Клопідогрель 75 мг таблетки №10 ОЗ ДНЦЛЗ ТОВ (Україна, Харків)

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

КЛОПІДОГРЕЛЬ

• Склад
• Лікарська форма
• Фармакотерапевтична група
• Фармакологічні властивості
• Клінічні характеристики
• Показання
• Протипоказання
• Особливості застосування
• Передозування
• Побічні реакції
• Термін придатності
• Умови зберігання
• Упаковка
• Категорія відпуску
• Виробник
• Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Склад:

діюча речовина: clopidogrel;

1 таблетка містить клопідогрелю бісульфату (клопідогрелю гідросульфату) у перерахуванні на клопідогрель 75 мг;

допоміжні речовини: лактоза моногідрат; крохмаль кукурудзяний; целюлоза мікрокристалічна (Е 460); макрогол (поліетиленгліколь 1500) (Е 1521); натрію кроскармелоза; кальцію стеарат; метилцелюлоза (Е 461); титану діоксид (Е 171).

Лікарська форма. Таблетки вкриті оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки вкриті оболонкою білого або білого з жовтуватим відтінком кольору з двоопуклою поверхнею.

Фармакотерапевтична група. Антитромботичні засоби. Інгібітори агрегації тромбоцитів за винятком гепарину. Код АТХ B01A C04.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії. Клопідогрель селективно пригнічує зв’язування аденозиндифосфату (АДФ) з рецептором на поверхні тромбоцита та подальшу активацію комплексу  GPIIb/IIIa під дією АДФ і таким чином пригнічує агрегацію тромбоцитів. Для утворення активної інгібіції агрегації тромбоцитів необхідна біотрансформація клопідогрелю. Клопідогрель також пригнічує агрегацію тромбоцитів індуковану іншими агоністами шляхом блокування підвищення активності тромбоцитів вивільненим АДФ. Клопідогрель необоротно модифікує АДФ-рецептори тромбоцитів. Отже тромбоцити що увійшли у взаємодію з клопідогрелем змінюються до кінця їх життєвого циклу. Нормальна функція тромбоцитів відновлюється зі швидкістю що відповідає швидкості оновлення тромбоцитів.

Фармакодинамічні ефекти. З першого дня застосування у повторних добових дозах 75 мг препарату виявляється суттєве уповільнення АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів. Ця дія прогресивно посилюється і стабілізується між 3 і 7 днями. При стабільному стані середній рівень пригнічення агрегації під дією добової дози 75 мг становить від 40 % до 60 %. Агрегація тромбоцитів і тривалість кровотечі повертаються до початкового рівня у середньому через 5 днів після припинення лікування.

Фармакокінетика.

Всмоктування. Після перорального прийому разової та багаторазових кратних доз 75 мг на добу клопідогрель швидко всмоктується. Середні пікові концентрації у плазмі крові незміненого клопідогрелю (близько 2 2-2 5 нг/мл після однократної дози 75 мг перорально) досягалися приблизно через 45 хвилин після прийому дози. Абсорбція становить не менше 50 % за даними екскреції метаболітів клопідогрелю із сечею.

Розподіл. Клопідогрель та основний (неактивний) метаболіт що циркулює в крові in vitro оборотно зв’язуються з білками плазми людини (98 % і 94 % відповідно). Цей зв’язок залишається ненасичуваним in vitro у межах широкого діапазону концентрацій.

Метаболізм. Клопідогрель екстенсивно метаболізується  у печінці. In vitro та in vivo  існує два основних шляхи його метаболізму: один відбувається з участю естераз та призводить до гідролізу з утворенням неактивного похідного карбонової кислоти (яке становить 85 % від усіх метаболітів що циркулюють у плазмі крові) а до іншого залучені ферменти системи цитохрому  P450. Спочатку клопідогрель перетворюється на проміжний метаболіт 2-оксо-клопідогрель. У результаті подальшого метаболізму 2-оксо-клопідогрелю утворюється тіолове похідне – активний метаболіт. In vitro цей метаболічний шлях опосередкований ферментами CYP3A4 CYP2C19 CYP1A2 та CYP2B6. Активний метаболіт клопідогрелю (тіолове похідне) який був виділений in vitro швидко та незворотно зв’язується з рецепторами на тромбоцитах тим самим перешкоджаючи агрегації тромбоцитів.

Виведення. Через 120 годин після прийому внутрішньо міченого ¹⁴C-клопідогрелю у людини приблизно 50 % мітки виводилося із сечею і близько 46 % із калом. Після перорального прийому разової дози 75 мг період напіввиведення клопідогрелю становить близько 6 годин. Період напіввиведення основного (неактивного) метаболіту що циркулює в крові становить 8 годин після однократного і багатократного застосування препарату.

Фармакогенетика. CYP2C19 бере участь в утворенні як активного метаболіту так і проміжного метаболіту 2-оксо-клопідогрелю. Фармакокінетика активного метаболіту клопідогрелю та антитромбоцитарні ефекти за даними вимірювання агрегації тромбоцитів ex vivo відрізняються залежно від генотипу CYP2C19.

Алель CYP2C19*1 відповідає повністю функціонуючому метаболізму тоді як алелі CYP2C19*2 та CYP2C19*3 відповідають нефункціонуючому метаболізму. Алелі CYP2C19*2 та CYP2C19*3 є відповідальними за більшість алелей що ослаблюють функцію у пацієнтів європеоїдної (85 %) та монголоїдної (99 %) рас зі зниженим метаболізмом. Інші алелі асоційовані з відсутнім або ослабленим метаболізмом зустрічаються значно рідше. До них належать CYP2C19*4 *5 *6 *7 та *8. Пацієнт зі зниженим метаболізмом має два нефункціональних алелі як зазначено вище. Згідно з опублікованими даними генотипи CYP2C19 які відповідають зниженому метаболізму зустрічаються у 2 % пацієнтів європеоїдної раси 4 % пацієнтів негроїдної раси та 14 % пацієнтів китайської національності. Зараз існують тести які дозволяють визначити генотип CYP2C19.

Особливі категорії пацієнтів. Фармакокінетика активного метаболіту клопідогрелю не досліджувалася у нижчезазначених особливих категорій пацієнтів.

Ниркова недостатність. Існують дані що після регулярного застосування 75 мг клопідогрелю на добу пацієнтами із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 5-15 мл/на хвилину) інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів було менш вираженим (25 %) порівняно із таким же ефектом у здорових добровольців а час кровотечі був подовжений майже так само як і у здорових добровольців які отримували 75 мг клопідогрелю на добу. Клінічна переносимість була хорошою в усіх пацієнтів.

Печінкова недостатність. Існують дані що після регулярного прийому 75 мг клопідогрелю на добу впродовж 10 днів пацієнтами із тяжкою печінковою недостатністю інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів було таким самим як і у здорових добровольців. Середнє подовження часу кровотечі також було однаковим в обох групах.

Расова приналежність. Поширеність алелей CYP2C19 які спричиняють проміжну та слабку метаболічну активність CYP2C19 відрізняється залежно від расової/етнічної приналежності (див. розділ «Фармакогенетика»). Існують обмежені дані стосовно пацієнтів монголоїдної раси які дають змогу оцінити клінічне значення генотипування цього CYP з точки зору клінічних результатів.

При застосуванні у людини терапевтичних доз клопідогрелю жодного впливу на ферменти що беруть участь у печінковому метаболізмі не спостерігали. Препарат не чинить канцерогенної дії генотоксичної дії не впливає на репродуктивну функцію а також не чинить тератогенної дії.

Клінічні характеристики.

Показання.

Профілактика проявів атеротромбозу у дорослих:

·         які перенесли інфаркт міокарда (початок лікування − через кілька днів але не пізніше ніж через 35 днів після виникнення) ішемічний інсульт (початок лікування − через 7 днів але не пізніше ніж через 6 місяців після виникнення) або у яких діагностовано захворювання периферичних артерій (ураження артерій і атеротромбоз судин нижніх кінцівок);

·         із гострим коронарним синдромом:

–  без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без зубця Q) у тому числі у пацієнтів яким було встановлено стент у ході проведення черезшкірної коронарної ангіопластики у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою (АСК);

– із гострим інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою (у хворих які отримують стандартне медикаментозне лікування та яким показана тромболітична терапія). 

Профілактика атеротромботичних та тромбоемболічних подій при фібриляції передсердь. Клопідогрель у комбінації з АСК показаний дорослим пацієнтам з фібриляцією передсердь які мають щонайменше один фактор ризику виникнення судинних подій у яких існують протипоказання до лікування антагоністами вітаміну К (АВК) і які мають низький ризик виникнення кровотеч для профілактики атеротромботичних та тромбоемболічних подій у тому числі інсульту.

Див. також розділ «Фармакологічні властивості».

Протипоказання. Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого компонента препарату. Тяжка печінкова недостатність. Гостра кровотеча (наприклад пептична виразка або внутрішньочерепний крововилив).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Пероральні антикоагулянти. Одночасне застосування препарату з пероральними антикоагулянтами не рекомендується оскільки така комбінація може посилити інтенсивність кровотечі (див. розділ «Особливості застосування»). Хоча застосування клопідогрелю у дозі 75 мг на добу не змінює фармакокінетичний профіль S-варфарину або міжнародне нормалізоване співвідношення (МНС) у пацієнтів які впродовж тривалого часу отримують лікування варфарином одночасне застосування клопідогрелю та варфарину збільшує ризик кровотечі через існування незалежного впливу на гемостаз.

Інгібітори глікопротеїнових рецепторів ІІb/IIIа. Клопідогрель слід з обережністю призначати пацієнтам які отримують інгібітори глікопротеїнових рецепторів ІІb/IIIа (див. розділ «Особливості застосування»).

Ацетилсаліцилова кислота (АСК). Ацетилсаліцилова кислота не змінює інгібіторної дії клопідогрелю на АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів але клопідогрель посилює дію АСК на агрегацію тромбоцитів індуковану колагеном. Проте одночасне застосування  500 мг АСК 2 рази на добу протягом одного дня не спричиняло значущого збільшення часу кровотечі подовженого внаслідок прийому клопідогрелю. Оскільки можлива фармакодинамічна взаємодія між клопідогрелем та ацетилсаліциловою кислотою з підвищенням ризику кровотечі одночасне застосування цих препаратів потребує обережності (див. розділ «Особливості застосування»).

Гепарин. Повідомлялося що за даними клінічного дослідження проведеного з участю здорових добровольців клопідогрель не потребував корегування дози гепарину та не змінював дію гепарину на коагуляцію. Одночасне застосування гепарину не змінювало інгібуючої дії клопідогрелю на агрегацію тромбоцитів. Оскільки можлива фармакодинамічна взаємодія між клопідогрелем і гепарином із підвищенням ризику кровотечі одночасне застосування цих препаратів потребує обережності.

Тромболітичні засоби. Існують дані що безпека одночасного застосування клопідогрелю фібриноспецифічних або фібринонеспецифічних тромболітичних агентів та гепарину була досліджена у хворих із гострим інфарктом міокарда. Частота розвитку клінічно значущих кровотеч була аналогічною тій що спостерігалася при одночасному застосуванні тромболітичних препаратів та гепарину з АСК.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП). Відомо що у ході клінічного дослідження проведеного з участю здорових добровольців одночасне застосування клопідогрелю та напроксену збільшувало кількість прихованих шлунково-кишкових кровотеч. Однак через відсутність досліджень щодо взаємодії препарату з іншими НПЗП дотепер не з’ясовано чи зростає ризик шлунково-кишкових кровотеч при застосуванні з усіма НПЗП. Тому необхідна обережність при одночасному застосуванні НПЗП зокрема інігібіторів ЦОГ-2 з клопідогрелем  (див. розділ «Особливості застосування»).

Одночасне застосування інших препаратів. Оскільки клопідогрель перетворюється у свій активний метаболіт частково під дією CYP2C19 то застосування препаратів які знижують активність цього ферменту найімовірніше призведе до зниження концентрації активного метаболіту клопідогрелю у плазмі крові. Клінічне значення цієї взаємодії не з’ясоване. Тому як запобіжний захід слід уникати одночасного застосування сильних та помірних інгібіторів CYP2C19.

До препаратів що пригнічують активність CYP2C19 належать омепразол езомепразол флувоксамін флуоксетин моклобемід вориконазол флуконазол тиклопідин ципрофлоксацин циметидин карбамазепін окскарбазепін та хлорамфенікол.

Інгібітори протонної помпи (ІПП). Омепразол у дозі 80 мг 1 раз на добу при супутньому застосуванні з клопідогрелем або в межах 12 годин між прийомами цих двох препаратів знижував концентрацію активного метаболіту у крові на 45 % (навантажувальна доза) і 40 % (підтримувальна доза). Це зниження супроводжувалося зменшенням пригнічення агрегації тромбоцитів на 39 % (навантажувальна доза) і 21 % (підтримувальна доза). Очікується що в аналогічну взаємодію з клопідогрелем вступатиме і езомепразол.

За результатами обсерваційного та клінічного випробувань отримано суперечливі дані стосовно клінічних наслідків цих фармакокінетичних (ФК) та фармакодинамічних (ФД) взаємодій з точки зору розвитку основних кардіоваскулярних подій. Як запобіжний захід не слід одночасно з клопідогрелем застосовувати омепразол або езомепразол.

Менш виражене зниження концентрацій метаболіту у крові спостерігалося при застосуванні пантопразолу або лансопразолу.

При одночасному застосуванні пантопразолу у дозі 80 мг 1 раз на добу плазматичні концентрації активного метаболіту зменшилися на 20 % (навантажувальна доза) та на 14 % (підтримувальна доза). Це зниження супроводжувалося зменшенням середнього показника пригнічення агрегації тромбоцитів на 15 % та 11 % відповідно. Отримані результати вказують на можливість одночасного застосування клопідогрелю та пантопразолу.

Немає доказів того що інші лікарські засоби які зменшують продукування кислоти у шлунку такі як Н₂ блокатори (за винятком циметидину який є інгібітором CYP2C9) або антациди впливають на антитромбоцитарну активність клопідогрелю.

Комбінація з іншими лікарськими засобами. Існують дані що було проведено ряд клінічних досліджень з клопідогрелем та іншими препаратами для вивчення потенційних фармакодинамічних і фармакокінетичних взаємодій. Клінічно значущої фармакодинамічної взаємодії при застосуванні клопідогрелю одночасно з атенололом ніфедипіном або з обома препаратами виявлено не було. Крім того фармакодинамічна активність клопідогрелю залишилася практично незміненою при одночасному застосуванні з фенобарбіталом та естрогеном.

Фармакокінетичні властивості дигоксину або теофіліну не змінювалися при одночасному застосуванні з клопідогрелем.

Антацидні засоби не впливали на рівень абсорбції клопідогрелю.

Відомо що дані отримані у ході досліджень мікросом печінки людини свідчать про те що карбоксильні метаболіти клопідогрелю можуть пригнічувати активність цитохрому Р450 2С9. Це може потенційно підвищувати рівні у плазмі таких лікарських засобів як фенітоїн і толбутамід та НПЗП які метаболізуються за допомогою цитохрому Р450 2С9. Незважаючи на це результати дослідження CAPRIE свідчать що фенітоїн і толбутамід можна безпечно застосовувати одночасно з клопідогрелем.

За винятком інформації щодо взаємодії зі специфічними лікарськими засобами наведеної вище дослідження щодо взаємодії клопідогрелю з лікарськими засобами які зазвичай призначають хворим на атеротромбоз не проводили. Однак пацієнти які брали участь у клінічних дослідженнях клопідогрелю застосовували одночасно інші препарати включаючи діуретики бета-блокатори інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту антагоністи кальцію засоби що знижують рівень холестерину коронарні вазодилататори антидіабетичні засоби (включаючи інсулін) протиепілептичні засоби та антагоністи GPIIb/IIIa без ознак клінічно значущої побічної дії.

Особливості застосування.

Кровотеча та гематологічні розлади. Через ризик розвитку кровотечі та гематологічних побічних дій слід негайно провести розгорнутий аналіз крові та/або інші відповідні тести якщо під час застосування препарату спостерігаються симптоми що свідчать про можливість кровотечі. Як і інші антитромбоцитарні засоби клопідогрель слід обережно застосовувати пацієнтам з підвищеним ризиком кровотечі внаслідок травми хірургічного втручання або інших патологічних станів а також у разі застосування пацієнтами АСК гепарину інгібіторів глікопротеїну IIb/IIIа або нестероїдних протизапальних препаратів включаючи інгібітори ЦОГ-2. Необхідно уважно стежити за проявами у хворих симптомів кровотечі у тому числі прихованої кровотечі особливо у перші тижні лікування та/або після інвазійних процедур на серці та хірургічних втручань. Одночасне застосування клопідогрелю з пероральними антикоагулянтами не рекомендується оскільки це може посилити інтенсивність кровотеч (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

У випадку планового хірургічного втручання що тимчасово не потребує застосування антитромбоцитарних засобів лікування клопідогрелем слід припинити за 7 днів до операції. Пацієнти повинні повідомляти лікаря (у т.ч. стоматолога) про те що вони приймають клопідогрель перед призначенням їм будь-якої операції чи перед застосуванням нового лікарського засобу. Клопідогрель подовжує тривалість кровотечі тому його слід обережно застосовувати пацієнтам з підвищеним ризиком кровотечі (особливо шлунково-кишкової та внутрішньоочної).

Хворих слід попередити що під час лікування клопідогрелем (окремо або у комбінації з АСК) кровотеча може зупинятися пізніше ніж зазвичай і що вони повинні повідомляти лікаря про кожен випадок незвичної (за місцем чи тривалістю) кровотечі.

Тромботична тромбоцитопенічна пурпура (ТТП). Дуже рідко спостерігалися випадки тромботичної тромбоцитопенічної пурпури (ТТП) після застосування клопідогрелю іноді навіть після його короткочасного застосування. ТТП проявляється тромбоцитопенією та мікроангіопатичною гемолітичною анемією з неврологічними проявами нирковою дисфункцією або гарячкою. ТТП є потенційно небезпечним станом який може призводити до летального наслідку і тому потребує негайного лікування у тому числі і проведення плазмаферезу.

Набута гемофілія. Повідомлялося про випадки розвитку набутої гемофілії після застосування клопідогрелю. У випадках підтвердженого ізольованого збільшення АЧТЧ  (активованого часткового тромбопластинового часу) що супроводжується або не супроводжується кровотечею питання про діагностування набутої гемофілії повинно бути розглянуто. Пацієнти з підтвердженим діагнозом набутої гемофілії повинні знаходитися під наглядом лікаря і отримувати лікування застосування клопідогрелю повинно бути припинено.

Нещодавно перенесений ішемічний інсульт. Через недостатність даних не рекомендується призначати клопідогрель у перші 7 днів після гострого ішемічного інсульту.

Цитохром Р450 2 С19 (CYP2C19). Фармакогенетика: у пацієнтів із генетично зниженою функцією CYP2C19 спостерігається менша концентрація активного метаболіту клопідогрелю у плазмі та менш виражений антитромбоцитарний ефект. Зараз існують тести які дають змогу виявити генотип CYP2C19 у пацієнта.

Оскільки клопідогрель перетворюється у свій активний метаболіт частково під дією CYP2C19 то застосування препаратів які знижують активність цього ферменту найімовірніше призведе до зменшення концентрації активного метаболіту клопідогрелю у плазмі крові. Однак клінічне значення цієї взаємодії не з’ясоване. Тому як запобіжний захід слід уникати одночасного застосування сильних та помірних інгібіторів CYP2C19 (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Перехресна реактивність поміж тієнопіридинів. Пацієнтів слід перевірити щодо наявності в анамнезі гіперчутливості до інших тієнопіридинів (таких як тиклопідин прасугрель) тому що надходили повідомлення про перехрестну алергію між тієнопіридинами (див. розділ «Побічні реакції»). Застосування тієнопіридинів може призвести до виникнення від легких до важких алергічних реакцій таких як висип набряк Квінке або гематологічних реакцій таких як тромбоцитопенія і нейтропенія. Пацієнти які в минулому мали в анамнезі алергічні реакції і/або гематологічні реакції на один тієнопіридин можуть мати підвищений ризик розвитку тієї ж або іншої реакції на інший тієнопіридин. Моніторинг на перехресну реактивність рекомендується.

Порушення функції нирок. Терапевтичний досвід застосування клопідогрелю пацієнтам з нирковою недостатністю обмежений тому таким пацієнтам препарат слід призначати з обережністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Порушення функції печінки. Досвід застосування препарату пацієнтам із захворюваннями печінки середньої тяжкості та можливістю виникнення геморагічного діатезу обмежений тому таким хворим клопідогрель слід призначати з обережністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Допоміжні речовини. Якщо у пацієнта встановлена непереносимість деяких цукрів слід проконсультуватися з лікарем перш ніж приймати цей лікарський засіб.

Особливі застереження щодо знищення залишків та відходів. Невикористаний препарат або відходи потрібно знищити відповідно до місцевих вимог.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Через відсутність клінічних даних про застосування клопідогрелю у період вагітності небажано призначати препарат вагітним жінкам (застережний захід).

Досліди на тваринах не виявили прямого або опосередкованого негативного впливу на вагітність розвиток ембріона/плода пологи та постнатальний розвиток.

Невідомо чи екскретується клопідогрель у грудне  молоко. У дослідженнях на тваринах було показано що він екскретується в грудне молоко тому під час лікування препаратом Клопідогрель годування груддю слід припинити.

Фертильність. Під час досліджень на лабораторних тваринах не було виявлено негативного впливу клопідогрелю на фертильність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Клопідогрель не впливає або має незначний вплив на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Дорослі та хворі літнього віку. Клопідогрель призначати по 75 мг 1 раз на добу незалежно від прийому їжі.

Для хворих із гострим коронарним синдромомбез підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без зубця Q на ЕКГ) лікування клопідогрелем слід розпочинати з одноразової навантажувальної дози 300 мг а потім продовжувати дозою 75 мг 1 раз на добу (з ацетилсаліциловою кислотою (АСК) у дозі 75-325 мг на добу). Оскільки застосування більш високих доз АСК підвищує ризик кровотечі рекомендується не перевищувати дозу ацетилсаліцилової кислоти 100 мг. Оптимальна тривалість лікування формально не встановлена. Результати клінічних досліджень свідчать на користь застосування препарату до 12 місяців а максимальний ефект спостерігався через 3 місяці лікування.

Хворим із гострим інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST клопідогрель призначати по 75 мг 1 раз на добу починаючи з одноразової  навантажувальної дози 300 мг у комбінації з АСК з застосуванням тромболітичних препаратів або без них. Лікування хворих віком від    75 років розпочинати без навантажувальної дози клопідогрелю. Комбіновану терапію слід розпочинати якомога раніше після появи симптомів і продовжувати принаймні 4 тижні. Користь від застосування у поєднанні клопідогрелю з АСК понад чотири тижні при цьому захворюванні не вивчалася.

Пацієнтам з фібриляцією передсердь клопідогрель застосовувати в однократній добовій дозі 75 мг. Разом із клопідогрелем слід розпочати та продовжувати застосування АСК (у дозі       75-100 мг на добу).

У випадку пропуску прийому дози:

   – якщо з моменту коли потрібно було приймати чергову дозу минуло менше 12 годин пацієнт має негайно прийняти пропущену дозу а наступну дозу вже приймати у звичний час;

   – якщо минуло більше 12 годин пацієнт має приймати наступну чергову дозу у звичний час та не подвоювати дозу з метою компенсування пропущеної дози.

Діти та підлітки. Клопідогрель не слід застосовувати дітям оскільки немає даних щодо ефективності препарату.

Печінкова недостатність. Терапевтичний досвід застосування препарату пацієнтам із захворюваннями печінки середньої тяжкості та можливістю виникнення геморагічного діатезу обмежений.

Діти. Клопідогрель не слід застосовувати дітям оскільки немає даних щодо ефективності препарату.

Антидот фармакологічної активності клопідогрелю невідомий. При необхідності негайного корегування подовженого часу кровотечі дія клопідогрелю може бути припинена шляхом переливання тромбоцитарної маси.

Побічні реакції.

З боку системи крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія лейкоцитопенія еозинофілія нейтропенія включаючи тяжку нейтропенію тромботична тромбоцитопенічна пурпура (ТТП) (див. розділ «Особливості застосування») апластична анемія панцитопенія агранулоцитоз тяжка тромбоцитопенія набута гемофілія А гранулоцитопенія анемія.

З боку імунної системи: сироваткова хвороба анафілактоїдні реакції перехресна гіперчутливість між тієнопіридинами (такими як тиклопідин прасугрель) (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку психіки: галюцинації сплутаність свідомості.

З боку нервової системи: внутрішньочерепні кровотечі (у деяких випадках – з летальним наслідком) головний біль парестезія запаморочення зміна смакового сприйняття.

З боку органів зору: кровотеча в ділянку ока (кон’юнктивальна окулярна ретинальна).

З боку органів слуху та лабіринту: запаморочення.

З боку судинної системи: гематома тяжкий крововилив кровотеча з операційної рани васкуліт артеріальна гіпотензія.

Респіраторні торакальні та медіастинальні порушення: носова кровотеча кровотечі респіраторного шляху (кровохаркання легеневі кровотечі) бронхоспазм інтерстиціальний пневмоніт еозинофільна пневмонія.

З боку шлунково-кишкового тракту: шлунково-кишкові кровотечі діарея абдомінальний біль диспепсія виразка шлунка та дванадцятипалої кишки гастрит блювання нудота запор метеоризм ретроперитонеальний крововилив шлунково-кишкові та ретроперитонеальні кровотечі з летальним наслідком панкреатит коліт (зокрема виразковий або лімфоцитарний) стоматит.

З боку гепатобіліарної системи: гостра печінкова недостатність гепатит аномальні результати показників функції печінки.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: підшкірний крововилив висипання свербіж внутрішньошкірні крововиливи (пурпура) бульозний дерматит (токсичний епідермальний некроліз синдром Стівенса-Джонсона мультиформна еритема) ангіоневротичний набряк еритематозне висипання кропив’янка медикаментозний синдром гіперчутливості медикаментозний висип з еозинофілією та системними проявами (DRESS синдром) екзема плескатий лишай.

З боку кістково-м’язової системи сполучної та кісткової тканини: кістково-м’язові крововиливи (гемартроз) артрит артралгія міалгія.

З боку нирок та сечовидільної системи: гематурія гломерулонефрит підвищення рівня креатиніну в крові.

Загальний стан і реакції у місці введення: гарячка.

Лабораторні дослідження: подовження часу кровотечі зниження кількості нейтрофілів і тромбоцитів.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. Таблетки № 10 № 10х2 № 10х3 у блістерах у коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ТОВ «Дослідний завод «ГНЦЛС».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.          Україна 61057   м. Харків вул. Воробйова 8.