Інструкція до препарату Ципрофлоксацин Євро 500 мг таблетки №10

Ципрофлоксацин Євро (Ciprofloxacin Euro) інструкція по застосуванню

Склад

діюча речовина: ciprofloxacin;

• 1 таблетка по 250 мг містить 297 мг ципрофлоксацину. гідрохлориду, що відповідає 250 мг ципрофлоксацину;
• 1 таблетка по 500 мг містить 594 мг ципрофлоксацину. гідрохлориду, що відповідає 500 мг ципрофлоксацину;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний, крохмальгліколят натрію (тип А), крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат, тальк, Опадрі білий 33G28707.

Лікарська форма

Таблетки, покриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою від білого до жовтувато-білого кольору (по 250 мг); таблетки у формі капсул, покриті плівковою оболонкою, зі штрихом з одного боку, від білого до жовтувато-білого кольору (по 500 мг).

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного використання. Група фторхінолонів. Код ATX J01M A02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Механізм дії

Ципрофлоксацин in vitro виявляє високу ефективність щодо широкого спектру грамнегативних та грампозитивних збудників. Механізм антибактеріальної дії обумовлений здатністю ципрофлоксацину пригнічувати топоізомерази II типу (ДНК-гіразу та топоізомеразу IV), які необхідні у багатьох процесах життєвого циклу ДНК, таких як реплікація, транскрипція, репарація та рекомбінація.

Ефективність головним чином залежить від співвідношення між максимальною концентрацією у сироватці крові (C max ) та мінімальною інгібіторною концентрацією (МІК) ципрофлоксацину для бактеріального патогену та значення площі під кривою (AUC) та МІК.

Резистентність до ципрофлоксацину in vitro зазвичай пов'язана з мутаціями сайту-мішені, що виникають у бактеріальних топоізомеразах та ДНК-гіразі шляхом багатоступінчастих мутацій. Одинарні мутації можуть призвести швидше до зниження чутливості, а не до клінічної резистентності. Однак множинні мутації зазвичай викликають клінічну резистентність до ципрофлоксацину та перехресну резистентність до хінолонів.

Механізми резистентності, які інактивують інші антибіотики, такі як зниження проникності зовнішньої стінки бактерії (притаманно Pseudomonas aeruginosa) та активне виведення препарату з клітини (ефлюкс), можуть вплинути на чутливість до ципрофлоксацину. Повідомлялося про розвиток плазмідпосередньої резистентності, що кодується qnr-геном антибіотикорезистентності.

Діапазон антибактеріальної активності

Контрольні точки відокремлюють чутливі штами від штамів із середньою чутливістю, а останні – від резистентних штамів.

Рекомендації EUCAST

Мікроорганізми	Чутливі	Резистентні
Enterobacteria	£0,5 мг/л	>1 мг/л
Pseudomonas	£0,5 мг/л	>1 мг/л
Acinetobacter	£1 мг/л	>1 мг/л
Staphylococcus spp. 1	£1 мг/л	>1 мг/л
Haemophilus influenzae та Moraxella catarrhalis	£0,5 мг/л	>0,5 мг/л
Neisseria gonorrhoeae	£0,03 мг/л	>0,06 мг/л
Neisseria meningitidis	£0,03 мг/л	>0,06 мг/л
Не пов'язані з видами контрольні точки *	£0,5 мг/л	>1 мг/л

1 Staphylococcus spp. – контрольні точки для ципрофлоксацину стосуються терапії із застосуванням високих доз.

* Не пов'язані з видами контрольні точки були визначені головним чином на основі даних співвідношення фармакокінетичних та фармакодинамічних даних та не залежать від МІК для окремих видів. Вони використовуються лише для видів, які не мають власних контрольних точок, а не для тих видів, де проведення тесту на чутливість не рекомендується.

Поширеність отриманої резистентності виділених видів може змінюватись в залежності від місцевості та часу, тому необхідна місцева інформація про резистентність, особливо при лікуванні важких інфекцій. У разі потреби слід звернутися за консультацією до фахівців, коли місцева поширеність резистентності набула такого рівня, що користь від застосування засобу, принаймні щодо деяких видів інфекцій, є сумнівною.

До ципрофлоксацину загалом чутливі vitro такі пологи та види бактерій (стосовно виду Streptococcus див. розділ «Особливості застосування»):

Чутливі (зазвичай) види мікроорганізмів

Грампозитивні аеробні мікроорганізми Bacillus anthracis (1)

Грамнегативні аеробні мікроорганізми Aeromonas spp . Brucella spp. Citrobacter koseri Francisella tularensis Haemophilus ducreyi Haemophilus influenzae * Legionella spp . Moraxella catarrhalis * Neisseria meningitidis Pasteurella spp . Salmonella spp. * Shigella spp . * Vibrio spp. Yersinia pestis

Анаеробні мікроорганізми Mobiluncus

Інші мікроорганізми Chlamydia trachomatis ($) Chlamydia pneumoniae ($) Mycoplasma hominis ($) Mycoplasma pneumoniae ($)

Види, у яких можливий розвиток резистентності

Аеробні грампозитивні мікроорганізми Enterococcus faecalis ($) Staphylococcus spp . * (2)

Аеробні грамнегативні мікроорганізми Acinetobacter baumannii + Burkholderia cepacia + * Campylobacter spp. + * Citrobacter freundii * Enterobacter aerogenes Enterobacter cloacae * Escherichia coli * Klebsiella oxytoca Klebsiella pneumoniae * Morganella morganii * Neisseria gonorrhoeae * Proteus mirabilis * Proteus vulgaris * Providencia spp . Pseudomonas aeruginosa * Pseudomonas fluorescens Serratia marcescens *

Анаеробні мікроорганізми Peptostreptococcus spp . Propionibacterium acnes

Мікроорганізми, спочатку резистентні до ципрофлоксацину

Аеробні грампозитивні мікроорганізми Actinomyces Enteroccus faecium Listeria monocytogenes

Аеробні грамнегативні мікроорганізми Stenotrophomonas maltophilia

Анаеробні мікроорганізми За винятком зазначених вище

Інші мікроорганізми Mycoplasma genitalium Уреаплазма urealitycum

* Клінічна ефективність продемонстрована щодо чутливих ізолятів за затвердженими клінічними показаннями. + Показник резистентності ≥ 50 % в одній або більше країнах ЄС. ($) Природна середня чутливість за відсутності набутого механізму резистентності. (1) Дослідження на експериментальних тваринах з інфікуванням їх повітряно-краплинним шляхом спорами Bacillus anthracis доводять, що прийом антибіотиків відразу після контакту з патогеном допомагає уникнути захворювання, якщо вдається досягти зменшення кількості суперечок нижче інфікуючої дози. Рекомендації щодо застосування ципрофлоксацину базуються переважно на даних чутливості. in vitro у тварин разом із обмеженими даними, отриманими у людей. Лікування тривалістю протягом двох місяців пероральною формою ципрофлоксацину в дозі 500 мг двічі на добу вважається ефективним для попередження інфікування сибіркою у дорослих. Лікар повинен звернутися до національних та/або міжнародних протоколів лікування сибірки. (2) Метицилінрезистентний S. aureus дуже часто є одночасно резистентним і до фторхінолонів. Показник резистентності до метициліну серед усіх видів стафілококу становить близько 20-50% і зазвичай високий у шпитальних ізолятів.

Доклінічні дані з безпеки

Згідно з доклінічними даними, не виявлено особливої небезпеки для людей на основі загальноприйнятих досліджень токсичності одноразової дози, токсичності повторюваних доз, канцерогенного потенціалу або репродуктивної токсичності.
Як і багато інших хінолонів, ципрофлоксацин є фототоксичним у тварин при клінічно значимих рівнях експозиції. Дані фотомутагенності / фотоканцерогенності вказують на слабкий фотомутагенний або фотоонкогенний ефект ципрофлоксацину. in vitro та у дослідах на тваринах. Цей ефект можна порівняти з ефектом інших інгібіторів гірази.

Дослідження дії на суглоби

Аналогічно іншим інгібіторам гірази ципрофлоксацин може спричинити ушкодження у великих опорних суглобах молодих тварин.

Ступінь ушкодження хряща варіює залежно від віку, виду та дози; Ступінь ушкодження можна знизити шляхом зменшення вагового навантаження на суглоби. Дослідження на дорослих тваринах (щурах, собаках) не виявили жодних ознак ушкодження хряща. У ході дослідження у молодих собак породи бігль застосування ципрофлоксацину в терапевтичних дозах призводило до змін у суглобах після двох тижнів лікування, які залишалися після п'яти місяців.

Фармакокінетика

Абсорбція

Після перорального застосування таблеток ципрофлоксацину у дозі 250 мг, 500 мг та 750 мг ципрофлоксацин швидко та добре всмоктується переважно з верхнього відділу тонкого кишечника.

Максимальна концентрація в сироватці досягається через 1-2 години.
Одноразові дози 100–750 мг призводили до дозозалежних максимальних сироваткових концентрацій (C max ) між 0,56 та 3,7 мг/л. Сироваткові концентрації зростають пропорційно дозам до 1000 мг.

Абсолютна біодоступність препарату становить 70-80%. Пероральна доза ципрофлоксацину 500 мг кожні 12 годин характеризувалася загальною площею під кривою "концентрація/час" (AUC), еквівалентної після внутрішньовенної інфузії 400 мг ципрофлоксацину, яку здійснювали протягом 60 хвилин кожні 12 годин.

Розподіл

Відсоток зв'язування ципрофлоксацину з білками крові незначний (20-30%), він знаходиться в плазмі переважно в неіонізованій формі. Ципрофлоксацин вільно дифундує у позасудинний простір. Значний обсяг розподілу у стані стійкої рівноваги, який становить 2–3 л/кг маси тіла, доводить, що ципрофлоксацин проникає у тканини у концентраціях, які можуть багаторазово перевищувати рівень препарату у сироватці крові. Ципрофлоксацин досягає високих концентрацій у різних тканинах, наприклад у легенях (епітеліальна рідина, альвеолярні макрофаги, зразки біопсії), синусах, запалених пошкоджених тканинах і в тканинах сечовивідного тракту, статевих органах (сеча, простата, ендометрій).

Метаболізм

Були зафіксовані невисокі концентрації чотирьох метаболітів: діетилципрофлоксацину (M1), сульфоципрофлоксацину (М2), оксоціпрофлоксацину (М3) та формалципрофлоксацину (M4). Метаболіти демонструють in vitro антимікробну активність, але меншою мірою, ніж початкова сполука.

Відомо, що ципрофлоксацин є помірним інгібітором ізоферментів CYP 450 1A2.

Висновок

Ципрофлоксацин виділяється переважно у незміненому вигляді як нирками, і через кишечник. Період напіввиведення із плазми крові осіб із нормальною нирковою функцією – близько 4–7 годин.

Виведення ципрофлоксацину (% дози) при пероральному прийомі
Назва	Шляхи виведення
	З сечею	З фекаліями
Ципрофлоксацин	44,7	25,0
Метаболіти (M 1 -M 4 )	11,3	7,5

Нирковий кліренс становить 180–300 мл/кг/год, а загальний кліренс – 480–600 мл/кг/год. Ципрофлоксацин підлягає клубочковій фільтрації та канальцевій секреції. При серйозному порушенні функції нирок період напіввиведення ципрофлоксацину становить до 12 годин.

Ненирковий кліренс ципрофлоксацину пояснюється насамперед трансінтестинальною секрецією та метаболізмом. 1% дози виділяється через жовчні шляхи. Ципрофлоксацин у високих концентраціях знаходиться у жовчі.

Діти

Фармакокінетичні дані щодо дітей обмежені. Вивчення застосування ципрофлоксацину дітям не продемонструвало вікову залежність Cmax та показника AUC. Після багаторазового застосування препарату (10 мг/кг тричі на добу) значного підвищення Cmax та AUC не спостерігалось. У десяти дітей з тяжким сепсисом у віці до 1 року показник Cmax становив 6,1 мг/л (діапазон 4,6–8,3 мг/л) після 1-годинної внутрішньовенної інфузії у дозі 10 мг/кг. Цей показник становив 7,2 мг/л (діапазон 4,7–11,8 мг/л) у дітей віком від 1 до 5 років. Значення AUC становили 17,4 мг ч/л (діапазон 11,8–32,0 мг ч/л) та 16,5 мг ч/л (діапазон 11,0–23,8 мг ч/л) у відповідних вікових групах . Ці значення перебувають у межах норми, зафіксованої у дорослих при терапевтичній дозі. Згідно з групою пацієнтів та фармакокінетичним аналізом педіатричних хворих з різними інфекціями, прогнозований середній період напіввиведення у дітей становить приблизно 4–5 годин, а біодоступність суспензії для перорального застосування – від 50 до 80%.

Клінічні властивості

Показання

Препарат показаний для лікування інфекцій нижче (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»). Перед початком терапії слід звернути особливу увагу на всю доступну інформацію щодо резистентності до ципрофлоксацину.

Слід врахувати офіційні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних препаратів.

Дорослі

Інфекції нижніх дихальних шляхів, спричинені грамнегативними бактеріями:

• загострення хронічного обструктивного захворювання легень, включаючи бронхіт*;
• бронхолегеневі інфекції при кістозному фіброзі або при бронхоектазах;
• невиховна пневмонія.

Хронічний гнійний отит середнього вуха.

Загострення хронічного синуситу, якщо він викликаний грамнегативними бактеріями*.

Інфекції сечового тракту:

• неускладнений гострий цистит*;
• гострий пієлонефрит;
• ускладнені інфекції сечового тракту;
• бактеріальний простатит

Інфекції ураження статевої системи:

• гонококовий уретрит та цервіцит, викликаний чутливими штамами Neisseria gonorrhoeae;
• орхоепідідіміт, зокрема викликаний чутливими штамами Neisseria gonorrhoeae;
• запальні захворювання тазових органів, зокрема спричинені чутливими штамами Neisseria gonorrhoeae.

Інфекції шлунково-кишкового тракту (наприклад, діарея мандрівників).

Інтраабдомінальні інфекції.

Інфекції шкіри та м'яких тканин, спричинені грамнегативними бактеріями.

Інфекції кісток та суглобів.

Злоякісний зовнішній отит.

Легенева форма сибірки (профілактика після контакту та радикальне лікування).

Гарячка у пацієнтів з нейтропенією, спричинена бактеріальною інфекцією.

Діти та підлітки

Бронхолегеневі інфекції, викликані Pseudomonas aeruginosa, у пацієнтів з кістозним фіброзом.

Ускладнені інфекції сечового тракту та гострий пієлонефрит.

Легенева форма сибірки (профілактика після контакту та радикальне лікування).

Ципрофлоксацин можна також використовувати для лікування важких інфекцій у дітей та підлітків, коли лікар вважає це за необхідне.

Лікування повинен починати тільки лікар, який має досвід лікування кістозного фіброзу та/або тяжких інфекцій у дітей та підлітків (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»).

Тільки у випадку, якщо застосування інших антибактеріальних засобів, які зазвичай призначаються для лікування цієї інфекції, визнано неефективним або недоцільним.

Протипоказання Ципрофлоксацину Євро

Не слід застосовувати при підвищеній чутливості до діючої речовини – ципрофлоксацину – або до інших препаратів групи фторхінолонів, або до будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу.
Одночасне застосування ципрофлоксацину та тизанідину протипоказане (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та іншими видами взаємодій

Вплив інших засобів на ципрофлоксацин

Препарати, що подовжують інтервал QT

Ципрофлоксацин, як і інші фторхінолони, слід призначати з обережністю пацієнтам, які отримують препарати, що подовжують інтервал QT (наприклад, антиаритмічні засоби класу IA та III, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотики) (див. розділ «Особливості застосування»).

Формування хелатного комплексу

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину (перорально) та лікарських засобів, що містять багатовалентні катіони, мінеральних добавок (наприклад кальцію, магнію, алюмінію, заліза), фосфатозв'язуючих полімерів (наприклад севеламеру або карбонату лантану), сукральфатів або антацидів буферів що містять магній, алюміній або кальцій, абсорбція ципрофлоксацину знижується. У зв'язку з цим ципрофлоксацин слід приймати або за 1-2 години до або принаймні через 4 години після прийому цих препаратів.

Дане обмеження не стосується антацидів, що належать до класу блокаторів H2 – рецепторів.

Харчові та молочні продукти

Кальцій у складі харчових продуктів незначно впливає на абсорбцію. Однак слід уникати одночасного прийому ципрофлоксацину та молочних або збагачених мінералами продуктів (таких як молоко, йогурт, апельсиновий сік із підвищеним вмістом кальцію), оскільки абсорбція ципрофлоксацину може знижуватися.

Пробенецид

Пробенецид впливає на ниркову секрецію ципрофлоксацину. Одночасне застосування лікарських засобів, що містять пробенецид та ципрофлоксацин, призводить до підвищення концентрації ципрофлоксацину в сироватці крові.

Метоклопромід

Метоклопрамід прискорює всмоктування ципрофлоксацину, внаслідок чого досягнення максимальної концентрації у плазмі відбувається швидше. Не відмічено впливу на біодоступність ципрофлоксацину.

Омепразол

Одночасне застосування ципрофлоксацину та лікарських засобів, що містять омепразол, призводить до незначного зниження Cmax та AUC ципрофлоксацину.

Вплив ципрофлоксацину на інші лікарські засоби

Тизанідін

Тизанідин не можна призначати одночасно з ципрофлоксацином (див. розділ "Протипоказання"). При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та тизанідину виявлено збільшення концентрації тизанідину в плазмі крові (збільшення max у 7 разів, діапазон – 4–21 раз; збільшення показника AUC у 10 разів, діапазон – 6–24 рази). Зі збільшенням концентрації тизанідину в сироватці крові асоціюються гіпотензивні та седативні побічні реакції.

Метотрексат

При одночасному призначенні ципрофлоксацину можливе уповільнення тубулярного транспорту (нирковий метаболізм) метотрексату, що може спричинити підвищення концентрації метотрексату в плазмі крові. При цьому збільшується ймовірність виникнення побічних токсичних реакцій, спричинених метотрексатом. Одночасне призначення не рекомендується (див. розділ «Особливості застосування»).

Теофілін

Одночасне застосування ципрофлоксацину та лікарських засобів, що містять теофілін, може призвести до небажаного підвищення концентрації теофіліну у сироватці крові, що може спричинити розвиток побічних реакцій. У поодиноких випадках такі побічні реакції можуть загрожувати життю або мати летальний наслідок. Якщо одночасне застосування цих препаратів уникнути не можна, слід контролювати концентрацію теофіліну в сироватці крові та адекватно знижувати його дозу (див. розділ «Особливості застосування»).

Інші похідні ксантину

Після одночасного застосування ципрофлоксацину та засобів, що містять кофеїн або пентоксифілін (окспентифілін), повідомлялося про підвищення концентрації цих ксантинів у сироватці крові.

Фенітоїн

Одночасне застосування ципрофлоксацину та фенітоїну може призвести до підвищення або зниження сироваткових концентрацій фенітоїну, тому рекомендується моніторинг рівнів препарату.

Циклоспорин

Було визначено транзиторне підвищення креатиніну плазми при одночасному призначенні ципрофлоксацину та лікарських засобів, що містять циклоспорин. Тому необхідний частий (2 рази на тиждень) контроль концентрації креатиніну плазми у цих пацієнтів.

Антагоністи вітаміну К

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К може посилюватись їх антикоагулянтна дія. Повідомлялося про підвищення активності пероральних антикоагулянтів у пацієнтів, які отримували антибактеріальні препарати, зокрема фторхінолони. Ступінь ризику може змінюватись в залежності від основного виду інфекції, віку, загального стану хворого, тому точно оцінити вплив ципрофлоксацину на підвищення міжнародного нормалізованого відношення (МНО) складно. Слід здійснювати частий контроль МНО під час та відразу після одночасного введення ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К (наприклад, варфарину, аценокумаролу, фенпрокумону, флуіндіону).

Дулоксетін

Повідомлялося, що одночасне застосування дулоксетину з сильними інгібіторами CYP450 1A2, такими як флувоксамін, може призвести до збільшення AUC та Cmax дулоксетину. Незважаючи на відсутність клінічних даних про можливу взаємодію з ципрофлоксацином, можна очікувати подібних ефектів при одночасному застосуванні зазначених препаратів (див. розділ «Особливості застосування»).

Ропінірол

Було встановлено, що одночасне застосування ропініролу з ципрофлоксацином, інгібітором ізоензиму CYP450 1A2 помірної дії, призводить до підвищення AUC та Сmax. ропініролу на 60% і 84% відповідно. Моніторинг побічних ефектів ропініролу та відповідне коригування дози рекомендується проводити під час та відразу після спільного застосування з ципрофлоксацином (див. «Особливості застосування»).

Лідокаїн

Було показано, що у здорових осіб супутнє застосування ципрофлоксацину, помірного інгібітору ізоферментів цитохрому Р450 1А2 та лікарських засобів, що містять лідокаїн, знижує кліренс внутрішньовенного лідокаїну на 22%.

Незважаючи на нормальну переносимість лікування лідокаїном, можлива взаємодія з ципрофлоксацином, яка асоціюється з побічними реакціями і може розвинутись при супутньому застосуванні зазначених препаратів.

Клозапін

Після одночасного застосування 250 мг ципрофлоксацину з клозапіном протягом 7 днів сироваткові концентрації клозапіну та N-десметилклозапіну були підвищені на 29% та 31% відповідно. Клінічне спостереження та відповідна корекція дози клозапіну рекомендується здійснювати під час та одразу після одночасного застосування з ципрофлоксацином (див. розділ «Особливості застосування»).

Сілденафіл

Cmax та AUC силденафілу зросли приблизно вдвічі у здорових добровольців після перорального застосування 50 мг силденафілу та супутнього призначення 500 мг ципрофлоксацину. Тому слід бути обережними при супутньому призначенні препарату з силденафілом і враховувати співвідношення ризик/користу.

Пероральні цукрознижувальні засоби

При супутньому призначенні ципрофлоксацину та пероральних антидіабетичних лікарських засобів, особливо групи сульфонілсечовини (наприклад глібенкламіду, глімепіриду), повідомляли про гіпоглікемію, пов'язану, ймовірно, з потенціюванням ципрофлоксацином дії пероральних анти.

Дулоксетін

Клінічні дослідження показали, що одночасне застосування дулоксетину з сильними інгібіторами CYP450 1A2, такими як флувоксамін, може призвести до збільшення AUC і C max дулоксетину. Незважаючи на відсутність клінічних даних про можливу взаємодію з ципрофлоксацином, можна очікувати подібних ефектів при одночасному застосуванні зазначених препаратів (див. розділ «Особливості застосування»).

Нестероїдні протизапальні засоби

Дослідження на тваринах показали, що комбінація дуже високих доз хінолонів (інгібіторів гіраз) та певних протизапальних нестероїдних препаратів (за винятком ацетилсаліцилової кислоти) може провокувати судоми.

Агомелатин

У клінічних дослідженнях було встановлено, що флувоксамін, сильний інгібітор ізофензиму CYP450 1А2, помірно пригнічує метаболізм агомелатину, що призводить до збільшення 60-кратного впливу агомелатину. Хоча немає доступних клінічних даних про можливу взаємодію з ципрофлоксацином, помірним інгібітором CYP450 1А2, подібні ефекти можна очікувати при одночасному його застосуванні (див. Цитохром Р450 у розділі «Особливості застосування»).

Золпідем

Одночасне призначення ципрофлоксацину може збільшити рівень золпідему у крові, тому одночасне застосування цих препаратів не рекомендується.

Особливості застосування препарату

Необхідно уникати застосування ципрофлоксацину пацієнтам, які мали в минулому серйозні побічні реакції при застосуванні лікарських засобів, що містять хінолони або фторхінолони (див. «Побічні реакції»). Лікування цих пацієнтів ципрофлоксацином слід розпочинати лише за відсутності альтернативних варіантів лікування та після ретельної оцінки користі/ризику (див. також розділ «Протипоказання»).

Аневризм/розшарування аорти та регургітація серцевого клапана
Дані епідеміологічних досліджень свідчать про підвищений ризик розвитку аневризми або розшарування аорти при застосуванні фторхінолонів, особливо у пацієнтів похилого віку.

У пацієнтів, які приймали фоторхінолони, спостерігалися випадки аневризми аорти та розшарування аорти, що супроводжувалися розривами аорти (включаючи летальні випадки) та інші побічні реакції (див. розділ «Побічні реакції»). Тому фторхінолони слід застосовувати лише після ретельної оцінки співвідношення користі/ризику та після розгляду інших варіантів терапії пацієнтам з аневризмою аорти або розшаруванням аорти, або серцевою недостатністю у сімейному чи особистому анамнезі, або за наявності інших факторів ризику, а саме:

• фактори ризику як аневризми аорти та розшарування аорти, так і серцевої недостатності: захворювання сполучної частини, такі як синдром Марфана, судинний синдром Елерса – Данлоса, синдром Тернера, хвороба Бехчета, гіпертензія, ревматоїдний артрит;
• фактори ризику аневризми та розшарування аорти: судинні захворювання, такі як артеріїт Такаясу або гігантоклітинний артеріїт, атеросклероз або синдром Шегрена;
• фактори ризику регургітації/недостатності серцевого клапана: інфекційний ендокардит.

Ризик розвитку аневризми та розшарування аорти, а також їх розрив підвищується у пацієнтів, які отримують лікування одночасно із системними кортикостероїдами.
При раптовому болю в животі, грудях чи спині пацієнтам слід порадити негайно звернутися до лікаря у відділення невідкладної допомоги.

Також пацієнтам слід негайно звернутися за медичною допомогою у разі виникнення гострої задишки, нового нападу прискореного серцебиття або розвитку набряку живота або нижніх кінцівок.

Тяжкі інфекції та/або змішані інфекції, спричинені грампозитивними або анаеробними бактеріями

Ципрофлоксацин не застосовувати як монотерапію для лікування важких інфекцій та інфекцій, викликаних грампозитивними або анаеробними бактеріями.

Для лікування тяжких інфекцій, інфекцій, викликаних стафілококами або анаеробними бактеріями, ципрофлоксацин слід застосовувати у поєднанні з відповідними антибактеріальними засобами.

Стрептококові інфекції (включаючи Streptococcus pneumoniae)

Ципрофлоксацин не рекомендується для лікування стрептококових інфекцій через недостатню ефективність.

Інфекції статевої системи.

Фторхінолонрезистентні штами Neisseria gonorrhoeae можуть викликати гонококовий уретрит, цервіцит, орхоепідідіміт і запальні захворювання тазових органів.

Відповідно, ципрофлоксацин слід застосовувати для лікування гонококового уретриту або цервіциту тільки за винятком у Neisseria. gonorrhoeae резистентності до ципрофлоксацину.

Емпіричну терапію ципрофлоксацином при орхоепідідиміті та запальних захворюваннях органів малого тазу можна застосовувати лише у комбінації з іншими відповідними антибактеріальними засобами (наприклад, цефалоспоринами) за винятком клінічних ситуацій, коли виключено наявність ципрофлоксацинрезистентних штамів.

Якщо через 3 дні не настає клінічне покращення, слід переглянути терапію.

Інфекції сечового тракту.

У країнах Європейського Союзу спостерігається різна резистентність до фторхінолонів. з боку Escherichia coli, найбільш поширеного збудника, що викликає інфекції сечовивідних шляхів. При призначенні терапії лікарям рекомендується враховувати місцеву поширеність резистентності Escherichia coli до фторхінолонів.

Вважається, що одноразові дози ципрофлоксацину, які можна застосовувати при неускладненому циститі у жінок у передклімактеричний період, менш ефективні, ніж триваліша терапія препаратом. Цей факт необхідно враховувати, враховуючи зростаючий рівень резистентності Escherichia coli до хінолонів.

Інтраабдомінальні інфекції

Дані щодо ефективності ципрофлоксацину при лікуванні постопераційних інтраабдомінальних інфекцій обмежені.

Діарея мандрівників

При виборі препарату слід взяти до уваги інформацію про резистентність до ципрофлоксацину відповідних мікроорганізмів у відвіданих країнах.

Інфекції кісток та суглобів

Ципрофлоксацин слід використовувати разом із іншими антимікробними засобами залежно від результатів мікробіологічного дослідження.

Легенева форма сибірки

Застосування у людей ґрунтується на даних визначення чутливості in vitro, дослідів на тваринах та обмежених даних, отриманих при застосуванні людини. Лікар повинен діяти відповідно до національних та/або міжнародних протоколів лікування сибірки.

Діти

Застосування ципрофлоксацину дітям слід проводити згідно з чинними офіційними рекомендаціями. Лікування із застосуванням ципрофлоксацину проводить тільки лікар з досвідом лікування дітей, хворих на кістозний фіброз та/або тяжкі інфекції.

Ципрофлоксацин викликав артропатію опорних суглобів у незрілих тварин. У ході рандомізованого подвійно сліпого дослідження застосування ципрофлоксацину дітям (ципрофлоксацин: n = 335, середній вік = 6,3 роки; група порівняння: n = 349, середній вік = 6,2 роки; віковий діапазон – від 1 до 17 років); частота виникнення артропатії, яка, ймовірно, пов'язана із застосуванням препарату (відмінна від клінічних ознак та симптомів, пов'язаних з ураженням безпосередньо суглобів), на 42-й день від початку застосування препарату була в межах 7,2% та 4,6%. в основній групі та групі порівняння відповідно. Частота виникнення артропатії, пов'язаної з препаратом, через 1 рік спостереження була 9% та 5,7% відповідно. Зростання кількості випадків артропатії, пов'язаних із застосуванням препарату, було статистично незначним. Однак лікування ципрофлоксацином дітей та підлітків повинно починатися тільки після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик через можливий ризик розвитку побічних реакцій, пов'язаних із суглобами та/або оточуючими тканинами.

Бронхолегеневі інфекції при кістозному фіброзі

У клінічні випробування були включені діти та підлітки віком 5–17 років.

Більш обмежений досвід лікування дітей віком від 1 до 5 років.

Ускладнені інфекції сечового тракту та пієлонефрит.

Слід розглянути можливість лікування інфекцій сечового тракту із застосуванням ципрофлоксацину, коли інше лікування неможливе. Лікування має ґрунтуватися на результатах мікробіологічного дослідження.

Застосування ципрофлоксацину дітям вивчалось у віковій групі пацієнтів віком від 1 до 17 років.

Інші специфічні важкі інфекції

Застосування ципрофлоксацину може бути виправдане за результатами мікробіологічного дослідження у разі інших інфекцій відповідно до офіційних рекомендацій або після ретельної оцінки користі/ризику, коли інше лікування не можна застосовувати, або коли загальноприйняте лікування виявилося неефективним.

Застосування ципрофлоксацину при специфічних важких інфекціях, крім згаданих вище, не оцінювалося під час клінічних випробувань, а клінічний досвід обмежений. Отже, лікування пацієнтів з інфекціями рекомендується підходити з обережністю.

Підвищена чутливість до препарату

У деяких випадках гіперчутливість та алергічні реакції можуть спостерігатися після першого прийому ципрофлоксацину (див. розділ «Побічні реакції»), про що слід негайно повідомити лікаря.

У поодиноких випадках анафілактичні/анафілактоїдні реакції можуть прогресувати до стану шоку, що загрожує життю пацієнта. У деяких випадках вони спостерігаються після першого прийому ципрофлоксацину. У такому разі прийом ципрофлоксацину необхідно призупинити та негайно провести медикаментозне лікування (лікування анафілактичного шоку).

Скелетно-м'язова система

Загалом ципрофлоксацин не можна застосовувати пацієнтам із захворюваннями сухожиль / розладами, пов'язаними із застосуванням хінолонів в анамнезі. Тим не менш, в окремих випадках після мікробіологічного дослідження збудника та оцінки співвідношення користь/ризик цим пацієнтам можна призначати ципрофлоксацин для лікування окремих важких інфекційних процесів, а саме у разі неефективності стандартної терапії або бактеріальної резистентності, коли результати мікробіологічних досліджень виправдовують застосування ципрофлоксу. При застосуванні ципрофлоксацину може виникнути тендиніт або розрив сухожилля (особливо ахіллового сухожилля), іноді двосторонній, у перші 48 годин лікування. Запалення або розрив сухожиль може виникнути навіть протягом декількох місяців після лікування ципрофлоксацином. Ризик тендинопатії може бути підвищений у пацієнтів похилого віку, у пацієнтів з порушенням функції нирок, у пацієнтів з трансплантацією органів або у пацієнтів, які одночасно приймають кортикостероїди (див. розділ «Побічні реакції»).

Слід уникати супутнього застосування кортикостероїдів.
У разі виникнення будь-яких ознак тендиніту (таких як хворобливий набряк, запалення) застосування ципрофлоксацину слід припинити. Ураженої кінцівки слід забезпечити спокій.

Кортикостероїди слід застосовувати, якщо виявляються ознаки тендинопатії.
Ципрофлоксацин застосовувати з обережністю пацієнтам з міастенією гравіс через можливе загострення симптоматики вказаного захворювання (див. розділ «Побічні реакції»).

Фоточутливість

Доведено, що ципрофлоксацин спричиняє реакцію фоточутливості. Пацієнтам, які приймають ципрофлоксацин, рекомендується уникати прямого сонячного світла або УФ-випромінювання під час лікування (див. «Побічні реакції»).

Порушення зору

У разі погіршення зору або будь-якого відчутного впливу на очі слід негайно звернутися до лікаря.

Центральна нервова система

Хінолони викликають судоми або знижують поріг судомної готовності. Ципрофлоксацин застосовувати з обережністю пацієнтам із розладами ЦНС, які можуть мати схильність до виникнення судом. Повідомлялося про випадки розвитку епілептичного статусу. У разі виникнення судом прийом ципрофлоксацину слід припинити (див. розділ «Побічні реакції»). Навіть після першого прийому ципрофлоксацину можуть виникнути психотичні реакції. У поодиноких випадках депресія або психоз можуть прогресувати до суїцидальних думок і вчинків, таких як самогубство або його спроба. У цих випадках прийом ципрофлоксацину слід припинити та вжити заходів, необхідних у цій клінічній ситуації.

Серцеві розлади

Слід з обережністю застосовувати фторхінолони, у тому числі ципрофлоксацин, пацієнтам з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT, зокрема:

• при спадковому синдромі подовження інтервалу QT;
• у разі одночасного застосування препаратів, що подовжують інтервал QT (наприклад, протиаритмічні засоби класів ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики);
• при невідкоригованому електролітному дисбалансі (наприклад, гіпокаліємія, гіпомагніємія);
• при наявності серцевих захворювань (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія).

Жінки в порівнянні з чоловіками, як правило, мають триваліший інтервал QTc, вони можуть бути більш чутливі до лікарських засобів, що призводять до подовження інтервалу QTc. Пацієнти похилого віку можуть бути більш чутливими до дії лікарських засобів на тривалість інтервалу QT.

Тому слід обережно застосовувати фторхінолони, у тому числі ципрофлоксацин, у цих групах хворих (див. розділ «Спосіб застосування та дози», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Побічні реакції», «Передозування»).

Дисглікемія

Як і при застосуванні всіх хінолонів, повідомляли про випадки змін з боку рівня глюкози в крові, серед яких були випадки як гіпоглікемії, так і гіперглікемії, що спостерігалися, як правило, у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримували супутню терапію пероральним цукрознижувальним препаратом (наприклад глибенкламідом) чи інсуліном. Повідомлялося про випадки гіпоглікемічної коми. У пацієнтів із цукровим діабетом рекомендується ретельно контролювати рівень глюкози у крові.

Шлунково-кишковий тракт

У разі виникнення протягом або після лікування важкої та стійкої діареї (навіть через кілька тижнів після лікування) може свідчити про розвиток антибіотикоасоційованого коліту (загрозливого життя з можливим летальним наслідком) та потребувати негайного лікування (див. розділ «Побічні реакції»). У таких випадках прийом ципрофлоксацину необхідно припинити та розпочати застосування відповідної терапії (наприклад, пероральний прийом ванкоміцину, 4×250 мг на добу). Лікарські засоби, що пригнічують перистальтику, протипоказані.

Нирки та сечовивідна система

Повідомлялося про кристалурію, пов'язану із застосуванням ципрофлоксацину (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнти, які приймають ципрофлоксацин, повинні мати достатню кількість рідини. Слід уникати надмірної лужності сечі.

Порушення функції нирок

Оскільки ципрофлоксацин виводиться переважно у незміненій формі нирками, у пацієнтів з порушенням функції нирок необхідно проводити корекцію дози згідно з вказаним у розділі «Спосіб застосування та дози», щоб уникнути підвищення частоти побічних реакцій, спричинених накопиченням ципрофлоксацину.

Гепатобіліарна система

При прийомі ципрофлоксацину повідомлялося про випадки розвитку некрозу печінки та печінкової недостатності із загрозою життю пацієнта (див. розділ «Побічні реакції»). У разі появи будь-яких ознак та симптомів захворювання печінки (таких як анорексія, жовтяниця, темна сеча, свербіж чи напруженість передньої черевної стінки) лікування слід припинити. Також може визначатись тимчасове збільшення рівня трансаміназ, лужної фосфатази, розвиток холестатичної жовтяниці, особливо у пацієнтів з попереднім пошкодженням печінки, які отримували препарат (див. Побічні реакції).

Дефіцит глюкозо-6-фосфату дегідрогенази

При прийомі ципрофлоксацину повідомлялося про гемолітичні реакції у пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Слід уникати застосування ципрофлоксацину цим пацієнтам, за винятком випадків, коли потенційна користь перевищує потенційний ризик. У цьому випадку слід спостерігати за можливою появою гемолізу.

Резистентність

Під час або після курсу лікування ципрофлоксацином резистентні бактерії можуть бути виділені з або без клінічно визначеної суперінфекції. Може існувати певний ризик виділення ципрофлоксацинрезистентних бактерій під час тривалих курсів лікування та при лікуванні внутрішньолікарняних інфекцій та/або інфекцій, спричинених видами Staphylococcus та Pseudomonas.

Цитохром Р450

Ципрофлоксацин помірно пригнічує CYP450 1A2 і тому може спричинити підвищення сироваткової концентрації одночасно призначених речовин, що також метаболізуються цим ферментом (наприклад, теофіліну, метилксантинів, кофеїну, дулоксетину, клозапіну, оланзапіну, ропініролу, тизанілу). Одночасне призначення ципрофлоксацину та тизанідину протипоказане. Підвищення концентрацій у плазмі крові, що асоціюється зі специфічними для лікарських засобів побічними реакціями, визначається через пригнічення їх метаболічного кліренсу ципрофлоксацином. Отже, пацієнтам, які приймають ці речовини одночасно з ципрофлоксацином, слід уважно спостерігати з приводу можливого виникнення клінічних ознак передозування. Також може виникнути необхідність визначення сироваткових концентрацій (наприклад, теофіліну) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Метотрексат

Одночасне призначення ципрофлоксацину та метотрексату не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Вплив на результати лабораторних аналізів

Ципрофлоксацин in vitro може впливати на результати посіву Mycobacterium spp. шляхом пригнічення росту культури мікобактерій, що може призвести до помилково-негативних результатів аналізу посіву у пацієнтів, які приймають ципрофлоксацин.

Тривалі, що інвалідизують та потенційно незворотні серйозні побічні реакції.

У дуже рідкісних випадках у пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони незалежно від віку та наявних факторів ризику, повідомляли про тривалі (протягом місяців або років), інвалідизуючі та потенційно незворотні серйозні побічні реакції, які впливають на різні, а іноді на кілька відразу, системи організму (у тому числі опорно-рухову, нервову, психіку та органи почуттів). Застосування ципрофлоксацину слід негайно припинити після появи перших ознак або симптомів будь-якої серйозної побічної реакції та звернутися за консультацією до лікаря.

Периферична невропатія

У пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони, були зареєстровані випадки сенсорної або сенсомоторної полінейропатії, що призводять до парестезії, гіпестезії, дизестезії або слабкості. У разі виникнення симптомів нейропатії, таких як біль, печіння, поколювання, оніміння або слабкість, пацієнтам, які лікуються, необхідно інформувати свого лікаря, щоб запобігти розвитку потенційно незворотного стану (див. розділ «Побічні реакції»).

Сполуки натрію

Цей лікарський засіб містить у своєму складі сполуку натрію. 1 таблетка 250 мг містить крохмальгліколяту натрію 15 мг; 1 таблетка 500 мг містить крохмальгліколяту натрію 30 мг. Слід бути обережними при застосуванні препарату пацієнтам, які дотримуються дієти з обмеженим вживанням натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Дані щодо застосування ципрофлоксацину вагітним демонструють відсутність розвитку мальформацій чи фето/неонатальної токсичності. Досліди на тваринах не вказують на прямий чи непрямий токсичний вплив на репродуктивну функцію. У молодих тварин і тварин, що зазнали впливу хінолонів до народження, спостерігався вплив на незрілу хрящову тканину, тому не можна виключити ймовірність того, що препарат може бути шкідливим для суглобових хрящів новонароджених/плода. Тому в період вагітності для обережності краще уникати прийому ципрофлоксацину.

Період годування груддю

Ципрофлоксацин проникає у грудне молоко. Через потенційний ризик пошкодження суглобових хрящів у новонароджених ципрофлоксацин не слід застосовувати під час годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами

Фторхінолони, до яких належить ципрофлоксацин, можуть впливати на здатність пацієнта керувати автомобілем та працювати з механізмами через реакції з боку ЦНС (див. «Побічні реакції»). Тому здатність керувати автотранспортом та працювати з механізмами може бути порушена.

Спосіб застосування та дози Ципрофлоксацин Євро

Доза визначається відповідно до показань, тяжкості та місця інфекції, чутливості збудника (збудників) до ципрофлоксацину, ниркової функції пацієнта, а у дітей та підлітків – згідно з масою тіла.

Тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання, особливостей клінічної картини та типу збудника.

Лікування інфекцій, викликаних певними бактеріями (наприклад, Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter або Staphylococci), може вимагати застосування більш високих доз ципрофлоксацину та одночасного застосування інших необхідних антибактеріальних препаратів.

Лікування деяких інфекцій (наприклад, запальних захворювань органів малого тазу, інтра-абдомінальних інфекцій, інфекцій у пацієнтів з нейтропенією, інфекцій кісток та суглобів) може вимагати одночасного застосування інших необхідних антибактеріальних препаратів залежно від виду виявлених патогенів.

Дорослі

Показання		Добова доза, мг	Тривалість лікування (може включати первісне парентеральне застосування ципрофлоксацину).
Інфекції нижніх дихальних шляхів		Від 500 мг двічі на добу до 750 мг двічі на добу	7–14 днів
Інфекції верхніх дихальних шляхів	Загострення хронічного синуситу	Від 500 мг двічі на добу до 750 мг двічі на добу	7–14 днів
	Хронічний гнійний отит середнього вуха	Від 500 мг двічі на добу до 750 мг двічі на добу	7–14 днів
	Злоякісний зовнішній отит	750 мг двічі на добу	Від 28 днів до 3 місяців
Інфекції сечового тракту (Див. розділ «Особливості застосування»)	Неускладнений гострий цистит	Від 250 мг двічі на добу до 500 мг двічі на добу	3 дні
		Жінкам перед менопаузою можна застосовувати одноразову дозу 500 мг.
	Ускладнені інфекції сечового тракту	500 мг двічі на добу	7 днів
	Гострий пієлонефрит	Від 500 мг двічі на добу до 750 мг двічі на добу	Не менше 10 днів, при деяких особливих клінічних випадках (таких як абсцеси), лікування можна продовжити до 21 дня.
	Бактеріальний простатит	Від 500 мг двічі на добу до 750 мг двічі на добу	Від 2 до 4 тижнів (гострий) та від 4 до 6 тижнів (хронічний)
Інфекції статевих органів	Гонококовий уретрит і цервіцит, викликаний чутливими штамами Neisseria gonorrhoeae	Разова доза 500 мг	1 день (разова доза)
	Орхоепідідіміт, зокрема викликаний чутливими штамами Neisseria gonorrhoeae, та запальні захворювання тазових органів, зокрема спричинені чутливими штамами Neisseria gonorrhoeae	Від 500 мг двічі на добу до 750 мг двічі на добу	Щонайменше 14 днів
Інфекції шлунково-кишкового тракту та інтраабдомінальні інфекції	Діарея, викликана бактеріальними патогенами, зокрема Shigella spp. , крім Shigella dysenteriae , тип 1, та емпіричне лікування важкої діареї мандрівників	500 мг двічі на добу	1 день
	Діарея, викликана Shigella dysenteriae, тип 1	500 мг двічі на добу	5 днів
	Діарея, спричинена Vibrio cholerae	500 мг двічі на добу	3 дні
	Тифоїдна лихоманка	500 мг двічі на добу	7 днів
	Інтраабдомінальні інфекції, спричинені грамнегативними бактеріями	Від 500 мг двічі на добу до 750 мг двічі на добу	Від 5 до 14 днів
Інфекції шкіри та м'яких тканин		Від 500 мг двічі на добу до 750 мг двічі на добу	Від 7 до 14 днів
Інфекції кісток та суглобів		Від 500 мг двічі на добу до 750 мг двічі на добу	Максимально 3 місяці
Гарячка у пацієнтів з нейтропенією, спричинена бактеріальною інфекцією. Ципрофлоксацин необхідно застосовувати одночасно з відповідними антибактеріальними препаратами/препаратом згідно з офіційними рекомендаціями.		Від 500 мг двічі на добу до 750 мг двічі на добу	Терапію слід продовжувати протягом усього періоду нейтропенії.
Профілактика інвазивних інфекцій, викликаних Neisseria meningitidis		Разова доза 500 мг	1 день (одноразова доза)
Профілактика після контакту та лікування легеневої форми сибірки у осіб, які можуть отримувати лікування пероральним шляхом, якщо це клінічно необхідно. Застосування препарату слід починати якнайшвидше після підозрюваного або підтвердженого контакту.		500 мг двічі на добу	60 днів з дня підтвердженого контакту з Bacillus anthracis

Діти та підлітки

Показання	Добова доза, мг	Тривалість лікування (може включати первісне парентеральне застосування ципрофлоксацину).
Бронхолегеневі інфекції, викликані Pseudomonas aeruginosa, у пацієнтів з кістозним фіброзом.	20 мг/кг маси тіла двічі на добу при максимальній дозі 750 мг	Від 10 до 14 днів
Ускладнені інфекції сечового тракту та пієлонефрит.	Від 10 мг/кг маси тіла двічі на день до 20 мг/кг маси тіла двічі на день при максимальній дозі 750 мг	Від 10 до 21 дня
Профілактика після контакту та лікування легеневої форми сибірки у пацієнтів, які можуть отримувати лікування пероральним шляхом, якщо це клінічно необхідно. Застосування препарату слід починати якнайшвидше після підозрюваного або підтвердженого контакту.	Від 10 мг/кг маси тіла двічі на день до 15 мг/кг маси тіла двічі на день при максимальній разовій дозі 500 мг	60 днів з дня підтвердженого контакту з Bacillus anthracis
Інші тяжкі інфекції	20 мг/кг маси тіла двічі на добу при максимумі 750 мг/добу	Відповідно до типу інфекцій

Пацієнти похилого віку

Пацієнти похилого віку повинні отримувати дозу, вибрану відповідно до тяжкості інфекції та кліренсу креатиніну пацієнта.

Ниркова та печінкова недостатність

Рекомендовані початкові та підтримуючі дози пацієнтам із порушеною нирковою функцією:

Кліренс креатиніну [мл/хв/1,73 м 2 ]	Креатинін сироватки крові [мкмоль/л]	Пероральна доза [мг]
> 60	< 124	розділ звичайне дозування
30–60	124–168	250–500 мг кожні 12 годин
< 30	>169	250–500 мг кожні 24 години
Пацієнти на гемодіалізі	>169	250–500 мг кожні 24 години (після діалізу)
Пацієнти на перитонеальному діалізі	>169	250–500 мг кожні 24 години

У пацієнтів з печінковою недостатністю немає потреби у зміні дозування ципрофлоксацину.

Дослідження щодо дозування ципрофлоксацину для дітей з порушеною нирковою та/або печінковою функціями не проводилися.

Спосіб застосування

Таблетки слід ковтати не розжовуючи та запивати рідиною. Їх можна приймати незалежно від їжі. При прийомі натще діюча речовина всмоктується швидше. Таблетки ципрофлоксацину не можна приймати разом з молочними продуктами (наприклад, молоком, йогуртом) або фруктовими соками з додаванням мінералів (наприклад, з апельсиновим соком, збагаченим кальцієм) (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій).

У тяжких випадках або якщо пацієнт не здатний приймати таблетки (у тому числі при ентеральному харчуванні) рекомендується розпочинати терапію внутрішньовенного введення ципрофлоксацину, доки не буде можливим перехід на пероральний прийом.

Діти

Застосування ципрофлоксацину дітям та підліткам слід проводити згідно з чинними офіційними рекомендаціями. Лікування із застосуванням ципрофлоксацину повинен проводити тільки лікар з досвідом ведення дітей та підлітків, хворих на кістозний фіброз та/або тяжкі інфекції. Ципрофлоксацин викликав артропатію опорних суглобів у незрілих тварин.

Дані безпеки ципрофлоксацину для дітей свідчать про частіше виникнення артропатії, яка, ймовірно, пов'язана із застосуванням ципрофлоксацину (відмінна від клінічних симптомів, пов'язаних з ураженням суглобів). Зростання кількості випадків артропатій, пов'язаних із застосуванням ципрофлоксацину, статистично незначне. Лікування ципрофлоксацином дітей та підлітків слід починати тільки після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик через можливий ризик розвитку побічних реакцій, пов'язаних із суглобами та/або оточуючими тканинами.

Передозування

Повідомлялося, що передозування в результаті прийому 12 г препарату призводило до симптомів помірної токсичності. Гостра передозування в дозі 16 гприводила до розвитку ГНН.

Симптоми передозування включали запаморочення, тремор, головний біль, втому, судоми, галюцинації, сплутаність свідомості, абдомінальний дискомфорт, ниркову та печінкову недостатність, а також кристалурію та гематурію. Повідомлялося також про оборотну ниркову токсичність.

Крім звичайних невідкладних заходів, що проводяться при передозуванні, наприклад, промивання шлунка з подальшим прийомом активованого вугілля, рекомендується моніторинг функції нирок, зокрема, визначення рН сечі та у разі необхідності підвищення її кислотності для попередження явищ кристалурії. Пацієнти повинні одержувати достатню кількість рідини.

Антациди, що містять у своєму складі кальцій або магній, повинні теоретично знижувати всмоктування ципрофлоксацину під час передозування.

За допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу виводиться лише невелика кількість ципрофлоксацину (<10%).

У разі передозування слід проводити симптоматичне лікування. Через можливе подовження інтервалу QT доцільним також є проведення ЕКГ-моніторування.

Побічні реакції Ципрофлоксацину Євро

Найчастіше повідомляли про такі побічні реакції на препарат, як нудота та діарея.

Дані про побічні реакції на ципрофлоксацин, отримані в ході клінічних досліджень та постмаркетингового спостереження (пероральний, парентеральний та послідовний способи застосування), наведено нижче.

При аналізі частоти виникнення беруться до уваги дані, отримані при пероральному та внутрішньовенному застосуванні ципрофлоксацину.

Побічні реакції, про які повідомляли при застосуванні ципрофлоксацину, наведені нижче за системами та класами органів та частотою виникнення: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), рідко (≥ 1/1000, ≤ 1/100), рідко (≥ 1/10000, ≤ 1/1000), дуже рідко (≤ 1/10000), невідомо (неможливо оцінити наявні дані).

Інфекції та інвазії: нечасто – грибкові суперінфекції, антибіотикоасоційований коліт (дуже рідко – з летальним кінцем) (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: нечасто – еозинофілія; рідко – лейкопенія, анемія, нейтропенія, лейкоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитемія; дуже рідко – гемолітична анемія, агранулоцитоз, панцитопенія (небезпечна життя); пригнічення функції кісткового мозку (небезпечне життя).

З боку імунної системи: рідко – алергічні реакції, алергічний/ангіоневротичний набряк; дуже рідко – анафілактичні реакції, анафілактичний шок (небезпечний для життя) (див. розділ «Особливості застосування»), реакції, подібні до сироваткової хвороби.

З боку метаболізму та харчування: нечасто зниження апетиту, анорексія; рідко – гіперглікемія, гіпоглікемія; частота невідома – гіпоглікемічна кома (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку ендокринної системи: частота невідома – синдром порушення секреції антидіуретичного гормону (СПСАДГ).

Психічні розлади*: нечасто – психомоторна збудливість/тривожність; рідко – сплутаність свідомості та дезорієнтація, тривожність, патологічні сновидіння, депресія (з можливими суїцидальними ідеями/думками чи спроби/вчинення самогубства), галюцинації; дуже рідко – психотичні реакції (з можливими суїцидальними ідеями/думками чи спроби/вчинення самогубства) (див. розділ «Особливості застосування»); частота невідома - манія, гіпоманія.

З боку нервової системи: рідко – головний біль, слабкість, запаморочення, розлади сну, порушення смаку; рідко – парестезії, дизестезії, гіпестезії, тремор, судоми (включно з епілептичним статусом див. розділ «Особливості застосування»), вертиго; дуже рідко – мігрень, порушення координації, порушення ходи, порушення нюху, внутрішньочерепна гіпертензія, псевдопухлини мозку; частота невідома – периферична нейропатія та полінейропатія (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку органів зору*: рідко – порушення зору (наприклад, диплопія); дуже рідко – порушення колірного сприйняття.

З боку органів слуху та лабіринту*: рідко – дзвін у вухах, втрата слуху/порушення слуху.

З боку серця: рідко – тахікардія; частота невідома - шлуночкова аритмія, подовження інтервалу QT (див. розділ "Особливості застосування", "Передозування"), піруетна тахікардія (torsades de pointes) (визначали переважно у пацієнтів з факторами ризику подовження інтервалу QT).

З боку судин**: рідко – вазодилатація, артеріальна гіпотензія, синкопальний стан; дуже рідко – васкуліт.

З боку органів дихання, торакальні та медіастинальні порушення: рідко – диспное (включаючи астматичні стани).

З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, діарея; нечасто – блювання, біль у ділянці шлунка та кишечника, абдомінальний біль, диспептичні розлади, метеоризм; рідко – антибіотикоасоційована діарея, включаючи псевдомембранозний коліт (дуже рідко – з летальним кінцем); дуже рідко – панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи: нечасто – підвищення рівнів трансаміназ плазми та білірубіну; рідко – порушення функції печінки, холестатична жовтяниця, гепатит; дуже рідко – некроз печінки (дуже рідко з прогресуванням до печінкової недостатності, що загрожує життю) (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку шкірних покривів та підшкірної клітковини: нечасто – висипання, свербіж, кропив'янка; рідко – реакції фотосенсибілізації (див. розділ «Особливості застосування»); дуже рідко - петехії, мультиформна еритема, вузликова еритема, синдром Стівенса-Джонсона (з потенційною загрозою життю), токсичний епідермальний некроліз (з потенційною загрозою життю); частота невідома – гострий генералізований екзематозний пустульоз (ГГЕП), медикаментозна реакція у вигляді еозинофілії та системних проявів (DRESS-синдром).

З боку опорно-рухового апарату та сполучних тканин*: нечасто – м'язово-скелетний біль (наприклад, біль у кінцівках, ділянці нирок, грудній клітці), артралгії; рідко – міалгії, артрит, підвищення м'язового тонусу та судоми м'язів; дуже рідко – м'язова слабкість, тендиніт, розриви сухожиль (переважно ахіллових) (див. розділ «Особливості застосування»), загострення симптомів міастенії гравіс (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку нирок та сечовидільної системи: рідко – порушення функції нирок; рідко – ниркова недостатність, гематурія, кристалура (див. розділ «Особливості застосування»), тубулоінтерстиціальний нефрит.

Розлади загального стану та реакції у місці введення*: нечасто – астенія, лихоманка; рідко – набряки, підвищена пітливість (гіпергідроз).

Лабораторні показники: рідко – підвищення рівня печінкових ферментів (активності лужної фосфатази крові, підвищення рівня трансаміназ, підвищення білірубіну); рідко – відхилення від норми рівня протромбіну, підвищення активності амілази та ліпази, коливання рівнів глюкози крові (гіперглікемія, гіпоглікемія); частота невідома - підвищення рівня міжнародного нормалізованого відношення (МНО) (у пацієнтів, які отримують лікування антагоністами вітаміну К).

Застосування для дітей

Діти артропатія спостерігається частіше, ніж в дорослих (див. розділ «Особливості застосування»).

Також були повідомлення про такі побічні реакції на препарат як алергічний набряк, зменшення апетиту та вживаної кількості їжі, порушення поведінки, гіперстезія, пухирі, погане самопочуття, збільшення міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) у пацієнтів, які приймають антагоністи вітаміну К, тимчасове порушення. функції печінки, біль, серцебиття, тріпотіння передсердь, шлуночкові ектопії, артеріальна гіпертензія, стенокардія, інфаркт міокарда, зупинка серця, тромбоз судин головного мозку, флебіт, безсоння, маніакальна реакція, атаксія, летаргія, хвороба стопти дисфагія, перфорація кишечника, шлунково-кишкові кровотечі, лімфаденопатія, збільшення рівня ліпази, суглобові порушення, загострення подагри, нефрит, поліурія, у грудних залозах, носова кровотеча, набряк легень або гортані, гикавка, кровохаркання, бронхоспазм, лего припливи, озноб, набряк обличчя, шиї, губ, кон'юнктиви, рук, кандидоз шкіри, гіперпігментація зору, двоїння в очах, біль в очах, порушення смаку, ахроматопсія.

Повідомлялося також про ажитацію, ексфоліативний дерматит, еритема, гіперестезія, гіпертонія, метгемоглобінемія, збільшення МНО, у пацієнтів, які приймають антагоністи вітаміну К, кандидоз (оральний, шлунково-кишковий, вагінальний), міастемію, гіпер ового часу, психоз, психоз гамма-глутамілтрансферази крові, сечової кислоти, зменшення рівня гемоглобіну, геморагічний діатез, підвищення рівня моноцитів, лейкоцитоз, циліндрурію.

* У дуже рідкісних випадках у пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони, незалежно від наявності факторів ризику, спостерігалися тривалі (протягом кількох місяців або років), що інвалідизують та потенційно незворотні серйозні побічні реакції, які впливали на різні системи організму та органи почуттів (у тому У числі таких реакцій, як тендиніт, розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, порушення ходи, невропатії, пов'язані з парестезією, депресія, втома, порушення пам'яті, порушення сну, порушення слуху, зору, смаку та запаху).

** У пацієнтів, які отримували фторхінолони, спостерігалися випадки аневризми аорти та розшарування аорти, іноді ускладнені розривом (включаючи летальні випадки), та випадки регургітації/недостатності будь-якого із серцевих клапанів.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці за температури понад 30 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері; по 1 або 10 блістерів у картонній коробці.

Категорія відпуску з аптеки

За рецептом.