Інструкція до препарату Ципрофлоксацин 2 мг/мл розчин для інфузій 100 мл

Ципрофлоксацин (Ciprofloxacin) інструкція по застосуванню

Склад

діюча речовина: ciprofloxacin hydrochloride;

• 1 мл розчину містить гідрохлорид ципрофлоксацину (у перерахуванні на ципрофлоксацин) 2 мг;

допоміжні речовини: натрію хлорид, динатрію едетат, кислота молочна, кислота хлористоводнева концентрована *, натрію гідроксид *, вода для ін'єкцій.

* За необхідності корекції рН препарату.

Лікарська форма

Розчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна або зеленувато-жовта рідина.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного використання. Фторхінолони. Ципрофлоксацин. Код ATX J01M A02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Бактерицидна дія ципрофлоксацину як антибактеріального фторхінолону забезпечується пригніченням топоізомерази типу II (ДНК-гірази) та топоізомерази IV, необхідних для реплікації, транскрипції, репарації та рекомбінації бактеріальної ДНК.

Співвідношення фармакокінетика/фармакодинаміка

Ефективність засобу переважно залежить від максимальної концентрації препарату в сироватці крові (C max ) та мінімальної інгібуючої концентрації (МІК) ципрофлоксацину для бактеріального патогену, а також співвідношення між площею під кривою «концентрація – час» (AUC) та МІК.

Механізм резистентності

Резистентність до ципрофлоксацину in vitro може бути придбана поетапно шляхом мутацій сайтів-мішеней ДНК-гірази та топоізомерази IV. Виникає внаслідок цього ступінь перехресної резистентності між ципрофлоксацином та іншими фторхінолонами різна. Разові мутації можуть призводити до клінічної резистентності, але багаторазові мутації зазвичай призводять до клінічної резистентності до багатьох чи всіх активних речовин класу.

Резистентність, що забезпечується непроникністю або механізмом ефлюксної помпи, по-різному впливає на чутливість до фторхінолонів, що залежить від фізико-хімічних властивостей діючих речовин певного класу та спорідненості транспортної системи для кожного з них. Усі механізми резистентності in vitro часто спостерігаються у клінічних ізолятах. Механізми резистентності, що дезактивують інші антибіотики, такі як непроникний бар'єр (поширений у Pseudomonas aeruginosa) та механізм ефлюксної помпи можуть впливати на чутливість до ципрофлоксацину.

Відзначалася опосередкована плазмідами резистентність, що кодується qnr-генами.

Спектр антибактеріальної активності

Контрольні точки відокремлюють чутливі штами від штамів із середньою чутливістю, а останні від резистентних штамів.

Рекомендації EUCAST

Мікроорганізми	Чутливі	Резистентні
Enterobacteriaceae	£0,25 мг/л	>1 мг/л
Salmonella spp.	£0,06 мг/л	>0,06 мг/л
Pseudomonas spp.	£0,5 мг/л	>0,5 мг/л
Acinetobacter spp.	£1 мг/л	>1 мг/л
Staphylococcus spp. 1	£1 мг/л	>1 мг/л
Haemophilus influenzae	£0,06 мг/л	>0,06 мг/л
Moraxella catarrhalis	£0,125 мг/л	>0,125 мг/л
Neisseria gonorrhoeae	£0,03 мг/л	>0,06 мг/л
Neisseria meningitidis	£0,03 мг/л	>0,03 мг/л
Не пов'язані з видами контрольні точки *	£0,25 мг/л	>0,5 мг/л

1 Staphylococcus spp. контрольні точки для ципрофлоксацину стосуються терапії із застосуванням високих доз.

* Не пов'язані з видами контрольні точки були визначені головним чином на основі даних співвідношення фармакокінетичних та фармакодинамічних даних та не залежать від МІК для окремих видів. Їх використовують лише для видів, які не мають власних контрольних точок, а не для тих видів, у яких проведення тесту на чутливість не рекомендується.

Поширеність одержаної резистентності виділених видів може варіювати в залежності від місцевості та часу, тому необхідна місцева інформація про резистентність, особливо при лікуванні важких інфекцій. У разі потреби слід звернутися за консультацією до фахівців, коли місцева поширеність резистентності набула такого рівня, що користь від застосування засобу, принаймні щодо деяких видів інфекцій, є сумнівною.

До ципрофлоксацину чутливі такі пологи та види бактерій (для виду Streptococcus див. розділ «Особливості застосування»).

Зазвичай чутливі види мікроорганізмів

Аеробні грампозитивні мікроорганізми Bacillus anthracis (1)

Аеробні грамнегативні мікроорганізми Aeromonas spp. Brucella spp. Citrobacter koseri Francisella tularensis Haemophilus ducreyi Haemophilus influenzae * Legionelella spp. Moraxella catarrhalis * Neisseria meningitidis Pasteurella spp. Salmonella spp. * Shigella spp. * Vibrio spp. Yersinia pestis

Анаеробні мікроорганізми Mobiluncus

Інші мікроорганізми Chlamydia trachomatis ($) Chlamydia pneumoniae ($) Mycoplasma hominis ($) Mycoplasma pneumoniae ($)

Види, які можуть набувати резистентності

Аеробні грампозитивні мікроорганізми Enterococcus faecalis ($) Staphylococcus spp. *(2)

Аеробні грамнегативні мікроорганізми Acinetobacter baumannii + Burkholderia cepacia * Campylobacter spp. +* Citrobacter freundii * Enterobacter aerogenes Enterobacter cloacae * Escherichia coli * Klebsiella oxytoca Klebsiella pneumoniae * Morganella morganii * Neisseria gonorrhoeae * Proteus mirabilis * Proteus vulgaris * Providencia spp. Pseudomonas aeruginosa * Pseudomonas fluorescens Serratia marcescens *

Анаеробні мікроорганізми Peptostreptococcus spp. Propionibacterium acnes

Мікроорганізми, спочатку резистентні до ципрофлоксацину

Аеробні грампозитивні мікроорганізми Actinomyces Enteroccus faecium Listeria monocytogenes

Аеробні грамнегативні мікроорганізми Stenotrophomonas maltophilia

Анаеробні мікроорганізми За винятком зазначених вище

Інші мікроорганізми Mycoplasma genitalium Уреаплазма urealitycum

* Клінічна ефективність продемонстрована щодо чутливих ізолятів за затвердженими клінічними показаннями. + Показник резистентності ≥ 50% в одній або більше країнах ЄС. ($) Природна середня чутливість за відсутності набутого механізму резистентності. (1) Були проведені дослідження на експериментальних тваринах з інфікуванням їх повітряно-краплинним шляхом спорами Bacillus anthracis ; Ці дослідження доводять, що прийом антибіотиків відразу після контакту з патогеном допомагає уникнути захворювання, якщо вдається досягти зменшення кількості спор нижче за інфікуючу дозу. Рекомендації щодо застосування ципрофлоксацину базуються переважно на даних чутливості in vitro у тварин разом із обмеженими даними людей. Лікування тривалістю 2 місяці пероральною формою ципрофлоксацину в дозі 500 мг двічі на добу вважається ефективним для попередження інфікування сибіркою у дорослих. Лікар повинен звернутися до національних та/або міжнародних протоколів лікування сибірки. (2) Метицилінрезистентний Staphylococcus aureus дуже часто є одночасно резистентним і до фторхінолонів. Показник резистентності до метициліну серед усіх видів стафілококу становить близько 20-50% і зазвичай високий у шпитальних ізолятів.

Фармакокінетика

Абсорбція

При внутрішньовенній інфузії ципрофлоксацину середня максимальна концентрація досягається наприкінці інфузії. При внутрішньовенному застосуванні фармакокінетика ципрофлоксацину носить лінійний характер в інтервалі доз до 400 мг.

При порівнянні параметрів фармакокінетики при внутрішньовенному застосуванні двічі та тричі на добу не було виявлено акумуляції ципрофлоксацину або його метаболітів.

Площа під кривою «концентрація – час» (AUC) після 60-хвилинної внутрішньовенної інфузії 200 мг ципрофлоксацину та після перорального введення 250 мг ципрофлоксацину кожні 12 годин була подібною.

60-хвилинна внутрішньовенна інфузія 400 мг ципрофлоксацину кожні 12 годин була біоеквівалентною пероральною дозою 500 мг кожні 12 годин щодо AUC.
При внутрішньовенному введенні 400 мг протягом 60 хв кожні 12 годин показник C max був аналогічний при прийомі пероральної форми в дозі 750 мг.

При внутрішньовенному введенні 400 мг ципрофлоксацину протягом 60 хвилин кожні
8 годин показник AUC був аналогічним даному показнику при пероральному прийомі 750 мг кожні 12 годин.

Розподіл

Ступінь зв'язування ципрофлоксацину із білками низька (20-30%). У плазмі ципрофлоксацин присутня значно у неіонізованій формі; обсяг розподілу у стаціонарному стані значний – 2-3 л/кг маси тіла. Концентрації ципрофлоксацину досягають високого рівня в різних тканинах, таких як легкі (епітеліальна рідина, альвеолярні макрофаги, біоптати), пазухи, ділянки запалення (рідина пухирів, зумовлених кантаридами) та сечостатеві шляхи (сеча, простата, ендометрій), де заг.

Біотрансформація

Визначено невеликі концентрації чотирьох метаболітів, таких як десетиленципрофлоксацин (М1), сульфоципрофлоксацин (М2), оксоціпрофлоксацин (М3) та формалципрофлоксацин (М4). Метаболіти також виявляють протимікробні властивості in vitro, але меншою мірою, ніж початкова сполука.

Ципрофлоксацин є помірним інгібітором ізоферменту CYP450 1A2.

Ципрофлоксацин головним чином виводиться нирками та меншою мірою з фекаліями.

Виділення ципрофлоксацину (% дози)
	Внутрішньовенне введення
	Січ	Кіль
Ципрофлоксацин	61,5	15,2
Метаболіти (М1 – М4)	9,5	2,6

Нирковий кліренс становить 180-300 мл/кг/год, а загальний кліренс організму –
480-600 мл/кг/год. Ципрофлоксацин піддається як гломерулярної фільтрації, так і канальцевої секреції. При тяжкому порушенні функцій нирок період напіввиведення ципрофлоксацину збільшується до 12 годин.
Позаренальний кліренс ципрофлоксацину забезпечується переважно завдяки активній секреції кишківника та метаболізму. 1% виводиться із жовчю. Ципрофлоксацин у великих концентраціях міститься у жовчі.

Діти

Дані щодо фармакокінетики у дітей обмежені.

У ході досліджень за участю дітей віком від 1 року не спостерігалося вікової залежності C max та показника AUC. Після багаторазового застосування препарату (10 мг/кг тричі на добу) значного підвищення Cmax та AUC не спостерігалось.
У 10 дітей з тяжким сепсисом у віці до 1 року показник C max становив 6,1 мг/л (діапазон 4,6-8,3 мг/л) після 1-годинної внутрішньовенної інфузії в дозі 10 мг/кг. Цей показник становив 7,2 мг/л (діапазон 4,7–11,8 мг/л) у дітей віком від 1 до 5 років. Значення AUC становили 17,4 мг * год / л (діапазон 11,8-32,0 мг * год / л) і 16,5 мг * год / л (діапазон 11-23,8 мг * год / л) у відповідних вікових груп.

Ці значення перебувають у межах норми, зафіксованої у дорослих при терапевтичній дозі. Згідно з фармакокінетичним аналізом педіатричних пацієнтів з різними інфекціями, прогнозований середній період напіввиведення у дітей становить приблизно 4-5 годин, а біодоступність суспензії для перорального застосування – від 50 до 80%.

Клінічні властивості

Показання

Ципрофлоксацин показаний для лікування інфекцій нижче (див. також розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»). Перед початком терапії слід звернути особливу увагу на всю доступну інформацію щодо резистентності до ципрофлоксацину.

Слід врахувати офіційні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних препаратів.

Дорослі

Інфекції нижніх дихальних шляхів, спричинені грамнегативними бактеріями:

• загострення хронічного обструктивного захворювання легень*;
• бронхолегеневі інфекції при кістозному фіброзі або при бронхоектазах;
• негоспитальна пневмонія.

Хронічний гнійний отит середнього вуха.

Загострення хронічного синуситу, якщо він викликаний грамнегативними бактеріями*.

Інфекції сечового тракту:

• гострий пієлонефрит;
• ускладнені інфекції сечового тракту;
• бактеріальний простатит

Інфекційні ураження статевої системи:

• орхоепідідіміт, зокрема викликаний чутливими штамами Neisseria gonorrhoeae;
• запальні захворювання тазових органів, зокрема спричинені чутливими штамами Neisseria gonorrhoeae.

Інфекції шлунково-кишкового тракту (наприклад, лікування діареї мандрівника).

Інтраабдомінальні інфекції.

Інфекції шкіри та м'яких тканин, спричинені грамнегативними бактеріями.

Інфекції кісток та суглобів.

Легенева форма сибірки (профілактика після контакту та радикальне лікування).

Гарячка у пацієнтів з нейтропенією, спричинена бактеріальною інфекцією.

Діти та підлітки

Бронхолегеневі інфекції, викликані Pseudomonas aeruginosa, у пацієнтів з кістозним фіброзом.

Ускладнено інфекції сечового тракту та гострий пієлонефрит.

Легенева форма сибірки (профілактика після контакту та радикальне лікування).

Ципрофлоксацин можна також використовувати для лікування важких інфекцій у дітей та підлітків, коли лікар вважає це за необхідне.

Лікування повинен починати лікар, який має досвід лікування кістозного фіброзу та/або тяжких інфекцій у дітей та підлітків.

* Тільки у разі визнання неефективним чи недоцільним застосування інших антибактеріальних засобів, які зазвичай призначають для лікування цієї інфекції.

Протипоказання Ципрофлоксацину

• Підвищена чутливість до діючої речовини, інших препаратів групи хінолонів або до будь-якої з допоміжних речовин.
• Одночасне застосування ципрофлоксацину та тизанідину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та іншими видами взаємодій.

Вплив інших лікарських засобів на ципрофлоксацин

Препарати, що подовжують інтервал QT

Ципрофлоксацин, як і інші фторхінолони, слід призначати з обережністю пацієнтам, які отримують препарати, що подовжують інтервал QT (наприклад, антиаритмічні засоби класів IA та III, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики) (див. розділ «Особливості застосування»).

Пробенецид

Пробенецид впливає на ниркову секрецію ципрофлоксацину. Одночасне застосування лікарських засобів, що містять пробенецид та ципрофлоксацин, призводить до підвищення концентрації ципрофлоксацину у сироватці крові.

Вплив ципрофлоксацину на інші лікарські засоби

Тизанідін

Тизанідин не можна призначати одночасно з ципрофлоксацином (див. розділ "Протипоказання"). У ході клінічного дослідження за участю здорових добровольців при одночасному застосуванні ципрофлоксацину та тизанідину виявлено збільшення концентрації тизанідину в плазмі крові (збільшення З max у 7 разів, діапазон – 4-21 раз; збільшення показника AUC – у 10 разів, діапазон – 6-2). . Зі збільшенням концентрації тизанідину в сироватці крові асоціюються гіпотензивні та седативні побічні реакції.

Метотрексат

При одночасному призначенні ципрофлоксацину можливе уповільнення тубулярного транспортування (нирковий метаболізм) метотрексату, що може спричинити підвищення концентрації метотрексату в плазмі крові. При цьому збільшується ймовірність виникнення побічних токсичних реакцій, спричинених метотрексатом. Одночасне призначення не рекомендується (див. розділ «Особливості застосування»).

Теофілін

Одночасне застосування ципрофлоксацину та лікарських засобів, що містять теофілін, може призвести до небажаного підвищення концентрації теофіліну у сироватці крові, що, у свою чергу, може призвести до розвитку побічних реакцій. У поодиноких випадках такі побічні реакції можуть мати летальний наслідок. Якщо одночасне застосування цих препаратів уникнути не можна, слід контролювати концентрацію теофіліну в сироватці крові та адекватно знижувати його дозу (див. розділ «Особливості застосування»).

Інші похідні ксантину

Після одночасного застосування ципрофлоксацину та засобів, що містять кофеїн або пентоксифілін (окспентифілін), повідомляли про підвищення концентрації цих ксантинів у сироватці крові.

Фенітоїн

Одночасне застосування ципрофлоксацину та фенітоїну може призвести до підвищення або зниження сироваткових концентрацій фенітоїну, тому рекомендується моніторинг рівнів препарату.

Циклоспорин

Було визначено транзиторне підвищення креатиніну плазми при одночасному призначенні ципрофлоксацину та лікарських засобів, що містять циклоспорин. Тому необхідний частий (2 рази на тиждень) контроль концентрації креатиніну у плазмі крові у цих пацієнтів.

Антагоністи вітаміну К

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К може посилюватись їх антикоагулянтна дія. Повідомлялося про підвищення активності пероральних антикоагулянтів у пацієнтів, які отримували антибактеріальні препарати, зокрема фторхінолони. Ступінь ризику може змінюватись в залежності від основного виду інфекції, віку, загального стану хворого, тому точно оцінити вплив ципрофлоксацину на підвищення міжнародного нормалізованого відношення (МНО) складно. Слід здійснювати частий контроль МНО під час та відразу після одночасного введення ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К (наприклад, варфарину, аценокумаролу, фенпрокумону, флуіндіону).

Дулоксетін

Клінічні дослідження показали, що одночасне застосування дулоксетину з сильними інгібіторами CYP450 1A2, такими як флувоксамін, може призвести до збільшення AUC та max дулоксетину. Незважаючи на відсутність клінічних даних про можливу взаємодію з ципрофлоксацином, можна очікувати подібних ефектів при одночасному застосуванні зазначених препаратів (див. розділ «Особливості застосування»).

Ропінірол

У ході клінічних досліджень було виявлено, що одночасне застосування ропініролу з ципрофлоксацином, інгібітором ізоензиму CYP450 1A2 помірної дії, призводить до підвищення Сmax та AUC ропініролу на 60% та 84% відповідно. Моніторинг побічних ефектів ропініролу та відповідне коригування дози рекомендується проводити під час та відразу після спільного введення з ципрофлоксацином (див. «Особливості застосування»).

Лідокаїн

Було показано, що у здорових осіб супутнє застосування ципрофлоксацину, помірного інгібітору ізоферментів цитохрому Р450 1А2 та внутрішньовенних лікарських засобів, що містять лідокаїн, знижує кліренс лідокаїну на 22%. Незважаючи на нормальну переносимість лікування лідокаїном, можлива взаємодія при супутньому застосуванні з ципрофлоксацином, що асоціюється з побічними реакціями.

Клозапін

Після одночасного застосування 250 мг ципрофлоксацину з клозапіном протягом 7 днів сироваткові концентрації клозапіну та N-десметилклозапіну були підвищені на 29% та 31% відповідно. Клінічне спостереження та відповідна корекція дози клозапіну рекомендується під час та відразу після одночасного застосування з ципрофлоксацином (див. розділ «Особливості застосування»).

Сілденафіл

Cmax та AUC силденафілу зростали приблизно вдвічі у здорових добровольців після перорального застосування 50 мг силденафілу та супутнього застосування 500 мг ципрофлоксацину. Тому слід бути обережними при супутньому призначенні ципрофлоксацину з силденафілом і враховувати співвідношення користь/ризик.

Агомелатин

У клінічних дослідженнях було продемонстровано, що флувоксамін як сильний інгібітор ізоферменту CYP450 1A2 суттєво інгібує метаболізм агомелатину, що призводить до 60-кратного збільшення впливу агомелатину. Незважаючи на відсутність клінічних даних про можливу взаємодію з ципрофлоксацином, помірним інгібітором CYP450 1A2, подібні ефекти можна очікувати при одночасному введенні (див. розділ «Особливості застосування. Цитохром Р450»).

Золпідем

Спільне застосування ципрофлоксацину може збільшити рівень золпідему у крові. Одночасне призначення не рекомендується.

Особливості застосування препарату

Слід уникати застосування ципрофлоксацину пацієнтам, в анамнезі яких є серйозні побічні реакції, пов'язані з прийомом хінолоно- та фторхінолонсодержащих лікарських засобів (див. розділ «Побічні реакції»). Лікування таких пацієнтів ципрофлоксацином слід розпочинати тільки в тому випадку, якщо немає альтернативних варіантів лікування та після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик (див. також розділ «Протипоказання»).

Тяжкі інфекції та змішані інфекції, спричинені грампозитивними або анаеробними бактеріями

Ципрофлоксацин не застосовувати як монотерапію для лікування важких інфекцій та інфекцій, викликаних грампозитивними або анаеробними бактеріями. У таких випадках ціпрофлоксацин слід застосовувати у поєднанні з відповідними антибактеріальними засобами.

Стрептококові інфекції (включаючи Streptococcus pneumoniae)

Ципрофлоксацин не рекомендується для лікування стрептококових інфекцій через недостатню ефективність.

Інфекції статевої системи

Орхоепідідіміт і запальні захворювання органів малого тазу можуть бути викликані фторхінолонрезістентними Neisseria gonorrhoeae.

Емпіричну терапію ципрофлоксацином при орхоепідідиміті та запальних захворюваннях органів малого тазу можна застосовувати тільки в комбінації з іншими відповідними антибактеріальними препаратами (наприклад, цефалоспоринами), за винятком клінічних ситуацій, коли виключено наявність резистентних до ципрофлохоцину. Якщо через 3 дні не настає клінічне покращення, слід переглянути терапію.

Інфекції сечового тракту

У країнах Європейського Союзу спостерігається різна резистентність до фторхінолонів. з боку Escherichia coli, найбільш поширеного збудника, що викликає інфекції сечовивідних шляхів. При призначенні терапії лікарям рекомендується враховувати місцеву поширеність резистентності Escherichia coli до фторхінолонів.

Інтраабдомінальні інфекції

Дані щодо ефективності ципрофлоксацину при лікуванні постопераційних інтраабдомінальних інфекцій обмежені.

Діарея мандрівників

При виборі препарату слід взяти до уваги інформацію про резистентність до ципрофлоксацину відповідних мікроорганізмів у відвіданих країнах.

Інфекції кісток та суглобів

Ципрофлоксацин слід використовувати разом із іншими антимікробними засобами залежно від результатів мікробіологічного дослідження.

Легенева форма сибірки

Можливість застосування людям ґрунтується на даних визначення чутливості in vitro, дослідів на тваринах та обмежених даних, отриманих при застосуванні людині. Лікар повинен діяти відповідно до національних та/або міжнародних протоколів лікування сибірки.

Діти та підлітки

Застосування ципрофлоксацину дітям та підліткам слід проводити згідно з чинними офіційними рекомендаціями. Лікування із застосуванням ципрофлоксацину проводить тільки лікар з досвідом ведення дітей та підлітків, хворих на кістозний фіброз та/або тяжкі інфекції.

Ципрофлоксацин викликав артропатію опорних суглобів у незрілих тварин. Зростання числа випадків артропатій, пов'язаних із застосуванням препарату, було статистично незначним. Однак лікування ципрофлоксацином дітей та підлітків має починатися тільки після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик через ризик розвитку побічних реакцій, пов'язаних із суглобами та/або прилеглими тканинами.

Бронхолегеневі інфекції при кістозному фіброзі

У клінічні випробування були включені діти та підлітки віком 5 – 17 років.

Більш обмежений досвід лікування дітей віком від 1 до 5 років.

Ускладнені інфекції сечового тракту та пієлонефрит.

Слід розглянути можливість лікування інфекцій сечового тракту із застосуванням ципрофлоксацину, коли інше лікування неможливе. Лікування має ґрунтуватися на результатах мікробіологічного дослідження.
У клінічних дослідженнях оцінювали застосування ципрофлоксацину дітям та підліткам 1-17 років.

Інші специфічні важкі інфекції

Застосування ципрофлоксацину може бути виправдане за результатами мікробіологічного дослідження у разі інших важких інфекцій, згідно з офіційними рекомендаціями або після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик, коли інше лікування не можна застосовувати або коли загальноприйняте лікування виявилося неефективним.

Застосування ципрофлоксацину у разі специфічних тяжких інфекцій, крім згаданих вище, не оцінювали під час клінічних випробувань, а клінічний досвід обмежений. Отже, лікування пацієнтів з інфекціями рекомендується підходити з обережністю.

Антибіотикоасоційована діарея, спричинена Clostridium difficile

Відомо про випадки антибіотикоасоційованої діареї, викликаної Clostridium difficile, яка може варіювати за тяжкістю від легкої діареї до летального коліту, при застосуванні практично всіх антибактеріальних препаратів, у тому числі при застосуванні Ципрофлоксацину. Лікування антибактеріальними препаратами призводить до зміни нормальної флори товстого кишечника, що, своєю чергою, призводить до надмірного зростання Clostridium difficile.

Clostridium difficile продукує токсини А та В, що сприяють розвитку антибіотикоасоційованої діареї. Clostridium difficile продукує велику кількість токсину, призводить до підвищення захворюваності та летальності через можливу стійкість збудника до антимікробної терапії та необхідності проведення коллектомії. Слід пам'ятати про можливість виникнення антибіотикоасоційованої діареї, спричиненої Clostridium difficile, у всіх пацієнтів з діареєю після застосування антибіотиків. Необхідний ретельний збір медикаментозного анамнезу, оскільки можливий розвиток антибіотикоасоційованої діареї, спричиненої Clostridium difficile протягом двох місяців після введення антибактеріальних препаратів. Якщо діагноз антибіотикоасоційованої діареї, викликаної Clostridium difficile, розглядається або вже підтверджено, застосування антибіотиків, які не діють на Clostridium difficile, можливо, необхідно буде припинити.

Залежно від клінічних даних необхідно проводити корекцію водно-електролітного балансу, розглянути необхідність додаткового запровадження білкових препаратів, застосувати антибактеріальні препарати, яких чутлива Clostridium difficile. Також може виникнути потреба у хірургічному втручанні.

Підвищена чутливість (гіперчутливість)

У деяких випадках гіперчутливість та алергічні реакції можуть спостерігатися вже після першого введення ципрофлоксацину (див. «Побічні реакції»), про що слід негайно повідомити лікаря.

У поодиноких випадках анафілактичні/анафілактоїдні реакції можуть прогресувати до стану шоку, що загрожує життю пацієнта. У деяких випадках вони спостерігаються після першого введення ципрофлоксацину. У такому разі введення ципрофлоксацину слід зупинити та негайно провести медикаментозне лікування.

Тривалі, інвалідизують та потенційно незворотні серйозні побічні реакції

Повідомляли про розвиток дуже рідкісних, тривалих (кілька місяців або років), що інвалідизують, потенційно незворотних серйозних побічних реакцій, що впливають на різні системи організму (опорно-руховий апарат, нервову та психічну системи, органи чуття), у пацієнтів, які отримували хінолони або фторхін незалежно від їх віку та наявності факторів ризику. При появі перших ознак або симптомів будь-якої серйозної побічної реакції слід негайно припинити прийом ципрофлоксацину та звернутися до лікаря.

Тендиніт та розрив сухожилля

Загалом ципрофлоксацин не можна застосовувати пацієнтам із захворюваннями сухожиль або порушеннями, пов'язаними із застосуванням хінолонів в анамнезі. Незважаючи на це, в окремих випадках після мікробіологічного дослідження збудника та оцінки співвідношення користь/ризик цим пацієнтам можна призначати ципрофлоксацин для лікування окремих важких інфекційних процесів, а саме у разі неефективності стандартної терапії або бактеріальної резистентності, коли результати мікробіологічних досліджень виправдовують застосування ципрофло .
Тендиніт та розрив сухожилля (особливо ахіллова), іноді двосторонній, можуть виникнути протягом 48 годин від початку лікування хінолонами та фторхінолонами, іноді навіть протягом декількох місяців після закінчення лікування ципрофлоксацином. Ризик розвитку тендиніту та розриву сухожилля підвищений у пацієнтів похилого віку, пацієнтів з нирковою недостатністю, пацієнтів після трансплантації паренхіматозних органів та у пацієнтів, які одночасно приймають кортикостероїди. Слід уникати супутнього застосування кортикостероїдів та фторхінолонів. При появі перших ознак тендиніту (наприклад, болючий набряк або запалення суглобів) лікування ципрофлоксацином слід негайно припинити та розглянути альтернативне лікування. Уражену кінцівку слід лікувати належним чином (наприклад, забезпечити іммобілізацію). Кортикостероїди не можна застосовувати, якщо з'являються ознаки тендинопатії.

Пацієнти з myasthenia gravis

Через ризик загострення симптомів ципрофлоксацин слід з обережністю застосовувати пацієнтам з м'ястенією gravis (див. «Побічні реакції»).

Аневризм аорти та дисекція (розшарування стінки) аорти та регургітація/
недостатність клапана серця

Епідеміологічні дослідження свідчать про підвищений ризик розвитку аневризми аорти та розшарування стінки аорти, особливо у пацієнтів похилого віку, а також регургітацію аортального та мітрального клапанів після застосування фторхінолонів. Повідомлялося про випадки аневризми аорти та розшарування стінки аорти, іноді ускладнених розривом (включаючи летальні випадки), та про регургітацію/недостатність будь-якого з клапанів серця у пацієнтів, які отримували фторхінолони (див. розділ «Побічні реакції»).

Таким чином, фторхінолони слід застосовувати тільки після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик та після розгляду інших варіантів терапії пацієнтам з обтяженим сімейним анамнезом (наявність аневризми або вродженої вади розвитку клапанів серця), пацієнтам з діагностованою аневризмою аорти та/або розшаруванням стінки. клапанів серця, або за наявності інших факторів ризику, а саме:

• фактори ризику розвитку як аневризми аорти та розшарування стінки аорти, так і регургітації/недостатності клапана серця: захворювання сполучної тканини, такі як синдром Марфана або синдром Елерса – Данлоса, синдром Тернера, хвороба Бехчета, артеріальна гіпертензія, ревматоїдний артрит;
• фактори ризику розвитку аневризми аорти та розшарування стінки аорти: судинні захворювання, такі як артеріїт Такаясу або гігантоклітинний артеріїт, атеросклероз, синдром Шегрена;
• фактори ризику регургітації/недостатності клапана серця: інфекційний ендокардит.

Ризик аневризми аорти та розшарування стінки аорти та її розриву підвищено у пацієнтів, які одночасно одержують системні кортикостероїди.

У разі раптового абдомінального болю, болю в грудній клітці або спині пацієнтам слід негайно звернутися до лікаря у відділення невідкладної допомоги.

Пацієнтам слід рекомендувати негайно звертатися за медичною допомогою у разі виникнення задишки, нападу прискореного серцебиття або набряку живота або нижніх кінцівок.

Порушення зору

Якщо при прийомі лікарського засобу виникають порушення зору або побічні реакції з боку органів зору, слід негайно звернутися до офтальмолога (див. «Побічні реакції»).

Фоточутливість

Доведено, що ціпрофлоксацин спричиняє фоточутливість. Пацієнтам, які приймають ципрофлоксацин, рекомендується уникати прямого сонячного світла або ультрафіолетового випромінювання під час лікування (див. розділ «Побічні реакції»).

Судоми

Відомо, що ципрофлоксацин, як і інші хінолони, може спричиняти судоми або знижувати поріг судомної готовності. Повідомлялося про випадки розвитку епілептичного статусу. Ципрофлоксацин застосовувати з обережністю пацієнтам із розладами центральної нервової системи (ЦНС), які мають схильність до виникнення судом. При виникненні судом прийом ципрофлоксацину припинити (див. розділ «Побічні реакції»).

Периферична невропатія

Зафіксовано випадки сенсорної або сенсомоторної поліневропатії у пацієнтів, які приймали хінолони або фторхінолони, що призводило до парестезії, гіпестезії, дизестезії або слабкості. Пацієнтам, які отримують ципрофлоксацин, слід проінформувати свого лікаря перед продовженням лікування, якщо є симптоми невропатії, зокрема біль, печіння, відчуття пощипування, оніміння та/або слабкість з метою запобігання розвитку незворотних станів (див. розділ «Побічні реакції»).

Психотичні реакції

Навіть після першого прийому ципрофлоксацину можуть виникнути психотичні реакції. У поодиноких випадках депресія або психоз можуть прогресувати до суїцидальних думок і вчинків, таких як самогубство або його спроба. У таких випадках прийом ципрофлоксацину слід припинити та вживати відповідних заходів.

Серцеві розлади

Слід з обережністю застосовувати фторхінолони, включаючи ципрофлоксацин, пацієнтам з факторами ризику подовження інтервалу QТ, такими як:

• уроджений синдром подовженого інтервалу QT;
• супутнє застосування лікарських засобів, відомих своєю здатністю подовжувати QT-інтервал (наприклад, антиаритмічні засоби класів ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики);
• нескоректований електролітний дисбаланс (наприклад, гіпокаліємія, гіпомагніємія);
• захворювання серця (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія).

Пацієнти похилого віку та жінки можуть бути більш чутливими до лікарських засобів, що подовжують інтервал QT. У зв'язку з цим необхідно з обережністю застосовувати фторхінолони, включаючи ципрофлоксацин, пацієнтам цих груп (див. розділ «Спосіб застосування та дози. Пацієнти похилого віку», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Передозування», «Побічні реакції» ).

Коливання рівня глюкози у крові

Як і при застосуванні інших хінолонів, повідомляли про коливання рівня глюкози в крові, включаючи випадки гіперглікемії та гіпоглікемії, особливо у пацієнтів похилого віку, хворих на цукровий діабет, які отримували супутню терапію пероральними гіпоглікемічними засобами (наприклад, глібенкламідом) або ін. Зафіксовано випадки гіпоглікемічної коми. У пацієнтів із цукровим діабетом рекомендується ретельно контролювати рівень глюкози у крові (див. розділ «Побічні реакції»).

Шлунково-кишковий тракт

У разі виникнення протягом або після лікування тяжкої та стійкої діареї (навіть через кілька тижнів після лікування) про це слід повідомити лікаря, оскільки цей симптом може маскувати тяжке шлунково-кишкове захворювання (наприклад, антибіотикоасоційований коліт, що може мати летальний наслідок), яке потребує негайного лікування (див. розділ «Побічні реакції»). У таких випадках прийом ципрофлоксацину слід припинити та розпочати застосування відповідної терапії. Лікарські засоби, що пригнічують перистальтику, протипоказані.

Нирки та сечовивідна система

Повідомлялося про кристалурію, пов'язану із застосуванням ципрофлоксацину (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнти, які приймають ципрофлоксацин, одержують достатню кількість рідини. Слід уникати надмірної лужності сечі.

Порушення функції нирок

Оскільки ципрофлоксацин виводиться з організму в основному у незміненій формі нирками, необхідно проводити корекцію дози для пацієнтів з порушеннями функції нирок (як описано в розділі «Спосіб застосування та дози»), щоб уникнути збільшення небажаних реакцій внаслідок накопичення ципрофлоксацину.

Гепатобіліарна система

При застосуванні ципрофлоксацину повідомлялося про випадки розвитку некрозу печінки та печінкової недостатності із загрозою життю пацієнта (див. розділ «Побічні реакції»). У разі появи будь-яких симптомів захворювання печінки (таких як анорексія, жовтяниця, темна сеча, свербіж чи напруженість передньої черевної стінки) лікування слід припинити.

Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази

При застосуванні ципрофлоксацину повідомлялося про гемолітичні реакції у пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Слід уникати застосування ципрофлоксацину цим пацієнтам, за винятком випадків, коли потенційна користь перевищує потенційний ризик. У цьому випадку слід спостерігати за можливою появою гемолізу.

Резистентність

Під час або після курсу лікування ципрофлоксацином можуть бути виділені резистентні бактерії з клінічно визначеною суперінфекцією або без неї. Існує певний ризик виникнення резистентності до ципрофлоксацину у бактерій під час тривалих курсів лікування та при лікуванні внутрішньолікарняних інфекцій та/або інфекцій, спричинених видами Staphylococcus та Pseudomonas.

Цитохром Р450

Ципрофлоксацин помірно пригнічує CYP450 1A2 і тому може спричинити підвищення сироваткової концентрації одночасно призначених речовин, що також метаболізуються цим ферментом (наприклад, теофіліну, клозапіну, оланзапіну, ропініролу, тизанідину, дулоксетину, агомелатину). Отже, пацієнтам, які приймають ці речовини одночасно з ципрофлоксацином, слід уважно спостерігати для виявлення клінічних ознак передозування. Також може виникнути необхідність визначення сироваткових концентрацій (наприклад, теофіліну) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Одночасне призначення ципрофлоксацину та тизанідину протипоказане.

Метотрексат

Одночасне призначення ципрофлоксацину та метотрексату не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Вплив на результати лабораторних аналізів

Ципрофлоксацин in vitro може впливати на результати посіву Mycobacterium tuberculosis шляхом пригнічення росту культури мікобактерій, що може призвести до помилково-негативних результатів аналізу посіву у пацієнтів, які приймають ципрофлоксацин.

Реакції у місці введення

Повідомлялося про реакції у місці введення ципрофлоксацину. Частота таких реакцій зростає, якщо тривалість запровадження становить 30 хвилин або менше. Реакції можуть виявлятися як місцеві шкірні реакції, які швидко зникають після закінчення інфузії. Подальше введення не протипоказано, якщо реакції не повторюються або стають інтенсивнішими.

Вміст натрію

Якщо пацієнти дотримуються дієти зі зниженим вмістом натрію (пацієнти із застійною серцевою недостатністю, нирковою недостатністю, нефротичним синдромом та ін.), слід брати до уваги додаткове сольове навантаження.

Цей лікарський засіб містить:

• 15,6 ммоль (або 359 мг) натрію на дозу 200 мг (100 мл);
• 31,2 ммоль (або 718 мг) натрію на дозу 400 мг (200 мл).

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Дані щодо застосування ципрофлоксацину вагітним демонструють відсутність розвитку мальформацій чи фето/неонатальної токсичності. Досліди на тваринах не вказують на прямий чи непрямий токсичний вплив на репродуктивну функцію. У молодих тварин і тварин, які зазнали впливу хінолонів до народження, спостерігався вплив на незрілу хрящову тканину, тому не можна виключити ймовірність того, що препарат може бути шкідливим для суглобових хрящів новонародженого/плода. Тому під час вагітності краще уникати прийому ципрофлоксацину.

Період годування груддю

Ципрофлоксацин проникає у грудне молоко. Через ризик пошкодження суглобових хрящів у новонароджених ципрофлоксацин не слід застосовувати під час годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами

Ципрофлоксацин може викликати реакції з боку центральної нервової системи. У зв'язку з цим здатність керувати автотранспортом і працювати з механізмами може бути порушена.

Спосіб застосування та дози Ципрофлоксацин

Дозування

Режим дозування встановлює лікар індивідуально в залежності від локалізації та тяжкості перебігу інфекції, від чутливості збудника, функції нирок у пацієнта, а для дітей та підлітків відповідно від маси тіла.

Тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання, клінічної та бактеріологічної картини.

Лікування ципрофлоксацином після початкового використання внутрішньовенної форми може бути завершене застосуванням пероральної форми при прийнятності такого лікування для конкретного пацієнта. Перехід від початкового введення до перорального прийому необхідно здійснити якнайшвидше.
У тяжких випадках або коли пацієнт не може приймати пероральні форми лікарського засобу (наприклад, пацієнт знаходиться на ентеральному харчуванні), рекомендується розпочинати та продовжувати лікування внутрішньовенною формою ципрофлоксацину, доки не стане можливим перехід на пероральну форму.
Лікування інфекцій, викликаних певними бактеріями (наприклад, Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter або Staphylococci), може вимагати введення більш високих доз ципрофлоксацину та поєднання з іншими відповідними антибактеріальними засобами.

Лікування деяких інфекцій (наприклад, запальних захворювань органів тазу, інтраабдомінальних інфекцій, інфекцій у пацієнтів з нейтропенією та інфекцій кісток та суглобів) може вимагати поєднання з іншими відповідними антибактеріальними засобами залежно від збудника.

Дорослі

Показання		Добова доза в мг	Тривалість лікування (з урахуванням перорального лікування, перехід на яке слід провести якнайшвидше)
Інфекції нижніх дихальних шляхів		Від 400 мг двічі на добу до 400 мг тричі на добу	Від 7 до 14 днів
Інфекції верхніх дихальних шляхів	Загострення хронічного синуситу	Від 400 мг двічі на добу до 400 мг тричі на добу	Від 7 до 14 днів
	Хронічний гнійний отит середнього вуха	Від 400 мг двічі на добу до 400 мг тричі на добу	Від 7 до 14 днів
Інфекції сечового тракту (див. розділ «Особливості застосування»)	Ускладнені інфекції сечового тракту та гострий пієлонефрит.	Від 400 мг двічі на добу до 400 мг тричі на добу	Від 7 до 21 дня; лікування може тривати більше 21 дня за певних обставин (наприклад, при абсцесі)
	Бактеріальний простатит	Від 400 мг двічі на добу до 400 мг тричі на добу	Від 2 до 4 тижнів (гострий)
Інфекції статевих шляхів	Орхоепідідіміт і запальні захворювання тазових органів, зокрема, викликані чутливими штамами. Neisseria gonorrhoeae	Від 400 мг двічі на добу до 400 мг тричі на добу	Мінімум 14 днів
Інфекції шлунково-кишкового тракту та інтраабдомінальні інфекції	Діарея, спричинена бактеріальними патогенами, включаючи штами Shigella spp. , крім Shigella dysenteriae 1-го типу, та емпіричне лікування важкої форми «діареї мандрівників»	400 мг двічі на добу	1 день
	Діарея, спричинена Shigella dysenteriae 1-го типу	400 мг двічі на добу	5 днів
	Діарея, спричинена Vibrio cholerae	400 мг двічі на добу	3 дні
	Черевний тиф	400 мг двічі на добу	7 днів
	Інтраабдомінальні інфекції, спричинені грамнегативними бактеріями	Від 400 мг двічі на добу до 400 мг тричі на добу	Від 5 до 14 днів
Інфекції шкіри та м'яких тканин, спричинені грамнегативними бактеріями.		Від 400 мг двічі на добу до 400 мг тричі на добу	від 7 до 14 днів
Інфекції кісток та суглобів		Від 400 мг двічі на добу до 400 мг тричі на добу	Максимум 3 місяці
Гарячка у пацієнтів з нейтропенією, спричинена бактеріальною інфекцією. Ципрофлоксацин вводиться у поєднанні з іншими відповідними антибактеріальними засобами згідно з офіційними рекомендаціями		Від 400 мг двічі на добу до 400 мг тричі на добу	Лікування проводиться протягом усього періоду нейтропенії.
Легенева форма сибірки (профілактика після контакту та радикальне лікування). Після підозрюваного або підтвердженого контакту слід якнайшвидше розпочати введення препарату		400 мг двічі на добу	60 днів з дня підтвердження контакту з носієм Bacillus anthracis

Діти

Показання	Добова доза в мг	Тривалість лікування (з урахуванням перорального лікування, перехід на яке слідує провести якнайшвидше)
Кістозний фіброз	10 мг/кг маси тіла тричі на добу максимум 400 мг на дозу	Від 10 до 14 днів
Ускладнені інфекції сечового тракту та гострий пієлонефрит.	Від 6 мг/кг маси тіла тричі на добу до 10 мг/кг маси тіла тричі на добу максимум 400 мг на дозу	Від 10 до 21 дня
Легенева форма сибірки, (профілактика після контакту та радикальне лікування). Після підозрюваного або підтвердженого контакту слід якнайшвидше розпочати введення препарату	Від 10 мг/кг маси тіла двічі на добу до 15 мг/кг маси тіла двічі на добу максимум 400 мг на дозу	60 днів з дня підтвердження контакту з носієм Bacillus anthracis
Інші тяжкі форми інфекцій	10 мг/кг маси тіла тричі на добу максимум 400 мг на дозу	Відповідно до типу інфекцій

Пацієнти похилого віку

Пацієнтам похилого віку слід призначати дози залежно від тяжкості захворювання та кліренсу креатиніну.

Пацієнти з порушенням функції нирок або печінки

Рекомендовані початкові та підтримуючі дози для пацієнтів з порушенням функції нирок

Кліренс креатиніну [мл/хв/1,73 м2]	Сироватковий креатинін [ммоль/л]	Внутрішньовенна доза [мг]
> 60	< 124	розділ звичайне дозування
30–60	Від 124 до 168	200–400 мг кожні 12 годин
< 30	> 169	200–400 мг кожні 24 години
Пацієнти на гемодіалізі	> 169	200–400 мг кожні 24 години (після діалізу)
Пацієнти на перитонеальному діалізі	> 169	200–400 мг кожні 24 години

Для пацієнтів з порушенням функції печінки коригування дози не потрібне.

Режим дозування у разі порушення функції нирок або печінки у дітей не вивчався.

Спосіб застосування

Перед використанням розчин необхідно оглянути. При низькій температурі в розчині може утворюватися осад, що знову розчиняється при кімнатній температурі (15 – 25 °C). Перед застосуванням лікарський засіб слід збовтати. Використовувати лише прозорий розчин. Препарат слід використовувати негайно після перфорації гумової пробки, щоб запобігти бактеріальному зараженню. Лікарський засіб призначений лише для одноразового використання. Невикористаний розчин слід утилізувати.

Ципрофлоксацин вводити шляхом внутрішньовенної інфузії. Для дітей тривалість інфузії становить 60 хв. Для дорослих пацієнтів тривалість інфузії становить 60 хвилин для препарату «Ципрофлоксацин, розчин для інфузій», що містить 400 мг ципрофлоксацину, та 30 хвилин для препарату «Ципрофлоксацин, розчин для інфузій», що містить 200 мг ципрофлоксацину. Проведення повільної інфузії у велику вену дозволить мінімізувати відчуття дискомфорту у пацієнта та знизити ризик венозного подразнення.

Розчин для інфузій вводиться або окремо або після змішування з іншими сумісними інфузійними розчинами.

Сумісність з іншими розчинами

Інфузійний розчин ципрофлоксацину сумісний з розчином Рінгера, 0,9% розчином хлориду натрію, 5% і 10% розчином глюкози, 10% розчином фруктози, 5% розчином глюкози з 0,225% NaCl або 0,45% NaCl. Якщо сумісність з іншими інфузійними розчинами не підтверджена, інфузійний розчин ципрофлоксацину слід вводити окремо. Видими ознаками несумісності є випадання осаду, помутніння або зміна кольору розчину.

Діти

Ципрофлоксацин не рекомендується застосовувати дітям для лікування інших інфекційних захворювань, крім зазначених у розділі «Показання».

Передозування

Повідомлялося, що передозування в результаті прийому 12 гликарського засобу призводило до симптомів помірної токсичності. Гостра передозування в дозі 16 гприводила до розвитку ГНН.

Симптоми передозування включали запаморочення, тремор, головний біль, втому, судоми, галюцинації, сплутаність свідомості, абдомінальний дискомфорт, порушення функції нирок та печінки, а також кристалурію та гематурію. Повідомлялося також про оборотну ниркову токсичність.

Крім звичайних невідкладних заходів, що проводяться при передозуванні (наприклад, випорожнення шлунка з подальшим введенням активованого вугілля), рекомендується контроль функції нирок, зокрема визначення рН сечі та у разі необхідності підвищення її кислотності для попередження явищ кристалурії. Пацієнти повинні одержувати достатню кількість рідини. Антациди, що містять у своєму складі кальцій або магній, повинні теоретично знижувати всмоктування ципрофлоксацину під час передозування.

За допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу виводиться лише невелика кількість ципрофлоксацину (<10%).

При передозуванні слід провести симптоматичне лікування. Необхідно контролювати показники ЕКГ, оскільки інтервал QT може продовжуватись.

Побічні реакції Ципрофлоксацину

Найчастіше повідомляли про такі побічні реакції на лікарський засіб, як нудота, діарея, блювота, минуще підвищення рівня трансаміназ, висипання та реакції в місці введення.

Дані про побічні реакції на ципрофлоксацин, отримані в ході клінічних досліджень та постмаркетингового спостереження (пероральний, парентеральний та послідовний способи застосування), наведено нижче.

При аналізі частоти виникнення беруться до уваги дані про пероральний та внутрішньовенний шлях застосування ципрофлоксацину.

Системи органів	Часто (від ≥1/100 до < 1/10)	Не часто (≥ від 1/1000 до < 1/100)	Рідко (≥ від 1/10000 до < 1/1000)	Дуже рідко (< 1/10000)	Частота невідома (Не можна оцінити на підставі наявних даних)
Інфекції та інвазії		грибкові суперінфекції
З боку системи крові та лімфатичної системи		еозинофілія	лейкопенія, анемія, нейтропенія, лейкоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитемія	гемолітична анемія, агранулоцитоз, панцитопенія (небезпечна для життя), пригнічення функції кісткового мозку (небезпечне для життя)
З боку імунної системи			алергічні реакції, алергічний/ангіо-невротичний набряк	анафілактичні реакції, анафілактичний шок (небезпечний для життя) (див. розділ «Особливості застосування»), реакції, подібні до сироваткової хвороби
Ендокринні розлади					синдром порушення секреції антидіуретичного гормону (СПСАДГ)
Порушення обміну речовин, метаболізму		зниження апетиту	гіперглікемія, гіпоглікемія (див. розділ «Особливості застосування»)		гіпоглікемічна кома (див. розділ «Особливості застосування»)
Психічні розлади*		психомоторна гіперактивність/збудження	сплутаність свідомості та дезорієнтація, стривоженість, патологічні сновидіння, депресія (з можливими суїцидальними ідеями/думками чи спроби/вчинення самогубства) (див. розділ «Особливості застосування»), галюцинації	психотичні реакції (з можливими суїцидальними ідеями/думками або спроби/вчинення самогубства) (див. розділ «Особливості застосування»)	манія, гіпоманія
Неврологічні порушення*		головний біль, запаморочення, розлади сну, порушення смаку	парестезія та дизестезія, гіпестезія, тремор, судоми (включаючи епілептичний статус – див. розділ «Особливості застосування»), запаморочення	мігрень, порушення координації, порушення ходи, порушення нюху, внутрішньочерепна доброякісна гіпертензія	периферична невропатія та поліневропатія (див. розділ «Особливості застосування»)
З боку органів зору*			порушення зору, наприклад, диплопія	порушення сприйняття кольору
З боку органів слуху та вестибулярного апарату*			дзвін у вухах, втрата слуху/ порушення слуху
Серцеві розлади**			тахікардія		шлуночкова аритмія, піруетна тахікардія ( torsade de pointes ) (спостерігалися переважно у пацієнтів з додатковими факторами ризику пролонгації інтервалу QT), подовження інтервалу QT (див. розділи «Особливості застосування», «Передозування»)
Судинні розлади**			вазодилатація, артеріальна гіпотензія, синкопальний стан	васкуліт
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння.			диспное (включаючи астматичний стан)
Шлунково-кишкові розлади	нудота, діарея	блювота, біль у ділянці шлунка та кишечника, абдомінальний біль, диспептичні розлади, метеоризм	антибіотико-асоційований коліт (дуже рідко з летальним кінцем) (див. розділ «Особливості застосування»)	панкреатит
Розлади гепато-біліарної системи		підвищення рівнів трансаміназ та білірубіну	порушення функції печінки, холестатична жовтяниця, гепатит	некроз печінки (що дуже рідко прогресує до печінкової недостатності, що загрожує життю) (див. розділ «Особливості застосування»)
Зміни з боку шкіри та підшкірної клітковини		висип, свербіж, кропив'янка	реакції фото-сенсибілізації (див. розділ «Особливості застосування»)	петехії, мультиформна еритема, вузликова еритема, синдром Стівенса Джонсона (що загрожує життю), токсичний епідермальний некроліз (що загрожує життю)	гострий генералізований екзантема-тозний пустульоз (ГГЕП), медикаментозна висипка з еозинофілією та системними проявами (DRESS)
З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини*		м'язово-скелетний біль (наприклад, біль у кінцівках, ділянці нирок, грудній клітці), артралгія	міалгія, артрит, підвищення м'язового тонусу та судоми м'язів	м'язова слабкість, тендиніт, розрив сухожилля (переважно ахіллового) (див. розділ «Особливості застосування»), загострення симптомів myasthenia gravis (див. розділ «Особливості застосування»)
З боку сечовидільної системи		порушення функції нирок	ниркова недостатність, гематурія, кристалурія (див. розділ «Особливості застосування »), тубуло-інтерстиціальний нефрит
Загальний стан та реакції у місці введення*	реакції у місці ін'єкції та інфузії (тільки при внутрішньовенному введенні)	астенія, лихоманка	набряки, підвищена пітливість (гіпергідроз)
дослідження		підвищення активності лужної фосфатази крові	підвищення активності амілази		підвищене МНО у пацієнтів, які отримували антагоністи вітаміну К

* Повідомляли про деякі випадки дуже рідкісних, тривалих (кілька місяців або років), що інвалідизують і потенційно незворотних серйозних побічних реакцій, що впливають на різні системи органів (у тому числі такі реакції, як тендиніт, розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, порушення перебігу), невропатії, пов'язані з парестезією, депресія, втома, порушення пам'яті, порушення сну, порушення слуху, порушення зору, смаку та запаху), пов'язаних із застосуванням хінолонів та фторхінолонів, незалежно від наявності факторів ризику (див. розділ «Особливості застосування»).

** Повідомлялося про випадки розвитку аневризми та розшарування стінки аорти, іноді ускладнених розривом (включаючи летальні випадки), та регургітацію/недостатність будь-якого з клапанів серця у пацієнтів, які отримували фторхінолони (див. розділ «Особливості застосування»).

Нижченаведені небажані явища мають більш високу категорію частоти в підгрупах пацієнтів, які отримували внутрішньовенне або ступінчасте (перехід від внутрішньовенного до перорального) лікування:

Часто	Блювота, минуще підвищення трансаміназ, висипання
Не часто	Тромбоцитопенія, тромбоцитемія, сплутаність свідомості та дезорієнтація, галюцинації, парестезія та дизестезія, судоми, запаморочення, порушення зору, слуху, тахікардія, вазодилатація, гіпотонія, минуще порушення функції печінки, холестатична жовтяниця
Рідко	Панцитопенія, пригнічення діяльності кісткового мозку, анафілактичний шок, психотичні реакції, мігрень, розлади нюхового нерва, порушення слуху, васкуліт, панкреатит, некроз печінки, петехії, розрив сухожилля

Діти

Частота випадків артропатії (артралгія, артрит), зазначена вище, визначена під час досліджень за участю дорослих пацієнтів. Діти артропатія спостерігається частіше (див. розділ «Особливості застосування»).

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливою процедурою. Це дозволяє продовжувати моніторинг співвідношення користь/ризик для відповідного лікарського засобу. Медичним працівникам необхідно повідомляти про будь - які підозрювані побічні реакції через національну систему фармаконагляду.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати у недоступному для дітей місці. Зберігати при температурі не вище 25°С в оригінальній упаковці.

Несумісність

Цей лікарський засіб не слід змішувати з іншими лікарськими засобами, за винятком зазначених у розділі «Спосіб застосування та дози».
Якщо сумісність з іншим інфузійним препаратом не підтверджена, інфузійний розчин ципрофлоксацину слід вводити окремо.
Несумісність виявляється при застосуванні з усіма інфузійними розчинами/препаратами, фізично або хімічно нестабільними (наприклад, пеніциліни, розчини гепарину), особливо у поєднанні з розчинами, рН яких було доведено до лужного.

Упаковка

По 100 мл або 200 мл у скляних пляшках.

Категорія відпуску з аптеки

За рецептом.