Кеторолак Гріндекс розчин для ін'єкцій 30 мг/мл 1 мл ампули №10

Кеторолак Гріндекс (Ketorolac Grindeks) інструкція по застосуванню

Склад

Діюча речовина: кеторолак;

• 1 мл розчину (1 ампула) містить кеторолаку трометамолу 30 мг;

Допоміжні речовини: натрію хлорид, спирт етиловий (96 %), динатрію едетат, 5 М розчин натрію гідроксиду/5 М розчин хлористоводневої кислоти до рН 6,9 - 7,9, вода для ін'єкцій.

Лікарська форма

Розчин для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості:

прозора рідина з жовтуватим відтінком.

Фармакотерапевтична група

Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби; похідні оцтової кислоти та споріднені сполуки.
Код АТХ М01А В15.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Кеторолаку Трометамол є сильним аналгетичним засобом і належить до групи нестероїдних протизапальних засобів. Не є опією будинок, тому не впливає на рецептори опіатів. В основі знеболювальної дії кеторолаку лежить його здатність пригнічувати синтез ферменту циклооксигенази. У зв'язку з цим у тканинах організму не утворюються простагландини, що сприяють виникненню запалення, лихоманки та болю. При застосуванні в дозах, що забезпечують аналгезію, кеторолак має мінімальну протизапальну дію. Біологічно активна S-форма кеторолаку.
Не має седативної та анксіолітичної дії.

Фармакокінетика

Абсорбція та розподіл

Після внутрішньом'язового введення кеторолаку трометамол швидко і повністю абсорбується. Середня максимальна концентрація в плазмі (C max ) – 2,2 мкг/мл, яка досягається приблизно 50 хвилин після введення одноразової дози 30 мг. У здорових добровольців загальний кліренс – 0,023 л/год/кг, а напівперіод елімінації – 5,3 години.

Після введення 10 мг середня максимальна концентрація кеторолаку в плазмі (C max ) - 2,4 мкг/мл, яка досягається в середньому через 5,4 хвилин після введення. Термінальний напівперіод елімінації з плазми (t ½) становить 5,1 години, середній обсяг розподілу – 0,15 л/кг та загальний кліренс у плазмі – 0,35 мл/хв/кг.

Фармакокінетика кеторолаку лінійна. Концентрація рівноваги в плазмі досягається за один день при введенні кеторолаку трометамолу кожні 6 годин.

Після повторних доз кліренс не змінився.

Ступінь зв'язування кеторолаку з протеїнами плазми в середньому 992% і не залежить від концентрації. Кеторолак слабо перетинає гематоенцефалічний бар'єр. Кеторолак перетинає плацентарний бар'єр і у невеликій кількості виділяється у грудне молоко.

Біотрансформація та виведення

Кеторолак та його метаболіти виводяться в основному нирками: у середньому 91,4% введеної дози виділяється із сечею, 6,1% із фекаліями.

Особливі групи пацієнтів

У пацієнтів похилого віку та пацієнтів з нирковою недостатністю знижено загальний кліренс та збільшено напівперіод елімінації лікарського засобу.

Клінічні властивості

Показання

Застосовують короткочасно при помірних та сильних післяопераційних болях.
Лікування слід розпочинати лише у лікарні. Максимальна тривалість застосування становить 2 дні.

Протипоказання Кеторолаку Гріндекс

• Підвищена чутливість до активної речовини або до будь-якого компонента препарату або до інших НПЗЗ (нестероїдних протизапальних засобів);
• алергічні реакції на ацетилсаліцилову кислоту або інші інгібітори синтезу простагландинів, що викликають алергічні реакції, які можуть проявлятися астмою, ринітом, ангіоневротичним набряком або кропив'янкою (спостерігаються тяжкі, схожі на анафілактичні реакції прояви);
• бронхіальна астма в анамнезі;
• повний або частковий синдром носових поліпів, ангіоневротичний набряк чи бронхоспазм;
• активна виразка шлунка або кровотеча шлунково-кишкового тракту, виразка чи перфорація в анамнезі;
• тяжка серцева недостатність, тяжка ниркова недостатність та печінкова недостатність;
• помірні або тяжкі порушення функції нирок (креатинін сироватки > 160 мкмоль/л);
• гіповолемія чи дегідратація будь-якого походження;
• застосування ацетилсаліцилової кислоти;
• одночасне лікування іншими НПЗЗ, пентоксифіліном, пробенецидом або солями літію;
• застосування антикоагулянтів (наприклад варфарину), навіть малої дози (2500-5000 Од на 12 годин) гепарину;
• цереброваскулярна кровотеча або підозра на цереброваскулярну кровотечу;
• перенесено хірургічну операцію з великим ризиком кровотечі або порушенням гемостазу;
• геморагічний діатез, у тому числі порушення коагуляції;
• у період вагітності, під час пологів та годування груддю;
• дітям та підліткам молодше 16 років.

Кеторолак протипоказаний для профілактичного застосування перед хірургічними операціями, оскільки затримує агрегацію тромбоцитів; протипоказаний також під час операції через підвищений ризик кровотечі.

Розчин для ін'єкцій кеторолаку протипоказаний при епідуральному або інтратекальному введенні, оскільки містить етиловий спирт.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та іншими видами взаємодій

Лікарські засоби, які не можна приймати одночасно з препаратом Кеторолак Гріндекс

Інші НПЗЗ та аспірин

Кеторолак не можна приймати з іншими НПЗЗ та аспірином, оскільки можуть посилитися небажані побічні реакції (див. «Протипоказання»).

Антикоагулянти

При застосуванні одночасно з НПЗЗ зростає ризик кровотечі. НПЗЗ можуть посилити дію антикоагулянтів, наприклад варфарину (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

Одночасне застосування кеторолаку та профілактичне застосування гепарину в невеликих дозах (2500-5000 Од за 12 год) широко не вивчене, але може бути пов'язане з підвищеним ризиком кровотечі. Пацієнтам, які застосовують антикоагулянти або гепарин у малих дозах, не можна вводити кеторолак.

Пробенецид

Кеторолак не можна застосовувати з пробенецидом, оскільки він уповільнює елімінацію кеторолаку та збільшує його концентрацію у плазмі крові (див. розділ «Протипоказання»).

Пентоксифілін

Кеторолак не можна приймати одночасно з пентоксифіліном, оскільки збільшується ризик кровотечі (див. розділ "Протипоказання").

Літій

При застосуванні одночасно з кеторолаком можливе пригнічення ниркового кліренсу літію, збільшення концентрації літію в плазмі крові та токсичності літію (див. «Протипоказання»).

Міфепрістон

НПЗЗ небажано застосовувати від восьми до дванадцяти днів після припинення застосування міфепристону, оскільки НПЗЗ зменшують його дію.
Лікарські засоби у комбінації з препаратом Kеторолак Гріндекс слід приймати з обережністю

Антитромботичні засоби та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІОС)

Підвищується ризик кровотечі шлунково-кишкового тракту (див. розділ «Особливості застосування»).

Тромболічні засоби

Одночасний прийом з НПЗЗ збільшує ризик кровотечі.

Кортикостероїди

Зростає ризик виразки та кровотечі шлунково-кишкового тракту (див. розділ «Особливості застосування»).

Антигіпертензивні та діуретичні засоби

При одночасному застосуванні з кеторолаком дія цих лікарських засобів слабшає. Кеторолак та інші НПЗЗ можуть знизити антигіпертензивну дію бета-блокаторів, інгібіторів АПФ (ангіотензинперетворюючого ферменту) та антагоністів рецепторів ангіотензину -Ι, а також збільшити ризик порушення функції нирок; особливо це стосується пацієнтів зі зниженим об'ємом крові або пацієнтів похилого віку. Тому цю комбінацію слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам похилого віку. Пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом та періодично контролювати функції нирок після початку та закінчення супутньої терапії, зокрема – при застосуванні діуретинів та інгібіторів АПФ.

Одночасне застосування з сечогінними лікарськими засобами може знизити діуретичний ефект та збільшити ризик нефротоксичності НПЗЗ (див. розділ «Особливості застосування»).

Фуросемід

У здорових добровольців із нормальним обсягом крові кеторолак знижує діуретичний ефект фуросеміду приблизно на 20%, тому при призначенні кеторолаку пацієнтам із серцевою декомпенсацією потрібна особлива увага.

Серцеві глікозиди

НПЗЗ при одночасному прийомі з серцевими глікозидами можуть посилити серцеву недостатність, знизити швидкість гломерулярної фільтрації та збільшити концентрацію серцевих глікозидів у плазмі.

Метотрексат

Оскільки НПЗЗ можуть послабити дію нирок, знизивши таким чином кліренс метотрексату, можливе збільшення його токсичності.

Циклоспорин

Як і для інших НПЗЗ, одночасне застосування з циклоспорином потребує обережності через збільшення ризику нефротоксичності.

Такролім

НПЗЗ можуть збільшити ризик нефротоксичності.

Антибактеріальні засоби

У пацієнтів, які одночасно застосовують лікарські засоби групи хінолонів, збільшений ризик судом.

Противірусні засоби

Одночасне застосування з зидовудину збільшує ризик гематологічної токсичності; ритонавір може підвищити концентрацію НПЗЗ у плазмі.

Протиепілептичні засоби

НПЗЗ посилює дію фенітоїну.

Протидіабетичні засоби

НПЗЗ можуть посилити дію похідних сульфонілсечовини.

Міорелаксанти

НПЗЗ можуть зменшити виведення баклофену (збільшується ризик токсичності).
Кеторолак виражено зв'язується з протеїнами плазми (в середньому 99,2%), зв'язування не залежить від концентрації (див. розділ Фармакокінетика).

Кеторолак не впливає на зв'язування дигоксину із білками плазми. Дослідження in vitro показують, що при терапевтичній концентрації (300 мкг/мл) саліцилатів, а також при більшій їхній концентрації ступінь зв'язування кеторолаку з протеїнами плазми зменшується з 99,2 до 97,5%. Дігоксин, варфарин, парацетамол, фенітоїн та толбутамід у терапевтичних концентраціях не змінюють зв'язування кеторолаку з протеїнами крові. Оскільки кеторолак є сильнодіючим засобом і вміст його в плазмі незначний, малоймовірно, що він може суттєво витісняти інші лікарські засоби у зв'язках із протеїнами плазми.

Немає доказів того, що кеторолак індукує або пригнічує ферменти печінки, що беруть участь у метаболізмі самого кеторолаку або інших ліків. Тому малоймовірно, що кеторолак міг би змінити фармакокінетику інших препаратів.

При застосуванні кеторолаку для полегшення післяопераційного болю зменшується необхідність одночасного застосування опіоїдних анальгетичних засобів.

Особливості застосування препарату

Лікарю слід знати, що у деяких пацієнтів біль може не зменшитись протягом 30 хвилин або навіть довше після парентерального введення ліків.
Слід уникати одночасного застосування кеторолаку та інших НПЗЗ, а також селективних інгібіторів циклооксигенази-2 (див. «Протипоказання»).

Небажані побічні реакції на препарат можна зменшити, застосовуючи для контролю симптомів найменшу ефективну дозу та протягом більш короткого періоду часу (див. Спосіб застосування та дози).

Застосування пацієнтам похилого віку більше 65 років) застосування НПЗЗ частіше викликає небажані побічні реакції, особливо кровотечу та перфорацію шлунково-кишкового тракту, в т.ч. з летальним кінцем (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Збільшення такого роду ризику, пов'язаного з віком, характерне для всіх НПЗЗ. У порівнянні з молодшими пацієнтами, у цих пацієнтів збільшений напівперіод елімінації з плазми і знижений кліренс у плазмі. Тому пацієнтам похилого віку не рекомендується призначати загальну добову дозу, що перевищує 60 мг (див. «Спосіб застосування та дози»).

Кровотеча, виразка та перфорація шлунково-кишкового тракту (ЖКТ)

Повідомлення про кровотечу, виразку та перфорацію шлунково-кишкового тракту (в т.ч. з летальним результатом) отримані у зв'язку з усіма НПЗЗ. Повідомлення свідчать про те, що згадані небажані побічні реакції можуть виникати незалежно від тривалості застосування НПЗЗ. На побічні реакції можуть вказувати попереджувальні симптоми, яких може і не бути, а також небажані побічні реакції у пацієнтів без порушень шлунково-кишкового тракту в анамнезі.

Епідеміологічні дані свідчать, що порівняно з деякими іншими НПЗЗ застосування кеторолаку (особливо не за затвердженими показаннями та/або тривалий час) може бути пов'язане з підвищеним ризиком порушень органів травної системи (див. розділи «Показання», «Спосіб застосування» та дози) » та «Протипоказання»).

При застосуванні великих доз НПЗЗ ризик кровотечі, виразки та перфорації шлунково-кишкового тракту збільшується. Ризик згаданих небажаних побічних реакцій більший у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо якщо з'явилися ускладнення: кровотеча або перфорація (див. «Протипоказання»), а також у пацієнтів похилого віку. Ризик розвитку тяжких шлунково-кишкових кровотеч залежить від дозування лікарського засобу. Лікування таких пацієнтів слід розпочинати з максимально низької дози НПЗЗ. У цих випадках, а також при застосуванні аспірину в низьких дозах або інших ліків, які можуть підвищити ризик небажаних побічних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту, слід ретельно врахувати необхідність комбінувати нестероїдні протизапальні засоби з гастропротекторами, наприклад з мізопростолом або інгібітором протонного насоса (див. · Розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пацієнти (особливо похилого віку) з діагностованими порушеннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі повинні повідомляти про кожен абдомінальний симптом (особливо кровотечі шлунково-кишкового тракту). На ці симптоми важливо звернути посилену увагу на початку лікування.

Обережності слід дотримуватися пацієнтам, які одночасно застосовують ліки, які можуть підвищити ризик виразки та кровотечі, наприклад, пероральні кортикостероїди, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або антитромботичні засоби (наприклад аспірин) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Застосування кеторолаку у пацієнтів, які застосовують антикоагулянти (наприклад, варфарин), протипоказане.

Якщо у пацієнта, який приймає кеторолак, діагностується кровотеча або виразка шлунково-кишкового тракту, застосування препарату слід припинити.

Пацієнти з діагностованою хворобою шлунково-кишкового тракту в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона) повинні з обережністю застосовувати НПЗЗ, оскільки можливе загострення хвороби (див. розділ Побічні реакції).

Анафілактичні (схожі анафілактичні) реакції

Анафілактичні (схожі на анафілактичні) реакції (такі як анафілаксія, бронхоспазм, почервоніння, висипання, артеріальна гіпотонія, набряк гортані та ангіоневротичний набряк) можуть з'явитися як у пацієнтів з раніше вираженою чутливістю до аспірину, іншим НПЗ або іншим НПЗ у тих, реакції підвищеної чутливості немає. Такі реакції можливі у осіб з ангіоневротичним набряком, бронхоспастичних реакцій в анамнезі (наприклад, з астмою) або поліпами носа. Ці анафілактичні реакції можуть бути з фатальним наслідком. Тому таким пацієнтам з астмою в анамнезі та пацієнтам з повним або частковим синдромом носових поліпів, ангіоневротичним набряком або бронхоспазмом кеторолак не можна застосовувати (див. розділ «Протипоказання»).

Вплив на функцію нирок

Повідомлялося, що лікарські засоби, що інгібують біосинтез простагландинів (у тому числі НПЗЗ), посилюють нефротоксичність, викликають гломерулярний нефрит, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз нирок, нефротичний синдром та ГНН.

Пацієнтам з порушеннями функції нирок, серця або печінки слід бути обережними, оскільки застосування НПЗЗ може призвести до погіршення функцій нирок. Як і інші інгібітори синтезу простагландину, кеторолак може підвищити рівень сечовини, креатиніну та іонів калію у сироватці; відхилення від норми спостерігаються після введення однієї дози.

Оскільки кеторолак та його метаболіти виводяться в основному нирками, його не можна вводити пацієнтам з помірними та тяжкими порушеннями функції нирок (креатинін у сироватці >160 мкмоль/л) (див. Протипоказання). Пацієнтам з легкими порушеннями функції нирок слід підібрати менші дози (не більше 60 мг на день внутрішньом'язово або внутрішньовенно) та періодично контролювати функції нирок.

Слід бути обережними щодо пацієнтів, у яких внаслідок хвороби можливе зменшення об'єму крові та/або кров'яного потоку в нирках, де простагландини відіграють важливу роль у збереженні перфузії. У таких пацієнтів застосування НПЗЗ може спричинити дозозалежне гальмування синтезу простагландинів та ниркову недостатність. Пацієнтами з підвищеним ризиком є особи зі зниженим об'ємом крові через крововтрату або тяжку дегідратацію, пацієнти з порушенням функції нирок, серцевою недостатністю, дисфункцією печінки, пацієнти похилого віку та пацієнти, які застосовують сечогінні засоби. Після припинення терапії НПЗЗ стан пацієнтів зазвичай нормалізується. Недостатнє переливання рідини/крові під час хірургічних операцій з подальшою гіповолемією може спричинити дисфункцію нирок, яка загострюється при введенні кеторолаку. Слід коригувати зниження обсягу міжклітинної рідини; необхідний ретельний контроль рівня сечовини та креатиніну в сироватці та спостереження за виведенням сечі, доки обсяг крові не буде відповідати нормі. У пацієнтів, яким проводять нирковий діаліз, кліренс кеторолаку приблизно вдвічі менший за норму і період напівперіоду термінальної елімінації збільшений приблизно втричі.

Вплив на функцію печінки

У пацієнтів з порушеною функцією печінки внаслідок цирозу кліренс кеторолаку та напівперіод термінальної елімінації клінічно значуще не змінюється.

Можливе збільшення одного чи кількох показників тесту печінки. Ці відхилення можуть бути скороминущими, залишатися незмінними або прогресувати, якщо лікування продовжується. У контрольованих клінічних дослідженнях менш ніж у 1% пацієнтів спостерігалося підвищення АлАТ та АСАТ (більш ніж утричі вище за норму). Якщо з'являються клінічні симптоми, що свідчать про порушення функції печінки або видимі системні прояви, застосування кеторолаку слід припинити.

Порушення серцево-судинної системи та кровообігу головного мозку
Повідомлення свідчать про зв'язок застосування НПЗЗ із затримкою рідини в організмі та набряком. Тому пацієнтам з діагностованою артеріальною гіпертензією та/або легким або помірним ступенем застійної серцевої недостатності необхідний відповідний нагляд та консультація.

Клінічні дослідження та епідеміологічні дані свідчать про те, що застосування деяких НПЗЗ (особливо у великих дозах та тривало) може бути пов'язане з дещо збільшеним ризиком артеріального тромбозу (наприклад, інфаркт міокарда чи інсульту). Немає достатніх даних для унеможливлення такого ризику і при застосуванні кеторолаку.

При неконтрольованій артеріальній гіпертензії, застійній серцевій недостатності, діагностованій ішемічній хворобі серця, хворобі периферичних артерій та/або цереброваскулярній хворобі кеторолак можна призначати лише після ретельної оцінки необхідності застосування. Подібна оцінка необхідна також у випадках, коли пацієнту з факторами ризику серцево-судинних захворювань (таких як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) передбачається розпочати тривале лікування.

Гематологічні прояви

Не можна призначати кеторолак пацієнтам із порушеннями коагуляції. У пацієнтів, які застосовують антикоагулянти, підвищений ризик кровотечі при одночасному застосуванні кеторолаку. Одночасне застосування кеторолаку та профілактичне застосування гепарину в невеликих дозах (2500-5000 Од за 12 год) широко не вивчене, але може бути пов'язане з підвищеним ризиком кровотечі.

Пацієнтам, які застосовують антикоагулянти або приймають гепарин у малих дозах, не можна вводити кеторолак (див. «Протипоказання»). Під час лікування кеторолаком необхідно ретельно спостерігати за пацієнтами, які приймають будь-які інші ліки, що впливають на гемостаз. Клінічні дослідження показали, що частота післяопераційної кровотечі менше 1%.

Кеторолак затримує агрегацію тромбоцитів та подовжує кровотечу. У пацієнтів із нормальним гемостазом тривалість кровотечі збільшується, але не перевищує межі норми від 2 до 11 хвилин. На відміну від тривалої дії аспірину, функції тромбоцитів повертаються в норму протягом 24–48 годин після припинення застосування кеторолаку.

Отримано повідомлення про кровотечі післяопераційних ран, пов'язані з невідкладним парентеральним введенням кеторолаку під час операції. Тому кеторолак не можна призначати пацієнтам, яким проведено операції з великим ризиком кровотечі або неповний гемостаз (див. розділ «Протипоказання»). Слід бути обережним у разі, коли стабільний гемостаз важливий, наприклад, при косметичних або амбулаторно проведених операціях, резекції передміхурової залози або тонзилектомії. При застосуванні кеторолаку спостерігаються гематоми та інші ознаки кровотечі ран, також кровотеча з носа.

Призначаючи кеторолак, слід взяти до уваги його схожість з іншими НПЗЗ, які інгібують циклооксигеназу, та потенційний ризик кровотечі, особливо у пацієнтів похилого віку.

Кеторолак не має седативних або анксіолітичних властивостей, тому його не призначають для передопераційного лікування, коли для посилення анестезії необхідна така дія.

Реакція шкіри

У зв'язку із застосуванням НПЗЗ у дуже поодиноких випадках повідомлялося про важкі шкірні реакції (деякі з них з летальним кінцем), у тому числі ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (див. розділ «Побічні реакції»). Ризик небажаних побічних реакцій найвищий на початку лікування. Застосування кеторолаку слід припинити, якщо на шкірі з'являється висипання, пошкодження слизових та будь-які інші ознаки підвищеної чутливості.

ВКВ та змішане захворювання сполучної тканини

У пацієнтів із системним червоним вовчаком (ВКВ) та змішаним захворюванням сполучної тканини можливий підвищений ризик розвитку асептичного менінгіту.

Допоміжні речовини

Цей засіб містить 11,89 об'ємних % етилового спирту (алкоголю), або дозі до 100 мг, що відповідає 2,47 мл пива, 1,03 мл вина.

Слід бути обережними при введенні лікарського засобу дітям від 16 років, а також групам підвищеного ризику: пацієнтам із захворюванням печінки або хворим на епілепсію. Лікарський засіб шкідливий для осіб, які страждають на алкоголізм.

1 мл розчину трометамолу кеторолаку для ін'єкцій містить 1,72 мг натрію, тобто засіб містить менше 1 ммоль (23 мг) натрію в кожній дозі по суті, воно не містить натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Безпека застосування під час вагітності не підтверджена. Доведено, що кеторолак долає плацентарний бар'єр та потрапляє в організм плода. У зв'язку з цим кеторолаку трометамол протипоказаний у період вагітності та пологів.

Інгібування синтезу простагландинів може негативно позначитися на вагітності та/або розвитку ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень показують підвищений ризик спонтанного аборту, серцевих аномалій та гастрошизису після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на ранніх термінах вагітності. Абсолютний ризик серцевих аномалій збільшився з менш ніж 1% до 1,5%. Вважається, що цей ризик зростає зі збільшенням дози та тривалості терапії. Дослідження на тваринах показали, що застосування інгібіторів синтезу простагландинів призводить до більш частої втрати заплідненої яйцеклітини до імплантації та переривання вагітності після імплантації, а також збільшує ризик смертності ембріона та плода. Крім того, були отримані повідомлення про частіший розвиток різних аномалій, у тому числі серцево-судинних аномалій, у тварин, які отримували інгібітор синтезу простагландинів у період органогенезу.
Починаючи з 20 тижня вагітності застосування кеторолаку може спричинити олігогідрамніон унаслідок дисфункції нирок плода. Це може статися невдовзі після початку лікування і зазвичай оборотне після припинення лікування. Крім того, є повідомлення про звуження артеріальної протоки після лікування у другому триместрі вагітності, більшість з яких пройшли після припинення лікування.

Протягом третього триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть спричинити ризики у плода:

• кардіопульмональна токсичність (передчасне звуження/закриття ductus arteriosus та легеневою гіпертензією);
• порушення функції нирок, які можуть прогресувати до ниркової недостатності з розвитком олігогідрамніону (зменшенням кількості амніотичної рідини) (див. вище);
• У свою чергу, наприкінці вагітності для матері та новонародженого, ці ліки можуть:
• потенційно продовжити час кровотечі через антиагрегантну дію, яка може проявитися навіть у разі застосування дуже малих доз;
• інгібувати скорочення матки, що може призвести до затримки пологів або затяжних пологів.

Тому застосування кеторолаку протипоказане під час вагітності.

Годування груддю

Кеторолак у невеликій концентрації констатований у грудному молоці. У період лактації кеторолак не можна застосовувати.

Фертильність

При застосуванні інших інгібіторів синтезу циклооксигенази/простагландинів застосування кеторолаку може негативно впливати на фертильність; не рекомендується застосовувати жінкам, які планують завагітніти. Жінкам, які мають проблеми із заплідненням або обстежуваним у зв'язку з безпліддям, слід припинити застосування кеторолаку.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами

Деякі пацієнти під час лікування кеторолаком можуть відчувати запаморочення, втому, сонливість, вертиго, порушення зору, безсоння та депресію. При появі одного із зазначених симптомів керувати транспортними засобами та обслуговувати механізми не можна.

Спосіб застосування та дози Кеторолак Гріндекс

Дози слід підбирати відповідно інтенсивності болю та реакції реакції пацієнта.

Небажані побічні реакції можна знизити, застосовуючи найменшу ефективну дозу протягом найкоротшого періоду часу, необхідного для контролю симптомів (див. далі «Тривалість лікування» та розділ «Особливості застосування»).

Дорослі

Початкове дозування, що рекомендується, становить 10 мг. Якщо необхідно, застосування ліків продовжують, вводячи 10-30 мг кожні 4-6 годин. На початку післяопераційного періоду, якщо потрібно, кеторолаку Трометамол можна вводити кожні 2 години. При дуже інтенсивному болі початкове дозування може бути 30 мг. Завжди слід призначати якомога меншу ефективну дозу.
Максимальна добова доза не повинна перевищувати 90 мг у дорослих та 60 мг у літніх пацієнтів, у пацієнтів з порушеннями функції нирок та у пацієнтів з масою тіла менше 50 кг (див. далі). Максимальна тривалість лікування не повинна перевищувати 2 дні (див. далі "Тривалість лікування").

Одночасно з ін'єкціями розчину трометамолу кеторолаку можна вводити опіоїди (наприклад морфін, петидин), щоб досягти оптимальної аналгезії на початку післяопераційного періоду, коли сильні болі. Кеторолаку трометамол не конкурує з опіоїдами через зв'язок з рецепторами і не посилює викликаного опіоїдами пригнічення дихання або характерну для наркотичних засобів седацію. У комбінації з парентеральною формою кеторолаку зазвичай застосовують нижчі добові дози опіоїдів, ніж при застосуванні їх окремо, проте у разі невеликих амбулаторно вироблених хірургічних маніпуляцій слід врахувати можливі побічні реакції на опіоїди.

Для пацієнтів, які отримують трометамол ін'єкції кеторолаку і переводяться на пероральну лікарську форму, загальна добова доза комбінованого лікарського засобу не повинна перевищувати 90 мг (60 мг для пацієнтів похилого віку, для пацієнтів з порушеннями функції нирок і для пацієнтів з масою тіла менше 50 кг). При заміні лікарської форми пероральна доза ліків не повинна перевищувати 40 мг на добу. Рекомендується якомога швидше перейти на пероральну лікарську форму.

Особливі групи пацієнтів

Літні пацієнти

Пацієнтам віком від 65 років слід зменшити дозу ліків. Загальне добове дозування не повинно перевищувати 60 мг (див. розділ «Особливості застосування»).
У пацієнтів похилого віку збільшений ризик побічних реакцій, тому слід застосовувати якомога ефективнішу дозу протягом найменшого періоду часу. Під час лікування НПЗЗ слід регулярно перевіряти функцію шлунково-кишкового тракту через можливі кровотечі.

Пацієнти з порушеннями функції нирок

Пацієнтам з легкими порушеннями функції нирок необхідно зменшити дозу кеторолаку. трометамолу. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 60 мг. Пацієнтам з помірними та тяжкими порушеннями функції нирок кеторолаку трометамол протипоказаний (див. розділ "Протипоказання").

Пацієнти з порушеннями функції печінки

Добір дози не потрібний. Однак, вводячи ліки пацієнтам з порушеннями функції печінки, слід бути обережними (див. розділ «Особливості застосування»).

Пацієнти з масою тіла менше 50 кг

Слід зменшити дозу кеторолаку трометамолу пацієнтам із масою тіла менше 50 кг.

Максимальна добова доза не повинна перевищувати 60 мг внутрішньом'язово або внутрішньовенно.

Тривалість лікування

Максимальна тривалість безперервного лікування при введенні кеторолаку трометамолу внутрішньом'язово або внутрішньовенно кілька разів на день не повинна перевищувати 2 дні, оскільки з тривалістю лікування збільшується ризик небажаних побічних реакцій. Немає достатнього досвіду тривалого застосування кеторолаку трометамолу, оскільки для більшості пацієнтів терапія продовжується пероральною лікарською формою або застосування припиняється.

Спосіб застосування

Кеторолаку Трометамол вводять внутрішньом'язово або внутрішньовенно. При введенні у вену тривалість ін'єкції повинна становити щонайменше 15 секунд; внутрішньом'язово ліки вводять повільно, глибоко у м'яз.

Швидкість досягнення аналгетичного ефекту при внутрішньом'язовому та внутрішньовенному введенні приблизно 30 хвилин. Максимальний аналгетичний ефект досягається протягом 1-2 годин. Середня тривалість знеболювання становить 4-6 годин.

Діти

Відсутні достатні дані щодо безпеки та ефективності застосування кеторолаку дітям, тому ці ліки не можна застосовувати дітям та підліткам віком до 16 років.

Підліткам віком від 16 до 18 років кеторолак використовують так само, як дорослим.

Передозування

Симптомами гострого передозування НПЗЗ є: летаргія, сонливість, нудота, блювання, біль у епігастрії. Можливі кровотеча шлунково-кишкового тракту, гіпертензія, ГНН, пригнічення дихання, кома (рідко).

Симптоми передозування після застосування разової дози кеторолаку: біль у животі, нудота, блювання, гіпервентиляція, виразка пептичної виразки та/або ерозивний гастрит та дисфункція нирок, що зникають після припинення застосування ліків.

При введенні 360 мг кеторолаку внутрішньом'язово протягом п'яти днів спостерігалися болі в животі та пептичні виразки, які виліковувалися після припинення застосування препарату. При передозуванні спостерігаються також нудота, головний біль, запаморочення, порушення орієнтації, дзвін у вухах та гіпервентиляція.

Повідомлялося про спроби самогубства. У разі навмисного передозування спостерігається метаболічний ацидоз.

Лікування: симптоматичне. Специфічного антидоту немає. Протягом однієї години після застосування всередину (ковтання) препарату в потенційно токсичних дозах може бути застосоване активоване вугілля, а після застосування в потенційно небезпечних для життя дозах - промивання шлунка. Слід проводити ретельне спостереження за пацієнтом, контролювати функції печінки та нирок. При тривалих судомах рекомендується лікування діазепамом внутрішньовенно.

Діаліз малоефективний.

Побічні реакції Кеторолаку Гріндекс

Побічні реакції, які траплялися частіше, ніж поодинокі випадки, класифіковані за класами систем органів та частотою з використанням умовних позначень: дуже часто (> 1/10), часто (≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (≥ 1/ 1000 до < 1/100), рідко (≥ 1/10 000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10 000), частота невідома (неможливо встановити за наявними даними).

З боку крові та лімфатичної системи

Часто: набряк пальців рук, кісточок та/або стоп.

Нечасто: післяопераційна кровотеча із ран, гематоми, кровотеча з носа.

Інфекції та інфекції

Частота невідома: асептичний менінгіт (особливо у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями, такими як системний червоний вовчак, змішане захворювання сполучної тканини) з такими симптомами: кривоша, головний біль, нудота, блювання, лихоманка або порушення орієнтації.

З боку імунної системи

Реакції підвищеної чутливості, рідко: анафілаксія (можливо летальний наслідок), бронхоспазми, набряк гортані, гіпотензія, почервоніння шкіри та висипання.
Такі реакції можливі у осіб з ангіоневротичним набряком та бронхоспастичних реакцій в анамнезі (наприклад, з астмою або поліпами у носі).

З боку обміну речовин та харчування

Часто: збільшення маси тіла, анорексія.

З боку психіки

Нечасто: сонливість, порушення мислення, нездатність концентруватися, галюцинації.

Частота невідома: безсоння, занепокоєння, знервованість, збудливість, сплутаність свідомості, депресія, ейфорія, марення, психотичні реакції.

З боку нервової системи

Нечасто: біль голови, судоми.

Частота невідома: запаморочення, зміна відчуття смаку, парестезія, гіперкінезія.

З боку органів зору

Нечасто: порушення зору.

Частота невідома: запалення очного нерва.

З боку органів слуху та рівноваги

Нечасто: шум у вухах, втрата слуху, вертиго.

З боку серцево-судинної системи

Нечасто: серцебиття, біль у грудях.

Частота невідома: брадикардія.

У зв'язку із застосуванням НПЗЗ отримано повідомлення про набряк, гіпертензію та серцеву недостатність.

З боку кровотворної системи

Часто: гіпертензія, гіпотензія, почервоніння обличчя, блідість.

Клінічні дослідження та епідеміологічні дані свідчать, що застосування деяких НПЗЗ (особливо у великих дозах та тривало) може бути пов'язане з підвищеним ризиком артеріального тромбозу (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту) (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння.

Нечасто: задишка, астма, набряк легень.

З боку шлунково-кишкового тракту

Найбільш часто небажаними побічними реакціями, що спостерігаються, є порушення шлунково-кишкового тракту. Можлива виразка, перфорація або кровотеча шлунково-кишкового тракту (молот, гематемезис), іноді з летальним кінцем, особливо у пацієнтів похилого віку (див. Особливості застосування). Отримані повідомлення про такі побічні ефекти: нудота, блювання, пронос, флатуленція, запор, диспепсія, біль у животі, виразковий стоматит, панкреатит, відчуття сухості в роті, езофагіт, відрижка, відчуття повноти в шлунку, метеоризм, кровотеча коліту див. розділ «Особливості застосування»).

Нечасто: гастрит.

З боку печінки та/або жовчовивідних шляхів

Нечасто: холестатична жовтяниця, гепатит.

Частота невідома: печінкова недостатність.

З боку шкіри та підшкірної клітковини

Часто: свербіж, пурпура.

Нечасто: кропив'янка, ексфоліативний дерматит.

Дуже рідко: бульозні шкірні реакції, у тому числі синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєла).

Частота невідома: фоточутливість, макулопапульозний висип, erythema Multiforme.

З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини.

Частота невідома: функціональні порушення, міалгія.

З боку нирок та сечовидільної системи

Нечасто: гемолітичний уремічний синдром, ГНН.

Частота невідома: нефротоксичність, у тому числі частіше сечовипускання, олігурія, болі в боці (з гематурією або без неї), інтерстиціальний нефрит, затримка сечі, нефротичний синдром.

Застосування кеторолаку (навіть після введення одноразової дози внутрішньовенно), як і інших препаратів, що інгібують синтез простагландинів у нирках, може призвести до ознак ниркової недостатності, які не обмежуються підвищенням креатиніну та калію в крові.

З боку репродуктивної системи

Частота невідома: безпліддя (у жінок).

Загальні порушення та ураження у місці введення

Нечасто: слабкість, втома, астенія, пропасниця.

Рідко біль у місці ін'єкції.

Частота невідома: надмірна спрага, підвищена пітливість.

Зміни лабораторних показників

Частота невідома: гіпонатріємія, гіперкаліємія, підвищений рівень сечовини та креатиніну у сироватці крові, збільшення тривалості кровотечі, тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія, відхилення від норми у функціональних тестах.

Термін придатності

4 роки.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °С. Чи не заморожувати.

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від світла.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність

У малому обсязі (наприклад, у шприці) кеторолаку трометамол не можна змішувати (застосовувати в суміші) з морфіну сульфатом, петидину гідрохлоридом, прометазину гідрохлоридом та гідроксизином гідрохлоридом, оскільки можливе випадання кеторолаку в осад.

Кеторолаку трометамол сумісний із фізрозчином, 5% розчином глюкози, розчином Рінгера, розчином Рінгера-лактату або замінниками плазми.

Упаковка

По 1 мл в ампулі з безбарвного скла I гідролітичного класу з лінією або точкою розлому та двома маркувальними кільцями фіолетового кольору.

По 5 ампул у контурній комірчастій упаковці (піддоні) з полівінілхлоридної плівки.

По 2 або 20 контурних комірчастих упаковок (піддонів) у пачці з картону.

Категорія відпуску з аптеки

За рецептом.