Інструкція до препарату Амвастан

Амвастан(Amvastan) інструкція з використання, дозування

• Амвастан(Amvastan) інструкція з використання, дозування
• Склад
• Лікарська форма
• Фармакотерапевтична група
• Фармакологічні властивості
• Показання
• Протипоказання
• Особливості застосування

Амвастан(Amvastan) інструкція з використання, дозування

склад

діюча речовина: atorvastatin;

1 таблетка містить аторвастатину кальцію 10,338 мг або 20,675 мг, або 41,35 мг, або 82,7 мг, що еквівалентно 10 мг або 20 мг, або 40 мг, або 80 мг аторвастатину;

допоміжні речовини: полісорбат; гідроксипропілцелюлоза; кальцію карбонат; целюлоза мікрокристалічна; лактоза, моногідрат; натрію кроскармелоза; магнію стеарат; барвник білого кольору opadry ys-1-7040 white (склад барвника: гіпромелоза, поліетиленгліколь, титану діоксид (е 171), тальк).

лікарська форма

таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

основні фізико-хімічні властивості:

• для 10 мг, 20 мг та 40 мг: білі, продовгуваті, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою;
• для 80 мг: білі, продовгуваті, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з написом методом тиснення «bilim» з одного боку.

фармакотерапевтична група

препарати, що знижують рівень холестерину і тригліцеридів у сироватці крові. інгібітори гмг-коа-редуктази. код атх c10a a05.

фармакологічні властивості

фармакодинаміка.

амвастан являє собою синтетичний гіполіпідемічний лікарський препарат. аторвастатин є інгібітором 3-гідрокси-3-метилглутарил-кофермент a (гмг-коа) редуктази. цей фермент каталізує перетворення гмг-коа в мевалонат – ранній етап біосинтезу холестерину, який обмежує швидкість його утворення.

амвастан є селективним конкурентним інгібітором гмг-коа-редуктази, ферменту, від якого залежить швидкість перетворення 3-гідрокси-3-метилглутарил-коферменту a в мевалонат, речовину-попередник стеролів, у тому числі холестерину. холестерин та тригліцериди циркулюють у кровотоку у комплексі з ліпопротеїнами. ці комплекси розділяються за допомогою ультрацентрифугування на фракції лпвщ (ліпопротеїни високої щільності), лппщ (ліпопротеїни проміжної щільності.), лпнщ (ліпопротеїни низької щільності) та лпднщ (ліпопротеїни дуже низької щільності). тригліцериди (тг) та холестерин у печінці включаються до складу лпднщ та вивільняються у плазму крові для транспортування у периферичні тканини. лпнщ формуються з лпднщ та катаболізуються шляхом взаємодії з високоафінними рецепторами лпнщ. є повідомлення про клінічні та патологоанатомічні дослідження, які показують, що підвищені рівні загального холестерину (зх), холестерину лпнщ (хс-лпнщ) та аполіпопротеїну в (апо b) у плазмі крові сприяють розвитку атеросклерозу у людини та є факторами ризику для розвитку серцево-судинних захворювань, у той час як підвищені рівні холестерину лпвщ пов’язані зі зниженим ризиком серцево-судинних захворювань.

в експериментальних моделях у тварин амвастан знижує рівень холестерину та ліпопротеїнів у плазмі шляхом інгібування у печінці гмг-коа-редуктази і синтезу холестерину та шляхом збільшення кількості печінкових рецепторів лпнщ на поверхні клітин для посилення поглинання та катаболізму лпнщ; амвастан також зменшує продукування лпнщ та кількість цих частинок. амвастан зменшує рівень холестерину лпнщ у деяких пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, тобто групи людей, які рідко відповідають на лікування іншими гіполіпідемічними лікарськими засобами.

є повідомлення про чисельні клінічні дослідження, які показали, що підвищені рівні загального холестерину, холестерину лпнщ та апо b (мембранний комплекс для холестерину лпнщ) провокують розвиток атеросклерозу. подібним чином, знижені рівні холестерину лпвщ (та його транспортного комплексу – апо a) пов’язані з розвитком атеросклерозу. епідеміологічні дослідження встановили, що серцево-судинна захворюваність і летальність змінюються прямо пропорційно до рівня загального холестерину та холестерину лпнщ та зворотно пропорційно до рівня холестерину лпвщ.

амвастан знижує рівні загального холестерину, холестерину лпнщ та апо в у пацієнтів з гомозиготною та гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несімейними формами гіперхолестеринемії та змішаною дисліпідемією. амвастан також знижує рівні холестерину лпднщ та тг, а також зумовлює нестійке підвищення рівня холестерину лпвщ та аполіпопротеїну a-1. амвастан знижує рівень загального холестерину, холестерину лпнщ, холестерину лпднщ, апо в, тригліцеридів та хс-не-лпвщ, а також підвищує рівень холестерину лпвщ у пацієнтів з ізольованою гіпертригліцеридемією. амвастан знижує хс-лппщ у пацієнтів з дисбеталіпопротеїнемією.

подібно до лпнщ ліпопротеїни, збагачені холестерином та тригліцеридами, у тому числі лпднщ, лппщ та рештки, також можуть сприяти розвитку атеросклерозу. підвищені рівні тригліцеридів у плазмі крові часто виявляються у тріаді з низькими рівнями хс-лпвщ та маленькими часточками лпнщ, а також у сполученні з неліпідними метаболічними факторами ризику розвитку ішемічної хвороби серця. не було послідовно доведено, що загальний рівень тригліцеридів плазми як такий є незалежним фактором ризику для розвитку ішемічної хвороби серця. крім того, не було встановлено незалежного впливу підвищення рівня лпвщ або зниження рівня тригліцеридів на ризик коронарної та серцево-судинної захворюваності та летальності.

амвастан, як і його деякі метаболіти, є фармакологічно активними у людини. головним місцем дії аторвастатину є печінка, яка відіграє головну роль у синтезі холестерину та кліренсі лпнщ. доза препарату, на відміну від системної концентрації препарату, краще корелює зі зменшенням рівня холестерину лпнщ. індивідуальний підбір дози препарату слід здійснювати залежно від терапевтичної відповіді (див. розділ «спосіб застосування та дози»).

фармакокінетика.

всмоктування. амвастан швидко абсорбується після перорального прийому та максимальні його концентрації у плазмі крові досягаються протягом 1-2 годин. ступінь абсорбції зростає пропорційно до дози препарату амвастан. абсолютна біодоступність аторвастатину (вихідний лікарський засіб) становить приблизно 14 %, а системна біодоступність інгібуючої активності щодо гмг-коа-редуктази становить приблизно 30 %. низьку системну доступність препарату пов’язують з передсистемним кліренсом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту та/або передсистемною біотрансформацією у печінці. хоча їжа зменшує швидкість та ступінь абсорбції лікарського препарату приблизно на 25 % та 9 % відповідно, виходячи з показників c_max та auc, зниження рівня холестерину лпнщ є подібним незалежно від того, приймається амвастан з їжею або окремо. при застосуванні аторвастатину ввечері його концентрація у плазмі крові була нижчою (приблизно на 30 % для c_max та auc), ніж при ранковому прийомі. однак зниження рівня холестерину лпнщ є однаковим незалежно від часу прийому препарату (див. розділ «спосіб застосування та дози»).

розподіл. середній об’єм розподілу препарату амвастан становить приблизно 381 літр. понад 98 % препарату зв’язується з білками плазми крові. концентраційне співвідношення кров/плазма, що становить приблизно 0,25, вказує на погане проникнення препарату в еритроцити. на підставі спостережень у щурів вважається, що амвастан здатний проникати у грудне молоко (див. розділи «протипоказання», «застосування у період вагітності або годування груддю» та «особливості застосування»).

метаболізм. амвастан інтенсивно метаболізується до орто- та парагідроксильованих похідних і різних продуктів бета-окислення. при дослідженнях in vitro інгібування гмг-коа-редуктази орто- та парагідроксильованими метаболітами еквівалентне інгібуванню препаратом амвастан. приблизно 70 % циркулюючої інгібіторної активності щодо гмг-коа-редуктази пов’язано з активними метаболітами. дослідження in vitro свідчать про важливість метаболізму препарату амвастан цитохромом p450 3a4, що узгоджується з підвищеними концентраціями препарату амвастан у плазмі крові людини після одночасного застосування з еритроміцином, відомим інгібітором цього ізоферменту (див. розділ «взаємодія з іншими лікарськими засобами»).

екскреція. амвастан та його метаболіти виводяться головним чином з жовчю після печінкового та/чи позапечінкового метаболізму, однак цей препарат, очевидно, не зазнає кишково-печінкової рециркуляції. середній період напіввиведення препарату амвастан з плазми крові людини становить приблизно 14 годин, але період напівзменшення інгібіторної активності щодо гмг-коа-редуктази становить від 20 до 30 годин через внесок активних метаболітів. після перорального прийому препарату з сечею виділяється менше ніж 2 % дози.

популяції хворих

пацієнти літнього віку. концентрації препарату амвастан у плазмі є вищими (приблизно 40 % для cmax та 30 % для auc) у здорових пацієнтів літнього віку (віком від 65 років), ніж у молодих дорослих людей. опубліковані дані про проведені клінічні дослідження свідчать про більший ступінь зниження лпнщ при застосуванні будь-якої дози препарату у пацієнтів літнього віку порівняно з молодими людьми (див. розділ «особливості застосування»).

діти. фармакокінетичні дані для групи пацієнтів дитячого віку відсутні.

стать. концентрації препарату амвастан у плазмі крові жінок відрізняються від концентрацій у плазмі чоловіків (приблизно на 20 % вище для cmax та на 10 % нижче для auc). однак, немає клінічно значущої відмінності у зниженні рівня холестерину лпнщ при застосуванні препарату амвастан у чоловіків та жінок.

порушення функції нирок. захворювання нирок не мають впливу на концентрації препарату амвастан у плазмі крові або зниження хс-лпнщ, а, отже, коригування дози препарату для пацієнтів з порушеннями функції нирок не потрібне (див. розділи «спосіб застосування та дози», «особливості застосування»).

гемодіаліз. не зважаючи на те, що у пацієнтів з термінальною стадією захворювання нирок дослідження не проводились, вважається, що гемодіаліз не підвищує значущим чином кліренс препарату амвастан, оскільки препарат інтенсивно зв’язується з білками плазми крові.

печінкова недостатність. концентрації препарату амвастан у плазмі помітно підвищені у пацієнтів з хронічною алкогольною хворобою печінки. значення показників cmax та auc у

4 рази вищі у пацієнтів із захворюванням печінки класу а за шкалою чайлда-п’ю. у пацієнтів із захворюванням печінки класу в за шкалою чайлда-п’ю значення показників cmax та auc підвищуються приблизно 16-кратно та 11-кратно відповідно (див. розділ «протипоказання»).

таблиця 1.

вплив одночасно застосовуваних препаратів на фармакокінетику аторвастатину

^* дані, зазначені як зміна у x разів, являють собою просте співвідношення між випадками одночасного застосування препаратів та застосування тільки аторвастатину (тобто

1-кратний = без зміни). дані, зазначені у % зміни, являють собою % різницю відносно показників при застосуванні аторвастатину окремо (тобто, 0 % = без зміни).

^** для отримання інформації про клінічну значущість див. розділи «особливості застосування» та «взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій».

^*** повідомлялося про більші підвищення auc (до 2,5 раза) та/або c_max (до 71 %) при надмірному споживанні грейпфрутового соку (0,75-1,2 літра на добу або більше).

^**** поодинокий зразок, взятий через 8-16 годин після прийому дози препарату.

^***** через механізм подвійної взаємодії рифампіну рекомендується одночасне застосування аторвастатину з рифампіном, оскільки було показано, що відстрочене застосування аторвастатину після застосування рифампіну пов’язане зі значним зниженням концентрацій аторвастатину у плазмі крові.

^****** доза комбінації препаратів саквінавір + ритонавір у цьому дослідженні не є клінічно застосовуваною дозою. підвищення експозиції аторвастатину при застосуванні у клінічних умовах, імовірно, буде вищим, ніж те, яке спостерігалося у цьому дослідженні. тому слід з обережністю застосовувати препарат у найнижчій необхідній дозі.

таблиця 2.

вплив аторвастатину на фармакокінетику одночасно застосовуваних лікарських засобів

^** для отримання інформації про клінічну значущість див. розділ «взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій».

показання

запобігання серцево-судинним захворюванням

для дорослих пацієнтів без клінічно вираженої ішемічної хвороби серця, але з декількома факторами ризику розвитку ішемічної хвороби серця, такими як вік, тютюнопаління, артеріальна гіпертензія, низький рівень лпвщ або наявність ранньої ішемічної хвороби серця у сімейному анамнезі, амвастан показаний для:

• зменшення ризику виникнення інфаркту міокарда;
• зменшення ризику виникнення інсульту;
• зменшення ризику проведення процедур реваскуляризації та стенокардії.

для пацієнтів з цукровим діабетом іі типу та без клінічно вираженої ішемічної хвороби серця, але з кількома факторами ризику розвитку ішемічної хвороби серця, такими як ретинопатія, альбумінурія, тютюнопаління або артеріальна гіпертензія, препарат амвастан показаний для:

• зменшення ризику виникнення інфаркту міокарда;
• зменшення ризику виникнення інсульту.

для пацієнтів з клінічно вираженою ішемічною хворобою серця амвастан показаний для:

• зменшення ризику виникнення нелетального інфаркту міокарда;
• зменшення ризику виникнення летального та нелетального інсульту;
• зменшення ризику проведення процедур реваскуляризації;
• зменшення ризику госпіталізації у зв’язку із застійною серцевою недостатністю;
• зменшення ризику виникнення стенокардії.

гіперліпідемія

як доповнення до дієти, щоб зменшити підвищені рівні загального холестерину, холестерину лпнщ, аполіпопротеїну в та тригліцеридів, а також для підвищення рівня холестерину лпвщ у пацієнтів з первинною гіперхолестеринемією (гетерозиготною сімейною та несімейною) та змішаною дисліпідемією (типи iia та iib за класифікацією фредріксона).

як доповнення до дієти для лікування пацієнтів з підвищеними рівнями тригліцеридів у сироватці крові (тип iv за класифікацією фредріксона).

для лікування пацієнтів з первинною дисбеталіпопротеїнемією (тип iii за класифікацією фредріксона), у випадках, коли дотримання дієти є недостатньо ефективним.

для зменшення загального холестерину та холестерину лпнщ у пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією доповнення до інших гіполіпідемічних методів лікування (наприклад аферез лпнщ), або якщо такі методи лікування недоступні.

як доповнення до дієти для зменшення рівнів загального холестерину, холестерину лпнщ і аполіпопротеїну в у хлопчиків та дівчат після початку менструацій віком від 10 до 17 років з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, якщо після відповідної дієтотерапії результати аналізів такі:

a) холестерин лпнщ залишається ? 190 мг/дл або

б) холестерин лпнщ ? 160 мг/дл та:

• у сімейному анамнезі наявні ранні серцево-судинні захворюваня

або

• два або більше інших факторів ризику розвитку серцево-судинних захворювань присутні у пацієнта дитячого віку.

протипоказання

активне захворювання печінки, яке може включати стійке підвищення рівнів печінкових трансаміназ невідомої етіології.

гіперчутливість до будь-якого з компонентів цього лікарського засобу.

особливості застосування

скелетні м’язи

надходили рідкісні повідомлення про випадки рабдоміолізу з гострою нирковою недостатністю внаслідок міоглобінурії при застосуванні препарату амвастан та інших лікарських препаратів цього класу. наявність в анамнезі порушення функції нирок може бути фактором ризику для розвитку рабдоміолізу. такі пацієнти потребують більш ретельного моніторингу для виявлення порушень з боку скелетних м’язів.

аторвастатин, як і інші препарати групи статинів, іноді спричиняє міопатію, що визначається як болі у м’язах або слабкість м’язів у поєднанні з підвищенням показників креатинфосфокінази (кфк) у понад 10 разів вище верхньої межі норми. одночасне застосування вищих доз аторвастатину з певними лікарськими препаратами, такими як циклоспорин і потужні інгібітори cyp3a4 (наприклад кларитроміцин, ітраконазол та інгібітори протеаз віл) підвищує ризик міопатії/рабдоміолізу.

надходили рідкісні повідомлення про випадки імунологічно опосередкованої некротизуючої міопатії (іонм) – аутоімунної міопатії, пов’язаної із застосуванням статинів. іонм характеризується наступними ознаками: слабкість проксимальних м’язів та підвищений рівень креатинкінази у сироватці крові, які зберігаються, незважаючи на припинення лікування статинами; м’язова біопсія виявляє некротизуючу міопатію без значного запалення; при застосуванні імуносупресивних засобів спостерігається позитивна динаміка.

можливість розвитку міопатії слід розглядати у будь-якого пацієнта з дифузними міалгіями, болісністю або слабкістю м’язів та/або значним підвищенням кфк. пацієнтам слід порекомендувати негайно повідомляти про випадки болю у м’язах, болісності або слабкості м’язів невідомої етіології, особливо якщо це супроводжується відчуттям нездужання або підвищенням температури або якщо ознаки та симптоми захворювання м’язів зберігаються після припинення прийому препарату амвастан. лікування препаратом слід припинити у випадку значного підвищення рівня кфк, діагностування або підозри на міопатію.

ризик міопатії під час лікування препаратами цього класу підвищується при одночасному застосуванні циклоспорину, похідних фіброєвої кислоти, еритроміцину, кларитроміцину, інгібітору протеази вірусу гепатиту с телапревіру, комбінацій інгібіторів протеази віл, у тому числі саквінавір + ритонавір, лопінавір + ритонавір, типранавір + ритонавір, дарунавір + ритонавір, фосампренавір та фосампренавір + ритонавір, а також ніацину або антимікотиків групи азолів. лікарі, які розглядають можливість комбінованої терапії препарату амвастан та похідних фіброєвої кислоти, еритроміцину, кларитроміцину, комбінацій саквінавір + ритонавір, лопінавір + ритонавір, дарунавір + ритонавір, фосампренавіру, фосампренавір + ритонавір, антимікотиків групи азолів або ліпідомодифікуючих доз ніацину, повинні ретельно зважити потенційні переваги та ризики, а також ретельно моніторити стан пацієнтів щодо будь-яких ознак або симптомів болю, болісності або слабкості у м’язах, особливо протягом початкових місяців терапії та протягом будь-якого з періодів титрування дози у напрямку збільшення будь-якого з препаратів. слід розглянути можливість застосування низьких початкових та підтримуючих доз аторвастатину при одночасному прийомі з вищезгаданими лікарськими препаратами (див. розділ «взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). у таких ситуаціях може розглядатися можливість періодичного визначення кфк, але немає гарантії, що такий моніторинг допоможе запобігти випадкам тяжкої міопатії.

повідомлялося про випадки міопатії, у тому числі рабдоміолізу, при одночасному застосуванні аторвастатину з колхіцином, тому аторвастатин з колхіцином слід призначати пацієнтам з обережністю (див. розділ «взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

терапію препаратом амвастан слід тимчасово або повністю припинити у будь-якого пацієнта з гострим, серйозним станом, що вказує на розвиток міопатії, або при наявності фактору ризику розвитку ниркової недостатності внаслідок рабдоміолізу (наприклад тяжка гостра інфекція, гіпотензія, хірургічна операція, травма, тяжкі метаболічні, ендокринні та електролітичні розлади, а також неконтрольовані судоми).

порушення функції печінки

було показано, що статини, як і деякі інші гіполіпідемічні терапевтичні засоби, пов’язані з відхиленням від норми біохімічних показників функції печінки.

перед тим як розпочинати терапію препаратом амвастан, рекомендується отримати результати аналізів показників ферментів печінки та здавати аналізи повторно у разі клінічної потреби. надходили рідкісні постреєстраційні повідомлення про випадки летальної та нелетальної печінкової недостатності у пацієнтів, які приймали препарати групи статинів, у тому числі аторвастатин. у випадку серйозного ураження печінки з клінічними симптомами та/або гіпербілірубінемією або жовтяницею під час застосування препарату амвастан слід негайно припинити лікування. якщо не визначено альтернативної етіології, не слід повторно розпочинати лікування препаратом.

амвастан слід з обережністю призначати пацієнтам, які вживають значні кількості алкоголю та/або мають в анамнезі захворювання печінки. амвастан протипоказаний при активному захворюванні печінки або стійкому підвищенні рівнів печінкових трансаміназ невідомої етіології (див. розділ «протипоказання»).

ендокринна функція

повідомлялося про підвищення рівня hba1c та концентрації глюкози у сироватці крові натще при застосуванні інгібіторів гмг?коа-редуктази, у тому числі й препарату амвастан.

статини перешкоджають синтезу холестерину та теоретично можуть ослабляти секрецію наднирникових та/або гонадних стероїдів. є повідомлення про клінічні дослідження, які показали, що амвастан не знижує базальну концентрацію кортизолу плазми та не пошкоджує резерв надниркових залоз. вплив статинів на запліднюючу здатність сперми не досліджувався у достатньої кількості пацієнтів. невідомо, яким чином препарат впливає, та й чи взагалі впливає на систему «статеві залози-гіпофіз-гіпоталамус» у жінок у передменопаузальний період. слід бути обережним при одночасному застосуванні препарату групи статинів з лікарськими препаратами, які можуть знижувати рівні або активність ендогенних стероїдних гормонів, такими як кетоконазол, спіронолактон та циметидин.

застосування пацієнтам з нещодавними випадками інсульту або транзиторної ішемічної атаки

є повідомлення про підвищення частоти випадків нелетального геморагічного інсульту при застосуванні аторвастатину. повідомлень про підвищення частоти випадків летального геморагічного інсульту при застосуванні аторвастатину немає.

не спостерігалося жодної загальної відмінності у безпеці та ефективності препарату між літніми пацієнтами та молодшими пацієнтами, проте не можна виключати більшу чутливість деяких старших пацієнтів. оскільки старший вік (понад 65 років) є фактором схильності до міопатії, слід з обережністю призначати амвастан людям літнього віку.

печінкова недостатність

амвастан протипоказаний пацієнтам з активним захворюванням печінки, включаючи стійке підвищення рівнів печінкових трансаміназ невідомої етіології (див. розділи «протипоказання» та «фармакологічні властивості»).

до початку лікування

аторвастатин слід з обережністю призначати пацієнтам зі схильністю до розвитку рабдоміолізу. до початку лікування статинами у пацієнтів, схильних до розвитку рабдоміолізу, слід визначати рівень кк при:

• порушенні функції нирок;
• гіпофункції щитовидної залози;
• спадкових розладах м’язової системи у родинному або особистому анамнезі;
• перенесених у минулому випадках токсичного впливу статинів або фібратів на м’язи;
• перенесених у минулому захворюваннях печінки та/або вживанні великих кількостей алкоголю.

для пацієнтів літнього віку (понад 70 років) необхідність проведення означених заходів слід оцінювати з урахуванням наявності інших факторів схильності до розвитку рабдоміолізу.

підвищення рівня препарату у плазмі крові, можливе, зокрема, у разі взаємодії та застосування особливим популяціям пацієнтів, у тому числі пацієнтам зі спадковими хворобами.

у таких випадках рекомендовано оцінювати співвідношення ризиків та можливої користі від лікування та проводити клінічний моніторинг стану пацієнтів. якщо до початку лікування рівень кк значно підвищений (перевищує вмн більш ніж у 5 разів), лікування розпочинати не слід.

вимірювання рівня креатинкінази

рівень креатинкінази не слід визначати після інтенсивних фізичних навантажень або за наявності будь-яких можливих альтернативних причин підвищення рівня кк, оскільки це може ускладнити розшифрування результатів. якщо на початковому рівні спостерігається значне підвищення кк (перевищення вмн більш ніж у 5 разів), то через 5-7 днів необхідно провести повторне визначення для підтвердження результату.

під час лікування

пацієнти повинні знати про необхідність негайно повідомляти про розвиток болю у м’язах, судом чи слабкості, особливо коли вони супроводжуються нездужанням або гарячкою.

у випадку появи цих симптомів під час лікування аторвастатином необхідно визначити рівень кк у цього пацієнта. якщо рівень кк значно підвищений (перевищує вмн більш ніж у 5 разів), лікування слід припинити.

доцільність припинення лікування слід також розглянути, якщо підвищення рівня кк не сягає п’ятикратного перевищення вмн, але симптоми з боку м’язів мають тяжкий характер та щоденно стають причиною неприємних відчуттів.

після зникнення симптомів та нормалізації рівня кк можна розглянути можливість відновлення лікування аторвастатином або початку лікування альтернативним статином за умови застосування мінімальної можливої дози препарату та ретельного нагляду за станом пацієнта.

лікування аторвастатином необхідно припинити, якщо спостерігається клінічно значуще підвищення рівня кк (перевищення вмн більш ніж у 10 разів) або у випадку встановлення діагнозу рабдоміолізу (або підозри на розвиток рабдоміолізу).

одночасне застосування з іншими лікарськими препаратами

ризик розвитку рабдоміолізу підвищується