Інструкція до препарату Флоксіум 500 мг розчин для інфузій 100 мл №1

Флоксіум (Floxium) інструкція по застосуванню

Склад

діюча речовина: левофлоксацин;

• 100 мл розчину містять левофлоксацин. гемігідрату – 512,46 мг, у перерахунку на левофлоксацин – 500,0 мг;

допоміжні речовини: натрію хлорид; натрію гідроксид; кислота хлористоводнева концентрована; вода для ін'єкцій.

Лікарська форма

Розчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин від жовтого до зеленувато-жовтого кольору.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Фторхінолони.

Код АТХ J01М А12.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Левофлоксацин – синтетичний антибактеріальний засіб із групи фторхінолонів, S-енантіомер рацемічної суміші лікарського засобу офлоксацину.

Механізм дії. Як антибактеріальний препарат із групи фторхінолонів левофлоксацин діє на комплекс ДНК ДНК-гіразу та топоізомеразу IV.
Співвідношення фармакокінетика/фармакодинаміка. Ступінь бактеріальної активності левофлоксацину залежить від співвідношення максимальної концентрації у сироватці крові (Сmax) або площі під фармакокінетичною кривою (АUC) та мінімальною інгібуючою концентрацією (МІК).

Механізм резистентності

Стійкість до левофлоксацину набувається у вигляді ступінчастого процесу мутації цільового сайту в обох типах топоізомерази II, ДНК гірази та топоізомерази IV. Інші механізми резистентності, такі як бар'єрне проникнення (поширене з Pseudomonas) та механізми відтоку, можуть також впливати на чутливість до левофлоксацину.

Встановлено перехресну резистентність між левофлоксацином та іншими фторхінолонами.

Завдяки механізму дії зазвичай немає перехресної резистентності між левофлоксацином та іншими класами антибактеріальних препаратів.

Граничні значення

Рекомендовані Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості (EUCAST) граничні значення МІК для левофлоксацину, що відокремлюють чутливі мікроорганізми від мікроорганізмів з проміжною чутливістю (помірно резистентних) та мікроорганізми з проміжною чутливістю від резистентних мікроорганізмів.

Таблиця 1

Клінічні граничні значення МІК EUCAST для левофлоксацину (версія 2.0, 2012-01-01)

Патоген	Чутливі	Резистентні
Enterobacteriacae	≤ 1 мг/л	> 2 мг/л
Pseudomonas spp.	≤ 1 мг/л	> 2 мг/л
Acinetobacter spp.	≤ 1 мг/л	> 2 мг/л
Staphylococcus spp.	≤ 1 мг/л	> 2 мг/л
S. pneumonia 1	≤ 2 мг/л	> 2 мг/л
Streptococcus A, B, C, G	≤ 1 мг/л	> 2 мг/л
H. influenzae 2,3	≤ 1 мг/л	> 1 мг/л
M. catarrhalis 3	≤ 1 мг/л	> 1 мг/л
Граничні значення, не пов'язані з видами 4	≤ 1 мг/л	> 2 мг/л
1. Граничні значення стосуються лікування левофлоксацином у високих дозах. 2. Низький рівень резистентності до фторхінолонів (МІК ципрофлоксацину 0,12 – 0,5 мг/л) може мати місце, але немає доказів клінічного значення цієї резистентності для інфекцій дихальних шляхів, спричинених H. influenzae . 3. Штами з величинами МІК, вищими від межового значення, є дуже рідкісними або про них ще не повідомлялося. Тести на ідентифікацію та антитимікробну чутливість на будь-якому такому ізоляті слід повторити, і якщо результат буде підтверджено, відправити ізолят у відповідну лабораторію. Хоча дані щодо клінічної відповіді для підтверджених ізолятів із МІК вище поточного резистентного граничного значення, про них слід повідомити як про резистентні. 4. Граничні значення застосовуються до пероральної дози від 500 мг х 1 до 500 мг х 2 та внутрішньовенно від 500 мг х 1 до 500 мг х 2.

Поширеність резистентності може варіювати географічно та згодом для окремих видів та бажано отримувати локальну інформацію про резистентність мікроорганізмів, особливо при лікуванні важких інфекцій. У разі потреби слід звертатися за порадою до фахівця, коли місцева поширеність резистентності така, коли користь препарату щонайменше для деяких типів інфекцій сумнівна.

Антибактеріальний спектр

Зазвичай чутливі види

Аеробні грампозитивні бактерії

Bacillus anthracis, Staphylococcus aureus метицилінчутливий, Staphylococcus saprophyticus, Streptococci груп С і G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes.

Аеробні грамнегативні бактерії

Eikenella corrodens, Haemophilus influenzae, Haemophilus para-influenzae, Klebsiella oxytoca, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri.

Анаеробні бактерії

Peptostreptococcus.

Інші

Chlamydophila pneumoniae, Chlamydophila psittaci, Chlamidia trachomatis, Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum.

Види, для яких набута (вторинна) резистентність може бути проблематичною

Аеробні грампозитивні бактерії

Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus метицилінрезистентний*, коагулазо-негативний Staphylococcus haemolyticus.

Аеробні грамнегативні бактерії

Acinetobacter baumannii, Citrobacter freundii, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Morganella morganii, Proteus mirabilis, Providencia stuartii, Pseudomonas aerugincens, Serrat.

Анаеробні бактерії

Bacteroides fragilis.

Природно резистентні штами

Аеробні грампозитивні бактерії

Enterococcus faecium.

* Метицилінрезистентний S. aureus, з великою ймовірністю, може мати загальну резистентність до фторхінолонів, у тому числі левофлоксацину.

Фармакокінетика

Абсорбція

Прийнятий перорально левофлоксацин швидко і майже повністю всмоктується, пік концентрації в плазмі досягається через 1-2 години після прийому. Абсолютна біодоступність становить приблизно 99-100%. Рівноважний стан досягається протягом 48 годин при режимі дозування 500 мг 1 або 2 рази на день.

Розподіл

Приблизно 30-40% левофлоксацину пов'язують із білками сироватки крові. Середній об'єм розподілу левофлоксацину становить близько 100 л після одноразової дози та 500 мг повторних доз, що вказує на широкий розподіл тканин організму.

Проникнення в тканини та рідини організму

Левофлоксацин продемонстрував проникнення в слизову оболонку бронхів, бронхіальний секрет тканин легень, альвеолярні макрофаги, легеневу тканину, шкіру (рідина пухирів), тканину простати та сечу. Однак левофлоксацин погано проникає у цереброспінальну рідину.

Біотрансформація

Левофлоксацин метаболізується дуже незначно, метаболітами є дисметил-левофлоксацин та левофлоксацин N-оксид. Ці метаболіти становлять менше 5% від кількості препарату, що виділяється із сечею. Левофлоксацин є стереохімічно стабільним і не підлягає інверсії хіральної структури.

Висновок

Після перорального та внутрішньовенного введення левофлоксацин виводиться з плазми відносно повільно (період напіввиведення становить 6-8 годин). Виводиться зазвичай нирками (понад 85% введеної дози).

Лінійність

Левофлоксацин слідує лінійній фармакокінетиці в діапазоні 50-1000 мг.

Пацієнти з нирковою недостатністю

На фармакокінетику левофлоксацину впливає ступінь ниркової недостатності. При зниженні функції нирок знижується нирковий висновок та кліренс, а періоди напіввиведення збільшуються, як видно з таблиці 2.

Таблиця 2

Фармакокінетика при нирковій недостатності після одноразового прийому левофлоксацину у дозі 500 мг

Кліренс креатиніну (мл/хв)	< 20	20-49	50-80
Нирковий кліренс (мл/хв)	13	26	57
Період напіввиведення (годинник)	35	27	9

Пацієнти похилого віку

Немає значних відмінностей у фармакокінетиці левофлоксацину у молодих пацієнтів та пацієнтів похилого віку, крім відмінностей, пов'язаних із кліренсом креатиніну.

Гендерні відмінності

Окремий аналіз пацієнтів жіночої та чоловічої статі продемонстрував незначні відмінності у фармакокінетиці левофлоксацину залежно від статі. Немає доказів те, що ці гендерні відмінності клінічно значущі.

Клінічні властивості

Показання

Флоксіум, розчин для інфузій призначений для лікування наступних інфекційних захворювань у дорослих:

• негоспитальна пневмонія.
• ускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин.

Стосовно вищезазначених інфекційних захворювань левофлоксацин слід призначати лише у випадках недостатньої ефективності інших антибактеріальних лікарських засобів, які переважно застосовують для початкового лікування цих інфекцій.

• гострий пієлонефрит та ускладнені інфекції сечовивідних шляхів.
• Хронічний бактеріальний простатит.
• Легенева форма сибірки: постконтактна профілактика та радикальне лікування.

Необхідно враховувати офіційні рекомендації щодо належного використання антибактеріальних засобів.

Протипоказання Флоксіуму

Флоксіум, розчин для інфузій, не призначати у таких випадках:

• підвищена чутливість до активного фармацевтичного інгредієнта або до інших хінолонів або до інших компонентів лікарського засобу;
• епілепсія;
• порушення з боку сухожиль після застосування фторхінолонів;
• діти та підлітки;
• вагітність;
• період годування груддю.

Особливі заходи безпеки

Лише для одноразового використання. Викиньте невикористаний розчин.
Перед введенням лікарський засіб слід візуально перевіряти на наявність частинок та знебарвлення. Слід використовувати лише прозорий розчин зеленувато-жовтого кольору без окремих частинок. Левофлоксацин, розчин для інфузії, слід використовувати негайно (протягом 3 годин) після перфорації гумової пробки, щоб запобігти будь-якому бактеріальному зараженню. При інфузії необхідності захисту від світла немає.

Даний лікарський засіб можна вводити окремо або з наступними розчинами: 0,9% розчин натрію хлориду, 5% ін'єкція декстрози; 2,5% розчин декстрози у розчині Рінгера; багатокомпонентні розчини для парентерального живлення (амінокислоти, вуглеводи, електроліти) Хімічна та фізична сумісність левофлоксацину, розчину для інфузій, з вищезгаданими розчинами була продемонстрована протягом 4 годин у кімнатних умовах.
Інформацію про несумісність див. у розділі «Несумісність».

Термін придатності флакона після вилучення його із зовнішньої упаковки становить 3 дні (в умовах освітлення у приміщенні).

Після першого відкриття з мікробіологічної точки зору, лікарський засіб слід використовувати негайно. Якщо препарат не використовувати одразу, відповідальність за терміни та умови зберігання ліків під час використання несе користувач.

Будь-який невикористаний лікарський засіб або відходи слід утилізувати відповідно до місцевих вимог.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та іншими видами взаємодій

Вплив інших лікарських засобів на левофлоксацин.

Теофілін, фенбуфен або подібні нестероїдні протизапальні лікарські засоби

У ході клінічного дослідження не було виявлено фармакокінетичної взаємодії левофлоксацину з теофіліном. Однак можливе суттєве зниження судомного порогу при одночасному застосуванні хінолонів з теофіліном, нестероїдними протизапальними препаратами та іншими засобами, що зменшують судомний поріг. Концентрація левофлоксацину за наявності фенбуфену була приблизно на 13% вищою, ніж при прийомі тільки левофлоксацину.

Пробенецид та циметидин

Пробенецид та циметидин статистично достовірно впливають на виведення левофлоксацину. Нирковий кліренс левофлоксацину знижується за наявності циметидину на 24% та пробенециду на 34%. Це тому, що обидва препарати здатні блокувати канальцеву секрецію левофлоксацину. Однак при дозах, випробуваних у ході дослідження, не ймовірно, щоб статистично значущі кінетичні відмінності мали клінічну значущість. Слід з обережністю ставитись до одночасного застосування левофлоксацину з лікарськими засобами, що впливають на канальцеву секрецію, такими як пробенецид та циметидин, особливо пацієнтам з нирковою недостатністю.

Інша інформація

Клінічні фармакологічні дослідження показали, що на фармакокінетику левофлоксацину не мали жодного клінічно значущого впливу при прийомі левофлоксацину разом з карбонатом кальцію, дигоксином, глібенкламідом та ранітидином.

Вплив левофлоксацину на інші лікарські засоби

Циклоспорин

Період напіввиведення циклоспорину збільшується на 33% при одночасному застосуванні з левофлоксацином.

Антагоністи вітаміну К

При одночасному застосуванні з антагоністами вітаміну К (наприклад, варфарином) повідомлялося про підвищення коагуляційних тестів (ПЛ/міжнародного нормалізованого співвідношення) та/або кровотечі, які можуть бути виражені. З огляду на це пацієнтам, які отримують паралельно антагоністи вітаміну К, необхідно здійснювати контроль показників коагуляції (див. розділ «Особливості застосування»).

Лікарські засоби, що подовжують інтервал QT

Левофлоксацин, подібно до інших фторхінолонів, слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують лікарські засоби, відомі своєю здатністю подовжувати інтервал QT (наприклад, протиаритмічні засоби класу IА та III, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики) (див. розділ «Особливості застосування») інтервалу QT ).

Особливості застосування препарату

Слід уникати застосування левофлоксацину пацієнтам, які мали в минулому серйозні побічні реакції при використанні засобів, що містять хінолони або фторхінолони. Призначати левофлоксацин цим пацієнтам слід лише за відсутності альтернативних варіантів лікування та після ретельної оцінки користі/ризику.

Тривалі, інвалідизують та потенційно незворотні серйозні побічні реакції

У дуже рідкісних випадках у пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони, незалежно від віку та наявності факторів ризику виникали тривалі (протягом кількох місяців або років), що інвалідизують та потенційно незворотні серйозні побічні реакції, що впливають на різні системи організму (у тому числі опорно-рухову). , нервову, психічну та органи почуттів). Застосування лікарського засобу слід негайно припинити після появи перших ознак або симптомів будь-якої серйозної побічної реакції та звернутися за консультацією до лікаря.

Аневризм та дисекція аорти та регургітація / недостатність серцевого клапана серця. Епідеміологічні дослідження повідомляють про підвищений ризик аневризми та дисекції аорти, особливо у пацієнтів похилого віку та регургітації аортального та мітрального клапанів після застосування фторхінолонів. Повідомлялося про випадки аневризми та дисекції аорти, іноді ускладнені розривом (включаючи летальні випадки), та про регургітацію/недостатність будь-якого з клапанів серця у пацієнтів, які отримували фторхінолони (див. розділ «Побічні реакції»). Отже, фторхінолони слід застосовувати тільки після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик та після розгляду інших терапевтичних варіантів лікування пацієнтів з позитивним сімейним анамнезом аневризми або вродженою пороком серцевих клапанів, або у пацієнтів з існуючим діагнозом аневризми та/або дисекцією аорти, або або за наявності інших факторів ризику або сприятливих умов:

• як і для аневризми та диссекції аорти, так і при регургітації/недостатності серцевого клапана (наприклад, порушення сполучної тканини, такі як синдром Марфана або синдром Елерса-Данлоса, синдром Тернера, хвороба Бехчета, гіпертонія, ревматоїдний артрит) або додатково;
• при аневризмі та дисекції аорти (наприклад, судинні розлади, такі як артеріїт Такаясу або гігантоклітинний артеріїт, або відомий атеросклероз, або синдром Шегрена) або додатково;
• при регургітації/недостатності серцевого клапана (наприклад, інфекційний ендокардит). Ризик аневризми та дисекції аорти та їх розрив може бути підвищений у пацієнтів, які одночасно одержують системні кортикостероїди.

У разі появи раптового болю у животі, грудях чи спині пацієнтам слід негайно звернутися до лікаря у відділення невідкладної допомоги. Пацієнтам слід рекомендувати негайно звертатися за медичною допомогою у разі гострої задишки, нового нападу серцебиття або розвитку набряку живота або нижніх кінцівок.

Тривалість введення

не менше 30 хвилин для 250 мг розчину для інфузій та 60 хвилин для 500 мг розчину для інфузій препарату Флоксіум. Щодо офлоксацину відомо, що при інфузії можуть спостерігатися тахікардія та тимчасове зниження артеріального тиску. У поодиноких випадках може спостерігатися, як наслідок, різке зниження артеріального тиску, циркуляторний колапс. Якщо під час введення левофлоксацину (l ізомеру офлоксацину) спостерігається виражене зниження артеріального тиску, введення препарату слід негайно припинити.

Метицилінрезистентний золотистий стафілокок (MRSA)

Метицилінрезистентний золотистий стафілокок, ймовірно, має перехресну резистентність до фторхінолонів, у тому числі до левофлоксацину. Тому левофлоксацин не рекомендується застосовувати для лікування відомих або підозрюваних MRSA інфекцій, якщо результати лабораторних досліджень не підтвердять чутливість до левофлоксацину (див. розділ Фармакодинаміка).

Резистентність E. coli, найпоширенішого збудника інфекцій сечових шляхів, до фторхінолонів варіює у різних регіонах. При призначенні левофлоксацину лікарям слід зважати на місцеву поширеність резистентності E. coli до фторхінолонів.

Легенева форма сибірки: клінічна практика базується на in vitro даних чутливості Bacillus anthracis, а також на експериментальних даних досліджень на тваринах разом з обмеженими даними досліджень у людини. Лікарям слід звертатися до узгоджених національних та/або міжнародних документів щодо лікування сибірки.

Тендиніт та розрив сухожиль

Тендиніт та розрив сухожилля (зокрема ахіллового сухожилля), іноді двосторонній, можуть виникати вже протягом 48 годин після початку лікування хінолонами та фторхінолонами та, як повідомлялося, навіть протягом декількох місяців після припинення лікування у пацієнтів, які отримували добові дози 1000 мг левофлоксацину. Ризик розвитку тендиніту та розриву сухожилля збільшується у пацієнтів похилого віку, пацієнтів з порушеннями функції нирок, пацієнтів з трансплантованими органами та пацієнтів, які одночасно лікувались кортикостероїдами. Таким чином, слід уникати одночасного застосування кортикостероїдів.

При перших ознаках тендиніту (наприклад, болючий набряк, запалення) лікування препаратом слід припинити, а також розглянути альтернативне лікування. Пошкоджену кінцівку слід лікувати належним чином (наприклад, іммобілізація). Кортикостероїди слід застосовувати при виникненні ознак тендинопатії.

Захворювання, спричинені Clostridium difficile

Діарея, особливо у важких випадках, персистуюча та/або геморагічна, що виникає під час або після лікування левофлоксацином (іноді через кілька тижнів після лікування) може бути симптомом хвороби, спричиненої Clostridium difficile (CDAD). Ступінь тяжкості CDAD варіює від слабкого до стану, що загрожує життю. Найбільш тяжкою формою є псевдомембранозний коліт. Тому важливо розглянути цей діагноз у хворих, у яких розвивається серйозний пронос під час лікування або після лікування левофлоксацином. Якщо виникають підозри на псевдомембранозний коліт, слід негайно припинити введення левофлоксацину та розпочати відповідне лікування. Засоби, що гнітять моторику кишечника, протипоказані в цій клінічній ситуації.

Пацієнти, схильні до суду

Хінолони можуть знижувати судомний поріг та викликати судоми. Левофлоксацин протипоказаний пацієнтам з епілепсією в анамнезі та, як і у випадку з іншими хінолонами, його слід застосовувати з надзвичайною обережністю пацієнтам, схильним до судом, таким як пацієнти з попередніми ураженнями центральної нервової системи або при одночасному прийомі лікарських засобів, що знижують церебральний судомний поріг. , наприклад теофілін (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У разі нападів судом лікування левофлоксацином слід припинити.

Пацієнти з недостатністю глюкозо6фосфатдегідрогенази

Пацієнти з латентними або дефектами активності глюкозо6- фосфатдегідрогенази можуть бути схильні до гемолітичних реакцій при лікуванні антибактеріальними засобами групи хінолонів, тому левофлоксацин ним слід застосовувати з обережністю і постійно контролювати ризик виникнення гемолізу.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Оскільки левофлоксацин виводиться переважно нирками, потрібна корекція дози для хворих з нирковою недостатністю (див. «Спосіб застосування та дози»).

Реакції підвищеної чутливості (гіперчутливість)

Лівофлоксацин може іноді викликати серйозні, потенційно летальні реакції підвищеної чутливості (наприклад, ангіоневротичний набряк аж до анафілактичного шоку) після застосування початкової дози (див. розділ «Побічні реакції»). У цьому випадку пацієнтам слід негайно припинити лікування та звернутися до лікаря або викликати швидку допомогу для організації відповідних невідкладних заходів.

Тяжкі реакції з боку шкіри

При застосуванні левофлоксацину повідомлялося про важкі реакції з боку шкіри, включаючи токсичний епідермальний некроліз (ТЕН, також відомий як синдром Лайєлла), синдром Стівенса — Джонсона (ССД) та медикаментозну реакцію з еозинофілією та системними симптомами (DRESS), які можуть бути летальними. Перед початком лікування пацієнтів слід попередити про ознаки та симптоми виражених шкірних реакцій та уважно відстежувати їх. Якщо з'являються ознаки та симптоми, що свідчать про ці реакції, слід припинити лікування левофлоксацином та розглянути альтернативне лікування. Якщо при застосуванні левофлоксацину у пацієнтів виникли такі реакції, як ССД, TЕН або DRESS, то такому пацієнту в жодному разі не слід повторно призначити лікування левофлоксацином.

Коливання рівнів глюкози у крові

Як і при застосуванні інших хінолонів, повідомлялося про коливання рівнів глюкози в крові, включаючи випадки гіперглікемії та гіпоглікемії, особливо у пацієнтів, хворих на цукровий діабет, які отримували супутню терапію гіпоглікемічними пероральними засобами (наприклад глибенкламідом) або інсуліном. Повідомлялося про випадки гіпоглікемічної коми. Рекомендується ретельне спостереження за рівнями глюкози у крові у пацієнтів, хворих на цукровий діабет (див. розділ «Побічні реакції»).

Профілактика фотосенсибілізації

Хоча фотосенсибілізація виникає дуже рідко при прийомі левофлоксацину, щоб уникнути пацієнтів, не рекомендується без особливої необхідності піддаватися впливу сильних сонячних променів або штучного УФ випромінювання (наприклад, лампи штучного ультрафіолетового випромінювання або солярію). під час лікування та протягом 48 годин після припинення лікування.

Пацієнти, які отримували антагоністи вітаміну К

Через можливе збільшення показників коагуляційних тестів (ПЛ/міжнародного нормалізованого співвідношення) та/або кровотечі у пацієнтів, які приймали Флоксіум у поєднанні з антагоністом вітаміну К (наприклад варфарином), слід спостерігати за коагуляційними тестами, якщо ці лікарські засоби застосовувати одночасно (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій").

Психотичні реакції Повідомлялося про виникнення психотичних реакцій у пацієнтів, які приймали хінолони, включаючи левофлоксацин. У дуже поодиноких випадках вони прогресували до суїцидальних думок та самодеструктивної поведінки, іноді тільки після прийому єдиної дози левофлоксацину (див. розділ «Побічні реакції»). Якщо у пацієнта виникають ці реакції, прийом левофлоксацину слід припинити та провести симптоматичну терапію. Рекомендується з обережністю застосовувати левофлоксацин пацієнтам із психотичними розладами та пацієнтам із психічними захворюваннями в анамнезі.

Подовження інтервалу QT

Слід з обережністю застосовувати фторхінолони, включаючи левофлоксацин, пацієнтам з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT, такими як, наприклад:

• уроджений синдром подовження інтервалу QT;
• супутнє застосування лікарських засобів, відомих своєю здатністю подовжувати інтервал QT (наприклад, протиаритмічні засоби класу ІА та ІІІ, трициклічних антидепресантів, макролідів, нейролептиків);
• нескоректований електролітний дисбаланс (наприклад гіпокаліємія, гіпомагніємія);
• літній вік та жіноча стать – ці пацієнти можуть мати підвищену чутливість до препаратів, що подовжують інтервал QT;
• хвороба серця (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія) (див. розділ "Спосіб застосування та дози", "Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій", "Побічні реакції", "Передозування").

Периферична нейропатія. Відомо про виникнення сенсорної або сенсомоторної периферичної нейропатії, що призводить до парестезії, гіпестезії, дизестезії або слабкості у пацієнтів, які приймали фторхінолони, включаючи левофлоксацин. Якщо у пацієнта спостерігаються такі симптоми нейропатії, як біль, печіння, поколювання, оніміння або слабкість, прийом левофлоксацину слід припинити та звернутися до лікаря, щоб запобігти виникненню незворотного стану.

Опіати

У пацієнтів, які отримували левофлоксацин, визначення опіатів у сечі може дати хибно-позитивний результат. Може виникнути потреба підтвердити позитивні результати опіатів за допомогою більш специфічних методів.

Гепатобіліарні порушення

Повідомлялося про випадки некротичного гепатиту, аж до загрозливого життя печінкової недостатності при прийомі левофлоксацину переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями, наприклад, сепсисом (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам слід рекомендувати припинити лікування та звернутися до лікаря, якщо виникають такі прояви та симптоми хвороби печінки як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж чи біль у ділянці живота.

Загострення міастенії гравіс

Фторхінолони, у тому числі левофлоксацин, викликають нервово-м'язову блокаду та призводять до загострення м'язової слабкості у пацієнтів з міастенією гравіс. Серйозні побічні реакції, встановлені в постмаркетинговому періоді, включаючи летальні випадки та потребу респіраторної підтримки, пов'язані з використанням фторхінолонів у хворих з міастенією гравіс. Левофлоксацин не рекомендується застосовувати пацієнтам з міастенією гравіс в анамнезі.

Порушення зору

Якщо порушується зір або є якийсь вплив на очі, слід негайно звернутися до окуліста (див. розділи «Побічні реакції» та «Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами»).

Суперінфекція

Застосування левофлоксацину, особливо протягом тривалого часу, може спричинити надмірне зростання нечутливих до дії препарату мікроорганізмів. Якщо суперінфекція виникає під час терапії, слід вжити відповідних заходів.

Левофлоксацин може пригнічувати зростання Mycobacterium tuberculosis, тому може давати хибно-негативні результати в бактеріологічній діагностиці туберкульозу.

Цей лікарський засіб містить 371 мг натрію у 100 мл розчину. Слід бути обережним при застосуванні пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту.

Це слід враховувати пацієнтам, які дотримуються дієти з контролем вмісту натрію та у випадках, коли потрібне обмеження споживання води.
Без зовнішнього пакування препарат зберігати 3 дні при кімнатному освітленні.
Після першої перфорації пробки слід використовувати розчин негайно.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Кількість досліджень застосування левофлоксацину у період вагітності обмежена. Дослідження на тваринах не вказують на прямий чи непрямий шкідливий вплив на репродуктивну токсичність. Однак через відсутність досліджень впливу на організм людини та на основі експериментальних даних, що вказують на ризик пошкодження фторхінолонами суглобового хряща в організмі, що росте, левофлоксацин не можна призначати вагітним (див. розділ «Протипоказання»).

Годування груддю

Левофлоксацин протипоказаний жінкам, що годують груддю. Недостатньо інформації про екскрецію левофлоксацину до грудного молока, хоча інші фторхінолони проникають у грудне молоко. Через відсутність досліджень впливу на організм людини і на основі експериментальних даних, що вказують на ризик пошкодження фторхінолонами суглобового хряща в організмі, що росте, левофлоксацин не можна призначати жінкам, які годують груддю (див. розділ «Протипоказання»).

Фертильність

Левофлоксацин не призводить до погіршення фертильності чи репродуктивної функції у щурів.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами

Деякі небажані ефекти (наприклад, запаморочення/вертиго, сонливість, порушення зору) можуть порушувати здатність пацієнта до концентрації уваги та реакції, а, отже, можуть становити ризик у ситуаціях, коли ці здібності мають особливе значення (наприклад, керування автомобілем або робота з механізмами) ).

Спосіб застосування та дози Флоксіум

Левофлоксацин, розчин для інфузій повільно вводити внутрішньовенною інфузією 1 або 2 рази на добу. Дозування залежить від типу та тяжкості інфекції та чутливості передбачуваного збудника інфекції. Можна перейти від початкового внутрішньовенного застосування левофлоксацину до відповідного перорального прийому відповідно до інструкції з медичного застосування лікарського засобу у формі таблеток, покритих плівковою оболонкою, виходячи зі стану пацієнта. З урахуванням біологічної еквівалентності пероральної та парентеральної форм можливе однакове дозування.

Спосіб застосування

Для введення левофлоксацину рекомендуються такі дозування:

Таблиця 3
Дозування для хворих з нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну > 50 мл/хв)

Показання	Кількість введень на добу (відповідно до тяжкості)	Тривалість лікування 1
Негоспітальні пневмонії	500 мг 1 раз на добу або двічі	7-14 днів
Гострий пієлонефрит	500 мг 1 раз на добу	7-10 днів
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів	500 мг 1 раз на добу	7-14 днів
Хронічний бактеріальний простатит	500 мг 1 раз на добу	28 днів
Ускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин	500 мг 1 раз на добу або двічі	7-14 днів
Легенева форма сибірки	500 мг 1 раз на добу	8 тижнів

1 Тривалість лікування включає внутрішньовенний та пероральний прийом.

Час переходу від внутрішньовенного застосування до перорального прийому залежить від клінічної картини, але зазвичай триває від 2 до 4 днів.

Таблиця 4

Дозування для дорослих пацієнтів з порушеною функцією нирок, які мають кліренс креатиніну < 50 мл/хв.

	Режим дозування
	250 мг/24 години	500 мг/24 години	500 мг/12 годин
Кліренс креатиніну	перша доза: 250 мг	перша доза: 500 мг	перша доза: 500 мг
50-20 мл/хв	потім: 125 мг/24 годин	потім: 250 мг/24 годин	потім : 250 мг/12 годин
19-10 мл/хв	потім: 125 мг/48 годин	потім: 125 мг/24 годин	потім: 125 мг/12 годин
<10 мл/хв (у тому числі гемодіаліз та ХАПД) 1	потім: 125 мг/48 годин	потім: 125 мг/24 годин	потім: 125 мг/24 годин

1. Після гемодіалізу або хронічного амбулаторного перитонеального діалізу (ХАПД) додаткові дози не потрібні.

Дозування для пацієнтів із порушеною функцією печінки

Корекція дози не потрібна, оскільки левофлоксацин значною мірою метаболізується у печінці та виводиться в основному через нирки.

Дозування для пацієнтів похилого віку

Якщо ниркова функція не порушена, немає необхідності коригувати дозу у хворих похилого віку (див. розділ «Особливості застосування»).

Спосіб застосування

Флоксіум, розчин для інфузій, призначений лише для повільної внутрішньовенної інфузії. Розчин вводити 1 раз чи двічі на день. Час інфузії Флоксіум становить не менше 30 хвилин для дозування 250 мг або 60 хвилин для дозування 500 мг (див. також розділ «Особливості застосування»).

Для отримання інформації про несумісність препарату Флоксіум з іншими інфузійними розчинами див. розділ «Несумісність», а щодо сумісності див. розділ «Особливі заходи безпеки».

Діти

Застосування препарату протипоказане дітям, оскільки не виключено пошкодження суглобового хряща.

Передозування

Згідно з дослідженнями токсичності на тваринах або клінічних фармакологічних дослідженнях, проведених при застосуванні доз вище терапевтичних, найбільш серйозні ознаки, яких слід очікувати після гострого передозування левофлоксацину, розчин для інфузій, є симптоми з боку центральної нервової системи, такі як сплутаність свідомості, запаморочення, порушення свідомості та судомні напади, подовження інтервалу QT.

Під час постмаркетингових досліджень спостерігалися такі побічні дії з боку ЦНС, як сплутаність свідомості, конвульсії, галюцинації та тремор.
Лікування. У випадках передозування проводитиме симптоматичне лікування. Необхідно проводити моніторинг ЕКГ, оскільки існує можливість подовження інтервалу QT. Гемодіаліз, у тому числі перитонеальний діаліз та хронічний амбулаторний перитонеальний діаліз (ХАПД), не є ефективними для виведення левофлоксацину з організму. Немає жодних специфічних антидотів.

Побічні реакції Флоксіуму

Частота побічних ефектів визначалася за допомогою наступних критеріїв: дуже часто (> 1/10), часто (від >1/100 до <1/10), рідко (від > 1/1000 до <1/100), рідко (від > 1/10000 до <1/1000), дуже рідко (> 1/10000), невідомо (не можна визначити з наявних даних).

Інфекції та інвазії:
Нечасто: грибкові інфекції, включаючи інфекції, спричинені грибами Candida, проліферація інших резистентних мікроорганізмів.

З боку системи крові та лімфатичної системи:
Нечасто: лейкопенія, еозинофілія;
Рідко: тромбоцитопенія, нейтропенія;
Невідомо: агранулоцитоз, панцитопенія, гемолітична анемія.

Порушення з боку імунної системи:
Рідко: ангіоневротичний набряк, гіперчутливість;
Невідомо: анафілактичний шок, анафілактоїдний шок.
Анафілактичні та анафілактоїдні реакції можуть іноді виникати навіть після прийому першої дози.

З боку метаболізму та харчування:
Нечасто: анорексія;
Рідко: гіпоглікемія, особливо у пацієнтів із діабетом;
Невідомо: гіперглікемія, гіпоглікемічна кома. Ознаками гіпоглікемії можуть бути підвищений апетит, нервозність, підвищена пітливість, тремтіння кінцівок. Синдром порушення секреції антидіуретичного гормону (СПСАГ, що рідко зустрічається).

З боку психіки:
Часто: безсоння;
Нечасто: нервозність; сплутаність свідомості, тривожність;
Рідко: психотичні розлади (зокрема галюцинації, параноя), депресія, ажитація, незвичайні сновидіння, нічні кошмари;
Невідомо: психотичні реакції із самодеструктивною поведінкою, включаючи суїцидальну спрямованість мислення чи дій.

З боку нервової системи:
Часто: головний біль, запаморочення;
Нечасто: сонливість, тремор, дисгевзія (суб'єктивний розлад смаку);
Рідко: конвульсії, парестезії;
Невідомо: сенсорна або сенсомоторна периферична нейропатія, паросмія (порушення нюху), включаючи аносмію (відсутність нюху), дискінезія, екстрапірамідні розлади, агевзія (втрата смаку), синкопе, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія.

З боку органів зору*:
Рідко: зорові порушення, такі як затуманювання зору, нечіткість зору;
Невідомо: тимчасова втрата зору.
Були повідомлення про випадки відшарування сітківки (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку органів слуху та вушного лабіринту*:
Нечасто: вертиго;
Рідко: порушення слуху;
Невідомо: порушення слуху, втрата слуху.

З боку серця**:
Рідко: тахікардія, серцебиття;
Невідомо: шлуночкова тахікардія, що може призвести до зупинки серця, шлуночкова тахікардія (torsade de pointes) спостерігалися переважно для пацієнтів з факторами ризику подовження QT інтервалу, подовження інтервалу QT на електрокардіограмі (див. розділи «Особливості застосування» (Довжина інтервалу ) "Передозування").

Васкулярні розлади**:
Часто: флебіт;
Рідко: гіпотензія.

Порушення з боку органів дихання:
Нечасто: диспное;
Невідомо: бронхоспазм, алергічний пневмоніт.

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту:
Часто: діарея, нудота, блювання;
Нечасто: біль у животі, диспепсія, здуття живота, запори;
Невідомо: геморагічна діарея, яка в окремих випадках може свідчити про ентероколіт, включаючи псевдомембранозний коліт, панкреатит.

Порушення з боку гепатобіліарної системи:
Часто: підвищення показників печінкових ферментів (АЛТ/АСТ, лужна фосфатаза, ГГТП);
Нечасто: підвищення білірубіну крові;
Невідомо: жовтяниця та тяжке ураження печінки, включаючи випадки гострої печінкової недостатності (іноді летальні), переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями, гепатит

З боку шкіри та підшкірних тканин:
Нечасто: висипання, свербіж, кропив'янка, гіпергідроз;
Невідомо: токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса — Джонсона, медикаментозна реакція з еозинофілією та системними симптомами (DRESS, рідко зустрічається), локалізований висип на шкірі, викликаний лікарськими засобами, див. розділ «Особливо, реакції фоточутливості стоматит
Реакції з боку шкіри та слизових оболонок можуть виникати навіть після застосування першої дози.

З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини*:
Нечасто: артралгія, міалгія;
Рідко: ураження сухожиль, у тому числі їх запалення (тендиніт, наприклад, ахіллового сухожилля), м'язова слабкість, яка може мати особливе значення для хворих на тяжку міастенію gravis;
Невідомо: рабдоміоліз, розрив сухожилля (наприклад, ахіллового), розриви зв'язок, розриви м'язів, артрит.

З боку нирок та сечовивідної системи:
Нечасто: підвищено показники креатиніну у сироватці крові;
Рідко гостра недостатність нирок (наприклад, внаслідок інтерстиціального нефриту).

Загальні розлади*:
Часто: реакції у місці інфузії (біль, почервоніння);
Нечасто: астенія;
Рідко: підвищення температури тіла (пірексія);
Невідомо: біль (включаючи біль у спині, грудях та кінцівках).

Серед інших небажаних побічних ефектів, що асоціюються з прийомом фторхінолону, є напади порфірії у пацієнтів з наявністю порфірії.

* У дуже рідкісних випадках у пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони, незалежно від віку та наявності факторів ризику, виникали тривалі (протягом кількох місяців або років), що інвалідизують та потенційно незворотні серйозні побічні реакції, що впливають на різні системи організму (у тому числі тендиніт) , розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, порушення ходи, невропатії, пов'язані з парестезією, депресія, втома, порушення пам'яті, порушення сну, порушення слуху, зору, смаку та запаху).

** У пацієнтів, які отримували фторхінолони, повідомлялося про випадки аневризми та диссекції аорти, іноді ускладнених розривом (включаючи летальні випадки), та регургітацію/недостатність будь-якого з клапанів серця (див. розділ «Особливості застосування»).

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці за температури не вище 25 ºС.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність

Розчин для інфузій Флоксіум не слід змішувати з гепарином або лужними розчинами (наприклад, гідрокарбонатом натрію). Перелік розчинів, сумісних із препаратом – див. розділ «Особливі заходи безпеки».

Упаковка

по 100 мл у пляшці; по 1 пляшці у пачці.

Категорія відпуску з аптеки

За рецептом.