Цефепім 1 г порошок для розчину для ін'єкцій №1

Цефепім (Cefepime) інструкція по застосуванню

Склад

діюча речовина: cefepime;

• 1 флакон містить цефепіму (у вигляді цефепіму гідрохлориду) 1,0 г;

допоміжна речовина: L-аргінін.

Лікарська форма

Порошок для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок білого до світло-жовтого кольору.

Фармакотерапевтична група

Протимікробні засоби для системного застосування. β-лактамні антибіотики. Цефалоспорини четвертого покоління. Код АТХ J01D Е01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Цефепім інгібує синтез ферментів стінки бактеріальної клітини та має широкий спектр дії щодо різних грампозитивних та грамнегативних бактерій. Цефепім високостійкий до гідролізу більшістю β-лактамаз, має малу спорідненість щодо β-лактамаз, що кодуються хромосомними генами, і швидко проникає у грамнегативні бактеріальні клітини.

Діапазон антибактеріальної активності.

До цефепіму чутливі такі види мікроорганізмів:

• грампозитивні аероби : Staphylococcus methicillin resistant, Streptococcus, Streptococcus pneumonia;
• грамнегативні аероби: Acinetobacter baumannii, Branhamella catarrhalis, Citrobacter freundii, Citrobacter koseri, Enterobacter, Escherichia coli, Haemophilus influenza, Klebsiella, Morganella morganii, Neisseria, Proteus mirabilis, Proteus;
• анаероби: Clostridium perfringens, Fusobacterium, Peptostreptococcus, Prevotella.
• До цефепіму помірно чутливі (in vitro) такі види мікроорганізмів:
• Pseudomonas aeruginosa (грамнегативні аероби).

До цефепіму резистентні такі види мікроорганізмів:

• грампозитивні аероби: Enterococci Listeria, Staphylococcus, methicillin resistant*;
• грамнегативні аероби: Burkholderia cepaciа, Stenotrophomonas maltophilia;
• анаероби: Bacteroides fragilis, Clostridium difficile.

* Частота резистентності до метициліну становить приблизно 30-50% всіх стафілококів і в більшості випадків характерна для стаціонарів.

Фармакокінетика

Фармакокінетика цефепіму лінійна в діапазоні доз 250 мг – 2 г (внутрішньовенно) та 500 мг – 2 г (внутрішньом'язово) та незмінна протягом усього періоду терапії.

Після внутрішньом'язового введення абсорбція відбувається швидко та повністю.

Розподіл. Середні концентрації цефепіму в плазмі після одноразової 30-хвилинної внутрішньовенної інфузії 250 мг, 500 мг, 1 г, 2 г або після одноразового внутрішньом'язового введення 500 мг, 1 г, 2 г у чоловіків наведені в таблиці 1.

Концентрації цефепіму в плазмі крові (мкг/мл) при внутрішньовенному (в/в) та внутрішньом'язовому (в/м) введенні.

Таблиця 1

Розподіл цефепіму у тканинах не змінюється в діапазоні доз 250-2000 мг.

Середній обсяг розподілу у рівноважному стані – 18 літрів. Середній період напіввиведення – 2 години. Акумуляція препарату не спостерігалася у пацієнтів, які приймали препарат у дозі 2 г внутрішньовенно кожні 8 годин протягом 9 днів. Зв'язування з білками крові нижче 19% і не залежить від концентрації цефепіму у плазмі крові. Період напіввиведення більш тривалий у пацієнтів із нирковою недостатністю.

Метаболізм. Цефепім не метаболізується. Приблизно 7% прийнятої дози перетворюється на N-метилпіролідин, який швидко перетворюється на оксид N-метилпіролідину і виводиться із сечею.

Висновок. Середній загальний кліренс становить 120 мл/хв. Середній нирковий кліренс цефепіму становить 110 мл/хв, його елімінація відбувається переважно шляхом клубочкової фільтрації. 85% введеної дози виводиться у незміненому вигляді із сечею. Після введення 500 мг цефепіму його концентрація у плазмі крові нижча за рівень кількісного визначення через 12 годин, у сечі – через 16 годин. Середня концентрація у сечі через 12-16 годин після введення становить 17,8 мкг/мл. Після введення 1 г або 2 г цефепіму середня концентрація у сечі в часовому проміжку 12-24 год становить 26,5 та 28,8 мкг/мл відповідно. Через 24 години концентрація цефепіму в плазмі крові нижча за рівень кількісного визначення.

У пацієнтів з порушеннями функції печінки після одноразового введення 1 г цефепіму його фармакокінетика не змінювалася. Тому немає потреби змінювати режим дозування.

Розподіл цефепіму у пацієнтів похилого віку вивчався лише у пацієнтів із нормальною функцією нирок. При лікуванні цієї групи пацієнтів не потрібно змінювати режим дозування.

Фармакокінетика цефепіму у дітей віком від 2 місяців не відрізняється від фармакокінетики у дорослих.

У пацієнтів із порушеннями функції нирок різного ступеня значно збільшується період напіввиведення препарату. Спостерігається лінійна кореляція між загальним кліренсом та кліренсом креатиніну у пацієнтів із порушенням функції нирок. Період напіввиведення цефепіму у пацієнтів, які перебувають на діалізі, становить 13-17 годин.

Клінічні властивості

Показання

Інфекції, збудники яких чутливі до цефепіму.

Дорослі:

• септицемія;
• інтраабдомінальні інфекції, у тому числі перитоніт та інфекції жовчовивідних шляхів;
• інфекції шкіри та підшкірної клітковини;
• гінекологічні інфекції;
• інфекції дихальних шляхів, зокрема пневмонія, бронхіт;
• профілактика післяопераційних ускладнень в інтраабдомінальній хірургії;
• емпірична терапія хворих на нейтропенічну лихоманку.

Діти:

• пневмонія;
• інфекції сечовивідних шляхів, у тому числі пієлонефрит;
• інфекції шкіри та підшкірної клітковини;
• септицемія;
• емпірична терапія хворих на нейтропенічну лихоманку;
• бактеріальний менінгіт.

Протипоказання Цефепіму

Підвищена чутливість до антибіотиків групи цефалоспоринів або L-аргініну, пеніцилінів або інших β-лактамних антибіотиків.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та іншими видами взаємодій.

Можливі випадки підвищення активності пероральних антикоагулянтів у пацієнтів, які отримують цефалоспорини.

При застосуванні високих доз аміноглікозидів одночасно з препаратом Цефепім слід уважно стежити за функцією нирок через потенційну нефротоксичність та ототоксичність аміноглікозидних антибіотиків. Нефротоксичність спостерігалася після одночасного застосування інших цефалоспоринів з діуретиками, такими як фуросемід.

Цефепім сумісний з наступними розчинниками: вода для ін'єкцій, 0,9% розчин натрію хлориду для ін'єкцій (з або без 5% розчину глюкози), 5 і 10% розчини глюкози для ін'єкцій, 1/6М розчин натрію лактату для ін'єкцій, розчин (З або без 5% розчину глюкози), розчин лідокаїну гідрохлориду.

Як і у випадках з іншими цефалоспоринами, відновлений розчин може набути жовто-бурштинового кольору, але це не означає втрату активності.
Щоб уникнути можливої лікарської взаємодії з іншими препаратами, 5% розчин препарату (як і більшість інших β-лактамних антибіотиків) не вводять одночасно з розчинами метронідазолу, ванкоміцину, гентаміцину, тобраміцину сульфату та нетилміцину сульфату. При одночасному призначенні Цефепіму із зазначеними препаратами кожен антибіотик вводять окремо.

Особливості застосування препарату

У разі виникнення алергічних реакцій слід припинити введення препарату.
Серйозні реакції підвищеної чутливості негайного типу можуть вимагати застосування адреналіну та інших форм інтенсивної терапії.
Перед початком лікування цефепімом слід ретельно зібрати анамнез з метою визначення наявності у пацієнта реакції гіперчутливості до цефепіму або до будь-якого іншого препарату групи цефалоспоринів, пеніцилінів або β-лактамних антибіотиків.

Антибіотики слід призначати з обережністю всім хворим із будь-якими формами алергії, особливо лікарськими засобами. Якщо є сумніви, потрібна присутність лікаря при першому введенні для вживання негайних заходів у разі виникнення анафілактичної реакції.

При застосуванні багатьох антибіотиків широкого спектра дії повідомляли про випадки псевдомембранозного коліту. Тому важливо враховувати можливість розвитку цієї патології у разі виникнення діареї під час лікування препаратом. Легкі форми коліту можуть проходити після прийому препарату, помірні або тяжкі стани можуть вимагати спеціального лікування.

Виникнення діареї може свідчити про наявність псевдомембранозного коліту, діагностика якого ґрунтується на даних колоноскопії. Це вимагає негайного припинення лікування та початку відповідної специфічної терапії.

Оскільки функція нирок з віком знижується, дозу похилого віку пацієнтам слід підбирати залежно від стану функції нирок у кожного конкретного хворого.

Пацієнтам з нормальною функцією нирок коригування дозування не потрібне. Доцільно стежити за функцією нирок при одночасному застосуванні цефепіму з потенційно нефротоксичними антибіотиками (особливо аміноглікозидами) та сильними діуретиками.

Цефалоспорини схильні абсорбуватися на поверхні еритроцитів та вступати в реакцію з антитілами, спрямованими проти препаратів, результатом чого є позитивний тест Кумбса. У пацієнтів, які приймали цефепім 2 рази на добу, описано позитивний тест Кумбса за відсутності ознак гемолізу.

У пацієнтів з високим ризиком розвитку тяжких інфекцій (наприклад, у пацієнтів, які мали в анамнезі трансплантацію кісткового мозку при зниженій його активності, що відбувається на тлі злоякісної гемолітичної патології з тяжкою прогресуючою нейтропенією), монотерапія може бути недостатньою, тому показана комплексна антимікробна.

При проведенні аналізу сечі на глюкозурію можливий хибнопозитивний результат. Тому визначення глюкози в сечі в період лікування препаратом Цефепім слід проводити глюкозооксидазними методами.

Як і з іншими антибіотиками, застосування Цефепіму може призводити до колонізації нечутливою мікрофлорою. У разі розвитку суперінфекції під час лікування необхідно вжити відповідних заходів.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Клінічних даних щодо застосування цефепіму жінкам у період вагітності недостатньо. Цефепім вагітним можна призначати тільки тоді, коли очікувана користь матері перевищує потенційний ризик для плода.

Період годування груддю

У малих концентраціях цефепім проникає у грудне молоко. Тому при призначенні цефепіму годування груддю необхідно припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами

Вплив на здатність керувати автомобілем та використовувати механізми не вивчався, проте при застосуванні препарату слід враховувати можливість побічних реакцій з боку нервової системи.

Спосіб застосування та дози Цефепім

Перед застосуванням препарату слід зробити шкірну пробу на переносимість.

Звичайне дозування для дорослих становить 1 г, препарат вводять внутрішньовенно або внутрішньом'язово з інтервалом о 12 годині. Звичайна тривалість лікування – 7-10 днів; при тяжких інфекціях можливе більш тривале лікування.

Дозування та шлях введення варіюють залежно від чутливості мікроорганізмів-збудників, ступеня тяжкості інфекції, а також функціонального стану нирок хворого. Рекомендації щодо дозування Цефепіму для дорослих наведено в таблиці 2.

Таблиця 2

Для профілактики розвитку інфекцій під час проведення хірургічних втручань.

За 60 хвилин до початку хірургічної операції дорослим вводять 2 г препарату внутрішньовенно протягом 30 хвилин. Після закінчення додатково вводять 500 мг метронідазолу внутрішньовенно. Розчини метронідазолу не слід вводити одночасно з препаратом Цефепім. Систему інфузії перед запровадженням метронідазолу необхідно промити.

Під час тривалих (понад 12 годин) хірургічних операцій через 12 годин після першої дози рекомендується повторне введення рівної дози Цефепіму з подальшим введенням метронідазолу.

Порушення функції нирок. Цефепім виводиться нирками шляхом клубочкової фільтрації, тому хворим на порушення функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) дозу Цефепіму необхідно відкоригувати.

Рекомендовані дози цефепіму для дорослих

Таблиця 3

* У день проведення діалізу ін'єкцію необхідно виконувати після сеансу діалізу.

Якщо відома лише концентрація креатиніну у сироватці крові, то кліренс креатиніну можна визначати за формулою нижче.

Чоловіки

                                                                     маса тіла (кг) х (140 – вік)
кліренс креатиніну (мл/хв) = ------------------------------ ------------ ---------.
                                                                     72 х креатинін сироватки (мг/дл)

Жінки:

кліренс креатиніну (мл/хв) = значення за наведеною вище формулою х 0,85.
При гемодіалізі через 3 години з організму виділяється приблизно 68% дози препарату. Після кожного сеансу діалізу необхідно вводити повторну дозу, що дорівнює початковій дозі. При безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі препарат можна застосовувати у початкових нормальних рекомендованих дозах 500 мг, 1 г або 2 г, залежно від тяжкості інфекції з інтервалом 48 годин.

Діти віком від 1 до 2 місяців. Цефепім призначають лише за життєвими показаннями з розрахунку 30 мг/кг маси тіла кожні 12 чи 8 годин залежно від тяжкості інфекції. Стан дітей з масою тіла до 40 кг, які отримують лікування Цефепімом, необхідно постійно контролювати.

Діти віком від 2 місяців

Максимальна доза не повинна перевищувати рекомендовану дозу для дорослих. Звичайна рекомендована доза для дітей з масою тіла до 40 кг при ускладнених або неускладнених інфекціях сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит), неускладнених інфекцій шкіри, пневмонії, а також у разі емпіричного лікування фебрильною. нейтропенії становить 50 мг/кг кожні 12 годин (хворим на фебрильну) нейтропенію і бактеріальний менінгіт – кожні 8 годин. Звичайна тривалість лікування становить 7-10 днів, тяжкі інфекції можуть вимагати більш тривалого лікування. Дітям з масою тіла 40 кг та більше цефепіму призначають у дозах, передбачених для дорослих.

Дітям із порушенням функції нирок рекомендується зменшення дози або збільшення інтервалу між введеннями.

Розрахунок показників кліренсу креатиніну у дітей:

                                                                                 0,55 х зростання (см)
кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м 2 ) = ---------------------------- -------- ------
                                                                                 сироватковий креатинін (мг/дл)

або
                                                                                    0,52 х зростання (см)
кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м 2 ) = --------------------------- --------- ------ - 3,6
                                                                                    сироватковий креатинін (мг / дл)

Препарат цефепіму можна вводити шляхом глибокої внутрішньом'язової ін'єкції (0,5 г і 1 г), повільної ін'єкції або інфузії (від 3-5 хвилин до 30 хвилин).

Внутрішньовенне введення

Цефепім розчиняють у воді для ін'єкцій або будь-якому іншому сумісному розчиннику в концентраціях, зазначених у таблиці 4. Розчини для внутрішньовенного введення можна вводити безпосередньо у вену шляхом повільної (3-5 хвилин) ін'єкції через систему для внутрішньовенних вливань. або безпосередньо у сумісний інфузійний розчин (час інфузії – 30 хвилин).

При внутрішньовенному способі введення цефепіму сумісний з наступними розчинниками: вода для ін'єкцій, 0,9% розчин натрію хлориду для ін'єкцій (з або без 5% розчину глюкози), 5 і 10% розчини глюкози для ін'єкцій, 1/6М розчин лактату розчин Рінгера лактату (з або без 5% розчину глюкози).

Внутрішньом'язове введення

Цефепім можна розчиняти у воді для ін'єкцій, 0,9% розчині хлориду натрію для ін'єкцій, 5% розчині глюкози для ін'єкцій, бактеріостатичній воді для ін'єкцій з парабеном або бензиловим спиртом, 0,5% або 1%. розчині лідокаїну гідрохлориду у концентраціях, зазначених у таблиці 4.

При застосуванні лідокаїну як розчинник слід перед введенням зробити шкірну пробу на його переносимість.

Таблиця 4

Парентерально-лікарські засоби, приготовані розчини препарату перед введенням необхідно перевіряти на відсутність механічних включень.
Для ідентифікації мікроорганізму-збудника (збудників) та визначення чутливості до цефепіму необхідно провести відповідні мікробіологічні дослідження. Однак Цефепім можна застосовувати у формі монотерапії ще до ідентифікації мікроорганізму-збудника, оскільки він має широкий спектр антибактеріальної дії щодо грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів. У хворих з ризиком змішаної аеробно-анаеробної (включаючи Bacteroides fragilis) інфекції до ідентифікації збудника можна розпочинати лікування препаратом Цефепім у комбінації з препаратом, що впливає на анаероби.

Діти

Препарат застосовують дітям віком від 1 місяця.

Передозування

Симптоми. У випадках суттєвого перевищення доз, що рекомендуються, особливо у хворих з порушеннями функції нирок, посилюються побічні дії. Симптоми передозування включають енцефалопатію, що супроводжується галюцинаціями, порушенням свідомості, ступором, комою, міоклонією, епілептоформними нападами, нейром'язовим збудженням.

Лікування. Необхідно припинити введення препарату, провести симптоматичну терапію. Застосування гемодіалізу прискорює видалення цефепіму з організму; Перитонеальний діаліз малоефективний. Тяжкі алергічні реакції негайного типу вимагають застосування адреналіну та інших форм інтенсивної терапії.

Побічні реакції Цефепіму

Цефепім зазвичай добре переноситься.

Алергічні реакції: висипання, свербіж, кропив'янка, еритема, анафілактичний шок, підвищення температури.

З боку шлунково-кишкового тракту: пронос, нудота, блювання, запор, біль у животі, диспепсія, стоматит, коліт (включаючи псевдомембранозний).

Серцево-судинна система: біль за грудиною, тахікардія.

З боку кровотворної системи: агранулоцитоз, гіпереозинофілія, нейтропенія, тромбопенія, пролонгація протромбінового часу та активованого часткового тромбопластинового часу, гіпотензія, вазодилатація, зниження концентрації фосфатів у сироватці крові.

З боку дихальної системи: кашель, біль у горлі, задишка.

З боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, безсоння, парестезія, неспокій, сплутаність свідомості, судоми; енцефалопатія, яка може виявлятися втратою свідомості, галюцинаціями, ступором, комою; міоклонію.

інфекції: кандидоз.

Реакції у місці введення: при внутрішньовенному вливанні – флебіт та запалення, при внутрішньом'язовому введенні – біль, запалення.

Відхилення даних лабораторних аналізів: збільшення рівня аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, лужної фосфатази, загального білірубіну, анемія, еозинофілія, збільшення протромбінового часу або парціального тромбопластичного часу та позитивний результат тесту Кумбса без гем сироватки та трамбоциту. Також спостерігалися транзиторна лейкопенія та нейтропенія.

Iнше: астенія, підвищена пітливість, вагініт, периферичні набряки, біль у спині.

Термін придатності

Цефепім, порошок для розчину для ін'єкцій по 1,0 г – 2 роки.

Вода для ін'єкцій, розчинник для парентерального застосування, 10 мл в ампулі – 4 роки.

Термін придатності кінцевого препарату визначається компонентом (порошок або розчинник), термін придатності якого закінчується раніше.

Умови зберігання

Зберігати в недоступному для дітей місці в оригінальній упаковці за температури не вище 25 °С.

Несумісність

Чи не змішуємо в одній ємності з іншими лікарськими засобами.

Використовувати розчинники, зазначені в розділі «Спосіб застосування та дози».

Упаковка

По 1 г порошку у флаконі; по 1 або 5 або 50 флаконів у пачці; або по 1 або 5 флаконів у блістері, 1 блістер у пачці; по 1 флаконі та 1 ампулі з розчинником (вода для ін'єкцій, по 10 мл в ампулі) у блістері, по 1 блістеру в пачці.

Категорія відпуску з аптеки

За рецептом.