Дексазон

Дексазон(Deksazon) інструкція з використання, дозування

• Склад
• Лікарська форма
• Фармакотерапевтична група
• Показання
• Протипоказання
• Спосіб застосування та дози

склад

діюча речовина: дексаметазону натрію фосфат;

1 мл розчину містить 4 мг дексаметазону натрію фосфату;

допоміжні речовини: динатрію едетат, натрію гідроксид, кислота фосфорна концентрована, метилпарабен (е 218), пропілпарабен (е 216), гліцерин, вода для ін’єкцій.

лікарська форма

розчин для ін’єкцій.

фармакотерапевтична група

кортикостероїди для системного застосування. глюкокортикоїди. код атс н02а в02.

показання

внутрішньовенні та внутрішньом’язові ін’єкції застосовують у невідкладних випадках, а також при неможливості перорального застосування дексаметазону:

• ендокринні захворювання: первинна чи вторинна адренокортикальна недостатність (глюкокортикоїдом першого вибору є гідрокортизон чи кортизон, проте синтетичні аналоги в деяких випадках можна застосовувати одночасно з мінералокортикоїдами), вроджена адренальна гіперплазія, підгострий тиреоїдит, пухлинна гіперкальціємія;
• алергічні захворювання та реакції: контроль тяжких форм алергічних станів, які не піддаються конвенційному лікуванню, у т.ч. бронхіальна астма, алергічний риніт, реакції гіперчутливості до ліків, атопічний дерматит, контактний дерматит, сироваткова хвороба, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок (при анафілактичному шоці глюкокортикоїди є допоміжними засобами, які застосовують після адреналіну, амінофіліну та антиалергічних препаратів);
• шкірні захворювання: пухирчатка, бульозний дерматит, тяжка форма мультиформної еритеми (стівенса-джонсона), ексфоліативний дерматит, грибоподібний мікоз;
• едематозні стани: ідіопатичний нефротичний синдром, вовчаковий нефрит;
• захворювання шкт: хвороба крона, виразовий коліт;
• гематологічні захворювання: набута (аутоімунна) гемолітична анемія, ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура у дорослих, вторинна тромбоцитопенія у дорослих, еритробластопенія, вроджена гіпопластична анемія;
• новоутворення: паліативна терапія лейкемій та лімфом у дорослих, гострі лейкози у дітей;
• захворювання очей: увеїт, кератит, неврит зорового нерва, симптоматична офтальмія, herpes zoster ophtalmicus;
• захворювання дихальних шляхів: симптоматичний саркоїдоз, синдром леффлера, який не піддається терапії іншими методами, дисемінований туберкульоз (при відповідній протитуберкульозній терапії);
• ревматичні захворювання (як допоміжна терапія для короткочасного застосування (для виведення пацієнта з гострого стану або при загостренні хвороби)): ревматоїдний артрит, включаючи ювенільний ревматоїдний артрит (деякі випадки можуть потребувати низькодозової підтримуючої терапії), посттравматичний остеоартрит, синовіт при остеоартрозі, гострий та підгострий бурсит, гострий неспецифічний тендовагініт, гострий подагричний та псоріатичний артрит, епікондиліт, анкілозуючий спондиліт;
• колагенози (в період загострення або в окремих випадках як підтримуюча терапія): системний червоний вовчак, гострий ревматичний кардит;
• набряк головного мозку при наявній первинній пухлині мозку чи метастазах;
• інші захворювання: туберкульозний менінгіт з субарахноїдальним блоком (при одночасному застосуванні протитуберкульозної терапії), трихіноз, який розповсюджується на нерви та міокард;
• діагностичний тест гіперфункції кори надниркових залоз.

внутрішньосуглобове введення або введення у м’які тканини: короткочасне застосування як додаткове лікування гострих епізодів та при загостреннях таких станів:

• синовіт при остеоартриті;
• ревматоїдний артрит;
• гострий та підгострий бурсит;
• гострий подагричний артрит;
• епікондиліт;
• гострий неспецифічний тендосиновіт;
• посттравматичний остеоартрит.

місцеве введення: місцеві хронічні ураження, стійкі до ефектів місцевої терапії:

• келоїди;
• псоріатичні бляшки;
• гніздова алопеція;
• дискоїдний червоний вовчак;
• кільцевидна гранульома.

протипоказання

• гіперчутливість до дексаметазону чи до інших складових препарату;
• системні грибкові інфекції;
• системні інфекції, окрім випадків, коли одночасно застосовують специфічну протиінфекційну терапію;
• введення живих вірусних вакцин хворим, які приймають імуносупресивні дози дексаметазону;
• інфекційне ураження суглобів та навколосуглобових м’яких тканин.

спосіб застосування та дози

дексазон, розчин для ін’єкцій застосовують у вигляді внутрішньом’язової, внутрішньосуглобової та внутрішньовенної ін’єкції, внутрішньовенної інфузії, вводять у м’які тканини чи безпосередньо у вогнище ураження.

загальні рекомендації: слід дотримуватись усіх принципів системного застосування глюкокортикоїдів: індивідуальне визначення дози залежно від ефекту лікування, поступове зниження дози до визначення підтримуючої дози, поступова відміна лікування.

швидке внутрішньовенне введення великих доз глюкокортикоїдів іноді може викликати серцево-судинний колапс, тому ін‘єкцію слід проводити повільно, протягом кількох хвилин.

внутрішньосуглобові ін’єкції проводять у строго асептичних умовах.

внутрішньом’язові та внутрішньовенні ін’єкції: початкова доза становить від 0,5 до 9 мг на добу, залежно від діагнозу. початкові дози дексаметазону слід застосовувати до появи клінічної реакції, а потім дозу слід поступово зменшувати до найнижчої клінічно ефективної. якщо високі дози призначаються протягом періоду, що перевищує кілька днів, дозу потім слід поступово зменшувати протягом кількох наступних днів або навіть протягом більш тривалого періоду.

якщо через відповідний період часу не відбувається задовільної клінічної реакції, припиняють ін’єкції дексаметазону натрію фосфату і призначать пацієнту інше лікування. слід ретельно спостерігати за симптомами, що можуть потребувати корекції дозування, а зокрема за – змінами клінічного стану в результаті ремісії або загострення хвороби, індивідуальною реакцією на препарат і впливом стресу (наприклад хірургічного втручання, інфекції, травми). під час стресу може виявитися необхідним тимчасове збільшення дози.

якщо введення препарату припиняють після більше ніж декількох днів лікування, як правило, відміну слід проводити поступово.

при внутрішньовенному введенні дозування зазвичай є таким самим, як і при пероральному застосуванні. проте при деяких негайних, гострих, небезпечних для життя ситуаціях застосування доз, що перевищують звичайні, може бути виправданим і суміщатись із пероральним застосуванням. слід взяти до уваги, що при внутрішньом’язовому введенні швидкість абсорбції є повільнішою.

шок

у поточній медичній практиці існує тенденція щодо застосування високих (фармакологічних) доз кортикостероїдів для лікування шоку, стійкого до традиційної терапії.

дозування

3 мг/кг маси тіла за 24 години шляхом постійної внутрішньовенної інфузії після початкової внутрішньовенної ін’єкції 20 мг.

2-6 мг/кг маси тіла у вигляді одноразової внутрішньовенної ін’єкції.

40 мг початково, потім повторні внутрішньовенні ін’єкції кожні 4-6 години, доки спостерігаються симптоми шоку.

40 мг початково, потім повторні внутрішньовенні ін’єкції кожні 2-6 години, доки спостерігаються симптоми шоку.

1 мг/кг маси тіла у вигляді одноразової внутрішньовенної ін’єкції.

застосування високодозової кортикостероїдної терапії повинно тривати тільки до стабілізації стану пацієнта і зазвичай не довше ніж 48-72 години.

набряк мозку: початкова доза становить 10 мг внутрішньовенно, потім 4 мг внутрішньом’язово кожні 6 годин протягом 2-4 діб, після чого дозу поступово знижують та припиняють лікування на 5-7 днів. для паліативного застосування пацієнтам з повторними або неоперабельними пухлинами мозку може бути ефективною підтримуюча терапія в дозуванні 2 мг 2-3 рази на добу.

тяжкі алергічні захворювання

при гострих алергічних захворюваннях, які самокупіруються, або тяжких загостреннях хронічних алергічних захворювань призначають схему дозування, яка об’єднує парентеральну та пероральну терапію, а саме:

дексаметазон, розчин для ін’єкцій, 4 мг/мл: перший день - 1 або 2 мл (4 або 8 мг), внутрішньом’язово.

дексаметазон, таблетки, 0,5 мг: другий та третій дні, 6 таблеток у два прийоми кожний день; четвертий день - 3 таблетки у два прийоми; п’ятий і шостий дні - 1? таблетки кожний день; сьомий день - немає лікування; восьмий ден - повторний візит до лікаря.

ця схема призначена для забезпечення адекватного лікування протягом епізодів загострення для зниження ризику передозування у хронічних випадках.

примітка: дексаметазону натрію фосфат застосовують внутрішньом’язово та внутрішньовенно лише при гострих чи загрозливих станах, як найскоріше продовжуть застосування глюкокортикоїдів перорально.

внутрішньосуглобові ін’єкції та ін’єкції у м’які тканини: застосовують у випадках, коли ураження обмежується одним або двома суглобами (ділянками). при внутрішньосуглобовому застосуванні доза варіює від 0,2 до 6 мг залежно від величини суглобу. при введенні препарату у м’які тканини доза становить 2-6 мг. ін’єкції застосовують з інтервалом від кожних 3-5 днів до кожних 2-3 тижнів. часте внутрішньосуглобове введення може ушкодити суглобовий хрящ.

внутрішньосуглобова ін’єкція кортикостероїдів може призвести до системних ефектів на додаток до місцевих.

слід уникати внутрішньосуглобового введення кортикостероїдів в інфіковані суглоби.

кортикостероїд не слід вводити в нестабільні суглоби.

деякі зі звичайних одноразових доз наведені нижче: