Інструкція до препарату Флоксіум 500 мг таблетки №5

Флоксіум (Floxium) інструкція по застосуванню

Склад

діюча речовина: левофлоксацин;

• 1 таблетка містить левофлоксацин гемігідрат у перерахуванні на левофлоксацин – 500 мг;

допоміжні речовини: кросповідон (поліплаcдон XL), целюлоза мікрокристалічна, крохмаль картопляний, тальк, гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), натрію лаурилсульфат, натрію крохмальгліколят (тип А), кальцію стеарат Y3O2 тин; лактоза, моногідрат, титану діоксид (Е 171); поліетиленгліколь; заліза оксид жовтий (Е172)).

Лікарська форма

Таблетки, покриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті плівковою оболонкою кремувато-жовтого кольору, овальної форми з двоопуклою поверхнею, з ризиком з одного боку таблетки та тисненням «КМП» з іншого боку. На поперечному зрізі помітно ядро жовтуватого кольору.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Фторхінолони.
Код ATX J01M A12.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Левофлоксацин характеризується широким спектром антибактеріальної дії. Бактерицидний ефект забезпечується завдяки пригніченню левофлоксацином бактеріального ферменту ДНК-гірази, який відноситься до ІІ типу топоізомераз. Результатом такого пригнічення є неможливість переходу бактеріальної ДНК зі стану релаксації в надскручений стан, що зі свого боку унеможливлює подальший поділ (розмноження) бактеріальних клітин. Спектр активності препарату Флоксіум включає грампозитивні, грамнегативні бактерії разом з неферментуючими бактеріями.

Зазвичай чутливі види

Грампозитивні аероби: Bacillus anthracis, Staphylococcus aureus метицилінчутливі, Staphylococcus saprophyticus Streptococci, групи C і G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumonia, Streptococcus pyogenes.

Грамнегативні аероби: Eikenella corrodens, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella oxytoca, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri.

Анаероби: Peptostreptococcus.

Інші: Chlamydophila pneumonia, Chlamydophila psittaci, Chlamydia trachomatis, Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumonia, Mycoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum.

Види з можливою набутою резистентністю

Грампозитивні аероби: Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus метицилінчутливі, коагулазонегативні Staphylococcus spp.

Грамнегативні аероби: Acinetobacter baumannii, Citrobacter freundii, Enterobacter аерогенів, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Morganella morganii, Proteus mirabilis, Providencia stuartii, Pseudocenas.

Анаероби: Bacteroides fragilis.

Природно резистентні штами

Грампозитивні аероби: Enterococcus faecium.

Механізм розвитку резистентності

Стійкість до левофлоксацину розвивається у вигляді ступінчастої мутації сайту-мішені в обох типів топоізомерази II, ДНК-гірази та топоізомерази IV. Інші механізми резистентності, такі як проникність (характерно Pseudomonas aeruginosa), та механізми відтоку можуть також впливати на чутливість до левофлоксацину.

Спостерігається перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими фторхінолонами. З огляду на механізм дії немає ніякої перехресної резистентності між левофлоксацином та іншими класами антибактеріальних засобів.

Граничні концентрації (Breakpoint) антибіотика (або граничні значення діаметра зони пригнічення зростання мікроорганізму).

EUCAST (Європейський комітет тестування антимікробної чутливості) рекомендує мінімальну інгібуючу концентрацію (МІК) левофлоксацину для визначення чутливості від опосередковано чутливих організмів та опосередковано резистентних мікроорганізмів, представлених у таблиці 1 за даними тестування МІК (мг/л).

Таблиця 1

Клінічно визначено EUCAST MIК для левофлоксацину (версія 2.0, 2012-01-01)

Збудник	Чутливий	Резистентний
Ентеробактерії	≤1 мг/л	>2 мг/л
Pseudomonas spp.	≤1 мг/л	>2 мг/л
Acinetobacter spp.	≤1 мг/л	>2 мг/л
Staphylococcus spp.	≤1 мг/л	>2 мг/л
S. pneumonia 1	≤2 мг/л	>2 мг/л
Streptococcus A, B, C, G	≤1 мг/л	>2 мг/л
H. influenzae 2, 3	≤1 мг/л	>1 мг/л
M. catarrhalis 3	≤1 мг/л	>1 мг/л
Граничні значення, не пов'язані з виглядом 4	≤1 мг/л	>2 мг/л
1. Граничні значення левофлоксацину пов'язані із лікуванням високими дозами. 2. Можливий низький рівень резистентності до фторхінолонів (МІК ципрофлоксацину 0,12-0,5 мг/л), але немає доказів того, що така резистентність має клінічне значення при інфекціях дихальних шляхів, спричинених H. influenzae. 3. Штами зі значеннями МІК, вище чутливої граничної концентрації, дуже рідкісні або про них поки не повідомляли. Тести ідентифікації та чутливість до антибіотиків на будь-який такий ізолят необхідно повторити і, якщо результат буде підтверджено, ізолят необхідно направити до довідкової лабораторії. Поки існують дані, що свідчать про клінічну реакцію для підтверджених ізолятів із МІК вище поточної резистентної контрольної точки, про них необхідно повідомляти. 4. Контрольні точки застосовують для оральної дози 500 мг x 1 до 500 мг x 2 та внутрішньовенної дози 500 мг x 1 до 500 мг x 2.

Поширеність резистентності може варіювати географічно і з часом окремих видів, тому локальна інформація про резистентності дуже важлива, особливо в лікуванні важких інфекцій. При необхідності слід вдатися до експертної консультації, коли локальна поширеність резистентності така, що доцільність застосування засобу принаймні щодо деяких видів інфекцій залишається під питанням.

Фармакокінетика

Всмоктування. Прийнятий перорально, левофлоксацин швидко і майже повністю всмоктується, максимальна концентрація в плазмі досягається через 1-2 години після прийому. Абсолютна біодоступність становить 99-100%. Вживання їжі дещо впливає його всмоктування. Стабільні показники досягаються протягом 48 годин після застосування 500 мг 1-2 рази на добу.

Розподіл. Приблизно 30-40% левофлоксацину пов'язують із протеїном сироватки крові. Середній обсяг розподілу левофлоксацину становить близько 100 л після одноразової та повторної дози 500 мг, що вказує на добрий розподіл у тканинах організму.

Кумуляційний ефект левофлоксацину при дозі 500 мг 1 раз на добу не має клінічного значення та може бути відкинутий. Існує незначна, але передбачувана кумуляція при дозуванні 500 мг 2 рази на день. Стабільні показники розподілу досягаються протягом 3 днів.

Розподіл у слизовій оболонці бронхів і секреті бронхіального епітелію. Максимальна концентрація левофлоксацину в слизовій оболонці бронхів і секреті бронхіального епітелію при дозі вище 500 мг per os становить 8,3 та 10,8 мкг/мл відповідно.

Розподіл у тканині легень. Максимальна концентрація левофлоксацину в тканині легень при дозі більше 500 мг per os становить приблизно 11,3 мкг/мл і досягається протягом 4-6 годин після введення. Концентрація у легенях перевищує таку у плазмі крові.

Розподіл у рідині пухирів. Максимальна концентрація левофлоксацину у пухирцях після прийому 500 мг 1 та 2 рази на добу становить 4,0 та 6,7 мкг/мл відповідно.

Розподіл у спинномозковій рідині. Левофлоксацин погано проникає у спинномозкову рідину.

Розподіл у тканині простати. Після прийому внутрішньо 500 мг левофлоксацину 1 раз на добу протягом 3 днів середні концентрації у тканині простати становлять 8,7 мкг/мл, 8,2 мкг/мл та 2 мкг/мл відповідно через 2 години, 6 годин та 24 години; середнє співвідношення концентрації у простаті/плазмі – 1,84.

Концентрація у сечі. Середня концентрація левофлоксацину протягом 8-12 годин після одноразової дози 150 мг, 300 мг або 500 мг per os становить 44 мкг/мл, 91 мкг/мл, 200 мкг/мл відповідно.

Метаболізм. Левофлоксацин метаболізується незначно, його метаболітами є дисметил-левофлоксацин та левофлоксацин N-оксид. Ці метаболіти становлять менше 5% від кількості препарату, що виділяється із сечею.

Висновок. Після орального введення левофлоксацин виводиться із плазми дуже повільно (період напіввиведення становить 6-8 годин). Виведення здійснюється в основному нирками (понад 85% введеної дози). Немає істотної відмінності у фармакокінетиці левофлоксацину після внутрішньовенного та перорального застосування.

Левофлоксацин піддається лінійній фармакокінетиці в діапазоні від 50 до 600 мг.

Клінічні властивості

Показання

Флоксіум показано для лікування дорослих інфекцій, викликаних чутливими до левофлоксацину мікроорганізмами:

• гострий бактеріальний синусит;
• загострення хронічного обструктивного захворювання легень, включаючи бронхіт;
• негоспитальна пневмонія;
• неускладнений цистит;
• ускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин.

У разі лікування вищезгаданих інфекцій препарат застосовують лише тоді, коли застосування інших антибактеріальних засобів, які зазвичай призначаються для початкового лікування даних інфекцій, неможливе;

• ускладнені інфекції сечовидільного тракту (зокрема гострий пієлонефрит);
• хронічний бактеріальний простатит;
• Легенева форма сибірки: постконтактна профілактика та лікування.

Флоксіум у даній лікарській формі (таблетки) можна застосовувати для завершення курсу терапії пацієнтам, які продемонстрували поліпшення в процесі первинного лікування препаратом Флоксіум, розчин для інфузій.
Необхідно враховувати офіційні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних засобів.

Протипоказання Флоксіуму

Підвищена чутливість до левофлоксацину, інших фторхінолонів або до будь-якого компонента препарату.

Епілепсія.

Пошкодження сухожилля, пов'язане з попереднім застосуванням фторхінолонів.

Дитячий вік

Період вагітності та годування груддю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та іншими видами взаємодій.

Вплив інших лікарських засобів на левофлоксацин.

Солі заліза, солі цинку, антациди, що містять магній та алюміній, диданозин.
Всмоктування левофлоксацину значно зменшується, коли одночасно з ним приймати солі заліза та антациди, що містять магній чи алюміній чи диданозин (тільки для форм, що містять буферні агенти алюмінію чи магнію).

Одночасне застосування фторхінолонів з мультивітамінами, що містять цинк, призводить до зниження їх абсорбції при пероральному прийомі.
Таблетки слід приймати не менше ніж через 2 години після застосування препаратів, що містять двовалентні або тривалентні катіони, такі як солі заліза або антациди, що містять магній або алюміній. Кальцію карбонат мінімально впливало на абсорбцію левофлоксацину при пероральному застосуванні.

Сукральфат

Біодоступність левофлоксацину значно зменшується при одночасному застосуванні із сукральфатом. Якщо пацієнту необхідно отримувати як сукральфат, так і левофлоксацин, краще приймати сукральфат через 2 години після прийому таблеток Флоксіум.

Теофілін, фенбуфен або подібні нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ)

Не було виявлено фармакокінетичної взаємодії левофлоксацину з теофіліном. Однак можливе суттєве зниження судомного порогу при одночасному застосуванні хінолонів з теофіліном, нестероїдними протизапальними засобами та іншими агентами, що зменшують судомний поріг.

Концентрація левофлоксацину за наявності фенбуфену була приблизно на 13% вищою, ніж при прийомі тільки левофлоксацину.

Пробенецид та циметидин

Пробенецид та циметидин статистично достовірно впливають на виведення левофлоксацину.

Нирковий кліренс левофлоксацину знижується за наявності циметидину на 24%, пробенециду – на 34%. Це пояснюється тим, що обидва препарати здатні блокувати канальцеву секрецію левофлоксацину. Однак у дослідженні статистично значущі кінетичні відмінності мали клінічної значимості.
Слід обережно призначати левофлоксацин одночасно з лікарськими засобами, що впливають на секрецію канальців, такими як пробенецид та циметидин, особливо пацієнтам з нирковою недостатністю.

Інші препарати

Відомо, що на фармакокінетику левофлоксацину не мали жодного клінічно значущого впливу при застосуванні левофлоксацину разом з карбонатом кальцію, дигоксином, глібенкламідом, ранітидином.

Вплив левофлоксацину на інші лікарські засоби

Циклоспорин

Період напіввиведення циклоспорину збільшується на 33% при одночасному застосуванні з левофлоксацином.

Антагоністи вітаміну К

При одночасному застосуванні з антагоністами вітаміну К (наприклад, з варфарином) повідомляли про підвищення міжнародного нормалізаційного співвідношення (МНС) та/або кровотечі, які можуть бути вираженими. Зважаючи на це, у пацієнтів, які отримують паралельно антагоністи вітаміну К, необхідно здійснювати контроль за показниками коагуляції.

Лікарські засоби, що подовжують інтервал QT

Левофлоксацин, подібно до інших фторхінолонів, слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують лікарські засоби, відомі своєю здатністю продовжувати інтервал QT (наприклад, протиаритмічні засоби класу IА та III, трициклічні антидепресанти, макроліди та антипсихотичні засоби), див. розділ «Особливості застосування» .

Інша важлива інформація

Не відзначається впливу левофлоксацину на фармакокінетику теофіліну (що є маркерним субстратом для ферменту CYP1A2), що свідчить про те, що левофлоксацин не є інгібітором CYP1A2.

Вживання їжі

Не спостерігалося клінічно значущої взаємодії з харчовими продуктами. Таким чином, таблетки препарату Флоксіум можна приймати незалежно від вживання їжі.

Особливості застосування препарату

Слід уникати застосування левофлоксацину пацієнтам, які мали в минулому серйозні побічні реакції при використанні засобів, що містять хінолони або фторхінолони. Лікування цих пацієнтів слід розпочинати лише за відсутності альтернативних варіантів лікування та після ретельної оцінки користі/ризику.

Тривалі, інвалідизують та потенційно незворотні серйозні побічні реакції

У дуже рідкісних випадках у пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони, незалежно від віку та наявності факторів ризику виникали тривалі (протягом кількох місяців або років), що інвалідизують та потенційно незворотні серйозні побічні реакції, які впливали на різні системи організму (у тому числі опорно- рухову, нервову, психічну та органи почуттів). При появі ознак або симптомів будь-якої серйозної побічної реакції застосування лікарського засобу слід негайно припинити та звернутися за консультацією до лікаря.

Аневризм та дисекція аорти та регургітація/недостатність клапана серця
Епідеміологічні дослідження повідомляють про підвищений ризик аневризми та диссекції аорти, особливо у пацієнтів похилого віку, а також регургітацію аортального та мітрального клапанів після застосування фторхінолонів. Відомо про випадки аневризми та диссекції аорти, іноді ускладнених розривом (включаючи летальні випадки), а також випадки регургітації/недостатності будь-якого клапана серця у пацієнтів, які отримували фторхінолони (див. «Побічні реакції»). Отже, фторхінолони слід застосовувати тільки після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик та після розгляду інших терапевтичних варіантів лікування пацієнтів з позитивним сімейним анамнезом аневризми або вродженим пороком серцевих клапанів, або у пацієнтів з існуючим діагнозом аневризми та/або дисекції аорти, наявності інших факторів ризику чи сприятливих умов, наприклад:

• фактори ризику як аневризми та диссекції аорти, так і регургітації/серцевої недостатності клапана: порушення сполучної тканини, такі як синдром Марфана або синдром Елерса-Данлоса, синдром Тернера, хвороба Бехчета, гіпертонія, ревматоїдний артрит;
• фактори ризику аневризми та диссекції аорти: судинні розлади, такі як артеріїт Такаясу або гігантоклітинний артеріїт, атеросклероз, синдром Шегрена;
• фактори ризику регургітації/недостатнього серцевого клапана: інфекційний ендокардит.

Ризик аневризми та диссекції аорти та їх розрив може бути підвищений у пацієнтів, які одночасно одержують системні кортикостероїди.

З появою раптового болю в животі, грудях чи спині пацієнтам слід негайно звернутися до лікаря у відділення невідкладної допомоги. Пацієнтам слід рекомендувати негайно звертатися за медичною допомогою при гострій задишці, новому нападі серцебиття або розвитку набряку живота або нижніх кінцівок.

Метицилінрезистентний S. aureus

Для метицилінрезистентного S. aureus (MRSA) існує дуже висока ймовірність коррезистентності до фторхінолонів, у тому числі до левофлоксацину. У зв'язку з цим левофлоксацин не рекомендований для лікування інфекцій, відомим або підозрюваним збудником яких є MRSA, за винятком випадків, коли результати лабораторних тестів підтвердили чутливість збудника до левофлоксацину.

Левофлоксацин можна використовувати для лікування гострого бактеріального синуситу та загострення хронічного бронхіту, якщо ці інфекції були діагностовані відповідним чином.

Резистентність до фторхінолонів в E. coli (частішому збуднику інфекцій сечовивідних шляхів) варіює в різних країнах. При призначенні фторхінолонів слід враховувати місцеву поширеність резистентності E. сoli до фторхінолонів.

У разі легеневої форми сибірки застосування препарату ґрунтується на даних сприйнятливості in vitro Bacillus athracis та експериментальних даних на тваринах, а також на обмежених даних застосування людям. Лікарі повинні враховувати національні та/або міжнародні документи консенсусу щодо лікування сибірки.

Тендиніт та розрив сухожиль.

При лікуванні хінолонами рідко можливе виникнення тендиніту, що може призводити до розриву сухожилля, включаючи ахілове сухожилля. Тендиніти та розриви сухожиль, іноді білатеральні, можуть виникати через 48 годин після початку лікування хінолонами та фторхінолонами. Повідомлялося про виникнення тендинітів та розривів сухожиль протягом декількох місяців після припинення лікування у пацієнтів, які отримували добові дози 1000 мг левофлоксацину. Ризик розвитку тендиніту та розриву сухожилля збільшується у пацієнтів похилого віку, пацієнтів з порушеннями функції нирок, пацієнтів з трансплантованими органами та пацієнтів, які одночасно лікувались кортикостероїдами. Таким чином, слід уникати одночасного застосування кортикостероїдів.

При перших ознаках тендиніту (наприклад, болючий набряк, запалення) лікування препаратом слід припинити, а також розглянути альтернативне лікування. Пошкоджену кінцівку слід лікувати правильно (наприклад, забезпечивши іммобілізацію сухожилля) (див. розділ «Протипоказання» та «Побічні реакції»). Кортикостероїди слід застосовувати при виникненні ознак тендинопатії.

Захворювання, спричинені Clostridium difficile

Діарея, особливо важка, персистуюча та/або геморагічна, під час або після лікування (до декількох тижнів після завершення курсу лікування) препаратом може бути симптомом хвороби, спричиненої Clostridium difficile, найбільш тяжкою формою якої є псевдомембранозний коліт. Якщо виникає підозра на псевдомембранозний коліт, слід негайно припинити застосування препарату та якнайшвидше розпочати підтримуючу терапію, а за необхідності – специфічну терапію (наприклад, пероральний прийом ванкоміцину).

Засоби, що гнітять моторику кишечника, протипоказані в цій клінічній ситуації.

Пацієнти, схильні до суду

Левофлоксацин протипоказаний пацієнтам з епілепсією в анамнезі. Як і інші хінолони, Флоксіум слід застосовувати з надзвичайною обережністю пацієнтам, схильним до судом, таким як пацієнти з ураженнями центральної нервової системи, при одночасної терапії фенбуфеном і подібними до нього НПЗП або препаратами, що підвищують судомну готовність (знижують судомний поріг), такими як · Розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У разі виникнення судом лікування левофлоксацином слід припинити.

Пацієнти з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази

Пацієнти з латентними або наявними дефектами активності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази можуть бути схильними до гемолітичних реакцій при лікуванні антибактеріальними засобами групи хінолонів, тому левофлоксацин їм слід застосовувати з обережністю та моніторити можливе виникнення гемолізу.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Оскільки левофлоксацин виводиться переважно нирками, потрібна корекція дози для хворих на порушення функції нирок. (нирковою недостатністю) див. розділ «Спосіб застосування та дози».

Реакції підвищеної чутливості

Левофлоксацин може іноді викликати серйозні, потенційно летальні реакції підвищеної чутливості (наприклад, ангіоневротичний набряк аж до анафілактичного шоку) після застосування початкової дози (див. розділ «Побічні реакції»). У цьому випадку пацієнтам слід припинити лікування негайно та звернутися до лікаря.

Тяжкі реакції з боку шкіри.

При застосуванні левофлоксацину повідомлялося про тяжкі реакції з боку шкіри, включаючи токсичний епідермальний некроліз (ТЕН, також відомий як синдром Лайєлла), синдром Стівенса — Джонсона (ССД), та медикаментозну реакцію з еозинофілією та системними симптомами (DRESS), які можуть бути летальними. Перед початком лікування пацієнтів слід попередити про ознаки та симптоми виражених шкірних реакцій та ретельно відстежувати їх. Якщо з'являються ознаки та симптоми, що свідчать про ці реакції, слід припинити лікування левофлоксацином та розглянути альтернативне лікування. Якщо при застосуванні левофлоксацину у пацієнта виникли такі реакції, як ССД, TЕН або DRESS, то такому пацієнту в жодному разі не слід повторно призначати лікування левофлоксацином.

Зміна рівня глюкози у крові

При застосуванні хінолонів, особливо пацієнтам з цукровим діабетом, які одночасно приймають пероральні гіпоглікемічні засоби (у тому числі глібенкламід) або інсулін, повідомляли про зміни рівня глюкози в крові (як гіперглікемія, так і гіпоглікемія). Зафіксовано випадки гіпоглікемічної коми. У пацієнтів, хворих на цукровий діабет, необхідно контролювати рівень цукру в крові.

Профілактика фотосенсибілізації

Повідомлялося про випадки фотосенсибілізації при застосуванні левофлоксацину. Щоб уникнути пацієнтів, не рекомендується піддаватися впливу сильних сонячних променів або штучного УФ-випромінювання (наприклад, лампи штучного УФ-випромінювання, солярій) під час прийому левофлоксацину та протягом 48 годин після припинення застосування препарату.

Пацієнти, які отримували антагоністи вітаміну К

Внаслідок можливого збільшення показників коагуляційних тестів (протромбіновий час/МНС) та/або кровотечі у пацієнтів, які приймали левофлоксацин у поєднанні з антагоністом вітаміну К (наприклад, варфарину), за коагуляційними тестами слід спостерігати, якщо ці лікарські засоби застосовують одночасно (див. див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій").

Психотичні реакції

Повідомлялося про психотичні реакції у пацієнтів, які приймали хінолони, включаючи левофлоксацин.

У дуже поодиноких випадках вони прогресували до суїцидальних думок та самодеструктивної поведінки, іноді тільки після прийому одноразової дози левофлоксацину (див. «Побічні реакції»). У випадку, якщо у пацієнта виникають ці реакції, прийом левофлоксацину слід припинити та вдатися до відповідних заходів.

Рекомендується з обережністю застосовувати левофлоксацин пацієнтам із психотичними розладами або пацієнтам із психічними захворюваннями в анамнезі.

Подовження інтервалу QT

Слід обережно застосовувати Флоксіум пацієнтам з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT, такими як, наприклад:

• уроджений синдром подовження інтервалу QT;
• супутнє застосування лікарських засобів, відомих своєю здатністю подовжувати інтервал QT (наприклад, протиаритмічні засоби класу ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотичні засоби);
• нескоректований електролітний дисбаланс (наприклад, гіпокаліємія, гіпомагніємія);
• хвороба серця (наприклад серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія).

Пацієнти похилого віку та жінки молодшого віку можуть бути більш чутливими до лікарських засобів, що продовжують інтервал QT, тому необхідно бути обережними при застосуванні левофлоксацину таким категоріям пацієнтів (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Спосіб застосування та дози») . "; "Пацієнти похилого віку"; "Передозування", "Побічні реакції").
Периферична нейропатія.

Відомо про виникнення сенсорної або сенсомоторної периферичної нейропатії, що призводить до парестезії, гіпестезії, дизестезії або слабкості у пацієнтів, які приймали фторхінолони, включаючи левофлоксацин. Якщо у пацієнта спостерігаються такі симптоми нейропатії, як біль, печіння, поколювання, оніміння або слабкість, прийом левофлоксацину слід припинити та звернутися до лікаря, щоб запобігти виникненню незворотного стану.

Гепатобіліарні порушення

При прийомі левофлоксацину повідомляли про випадки некротичного гепатиту аж до печінкової недостатності, що становить загрозу життю, переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями, наприклад, сепсисом (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам слід рекомендувати припинити лікування та звернутися до лікаря, якщо виникають такі прояви та симптоми хвороби печінки, як анорексія, жовтяниця, чорна сеча, свербіж чи біль у животі.

Загострення міастенії гравіс

Фторхінолони, включаючи левофлоксацин, блокують нервово-м'язову передачу та можуть провокувати м'язову слабкість у пацієнтів з міастенією гравіс. При прийомі фторхінолонів у післяреєстраційний період повідомляли про серйозні побічні реакції, включаючи летальні випадки та необхідність підтримки дихання, у пацієнтів з міастенією гравіс та левофлоксацин не рекомендується застосовувати пацієнтам з міастенією гравіс в анамнезі.

Розлади зору

Є повідомлення (22 повідомлення у світі) про розвиток відшарування сітківки при застосуванні антибіотиків фторхінолонового ряду.

Якщо спостерігається порушення зору або інша дія на очі, слід негайно звернутися до офтальмолога (див. розділ «Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами», «Побічні реакції»).

Суперінфекція

При застосуванні левофлоксацину, особливо тривалому, можливе зростання резистентних мікроорганізмів. Якщо на тлі терапії розвивається суперінфекція, необхідно вжити відповідних заходів.

Вплив на лабораторні дослідження

У пацієнтів, які отримували левофлоксацин, визначення опіатів у сечі може дати хибно-позитивний результат. Може виникнути потреба підтвердити позитивні результати аналізу опіатів за допомогою більш специфічних методів.

Левофлоксацин пригнічує зростання Mycobacterium tuberculosis, тому можливий хибнонегативний результат при проведенні бактеріологічного дослідження у пацієнтів з туберкульозом.

Допоміжні речовини (лактоза)

Препарат містить лактозу, тому не слід призначати пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Період вагітності

Дані щодо застосування левофлоксацину вагітним жінкам обмежені.

Через відсутність досліджень за участю людей і можливого пошкодження хінолонами суглобового хряща в організмі Флоксіум, що росте, Òпротипоказано призначати вагітним і годуючим грудьми.

Якщо під час лікування Флоксіум встановлюється вагітність, про це слід повідомити лікаря.

Період годування груддю

Флоксіум протипоказаний до застосування під час годування груддю.

Інформація про виділення левофлоксацину у грудне молоко недостатньо, хоча інші фторхінолони екскретуються у грудне молоко. Через відсутність досліджень за участю людей та можливого пошкодження фторхінолонами суглобового хряща в організмі, що росте, Флоксіум не можна призначати жінкам, які годують груддю.

Фертильність

Левофлоксацин не призводив до розладів фертильності та репродуктивної функції у щурів.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами

Пацієнтам, що керують транспортними засобами, що працюють з машинами та механізмами, слід враховувати можливі небажані реакції з боку нервової системи (запаморочення/вертиго, огида, сонливість, сплутаність свідомості, розлади зору та слуху, розлади процесів руху).

Спосіб застосування та дози Флоксіум

Таблетки Флоксіум приймають 1-2 рази на день. Доза залежить від типу, тяжкості інфекції та чутливості передбачуваного збудника.

Флоксіум у даній лікарській формі (таблетки) можна застосовувати для завершення курсу терапії пацієнтам, які продемонстрували поліпшення в процесі первинного лікування препаратом Флоксіум, розчин для інфузій, використовуючи при цьому такі ж дози.

Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби та становить не більше 14 днів. Рекомендується продовжувати застосування препарату принаймні протягом 48–72 годин після нормалізації температури тіла або підтвердженого мікробіологічними тестами знищення збудників.

Таблетки Флоксіум слід ковтати не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. Для зручності дозування таблетку можна розділити на ризик для поділу. Приймати таблетки можна незалежно від їжі.

Препарат слід застосовувати не менше ніж за 2 години до або після застосування солей заліза, солей цинку, антацидів, що містять магній або алюміній, диданозину (тільки для форм, що містять алюміній або магній у буферних засобах) та сукральфату (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та іншими видами взаємодії»).

Таблиця 2

Рекомендована доза для дорослих пацієнтів з нормальною функцією нирок з кліренсом креатиніну більше 50 мл/хв.

Показання	Добова доза (залежно від тяжкості), мг	Кількість прийомів на добу	Тривалість лікування (залежно від тяжкості)
Гострий бактеріальний синусит	500	1	10-14 днів
Загострення хронічного обструктивного захворювання легень, у тому числі бронхіту	500	1	7-10 днів
Нешпитальна пневмонія	500	1–2	7–14 днів
Гострий пієлонефрит	500	1	7-10 днів
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів	500	1	7–14 днів
Неускладнений цистит	250	1	3 дні
Хронічний бактеріальний простатит	500	1	28 днів
Ускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин	500	1–2	7–14 днів
Легенева форма сибірки	500	1	8 тижнів

Особливі популяції

Таблиця 3

Дозування для пацієнтів з порушенням функції нирок з кліренсом креатиніну менше 50 мл/хв.

	Режим дозування (залежно від тяжкості інфекції та нозологічної форми)
	250 мг/24 години	500 мг/24 години	500 мг/12 годин
Кліренс креатиніну	перша доза – 250 мг	перша доза – 500 мг	перша доза – 500 мг
50-20 мл/хв	наступні – 125 мг/24 годин	наступні – 250 мг/24 години	наступні – 250 мг/12 години
19-10 мл/хв	наступні – 125 мг/48 годин	наступні – 125 мг/24 години	наступні – 125 мг/12 години
<10 мл/хв (а також при гемодіалізі та ХАПД 1 )	наступні – 125 мг/48 годин	наступні – 125 мг/24 години	наступні – 125 мг/24 години

1. Після гемодіалізу або хронічного амбулаторного перитонеального діалізу (ХАПД) додаткові дози не потрібні.

Дозування для пацієнтів із порушенням функції печінки. Корекція дози не потрібна, оскільки левофлоксацин значною мірою метаболізується у печінці та виводиться переважно нирками.

Дозування для пацієнтів похилого віку. Якщо ниркова функція не порушена, немає необхідності коригувати дозу (див. розділ «Особливості застосування»).

Діти. Флоксіум протипоказаний для застосування дітям та підліткам через ризик пошкодження суглобового хряща.

Передозування

Симптоми передозування левофлоксацину – порушення з боку центральної нервової системи (сплутаність свідомості, запаморочення, порушення свідомості та судомні напади); реакції з боку травної системи, такі як нудота та ерозія слизових; можливе подовження інтервалу - QT. Можливі галюцинації та тремор.

Лікування: симптоматичне. Слід передбачити моніторинг ЕКГ, оскільки можлива пролонгація інтервалу QT. Для захисту слизової оболонки шлунка застосовують антацидні засоби. Гемодіаліз, у тому числі перитонеальний діаліз або ХАПД, не є ефективним для виведення левофлоксацину з організму. Немає жодних специфічних антидотів.

Побічні реакції Флоксіуму

Частоту побічних ефектів визначали за допомогою наступних критеріїв: дуже часто (> 1/10), часто (від >1/100 до <1/10), рідко (від > 1/1000 до <1/100), рідко (від > 1/10000 до <1/1000), дуже рідко (> 1/10000), частота невідома (не можна визначити наявних даних).

Інфекції та інвазії:
нечасто: грибкові інфекції, включаючи гриби роду Candida; проліферація інших резистентних мікроорганізмів

З боку системи крові та лімфатичної системи:
нечасто: лейкопенія, еозинофілія;
рідко: тромбоцитопенія, нейтропенія;
частота невідома: агранулоцитоз, панцитопенія, гемолітична анемія.

З боку імунної системи:
рідко: ангіоневротичний набряк, гіперчутливість;
частота невідома: анафілактичний шок, анафілактоїдний шок.
Анафілактичні та анафілактоїдні реакції можуть іноді виникати навіть після прийому першої дози.

З боку метаболізму та харчування:
нечасто: анорексія;
рідко: гіпоглікемія, особливо у пацієнтів, хворих на діабет;
частота невідома: гіперглікемія, гіпоглікемічна кома.
Синдром порушення секреції антидіуретичного гормону (СПСАГ, що рідко зустрічається)

Порушення з боку психіки:
часто: безсоння;
нечасто: нервозність; сплутаність свідомості, тривожність;
рідко: психотичні розлади (зокрема галюцинації, параноя), депресія, ажитація, незвичайні сновидіння, нічні жахи;
частота невідома: психотичні реакції із самодеструктивною поведінкою, включаючи суїцидальну спрямованість мислення чи дій.

З боку нервової системи:
часто: головний біль, запаморочення;
нечасто: сонливість, тремор, дисгевзія (суб'єктивний розлад смаку);
рідко: конвульсії, парестезії;
невідомо: сенсорна або сенсомоторна периферична нейропатія, паросмія (порушення нюху), включаючи аносмію (відсутність нюху), дискінезія, екстрапірамідні розлади, агевзія (втрата смаку), синкопе, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія.

З боку органів зору:
рідко: зорові порушення, такі як затуманювання зору, нечіткість зору;
Частота невідома: тимчасова втрата зору.
Були повідомлення про випадки відшарування сітківки (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку органів слуху та вушного лабіринту*:
нечасто: вертиго;
рідко: порушення слуху;
частота невідома: дзвін у вухах, втрата слуху.

З боку серця:
рідко: тахікардія, серцебиття;
частота невідома: шлуночкова тахікардія, що може призвести до зупинки серця, шлуночкова тахікардія torsade de pointes (спостерігалися переважно у пацієнтів з факторами ризику подовження інтервалу QT), подовження інтервалу QT на ЕКГ (див. розділи «Особливості застосування.» Подовження інтервалу) .

Васкулярні розлади:
рідко: артеріальна гіпотензія.

З боку дихальної системи:
нечасто: бронхоспазм;
частота невідома: диспное, алергічний пневмоніт.

З боку шлунково-кишкового тракту
часто: діарея, нудота, блювання;
нечасто: біль у животі, диспепсія, здуття живота, запор;
частота невідома: геморагічна діарея, яка в дуже поодиноких випадках може свідчити про ентероколіт, включаючи псевдомембранозний коліт, панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи
часто: підвищення показників печінкових ферментів (АЛТ/АСТ, лужна фосфатаза, ГГТП);
нечасто: підвищення білірубіну крові;
частота невідома: жовтяниця та тяжке ураження печінки, включаючи випадки гострої печінкової недостатності (іноді летальні), переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями, гепатит.

З боку шкіри та підшкірних тканин:
нечасто: висипання, свербіж, кропив'янка, гіпергідроз;
частота невідома: токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса - Джонсона, медикаментозна реакція з еозинофілією та системними симптомами (DRESS, рідко зустрічається), локалізований висип на шкірі, викликаний лікарськими засобами (див. розділ «Особливо еритема, васкуліт, стоматит
Реакції з боку шкіри та слизових оболонок можуть виникати навіть після застосування першої дози препарату.

З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини*:
нечасто: артралгія, міалгія;
рідко: ураження сухожиль, у тому числі їх запалення (тендиніт, наприклад ахіллова сухожилля), м'язова слабкість, яка може мати особливе значення для хворих на тяжку міастенію gravis;
частота невідома: рабдоміоліз, розрив сухожилля (наприклад, ахіллова), розриви зв'язок, розриви м'язів, артрит.

З боку нирок та сечовидільної системи:
нечасто: підвищено показники креатиніну у сироватці крові;
рідко: гостра ниркова недостатність (наприклад, внаслідок інтерстиціального нефриту).

Загальні розлади:
нечасто: астенія;
рідко: - підвищення температури тіла (пірексія);
частота невідома: біль (включаючи біль у спині, грудях та кінцівках).

Серед інших небажаних побічних ефектів, пов'язаних із прийомом фторхінолону, напади порфірії у пацієнтів із наявністю порфірії.

* У дуже рідкісних випадках у пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони, незалежно від віку та наявності факторів ризику, виникали тривалі (протягом кількох місяців або років), що інвалідизують та потенційно незворотні серйозні побічні реакції, які впливали на різні системи організму (у тому числі тендиніт, розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, порушення ходи, невропатії, пов'язані з парестезією, депресія, втома, порушення пам'яті, порушення сну, порушення слуху, зору, смаку та запаху).

** Повідомлялося про випадки аневризми та диссекції аорти, іноді ускладнених розривом (включаючи летальні випадки), та регургітацію/недостатність будь-якого з клапанів серця у пацієнтів, які отримували фторхінолони (див. розділ «Особливості застосування»).

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці за температури не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 5 або 10 таблеток у блістері, по 1 блістеру у пачці.

Категорія відпуску з аптеки

За рецептом.