Цебопім 1 г порошок для розчину №1

Цебопім (Cebopim) інструкція по застосуванню

Склад

діюча речовина:

• цефепім у вигляді цефепіму дигідрохлориду моногідрату (стерильного у перерахунку на 100% безводний цефепім) – 500 мг, 1 г, 2 г;

допоміжна речовина: L-аргінін.

Лікарська форма

Порошок для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок від білого до світло-жовтого кольору.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Інші бета-лактамні антибіотики. Цефалоспорини IV покоління. Код ATХ J01D E01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Цефепім діє шляхом пригнічення синтезу ферментів стінки бактерії. Препарат має широкий спектр дії щодо грампозитивних і грамнегативних бактерій, високо стійкий до гідролізу більшістю бета-лактамаз, має малу спорідненість щодо бета-лактамаз, що кодуються хромосомними генами, швидко проникає в грамнегативні бактеріальні клітини.

Цефепім активний щодо таких мікроорганізмів:

грампозитивні аероби:

Staphylococcus aureus (включаючи штами, які продукують бета-лактамазу); Staphylococcus epidermidis (включаючи штами, які продукують бета-лактамазу); інші штами стафілококів, включаючи S. hominis, S. saprophyticus; Streptococcus pyogenes (стрептококи групи А); Streptococcus agalactiae (стрептококи групи В); Streptococcus pneumoniae (включаючи штами із середньою стійкістю до пеніциліну – МПК від 0,1 до 1 мкг/мл); інші бета-гемолітичні стрептококи (групи C, G, F), S. bovis (група D), стрептококи групи Viridans.

Більшість штамів ентерококів, наприклад, Enterococcus faecalis, та стафілококи, резистентні до метициліну, резистентні до більшості цефалоспоринових антибіотиків, включаючи цефепім;

грамнегативні аероби:

Pseudomonas sрp., включаючи P. aeruginosa, P. putida, P. stutzeri; Escherichia coli, Klebsiella sрp., включаючи K. pneumoniae, K. oxytoca, K. ozaenae; Enterobacter sрp., включаючи E. cloacae, E. aerogenes, E. sakazakii; Proteus sрp., включаючи P. mirabilis, P. vulgaris; Acinetobacter calcoaceticus (subsp. anitratus, lwoffi); Aeromonas hydrophila; Capnocytophaga sрp.; Citrobacter sрp., включаючи C. diversus, C. freundii; Campylobacter jejuni; Gardnerella vaginalis; Haemophilus ducreyi; Haemophilus influenzae (включаючи штами, які продукують бета-лактамазу); Haemophilus parainfluenzae; Hafnia alvei; Legionella sрp.; Morganella morganii; Moraxella catarrhalis (Branhamella catarrhalis) (включаючи штами, що продукують бета-лактамазу); Neisseria gonorrhoeae (включаючи штами, які продукують бета-лактамазу); Neisseria meningitidis; Providencia sрp. (включаючи P. rettgeri,

P. stuartii); Salmonella sрp.; Serratia (включаючи S. marcescens, S. liquefaciens); Shigella sрp.; Yersinia enterocolitica.

Цефепім неактивний щодо деяких штамів Xanthаmonas maltophilia (Pseudomonas maltophilia);

анаероби:

Bacteroides sрp., включаючи B. melaninogenicus та інші мікроорганізми ротової порожнини, що відносяться до Bacteroides; Clostridium perfringens; Fusobacterium sрp.; Mobiluncus sрp.; Peptostreptococcus sрp.; Veillonella sрp. (цефепім неактивний щодо Bacteroides fragilis та Clostridium difficile).

Фармакокінетика

Період напіввиведення – близько 2 годин. У здорових людей кумуляції препарату в організмі не наголошувалося.

Метаболізується цефепім N-метилпіролідин, який швидко перетворюється на оксид

N-метилпіролідину. Загальний кліренс становить 120 мл/хв. Препарат переважно виділяється нирками (середній нирковий кліренс становить 110 мл/хв). У сечі виявляється приблизно 85 % введеної дози у вигляді незміненого цефепіму, 1 % N-метилпіролідину, близько 6,8 % оксиду N-метилпіролідину та близько 2,5 % епімеру цефепіму. Зв'язування цефепіму з білками плазми не залежить від концентрації препарату в сироватці крові і становить менше ніж 19%.

Цефепім добре розподіляється в організмі і досягає терапевтичної концентрації в сечі, жовчі, перитонеальній рідині, слизовому секреті бронхів, мокротинні, простаті, апендиксі та жовчному міхурі.

Концентрації цефепіму в плазмі крові у дорослих здорових чоловіків після одноразового внутрішньовенного/внутрішньом'язового введення наведені в таблиці нижче.

Середні концентрації цефепіму в плазмі (мкг/мл)

У пацієнтів із порушеннями функції нирок період напіввиведення цефепіму збільшується. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок, що перебувають на діалізі, період напіввиведення становить 13 годин для гемодіалізу та 19 годин – для перитонеального діалізу.

Фармакокінетика цефепіму при порушеній функції печінки або муковісцидозі не змінена. Для таких пацієнтів не потрібна корекція дози.

Діти

У дітей віком від 2 місяців до 11 років після одноразової внутрішньовенної ін'єкції загальний кліренс та обсяг розподілу у стаціонарному стані становлять 3,3 (± 1,0) мл/хв/кг та 0,3 (± 0,1) л/кг відповідно.

Близько 60,4 (± 30,4) % від введеної дози цефепіму виділяється у незміненому вигляді із сечею, нирковий кліренс дорівнює 2,0 (± 1,1) мл/хв/кг. Після внутрішньом'язового введення максимальна концентрація цефепіму в плазмі в рівноважному стані становить у середньому 68 мкг/мл через 0,75 години. Через 8 годин після внутрішньом'язового введення концентрація цефепіму у плазмі становить 6 мкг/мл. Абсолютна біодоступність після внутрішньом'язової ін'єкції цефепіму становить у середньому 82%. Вік та стать пацієнтів не впливають на кліренс препарату.

Концентрації препарату у спинномозковій рідині (СМР) та у плазмі крові у дітей, хворих на бактеріальний менінгіт

* Вік від 3,1 місяця до 12 років зі стандартним відхиленням у віці ± 3 роки.

Доза 50 мг/кг маси тіла при внутрішньовенному введенні протягом 5-20 хвилин кожні 8 годин. Концентрація в плазмі та СМР визначалася наприкінці введення на 2 або 3 день лікування препаратом.

Клінічні властивості.

Показання

Дорослі

Інфекції, спричинені чутливою до препарату мікрофлорою:

• дихальних шляхів, зокрема пневмонія, бронхіт;
• шкіри та підшкірної клітковини;
• інтраабдомінальні інфекції, у тому числі перитоніт та інфекції жовчовивідних шляхів;
• інфекції сечовивідних шляхів, у тому числі пієлонефрит;
• гінекологічні;
• септицемія.

Емпірична терапія хворих на нейтропенічну лихоманку.

Профілактика післяопераційних ускладнень в інтраабдомінальній хірургії.

Діти

• Пневмонія;
• інфекції сечовивідних шляхів, у тому числі пієлонефрит;
• інфекції шкіри та підшкірної клітковини;
• септицемія;
• емпірична терапія хворих на нейтропенічну лихоманку;
• бактеріальний менінгіт.

Протипоказання Цебопіму

• Гіперчутливість до цефепіму або L-аргініну;
• гіперчутливість до антибіотиків цефалоспоринового ряду, пеніцилінів або інших бета-лактамних антибіотиків.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Розчин цефепіму сумісний з наступними парентеральними розчинами: 0,9 % розчином натрію хлориду, 5 % або 10 % розчинами глюкози, 6 М розчином лактату натрію для ін'єкцій, розчином Рінгера лактату з 5 % розчином декстрози для ін'єкцій.

Враховуючи потенційну нефротоксичність та ототоксичність аміноглікозидних антибіотиків, високі дози цих препаратів застосовують одночасно з цефепімом під контролем функції нирок.

Застосування цефалоспоринів з діуретиками (наприклад, фуросемід) призводить до підвищення першої нефротоксичності.

Щоб уникнути можливої лікарської взаємодії з іншими препаратами, розчин цефепіму (як і більшість інших бета-лактамних антибіотиків) не вводять одночасно з розчинами метронідазолу, ванкоміцину, гентаміцину, тобраміцину сульфату та нетилміцину сульфату. У разі призначення препарату Цебопім із зазначеними препаратами вводять кожен антибіотик окремо.

Супутнє лікування бактеріостатичних антибіотиків може впливати на дію бета-лактамних антибіотиків.

Вплив результатів лабораторних тестів.

Застосування цефепіму може призвести до неправдивої реакції на глюкозу в сечі при використанні реактиву Бенедикту. Рекомендується використовувати тести на глюкозу, що ґрунтуються на ферментній реакції окислення глюкози.

Особливості застосування препарату

Гіперчутливість

Перед застосуванням препарату необхідно з'ясувати, чи відзначалися раніше у пацієнта реакції гіперчутливості негайного типу на цефепім, цефалоспорини, пеніциліни чи інші бета-лактамні антибіотики.

Цефепім слід застосовувати з обережністю пацієнтам з астмою або алергічним діатезом. Стан пацієнта необхідно ретельно контролювати під час першого введення. Якщо виникає алергічна реакція, лікування слід негайно припинити.

Антибіотики слід з обережністю призначати всім пацієнтам з будь-якими формами алергії, особливо на лікарські препарати. При появі алергічної реакції застосування препарату слід припинити. Серйозні реакції гіперчутливості негайного типу можуть потребувати застосування адреналіну та інших форм терапії. У пацієнтів з високим ризиком тяжких інфекцій (наприклад, у пацієнтів, які мали в анамнезі трансплантацію кісткового мозку при зниженій його активності, що виникає на тлі злоякісної гематологічної патології з тяжкою прогресуючою нейтропенією), монотерапія може бути недостатньою, тому показана комплексна антимікробна терапія.

Антибактеріальна активність цефепіму

Малоймовірно, що призначення цефепіму за відсутності доведеної або підозрюваної бактеріальної інфекції або його профілактичне застосування буде корисним, але це може збільшити ризик появи бактерій, несприйнятливих до цього препарату.

Тривале застосування цефепіму (як інших антибіотиків) може призводити до розвитку суперінфекції. Потрібно проводити повторну перевірку стану пацієнта. У разі розвитку суперінфекції необхідно розпочати адекватні заходи лікування.

Ниркова недостатність

Пацієнтам із порушенням функції нирок (з кліренсом креатиніну < 50 мл/хв) дозу препарату слід скоригувати, щоб компенсувати уповільнення швидкості ниркового виведення. Оскільки високі концентрації антибіотика в сироватці можуть мати місце при звичайних дозах у пацієнтів з нирковою недостатністю або іншими станами, які можуть погіршити функції нирок, при введенні цефепіму таким пацієнтам підтримуюча доза повинна бути знижена. При визначенні наступної дози препарату слід враховувати ступінь порушення функції нирок, тяжкість інфекції та сприйнятливості до мікроорганізмів, які спричинили інфекцію.

Під час постмаркетингового дослідження було зареєстровано такі серйозні побічні реакції: оборотна енцефалопатія (порушення свідомості, включаючи сплутаність, галюцинації, ступор та кома), міоклонус, судоми (в т.ч. епілептичний статус) та/або ниркова недостатність. Більшість випадків спостерігалися у пацієнтів з нирковою недостатністю, які отримували дози цефепіму, що перевищували рекомендовані.

У більшості випадків симптоми нефротоксичності були зворотні та зникали після відміни цефепіму та/або після гемодіалізу.

Clostridium difficile асоційована діарея

Повідомлялося про антибіотико-асоційовану діарею та антибіотико-асоційований коліт, включаючи псевдомембранозний коліт та діарею, пов'язану з Clostridium difficile, у зв'язку із застосуванням майже всіх антибіотиків, включаючи цефепім, що може варіювати від легкої діареї до коліту з летальним кінцем. Тому важливо враховувати цей діагноз у пацієнтів, які мають серйозну діарею під час або після застосування цефепіму. Якщо підозрюється або підтверджується антибіотико-асоційована діарея або антибіотико-асоційований коліт, слід припинити лікування антибактеріальними засобами, включаючи цефепім, та негайно розпочати адекватні терапевтичні заходи. Препарати, що пригнічують перистальтику, у цій ситуації протипоказані.

Пацієнти похилого віку

Відомо, що цефепім значною мірою виділяється нирками, і ризик токсичних реакцій на цей препарат може бути вищим у пацієнтів з нирковою недостатністю. Оскільки пацієнти похилого віку більш схильні до зниження функції нирок, слід обережно підходити до вибору дози, а функцію нирок слід контролювати.

Серологічне тестування

Цефалоспорини схильні абсорбуватися на поверхні еритроцитів та вступати в реакцію з антитілами, спрямованими проти препаратів, результатом чого є позитивний тест Кумбса. У пацієнтів, які приймали цефепім 2 рази на добу, описано позитивний тест Кумбса за відсутності ознак гемолізу.

При проведенні аналізу сечі на глюкозурію можливий хибно-позитивний результат. Тому визначення глюкози в сечі слід проводити глюкозооксидазними методами в період лікування препаратом.

Необхідно здійснювати контроль протромбінового часу.

При застосуванні лідокаїну як розчинник слід врахувати інформацію з безпеки лідокаїну.

Було доведено, що L-аргінін змінює метаболізм глюкози та одночасно збільшує рівень калію у сироватці крові при застосуванні доз, які у 33 рази перевищують максимальну рекомендовану дозу цефепіму. Ефекти при нижчих дозах на даний момент невідомі.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Дослідження на тваринах продемонстрували відсутність впливу на репродуктивну функцію та відсутність будь-якого шкідливого впливу на плід. Однак адекватних та добре контрольованих досліджень у вагітних жінок не проводилося, тому Цебопім у період вагітності можна призначати лише тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Цефепім проникає у грудне молоко в дуже невеликій кількості, тому під час лікування цебопімом годування груддю слід припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами.

Чи не вивчалася. У разі виникнення запаморочення, галюцинацій, сплутаності свідомості або інших побічних ефектів з боку нервової системи, які можуть впливати на швидкість реакції, слід утримуватись від керування автомобілем або іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози Цебопім

Перед застосуванням препарату слід зробити шкірну пробу на переносимість.

Дози та шлях введення можуть змінюватись в залежності від чутливості, локалізації та типу мікроорганізмів, ступеня тяжкості інфекції, а також віку та функціонального стану організму пацієнта. Зазвичай дорослим препарат слід вводити по 1 г внутрішньовенно/внутрішньом'язово через кожні 12 годин. Курс лікування становить 7-10 днів. Тяжкі інфекції можуть вимагати більш тривалого лікування.

Рекомендації щодо дозування препарату Цебопім для дорослих наведено у таблиці 1.

Таблиця 1

Пацієнтам старше 65 років із нормальною функцією нирок дози препарату не потребують корекції.

Профілактика можливого інфікування під час проведення хірургічних операцій. 2 г препарату внутрішньовенно вводити крапельно протягом 30 хвилин за 1 годину до початку хірургічної операції. Після введення додатково вводити 500 мг метронідазолу внутрішньовенно. Розчин метронідазолу не слід вводити одночасно з препаратом Цебопім. У разі одночасного застосування, кожен антибіотик вводити в окремих системах. При використанні однієї системи для двох препаратів – перед інфузією метронідазолу слід промити систему.

Під час тривалих (більше 12 годин) хірургічних операцій через 12 годин після першої дози рекомендується повторне введення такої самої дози препарату Цебопім з подальшим введенням метронідазолу.

Діти віком від 1 до 2 місяців. Застосовувати лише за життєвими показаннями. Вводити в дозі 30 мг/кг маси тіла кожні 12 чи 8 годин. Стан дітей з масою тіла до 40 кг, які отримують лікування з Цебопімом, потрібно постійно контролювати.

Діти віком від 2 місяців

Максимальна доза для дітей не повинна перевищувати рекомендовану дозу для дорослих. Для дітей з масою тіла до 40 кг рекомендована доза становить 50 мг/кг кожні 12 годин (пацієнтам з фебрильною нейтропенією та бактеріальним менінгітом – кожні 8 годин). Тривалість терапії становить 7-10 днів, тяжкі інфекції можуть вимагати тривалішого лікування.

Дітям з масою тіла 40 кг і більше Цебопім призначати, як і дорослим.

Порушення функції нирок. У пацієнтів з порушеною функцією нирок (кліренс креатиніну менше

30 мл/хв) необхідно коригувати режим введення препарату. При цьому початкова доза Цебопіму аналогічна дозі пацієнтів з незміненою функцією нирок. Рекомендовані підтримуючі дози Цебопіму наведені в таблиці 2.

Таблиця 2

При гемодіалізі за 3 години з організму видаляється приблизно 68% введеної дози препарату. Після кожного сеансу гемодіалізу необхідно вводити повторну дозу, аналогічну до початкової. При безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі препарат можна застосовувати у нормальних рекомендованих дозах залежно від тяжкості інфекції з інтервалом між введеннями разової дози 48 годин.

У разі порушення функції нирок у дітей рекомендується зниження дози або подовження інтервалу між введеннями, як зазначено в таблиці 2.

Введення препарату

Цебопім вводити внутрішньовенно або глибоко внутрішньом'язово у велику м'язову масу (наприклад, верхній зовнішній квадрант сідничного м'яза).

Внутрішньовенне введення. Даний шлях введення переважно застосовується пацієнтам з важкими інфекціями, що загрожують життю.

При внутрішньовенному способі введення цебопіму розчинити в 5 або 10 мл стерильної води для ін'єкцій, 5% розчині глюкози або 0,9% розчині натрію хлориду, як зазначено в таблиці 3. Готовий розчин вводити струминно повільно протягом 3-5 хвилин або крапельно через систему для внутрішньовенного введення.

Внутрішньом'язове введення. Цебопім розчинити в стерильній воді для ін'єкцій, 0,9 % розчині натрію хлориду, 5 % розчині глюкози для ін'єкцій, бактеріостатичній воді для ін'єкцій з парабеном або бензиловим спиртом, 0,5 % або 1 % розчині лідокаїну гідрохлориду .

При застосуванні лідокаїну як розчинник перед введенням слід зробити шкірну пробу на його переносимість.

Як і інші лікарські засоби, які застосовуються парентерально, готові розчини препарату перед введенням необхідно перевіряти на відсутність механічних включень.

Таблиця 3.

Діти

Препарат застосовувати дітям віком від 1 місяця.

При застосуванні лідокаїну як розчинник слід врахувати інформацію з безпеки лідокаїну.

Передозування

Симптоми: у разі значного перевищення рекомендованих доз, особливо у пацієнтів з порушеною нирковою функцією, посилюються прояви побічної дії. Симптоми передозування включають енцефалопатію, що супроводжується галюцинаціями, порушенням свідомості, ступором, комою, міоклонією, епілептоформними нападами, нейром'язовою збудливістю.

Лікування

Слід припинити запровадження препарату, провести симптоматичну терапію. Застосування гемодіалізу прискорює виведення цефепіму з організму; перитонеальний діаліз малоефективний. Тяжкі алергічні реакції негайного типу вимагають застосування адреналіну та інших форм інтенсивної терапії.

Побічні реакції Цебопіму

Побічні реакції спостерігаються рідко.

Імунна система: реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію, анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк.

Шкіра та підшкірна клітковина: шкірні висипання, свербіж, кропив'янка.

Травна система: нудота, блювання, кандидоз ротової порожнини, діарея, коліт, запор, біль у животі, диспепсія, зміна відчуття смаку.

Гепатобіліарна система: гепатит, холестатична жовтяниця.

Нервова система: запаморочення, біль голови, занепокоєння, безсоння, парестезії, сплутаність/втрата свідомості, судоми/епілептоформні напади, міоклонія, енцефалопатія, галюцинації, ступор, кома.

Загальні порушення та зміни в місці введення: підвищення температури тіла, пітливість, біль у грудях/спині, астенія, зміни в місці введення, включаючи запалення, флебіт, біль.

Інфекції: кандидоз, вагініт, генітальний свербіж, псевдомембранозний коліт, інші суперінфекції.

Дихальна система: порушення дихання, кашель, біль у горлі, задишка.

Серцево-судинна система: тахікардія, вазодилатація, біль у серці.

Сечовидільна система: ниркова недостатність.

Кров та лімфатична система: анемія, еозинофілія, транзиторна лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія.

Лабораторні показники: підвищення рівня аланінамінотрансферази, аспарататамінотрансферази, лужної фосфатази, загального білірубіну в плазмі крові, збільшення протромбінового часу або парціального тромболастинового часу (ПТТ) та позитивний результат тесту Кумбса без гемолізу, тимчасове збільшення азоту мочів на глюкозу у сечі.

Крім вищезгаданих побічних реакцій, можливі побічні реакції, характерні для антибіотиків групи цефалоспоринів: синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, токсична нефропатія, апластична анемія, гемолітична анемія, кровотечі, порушення функції.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

В оригінальній упаковці за температури не вище 30 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Готовий розчин препарату стабільний протягом 24 годин за кімнатної температури або 7 днів при зберіганні в холодильнику (2-8 °С). З мікробіологічної точки зору цей лікарський засіб слід застосовувати негайно. Якщо його не використовують негайно, то відповідальність за час та умови зберігання у процесі застосування покладається на споживача.

Несумісність

Щоб уникнути можливої лікарської взаємодії, Цебопім (як більшість інших бета-лактамних антибіотиків) не слід вводити в одному шприці з метронідазолом, ванкоміцином, гентаміцином, тобраміцину сульфатом і нетилміцину сульфатом. У разі призначення препарату Цебопім з переліченими вище препаратами слід вводити кожен антибіотик окремо.

Чи не змішувати в одній ємності з іншими препаратами. Застосовувати розчинники, перелічені у розділі «Спосіб застосування та дози».

Упаковка

Порошок для ін'єкцій по 500 мг у флаконі. По 1 флаконі в пачці;

Порошок для розчину для ін'єкцій по 1 г у флаконі. По 1 флаконі в пачці; по 1 флакону в комплекті з розчинником (вода для ін'єкцій) по 5 мл або 10 мл в ампулі в пачці з картонною перегородкою.

Порошок для розчину для ін'єкцій по 2 г у флаконі. По 1 флаконі в пачці.

Категорія відпуску з аптеки

За рецептом.