Інфламін 10 мг/мл розчин для ін'єкцій 1,5 мл ампули №5

Інфламін (Inflamin) інструкція по застосуванню

Склад

діюча речовина: meloxicam;

• 1 мл розчину містить 10 мг мелоксикаму;

допоміжні речовини: меглюмін, глікофурол, полоксамер 188, натрію хлорид, гліцин, натрію гідроксид, вода для ін'єкцій.

Лікарська форма

Розчин для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, жовтий із зеленим відтінком розчин.

Фармакотерапевтична група

Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби.
Код АТХ М01А С06.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Інфламін – це нестероїдний протизапальний препарат (НПЗП) класу енолієвої кислоти, що має протизапальний, аналгетичний та антипіретичний ефекти.

Інфламін виявив високу протизапальну активність на всіх стандартних моделях запалення. Як і інших НПЗП, його точний механізм дії залишається невідомим. Однак є загальний механізм дії для всіх нестероїдних протизапальних засобів (включаючи мелоксики): пригнічення біосинтезу простагландинів, які є медіаторами запалення.

Фармакокінетика

Абсорбція. Мелоксикам повністю абсорбується після внутрішньом'язової ін'єкції. Відносна біодоступність порівняно з такою при пероральному застосуванні – близько 100%. Тому коригувати дозу при переході від внутрішньом'язового до перорального шляху не потрібно. Після внутрішньом'язової ін'єкції 15 мг максимальна концентрація в плазмі становить близько 1,6-1,8 мкг/мл і досягається за 1-6 годин.

Розподіл. Мелоксики дуже зв'язуються з білками плазми крові, головним чином з альбуміном (99%). Мелоксикам проникає у синовіальну рідину, де його концентрація в половину менша, ніж у плазмі крові. Об'єм розподілу низький у середньому 11 л після внутрішньом'язового або внутрішньовенного шляху застосування та показує індивідуальні відхилення в межах 7-20%. Об'єм розподілу після застосування пероральних багаторазових доз мелоксикаму (від 7,5 до 15 мг) становить 16 л з коефіцієнтом відхилення в межах від 11 до 32%.

Біотрансформація. Мелоксикам підлягає екстенсивна біотрансформація в печінці.

У сечі було ідентифіковано чотири різні метаболіти мелоксикаму, які є фармакодинамічно неактивними. Основний метаболіт, 5'-карбоксимелоксикам (60% дози), формується шляхом окислення проміжного метаболіту 5'-гідроксиметилмелоксикам, також виділяється меншою мірою (9% дози). Дослідження in vitro припускають, що CYP 2C9 відіграє важливу роль у процесі метаболізму, тоді як CYP 3А4 ізоензими відіграють меншу роль. Активність пероксидази у пацієнтів може бути відповідальною за два інші метаболіти, які становлять 16% і 4% призначеної дози відповідно.
Елімінація. Виведення мелоксикаму відбувається в основному у формі метаболітів у рівних частинах із сечею та калом. Менше 5% добової дози виділяється у незміненому стані з калом, незначна кількість виділяється із сечею. Період напіввиведення становить від 13 до 25 годин залежно від способу застосування (перорального, внутрішньом'язового або внутрішньовенного). Плазмовий кліренс становить близько 7-12 мл/хв після одноразової пероральної дози, внутрішньовенного або ректального застосування.

Лінійність дози. Мелоксикам виявляє лінійну фармакокінетику в межах терапевтичної дози від 7,5 до 15 мг після перорального та внутрішньом'язового застосування.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти з печінковою/нирковою недостатністю. Печінкова та ниркова недостатність від легкого та помірного ступеня суттєво не впливають на фармакокінетику мелоксикаму. Пацієнти з помірним ступенем ниркової недостатності мали значно вищий загальний кліренс. Знижене зв'язування з білками плазми спостерігалося у пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю. При термінальній нирковій недостатності збільшення обсягу розподілу може призвести до збільшення концентрації вільного мелоксикаму. Не слід перевищувати добову дозу 7,5 мг (див. спосіб застосування та дози).

Пацієнти похилого віку. У пацієнтів похилого віку чоловічої статі середні фармакокінетичні параметри подібні до таких у молодих добровольців чоловічої статі. У пацієнток похилого віку жіночої статі значення AUC вище та період напіввиведення довше порівняно з відповідними показниками у молодих добровольців обох статей. Середній кліренс плазми у рівноважному стані у пацієнтів похилого віку був дещо нижчим, ніж у молодих добровольців.

Клінічні властивості

Показання

Коротке симптоматичне лікування гострого нападу ревматоїдного артриту та анкілозивного спондиліту, коли інші шляхи застосування не можуть бути застосовані.

Протипоказання Інфламіну

• ІІІ триместр вагітності (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»);
• вік пацієнта віком до 18 років;
• гіперчутливість до мелоксикаму або інших складових лікарського засобу, або до активних речовин з подібною дією, таких як нестероїдні протизапальні засоби, аспірин. Інфламін не слід призначати пацієнтам, у яких виникали симптоми астми, носові поліпи, ангіоневротичний набряк або кропив'янка після прийому аспірину чи інших нестероїдних протизапальних засобів;
• шлунково-кишкова кровотеча або перфорація, пов'язана з попередньою терапією нестероїдних протизапальних засобів в анамнезі;
• активна або рецидивна пептична виразка/кровотеча в анамнезі (два або більше окремих підтверджених випадків виразки або кровотечі);
• тяжка печінкова недостатність;
• тяжка ниркова недостатність, без застосування діалізу;
• шлунково-кишкова кровотеча, цереброваскулярна кровотеча в анамнезі або інші порушення зсідання крові;
• розлади гемостазу або одночасне застосування антикоагулянтів (протипоказання, пов'язані з застосуванням);
• тяжка серцева недостатність;
• лікування періопераційного болю при коронарному шунтуванні (КШ)

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та іншими видами взаємодій

Дослідження щодо взаємодії проводилися лише за участю дорослих.

Ризики, пов'язані з гіперкаліємією.

Деякі лікарські засоби або терапевтичні групи можуть сприяти гіперкаліємії: калієві солі, калійзберігаючі діуретики, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), антагоністи рецепторів ангіотензину II, нестероїдні протизапальні препарати (низькомолеспорні або нефракціоновані).

Початок гіперкаліємії може залежати від того, чи пов'язані з нею фактори. Ризик появи гіперкаліємії зростає в тому випадку, якщо вищезазначені лікарські засоби застосовувати супутньо мелоксикаму.

Фармакодинамічні взаємодії

Інші нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) та ацетилсаліцилова кислота ≥3 г/добу. Не рекомендується комбінація з іншими нестероїдними протизапальними засобами (див. розділ «Особливості застосування»), ацетилсаліциловою кислотою в дозах ≥500 мг за один прийом або ≥3 г загальної добової дози.

Кортикостероїди (наприклад, глюкокортикоїди). Одночасне застосування з кортикостероїдами вимагає обережності через підвищений ризик кровотечі або появи виразок у шлунково-кишковому тракті.

Антикоагулянти чи гепарин. Значно підвищується ризик кровотеч внаслідок пригнічення функції тромбоцитів та ушкодження слизової оболонки гастродуоденальної. Нестероїдні протизапальні засоби можуть посилювати ефекти антикоагулянтів, таких як варфарин (див. розділ «Особливості застосування»). Не рекомендується одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів та антикоагулянтів або гепарину в геріатричній практиці або в терапевтичних дозах. У зв'язку з внутрішньом'язовим введенням розчин для ін'єкцій Інфламіну протипоказаний пацієнтам, які проходять лікування антикоагулянтами (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

В інших випадках (наприклад, при профілактичних дозах) при застосуванні гепарину необхідна обережність через підвищений ризик кровотеч.
Тромболічні та антиагрегаційні лікарські засоби. Підвищений ризик кровотеч шляхом пригнічення функції тромбоцитів та ушкодження слизової оболонки гастродуоденальної оболонки.

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІОС). Підвищений ризик шлунково-кишкової кровотечі.

Діуретики, інгібітори АПФ та антагоністи ангіотензину II. Нестероїдні протизапальні засоби можуть знижувати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних лікарських засобів. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, у пацієнтів з дегідратацією або у пацієнтів похилого віку з порушенням функції нирок) одночасне застосування інгібіторів АПФ або антагоністів ангіотензину II та лікарських засобів, що пригнічують циклооксигеназу, може призвести до подальшого погіршення функції нирок, включаючи можливу гостру нирку. ниркову недостатність, зазвичай оборотну. Тому комбінацію слід застосовувати з обережністю, особливо пацієнтам похилого віку. Пацієнтам необхідно отримувати адекватну кількість рідини, а також контролювати ниркову функцію після початку спільної терапії та періодично надалі (див. розділ «Особливості застосування»).

Інші антигіпертензивні лікарські засоби (наприклад, бета-адреноблокатори). Як і при застосуванні нижчеперелічених лікарських засобів, може розвинутись зниження антигіпертензивного ефекту бета-блокаторів (внаслідок пригнічення простагландинів із судинорозширювальним ефектом).
Інгібітори кальциневрину (наприклад, циклоспорин, такролімус).

Нефротоксичність інгібіторів кальциневрину може посилюватися нестероїдними протизапальними засобами шляхом медіації ефектів ниркових простагландинів. Під час лікування слід контролювати ниркову функцію. Рекомендовано ретельний контроль функції нирок, особливо у пацієнтів похилого віку.

Деферасірокс

Супутнє застосування мелоксикаму та деферасироксу може підвищити ризик шлунково-кишкових побічних реакцій. Слід виявляти обережність при комбінуванні цих лікарських засобів.

Фармакокінетична взаємодія: вплив мелоксикаму на фармакокінетику інших лікарських засобів.

Літій. Є дані щодо нестероїдних протизапальних засобів, які підвищують рівень концентрації літію в плазмі крові (шляхом зниження ниркової екскреції літію), які можуть досягти токсичних величин. Одночасне застосування літію та нестероїдних протизапальних засобів не рекомендується (див. розділ «Особливості застосування»). Якщо необхідна комбінована терапія, слід ретельно контролювати вміст літію в плазмі крові на початку лікування, при доборі дози та при припиненні лікування мелоксикамом.

Метотрексат. НПЗЗ можуть зменшувати тубулярну секрецію метотрексату, тим самим підвищуючи концентрацію його в плазмі. З цієї причини не рекомендується супутнє застосування нестероїдних протизапальних засобів пацієнтам, які приймають високу дозу метотрексату (більше 15 мг/тиждень) (див. розділ «Особливості застосування»). Ризик взаємодії нестероїдних протизапальних засобів та метотрексату слід враховувати також пацієнтам, які приймають низьку дозу метотрексату, у т. ч. пацієнтам з порушеною функцією нирок. У разі потреби комбінованого лікування необхідно контролювати показники аналізу крові та функції нирок. Слід бути обережними в тому випадку, коли прийом нестероїдних протизапальних засобів і метотрексату триває 3 дні поспіль, оскільки плазмовий рівень метотрексату може підвищитися і посилити токсичність. Хоча фармакокінетика метотрексату (15 мг/тиждень) не зазнала супутнього лікування мелоксикамом, слід вважати, що гематологічна токсичність метотрексату може зростати при лікуванні нестероїдних протизапальних засобів (див. вище) (див. розділ «Побічні реакції»).

Пеметрекседу. При супутньому застосуванні мелоксикаму з пеметрекседом для пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну від 45 до 79 мл/хв) прийом Інфламіну слід призупинити на 5 днів до введення пеметрекседу на день введення та на 2 дні після введення. Якщо комбінація мелоксикаму з пеметрекседом необхідна, пацієнтів слід ретельно контролювати, особливо у разі мієлосупресії та шлунково-кишкових побічних реакцій. Для пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну нижче 45 мл/хв) супутнє застосування мелоксикаму з пеметрекседом не рекомендується.

Для пацієнтів з нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну ≥80 мл/хв) дози 15 мг мелоксикаму можуть зменшити елімінацію пеметрекседу, а отже збільшити частоту виникнення побічних реакцій, пов'язаних з пеметрекседом. Отже, слід виявляти обережність при призначенні 15 мг мелоксикаму одночасно з пеметрекседом для пацієнтів з нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну ≥80 мл/хв).

Фармакокінетична взаємодія: вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику мелоксикаму.

Холестирамін прискорює виведення мелоксикаму шляхом порушення внутрішньопечінкової циркуляції, тому кліренс мелоксикаму підвищується на 50% і період напіввиведення знижується до 13±3 годин. Ця взаємодія є клінічно значущою.

Фармакокінетична взаємодія: вплив комбінації мелоксикаму та інших лікарських засобів на фармакокінетику.

Пероральні антидіабетичні засоби (похідні сульфонілсечовини, натеглінід).

Мелоксикам майже повністю виводиться за рахунок метаболізму в печінці, який приблизно на дві третини опосередкований ферментами цитохрому (CYP) Р450 (основний шлях CYP 2C9 та допоміжний шлях CYP 3A4) та на одну третину іншими шляхами, наприклад, шляхом пероксидазного окислення. Слід враховувати можливість фармакокінетичних взаємодій при одночасному введенні мелоксикаму та лікарських засобів, які пригнічують або метаболізуються CYP 2C9 та/або CYP 3A4. Взаємодія, опосередкована CYP 2C9, можна очікувати у комбінації з такими лікарськими засобами, як пероральні антидіабетичні засоби (похідні сульфонілсечовини, натеглінід); ця взаємодія може призвести до підвищення рівня цих засобів та мелоксикаму у плазмі крові. Стан пацієнтів, які приймають мелоксики та препарати сульфонілсечовини або натеглінід, слід ретельно контролювати розвиток гіпоглікемії.

Не виявлено клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії при одночасному прийомі з антацидами, циметидином та дигоксином.

Діти

Дослідження взаємодії проводилися лише з участю дорослих.

Особливості застосування препарату

Побічні реакції можуть бути мінімізовані застосуванням найменшої ефективної дози протягом найкоротшого терміну лікування, необхідної для контролю симптомів (див. «Спосіб застосування та дози» та інформацію про шлунково-кишкові та серцево-судинні ризики нижче).

Рекомендовану максимальну добову дозу не можна перевищувати при недостатньому терапевтичному ефекті, також не слід застосовувати додатково нестероїдні протизапальні засоби, оскільки це може підвищити токсичність, тоді як терапевтичні переваги не доведені. Слід уникати одночасного застосування мелоксикаму з нестероїдними протизапальними засобами, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2.

Інфламін не слід застосовувати для лікування пацієнтів, які потребують полегшення гострого болю.

За відсутності покращення після кількох днів клінічні переваги лікування слід повторно оцінити.

Слід звернути увагу на езофагіт, гастрит та виразку в анамнезі з метою забезпечення їх повного лікування перед початком терапії мелоксикамом. Слід регулярно виявляти увагу щодо можливого прояву рецидиву у пацієнтів, які лікувалися мелоксикамом, та пацієнтів з такими випадками в анамнезі.

Шлунково-кишкові порушення

Як і при застосуванні інших нестероїдних протизапальних засобів, потенційно летальна шлунково-кишкова кровотеча, виразка або перфорація можуть виникнути у будь-який час у процесі лікування за наявності або без попередніх симптомів або серйозних шлунково-кишкових захворювань в анамнезі.

Ризик шлунково-кишкової кровотечі, виразки або перфорації більший при підвищенні дози нестероїдних протизапальних засобів у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо ускладненою кровотечею або перфорацією (див. розділ «Протипоказання»), і у пацієнтів похилого віку. Таким пацієнтам слід розпочинати лікування з найменшої ефективної дози. Для таких пацієнтів слід розглянути комбіновану терапію із захисними лікарськими засобами (такими як місопростол або інгібітори протонної помпи), а також для пацієнтів, які потребують спільного застосування низької дози аспірину або інших лікарських засобів, що підвищують шлунково-кишкові ризики (див. наведену інформацію) нижче та розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пацієнтам із шлунково-кишковою токсичністю в анамнезі, особливо пацієнтам похилого віку, слід повідомляти про всі незвичайні абдомінальні симптоми (особливо шлунково-кишкові кровотечі), головним чином на початкових етапах лікування.

Пацієнтам, які одночасно застосовують лікарські засоби, які можуть підвищити ризик виразки або кровотечі, такі як гепарин, як радикальну терапію або в геріатричній практиці, антикоагулянти, такі як варфарин або інші нестероїдні протизапальні лікарські засоби, або ацетилсаліцилову кислоту в дозах ≥50 г загальної добової дози застосування мелоксикаму не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
У разі виникнення шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів, які застосовують мелоксики, слід відмінити лікування.

Нестероїдні протизапальні засоби слід з обережністю застосовувати пацієнтам із шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки ці стани можуть загострюватись (див. розділ «Побічні реакції»).

З боку печінки

До 15% пацієнтів, які застосовують нестероїдні протизапальні засоби, можуть мати підвищення значень одного або більше печінкових тестів. Такі лабораторні відхилення можуть прогресувати, залишатися незмінними або можуть бути тимчасовими під час лікування. Суттєві підвищення АЛТ або АСТ (приблизно в три і більше разів вище за норму) були відзначені у 1% пацієнтів під час клінічних випробувань з НПЗП. Крім того, протягом клінічних випробувань з НПЗП були рапортовані рідкісні випадки тяжкої печінкової реакції, включаючи жовтяницю та блискавичний летальний гепатит, некроз печінки та печінкову недостатність, деякі з них – з летальним кінцем.

Пацієнтів із симптомами та/або ознаками печінкової дисфункції або у яких спостерігалося відхилення печінкових тестів, слід оцінити розвиток симптомів більш тяжкої печінкової недостатності протягом терапії інфламіном. Якщо клінічні ознаки та симптоми зіставляються з розвитком печінкових захворювань або спостерігаються системні прояви захворювання (наприклад, еозинофілія, висипання тощо), застосування Інфламіну слід припинити.

Серцево-судинні порушення

Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або із застійною серцевою недостатністю від легкого до помірного ступеня в анамнезі рекомендується ретельне спостереження, оскільки при терапії нестероїдних протизапальних засобів спостерігалися затримка рідини та набряк.

Пацієнтам із факторами ризику рекомендується клінічне спостереження АТ на початку терапії, особливо на початку курсу лікування мелоксикамом.
Дані досліджень та епідеміологічні дані дозволяють припустити, що застосування деяких нестероїдних протизапальних засобів (особливо у високих дозах та при тривалому лікуванні) може бути пов'язане з невеликим підвищенням ризику судинних тромботичних явищ (таких як інфаркт міокарда або інсульт). Недостатньо даних для виключення такого ризику для мелоксикаму.
Пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, діагностованою ішемічною хворобою серця, периферичним артеріальним захворюванням та/або цереброваскулярним захворюванням слід проводити терапію мелоксикамом лише після ретельного обстеження. Подібне обстеження необхідне до початку тривалого лікування пацієнтів із факторами ризику серцево-судинних захворювань (наприклад, артеріальною гіпертензією, гіперліпідемією, цукровим діабетом, курців).

Нестероїдні протизапальні засоби можуть збільшити ризик серйозних серцево-судинних тромботичних ускладнень, інфаркту міокарда та інсульту, які можуть призвести до смерті. Збільшення ризику пов'язане із тривалістю застосування. Пацієнти із серцево-судинними захворюваннями або факторами ризику серцево-судинних захворювань можуть мати підвищений ризик тромботичних ускладнень.

З боку шкіри

Повідомлялося про небезпечні для життя важкі ураження шкіри: синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз при застосуванні мелоксикаму. Пацієнти повинні бути поінформовані про ознаки та симптоми тяжких уражень та уважно стежити за реакціями шкіри. Найбільший ризик виникнення синдрому Стівенса-Джонсона або токсичного епідермального некролізу існує у перші тижні лікування. Якщо у пацієнта присутні симптоми або ознаки синдрому Стівенса-Джонсона або токсичного епідермального некролізу (наприклад, висипання, що прогресує часто з бульбашками або ураженням слизової оболонки), слід припинити лікування мелоксикамом. Важливо швидше діагностувати та припинити застосування будь-яких препаратів, які можуть спричинити тяжкі ураження шкіри: синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз. З цим пов'язаний найкращий прогноз при тяжких ураженнях шкіри. Якщо у пацієнта виявили синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз при використанні мелоксикаму, застосування препарату не можна відновлювати в будь-який час у майбутньому.

Анафілактичні реакції

Як і при застосуванні інших нестероїдних протизапальних засобів, анафілактичні реакції можуть спостерігатися у пацієнтів без відомої реакції на інфламін. Інфламін не слід застосовувати пацієнтам із аспіриновою тріадою. Цей симптоматичний комплекс виникає у пацієнтів з астмою, у яких повідомляли про риніти або без назальних поліпів або у яких виявлявся тяжкий, потенційно летальний бронхоспазм після застосування аспірину або інших нестероїдних протизапальних засобів. Слід вжити заходів невідкладної допомоги при виявленні анафілактичної реакції

Параметри печінки та функції нирок

Як і при лікуванні більшістю нестероїдних протизапальних засобів, описані поодинокі випадки підвищення рівня трансаміназ у сироватці крові, білірубіну в сироватці крові або інших параметрів функції печінки, підвищення креатиніну в сироватці крові та азоту сечовини, а також інші відхилення лабораторних показників. Найчастіше ці відхилення були незначні і мали тимчасовий характер. При значному чи стійкому підтвердженні таких відхилень мелоксикам слід припинити та провести контрольні тести.

Функціональна ниркова недостатність

Нестероїдні протизапальні засоби внаслідок пригнічення судиннорозширювальної дії ниркових простагландинів можуть індукувати функціональну ниркову недостатність шляхом зниження клубочкової фільтрації. Цей побічний ефект є дозозалежним. На початку лікування або після збільшення дози рекомендується ретельне спостереження діурезу та ниркової функції у пацієнтів із такими факторами ризику:

• літній вік;
• супутнє застосування з інгібіторами АПФ, антагоністами ангіотензину II, сартанами, діуретиками (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій");
• гіповолемія (будь-якого генезу);
• застійна серцева недостатність;
• ниркова недостатність;
• нефротичний синдром;
• вовчана нефропатія;
• тяжкий ступінь печінкової дисфункції (сироватковий альбумін 25 г/л або ≥10 за класифікацією Чайлда-П'ю).

У поодиноких випадках нестероїдні протизапальні засоби можуть призводити до інтерстиціальних нефритів, гломерулонефритів, ренальних медулярних некрозів або нефротичних синдромів.

Доза мелоксикаму для пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю, які перебувають на діалізі, не повинна перевищувати 7,5 мг. Пацієнтам з нирковою недостатністю від легкого до помірного ступеня дозу можна не знижувати (рівень кліренсу креатиніну більше 25 мл/хв).

Затримка натрію, калію та води

НПЗЗ можуть посилити затримку натрію, калію та води та вплинути на натрійуретичні ефекти діуретиків. Крім того, може спостерігатись зниження антигіпертензивного ефекту гіпотензивних лікарських засобів (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій). В результаті у чутливих пацієнтів може прискорюватися або загострюватися набряк, серцева недостатність або гіпертензія. Тому пацієнтам з ризиком затримки натрію, калію та води рекомендується проведення клінічного моніторингу (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та «Протипоказання»).

Гіперкаліємія

Гіперкаліємія може сприяти цукровому діабету або одночасному застосуванню лікарських засобів, що підвищують каліємію (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій"). У разі на регулярній основі слід проводити контроль рівнів калію.

Комбінація з пеметрекседом

У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю, які отримують пеметрексед, лікування мелоксикамом слід призупинити як мінімум на 5 днів до введення пеметрекседу, в день введення та щонайменше на 2 дні після введення (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Інші запобіжні заходи та заходи безпеки

Побічні реакції часто гірше переносяться пацієнтами похилого віку, слабкими або ослабленими пацієнтами, які потребують ретельного спостереження. Як і при лікуванні іншими нестероїдними протизапальними засобами, слід бути обережними щодо пацієнтів похилого віку, у яких ймовірніше зниження функції нирок, печінки та серця. Пацієнти похилого віку мають більш високу частоту виникнення побічних реакцій до нестероїдних протизапальних засобів, особливо шлунково-кишкових кровотеч та перфорації, які можуть бути летальними (див. Спосіб застосування та дози).

Інфламін, як і будь-який інший нестероїдний протизапальний засіб, може маскувати симптоми інфекційних захворювань.

Як і при внутрішньом'язовому застосуванні інших нестероїдних протизапальних засобів, у місці ін'єкції може виникнути абсцес або некроз.

Застосування мелоксикаму може негативно впливати на репродуктивну функцію і не рекомендовано жінкам, які бажають завагітніти. Тому для жінок, які планують завагітніти або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути можливість припинення прийому мелоксикаму (див. застосування у період вагітності або годування груддю).

Лікарський засіб містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на ампулу 1,5 мл, тобто, по суті, вільно від натрію.

Маскування запалення та гарячки

Фармакологічна дія Інфламіну, спрямована на зменшення лихоманки та запалення, може зменшити користь даних діагностики при визначенні ускладнень щодо підозрюваного неінфекційного больового стану.

Лікування кортикостероїдами

Мелоксикам не може бути можливим заступником кортикостероїдів під час лікування кортикостероїдної недостатності.

Гематологічні ефекти

Анемія може спостерігатися у пацієнтів, які отримують нестероїдні протизапальні засоби, включаючи інфламін. Це може бути пов'язано із затримкою рідини, шлунково-кишковою кровотечею невідомого походження або макроскопічною кровотечею або неповністю описаним впливом на еритропоез. Пацієнтам при тривалому лікуванні нестероїдних протизапальних засобів, включаючи Інфламін, слід контролювати гемоглобін або гематокрит, якщо є симптоми та ознаки анемії.

Нестероїдні протизапальні засоби гальмують агрегацію тромбоцитів і можуть показати подовження часу кровотечі у деяких пацієнтів. На відміну від аспірину, їх вплив на функцію тромбоцитів кількісно менший, короткочасний і оборотний. Вимагають ретельного контролю пацієнти, яким призначений Інфламін і у яких можливі побічні впливи на зміни до функцій тромбоцитів, такі як розлади зсідання крові, або пацієнти, які отримують антикоагулянти.
Застосування пацієнтам із наявною астмою.

Пацієнти з астмою можуть мати аспіринчутливу астму. Застосування аспірину пацієнтам з аспіринчутливою астмою асоційовано з тяжким бронхоспазмом, який може бути летальним. У зв'язку з перехресною реакцією, включаючи бронхоспазм, між аспірином та іншими нестероїдними протизапальними засобами Інфламін не слід застосовувати пацієнтам, чутливим до аспірину, і слід обережно застосовувати пацієнтам з наявною астмою.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Фертильність

Інфламін, як і інші лікарські засоби, що інгібують синтез циклооксигенази/простагландину, може негативно впливати на репродуктивну функцію і не рекомендований жінкам, які бажають завагітніти. Тому для жінок, які планують вагітність або проходять обстеження з приводу безплідності, слід розглянути можливість припинення застосування мелоксикаму.

Вагітність

Пригнічення синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень дозволяють припустити збільшення ризику викидня та розвитку вад серця та гастрошизів після застосування інгібіторів синтезу простагландинів у ранній період вагітності. Абсолютний ризик розвитку вад серця збільшився з менше 1% до близько 1,5%. Вважається, що цей ризик збільшується зі збільшенням дози та тривалості лікування.

Починаючи з 20-го тижня вагітності застосування Інфламіну може спричинити олігогідрамніон унаслідок дисфункції нирок плода. Це порушення може виникнути невдовзі після початку лікування та зазвичай оборотне після припинення лікування. Крім того, є повідомлення про звуження артеріальної протоки після лікування у другому триместрі вагітності, яке у більшості випадків зникало після припинення лікування. Під час І та ІІ триместру вагітності мелоксикам не слід застосовувати, за винятком необхідності. Якщо жінка, яка намагається завагітніти, або вагітна протягом І та ІІ триместру застосовує мелоксикам, дозування та тривалість лікування мають бути щонайменше. Може бути доцільним допологовий моніторинг олігогідрамніону та звуження артеріальної протоки після впливу Інфламіну протягом декількох днів, починаючи з 20-го гестаційного тижня. Застосування лікарського засобу Інфламін слід припинити, якщо виявлено олігогідрамніон або звуження артеріальної протоки.

Під час ІІІ триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть створювати для плоду ризик:

• серцево-легеневу токсичність (з передчасним звуженням/закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією);
• порушення роботи нирок, що може розвинутись у ниркову недостатність з олігогідрамніоном (див. вище).

Можливі ризики в останні терміни вагітності для матері та новонародженого:

• подовження часу кровотечі, протиагрегаційний ефект, навіть за дуже низьких доз;
• пригнічення скорочень матки, що призводить до затримки чи затягування пологів.

Тому мелоксикам протипоказаний у ІІІ триместрі вагітності.

Годування груддю

Хоча конкретних даних щодо Інфламіну немає, про НПЗП відомо, що вони можуть проникати у грудне молоко. Тому застосування не рекомендовано жінкам, які годують груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами

Спеціальних досліджень впливу препарату на здатність керувати автомобілем чи працювати з іншими механізмами немає. Однак на основі фармакодинамічного профілю та побічних реакцій, що спостерігалися, мелоксикам схильний не впливати або мати незначний вплив на вказану діяльність. Однак пацієнтам, у яких спостерігалися порушення функції зору, включаючи нечіткість зору, запаморочення, сонливість, вертиго чи інші порушення центральної нервової системи, рекомендується утриматися від керування або роботи з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози Інфламін

Внутрішньом'язове застосування.

Одна ін'єкція 15 мг один раз на день.

Не перевищуйте дозу 15 мг на добу.

Лікування має обмежуватися однією ін'єкцією на початку терапії з максимальною тривалістю до 2-3 днів в обґрунтованих виняткових випадках (тобто інші шляхи застосування неможливі). Побічні реакції можуть бути мінімізовані застосуванням найменшої ефективної дози протягом найкоротшого терміну лікування, необхідного для контролю симптомів (див. «Особливості застосування»).

Слід періодично оцінювати потребу пацієнта у симптоматичному полегшенні та відповідь на лікування.

Особливі категорії пацієнтів

Пацієнти похилого віку та пацієнти з підвищеним ризиком побічних реакцій.
Рекомендована доза для пацієнтів похилого віку становить 7,5 мг на добу. Пацієнтам з підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій, наприклад шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі або факторами ризику розвитку серцево-судинних захворювань, слід починати лікування з 7,5 мг на добу (половина ампули 1,5 мл) (див. розділ «Особливості застосування») .
Ниркова недостатність.

Ці ліки протипоказані пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю, які не перебувають на гемодіалізі (див. розділ «Протипоказання»).

Для пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, які перебувають на діалізі, доза не повинна перевищувати 7,5 мг на добу (половина ампули 1,5 мл).

Пацієнтам з легкою та середньою нирковою недостатністю (а саме пацієнтам з кліренсом креатиніну вище 25 мл/хв) зниження дози не потрібне.

Печінкова недостатність

Пацієнтам з легкою та середньою печінковою недостатністю зниження дози не потрібне. Щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю див. розділ «Протипоказання».

Спосіб застосування

Препарат слід вводити повільно шляхом глибокої внутрішньом'язової ін'єкції у верхній зовнішній квадрант сідниці, дотримуючись суворої асептичної техніки. При повторному введенні рекомендується чергувати ліву та праву сідниці. Перед ін'єкцією важливо перевірити, щоб вістря голки не потрапило до судини.

Ін'єкцію слід негайно припинити при сильному болю під час ін'єкції.
У разі протезу кульшового суглоба ін'єкцію слід зробити в іншу сідницю.

Для продовження лікування слід застосовувати пероральні форми препарату.

Діти

Інфламін, розчин для ін'єкцій 10 мг/мл, протипоказаний дітям (до 18 років) (див. розділ "Протипоказання").

Передозування

Симптоми

Симптоми гострого передозування нестероїдних протизапальних засобів зазвичай обмежуються летаргією, сонливістю, нудотою, блюванням та епігастральним болем, які в цілому оборотні при підтримуючій терапії. Може виникнути шлунково-кишкова кровотеча. Тяжке отруєння може призвести до артеріальної гіпертензії, ГНН, дисфункції печінки, пригнічення дихання, коми, судом, серцево-судинної недостатності та зупинки серця. Повідомлялося про анафілактоїдні реакції при терапевтичному застосуванні нестероїдних протизапальних засобів, що також може спостерігатися при передозуванні.

Лікування

При передозуванні нестероїдних протизапальних засобів пацієнтам рекомендовані симптоматичні та підтримуючі заходи. Дослідження показали прискорене виведення мелоксикаму за допомогою 4 пероральних доз холестираміну 3 рази на добу.

Побічні реакції Інфламіну

Дані досліджень та епідеміологічні дані дозволяють припустити, що застосування деяких нестероїдних протизапальних засобів (особливо у високих дозах та при тривалому лікуванні) може бути пов'язане з невеликим підвищенням ризику судинних тромботичних явищ (таких як інфаркт міокарда або інсульт) (див. розділ «Особливості застосування»).

Набряк, артеріальна гіпертензія та серцева недостатність спостерігалися при лікуванні нестероїдних протизапальних засобів.

Більшість побічних ефектів шлунково-кишкового походження. Можлива виразка, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, іноді летальна, особливо у пацієнтів похилого віку (див. розділ «Особливості застосування»). Після застосування спостерігалася нудота, блювання, діарея, метеоризм, запор, диспепсія, абдомінальний біль, молота, блювання, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороби Крона (див. Особливості застосування). З меншою частотою спостерігався гастрит.

Повідомлялося про важкі ураження шкіри: синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (див. розділ «Особливості застосування»).
Критерії оцінки частоти розвитку побічних реакцій лікарського засобу дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); невідомо (не можна визначити за наявними даними).

З боку системи крові та лімфатичної системи:

нечасто – анемія;

рідко – відхилення показників аналізу крові від норми (включаючи зміну кількості лейкоцитів), лейкопенію, тромбоцитопенію.

Повідомлялося про дуже поодинокі випадки агранулоцитозу (див. «Окремі серйозні та/або часті побічні реакції»).

З боку імунної системи:

нечасто – алергічні реакції, крім анафілактичних чи анафілактоїдних;

невідомо - анафілактичний шок, анафілактична реакція, анафілактоїдна реакція, включаючи шок.

Психічні розлади:

рідко – зміна настрою, нічні кошмари;

невідомо - сплутаність свідомості, дезорієнтація, безсоння.

З боку нервової системи:

часто – головний біль;

нечасто – запаморочення, сонливість.

З боку органів зору:

рідко - розлади функції зору, що включають нечіткість зору; кон'юнктивіт.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату:

нечасто – запаморочення;

рідко – дзвін у вухах.

Кардіальні порушення:

рідко – серцебиття.

Повідомлялося про серцеву недостатність, пов'язану із застосуванням НПЗП.

З боку судин:

нечасто – підвищення артеріального тиску (див. розділ «Особливості застосування»), припливи.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:

рідко – астма у пацієнтів з алергією на аспірин та інші нестероїдні протизапальні засоби;

невідомо – інфекції верхніх дихальних шляхів, кашель.

З боку травного тракту:

дуже часто – розлади травної системи: диспепсія, нудота, блювання, біль у животі, запор, метеоризм, діарея;

нечасто – прихована чи макроскопічна шлунково-кишкова кровотеча, стоматит, гастрит, відрижка;

рідко – коліт, виразка гастродуоденальної, езофагіт;

дуже рідко – шлунково-кишкова перфорація;

невідомо – панкреатит.

Шлунково-кишкова кровотеча, виразки або перфорація можуть бути тяжкими та потенційно летальними, особливо у пацієнтів похилого віку (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку гепатобіліарної системи:

нечасто – порушення показників функції печінки (наприклад, підвищення трансаміназ чи білірубіну);

дуже рідко – гепатит;

невідомо – жовтяниця, печінкова недостатність.

З боку шкіри та підшкірної клітковини:

нечасто – ангіоневротичний набряк, свербіж, висипання;

рідко – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, кропив'янка;

дуже рідко – бульозний дерматит, мультиформна еритема;

невідомо реакції фоточутливості, ексфоліативний дерматит.

З боку сечовидільної системи:

нечасто – затримка натрію та води, гіперкаліємія (див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), зміни показників функції нирок (підвищення креатиніну та сечовини сироватки крові);

дуже рідко – гостра ниркова недостатність, зокрема у пацієнтів з факторами ризику (див. розділ «Особливості застосування»);

невідомо - інфекції сечовивідних шляхів, порушення частоти сечовипускання.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз:

невідомо – жіноча безплідність, затримка овуляції.

Загальні порушення та реакція у місці введення:

часто – затвердіння у місці ін'єкції, біль у місці ін'єкції;

нечасто – набряк, включаючи набряк нижніх кінцівок;

невідомо – грипоподібні симптоми.

З боку опорно-рухової системи:

невідомо – артралгія, біль у спині, ознаки та симптоми, пов'язані з суглобами.

Окремі серйозні та/або часті побічні реакції.

Повідомлялося про рідкісні випадки агранулоцитозу у пацієнтів, які приймали мелоксикам та інші потенційно мієлотоксичні лікарські засоби (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Побічні реакції, які не асоціювалися із застосуванням препарату, але загальноприйнято характерними для інших сполук класу.
Органічне ниркове ураження, ймовірно, призводить до гострої ниркової недостатності: повідомлялося про дуже рідкісні випадки інтерстиціального нефриту, гострого тубулярного некрозу, нефротичного синдрому та папілярного некрозу (див. розділ «Особливості застосування»).

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати у захищеному від сонячного світла місці при температурі не вище 25 °С.

Упаковка

1,5 мл в ампулі; по 5 або 100 ампул у пачці, або по 5 ампул у блістері, по 1 блістеру в пачці.

Категорія відпуску з аптеки

За рецептом.