Максігра 50 мг таблетки №1

Максігра (Maxigra) інструкція по застосуванню

Склад

Діюча речовина: силденафіл;

• 1 таблетка містить силденафіл цитрат, що еквівалентно силденафілу 50 мг або 100 мг;

Допоміжні речовини: маніт (Е 421), кросповідон (тип А), повідон К-30, крохмаль кукурудзяний, натрію лаурилсульфат, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний;

Оболонка: гіпромелоза, магрогол 6000, діоксид титану (Е 171), тальк, індигокармін (Е 132).

Лікарська форма

Таблетки, покриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості

Круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою блакитного кольору.

Фармакотерапевтична група

Засоби, які застосовуються при еректильній дисфункції. Сілденафіл. Код ATX G04B E03.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Механізм дії

Силденафіл є препаратом для перорального застосування, призначеним для лікування еректильної. дисфункції. При сексуальному збудженні препарат поновлює знижену еректильну функцію шляхом посилення припливу крові до пенісу.

Фізіологічний механізм, що зумовлює ерекцію, включає вивільнення оксиду азоту (NO) у кавернозних тілах під час сексуального збудження. Вивільнений оксид азоту активує фермент гуанілатциклазу, що стимулює підвищення рівня циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ), що зі свого боку викликає розслаблення гладкої мускулатури кавернозних тіл, сприяючи припливу крові.

Силденафіл є потужним та селективним інгібітором цГМФ-специфічної фосфодіестерази 5 (ФДЕ5) у кавернозних тілах, де ФДЕ5 відповідає за розпад цГМФ. Ефекти силденафілу на ерекцію мають периферичний характер. Силденафіл не чинить безпосередньої релаксуючої дії на ізольовані кавернозні тіла людини, але сильно посилює розслаблюючу дію NO на цю тканину. При активації метаболічного шляху NO/цГМФ, що відбувається при статевій стимуляції, пригнічення силденафілу ФДЕ5 призводить до підвищення рівня цГМФ в кавернозних тілах. Таким чином, для того, щоб силденафіл викликав необхідний фармакологічний ефект, потрібне сексуальне збудження.

Вплив на фармакодинаміку

Дослідження in vitro показали селективність впливу силденафілу на ФДЕ5, що бере активну участь у процесі ерекції. Ефект силденафілу на ФДЕ5 більш потужний, ніж інші відомі фосфодіестерази. Цей ефект у 10 разів потужніший, ніж ефект на ФДЕ6, що бере участь у процесах фотоперетворення в сітківці. При застосуванні максимальних рекомендованих доз селективність силденафілу до ФДЕ5 у 80 разів перевищує його селективність до ФДЕ1, у 700 разів вище, ніж до ФДЕ2, ФДЕ3, ФДЕ4, ФДЕ7, ФДЕ8, ФДЕ9, ФДЕ10 та ФДЕ1. Зокрема, селективність силденафілу до ФДЕ5 у 4000 разів перевищує його селективність до ФДЕ3 – цГМФ – специфічної ізоформи фосфодіестерази, яка бере участь у регуляції серцевої скоротливості.

Фармакокінетика

Абсорбція

Силденафіл швидко всмоктується. Максимальна концентрація лікарського засобу в плазмі крові (Cmax) досягається протягом 30-120 хвилин (з медіаною 60 хвилин) після його перорального застосування натще. Середня абсолютна біодоступність після перорального застосування становить 41% (з діапазоном від 25 до 63%). У рекомендованому діапазоні доз (від 25 до 100 мг) показники AUC (площа під фармакокінетичною кривою концентрація-час) та Сmax силденафіл після його перорального застосування підвищується пропорційно дозі.

При застосуванні силденафілу при їжі ступінь абсорбції знижується із середнім подовженням Tmax до 60 хвилин та середнім зниженням Cmax на 29%.

Поділ

Середній рівноважний обсяг розподілу (Vd) становить 105 літрів, що свідчить про розподіл препарату у тканинах організму. Після перорального застосування силденафілу в дозі 100 мг середня максимальна загальна плазмова концентрація силденафілу становить близько 440 нг/мл (коефіцієнт варіації становить 40%). Оскільки зв'язування силденафілу та його головного N-десметилметаболіту з білками плазми досягає 96%, середня максимальна плазмова концентрація вільного силденафілу досягає 18 нг/мл (38 нмоль). Ступінь зв'язування з білками плазми не залежить від загальних концентрацій силденафілу.

У здорових добровольців, які застосовували силденафіл одноразово в дозі 100 мг, через 90 хвилин в еякуляті визначалося менше 0,0002% (в середньому 188 нг) дози, що застосовується.

Біотрансформація

Метаболізм силденафілу здійснюється головним чином за участю мікросомальних ізоферментів печінки CYP3A4 (головний шлях) та CYP2C9 (другорядний шлях). Головний циркулюючий метаболіт утворюється шляхом N-деметилювання. силденафілу. Селективність метаболіту по відношенню до ФДЕ5 порівнянна зі селективністю силденафілу, а активність метаболіту по відношенню до ФДЕ5 становить приблизно 50% активності вихідної речовини. Плазмові концентрації цього метаболіту становлять приблизно 40% концентрацій силденафілу у плазмі крові. N-деметилірованний метаболіт піддається подальшому метаболізму, а період його напіввиведення становить приблизно 4 години.

Елімінація

Загальний кліренс силденафілу становить 41 л/год, що призводить до періоду напіввиведення його тривалістю 3-5 годин. Як після перорального, так і після внутрішньовенного застосування екскреція силденафілу у вигляді метаболітів здійснюється головним чином з калом (приблизно 80% введеної пероральної дози) та меншою мірою із сечею (приблизно 13% введеної пероральної дози).

Фармакокінетика у особливих груп пацієнтів

Пацієнти похилого віку. У здорових добровольців похилого віку (у віці від 65 років) відзначалося зниження кліренсу силденафілу, що призводило до підвищення плазмових концентрацій силденафілу та його активного N-деметилованого метаболіту приблизно на 90% порівняно з відповідними концентраціями у здорових добровольців молодшого віку (18). У зв'язку з віковими відмінностями у зв'язуванні з білками плазми відповідне підвищення плазмової концентрації вільного силденафілу склало приблизно 40%.

Ниркова недостатність

У добровольців з порушеннями функції нирок легкого та помірного ступеня (кліренс креатиніну від 30 до 80 мл/хв) фармакокінетика силденафілу залишалася незмінною після одноразового перорального застосування у дозі 50 мг. Середні AUC та C max N-деметилованого метаболіту підвищувалися на 126% та 73% порівняно з такими показниками у добровольців такого ж віку без порушень функції нирок. Проте через високу індивідуальну варіабельність ці відмінності були статистично значущими. У добровольців з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв) кліренс силденафілу знижувався, що призводило до середніх підвищень AUC та Cmax на 100% та 88% відповідно порівняно з добровольцями такого ж віку без порушень функції нирок. Крім того, значення AUC та Cmax N- деметильований метаболіт значно підвищувався (на 200% та 79% відповідно).

Печінкова недостатність

У добровольців з цирозом печінки легкого та помірного ступеня (класів А та В за класифікацією Чайлда-П'ю) кліренс силденафілу знижувався, що призводило до підвищення AUC (84%) та Cmax (47%) порівняно з добровольцями такого ж віку без порушень функції печінки. Фармакокінетика силденафілу у пацієнтів з порушеннями функції печінки важко не вивчалася.

Клінічні властивості

Показання

Лікування еректильної дисфункції, яка визначається як нездатність досягти або підтримати ерекцію статевого члена, необхідну для успішного статевого акту.
Для ефективної дії препарату Максігра потрібне сексуальне збудження.

Протипоказання Максігри

• Підвищена чутливість до активної речовини або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.
• Одночасне застосування з донорами оксиду азоту (такими як амілнітрит) або нітратами у будь-якій формі протипоказано, оскільки відомо, що силденафіл впливає на шляху метаболізму оксиду азоту/циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ) та потенціює гіпотензивний ефект.
• Одночасне застосування інгібіторів ФДЕ5 (у тому числі силденафілу) із стимуляторами гуанілатциклази, такими як ріоцигуат, протипоказане, оскільки може призвести до симптоматичної гіпотензії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
• Стани, при яких не рекомендується сексуальна активність (наприклад, тяжкі серцево-судинні розлади, такі як нестабільна стенокардія та серцева недостатність тяжкого ступеня).
• Втрата зору одне око внаслідок неартеріальної передньої ішемічної нейропатії зорового нерва незалежно від цього, пов'язана ця патологія з попереднім застосуванням інгібіторів ФДЕ5 чи ні.
• Порушення функції печінки тяжкого ступеня, артеріальна гіпотензія (артеріальний тиск нижче 90/50 мм рт. ст.), нещодавно перенесений інсульт або інфаркт міокарда та відомі спадкові дегенеративні захворювання сітківки, такі як пігментний ретиніт (невелика кількість таких хворих на афілу не досліджувалася у пацієнтів.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та іншими видами взаємодій

Вплив інших лікарських засобів на силденафіл.

Дослідження in vitro

Метаболізм силденафілу відбувається переважно за участю ізоформи 3А4 (головний шлях) та ізоформи 2С9 (другорядний шлях) цитохрому Р450 (CYP). Тому інгібітори цих ізоферментів здатні знижувати кліренс силденафілу, а індуктори цих ізоферментів можуть збільшувати кліренс силденафілу.

Дослідження in vivo

Популяційний фармакокінетичний аналіз даних клінічних досліджень продемонстрував зниження кліренсу силденафілу при одночасному застосуванні з інгібіторами CYP3A4 (такими як кетоконазол, еритроміцин, циметидин). Хоча при одночасному застосуванні силденафілу та інгібіторів CYP3A4 зростання частоти побічних явищ не спостерігалося, початкова доза силденафілу, що рекомендується, становить 25 мг.

Одночасне застосування інгібітору ВІЛ-протеази ритонавіру, дуже потужного інгібітору Р450, у стані рівноважної концентрації (500 мг 1 раз на добу) і силденафілу (разова доза 100 мг) призводило до підвищення Cmax силденафілу на 300% (0 разів на 0).

Через 24 години плазмові рівні силденафілу досі становили приблизно 200 нг/мл порівняно з рівнем приблизно 5 нг/мл, характерним для застосування силденафілу окремо, що відповідає значному впливу ритонавіру на широкий спектр субстратів Р450. Силденафіл не впливає на фармакокінетику ритонавіру. Враховуючи ці фармакокінетичні дані, одночасне застосування силденафілу та ритонавіру не рекомендується (див. розділ «Особливості застосування»); у будь-якому випадку максимальна доза силденафілу за жодних обставин не повинна перевищувати 25 мг протягом 48 годин.

Одночасне застосування інгібітору ВІЛ-протеази саквінавіру, інгібітору CYP3A4, у дозі, що забезпечує рівноважну концентрацію (1200 мг 3 рази на добу), і силденафілу (100 мг разово) призводило до підвищення Cmax силденафілу на 140% і збільшення AUC. Не виявлено впливу силденафілу на фармакокінетику саквінавіру. Передбачається, що більш потужні інгібітори CYP3A4, такі як кетоконазол та ітраконазол, матимуть більш виражений вплив.

При застосуванні силденафілу (100 мг разово) та еритроміцину, специфічного інгібітору CYP3A4, у рівноважному стані (500 мг 2 рази на добу протягом 5 днів) спостерігалося підвищення АUC силденафілу на 182%. У здорових добровольців чоловічої статі не спостерігалося впливу азитроміцину (500 мг/добу протягом 3 діб) на AUC, Сmax, Tmax, константу швидкості елімінації та наступний період напіввиведення силденафілу або його головного циркулюючого метаболіту . Циметидин (інгібітор цитохрому Р450 та неспецифічний інгібітор CYP3A4) у дозі 800 мг при одночасному застосуванні з силденафілом у дозі 50 мг у здорових добровольців призводив до підвищення плазмових концентрацій силденафілу на 56%.

Грейпфрутовий сік є слабким інгібітором CYP3A4 у стінці кишечника і може спричинити помірне підвищення плазмових рівнів силденафілу.

Одноразове застосування антацидних засобів (гідроксіду магнію/алюмінію гідроксиду) не впливає на біодоступність силденафілу.

Хоча досліджень специфічної взаємодії з усіма лікарськими засобами не проводилося, за даними популяційного фармакокінетичного аналізу, фармакокінетика силденафілу не змінювалася при його одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що належать до групи інгібіторів CYP2C9 (толбутамід, варфарин с2, інгабітори, них та тіазидоподібних діуретиків, петлевих та калійзберігаючих діуретиків, інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту, антагоністів кальцію, антагоністів бета-адренорецепторів або індукторів метаболізму CYP450 (таких як рифампіцин, барбітурати).

Нікорандил є гібридом активатора кальцієвих каналів і нітрату. Нітратний компонент зумовлює можливість його серйозної взаємодії із силденафілом.

В процесі дослідження за участю здорових добровольців-чоловіків одночасне застосування антагоніста ендотеліну босентану (помірний індуктор CYP3A4, CYP2C9 та, можливо, CYP2C19) у рівноважному стані (125 мг 2 рази на добу) та силденафілу у рівноважному стані на 60 мг 2,6% та 55,4% відповідно. Тому одночасне застосування таких потужних індукторів CYP3A4 як рифампін може призводити до більш вираженого зниження концентрації силденафілу у плазмі.

Вплив силденафілу інші лікарські засоби.

Дослідження in vitro

Силденафіл – слабкий інгібітор ізоформ 1А2, 2C9, 2C19, 2D6, 2E1 та 3А4 (ІК 50 >150 мкмоль) цитохрому Р450. Оскільки пікові плазмові концентрації силденафілу дорівнюють приблизно 1 мкмоль, вплив препарату Максігра на кліренс субстратів цих ізоферментів є малоймовірним.

Немає даних про взаємодію силденафілу та таких неспецифічних інгібіторів фосфодіестерази, як теофілін та дипіридамол.

Дослідження in vivo

Оскільки відомо, що силденафіл впливає на метаболізм NO/цГМФ, було встановлено, що препарат потенціює гіпотензивну дію нітратів, тому його одночасне застосування з донорами оксиду азоту або нітратами в будь-якій формі протипоказано (див. розділ «Протипоказання»).

Ріоцигуат

Доклінічні дослідження продемонстрували адитивний системний ефект зниження АТ при одночасному застосуванні інгібіторів ФДЕ5 з ріоцигуатом. Клінічні дослідження продемонстрували, що ріоцигуат посилює гіпотензивну дію інгібіторів ФДЕ5. У пацієнтів, які брали участь у дослідженні, не спостерігалося позитивного клінічного ефекту при одночасному застосуванні інгібіторів ФДЕ5 з ріоцигуатом. Протипоказано одночасне застосування ріоцигуату з інгібіторами ФДЕ5, у тому числі з силденафілом (див. розділ "Протипоказання").

Додавання разової дози силденафілу до сакубітрилу/валсартану у рівноважному стані у пацієнтів з артеріальною гіпертензією було пов'язане із значно більшим зниженням АТ порівняно із застосуванням сакубітрилу/валсартану окремо. Тому слід з обережністю розпочинати застосування силденафілу пацієнтам, які отримують сакубітрил/валсартан.

Одночасне застосування силденафілу та блокаторів альфа-адренорецепторів може призвести до розвитку симптоматичної гіпотензії у деяких схильних до цього пацієнтів. Така реакція найчастіше виникала протягом 4 годин після застосування силденафілу (див. розділи «Особливості застосування» та «Спосіб застосування та дози»). У процесі 3 досліджень специфічної взаємодії лікарських засобів блокатор альфа-адренорецепторів доксазозин (4 та 8 мг) та силденафіл (25, 50 та 100 мг) застосовувалися одночасно пацієнтам з доброякісною гіперплазією передміхурової залози, стабілізація стану яких була досягнута при застосуванні доксазозину. У цих популяціях спостерігалося середнє додаткове зниження артеріального тиску в положенні лежачи на 7/7 мм рт. ст., 9/5 мм рт. ст. та 8/4 мм рт. ст. та середнє зниження АТ у положенні стоячи на 6/6 мм рт. ст., 11/4 мм рт. ст., 4/5 мм рт. ст. відповідно. При одночасному застосуванні силденафілу та доксазозину пацієнтам, стабілізація стану яких була досягнута при застосуванні доксазозину, іноді повідомлялося про розвиток симптоматичної ортостатичної гіпотензії. У цих повідомленнях йшлося про випадки запаморочення та стан непритомності, але без синкопе.
Не було жодних значних взаємодій при одночасному застосуванні силденафілу (50 мг) і толбутаміду (250 мг) або варфарину (40 мг), що метаболізуються CYP2C9.

Силденафіл (50 мг) не спричиняв продовження часу кровотечі, викликаного застосуванням ацетилсаліцилової кислоти (150 мг).

Силденафіл (50 мг) не потенціював гіпотензивну дію алкоголю у здорових добровольців при середніх максимальних рівнях етанолу в крові 80 мг/дл.

У пацієнтів, які застосовували силденафіл, не спостерігалось жодних відмінностей профілю побічних ефектів у порівнянні з плацебо при одночасному застосуванні таких класів гіпотензивних лікарських засобів, як діуретики, блокатори бета-адренорецепторів, інгібітори АПФ, антагоністи ангіотензину II, антигіпертензивні ерг ів. У спеціальному дослідженні взаємодії при одночасному застосуванні силденафілу (100 мг) та амлодипіну пацієнтам з артеріальною гіпертензією спостерігалося додаткове зниження артеріального тиску систоли в положенні лежачи на 8 мм рт. ст. Відповідне зниження діастолічного артеріального тиску становило 7 мм рт. ст. За величиною ці додаткові зниження АТ були порівняні з тими, що спостерігалися при застосуванні силденафілу у здорових добровольців (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Силденафіл у дозі 100 мг не впливав на фармакокінетичні показники інгібіторів ВІЛ-протеази, саквінавіру та ритонавіру, які є субстратами CYP3A4.

статі застосування силденафілу в рівноважному стані (80 мг 3 рази на добу) призводило до підвищення AUC та Cmax босентану (125 мг 2 рази на день) на 49,8% та 42% відповідно.

Особливості застосування препарату

До початку терапії слід зібрати медичний анамнез пацієнта та провести фізикальне обстеження для еректильної діагностики дисфункції та визначення можливих причин.

Чинники ризику серцево-судинних захворювань

Оскільки сексуальна активність супроводжується певним ризиком з боку серця, до початку будь-якого еректильного лікування Дисфункцію лікар має оцінити стан серцево-судинної системи пацієнта. Силденафіл має судинорозширювальний ефект, що проявляється легким та короткочасним зниженням АТ (див. розділ «Фармакодинаміка»). До призначення силденафілу лікар повинен ретельно врахувати, чи такий ефект може несприятливо впливати на пацієнтів з певними основними захворюваннями, особливо в поєднанні з сексуальною активністю. До пацієнтів з підвищеною чутливістю до вазодилататорів належать пацієнти з обструкцією вивідного тракту лівого шлуночка (наприклад, стеноз аорти, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія) або пацієнти з рідкісним синдромом мультисистемної атрофії, одним із проявів якої є тяжке порушення регуляції артеріальної системи.

Максігра потенціює гіпотензивний ефект нітратів (див. «Протипоказання»).
У постмаркетинговому періоді повідомлялося про тяжкі побічні реакції з боку серцево-судинної системи, включаючи інфаркт міокарда, нестабільну стенокардію, раптову серцеву смерть, шлуночкову аритмію, цереброваскулярні крововиливи, транзиторну ішемічну атаку, артеріальну гіпер в Максі. Більшість пацієнтів, але з усіх, існували чинники ризику серцево-судинних захворювань. Багато таких побічних реакцій спостерігалися під час або відразу після статевого акту і лише кілька трапилося незабаром після застосування препарату Максігра без сексуальної активності. Тому неможливо визначити, чи розвиток таких побічних реакцій пов'язаний безпосередньо з факторами ризику або їх розвиток зумовлений іншими факторами.

Пріапізм

Засоби для лікування еректильної дисфункції, у тому числі і силденафіл, слід призначати з обережністю пацієнтам з анатомічною деформацією пеніса (наприклад, ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні) або пацієнтам зі станами, що викликають розвиток приапізму (серповидноклітинна анемія).

Після виходу препарату на ринок повідомлялося про випадки подовженої ерекції та приапізму. Якщо ерекція триває понад 4 години, пацієнтам слід негайно звернутися за медичною допомогою. За відсутності негайного лікування приапізм може призвести до пошкодження тканин пеніса та стійкої втрати потенції.

Одночасне застосування з іншими інгібіторами ФДЕ5 або іншими препаратами для лікування еректильної дисфункції. Безпека та ефективність одночасного застосування силденафілу з іншими інгібіторами ФДЕ5 або іншими препаратами для лікування гіпертензії легеневої артерії, що містять силденафіл (наприклад, Реваціо), або з іншими препаратами для еректильного лікування дисфункції не вивчалися, тому застосування таких комбінацій не рекомендується.

Вплив на зір

Спонтанні повідомлення про виникнення дефектів зору надходили асоційовано із застосуванням силденафілу та інших інгібіторів ФДЕ5 (див. розділ «Побічні реакції»). Про випадки неартеріальної передньої ішемічної нейропатії, що є рідкісним станом, надходили спонтанні повідомлення та повідомлялося у спостереженні асоційованого із застосуванням силденафілу та інших інгібіторів ФДЕ5 (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам слід попередити, що при раптовому порушенні зору застосування препарату Максігра слід припинити та негайно звернутися до лікаря (див. розділ «Протипоказання»).

Одночасне застосування з ритонавіром

Одночасне застосування силденафілу та ритонавіру не рекомендується (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій).

Одночасне застосування з блокаторами альфа-адренорецепторів

Пацієнтам, які застосовують блокатори альфа-адренорецепторів, застосовувати силденафіл слід з обережністю, оскільки така комбінація може призвести до симптоматичної гіпотензії у деяких схильних до цього пацієнтів. Симптоматична гіпотензія зазвичай виникає протягом 4 годин після застосування силденафілу. З метою мінімізації ризику розвитку ортостатичної гіпотензії терапію силденафілом можна починати тільки у гемодинамічно стабільних пацієнтів, які застосовують блокатори альфа-адренорецепторів. Рекомендована початкова доза для таких пацієнтів становить 25 мг силденафілу (див. «Спосіб застосування та дози»). Крім того, слід проінформувати пацієнтів, як робити у разі появи симптомів ортостатичної гіпотензії.

Вплив на кровотечі

Дослідження тромбоцитів людини продемонстрували, що in vitro силденафіл потенціює антиагрегаційні ефекти нітропрусиду натрію. Немає інформації щодо безпеки застосування силденафілу пацієнтам з порушеннями зсідання крові або гострою виразкою пептики. Таким чином, застосування силденафілу пацієнтам цієї групи можливе лише після ретельної оцінки співвідношення користі та ризиків.

Після застосування дози 100 мг здоровими добровольцями не спостерігався вплив на морфологію або рухливість сперматозоїдів (див. розділ Фармакодинаміка).

Втрата слуху

Лікарям слід порадити пацієнтам припинити застосування інгібіторів ФДЕ5, включаючи препарат Максігра, та негайно звернутися за медичною допомогою за раптового зниження або втрати слуху. Про ці явища, які також можуть супроводжуватися дзвоном у вухах та запамороченням, повідомлялося з асоціацією за часом із застосуванням інгібіторів ФДЕ5, включаючи препарат Максігра. Визначити, чи ці явища прямо пов'язані із застосуванням інгібіторів ФДЕ5 або з іншими факторами неможливо.

Одночасне застосування з гіпотензивними препаратами

Максігра має системну судинорозширювальну дію і може надалі знижувати артеріальний тиск у пацієнтів, які застосовують гіпотензивні лікарські засоби. В окремому дослідженні лікарської взаємодії одночасно застосування амлодипіну (5 мг або 10 мг) та силденафілу (100 мг) перорально спостерігалося середнє додаткове зниження тиску систоли на 8 мм рт. ст. та діастолічного на 7 мм рт. ст.
Захворювання, що передаються статевим шляхом. Застосування препарату Максігра не захищає від захворювань, що передаються статевим шляхом. Слід проінструктувати пацієнтів про необхідність запобіжних засобів захисту від захворювань, що передаються статевим шляхом, включаючи вірус імунодефіциту людини.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Препарат Максігра не призначений для застосування жінками.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами

Досліджень впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами не проводилося.
Оскільки в клінічних дослідженнях застосування силденафілу повідомлялося про випадки запаморочення та порушення з боку органів зору, перш ніж сідати за кермо транспортного засобу або працювати з іншими механізмами, пацієнтам необхідно з'ясувати, яка їхня індивідуальна реакція на застосування препарату Максігра.

Спосіб застосування та дози Максігра

Препарат застосовують перорально.

Для ефективної дії препарату Максігра потрібне сексуальне збудження.

Дорослі

Рекомендована доза препарату Максігра становить 50 мг і застосовується за необхідності приблизно за годину до статевого акту. Залежно від ефективності та переносимості препарату дозу можна збільшити до 100 мг або знизити до 25 мг. Максимальне дозування, що рекомендується, становить 100 мг.
Максимальна частота застосування препарату, що рекомендується, становить 1 раз на добу. При застосуванні препарату Максігра під час їжі дія препарату може наступати пізніше, ніж при його застосуванні натще.

Пацієнти похилого віку

Необхідність корекції дози пацієнтам похилого віку (≥65 років) відсутня.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Пацієнтам з нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня (кліренс креатиніну від 30 до 80 мл/хв) рекомендована доза препарату аналогічна дозі, наведеній вище у розділі «Дорослі».

Оскільки у пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв) кліренс силденафілу знижений, рекомендована доза препарату становить 25 мг. Залежно від ефективності та переносимості препарату дозу можна збільшити до 50 та 100 мг.

Пацієнти з печінковою недостатністю

Оскільки у пацієнтів із печінковою недостатністю (наприклад з цирозом) кліренс силденафілу знижений, рекомендована доза становить 25 мг*. Залежно від ефективності та переносимості препарату дозу можна збільшити до 50 та 100 мг.

Пацієнти, які застосовують інші лікарські засоби (наприклад, кетоконазол, еритроміцин, циметидин, ритонавір).

Рекомендована початкова доза пацієнтам, які застосовують інгібітори CYP3A4, за винятком ритонавіру, застосування якого разом із силденафілом не рекомендується, становить 25 мг* (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Особливості застосування»).

З метою мінімізації ризику розвитку ортостатичної гіпотензії стан пацієнтів, які застосовують блокатори альфа-адренорецепторів, має бути стабілізованим до початку застосування силденафілу. Рекомендована початкова доза силденафілу становить 25 мг* (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Особливості застосування»).

* Застосовувати у відповідному дозуванні або лікарській формі.

Діти

Препарат Максігра не показаний для застосування особами віком до 18 років.

Передозування

У клінічних дослідженнях за участю добровольців при застосуванні разової дози силденафілу до 800 мг побічні реакції були подібні до тих, що спостерігалися при застосуванні силденафілу в нижчих дозах, але зустрічалися частіше і більш важкими. Застосування силденафілу в дозі 200 мг не спричиняло підвищення ефективності, але призводило до зростання кількості випадків розвитку побічних реакцій (головного болю, припливів крові, запаморочення, диспепсії, закладеності носа, порушень з боку органів зору).

У разі передозування при необхідності вдаються до звичайних заходів, що підтримують. Прискорення кліренсу силденафілу при гемодіалізі малоймовірне через високий ступінь зв'язування препарату з білками плазми крові та відсутність елімінації силденафілу з сечею.

Побічні реакції Максігри

Усі клінічно значущі побічні реакції, що спостерігалися у клінічних дослідженнях частіше, ніж при застосуванні плацебо, наведено нижче відповідно до класифікації «Система–орган–клас» та частоти: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 100 та < 1/10), нечасто (≥ 1000 та < 1/100) та рідко (≥ 10000 та < 1/1000). Крім того, частоту клінічно значущих побічних реакцій, про які повідомлялося в рамках постмаркетингового досвіду, визначено невідомою.

У межах кожної частотної групи побічні реакції наведені в порядку зменшення ступеня їх тяжкості.

Інфекційні та інвазивні хвороби.
Нечасто: риніт.

З боку імунної системи.
Нечасто: підвищена чутливість.

З боку нервової системи.
Дуже часто: головний біль.
Часто: запаморочення.
Нечасто: сонливість, гіпостезія.
Рідко: інсульт, транзиторна ішемічна атака, судоми, рецидиви судом, синкопе.

З боку органів зору.
Часто: порушення сприйняття кольору**, розлади зору, затемнення зору.
Нечасто: розлади сльозовиділення, біль у власних очах, фотофобія, фотопсія, гіперемія очей, яскравість зору, кон'юнктивіт.
Рідко: неартеріальна передня ішемічна нейропатія зорового нерва *, оклюзія судин сітківки *, ретинальний крововилив, артеріосклеротична ретинопатія, порушення з боку сітківки, глаукома, дефекти поля зору, диплопія, зниження гостроти зору, міопія золон ) у полі зору, набряк очей, припухлість очей, порушення з боку очей, гіперемія кон'юнктиви, подразнення очей, аномальні відчуття в очах, набряк повік, знебарвлення склери.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату.
Нечасто: запаморочення, дзвін у вухах.
Рідко: глухота.

З боку серця.
Нечасто: тахікардія, посилене серцебиття.
Рідко: раптова серцева смерть, інфаркт міокарда, шлуночкова аритмія, фібриляція передсердь, нестабільна стенокардія.

З боку судин.
Часто: приплив крові на обличчя, приплив спека.
Нечасто: артеріальна гіпертензія, гіпотензія.

З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння.
Часто: закладеність носа.
Нечасто носова кровотеча, закладеність придаткових пазух носа.
Рідко: відчуття стиснення у горлі, набряк слизової носа, сухість у носі.

З боку шлунково-кишкового тракту.
Часто: нудота, диспепсія.
Нечасто: гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, блювання, біль у верхній частині живота, сухість у роті.
Рідко: гіпестезія ротової порожнини.

З боку шкіри та підшкірної тканини.
Нечасто: висипання.
Рідко: синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини.
Нечасто: міалгія, біль у кінцівках.

З боку сечовидільної системи.
Нечасто гематурія.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз.
Рідко: кровотеча із статевого члена, пріапізм*, гематоспермія, подовжена ерекція.

Загальні порушення та реакції у місці введення.

Нечасто: біль у грудях, підвищена стомлюваність, відчуття жару.
Рідко: роздратування.

Обстеження.
Нечасто: підвищено частоту серцевих скорочень.

* Повідомлялося лише під час дослідження після виходу препарату на ринок.

** Порушення сприйняття кольору: хлоропсія, хроматопсія, ціанопсія, еритропсія, ксантопсія.

*** Порушення сльозовиділення: сухість в очах, порушення сльозовиділення та підвищення сльозовиділення.

Нижченаведені явища спостерігалися у <2% пацієнтів у процесі контрольованих клінічних досліджень; причинний взаємозв'язок не визначено. Повідомлення включали явища, які мали ймовірний зв'язок із застосуванням препарату. Явлення, які були відзначені, були легкими і повідомлення були дуже неточними, щоб мати значення.

Загальні

Набряк обличчя, реакції фоточутливості, шок, астенія, біль, раптове падіння, біль у животі, раптове ушкодження.

Серцево-судинна система: стенокардія, АV - блокада, мігрень, постуральна гіпотензія, ішемія міокарда, тромбоз судин головного мозку, раптова зупинка серця, порушення результатів на ЕКГ, кардіоміопатія.

З боку шлунково-кишкового тракту: глосит, коліт, дисфагія, гастрит, гастроентерит, езофагіт, стоматит, порушення результатів печінкових проб, ректальна кровотеча, гінгівіт.

З боку крові та лімфатичної системи: анемія, лейкопенія.
Розлади метаболізму та харчування: спрага, набряк, подагра, нестабільний діабет, гіперглікемія, периферичні набряки, гіперурикемія, гіпоглікемія, гіпернатріємія.

З боку скелетно-м'язової системи: артрит, артроз, розрив сухожилля, теносиновіт, біль у кістках, міастенія, синовіт.

З боку нервової системи: атаксія, невралгія, нейропатія, парестезія, тремор, вертиго, депресія, безсоння, аномальні сновидіння, зниження рефлексів.

З боку дихальної системи: астма, диспное, ларингіт, фарингіт, синусит, бронхіт, посилене слиновиділення, посилення кашлю.

З боку шкіри: кропив'янка, герпес, свербіж, підвищена пітливість, виразки шкіри, контактний дерматит, ексфоліативний дерматит.

Специфічні відчуття: раптове зниження або втрата слуху, біль у вухах, крововилив в очі, катаракта, сухість в очах.

З боку урогенітальної системи: цистит, ніктурія, підвищена частота сечовипускань, збільшення молочних залоз, нетримання сечі, порушення еякуляції, набряк статевих органів, аноргазмія.

Досвід застосування після виходу на ринок

Після виходу препарату ринку були ідентифіковані такі побічні реакції. Оскільки про такі реакції повідомляють добровільно та повідомлення надходять від невідомої кількості пацієнтів, не завжди можна достовірно оцінити їхню частоту та встановити причинний зв'язок з експозицією лікарського засобу. Ці явища були зазначені як через їхню серйозність, частоту повідомлення, відсутність чіткого альтернативного зв'язку, так і через комбінацію цих факторів.
Серцево-судинні та цереброваскулярні явища. Повідомлялося про серйозні серцево-судинні, цереброваскулярні та судинні явища, включаючи цереброваскулярну кровотечу, субарахноїдальну та внутрішньоцеребральну кровотечу та легеневу кровотечу, пов'язані за часом із застосуванням силденафілу. Більшість пацієнтів, але не всі мали існуючі фактори серцево-судинного ризику. Повідомлялося, що багато хто з них виник під час або відразу після сексуальної активності і кілька явищ виник відразу під час застосування силденафілу без сексуальної активності. Інші явища виникли протягом кількох годин або днів після застосування силденафілу та сексуальної активності. Неможливо встановити, чи ці явища мають прямий зв'язок із застосуванням препарату, із сексуальною активністю, з наявними факторами ризику або з комбінацією цих факторів або з іншими факторами.

Кровоносна та лімфатична системи

Вазооклюзивна криза

У невеликому заздалегідь припиненому дослідженні застосування силденафілу пацієнтам з легеневою артеріальною гіпертензією, вторинною серповидноклітинною анемією, при застосуванні силденафілу про розвиток вазооклюзивних кризів, які потребували госпіталізації, повідомлялося частіше, ніж при застосуванні плацебо. Клінічне значення цієї інформації для пацієнтів, які застосовують препарат Максігра з метою лікування еректильної дисфункції, невідоме.

Нервова система

Тривога, транзиторна світова амнезія.

Специфічні відчуття

Слух

Після виходу препарату на ринок повідомлялося про випадки раптового зниження або втрати слуху, пов'язані за часом із застосуванням силденафілу. У деяких випадках повідомлялося про наявність медичних станів та інших факторів, які могли відігравати роль розвитку побічних реакцій з боку слуху. У багатьох випадках інформація про подальше медичне спостереження відсутня. Визначити, чи ці явища прямо пов'язані із застосуванням препарату Максігра, з наявними факторами ризику втрати слуху, з комбінацією цих факторів або з іншими факторами, неможливо.

Зір

Тимчасова втрата зору, почервоніння очей, печіння в очах, підвищення внутрішньоочного тиску, набряк сітківки, судинні захворювання сітківки або кровотеча, відшарування склоподібного тіла.

Після виходу препарату на ринок рідко повідомлялося про випадки неартеріальної передньої ішемічної невропатії зорового нерва, що є причиною зниження зору, включаючи постійну втрату зору, пов'язані за часом із застосуванням інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл. Багато пацієнтів, але не всі, мали наявні анатомічні або судинні фактори ризику розвитку неартеріальної передньої ішемічної невропатії зорового нерва, включаючи (але необов'язково обмежуючись) такі: низьке співвідношення діаметра екскавації і диска зорового нерва (застійний диск зорового нерва), гіпер. Неможливо визначити, чи пов'язані ці явища безпосередньо із застосуванням інгібіторів ФДЕ5 або з наявними анатомічними або судинними факторами ризику, або з комбінацією всіх цих факторів, або з іншими факторами.

Звіт про підозрювані побічні реакції

Звіт про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дозволяє проводити безперервний моніторинг відносин між користю і ризиками, пов'язаними із застосуванням цього лікарського засобу. Лікарям слід звітувати про будь-які підозрювані побічні реакції відповідно до вимог законодавства.

Термін придатності

4 роки.

Умови зберігання

Не потребує спеціальних умов зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 1 або 4 таблетки в блістері; по 1 блістеру у картонній упаковці.

Категорія відпуску з аптеки

За рецептом.