Ципрофлоксацин 250 мг таблетки №10 Технолог ЗАТ (Україна, Умань)

Ципрофлоксацин (Ciрrofloxacin) інструкція по застосуванню

Склад

діюча речовина: ципрофлоксацин;

• 1 таблетка містить гідрохлориду ципрофлоксацину у перерахуванні на ципрофлоксацин 250 мг;
• 1 таблетка містить гідрохлориду ципрофлоксацину у перерахуванні на ципрофлоксацин 500 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль картопляний, крохмаль кукурудзяний, гіпромеллоза (гідроксипропілметилцелюлоза), тальк, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, поліетиленгліколь 6000 (0,0 1 80.

Лікарська форма

Таблетки покриті оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки круглої форми, вкриті оболонкою, білого або білого з жовтуватим кольором, верхня та нижня поверхня яких опуклі. На розломі під час розгляду під лупою видно ядро, оточене одним суцільним шаром.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного використання. Група фторхінолонів. Код ATX J01M A02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Ципрофлоксацин є антимікробним препаратом групи фторхінолонів. Механізм дії ципрофлоксацину пов'язаний із впливом на ДНК-гіразу (топоізомеразу) бактерій, що відіграє важливу роль у репродукції бактеріальної ДНК. Ципрофлоксацин чинить швидку бактерицидну дію на мікроорганізми, які знаходяться як у стані спокою, так і розмноження.

Спектр дії препарату включає наступні види грамнегативних та грампозитивних мікроорганізмів: E.soli, Shigella, Salmonella, Citrobacter, Klebsiella, Enterobacter, Serratia, Hafnia, Edwardsiella, Proteus (індолпозитивні та індолнегативні), Providencia, Mbr, Plesiomonas, Passiomonas, Paste Pseudomonas, Legionella, Neisseria, Moraxella, Branhamella, Acinetobacter, Brucella, Staphylococcus, Streptococcus agalactiae, Listeria, Corynebacterium, Chlamydia. Різну чутливість виявляють Gardnerella, Flavobacterium, Alciligenes, Streptococcus pyogenes, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus viridans, Mycoplasma hominis, Mycobacterium tuberculosis, Mycobacterium fortuitum. Анаероби, за деяким винятком, помірно чутливі (Peptococcus, Peptostreptococcus) або стійкі (Bacteroides). Ципрофлоксацин ефективний щодо бактерій, які продукують β-лактамази. Ципрофлоксацин активний щодо збудників, резистентних практично до всіх антибіотиків, сульфаніламідних та нітрофуранових препаратів. Найчастіше резистентні: Streptococcus faecium, Ureaplasma uralyticum, Nocardia asteroides, Treponema pallidum. Резистентність до препарату розвивається повільно та поступово.

Фармакокінетика

Ципрофлоксацин швидко та добре всмоктується після прийому препарату (біодоступність становить 50-85%). Максимальна концентрація в плазмі досягається через 60-90 хв. Об'єм розподілу – 2-3 л/кг. Зв'язування з білками плазми незначне (20-40%). Ципрофлоксацин добре проникає в органи та тканини, кістки. Приблизно через 2 години після внутрішнього прийому він виявляється в тканинах і рідинах організму в концентраціях, що у багато разів перевищують його концентрацію в сироватці крові.

Ципрофлоксацин виводиться з організму переважно у незміненому вигляді: головним чином нирками (50-70%). Період напіввиведення з плазми після прийому внутрішньо становить від 3 до 5 годин. Значна кількість препарату виводиться з жовчю та калом (до 30%), тому лише значні порушення функції нирок призводять до уповільнення виведення.

Клінічні властивості

Показання

Ципрофлоксацин показаний для лікування нижчеперелічених інфекцій (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»). Перед початком терапії слід звернути особливу увагу на всю доступну інформацію щодо резистентності до ципрофлоксацину.

Слід врахувати офіційні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних препаратів.

Дорослі

• Інфекції нижніх дихальних шляхів, спричинені грамнегативними бактеріями: невиховна пневмонія.
• Загострення хронічного синуситу, якщо він викликаний грамнегативними бактеріями*.
• Інфекції середнього вуха (хронічний гнійний отит середнього вуха).
• Неускладнений гострий цистит.
• Гострий пієлонефрит.
• Ускладнено інфекції сечового тракту.
• Бактеріальний простатит.
• Гонококовий уретрит та цервіцит.
• Орхоепідідіміт, зокрема, викликаний Neisseria gonorrhoeae.
• Запальні захворювання органів малого тазу, зокрема, викликані Neisseria gonorrhoeae.

При вищевказаних інфекціях статевого тракту, коли відомо або є підозра на Neisseria gonorrhoeae як збудника, особливо важливо отримати локальну інформацію про резистентність до ципрофлоксацину та підтвердити чутливість на основі лабораторних аналізів.

• Інфекції шлунково-кишкового тракту (лікування діареї мандрівників).
• Інтраабдомінальні інфекції.
• Інфекції шкіри та м'яких тканин, спричинені грамнегативними бактеріями.
• Інфекції кісток та суглобів.
• Гарячка у пацієнтів з нейтропенією, спричинена бактеріальною інфекцією.
• Легенева форма сибірки (профілактика після контакту та радикальне лікування).

* Тільки якщо визнано неефективним чи недоцільним застосування інших антибактеріальних засобів, які зазвичай призначають для лікування цієї інфекції.

Діти та підлітки

• Бронхолегеневі інфекції, викликані Pseudomonas aeruginosa, у пацієнтів з кістозним фіброзом. (У клінічних дослідженнях вік дітей, які отримували лікування, становив від 5 до 17 років).
• Ускладнено інфекції сечового тракту та гострий пієлонефрит. (У клінічних дослідженнях вік дітей, які отримували лікування, становив від 1 до 17 років).
• Легенева форма сибірки (профілактика після контакту та радикальне лікування).

Лікування повинен починати тільки лікар, який має досвід лікування кістозного фіброзу та/або тяжких інфекцій у дітей та підлітків (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»).

Протипоказання Ципрофлоксацину

Підвищена чутливість до ципрофлоксацину або до інших хіміотерапевтичних засобів групи хінолонів та інших компонентів препарату; одночасне застосування з тизанідином через клінічно значущі побічні ефекти (артеріальна гіпотензія, сонливість), пов'язані зі збільшенням концентрації тизанідину в плазмі крові; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та іншими видами взаємодій.

Слід бути обережними при одночасному застосуванні ципрофлоксацину та антиаритмічних препаратів класу Ia або III, трициклічних антидепресантів, макролідів, антипсихотиків, оскільки ципрофлоксацин має адитивний ефект при подовженні інтервалу QT (див. розділ «Особливості застосування»).

Формування хелатного комплексу

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину (перорально) та лікарських засобів, що містять багатовалентні катіони, мінеральних добавок (наприклад кальцію, магнію, алюмінію, заліза), фосфатзв'язувальних полімерів (наприклад, севеламер, лантан карбонат), сукральфатів або антацидів, з великою бунтом диданозину), що містять магній, алюміній або кальцій, абсорбція ципрофлоксацину знижується. У зв'язку з цим ципрофлоксацин слід приймати або за 1-2 години до, або через 4 години після прийому цих препаратів.
Це обмеження не стосується антацидів, що відносяться до класу блокаторів H 2 -рецепторів.

Молочні та інші продукти харчування

Слід уникати одночасного застосування ципрофлоксацину та молочних або збагачених мінералами продуктів (наприклад, молоко, йогурт, апельсиновий сік із підвищеним вмістом кальцію). Інші продукти із вмістом кальцію значною мірою не впливають на всмоктування ципрофлоксацину.

Пробенецид

Пробенецид уповільнює виведення ципрофлоксацину із жовчю. Одночасне застосування лікарських засобів, що містять пробенецид та ципрофлоксацин, призводить до підвищення концентрації ципрофлоксацину у плазмі крові. Пробенецид впливає на ниркову секрецію ципрофлоксацину.

Метоклопромід

Метоклопрамід прискорює всмоктування ципрофлоксацину (при пероральному прийомі), що призводить до скорочення часу до досягнення максимальної концентрації препарату в плазмі. На біодоступність ципрофлоксацину жодного впливу не було.

Омепразол

Одночасне застосування ципрофлоксацину та лікарських засобів, що містять омепразол, призводить до незначного зниження Cmax та показника «площа під кривою співвідношення концентрація-час (AUC)» ципрофлоксацину.

Тизанідін

Зі збільшенням концентрації тизанідину в сироватці крові асоціюються гіпотензивні та седативні побічні реакції. Тому одночасне застосування ципрофлоксацину та лікарських засобів, що містять тизанідин, протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).

Теофілін

Одночасне застосування ципрофлоксацину та лікарських засобів, що містять теофілін, може призвести до небажаного підвищення концентрації теофіліну в плазмі, що може спричинити розвиток побічних реакцій. У поодиноких випадках такі побічні реакції можуть загрожувати життю або мати летальний наслідок. Якщо одночасне застосування цих препаратів уникнути не можна, слід контролювати концентрацію теофіліну в сироватці крові та адекватно знижувати його дозу (див. розділ «Особливості застосування»).
Інші похідні ксантину. Після одночасного застосування ципрофлоксацину та засобів, що містять кофеїн або пентоксифілін (окспентифілін), повідомляли про підвищення концентрації цих ксантинів у сироватці крові.

Метотрексат

При одночасному призначенні ципрофлоксацину можливе уповільнення тубулярного транспортування (нирковий метаболізм) метотрексату, що може спричинити підвищення концентрації метотрексату в плазмі крові. При цьому може збільшуватись ймовірність побічних токсичних реакцій, викликаних метотрексатом. Одночасне призначення ципрофлоксацину та метотрексату не рекомендується. Нестероїдні протизапальні засоби. Дослідження на тваринах показали, що комбіноване застосування дуже високих доз хінолонів (інгібіторів гірази) та деяких нестероїдних протизапальних препаратів (крім ацетилсаліцилової кислоти) може провокувати судоми.

Циклоспорин

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та циклоспорину спостерігалося транзиторне підвищення концентрації сироваткового креатиніну. Тому таким пацієнтам необхідний регулярний контроль концентрації сироваткового креатиніну (двічі на тиждень).

Антагоністи вітаміну K

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та антагоніста вітаміну К може посилюватися антикоагулянтна дія останнього. Ступінь ризику може змінюватись в залежності від основного виду інфекції, віку, загального стану хворого, тому оцінити вплив ципрофлоксацину на підвищення значення Міжнародного нормалізованого відношення (МНО) складно. Слід здійснювати частий контроль МНО під час та відразу після одночасного введення ципрофлоксацину та антагоніста вітаміну К (варфарину, аценокумаролу, фенпрокумону або флуіндіону). Є повідомлення про підвищення активності оральних антикоагулянтів у пацієнтів, які отримували антибактеріальні препарати, зокрема фторхінолони.

Дулоксетін

Незважаючи на відсутність клінічних даних, можна передбачити можливість взаємодії при одночасному застосуванні ципрофлоксацину та дулоксетину (див. розділ «Особливості застосування»).

Ропінірол

Моніторинг побічних ефектів ропініролу та відповідне коригування дози рекомендується проводити під час та відразу після спільного введення з ципрофлоксацином (див. «Особливості застосування»).

Лідокаїн

Дослідження за участю здорових добровольців показали, що одночасне застосування лікарських засобів, що містять лідокаїн та ципрофлоксацин, інгібітор ізоензиму CYP450 1A2 помірної дії, призводить до зменшення введеного внутрішньовенно кліренсу лідокаїну на 22%. Хоча лідокаїн добре переноситься, після одночасного застосування з ципрофлоксацином може спостерігатися певна взаємодія, яка може супроводжуватися побічними реакціями.

Клозапін

Після одночасного застосування 250 мг ципрофлоксацину з клозапіном протягом 7 днів сироваткові концентрації клозапіну та N-десметилклозапіну були підвищені на 29% та 31% відповідно. Клінічне спостереження та відповідну корекцію дози клозапіну рекомендується здійснювати під час та одразу після одночасного застосування з ципрофлоксацином (див. «Особливості застосування»).

Сілденафіл

У ході досліджень за участю здорових добровольців було виявлено, що Cmax та AUC силденафілу підвищуються приблизно вдвічі після перорального застосування 50 мг одночасно з 500 мг ципрофлоксацину. Слід з обережністю призначати ципрофлоксацин одночасно з силденафілом, ретельно оцінюючи співвідношення "ризик-користування".

Фенітоїн

Одночасне призначення ципрофлоксацину та фенітоїну може призвести до підвищення або зниження сироваткових концентрацій фенітоїну, тому рекомендується моніторинг рівнів препарату.

Пероральні цукрознижувальні засоби

При супутньому призначенні пероральних антидіабетичних препаратів, особливо групи сульфонілсечовини (наприклад, глібенкламід, глімепірид) були повідомлення про гіпоглікемію, що, ймовірно, пов'язане з потенціюванням ципрофлоксацином дії пероральних антидіабетичних засобів (див. розділ «Побічні реакції»).

Особливості застосування препарату

Слід уникати застосування ципрофлоксацину пацієнтам із серйозними побічними реакціями у минулому при застосуванні хінолону або препаратів, які містять фторхінолон (див. розділ «Побічні реакції»). Лікування цих пацієнтів ципрофлоксацином слід розпочинати лише за відсутності альтернативних варіантів лікування та після ретельної оцінки користі/ризику (див. «Протипоказання»).

Переваги лікування ципрофлоксацином, особливо у разі неважких інфекцій, необхідно оцінювати, беручи до уваги інформацію, що міститься в цьому розділі.

Пролонговані, інвалідизують та потенційно незворотні серйозні побічні реакції

У пацієнтів, які отримували хіноліни та фторхінолони незалежно від віку, були зареєстровані дуже рідкісні випадки тривалих (протягом місяців чи років) інвалідів та потенційно незворотних серйозних побічних реакцій, що впливають на різні, іноді множинні системи організму (опорно-рухову, нервову, психічну). почуттів) та наявні фактори ризику.

Ципрофлоксацин слід негайно припинити за перших ознак або симптомів будь-якої серйозної побічної реакції, пацієнтам слід порадити звернутися за консультацією до лікаря.

Тяжкі інфекції та/або інфекції, спричинені грампозитивними або анаеробними бактеріями.

Для лікування тяжких інфекцій, інфекцій, викликаних стафілококами або анаеробними бактеріями, ципрофлоксацин слід застосовувати у поєднанні з відповідними антибактеріальними засобами.

Пневмококи. Ципрофлоксацин не рекомендується для лікування пневмококових інфекцій через недостатню ефективність щодо бактерій групи Streptococcus pneumoniae.

Інфекції сечового тракту. Орхоепідідіміт і запальні захворювання органів малого тазу можуть бути викликані фторохінолон-резистентними Neisseria gonorrhoeae. Ципрофлоксацин слід призначати одночасно з іншими відповідними антибактеріальними препаратами, за винятком клінічних ситуацій, за винятком ципрофлоксацин-резистентних штами Neisseria gonorrhoeae. Якщо через 3 дні не настає клінічне покращення, слід переглянути терапію.

Дані щодо ефективності ципрофлоксацину в лікуванні постопераційних інтраабдомінальних інфекцій обмежені.

Кардіальні порушення

Ципрофлоксацин асоціюється з подовженням інтервалу QT на електрокардіограмі (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнти похилого віку можуть бути більш чутливими до впливу препарату на інтервал QT. Слід з обережністю застосовувати ципрофлоксацин із супутніми препаратами, які можуть викликати пролонгацію інтервалу QT (наприклад, антиаритмічні препарати класу Ia або III, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотики) та хворим з факторами ризику зазначених станів (наприклад, пролонгація QT).

Аневризму та дисекція аорти та регургітація/недостатність серцевого клапана серця

Епідеміологічні дослідження повідомляють про підвищений ризик аневризми та диссекції аорти, особливо у пацієнтів похилого віку, та регургітацію аортального та мітрального клапанів після застосування фторхінолонів. Повідомлялося про випадки аневризми та диссекції аорти, іноді ускладнених розривом (включаючи летальні випадки), та про регургітацію/недостатність будь-якого з клапанів серця у пацієнтів, які отримували фторхінолони (див. розділ «Побічні реакції»).

Отже, фторхінолони слід застосовувати тільки після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик та після розгляду інших терапевтичних варіантів лікування пацієнтів з позитивним сімейним анамнезом аневризми або вродженою пороком серцевих клапанів, або у пацієнтів з існуючим діагнозом аневризми та/або дисекцією аорти, або наявності інших факторів ризику чи сприятливих умов

• як і для аневризми та диссекції аорти, так і при регургітації/недостатності серцевого клапана (наприклад, порушення сполучної тканини, такі як синдром Марфана або синдром Елерса-Данлоса, синдром Тернера, хвороба Бехчета, гіпертонія, ревматоїдний артрит) або додатково
• при аневризмі та диссекції аорти (наприклад, судинні розлади, такі як артеріїт Такаясу або гігантоклітинний артеріїт, або відомий атеросклероз, або синдром Шегрена) або додатково
• при регургітації/нестачі серцевого клапана (наприклад, інфекційний ендокардит). Ризик аневризми та диссекції аорти та їх розрив може бути підвищений у пацієнтів, які одночасно одержують системні кортикостероїди.

З появою раптового болю в животі, грудях чи спині пацієнтам слід негайно звернутися до лікаря у відділення невідкладної допомоги.

Пацієнтам слід рекомендувати негайно звертатися за медичною допомогою при гострій задишці, новому нападі серцебиття або розвитку набряку живота або нижніх кінцівок.

Діти та підлітки

Аналіз наявних даних щодо безпеки застосування ципрофлоксацину дітям, більшість з яких страждали на муковісцидоз, не надав жодних доказів пошкодження хрящової тканини або суглобів, асоційованого з лікуванням. Застосування ципрофлоксацину за іншими показаннями, крім лікування легеневих ускладнень, викликаних Pseudomonas aeruginosa у дітей з муковісцидозом (віком 5-17 років), лікування ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів та пієлонефриту, викликаних E.coli (1) контакту. Клінічний досвід застосування ципрофлоксацину для дітей за іншими показаннями обмежений.

Застосування ципрофлоксацину дітям та підліткам слід проводити згідно з чинними офіційними рекомендаціями. Лікування із застосуванням ципрофлоксацину повинен проводити тільки лікар з досвідом ведення дітей та підлітків, хворих на кістозний фіброз та/або тяжкі інфекції.

Підвищена чутливість до препарату

У деяких випадках гіперчутливість та алергічні реакції можуть спостерігатися після першого застосування ципрофлоксацину, про що слід негайно повідомити лікаря.

У поодиноких випадках анафілактичні/анафілактоїдні реакції можуть прогресувати до стану шоку, що загрожує життю пацієнта. У деяких випадках вони спостерігаються після першого застосування ципрофлоксацину. У цих випадках прийом ципрофлоксацину необхідно призупинити та негайно провести медикаментозне лікування (лікування анафілактичного шоку).

Шлунково-кишковий тракт

У разі виникнення протягом або після лікування тяжкої та стійкої діареї про це слід повідомити лікаря, оскільки цей симптом може маскувати тяжке шлунково-кишкове захворювання (наприклад, псевдомембранозний коліт, що може загрожувати життю з можливим летальним кінцем), яке потребує негайного лікування. У таких випадках прийом ципрофлоксацину слід припинити та розпочати застосування відповідної терапії (наприклад, ванкоміцин перорально 4×250 мг на добу). Лікарські засоби, що пригнічують перистальтику, протипоказані.

Відомо про випадки антибіотико-асоційованої діареї, викликаної Clostridium Difficile, яка може змінюватись відповідно до тяжкості легкої діареї до летального коліту, при використанні практично всіх антибактеріальних препаратів, у тому числі і при використанні ципрофлоксацину. Лікування антибактеріальними препаратами призводить до зміни нормальної флори товстого кишечника, що, своєю чергою, призводить до надмірного зростання Clostridium Difficile.

Clostridium Difficile продукує токсини А та В, що сприяють розвитку антибіотико-асоційованої діареї. Clostridium Difficile продукує велику кількість токсину, призводить до підвищення захворюваності та летальності через можливу стійкість збудника до антимікробної терапії та необхідності проведення коллектомії. Необхідно пам'ятати про можливість виникнення антибіотико-асоційованої діареї, викликаної Clostridium Difficile, у всіх пацієнтів з діареєю після застосування антибіотиків. Необхідний ретельний збір медикаментозного анамнезу, оскільки можливий розвиток антибіотико-асоційованої діареї, викликаної Clostridium Difficile протягом двох місяців після введення антибактеріальних препаратів. Якщо діагноз антибіотико-асоційованої діареї, викликаної Clostridium Difficile, розглядається або вже підтверджений, використання антибіотиків, які не діють на Clostridium Difficile, можливо, необхідно буде припинити. Залежно від клінічних даних, необхідно проводити корекцію водно-електролітного балансу, розглянути необхідність додаткового введення білкових препаратів, застосувати антибактеріальні препарати, до яких чутлива Clostridium Difficile. Також може виникнути потреба хірургічного втручання.

При застосуванні ципрофлоксацину повідомлялося про випадки розвитку некрозу печінки та печінкової недостатності із загрозою для життя пацієнта. У разі появи будь-яких ознак та симптомів захворювання печінки (таких як анорексія, жовтяниця, темна сеча, свербіж чи напруженість передньої черевної стінки) лікування слід припинити. Також може визначатися тимчасове збільшення рівня трансаміназ, лужної фосфатизи, розвиток холестатичної жовтяниці, особливо у пацієнтів з попереднім пошкодженням печінки.

М'язово-скелетна система. Загалом ципрофлоксацин не можна застосовувати пацієнтам із захворюваннями сухожиль і порушеннями, пов'язаними із застосуванням хінолінів в анамнезі. Незважаючи на це, в окремих випадках після мікробіологічного дослідження збудника та оцінки співвідношення користь/ризик цим пацієнтам може бути призначений ципрофлоксацин для лікування окремих важких інфекційних процесів, а саме – у разі неефективності стандартної терапії або бактеріальної резистентності, коли результати мікробіологічних досліджень виправдовують застосування ципрофлоксацину.

При застосуванні ципрофлоксацину може виникнути тендиніт або розрив сухожилля (особливо Ахіллова сухожилля), іноді двосторонній, у перші 48 годин лікування. Ризик тендинопатії може бути підвищений у пацієнтів похилого віку або у пацієнтів, які одночасно приймають кортикостероїди (див. «Побічні реакції»). У разі виникнення будь-яких ознак тендиніту (наприклад, хворобливий набряк, запалення) застосування ципрофлоксацину слід припинити. Ураженої кінцівки слід забезпечити спокій.

Нервова система

Хворі на епілепсію та пацієнти, які мають в анамнезі порушення функції центральної нервової системи (наприклад, зниження судомного порогу, судоми в анамнезі, зменшення інтенсивності церебрального кровообігу, зміни в структурі головного мозку або інсульт), можуть приймати ципрофлоксацин, тільки якщо очікувана користь переважає ризик, такі хворі відносяться до групи ризику через можливі побічні реакції з боку центральної нервової системи.

У деяких випадках побічні реакції з боку ЦНС спостерігаються після першого застосування ципрофлоксацину. У поодиноких випадках депресія або психоз можуть прогресувати до стану, що загрожує життю пацієнта. У таких випадках прийом ципрофлоксацину слід припинити та негайно повідомити лікаря.

Периферична невропатія

У пацієнтів, які приймали хінолони, включаючи ципрофлоксацин, спостерігалися випадки сенсорної або сенсомоторної полінейропатії, що призводить до парестезії, гіпестезії, дизестезії або слабкості. Пацієнтам, які приймають ципрофлоксацин, рекомендується повідомити лікаря про розвиток таких симптомів невропатії, як біль, печіння, поколювання, оніміння або слабкість, перш ніж продовжувати лікування, для запобігання розвитку незворотних станів (див. розділ «Побічні реакції»).

Шкіра та підшкірна клітковина

Було доведено, що ципрофлоксацин спричиняє реакцію фоточутливості, тому пацієнти, які приймають ципрофлоксацин, повинні уникати інтенсивного сонячного світла або ультрафіолетового опромінення. При виникненні реакцій фоточутливості (подібних до сонячних опіків) терапію ципрофлоксацином слід припинити.

Цитохром р450

Відомо, що ціпрофлоксацин є інгібітором помірної дії ферментів 1А2 цитохрому Р450. Слід бути обережними при одночасному застосуванні ципрофлоксацину та препаратів, що метаболізуються аналогічним ферментним шляхом (таких як теофілін, метилксантин, кофеїн, дулоксетин, клозапін). Збільшення концентрації цих препаратів у сироватці крові пов'язане з пригніченням їхнього метаболічного кліренсу ципрофлоксацином, що може викликати специфічні побічні ефекти.

Зміна рівня глюкози у крові

Як і при застосуванні всіх хінолонів, повідомлялося про випадки змін з боку рівня глюкози в крові, серед яких були випадки гіпоглікемії, так і випадки гіперглікемії, що спостерігалися, як правило, у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримували супутню терапію пероральним цукрознижувальним препаратом (наприклад, глибенкламідом ) або інсуліном. Повідомлялося про випадки гіпоглікемічної коми. У пацієнтів із цукровим діабетом рекомендується ретельно контролювати рівень глюкози цукру в крові (див. «Побічні реакції»).

Вплив на результати лабораторних аналізів

Ципрофлоксацин in vitro може впливати на результати посіву Mycobacterium spp. шляхом пригнічення зростання культури мікобактерій, що може призвести до помилково-негативних результатів аналізу посіву від пацієнтів, які приймають ципрофлоксацин.
Ципрофлоксацин не слід застосовувати як монотерапію для лікування важких інфекцій, викликаних грампозитивними або анаеробними бактеріями.

Діарея мандрівника

При виборі ципрофлоксацину слід зважити на інформацію про резистентність до ципрофлоксацину відповідних мікроорганізмів у країнах, які відвідали пацієнт.

Інфекції кісток та суглобів

Ципрофлоксацин слід застосовувати у поєднанні з іншими антимікробними засобами, залежно від результатів мікробіологічного дослідження.

Легенева форма сибірки

Застосування людям ґрунтується на даних визначення чутливості in vitro, дослідів на тваринах разом з обмеженими даними, отриманими у людей. Лікар повинен діяти відповідно до національних та/або міжнародних протоколів лікування сибірки.

Ципрофлоксацин застосовувати з обережністю пацієнтам із міастенією гравіс.
Одночасне призначення ципрофлоксацину та метотрексату не рекомендується.
Бронхо-легеневі інфекції при кістозному фіброзі. Клінічні випробування включали дітей та підлітків 5-17 років. Більш обмежений досвід існує у лікуванні дітей віком від 1 до 5 років.

Ускладнені інфекції сечового тракту та пієлонефрит.

Слід розглянути можливість лікування інфекцій сечового тракту із застосуванням ципрофлоксацину, коли інше лікування неможливе. Лікування має ґрунтуватися на результатах мікробіологічного дослідження.

Тендиніт та розрив сухожиль

Тендиніт та розрив сухожилля (не обмежуючись ахіловим сухожиллям), іноді двосторонній, можуть виникати вже протягом 48 годин після початку лікування хінолонами та фторхінолонами і навіть протягом декількох місяців після припинення лікування. Ризик розвитку тендиніту та розриву сухожилля збільшується у пацієнтів похилого віку, пацієнтів з порушеннями функції нирок, пацієнтів з трансплантацією цілісних органів та пацієнтів, які одночасно лікувалися кортикостероїдами. Таким чином, слід уникати одночасного застосування кортикостероїдів.

При перших ознаках тендиніту (наприклад, болючий набряк, запалення) лікування препаратом слід припинити, а також розглянути альтернативне лікування. Пошкоджену(і) кінцівку(и) слід лікувати належним чином (наприклад, іммобілізація). Кортикостероїди слід застосовувати при виникненні ознак тендинопатії.

Нирки та сечовивідна система

Повідомлялося про кристалурію, пов'язану із застосуванням ципрофлоксацину. Пацієнти, які приймають ципрофлоксацин, одержують достатню кількість рідини. Слід уникати надмірної лужності сечі.

Резистентність

Під час або після курсу лікування ципрофлоксацином резистентні бактерії можуть бути виділені з або без клінічно визначеної суперінфекції. Може існувати певний ризик виділення ципрофлоксацин-резистентних бактерій під час тривалих курсів лікування та при лікуванні внутрішньолікарняних інфекцій та/або інфекцій, спричинених видами Staphylococcus та Pseudomonas.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Ципрофлоксацин не можна застосовувати вагітним і жінкам, що годують груддю, враховуючи відсутність досвіду його застосування цієї категорії пацієнтів.
Зважаючи на дані випробування на тваринах, не можна повністю виключати ймовірність пошкодження суглобових хрящів у новонароджених, тоді як можливість тератогенних ефектів (мальформацій) не підтверджена.

Період годування груддю

Ципрофлоксацин проникає у грудне молоко. Через потенційний ризик пошкодження суглобових хрящів у новонароджених ципрофлоксацин не слід застосовувати під час годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами

Навіть коли препарат приймати точно за вказівками лікаря, може впливати на швидкість реакції, що може перешкоджати керуванню автомобілем або роботі з іншими механізмами. Це особливо при застосуванні препарату паралельно з алкоголем.

Спосіб застосування та дози Ципрофлоксацин

Дозу визначати відповідно до показань, тяжкості та місця інфекції, чутливості організму (організмів) збудника (збудників) до ципрофлоксацину, ниркової функції пацієнта, а у дітей та підлітків – згідно з масою тіла.

Тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання, особливостей клінічної картини та типу збудника.

Лікування інфекцій, викликаних певними бактеріями (наприклад Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter або Staphylococci), може вимагати застосування більш високих доз ципрофлоксацину та одночасного призначення інших необхідних антибактеріальних препаратів.

Лікування деяких інфекцій (наприклад, запальних захворювань органів малого тазу, інтраабдомінальних інфекцій, інфекцій у пацієнтів з нейтропенією, інфекцій кісток та суглобів) може вимагати одночасного призначення інших необхідних антибактеріальних препаратів залежно від виду виявлених патогенів.

Дорослі

Показання		Добова доза, мг	Загальна тривалість лікування (може включати первісне парентеральне застосування ципрофлоксацину)
Інфекції нижніх дихальних шляхів, спричинені грамнегативними бактеріями.	Негоспітальна пневмонія	Від 500 мг двічі на добу до 750 мг двічі на добу	7 -14 днів
Інфекції верхніх дихальних шляхів	Загострення хронічного синуситу, особливо якщо він спричинений грамнегативними бактеріями	Від 500 мг двічі на добу до 750 мг двічі на добу	7 -14 днів
Інфекції середнього вуха	Хронічний гнійний отит середнього вуха	Від 500 мг двічі на добу до 750 мг двічі на добу	7 -14 днів
Інфекції сечового тракту	Неускладнений гострий цистит	Від 250 мг двічі на добу до 500 мг двічі на добу	3 дні
		Жінкам перед менопаузою можна застосовувати одноразову дозу 500 мг.
	Ускладнені інфекції сечового тракту	500 мг двічі на добу	7 днів
	Гострий пієлонефрит	Від 500 мг двічі на добу до 750 мг двічі на добу	Не менше 10 днів, при деяких особливих клінічних випадках (таких як абсцеси) лікування можна продовжити до 21 дня
	Бактеріальний простатит	Від 500 мг двічі на добу до 750 мг двічі на добу	Від 2 до 4 тижнів (гострий) та від 4 до 6 тижнів (хронічний)
Інфекції статевих органів	Гонококовий уретрит та цервіцит	Одноразова доза 500 мг	1 день (одноразова доза)
	Орхоепідідіміт, зокрема викликаний Neisseria gonorrhoeae	Від 500 мг двічі на добу до 750 мг двічі на добу	Щонайменше 14 днів
	Запальні захворювання органів малого тазу, зокрема, спричинені Neisseria gonorrhoeae	Від 500 мг двічі на добу до 750 мг двічі на добу	Щонайменше 14 днів
Інфекції шлунково-кишкового тракту та інтраабдомінальні інфекції	Діарея, викликана бактеріальними патогенами, зокрема Shigella spp., крім Shigella dysenteriae, тип 1, та важка діарея мандрівника, як емпіричне лікування	500 мг двічі на добу	1 день
	Діарея, викликана Shigella dysenteriae, тип 1	500 мг двічі на добу	5 днів
	Діарея, спричинена Vibrio cholerae	500 мг двічі на добу	3 дні
	Тифоїдна лихоманка	500 мг двічі на добу	7 днів
	Інтраабдомінальні інфекції, спричинені грамнегативними бактеріями	500 мг двічі на добу до 750 мг двічі на добу	Від 5 до 14 днів
Інфекції шкіри та м'яких тканин, спричинені грамнегативними бактеріями.		Від 500 мг двічі на добу до 750 мг двічі на добу	Від 7 до 14 днів
Інфекції кісток та суглобів		Від 500 мг двічі на добу до 750 мг двічі на добу	Максимально 3 місяці
Гарячка у пацієнтів з нейтропенією, спричинена бактеріальною інфекцією. Ципрофлоксацин необхідно застосовувати одночасно з відповідними антибактеріальними препаратами згідно з офіційними рекомендаціями		Від 500 мг двічі на добу до 750 мг двічі на добу	Терапію слід продовжувати протягом усього періоду нейтропенії.
Профілактика після контакту та радикальне лікування легеневої форми сибірки у осіб, які можуть отримувати лікування пероральним шляхом, якщо це клінічно необхідно. Застосування препарату слід починати якнайшвидше після підозрюваного або підтвердженого контакту.		500 мг двічі на добу	60 днів з дня підтвердженого контакту з Bacillus anthracis

Діти та підлітки

Показання	Добова доза, мг	Тривалість лікування (може включати первісне парентеральне застосування ципрофлоксацину)
Бронхолегеневі інфекції, викликані Pseudomonas aeruginosa , у пацієнтів з кістозним фіброзом.	20 мг/кг маси тіла двічі на добу при максимальній дозі 750 мг	Від 10 до 14 днів
Ускладнені інфекції сечового тракту та гострий пієлонефрит.	Від 10 мг/кг маси тіла двічі на день до 20 мг/кг маси тіла двічі на день при максимальній дозі 750 мг	Від 10 до 21 днів
Профілактика після контакту та лікування легеневої форми сибірки у пацієнтів, які можуть отримувати лікування пероральним шляхом, якщо це клінічно необхідно. Застосування препарату слід починати якнайшвидше після підозрюваного або підтвердженого контакту.	10-15 мг/кг маси тіла двічі на день; максимальна разова доза 500 мг	60 діб з дня підтвердженого контакту з Bacillus anthracis

Пацієнти похилого віку

Пацієнти похилого віку повинні отримувати дозу, вибрану відповідно до тяжкості інфекції та кліренсу креатиніну пацієнта.

Ниркова та печінкова недостатність

Рекомендовані початкові та підтримуючі дози пацієнтам із порушеною нирковою функцією:

Кліренс креатиніну [мл/хв/1,73 м 2 ]	Креатинін сироватки крові [мкмоль/л]	Оральна доза [мг]
> 60	< 124	розділ звичайне дозування
30 ‑60	124-168	250 ‑500 мг кожні 12 годин
< 30	>169	250 ‑500 мг кожні 24 години
Пацієнти на гемодіалізі	>169	250 ‑500 мг кожні 24 години (після діалізу)
Пацієнти на перитонеальному діалізі	>169	250 ‑500 мг кожні 24 години

У пацієнтів з печінковою недостатністю немає потреби у зміні дозування ципрофлоксацину.

Досліджень щодо дозування ципрофлоксацину для дітей з порушеною нирковою та/або печінковою функціями не проводилося.

Спосіб застосування

Таблетки слід ковтати не розжовуючи та запивати рідиною. Їх можна приймати незалежно від їжі. При прийомі натще діюча речовина всмоктується швидше. Таблетки ципрофлоксацину не можна приймати разом з молочними продуктами (наприклад, молоком, йогуртом) або фруктовими соками з додаванням мінералів (наприклад, з апельсиновим соком, збагаченим кальцієм) (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій).

У тяжких випадках або якщо пацієнт не здатний приймати таблетки (зокрема, при ентеральному харчуванні) рекомендується розпочинати терапію з внутрішньовенного шляху введення ципрофлоксацину, допоки не буде можливим перехід на пероральний прийом.

Діти

Ципрофлоксацин можна застосовувати дітям як препарат другої та третьої лінії для лікування ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів та пієлонефриту, викликаних Escherichia coli, а також для лікування легеневих ускладнень, викликаних Pseudomonas aeruginosa у дітей з муковісцидозом.

Лікування ципрофлоксацином можна призначати лише після ретельної оцінки співвідношення «ризик-користування» через ймовірність розвитку побічних ефектів з боку суглобів та/або прилеглих тканин.

Клінічний досвід застосування ципрофлоксацину для дітей за іншими показаннями обмежений.

Передозування

Внаслідок передозування при пероральному застосуванні в деяких випадках відзначалася оборотна токсична дія на паренхіму нирок. Тому у разі передозування, крім проведення звичайних заходів (промивання шлунка, застосування блювотних засобів, введення великої кількості рідини, створення кислої реакції сечі), рекомендується також стежити за функцією нирок та приймати антациди, що містять магній та кальцій, що знижують абсорбцію ципрофлоксацину. За допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу виводиться лише невелика кількість ципрофлоксацину (<10%).

Повідомлялося, що передозування в дозі 12 г призводило до симптомів помірної токсичності. Гостра передозування в дозі 16 гприводила до розвитку ГНН.
Симптоми передозування включали запаморочення, тремор, головний біль, втому, судоми, галюцинації, сплутаність свідомості, абдомінальний дискомфорт, ниркову та печінкову недостатність, а також кристалурію та гематурію.

Побічні реакції Ципрофлоксацину

Інфекції та інвазії: грибкові суперінфекції (шкірний кандидоз; оральний кандидоз, шлунково-кишковий, вагінальний), антибіотико-асоційований коліт (дуже рідко – з можливою летальністю).

З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: еозинофілія, лейкопенія, анемія, нейтропенія, лейкоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитемія, гемолітична анемія, агранулоцитоз, панцитопенія (небезпечна для життя), пригнічення кісткового мозку (збільшення).

З боку імунної системи: алергічні реакції, алергічний/ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції, анафілактичний шок (небезпечний для життя), реакції, подібні до сироваткової хвороби.

Психічні порушення*: психомоторна збудливість/тривожність, сплутаність свідомості та дезорієнтація, патологічні сновидіння, депресія, галюцинації, психотичні реакції, порушення поведінки, суїцидальні думки, спроба самогубства, маніакальна реакція, фобія, деперсоналізація.

З боку нервової системи: головний біль, мігрень, запаморочення, сонливість, розлади сну, безсоння, летаргія, внутрішньочерепна гіпертензія, слабкість, порушення координації, порушення нюху або смаку, парестезії, дизестезії, гіпестезії, гіперестезія, тремор, судоми.

З боку органів слуху: порушення слуху, дзвін у вухах, втрата слуху.

З боку органів зору: порушення зору, порушення сприйняття кольору, зниження гостроти зору, двоїння в очах, біль в очах, ністагм.

З боку серця**: тахікардія, подовження інтервалу QT, шлуночкова аритмія, піруетна тахікардія (ці реакції спостерігалися переважно у пацієнтів з додатковими факторами ризику пролонгації інтервалу QT (див. розділ «Особливості застосування»), тріпотіння передсердь, стенокардія, інфаркт , зупинка серця.

З боку судин**: вазодилатація, гіпотензія, синкопальний стан, гіпертензія, васкуліт, геморагічний діатез, тромбоз судин головного мозку, флебіт.

З боку органів дихання, торакальні та медіастинальні розлади: диспное (включаючи астматичні стани), носова кровотеча, кровохаркання, бронхоспазм, набряк легень або гортані, гикавка, легенева емболія.

З боку шлунково-кишкового тракту: диспепсичні розлади, метеоризм, анорексія, дисфагія, нудота, блювання, діарея, біль у ділянці шлунка та кишечника, панкреатит, болючість слизової порожнини рота, перфорація кишечника, шлунково-кишкові.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівнів трансаміназ та білірубіну, порушення функції печінки, жовтяниця, гепатит (неінфекційний), некроз печінки (дуже рідко – прогресуючий до печінкової недостатності, що загрожує життю).

З боку шкіри та підшкірної клітковини: висипання, кропив'янка, свербіж, реакції фотосенсибілізації, поява неспецифічних бульбашок, петехії, еритема, мультиформна еритема, вузликова еритема, синдром Стівенса-Джонсона (з потенційною загрозою життю), потенційний загрозою життю пустульоз, ексфоліативний дерматит; медикаментозна висипка з еозинофілією та системними симптомами.

З боку скелетно-м'язової системи та системи сполучної тканини*: артралгії, міалгії, артрит, підвищення м'язового тонусу та судоми м'язів, м'язова слабкість, тендиніт, розриви сухожиль (переважно Ахіллів), загострення симптомів міастенії, м скелетний біль ( поперековій ділянці, у грудній клітці).

З боку нирок та сечовивідних шляхів: порушення сечовипускання, порушення функції нирок, ниркова недостатність, поліурія, гематурія, циліндрурія, кристалурія, тубулоінтерстиціальний нефрит, уретральна кровотеча.

З боку ендокринної системи: синдром порушення секреції антидіуретичного гормону, випадки гіпоглікемічної коми.

Загальні стани: неспецифічний больовий синдром, нездужання, лихоманка, набряки, підвищена пітливість (гіпергідроз), гіперпігментація, порушення ходи, загострення подагри, вагініт, біль у грудних залозах.

Лабораторні показники: підвищення рівня: лужної фосфатази крові, амілази, ліпази, тригліцеридів, гаммаглутамілтрансферази крові, сечової кислоти; гіперглікемія, гіпоглікемія, гіперкаліємія, відхилення від норми рівня протромбіну, збільшення міжнародного нормалізованого відношення (МНО) у пацієнтів, які приймають антагоністи вітаміну К, ацидоз, зміни протромбінового часу.

* У дуже рідкісних випадках у пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони, незалежно від наявних факторів ризику повідомляли про тривалі (протягом місяців або років), інвалідизують та потенційно незворотні серйозні побічні реакції, які впливають на різні, а іноді на кілька відразу, системи організму . та органи почуттів (у тому числі реакції, такі як тендиніт, розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, порушення ходи, невропатії, пов'язані з парестезією, депресія, втома, порушення пам'яті, порушення сну, порушення слуху, зору, смаку та запаху) .

** У пацієнтів, які отримували фторхінолони, повідомлялося про випадки аневризми та диссекції аорти, іноді ускладнених розривом (включаючи летальні випадки), та регургітацію/недостатність будь-якого з клапанів серця (див. розділ «Особливості застосування»).

Наступні небажані побічні явища мають підвищену частоту виникнення у підгрупах пацієнтів, яким застосовують препарат внутрішньовенно або послідовно (після внутрішньовенного ведення – пероральний спосіб застосування): блювання, транзиторне збільшення активності трансаміназ, висипання; тромбоцитопенія, тромбоцитемія, сплутаність свідомості та дезорієнтація, галюцинації, парестезії та дизестезії, судоми, запаморочення, візуальні порушення, втрата слуху, тахікардія, вазодилатація, артеріальна гіпотензія, транзиторна печінкова, транзитор; панцитопенія, пригнічення кісткового мозку, анафілактичний шок, психотичні реакції, мігрень, порушення нюху, порушення слуху, васкуліт, панкреатит, некроз печінки, петехії, розрив сухожиль.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці за температури вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

Таблетки, вкриті оболонкою, 250 мг.

По 10 таблеток у блістері; по 1 блістеру в пачці з картону;

по 10 таблеток у блістері; по 90 блістерів у коробці з картону.

Пігулки, вкриті оболонкою, 500 мг.

По 10 таблеток у блістері; по 1 блістеру в пачці з картону;

по 2 таблетки у блістері; по 70 блістерів у коробці з картону;

по 10 таблеток у блістері; по 70 блістерів у коробці з картону.

Категорія відпуску з аптеки

За рецептом.