму ітраконазолу.

Висновок

Приблизно 35% ітраконазолу екскретується у вигляді неактивних метаболітів із сечею та близько 54% з калом протягом 1 тижня після застосування дози орального розчину. Виведення ітраконазолу та активного метаболіту гідрокси-ітраконазолу нирками після введення становить менше 1% від дози. Виведення незміненої речовини з фекаліями варіюється від 3 до 18%.

Особливі категорії пацієнтів

Печінкова недостатність.

Ітраконазол переважно метаболізується у печінці. Фармакокінетичне дослідження із застосуванням одноразової дози 100 мг ітраконазолу (1 капсула 100 мг) було проведено серед 6 здорових та 12 хворих на цироз пацієнтів. Не було клінічно значущої різниці AUC ∞ між двома групами. У пацієнтів з цирозом спостерігалося клінічно значуще зменшення середнього Cmax (47%) та збільшення у 2 рази періоду напіввиведення ітраконазолу (37±17 проти 16±5 годин).

Немає доступних даних про тривале застосування ітраконазолу у пацієнтів, хворих на цироз.

Ниркова недостатність.

Дані щодо застосування перорального ітраконазолу пацієнтами з порушеннями функції нирок обмежені.

Немає доступних даних про тривале застосування ітраконазолу пацієнтам із порушеннями функцій нирок. Діаліз не впливає на напіввиведення або кліренс ітраконазолу або гідрокситраксаназолу.

Діти

Дані щодо застосування перорального ітраконазолу дітям обмежені.

Клінічні властивості

Показання

• вульвовагінальний кандидоз;
• висівковий лишай;
• дерматомікози, спричинені чутливими до ітраконазолу збудниками (Trichophyton spp., Microsporum spp., Epidermophyton floccosum), наприклад, дерматофітія стоп, паховий дерматомікоз, дерматофітія тулуба, дерматофітія кистей рук;
• орофарингеальний кандидоз;
• оніхомікози, спричинені дерматофітами та/або дріжджами;
• гістоплазмоз;
• системні мікози (у випадках, коли протигрибкова терапія першої лінії не застосовна або у разі неефективності лікування іншими протигрибковими препаратами, що може бути обумовлено наявною патологією, нечутливістю патогену або токсичністю препарату):
• аспергільоз та кандидоз;
• криптококоз (включаючи криптококовий менінгіт): лікування імуноослаблених пацієнтів з криптококозом та всіх пацієнтів з криптококозом центральної нервової системи;
• підтримуюча терапія у пацієнтів зі СНІДом з метою запобігання рецидиву наявної грибкової інфекції.

Фуніт також може призначатися для профілактики грибкової інфекції у пацієнтів із тривалою нейтропенією у випадках, коли стандартна терапія є недостатньою.

Протипоказання Фуніту

Капсули Фуніт протипоказані пацієнтам з відомою гіперчутливістю до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин.

Протипоказано одночасне застосування лікарського засобу Фуніт та субстратів CYP 3 A 4. Одночасне застосування може спричинити підвищення концентрацій цих лікарських засобів у плазмі крові, що може призвести до посилення або пролонгації терапевтичних та побічних реакцій та станів, які можуть потенційно загрожувати життю. Наприклад, збільшені концентрації цих лікарських засобів можуть призвести до подовження інтервалу Q Т і вентрикулярних тахіаритмій, включаючи випадки тріпотіння-мерехтіння шлуночків, аритмії з потенційним летальним кінцем. Дані лікарські засоби вказані у розділі "Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій".

Протипоказано застосування капсул Фуніт пацієнтам із шлуночковою дисфункцією, такою як застійна серцева недостатність, або застійною серцевою недостатністю в анамнезі, за винятком лікування інфекцій, що загрожують життю (див. розділ «Особливості застосування»).

Не слід застосовувати капсули Фуніт у період вагітності, за винятком лікування станів, що загрожують життю матері (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та іншими видами взаємодій

Ітраконазол переважно метаболізується цитохромом CYP3A4. Інші препарати, що метаболізуються цим шляхом або модифікують активність CYP3A4, можуть впливати на фармакокінетику ітраконазолу. Ітраконазол, у свою чергу, може також впливати на фармакокінетику інших субстанцій. Ітраконазол є потужним інгібітором CYP3A4 та P-глікопротеїну. При одночасному застосуванні з іншими лікарськими засобами слід керуватися інструкціями для медичного застосування цих лікарських засобів щодо інформації про шляхи метаболізму та можливу необхідність корекції доз.

Лікарські засоби, які можуть знижувати концентрацію ітраконазолу у плазмі крові

Лікарські засоби, що знижують кислотність шлунка (препарати, що нейтралізують кислоту, такі як гідроксид алюмінію, або супресори виділення кислоти, такі як антагоністи H 2 -рецепторів та інгібітори протонної помпи), впливають на абсорбцію ітраконазолу з капсул. Слід бути обережними при одночасному застосуванні наступних лікарських засобів і капсул ітраконазолу:

• при одночасному застосуванні ітраконазолу та знижуючих кислотність лікарських засобів капсули Фуніт слід застосовувати з напоями з підвищеною кислотністю, такими як недієтичний ланцюг;
• лікарські засоби, що нейтралізують кислоту (наприклад, гідроксид алюмінію) слід застосовувати щонайменше за 1 годину до або через 2 години після застосування капсул Фуніт;
• слід контролювати рівень протигрибкової активності та за необхідності збільшувати дозу ітраконазолу.

Одночасне застосування ітраконазолу з потужними індукторами ферменту СYРЗА4 призводить до зниження біодоступності ітраконазолу та гідрокси-ітраконазолу, що призводить до значного зменшення ефективності лікування.

Дані лікарські засоби включають:

• антибактеріальні: ізоніазид, рифабутин (також у підрозділі «Лікарські засоби, концентрацію яких у плазмі збільшує ітраконазол»), рифампіцин;
• протисудомні: карбамазепін (також у підрозділі «Лікарські засоби, концентрацію яких у плазмі збільшує ітраконазол»), фенобарбітал, фенітоїн;
• противірусні: ефавіренц, невірапін.

Одночасне застосування потужних індукторів ферменту СYРЗА4 з ітраконазолом не рекомендовано. Не слід починати застосування вищезгаданих ліків за 2 тижні до, протягом та протягом 2 тижнів після лікування ітраконазолом, за винятком тих випадків, коли можлива користь значно перевершує потенційний ризик. Слід ретельно контролювати рівень протигрибкової активності та за необхідності збільшити дозу ітраконазолу.

Лікарські засоби, які збільшують концентрацію ітраконазолу у плазмі крові.

Потужні інгібітори ферменту CYP3A4 можуть збільшити біодоступність ітраконазолу. Наприклад:

• антибактеріальні: ципрофлоксацин, кларитроміцин, еритроміцин;
• противірусні: ритонавір-посилений даравір, ритонавір-посилений фосампренавір, індинавір, ритонавір (також у підрозділі «Лікарські засоби, концентрацію яких у плазмі крові збільшує ітраконазол»).

Ці препарати слід застосовувати з обережністю при одночасному застосуванні з ітраконазолом. Таких пацієнтів слід ретельно обстежити за ознаками чи симптомами збільшення або пролонгації фармакологічного ефекту ітраконазолу та за необхідності зменшити дозу ітраконазолу.

Рекомендується контролювати концентрацію ітраконазолу у плазмі крові.

Лікарські засоби, концентрацію яких у плазмі збільшує ітраконазол.

Ітраконазол та його основний метаболіт гідрокси-ітраконазол можуть пригнічувати метаболізм препаратів, що метаболізуються ферментом CYP3A4, та транспортування ліків P-глікопротеїном, що може призвести до збільшення концентрації цих ліків та/або їх метаболітів у плазмі крові. Таке підвищення плазмових концентрацій може призвести до посилення або продовження терапевтичного ефекту та побічних реакцій. Протипоказано призначення ітраконазолу та метаболізованих CYP3A4 лікарських засобів та продовження інтервалу QT, оскільки це може призвести до виникнення шлуночкових тахіаритмій, включаючи випадки тріпотіння-мерехтіння шлуночків з летальним кінцем. Після припинення лікування концентрація ітраконазолу знижується до рівня, який майже не виявляється в плазмі, протягом від 7 до 14 днів, залежно від дози та тривалості лікування. У пацієнтів з цирозом печінки або у пацієнтів, які одночасно застосовують інгібітори ферменту CYP3A4, відміна препарату повинна бути поступовою. Особливо це стосується лікарських засобів, на метаболізм яких впливає ітраконазол.

Супутні лікарські засоби згруповані у такі категорії:

Протипоказано: у жодному разі не застосовувати одночасно або раніше, ніж через 2 тижні після закінчення лікування ітраконазолом.

Не рекомендовано: застосування цих лікарських засобів одночасно та протягом 2 тижнів після припинення лікування ітраконазолом слід уникати, крім випадків, коли користь від лікування переважає можливий ризик побічних реакцій.

Якщо одночасного застосування не можна уникнути, таких пацієнтів слід ретельно обстежити появу ознак або симптомів збільшення або пролонгації фармакологічного ефекту ітраконазолу і в разі необхідності зменшувати дозу ітраконазолу. Рекомендується контролювати рівень концентрації ітраконазолу у плазмі крові.

Застосовувати обережно: ретельний моніторинг рекомендується при одночасному застосуванні з ітраконазолом. Таких пацієнтів слід ретельно обстежити за ознаками чи симптомами збільшення або пролонгації фармакологічного ефекту ітраконазолу та за необхідності знижувати дозу ітраконазолу. Рекомендується контролювати концентрацію ітраконазолу у плазмі крові.

Приклади ліків, концентрація яких збільшується при одночасному застосуванні з ітраконазолом, наведено у таблиці з відповідними рекомендаціями.

Клас лікарських коштів	Протипоказано	Не рекомендовано	Застосовувати з обережністю
Альфа-блокатори		Тамсулозін
Аналгетичні	Левацетилметадол (левометадил), метадон	Фентаніл	Альфентаніл, бупренорфін (для внутрішньовенного та сублінгвального застосування), оксикодон.
Антиаритмічні	Дізопірамід, дофетилід, дронедарон, хінідин		Дігоксин
Антибактеріальні		Рифабутін а
Антикоагулянти та антитромбоцитарні		Рівароксабан	Кумарини, цилостазол, дабігатран.
Протисудомні		Карбамазепін а
Протидіабетичні			Репаглінід, саксагліптин
Антигельмінтні та протипротозойні	Галофантрін		Празіквантел
Антигістамінні	Астемізол, мізоластин, терфенадин		Ебастін
Проти мігрені	Алкалоїди ріжків, а саме: дигідроерготамін, ергометрин (ергоновін), ерготамін, метилергометрин (метилерговінін)		Елетріптан
Антинеопластичні	Іринотекан	Дасатинін, нілотиніб, трабектедин	Бортезоміб, бусульфан, доцетаксел, ерлотиніб, іксабепілон, лапатініб, триметрексат, алкалоїди барвінку
Антипсихотичні, анксіолітичні та снодійно-седативні	Луразидон, мідазолам (для перорального застосування), пімозід, сертиндол, тріазолам.		Альпразолам, арипіпразол, бротизолам, буспірон, галоперидол, мідазолам (для внутрішньовенного введення), пероспірон, кветіапін, рамелтеон, рисперидон.
Противірусні			Маравірок, індинавір b , ритонавір b , саквінавір
Бета-блокатори			Надолов
Блокатори кальцієвих каналів	Беприділ, фелодипін, лерканідипін, нісолдипін		Інші дигідропіридину, включаючи верапаміл.
Засоби, що впливають на серцево-судинну систему	Івабрадін, ранолазин	Аліскірен
Діуретики	Еплеренон
Засоби, що впливають на шлунково-кишковий тракт	Цизаприд		Апрепітант, домперидон
Імуносупресори		Еверолімус	Будесонід, циклесонід, циклоспорин, дексаметазон, флутиказон, метилпреднізолон, рапаміцин (відомий як сиролімус), такролімус, темсіролімус
Засоби, що регулюють рівень ліпідів	Ловастатин, симвастатин		Аторвастатин
Засоби, що впливають на дихальну систему		Сальметерол
Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трициклічні та інші антидепресанти.			Ребоксетин
Засоби, що впливають на сечовидільну систему		Варденафіл	Фезотеродин, імідафенацин, силденафіл, соліфенацин, тадалафіл, толтеродин
Інші	Колхіцин у пацієнтів з порушеннями функцій нирок та печінки	Колхіцин	Алітретиноїн (для перорального застосування), цинакальцет, мозаваптан, толваптан.

a Див. також. "Лікарські засоби, що знижують концентрацію ітраконазолу в плазмі крові".

b Див. також. "Лікарські засоби, що підвищують концентрацію ітраконазолу в плазмі крові".

Лікарські засоби, концентрацію яких знижує ітраконазол.

Одночасне застосування ітраконазолу з мелоксикам знижує концентрацію останнього. Мелоксикам слід застосовувати з обережністю при одночасному застосуванні з ітраконазолом та контролювати терапевтичну чи побічну дію. Рекомендується коригувати дозу мелоксикаму.

Діти

Дослідження з лікарської взаємодії проводилися лише за участю дорослих добровольців.

Особливості застосування препарату

Перехресна гіперчутливість

Немає даних про перехресну чутливість між ітраконазолом та іншими азоловими протигрибковими засобами. Слід бути обережними при призначенні капсул Фуніт пацієнтам з гіперчутливістю до інших азолів.

Вплив на серце

У дослідженнях препарату ітраконазолу для внутрішньовенного введення за участю здорових добровольців спостерігалося асимптоматичне транзиторне зменшення фракції викиду лівого шлуночка; воно відновлювалося перед наступною інфузією. Клінічна значимість даних для пероральних форм не з'ясовано.

Відомо, що ітраконазол має негативний інотропний ефект, повідомлялося про випадки застійної серцевої недостатності, пов'язаної із застосуванням капсул ітраконазолу. Серед спонтанних повідомлень частота виникнення застійної серцевої недостатності була вищою за загальної добової дози 400 мг на добу, ніж серед повідомлень з меншою добовою дозою, отже ризик серцевої недостатності може збільшуватися залежно від загальної добової дози ітраконазолу.

Препарат не слід приймати пацієнтам із застійною серцевою недостатністю або в анамнезі, за винятком випадків, коли очікувана користь значно перевищує потенційний ризик. При індивідуальній оцінці співвідношення користь/ризик слід враховувати такі фактори, як тяжкість показання, режим дозування та тривалість лікування (загальна добова доза) та індивідуальні фактори ризику застійної серцевої недостатності. Ці фактори ризику включають наявність серцевих захворювань, таких як ішемічна хвороба серця або ураження клапанів; тяжкі захворювання легень, такі як обструктивні ураження легень; ниркова недостатність або інші захворювання, що супроводжуються набряками. Таких пацієнтів слід поінформувати про ознаки та симптоми застійної серцевої недостатності, лікування слід проводити з обережністю та контролювати симптоми застійної серцевої недостатності. При появі цих симптомів під час курсу лікування застосування препарату Фуніт необхідно припинити.

Блокатори кальцієвих каналів можуть мати негативний інотропний ефект, який може посилювати той самий ефект ітраконазолу. Також ітраконазол може пригнічувати метаболізм блокаторів кальцієвих каналів. Тому слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні ітраконазолу та блокаторів кальцієвих каналів через збільшення ризику виникнення застійної серцевої недостатності (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій).

Вплив на печінку

При застосуванні капсул Фуніт дуже рідко траплялися випадки тяжкої гепатотоксичності, включаючи випадки гострої печінкової недостатності з летальним кінцем. В основному ці випадки спостерігалися у пацієнтів із захворюваннями печінки в анамнезі, які лікувалися за системними показаннями, мали інші серйозні захворювання та/або приймали інші гепатотоксичні препарати. Деякі пацієнти не мали очевидних факторів ризику захворювань печінки. Деякі з цих випадків спостерігалися протягом першого місяця лікування, включаючи перший тиждень. Тому бажано проводити моніторинг функції печінки у пацієнтів, які приймають Фуніт. Пацієнтів необхідно попередити про необхідність термінового звернення до лікаря у разі прояву ознак або симптомів гепатиту, а саме: анорексії, нудоти, блювання, підвищеної стомлюваності, болю у животі або потемніння сечі. За наявності цих симптомів необхідно негайно припинити лікування та провести дослідження функції печінки. Пацієнтам з підвищеним рівнем печінкових ферментів, активним захворюванням печінки або проявами гепатотоксичності від інших препаратів лікування розпочинати лише за умови, що очікуваний результат перевищує ризик пошкодження печінки. У разі необхідний моніторинг печінкових ферментів.

Зниження кислотності шлунка

зниженою кислотністю шлунка абсорбція ітраконазолу з капсул Фуніт погіршується. Пацієнти, які одночасно з лікарським засобом Фуніт застосовують препарати для зниження кислотності (такі як алюмінію гідроксид), повинні дотримуватися щонайменше 2-годинної перерви між прийомами цих лікарських засобів. Пацієнтам з ахлоргідрією, наприклад хворим на СНІД або приймаючим Н 2 -блокатори або інгібітори протонної помпи, рекомендується приймати капсули Фуніт з напоями типу ланцюга.

Пацієнти похилого віку

Клінічні дані щодо застосування капсул Фуніт пацієнтам похилого віку обмежені. Капсули Фуніт не слід застосовувати пацієнтам похилого віку, якщо користь від застосування перевищує потенційний ризик.

Порушення функції печінки

Доступні обмежені дані щодо застосування перорального ітраконазолу пацієнтам із порушенням функції печінки. Слід бути обережними при застосуванні препарату цієї категорії пацієнтів.

Порушення функції нирок

Дані щодо застосування ітраконазолу перорально у пацієнтів із порушенням функції нирок обмежені. Слід бути обережними при застосуванні препарату цієї категорії пацієнтів. Біодоступність ітраконазолу при пероральному застосуванні у пацієнтів з нирковою недостатністю може бути знижена. У цьому випадку слід розглянути питання коригування дози.

Втрата слуху

Повідомлялося про випадки тимчасової або стійкої втрати слуху у пацієнтів, які приймали ітраконазол. У деяких випадках втрата слуху відбувалася на фоні одночасного застосування з протипоказаним хінідином (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Слух зазвичай відновлюється після закінчення терапії препаратом Фуніт, однак у деяких пацієнтів втрата слуху необоротна.

Пацієнти з імунною недостатністю

У деяких пацієнтів з імунною недостатністю (наприклад, пацієнти з нейтропенією, СНІДом або трансплантованими органами) пероральна біодоступність капсул Фуніт може бути знижена.

Пацієнти із системними грибковими інфекціями, які безпосередньо загрожують життю.

Через фармакокінетичні властивості (див. розділ «Фармакокінетика») капсули Фуніт не рекомендується застосовувати для первинної терапії невідкладних станів, спричинених системними грибковими інфекціями.

Пацієнти, хворі на СНІД

У пацієнтів, які страждають на СНІД, які лікували системну грибкову інфекцію, таку як споротрихоз, бластомікоз, гістоплазмоз або криптококоз (менінгеальний або неменінгеальний), і у яких існує загроза рецидиву, лікар повинен оцінити необхідність підтримуючого лікування.

Нейропатія

У разі виникнення нейропатії, пов'язаної із застосуванням капсул Фуніт, слід припинити лікування.

Розлади вуглеводного обміну

Пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями непереносимості фруктози, мальабсорбцією глюкози-галактози або сахаразо-ізомальтазною недостатністю не використовувати цей лікарський засіб.

Перехресна резистентність

Якщо при захворюванні на системний кандидоз є підозра на те, що види грибів Candida, що викликають захворювання, резистентні до флуконазолу, не можна стверджувати, що вони будуть чутливі до ітраконазолу. Тому необхідно виконати тест на чутливість перед початком лікування капсулами Фуніт.

Потенціал взаємодії

Фуніт може клінічно значуще взаємодіяти з іншими лікарськими засобами (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій"). Ітраконазол слід застосовувати не раніше ніж через два тижні після завершення лікування індукторами CYP 3 A 4 (рифампіцином, рифабутином, фенобарбіталом, фенітоїном, карбамазепіном, екстрактом звіробою (Hipericum perforatum). Застосування ітраконазолу крові та, відповідно, до неефективності лікування.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Фуніт не слід призначати вагітним, крім випадків системних лейкозів, що загрожують життю, коли потенційна користь для матері перевищує ризик негативного впливу на плід (див. розділ «Протипоказання»).

У дослідженнях на тваринах ітраконазол виявив репродуктивну токсичність.
Дані щодо застосування препарату Фуніт у період вагітності обмежені. Протягом постмаркетингового періоду повідомлялося про випадки аномалій розвитку. Ці випадки включали вади розвитку скелета, сечостатевого тракту, серцево-судинної системи та органів зору, а також хромосомні аномалії та множинні вади розвитку. Причинний зв'язок з капсулами Фуніт не було встановлено.

Епідеміологічні дані щодо впливу препарату Фуніт у І триместрі вагітності (переважно у пацієнток, які застосовували його для короткочасного лікування вульвовагінального кандидозу) не виявили збільшеного ризику вад розвитку в порівнянні з жінками, які не застосовували препарати з тератогенним ефектом.

Жінки репродуктивного віку

Жінкам репродуктивного віку, які приймають капсули Фуніт, слід застосовувати надійні засоби контрацепції протягом усього курсу лікування до першої менструації після його завершення.

Період годування груддю

Дуже незначні кількості ітраконазол проникають у грудне молоко. Тому в період годування груддю необхідно зіставити можливий ризик для дитини з очікуваною користю від лікування препаратом Фуніт для матері. У сумнівних випадках жінці слід припинити годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами

Досліджень щодо впливу на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами не проводилося. Слід пам'ятати про можливість виникнення таких побічних реакцій, як запаморочення, розлади зору та втрата слуху (див. розділ «Побічні реакції»), що може призвести до негативних наслідків при керуванні автотранспортом та роботі з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози Фуніт

Капсули Фуніт застосовують перорально одразу після їди для забезпечення максимальної абсорбції препарату. Капсули слід ковтати повністю.

Схеми лікування дорослих для кожного показання:

Показання до застосування	Доза	Тривалість
• Вульвовагінальний кандидоз	200 мг 2 рази на добу	1 день
• Висівковий лишай	200 мг 1 раз на добу	7 днів
• Паховий дерматомікоз, дерматофітія тулуба	100 мг 1 раз на добу	15 днів
	200 мг 1 раз на добу	7 днів
• Дерматофітія стоп, дерматофітія кистей рук	100 мг 1 раз на добу	30 днів
• Орофарингеальні кандидози	100 мг 1 раз на добу	15 днів
Слід збільшити дозу до 200 мг 1 раз на добу протягом 15 днів у пацієнтів з нейтропенією або СНІДом через порушення абсорбції у цих пацієнтів.
• Оніхомікоз (ураження нігтьових пластинок на пальцях ніг як з ураженням нігтів на руках, так і без нього)	200 мг 1 раз на добу	3 місяці
Оптимальні клінічні та мікологічні ефекти досягаються через 1-4 тижні після закінчення лікування інфекцій шкіри, вульвовагінальних та орофарингеальних кандидозів та через 6-9 місяців після завершення лікування інфекції нігтьових пластинок. Це з тим, що виведення ітраконазолу з тканин шкіри, нігтів і слизових оболонок відбувається повільніше, ніж із плазми крові.

Тривалість лікування системних грибкових уражень слід коригувати залежно від мікологічної та клінічної відповіді на терапію.

Системні мікози
Показання до застосування	Дозування	Примітки
Аспергільоз	200 мг 1 раз на добу	Збільшення дози до 200 мг 2 рази на добу у разі інвазивного або дисемінованого захворювання
Кандидоз	100-200 мг 1 раз на добу	Збільшення дози до 200 мг 2 рази на добу у разі інвазивного або дисемінованого захворювання
Криптококоз (без ознак менінгіту)	200 мг 1 раз на добу
Криптококовий менінгіт	200 мг 2 рази на добу	Підтримуюча терапія (див. розділ «Особливості застосування»).
Гістоплазмоз	від 200 мг 1 раз на добу до 200 мг 2 рази на добу
Підтримуюче лікування пацієнтів зі СНІДом	200 мг 1 раз на добу	Див. примітку про порушення абсорбції нижче.
Профілактика у пацієнтів з нейтропенією	200 мг 1 раз на добу	Див. примітку про порушення абсорбції нижче.

1 Тривалість лікування слід коригувати залежно від клінічної відповіді. Порушення абсорбції у пацієнтів зі СНІДом та нейтропенією може призвести до низької концентрації ітраконазолу в крові та зниження ефективності. У таких випадках рекомендується моніторинг рівня ітраконазолу в крові та при необхідності збільшення дози до 200 мг двічі на добу.

Пацієнти похилого віку

Застосування лікарського засобу Фуніт пацієнтам похилого віку не рекомендується (див. розділ «Особливості застосування»).

Пацієнти з порушенням функцій нирок

Біодоступність препарату при пероральному застосуванні може бути знижена у пацієнтів з нирковою недостатністю, слід розглянути питання корекції дози (див. розділ «Особливості застосування»).

Пацієнти з порушенням функцій печінки

Ітраконазол переважно метаболізується у печінці. Кінцевий період напіввиведення ітраконазолу у пацієнтів із цирозом печінки дещо продовжено. Біодоступність при пероральному застосуванні у пацієнтів із цирозом дещо знижена. Слід розглянути питання коригування дози (див. розділ «Особливості застосування»).

Діти

Застосування лікарського засобу Фуніт дітям не рекомендується.

Передозування

Повідомлень про випадки передозування немає.

Якщо відбулося випадкове передозування, слід вжити підтримуючих заходів. Протягом години після прийому слід промити шлунок. Якщо виправдано, можна призначити активоване вугілля. Ітраконазол не можна вивести шляхом гемодіалізу. Специфічного антидоту немає.

Побічні реакції Фуніту

Всередині кожного класу частоти побічні реакції вказані в порядку зменшення серйозності. Частота визначається дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто ( ≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥ 1/10 000, < 1/1000 ), дуже рідко (˂ 1/10 000), невідомо (не може бути встановлено з наявних даних).

З боку системи крові та лімфатичної системи: рідко – лейкопенія; невідомо – нейтропенія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: рідко – гіперчутливість; невідомо – анафілактичні, анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк, сироваткова хвороба.

З боку метаболізму: невідомо – гіпокаліємія, гіпертригліцеридемія.

З боку нервової системи: нечасто – біль голови, запаморочення, парестезія; рідко – гіпестезія; невідомо – периферична нейропатія.

З боку органів зору: рідко – порушення зору; невідомо – помутніння зору, диплопія.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату: рідко – тиніт; невідомо – тимчасова чи стійка втрата слуху.

Серце: невідомо – застійна серцева недостатність.

З боку дихальної системи: рідко – диспное; невідомо – набряк легень.

З боку системи травлення: часто – біль у животі, нудота; нечасто – блювання, діарея, запор, диспепсія, дисгевзія, метеоризм; рідко – панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи: нечасто – гіпербілірубінемія, підвищення рівня аланінамінотранферази, аспартатамінотрансферази; рідко – підвищення рівня печінкових ферментів; невідомо – гостра печінкова недостатність, гепатит, гепатотоксичність.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто – висипання; нечасто - кропив'янка, алопеція, свербіж; невідомо – токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит, лейкоцитокластичний васкуліт, світлочутливість.

Порушення з боку м'язово-скелетної системи: невідомо – міалгія, артралгія.

З боку сечовидільної системи: рідко – півлакурія; невідомо – нетримання сечі.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: рідко – розлади менструального циклу; невідомо – еректильна дисфункція.

Загальні порушення: рідко – набряки; рідко – пірексія.

Інфекції та інвазії: рідко – інфекції верхніх дихальних шляхів, риніт, синусит.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати у сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 ºС.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 4 капсули у блістері. По 1 блістеру у картонній упаковці.

По 5 капсул у блістері. По 3 або 6 блістерів у картонній упаковці.

По 15 капсул у блістері. По 1 або 2 блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску з аптеки

За рецептом.