Інструкція до препарату Бондронат 50 мг таблетки №28

Бондронат (Ibandronic Acid)  інструкція по застосуванню

• Склад
• Лікарська форма
• Основні фізико-хімічні властивості:
• Фармакотерапевтична група
• Засоби що впливають на структуру та мінералізацію кісток.
• Фармакологічні властивості
• Показання
• Протипоказання
• Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій
• Особливості застосування
• Застосування у період вагітності або годування груддю
• Вагітність
• Годування груддю
• Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами
• Спосіб застосування та дози
• Діти
• Передозування
• Побічні реакції
• Термін придатності
• Умови зберігання
• Упаковка
• Категорія відпуску

Склад

діюча речовина: ibandronic acid;1 таблетка містить 50 мг ібандронової кислоти у формі 56 25 мг натрію ібандронату моногідрату;
допоміжні речовини: лактоза моногідрат; повідон К25; целюлоза мікрокристалічна; кросповідон; кислота стеаринова 95; кремнію діоксид колоїдний безводний;
плівкова оболонка: Опадрай 00А28646 (гіпромелоза титану діоксид (Е171) тальк) макрогол 6000.

Лікарська форма

Таблетки вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки довгастої форми білого чи майже білого кольору вкриті плівковою оболонкою з одного боку таблетки гравіювання L2 з іншого боку IT.

Фармакотерапевтична група

Засоби що впливають на структуру та мінералізацію кісток. Бісфосфонати. Кислота ібандронова.Код АТХМ05В А06.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Ібандронова кислота – бісфосфонат який специфічно діє на кісткову тканину. Чинить селективну дію на кісткову тканину завдяки високій афінності до мінеральних компонентів кісткової тканини. Пригнічує активність остеокластів хоча точний механізм до сих пір невідомий.

Іn vivo ібандронова кислота попереджає кісткову деструкцію спричинену експериментально індукованою блокадою функції статевих залоз ретиноїдами пухлинами та екстрактами пухлин. Пригнічення ендогенної кісткової резорбції також було документовано у кінетичних дослідженнях 45Са – шляхом вивільнення радіоактивного тетрацикліну що попередньо був введений у кісткову тканину.

Ібандронова кислота не впливає на мінералізацію кісток у разі призначення доз які значно перевищують фармакологічно ефективні.

Резорбція кісткової тканини внаслідок злоякісного захворювання характеризується надмірною резорбцією кісткової тканини яка не збалансована відповідним утворенням кісткової тканини. Ібандронова кислота селективно пригнічує активність остеокластів знижуючи кісткову резорбцію і таким чином зменшуючи кісткові ускладнення злоякісного захворювання.

В клінічних дослідженнях у пацієнтів з раком молочної залози і метастазами у кістках було продемонстровано дозозалежну інгібуючу дію на остеоліз кісткової тканини що визначається за допомогою маркерів кісткової резорбції і дозозалежний вплив щодо скелетних пошкоджень.

Фармакокінетика.

Всмоктування.

Після перорального прийому ібандронова кислота швидко всмоктується у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові становить 0 5-2 години (медіана – 1 година) після прийому натщесерце абсолютна біодоступність становить близько 0 6%. Всмоктування погіршується при одночасному прийомі з їжею чи питтям (крім звичайної води). Біодоступність зменшується приблизно на 90% при вживанні звичайного сніданку порівняно з біодоступністю при прийомі препарату натщесерце. При прийомі ібандронової кислоти за 30 хвилин до вживання їжі біодоступність зменшується приблизно на 30%. При прийомі ібандронової кислоти за 60 хвилин до вживання їжі значного зменшення біодоступності не спостерігається.

Біодоступність зменшується приблизно на 75% при застосуванні препарату Бондронат у таблетках через 2 години після стандартного прийому їжі. У зв’язку з цим таблетки Бондронату слід приймати вранці (після щонайменше 6 годин без прийому їжі) і продовжувати бути натще щонайменше 30 хвилин після прийому препарату Бондронат (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Розподіл.

Після первинної системної експозиції ібандронова кислота швидко зв’язується з кістковою тканиною або виділяється із сечею. У людини очевидний кінцевий об'єм розподілу становить щонайменше 90 л і приблизно 40-50% від кількості препарату що циркулює у крові проникає у кісткову тканину і накопичується в ній. З білками плазми зв’язується близько 87% при застосуванні в терапевтичних концентраціях отже через заміщення спостерігається низький потенціал взаємодії з іншими лікарськими засобами.

Метаболізм.

Немає даних щодо метаболізму ібандронової кислоти у тварин і людини.

Виведення.

Та частина ібандронової кислоти що всмокталася виходить з кровоносного русла шляхом кісткової абсорбції (приблизно 40-50%) решта виводиться у незміненому вигляді нирками. Та частина ібандронової кислоти що не всмокталася виводиться незміненою з фекаліями. Діапазон очевидного періоду напіввиведення широкий і залежить від застосованої дози та чутливості методу аналізу однак очевидний термінальний період напіввиведення коливається у межах 10-60 годин. Однак початкові рівні препарату у плазмі крові швидко знижуються і досягають 10% від пікового значення протягом 3 годин і 8 годин після внутрішньовенного введення або перорального застосування відповідно.

Загальний кліренс ібандронової кислоти – низький і в середньому становить 84-160 мл/хв. Нирковий кліренс (приблизно 60 мл/хв у здорових жінок у період постменопаузи) становить 50-60% від загального і залежить від кліренсу креатиніну. Різниця між очевидним загальним і нирковим кліренсом відображає поглинання препарату кістковою тканиною.

Шляхи секреції вочевидь не включають відомі кислотну і основну системи транспортування залучені у виділення інших діючих речовин. Крім того ібандронова кислота не пригнічує основні печінкові ізоферменти P450 у людини і не індукує систему цитохрому P450 у щурів.

Фармакокінетика в особливих випадках.

Стать.

Біодоступність і показники фармакокінетики ібандронової кислоти не залежать від статі.

Раса.

Немає даних про клінічно значущу міжетнічну різницю між пацієнтами монголоїдної і європеоїдної раси щодо розподілу ібандронової кислоти. Про пацієнтів негроїдної раси даних недостатньо.

Пацієнти з нирковою недостатністю.

Нирковий кліренс ібандронової кислоти у пацієнтів з різною стадією ниркової недостатності пов’язаний з кліренсом креатиніну. У осіб з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну ≤30 мл/хв) які отримували ібандронову кислоту перорально у дозі 10 мг протягом 21 дня концентрація у плазмі крові була в 2-3 рази вище ніж у осіб з нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну ≥80 мл/хв). Загальний кліренс ібандронової кислоти був зменшений до 44 мл/хв в осіб з тяжкою нирковою недостатністю порівняно з 129 мл/хв в осіб з нормальною функцією нирок. Для хворих із легкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну ≥50 мл і <80 мл/хв) дозу препарату коригувати не потрібно. Для осіб з помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну ≥30 і <50 мл/хв) та тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну <30 мл/хв) рекомендується корекція дози (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Пацієнти з печінковою недостатністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Немає даних щодо фармакокінетики ібандронової кислоти у пацієнтів з печінковою недостатністю. Печінка не бере значної участі у кліренсі ібандронової кислоти яка не метаболізується а виводиться нирками і шляхом поглинання кістковою тканиною. Таким чином для хворих із печінковою недостатністю корекція дози препарату не потрібна. Оскільки зв’язування ібандронової кислоти у терапевтичних концентраціях з білками плазми крові незначне (приблизно 87%) малоймовірно що гіпопротеїнемія при тяжких захворюваннях печінки призведе до клінічно значимого підвищення концентрації вільного препарату.

Літній вік (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Вивчені фармакокінетичні параметри не залежать від віку. Оскільки функція нирок зменшується з віком це єдиний фактор який слід взяти до уваги (див. розділ «Пацієнти з нирковою недостатністю»).

Діти (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Немає даних щодо застосування препарату Бондронат у дітей віком до 18 років.

Показання

Профілактика скелетних пошкоджень (патологічні переломи ураження кісткової тканини що потребують променевої терапії чи хірургічного лікування) у хворих на рак молочної залози і метастатичним ураженням кісткової тканини.

Протипоказання

Підвищена чутливість до ібандронової кислоти чи до будь-якого іншого компонента препарату (див. розділ «Склад»). Гіпокальціємія. Захворювання стравоходу зі сповільненням спорожнення стравоходу наприклад стриктура ахалазія. Неспроможність знаходитись у вертикальному положенні (стояти чи сидіти) протягом щонайменше 60 хвилин.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Взаємодія лікарського засобу з їжею

Продукти харчування що містять кальцій в тому числі молоко та інші полівалентні катіони (алюміній магній залізо) можуть порушувати всмоктування препарату Бондронат . Тому вказані продукти у тому числі продукти харчування слід вживати щонайменше через 30 хв після перорального прийому препарату Бондронат .

Біодоступність знижувалася приблизно на 75% при застосуванні препарату Бондронат таблеток через 2 години після стандартного прийому їжі. Тому препарат Бондронат слід приймати вранці (після щонайменше 6 годин без прийому їжі) і продовжувати бути натще 30 хв після прийому препарату Бондронат (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

Метаболічні взаємодії не вважаються ймовірними оскільки ібандронова кислота не пригнічує основні печінкові ізоферменти Р450 у людини і не індукує систему печінкового цитохрому Р450 у щурів (див. розділ «Фармакокінетика»). Виводиться ібандронова кислота шляхом ниркової екскреції і не підлягає процесам біотрансформації.

Н2-антагоністи та інші лікарські засоби що підвищують рН шлунка

В дослідженні за участю здорових добровольців (чоловіків) і жінок в пост менопаузі ранітидин при внутрішньовенному введені збільшував біодоступность ібандронової кислоти приблизно на 20% (що є у межах нормальної варіабельності біодоступності ібандронової кислоти) можливо за рахунок зменшення кислотності шлункового соку. Однак корекція дози препарату Бондронат при одночасному прийомі з Н2-антагоністами чи іншими препаратами що підвищують рівень кислотності шлункового соку не потрібна.

Ацетилсаліцилова кислота і нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ)

Оскільки ацетилсаліцилова кислота НПЗЗ і бісфосфонати можуть викликати подразнення шлунково-кишкового тракту необхідно з обережністю застосовувати НПЗЗ одночасно з препаратом Бондронат (див. розділ «Особливості застосування»).

Аміноглікозиди

З обережністю застосовувати бісфосфонати з аміноглікозидами оскільки обидві субстанції можуть знижувати рівень кальцію в сироватці крові протягом тривалого часу. Також при одночасному застосуванні цих препаратів увагу слід звернути на гіпомагніємію.

Особливості застосування

Пацієнти з порушенням кісткового і мінерального метаболізму

До початку лікування препаратом Бондронат потрібно відкоригувати гіпокальціємію та інші порушення метаболізму кісткової тканини та мінерального обміну речовин. Пацієнтам слід вживати достатню кількість кальцію та вітаміну D. Якщо пацієнт отримує з їжею недостатньо кальцію та/або вітаміну D то слід додатково приймати їх у вигляді харчових добавок.

Подразнення шлунково-кишкового тракту

Бісфосфонати для перорального застосування можуть викликати місцеве подразнення слизової оболонки верхніх відділів шлунково-кишкового тракту. У зв’язку з указаними можливими ефектами та можливістю погіршення основного захворювання необхідно виявляти обережність при застосуванні препарату Бондронат у пацієнтів з активними захворюваннями верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (стравохід Барретта дисфагія інші хвороби стравоходу гастрит дуоденіт виразки).

При застосуванні пероральних бісфосфонатів повідомлялося про випадки таких побічних реакцій як езофагіт виразки стравоходу ерозії стравоходу які в деяких випадках були тяжкими і потребували госпіталізації рідко – з кровотечею чи з наступним розвитком стриктури або перфорації. Ризик розвитку тяжких побічних реакцій з боку стравоходу вищий у пацієнтів які не виконують рекомендації щодо дозування і/чи в осіб які продовжують приймати бісфосфонати перорально після розвитку симптомів що свідчать про подразнення стравоходу. Тому пацієнти повинні чітко дотримуватись рекомендацій щодо дозування (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Лікарям слід бути уважними щодо появи будь-яких ознак та симптомів що свідчать про можливу реакцію з боку стравоходу подразнення стравоходу та інформувати пацієнтів про необхідність припинити прийом препарату Бондронат та звернутися до лікаря при появі дисфагії болю при ковтанні болю за грудниною при появі печії чи посиленні печії.

Хоча у контрольованих клінічних дослідженнях не спостерігалося збільшення ризику під час пост-маркетингового застосування пероральних бісфосфонатів повідомлялося про випадки виразок шлунка і дванадцятипалої кишки. Деякі з них були тяжкими та з ускладненнями.

Ацетилсаліцилова кислота і нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ)

Оскільки ацетилсаліцилова кислота НПЗЗ і бісфосфонати можуть викликати подразнення шлунково-кишкового тракту необхідно з обережністю застосовувати ці лікарські засоби одночасно з препаратом Бондронат .

Остеонекроз щелепних кісток

При застосуванні бісфосфонатів зареєстровані випадки остеонекрозу щелепних кісток що зазвичай відмічався під час видалення зуба та/або у зв'язку з місцевими інфекціями (у тому числі остеомієлітом) у пацієнтів із злоякісними новоутвореннями які отримували лікування яке включало внутрішньовенне введення бісфосфонатів. Багато з цих пацієнтів також отримували хіміотерапію і кортикостероїди. Остеонекроз щелепних кісток відмічали також у пацієнтів з остеопорозом які приймали бісфосфонати перорально.

За наявності супутніх факторів ризику (таких як злоякісні захворювання хіміотерапія променева терапія застосування кортикостероїдів неналежна гігієна ротової порожнини) до початку лікування бісфосфонатами слід розглянути питання про необхідність стоматологічного обстеження пацієнта з відповідним профілактичним втручанням.

У період лікування таким пацієнтам слід по можливості уникати інвазивних стоматологічних процедур. У пацієнтів у яких на тлі застосування бісфосфонатів розвинувся остеонекроз щелепних кісток стоматологічне хірургічне втручання може призвести до ускладнення його перебігу. Немає даних щодо того чи припинення застосування бісфосфонатів у пацієнтів які потребують стоматологічного втручання знижує ризик розвитку остеонекрозу щелепних кісток. У кожному випадку при прийнятті клінічного рішення лікарю слід взяти до уваги план лікування з урахуванням індивідуальної оцінки співвідношення користі/ризику.

Атипові переломи стегна

Атиповий підвертельний та діафізарний переломи стегнової кістки відмічались при лікуванні бісфосфонатами в першу чергу у пацієнтів які отримували тривале лікування з приводу остеопорозу. Ці поперечні або скіснопоперечні переломи можуть бути в будь-якому місці вздовж стегна – від трохи нижче малого вертела стегнової кістки до трохи вище надвиростка. Ці переломи виникають після мінімальної травми або за відсутності травми і деякі пацієнти відчувають біль у ділянці стегна або паховий біль що часто асоціюється з характерними рисами стресового перелому впродовж від кількох тижнів до кількох місяців перш ніж перелом проявиться у вигляді повного перелому стегнової кістки. Переломи часто бувають двосторонніми тому слід також оглянути інше стегно у пацієнтів які отримують лікування бісфосфонатами і у яких виник діафізарний перелом стегнової кістки. Також повідомлялося про погане зрощення цих переломів.

Питання про припинення застосування бісфосфонатів пацієнтам із підозрюваними атиповими переломами стегнової кістки необхідно розглянути до завершення оцінки стану пацієнта враховуючи індивідуальну оцінку користі та ризику.

Під час лікування бісфосфонатами пацієнтам слід рекомендувати повідомляти про біль у ділянці стегна кульшового суглоба або про паховий біль; всі пацієнти з такими симптомами повинні бути обстежені щодо неповного перелому стегнової кістки.

Ниркова недостатність

У клінічних дослідженнях не було виявлено ознак порушення функції нирок при довготривалій терапії препаратом Бондронат . Однак під час лікування препаратом Бондронат відповідно до клінічної оцінки кожного пацієнта рекомендується контролювати функцію нирок вміст кальцію фосфору і магнію у сироватці крові.

Рідкісні спадкові проблеми

Препарат містить лактозу. Пацієнти з рідкісними спадковими проблемами такими як галактозна непереносимість дефіцит лактази Лаппа або глюкозо-галактозна мальабсорбція не повинні приймати цей препарат.

Пацієнти з гіперчутливістю до інших бісфосфонатів

Слід виявляти обережність щодо пацієнтів з гіперчутливістю до інших бісфосфонатів.

Утилізація невикористаного препарату та препарату із простроченим терміном придатності: надходження лікарського засобу у зовнішнє середовище необхідно звести до мінімуму. Лікарський засіб не слід викидати у стічні води і побутові відходи. Для утилізації необхідно використовувати так звану «систему збору відходів» при наявності такої.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Немає належних даних щодо застосування ібандронової кислоти вагітним жінкам. У дослідженнях на щурах спостерігалася репродуктивна токсичність. Потенційний ризик для людини невідомий. Препарат Бондронат не слід застосовувати під час вагітності.

Годування груддю

Невідомо чи проникає ібандронова кислота у грудне молоко. Дослідження у лактуючих щурів продемонстрували наявність низьких рівнів ібандронової кислоти у молоці після внутрішньовенного введення. Препарат Бондронат не слід застосовувати під час годування груддю.

Фертильність

Немає даних щодо впливу ібандронової кислоти у людини. У репродуктивних дослідженнях у щурів при пероральному прийомі та при внутрішньовенному введенні у високих добових дозах ібандронова кислота знижувала фертильність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

З огляду на особливості профілю фармакодинаміки та фармакокінетики а також повідомлених побічних реакцій очікується що препарат Бондронат не матиме або матиме незначний вплив на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Лікування препаратом Бондронат має призначати лише лікар який має досвід лікування злоякісних новоутворень.

Дозування

Рекомендується застосовувати по 1 таблетці (50 мг) 1 раз на добу.

Таблетки слід приймати всередину вранці (після щонайменше 6 годин без прийому їжі) і до першого вживання їжі чи рідини в цей день. Таким же чином слід уникати прийому інших лікарських засобів та харчових добавок (включаючи кальцій) до прийому препарату Бондронат у таблетках. Утримуватися від прийому їжі слід також щонайменше протягом 30 хвилин після прийому препарату Бондронат у таблетках. Просту воду можна вживати протягом будь-якого часу під час курсу терапії препаратом Бондронат (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Не слід вживати воду із високою концентрацією кальцію. Якщо існують занепокоєння стосовно потенційно високого рівня кальцію в питній воді (жорстка вода) рекомендується вживати бутильовану воду з низьким вмістом мінеральних речовин.

Таблетки слід ковтати цілими не розжовувати запивати склянкою звичайної води (180 – 240 мл) у вертикальному положенні (сидячи чи стоячи).

Пацієнтам не слід лежати протягом 60 хв після прийому препарату Бондронат .

Не слід розжовувати розсмоктувати чи подрібнювати таблетки через можливість утворення виразок на слизовій оболонці ротоглотки.

Запивати препарат Бондронат слід лише звичайною водою.

Спеціальні рекомендації щодо дозування.

Пацієнти з печінковою недостатністю

Корекція дози не потрібна (див. розділ «Фармакокінетика в особливих випадках»).

Пацієнти з нирковою недостатністю

Для пацієнтів з незначним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну ≥50 мл і <80 мл/хв) дозу препарату коригувати не потрібно.

Для пацієнтів з помірним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну ≥30 і <50 мл/хв) рекомендується зменшення дози до 1 таблетки 50 мг 1 раз в два дні (див. розділ «Фармакокінетика в особливих випадках»).

Для пацієнтів з вираженим порушенням функції нирок (кліренс креатиніну <30 мл/хв) рекомендована доза становить 1 таблетку 50 мг 1 раз на тиждень.

Пацієнти літнього віку

Корекція дози для осіб літнього віку не потрібна (див. розділ «Фармакокінетика в особливих випадках»).

Діти

Безпека і ефективність препарату Бондронат не встановлені у дітей віком до 18 років. Даних немає (див. розділи «Спосіб застосування та дози» «Фармакокінетика в особливих випадках»).

Передозування

Немає специфічної інформації щодо лікування передозування препаратом Бондронат . Однак при пероральному передозуванні може спостерігатися розвиток реакцій з боку шлунково-кишкового тракту таких як шлункові розлади печія езофагіт гастрит чи виразка. Для зв’язування препарату Бондронат слід призначати молоко чи антацидні засоби. Через ризик подразнення стравоходу не слід викликати блювання. Пацієнтам необхідно знаходитись у вертикальному положенні.

Побічні реакції

Резюме профілю з безпеки

Найбільш серйозними побічними реакціями про які повідомлялося є анафілактична реакція/шок атипові переломи стегна остеонекроз щелепних кісток подразнення з боку шлунково-кишкового тракту запалення ока (див. «Опис окремих побічних реакцій» і розділ «Особливості застосування»). Найчастіше лікування асоціювалося із зниженням рівня кальцію у сироватці крові нижче рівня норми (гіпокальціємія). Наступною за частотою побічною реакцією була диспепсія.

Нижче наведені побічні реакції які спостерігалися в 2 базових дослідженнях ІІІ фази (профілактика скелетних пошкоджень у пацієнтів з раком молочної залози і кістковими метастазами: 286 пацієнтів проліковані препаратом Бондронат 50 мг перорально) а також ті що спостерігали під час постмаркетингового застосування.

Побічні реакції зазначені нижче згідно з термінології Медичного словника для нормативно-правової діяльності MedDRA за класами систем органів та категоріями частоти. За частотою побічні реакції поділяють на такі групи: дуже поширені (≥1/10) поширені (≥1/100 до <1/10) непоширені (≥ 1/1000 до <1/100) рідко поширені (≥1/10000 до < 1/1000) дуже рідко поширені (<1/10000) частота невідома (не може бути розрахована виходячи із наявних даних). У кожній групі побічні реакції зазначені в порядку зменшення серйозності.

Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи: непоширені – анемія.

Порушення з боку імунної системи: дуже рідко поширені – гіперчутливість† бронхоспазм† ангіоневротичний набряк† анафілактична реакція/шок**†; частота невідома – загострення астми.

Порушення обміну речовин метаболізму: поширені – гіпокальціємія**.

Порушення з боку нервової системи: непоширені – парестезія (спотворення смаку).

Порушення з боку органів зору: рідко поширені – запалення ока†**.

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: поширені – езофагіт абдомінальні болі диспепсія нудота; непоширені – кровотеча виразка дванадцятипалої кишки гастрит дисфагія сухість у роті.

Порушення з боку шкіри і підшкірної клітковини: непоширені – свербіж; дуже рідко поширені – синдром Стівенса-Джонсона† мультиформна еритема† бульозний дерматит†.

Порушення з боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: рідко поширені – атипові підвертельний та діафізарний переломи стегнової кістки†; дуже рідко поширені – остеонекроз щелепних кісток†**.

Порушення з боку сечовидільної системи: непоширені – азотемія (уремія).

Загальні розлади та стан місця введення: поширені – астенія; непоширені – біль у грудній клітці грипоподібний синдром нездужання болі.

Дослідження: непоширені – збільшення рівня паратиреоїдного гормону в сироватці крові.

** Детальну інформацію див. нижче.

Виявлені під час постмаркетингового застосування.

Опис окремих побічних реакцій.

Гіпокальціємія

Зниження екскреції кальцію нирками може супроводжуватися зниженням рівня фосфату у сироватці крові що не потребує терапевтичних заходів. Рівень кальцію у сироватці крові може знизитись до показників гіпокальціємії.

Остеонекроз щелепних кісток

Остеонекроз щелепних кісток спостерігався у пацієнтів які отримували бісфосфонати. Більшість повідомлень стосувалась пацієнтів із онкологічними новоутвореннями але випадки остеонекрозу щелепних кісток були також зареєстровані серед пацієнтів які отримували лікування остеопорозу. Остеонекроз щелепних кісток як правило пов’язаний з видаленням зубів та/або наявністю місцевої інфекції (включаючи остеомієліт). Діагноз злоякісного захворювання хіміотерапія променева терапія застосування кортикостероїдів неналежна гігієна ротової порожнини також вважаються факторами ризику (див. розділ «Особливості застосування»).

Запалення ока

При застосуванні ібандронової кислоти повідомлялося про запальні порушення з боку очей такі як увеїт епісклерит та склерит. У деяких випадках ці запальні порушення зникали лише після відміни бісфосфонатів.

Анафілактична реакція/шок

У пацієнтів які отримували лікування внутрішньовенною ібандроновою кислотою спостерігалися випадки анафілактичної реакції/шоку включаючи летальні випадки.

Термін придатності

5 років.

Умови зберігання

Зберігати у недоступному для дітей місці. Зберігати при температурі не вище 30 °С у захищеному від вологи місці.

Упаковка

По 7 таблеток у блістері 4 блістери у картонній пачці.

Категорія відпуску

За рецептом