Цефазолін 0,5 г порошок для розчину №10

Цефазолін (Cefazolin) інструкція по застосуванню

Склад

діюча речовина: сefazolin;

• 1 флакон містить цефазоліну стерильної натрієвої солі в перерахунку на цефазолін - 0,5 г або 1 г.

Лікарська форма

Порошок для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок білого або майже білого кольору, дуже гігроскопічний.

Фармакотерапевтична група

Протимікробні засоби для системного застосування, інші бета-лактамні антибіотики. Цефалоспорини першого покоління.

Код ATX J01D B04.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Цефазолін є напівсинтетичним антибіотиком групи цефалоспоринів І покоління для парентерального введення. Механізм антимікробної дії пов'язаний із пригніченням ферменту транспептидази, блокадою біосинтезу мукопептиду у клітинній стінці бактерії. Препарат має широкий спектр бактерицидної дії, ефективний щодо більшості грамнегативних та грампозитивних мікроорганізмів, у тому числі і тих, які продукують і не продукують пеніциліназ. Високоактивний до більшості грамнегативних мікроорганізмів: Escherichia coli, Proteus mirabilis, Salmonella spp., Shigella spp., Klebsiella spp. (у тому числі Klebsiella pneumoniae), Enterobacter spp., Haemophilus influenzae, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Treponema spp., Leptospira spp. Активний по відношенню до грампозитивних мікроорганізмів, зокрема Staphylococcus spp., Streptococcus spp. (у тому числі Streptococcus pneumoniae), Corynebacterium diphtheriaе, Bacillus anthracis. Більшість індолпозитивних штамів Proteus (Proteus vulgaris), а також Enterobacter cloacae, Morganella morganii, Providencia rettgeri, Serratia spp., Pseudomonas spp., Acinetobacter spp., а також анаеробні коки Peptoccus. резистентні до цефазоліну. Чи не діє на рикетсії, віруси, гриби, найпростіші.

Фармакокінетика

Цефазолін швидко всмоктується при внутрішньом'язовому введенні, пік концентрації в плазмі досягається через 60 хв після ін'єкції і становить 37-64 мкг/мл. При внутрішньовенному застосуванні максимальна концентрація препарату визначається відразу після введення та становить 185 мкг/мл. Бактерицидна концентрація у крові зберігається протягом 8–12 годин. Добре проникає у тканини та рідини організму та виявляється у терапевтичних концентраціях у слизових оболонках, мокротинні, кістковій тканині, спинномозковій рідині, проникає через плацентарний бар'єр та у дуже низьких концентраціях проникає у грудне молоко. 90% препарату зв'язується з білками плазми. З організму виводиться із сечею у незміненому вигляді (приблизно 90 %). Препарат у незначній кількості метаболізується у печінці та виводиться з жовчю. Період напіввиведення – приблизно 2 години після внутрішньом'язового введення, 1,8 години – після внутрішньовенного введення. При порушенні функції нирок період напіввиведення становить 3-42 години.

Клінічні характеристики

Показання

Інфекції, спричинені чутливими до цефазоліну мікроорганізмами:

• інфекції дихальних шляхів;
• інфекції сечостатевої системи;
• інфекції шкіри та м'яких тканин;
• інфекції кісток та суглобів;
• сепсис;
• ендокардит;
• інфекції жовчовивідних шляхів.

Профілактика хірургічних інфекцій.

Протипоказання Цефазоліну

Підвищена чутливість до антибіотиків цефалоспоринового ряду або до інших β-лактамних антибіотиків.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Антибіотики.

Антагоністичний ефект з антибіотиками, які мають бактеріостатичну дію (наприклад, тетрациклін, сульфаніламіди, еритроміцин, хлорамфенікол), спостерігається in vitro, тому слід враховувати можливість такої дії у разі поєднання цефазоліну з цими антибіотиками.

Як і інші антибіотики, цефазолін може знижувати терапевтичний ефект вакцини БЦЖ, вакцини проти тифу, тому така комбінація не рекомендується . Слід дотримуватись інтервалу не менше 24 годин між застосуванням останньої дози антибіотика та живої вакцини.

Пробенецид. При одночасному застосуванні пробенециду знижується нирковий кліренс цефазоліну, що сприяє його кумуляції, тривалому підвищенню концентрації препарату у сироватці крові.

Вітамін K. Деякі антибіотики, такі як цефамандол, цефазолін та цефотетан, можуть впливати на метаболізм вітаміну К, особливо у разі дефіциту вітаміну К. У таких ситуаціях може знадобитися додаткове введення вітаміну К.

Антикоагулянти. Цефалоспорини можуть дуже рідко призводити до порушень згортання крові. При одночасному застосуванні високих доз пероральних антикоагулянтів (наприклад, варфарину чи гепарину) слід контролювати параметри зсідання крові. Повідомлялося про велику кількість випадків посилення антикоагулянтних ефектів у пацієнтів, які отримували антибіотики. До факторів ризику можна віднести наявність інфекції або запалення, літній вік та поганий загальний стан здоров'я пацієнта. Найчастіше ці порушення виникають при застосуванні таких антибіотиків, як фторхінолони, макроліди, котримоксазол та деякі цефалоспорини.

Нефротоксичні препарати. Не можна виключати нефротоксичний ефект антибіотиків (наприклад, аміноглікозидів, колістину, поліміксину В), йодних контрастних речовин, органоплатинів, метотрексату у високих дозах, деяких противірусних препаратів (наприклад, ацикловіру, фоскарнету), пентамідину, цикл . Якщо ці лікарські засоби застосовують одночасно з цефазоліном, слід ретельно контролювати параметри функції нирок.

Етанол. Можливі дисульфірамоподібні реакції.

Пероральні контрацептиви. Цефазолін може знижувати ефективність пероральних контрацептивів. Тому під час лікування цефазоліном рекомендується застосовувати додаткові методи контрацепції.

Особливості застосування препарату

Підвищена чутливість.

Перед початком лікування переконайтеся, що у пацієнта в анамнезі немає реакцій гіперчутливості після прийому цефалоспоринів, пеніцилінів та інших препаратів. Пацієнтам, схильним до алергічних реакцій, цефазолін слід вводити з обережністю. Існує можливість перехресних алергічних реакцій між пеніцилінами та цефалоспоринами. Як і при застосуванні інших бета-лактамних антибактеріальних засобів, повідомлялося про важкі реакції гіперчутливості, в окремих випадках з летальним кінцем. У разі виражених реакцій гіперчутливості застосування цефазоліну слід негайно припинити та призначити відповідне лікування. До початку терапії слід встановити, чи має пацієнт в анамнезі тяжкі реакції гіперчутливості до цефазоліну, інших цефалоспоринів або інших бета-лактамних антибіотиків. Слід бути обережними при призначенні цефазоліну пацієнтам, у яких раніше спостерігалися реакції гіперчутливості до інших бета-лактамних антибіотиків.

Псевдомембранозний коліт, пов'язаний із застосуванням антибіотиків.

Якщо пацієнт має тяжку або постійну діарею, слід враховувати можливість виникнення псевдомембранозного коліту, пов'язаного із застосуванням антибіотиків. Ступінь прояву псевдомембранозного коліту може коливатися від легкого до загрозливого життя, тому важливо розглядати цей діагноз у всіх пацієнтів, у яких під час або після застосування цефазоліну виникла діарея. У разі виникнення тяжкої діареї або діареї з домішкою крові лікування цефазоліном необхідно припинити та провести відповідну терапію.

Прийом засобів, що інгібують перистальтику, протипоказаний. У разі відсутності необхідного лікування може розвинутись токсичний мегаколон, перитоніт, шок.

Порушення функції нирок.

Для пацієнтів з нирковою недостатністю дози та/або інтервал між застосуванням лікарського засобу можуть бути скориговані залежно від рівня порушення функції нирок. При призначенні цефазоліну пацієнтам з порушеннями функції нирок добову дозу слід зменшити або збільшити інтервал між прийомами лікарського засобу, щоб уникнути токсичної дії.

У разі ниркової недостатності зі швидкістю клубочкової фільтрації до 55 мл/хв слід враховувати можливість кумуляції цефазоліну. Хоча цефазолін рідко викликає порушення функції нирок, рекомендується оцінювати функцію нирок, особливо у тяжкохворих пацієнтів, які отримують максимальні терапевтичні дози, та у пацієнтів, які також приймають інші нефротоксичні лікарські засоби, такі як аміноглікозиди або сильнодіючі діуретики (наприклад, фуросемід). Застосування високих доз цефазоліну пацієнтам із нирковою недостатністю пов'язане з ризиком судом.

Інтратекальне застосування

Лікарський засіб не призначений для інтратекального введення. Після інтратекального введення цефазоліну повідомлялося про серйозну токсичність для центральної нервової системи (включаючи судоми).

Бактеріальна стійкість та суперінфекція.

Тривале застосування цефазоліну може спричинити зростання стійких бактерій. Тому слід ретельно стежити за станом пацієнта щодо виникнення суперінфекції. Якщо розвивається суперінфекція, слід призначити відповідне лікування.

Порушення згортання крові.

Порушення зсідання крові можуть виникати в окремих випадках при лікуванні цефазоліном. Більший ризик цих порушень у пацієнтів із дефіцитом вітаміну К або за наявності інших факторів, що призводять до порушень згортання (парентеральне харчування, дефіцит харчування, порушення функції печінки та нирок, тромбоцитопенія). Порушення зсідання крові також можуть бути пов'язані з супутніми захворюваннями (наприклад, гемофілією, виразкою шлунка або дванадцятипалої кишки), що викликають або посилюють кровотечу. У пацієнтів із вищезазначеними захворюваннями слід контролювати згортання крові. Якщо показники зсідання крові погіршуються, слід призначити вітамін К (10 мг на тиждень).

Результати лабораторних досліджень

Результати лабораторних досліджень для виявлення глюкози в сечі, проведені за допомогою розчину Бенедикта або Фелінгу, можуть бути помилково позитивними у пацієнтів, які отримують цефазолін. Цефазолін не впливає на результати ферментативних тестів, які використовуються для вимірювання глюкози у сечі. Результати прямих і непрямих тестів Кумбса також можуть бути хибнопозитивними, наприклад у новонароджених, матері яких отримували цефалоспорини.

Кожен флакон 0,5 г/1 г містить 24,13 мг/48,27 мг натрію відповідно. Це слід враховувати, якщо пацієнт дотримується дієти з контрольованим вмістом натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Дослідження на тваринах не показали жодного впливу цефазоліну на фертильність.

Вагітність. Дослідження на тваринах не показали прямої чи опосередкованої репродуктивної токсичності.

Через відсутність досвіду застосування цефазоліну при вагітності та через те, що цефазолін перетинає плацентарний бар'єр, особливо у першому триместрі вагітності, не слід призначати цефазолін у період вагітності.

Грудне годування. Цефазолін виділяється у малій кількості з грудним молоком, тому побічних ефектів у дитини не очікується. Якщо у дитини розвивається діарея або грибкова інфекція Candida, годування груддю слід припинити або припинити лікування цефазоліном.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами. Цефазолін не впливає на здатність керувати автомобілем чи іншими механізмами. Однак деякі побічні ефекти (див. розділ «Побічні реакції») можуть впливати на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози Цефазолін

Цефазолін вводити внутрішньом'язово та внутрішньовенно (краплинно та струминно). Цефазолін не можна вводити інтратекально.

Дозування. Середня добова доза цефазоліну для дорослих зазвичай становить 1–4 г, максимальна добова доза — 6 г. Разова доза при інфекціях, спричинених грампозитивними мікроорганізмами, становить 0,25–0,5 г кожні 8 годин. При інфекціях дихальних шляхів середньої тяжкості, спричинених пневмококами, та інфекціях сечостатевої системи препарат призначати по 1 г кожні 12 годин. При пневмококовій пневмонії - 0,5 г кожні 12 годин. При захворюваннях, спричинених чутливими грамнегативними мікроорганізмами, препарат призначати по 0,5–1,0 г кожні 6–8 годин. При тяжких інфекційних захворюваннях (сепсис, ендокардит, перитоніт, деструктивна пневмонія, гострий гематогенний остеомієліт, ускладнені урологічні інфекції) призначати по 1–1,5 г з інтервалом між введеннями 6–8 годин.

Для профілактики післяопераційних інфекційних ускладнень у дорослих рекомендується вводити цефазолін внутрішньом'язово або внутрішньовенно:

• у дозі 1 г за 0,5-1 годину до початку хірургічного втручання;
• при тривалих операціях (2 години і більше) додатково 0,5-1 г в процесі операції;
• після операції - у дозі 0,5-1 г кожні 6-8 годин протягом перших 24 годин.

У деяких випадках (наприклад, операції на відкритому серці, протезування суглобів) профілактичне застосування цефазоліну може тривати 3-5 днів після операції.

Дітям віком від 1 місяця. Призначати препарат у дозі 25–50 мг/кг на добу, розділеній на 3–4 введення, при тяжких інфекціях вводити 90–100 мг/кг на добу (максимальна доза). Середня тривалість лікування – 7–10 днів.

Для дорослих пацієнтів із порушенням функції нирок режим дозування встановлюватимуть залежно від кліренсу креатиніну. Після ударної дози, яка відповідає тяжкості інфекції, можуть бути використані рекомендації, наведені нижче. При кліренсі креатиніну:

• 55 мл/хв і більше – корекція дози не потрібна;
• 35-54 мл/хв - разова доза не змінюється, але інтервал між введеннями повинен становити не менше 8 годин;
• 11–34 мл/хв – разову стандартну дозу слід зменшити у 2 рази, інтервал між введеннями становить 12 годин;
• менше 10 мл/хв — слід призначати 1/4 терапевтичної дози кожні 18–24 години.

Пацієнти похилого віку: дозування як у дорослих (за умови нормальної функції нирок).

У разі порушення функції нирок у дітей. Спочатку вводиться звичайна разова доза, потім наступні дози коригувати з урахуванням ниркової недостатності. Дітям із помірним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну 40-70 мл/хв) призначати 60% добової дози препарату 2 рази на добу кожні 12 годин; при кліренсі креатиніну 20-40 мл/хв - 25% добової дози 2 рази на добу кожні 12 годин; при значному порушенні функції нирок (кліренс креатиніну 5-20 мл/хв) - 10% середньої добової дози кожні 24 години. Всі дози, що рекомендуються, призначати після початкової ударної дози. Тривалість лікування становить 7–10 днів.

Спосіб введення.

Цефазолін - стерильний порошок для приготування розчину для ін'єкцій, тому його слід відновити перед введенням. Лікарський засіб Цефазолін легко розчиняється в наступних розчинниках: вода для ін'єкцій, 0,5% розчин лідокаїну, 0,9% розчин хлориду натрію та розчин Рінгера.

Рекомендується застосовувати свіжоприготовлені розчини. Після розведення вищезгаданими розчинниками утворюється прозорий розчин від блідо-жовтого до жовтого кольору.

Приготування розчинів для ін'єкцій та інфузій.

Для внутрішньом'язової ін'єкції. Розчинити 1 г Цефазоліну в 4 мл одного з наступних сумісних розчинників, ретельно струшуючи до повного розчинення:

• вода для ін'єкцій;
• 0,9% розчин хлориду натрію;
• 0,5% розчин лідокаїну.

Вводити глибоко у верхній зовнішній квадрант великого сідничного м'яза.

Для внутрішньовенного струминного введення.

Розвести Цефазолін в одному з наступних сумісних розчинників:

• вода для ін'єкцій;
• 0,9% розчин хлориду натрію.

Розчин лідокаїну не слід вводити внутрішньовенно.

На 1 г цефазоліну застосовують 4 мл сумісного розчинника. Цефазолін слід вводити повільно протягом 3-5 хвилин. Розчин вводити шляхом внутрішньовенної ін'єкції безпосередньо у вену або систему інфузій, коли вводиться сумісний інфузійний розчин.

При необхідності введення 2 г Цефазоліну рекомендовано внутрішньовенне введення приблизно 30-60 хвилин.

Для внутрішньовенного краплинного введення.

Цефазолін слід попередньо розчинити в одному із спільних розчинників для внутрішньовенної ін'єкції.

Подальші розведення слід проводити в одному з наступних сумісних розчинників:

• 0,9% розчин хлориду натрію;
• розчин Рінгера;
• вода для ін'єкцій.

Розведення препарату для внутрішньовенної інфузії:

Додайте об'єм розчинника, що рекомендується, і ретельно струсіть до повного розчинення вмісту флакона.

Для внутрішньовенних інфузій застосовують лише свіжоприготовлені розчини. Розчин слід оглянути перед використанням. Використовувати слід лише прозорі розчини, без частинок.

Розчин призначений для одноразового використання. Невикористаний розчин слід утилізувати.

Діти

Цефазолін не слід застосовувати недоношеним дітям або новонародженим дітям до 1 місяця, оскільки поки що недостатньо даних про застосування препарату у цих вікових групах.

Передозування

Симптоми: запаморочення, парестезії та головний біль. Можливий розвиток алергічних реакцій у пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю. Можливі нейротоксичні явища, при цьому відзначається підвищена судомна готовність, генералізовані судоми, блювання та тахікардія. Можливі такі відхилення лабораторних показників, як підвищення рівня креатиніну, азоту сечовини крові, печінкових ферментів та білірубіну, позитивний тест Кумбса, тромбоцитоз/тромбоцитопенія, еозинофілія, лейкопенія та збільшення протромбінового часу.

Лікування: припинити застосування препарату, у разі потреби – провести протисудомну, десенсибілізуючу терапію. У разі тяжкого передозування рекомендується підтримуюча терапія та моніторинг гематологічної, ниркової, печінкової функцій та системи зсідання крові до стабілізації стану пацієнта. Препарат виводиться із організму шляхом гемодіалізу; Перітонеальний діаліз менш ефективний.

Побічні реакції Цефазоліну

Частота побічних реакцій визначається так: дуже часті (≥ 1/10), часті (≥ 1/100 до <1/10), нечасті (≥ 1/1000 до <1/100), поодинокі (≥ 1/10 000 до < 1/1000), дуже рідкісні (<1/10000).

Інфекції та інвазії

Нечасті: мікози ротової порожнини.

Поодинокі: мікози геніталій, вагініт. Тривале застосування цефазоліну може призвести до надмірного зростання нечутливих мікроорганізмів. Катар.

З боку системи крові та лімфатичної системи

Спостерігалися зміни у кількості клітин крові, такі як лейкопенія, гранулоцитопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, лейкоцитоз, гранулоцитоз, моноцитоз, лімфоцитопенія, базофілія та еозинофілія. Ці зміни поодинокі та оборотні.

Дуже рідкісні: порушення коагуляції, кровотечі.

З боку імунної системи

Нечасті: лихоманка.

Дуже рідкісні: анафілактичний шок (набряк гортані зі звуженням дихальних шляхів, швидке серцебиття, задишка, низький кров'яний тиск, набряклий язик, анальний свербіж, генітальний свербіж, набряк обличчя).

Порушення метаболізму та харчування

Поодинокі: гіперглікемія, гіпоглікемія.

Розлади нервової системи

Нечасті: судоми.

Поодинокі: запаморочення.

Судинні розлади

Нечасті: тромбофлебіти.

З боку дихальної системи

Поодинокі: плевральний випіт, задишка або дихальний дистрес, кашель.

З боку шлунково-кишкового тракту

Часті: нудота, блювання, діарея.

Поодинокі: анорексія.

Дуже рідкісні: псевдомембранозний коліт (якщо діарея виникає при антибіотикотерапії, слід негайно розпочати відповідне лікування).

Порушення функції печінки та жовчовивідних шляхів

Поодинокі: минуще збільшення рівнів аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ), лужної фосфатази, гамма-глутамілтрансферази, білірубіну та/або лактатдегідрогенази, перехідний гепатит і транзиторна холестатична жел.

З боку шкіри та підшкірної клітковини

Часті: висипання.

Нечасті: еритема, мультиформна еритема, кропив'янка, ангіоневротичний набряк.

Поодинокі: токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса - Джонсона.

Порушення функції нирок та сечовипускання

Поодинокі: нефротоксичність, інтерстиціальний нефрит, нефропатія, протеїнурія, тимчасове підвищення азоту сечовини в крові, як правило, у пацієнтів, які отримували інші потенційно нефротоксичні лікарські засоби.

Розлади репродуктивної системи

Дуже рідкісні: свербіж вульви та піхви.

Загальні порушення та зміни у місці введення

Часті: біль у місці ін'єкції, іноді із ущільненням.

Поодинокі: нездужання, втома, біль у грудях. Якщо під час лікування цефазоліном виникає сильна діарея, слід звернутися до лікаря, оскільки діарея може бути симптомом серйозного стану (псевдомембранозний коліт), який потребує термінового лікування. Пацієнти не повинні мати змоги займатися самолікуванням для зменшення перистальтики кишківника.

Тривалий прийом цефалоспоринів може спричинити надмірне зростання нечутливих бактерій, особливо Enterobacter, Citrobacter, Pseudomonas, Enterococcus, Candida. Це може призвести до суперінфекції чи потенційної колонізації стійкими бактеріями чи дріжджами.

Дослідження

Збільшення рівнів АСТ, АЛТ, сечовини крові та лужної фосфатази без клінічних ознак ураження нирок або печінки. Дані досліджень на тваринах показали потенційну нефротоксичність цефазоліну. Хоча цей ефект не був продемонстрований у людей, слід пам'ятати про можливість цього ефекту, особливо у пацієнтів, які приймають високі дози протягом тривалого періоду. У поодиноких випадках повідомлялося про інтерстиціальний нефрит і нефропатію. Пацієнти, у яких розвинулися ці стани, отримували й іншу супутню терапію. Вплив цефазоліну на розвиток інтерстиціального нефриту та інших нефропатий не встановлений.

Повідомлялося про такі побічні ефекти: зниження рівня гемоглобіну та/або гематокриту, анемія, агранулоцитоз, апластична анемія, панцитопенія та гемолітична анемія.

Під час лікування цефалоспоринами були зареєстровані такі побічні ефекти: нав'язливі сновидіння, запаморочення, гіперактивність, нервозність чи тривожність, безсоння, сонливість, слабкість, припливи, помутніння зору, сплутаність свідомості та підвищення епілептогенної активності мозку.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

В оригінальній упаковці за температури не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність

Розчин цефазоліну небажано змішувати з іншими лікарськими засобами в одному шприці або в одній інфузійній системі, особливо з антибіотиками. Для приготування розчинів препарату використовувати розчинники, зазначені у розділі «Спосіб застосування та дози».

Упаковка

0,5 г або 1 г у флаконах; 10 флаконів з порошком в контурній комірковій упаковці, по 1 контурній комірковій упаковці в пачці.

Категорія відпуску з аптеки

За рецептом.