Салазопірин-EN 500 мг таблетки №100 Pfizer Inc. (США)

Салазопірин-EN (Salazopyrin EN-tabs) інструкція по застосуванню

Склад

Діюча речовина: sulfasalazine;

1 таблетка містить:

• сульфасалазину 500 мг, що відповідає 535 мг сульфасалазину з повідон.

Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний, целюлози ацетилфталат, пропіленгліколь, тальк, макрогол, віск карнаубський, гліцерин моностеарат, білий віск.

Лікарська форма

Пігулки покриті оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: жовто-жовтогарячого кольору еліптичні опуклі таблетки, вкриті кишково-розчинною оболонкою, марковані літерами «КРh» з одного боку та кодом препарату «102» - з іншого.

Фармакологічна група

Протизапальні засоби, що застосовуються при захворюваннях кишківника. Кислота аміносаліцилова та подібні засоби.

Код АТХ А07Е С01.

Фармакологічні властивості

Фармакологічні

Механізм дії сульфасалазину та його метаболітів, 5-аміносаліцилової кислоти та сульфапірину, все ще досліджується, але може бути пов'язаний з протизапальними та/або імуномодулюючими властивостями, які спостерігалися у тварин та в умовах in vitro, з його спорідненістю до сполучної тканини та/або з досягненням щодо високої концентрації у серозних рідинах, печінці та стінці кишечника, що було продемонстровано у радіоавтографічних дослідженнях на тваринах. Клінічні дослідження при виразковому коліті, що включали введення сульфасалазину, сульфапіридину та 5-аміносаліцилової кислоти ректально, показали, що основна терапевтична дія може бути обумовлена молекулою 5-аміносаліцилової кислоти. Відносний внесок початкового лікарського засобу та основних метаболітів при ревматоїдному артриті невідомий.

Фармакокінетика

Дослідження в умовах in vivo показали, що біодоступність сульфасалазину при пероральному застосуванні становить менше 15% початкового лікарського засобу. У кишечнику сульфасалазин метаболізується бактеріями кишечника з утворенням сульфапіридину та 5-аміносаліцилової кислоти. З цих двох речовин сульфапіридин відносно добре абсорбується в кишечнику та інтенсивніше метаболізується, тоді як 5-аміносаліцілова кислота абсорбується набагато гірше.

Абсорбція. Після прийому 1 г сульфасалазину 9 здоровими чоловіками абсорбувалося у вигляді початкового лікарського засобу менше 15% дози сульфасалазину.

Концентрації сульфасалазину у сироватці крові, які можна було визначити, виявлялися у здорових учасників протягом 90 хвилин після прийому препарату. Максимальні концентрації сульфасалазину спостерігаються в межах від 3 до 12:00 після його прийому із середньою піковою концентрацією (6 мкг/мл) через 6:00. Для порівняння, пікові рівні у плазмі крові сульфапіридину та 5-аміносаліцилової кислоти спостерігаються приблизно через 10 годин після застосування препарату. Цей довгий час досягнення пікової концентрації свідчить про проходження препарату через шлунково-кишковий тракт до нижніх відділів кишківника, де відбувається його метаболізм за участю бактерій. Сульфапіридин добре абсорбується з товстого кишківника з очікуваною біодоступністю 60%. Згідно з результатами того ж дослідження, 5-аміносаліциловая кислота абсорбується із шлунково-кишкового тракту набагато гірше, а її очікувана біодоступність становить 10-30%.

Розподіл. Після ін'єкції розрахований обсяг розподілу для сульфасалазину становив 7,5 ± 1,6 л. Сульфасалазин значною мірою зв'язується з альбуміном (> 99,3%), тоді як сульфапіридин зв'язується з альбуміном лише приблизно на 70%. Ацетилсульфапіридин, основний метаболіт сульфапіридину, зв'язується з білками плазми на 90%.

Метаболізм. Як зазначено вище, сульфасалазин метаболізується кишковими бактеріями з утворенням сульфапіридину та 5-аміносаліцилової кислоти. Приблизно 15% дози сульфасалазину абсорбується у вигляді початкового лікарського засобу та метаболізується до певної міри в печінці з утворенням тих самих сполук. Зареєстрований період напіввиведення із плазми при внутрішньовенному введенні сульфасалазину становить 7,6±3,4 години. Основним шляхом метаболізму сульфапіридину є ацетилювання з утворенням ацетилсульфапіридину. Швидкість метаболізму сульфапіридину з утворенням ацетилсульфапіридину залежить від фенотипу ацетилювання. У осіб із швидким ацетилюванням період напіввиведення сульфапіридину із плазми крові становить 10,4 години, тоді як у осіб із повільним ацетилюванням він становить 14,8 години. Сульфапіридин може також метаболізується до 5-гідрокси-сульфапіридину та N-ацетил-5-гідрокси-сульфапіридину. 5-ацетилсаліцилова кислота переважно метаболізується в печінці та кишечнику до утворення N-ацетил-5-аміносаліцилової кислоти, причому цей шлях не залежить від фенотипу щодо ацетилювання. Через низькі рівні 5-ацетилсаліцилової кислоти у плазмі крові, що виникають після прийому, неможливо достовірно оцінити її період напіввиведення крові.

Висновок. Абсорбовані сульфапіридин та 5-аміносаліцилова кислота та їх метаболіти в основному виводяться із сечею у вигляді вільних метаболітів або кон'югатів глюкуроніду. Більша частина 5-аміносаліцилової кислоти залишається у просвіті товстого кишечника і виводиться з калом у вигляді 5-аміносаліцилової кислоти та ацетил-5-аміносаліцилової кислоти. Розрахований кліренс сульфасалазину після введення становив 1 л/годину. За оцінками нирковий кліренс становив 37% загального кліренсу.

Особливі групи пацієнтів

Особи похилого віку. У пацієнтів похилого віку з ревматоїдним артритом спостерігався подовжений період напіввиведення сульфасалазину, сульфапіридину та їх метаболітів із плазми крові. Клінічний вплив цього факту невідомий.

Діти. Літературні дані свідчать про проведення невеликих досліджень за участю дітей віком від 4 років з виразковим колітом та запальним захворюванням кишечника. У порівнянні з дорослими, фармакокінетика сульфасалазину та сульфапіридину слабко корелювала з віком або дозою. До цих пір порівняльних досліджень фармакокінетики, щоб встановити, чи існує достовірна різниця у фармакокінетиці між дітьми з ювенільним ревматоїдним артритом та дорослими з ревматоїдним артритом, не проводили.

Метаболізм сульфапіридину та ацетилсульфапіридину здійснюється за допомогою різних ферментів, тому виділяють дві популяції: особи з швидким метаболізмом та особи з повільним метаболізмом. Приблизно 60% популяції європеоїдної раси можна віднести до осіб, які мають фенотип із повільним ацетилюванням. У цих осіб спостерігатиметься подовжений період напіввиведення сульфапіридину з плазми крові (14,8 години порівняно з 10,4 години) та накопичення вищих рівнів сульфапіридину у плазмі крові порівняно з особами зі швидким ацетилюванням. Клінічне значення цього факту неоднозначне; однак у невеликому дослідженні фармакокінетики, де визначався статус ацетилювання, в учасників, які належали до осіб з повільним ацетилюванням сульфапіридину, спостерігалася більш висока частота виникнення небажаних явищ.

Стать. Підлога не впливає на швидкість і структуру метаболітів сульфасалазину, сульфапіридину або 5-аміносаліцилової кислоти.

Показання

• Лікування виразкового коліту легкого та середнього ступеня тяжкості та як допоміжна терапія при виразковому коліті тяжкого ступеня; подовження періоду ремісії між гострими атаками виразкового коліту
• лікування пацієнтів з ревматоїдним артритом, у яких саліцилат або інші нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) були недостатньо ефективні (наприклад, недостатня терапевтична ефективність або непереносимість при відповідному прийомі повних доз одного або більше НПЗП)
• лікування ювенільного ревматоїдного артриту з поліартритичним синдромом у випадках, коли саліцилати чи інші нестероїдні протизапальні засоби були недостатньо ефективні.
• Гіперчутливість до сульфасалазину, його метаболітів, сульфаніламідів або саліцилатів;
• кишкова непрохідність або обструкція сечовивідних шляхів;
• порфірія, оскільки повідомлялося про утворення сульфаніламідами осаду при гострій атаці;
• ураження нирок тяжкого ступеня (швидкість клубочкової фільтрації <30 мл/хв/1,7Зм 2 ) та/або ураження печінки тяжкого ступеня;
• пацієнтам, в анамнезі яких напади астми тяжкого ступеня, кропив'янка, риніт або інші алергічні реакції, спричинені ацетилсаліциловою кислотою або іншими нестероїдними протизапальними засобами. У таких пацієнтів були зареєстровані анафілактичні реакції з летальним кінцем.

Протипоказання Салазопірину

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Відзначалося зниження абсорбції фолієвої кислоти та дигоксину при їх одночасному застосуванні з сульфасалазином.

Повідомлялося про супресію кісткового мозку та лейкемії при одночасному застосуванні тіопурину 6-меркаптопуриту або його пропрепарату, азатіоприну, з сульфасалазином (орального застосування).

Одночасне застосування добових доз сульфасалазину 2 г та тижневих доз метотрексату 7,5 мг у 15 пацієнтів з ревматоїдним артритом (у дослідженні взаємодії лікарських засобів) не призводило до зміни показників фармакокінетики цих лікарських засобів.

Добові дози сульфасалазину 2 г (максимум 3 г) та тижневі дози метотрексату 7,5 мг (максимум 15 мг) застосовували у вигляді монотерапії або комбінації у 310 пацієнтів з ревматоїдним артритом у двох контрольованих 52-тижневих клінічних дослідженнях. Загалом профілі токсичності цієї комбінації виявлено підвищення частоти небажаних явищ із боку шлунково-кишкового тракту, особливо нудоти проти частотою спостерігається при застосуванні цих лікарських засобів окремо.

лабораторні показники. Було кілька повідомлень про можливий вплив на результати лабораторних показників (рідинної хроматографії) норметанефрину в сечі, що призводило до хибно-позитивного результату у пацієнтів, які отримували сульфасалазин або його метаболіт, месаламін/месалазин.

Особливості застосування препарату

Салазопірин EN-табс зокрема показаний пацієнтам з виразковим колітом, які не можуть приймати таблетки сульфасалазину без оболонки через непереносимість з боку шлунково-кишкового тракту та у яких є ознаки того, що ця непереносимість в основному не пов'язана з високими рівнями сульфапіридину та його метаболітів у крові, наприклад, у пацієнтів з нудотою та блюванням при прийомі перших кількох доз лікарського засобу або пацієнтів, у яких зниження дози не зменшило побічні ефекти з боку шлунково-кишкового тракту. Пацієнтам з ревматоїдним артритом або ювенільним ревматоїдним артритом необхідно продовжувати підтримувати режим відпочинку та фізіопроцедури згідно з показаннями. На відміну від протизапальних лікарських засобів ефект препарату Салазопірін EN-табс спостерігається не відразу. Рекомендується проводити одночасне лікування аналгетиками та/або нестероїдними протизапальними препаратами принаймні до появи ефекту препарату.

Повідомлялося про відмову печінки та підвищення рівня ферментів у сироватці крові при лікуванні 5-ПАСК/продуктами месалазину у пацієнтів із захворюванням печінки в анамнезі. Тому Салазопірин EN-табс протипоказаний пацієнтам з ураженням печінки тяжкого ступеня (див. Протипоказання). Потрібно бути обережними при застосуванні препарату пацієнтам з ураженням печінки від помірного до середнього ступеня тяжкості та застосовувати препарат лише за умови, якщо користь від застосування значно перевищує ризик для пацієнта. Потрібно контролювати функції печінки до початку терапії та періодично під час лікування. Повідомлення про ураження нирок, що включали нефропатію мінімальних змін та хронічний інтерстиціальний нефрит, були пов'язані із застосуванням месаламіну та його про-препаратів. Салазопірин EN-табс протипоказаний пацієнтам з ураженням нирок тяжкого ступеня (див. «Протипоказання»). Потрібно бути обережними при застосуванні препарату пацієнтам з ураженням нирок помірного та середнього ступеня тяжкості та застосовувати препарат лише за умови, якщо користь від застосування значно перевищує ризик для пацієнта. Потрібно контролювати функції нирок до початку терапії та періодично під час лікування. Повідомлялося про пов'язані із застосуванням сульфасалазину летальні випадки з реакції гіперчутливості, агранулоцитоз, апластична анемія, інші дисразії крові, пошкодження печінки та нирок, незворотні зміни нервово-м'язової та центральної нервової системи та фіброзуючий альвеоліт. Наявність таких клінічних симптомів як біль у горлі, підвищення температури тіла, блідість, пурпура чи жовтяниця можуть бути ознаками серйозних порушень з боку крові чи гепатотоксичності. Пацієнтам, які отримують Салазопірін EN-табс, необхідно зробити загальний аналіз крові, а також аналіз сечі з ретельним мікроскопічним дослідженням. У період очікування на результати аналізів крові необхідно припинити лікування сульфасалазином.

Олігоспермія та безпліддя можуть виникати у чоловіків на тлі терапії сульфасалазином. При відміні лікарського засобу відбувається зворотний розвиток цих ефектів протягом 2-3 місяців.

Повідомлялося про серйозні інфекції, зокрема летальний сепсис та пневмонію. Деякі інфекції пов'язані з агранулоцитозом, нейтропенією або мієлосупресією. У разі виникнення у пацієнта серйозної інфекції слід припинити застосування препарату. Під час та після лікування слід уважно відстежувати стан пацієнтів щодо виявлення ознак та симптомів інфекції. Пацієнту, у якого під час лікування розвинулася нова інфекція, потрібно проводити негайне та повне діагностичне обстеження для виявлення інфекції та мієлосупресії. Необхідно бути обережними при розгляді можливості застосування сульфасалазину у пацієнтів з рецидивуючими або хронічними інфекціями в анамнезі або супутніми захворюваннями або одночасним застосуванням лікарських засобів, які можуть сприяти розвитку інфекцій у пацієнта.

Тяжкі реакції гіперчутливості можуть впливати на стан внутрішніх органів, викликаючи гепатит, нефрит, міокардит, мононуклеозоподібний синдром (псевдомононуклеоз), патологічні зміни з боку крові (зокрема, гематофагічний гістіоцитоз) та/або пневмоніт, включаючи еозинофільну інфільтрацію.

Повідомлялося про серйозні шкірні реакції, пов'язані із застосуванням сульфасалазину, деякі з летальним результатом, у тому числі ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Пацієнти мають високий ризик розвитку цих явищ на ранніх етапах терапії і більшість цих явищ виникає в перший місяць лікування.

Сульфасалазин необхідно відмінити при першій появі висипів на шкірі, патологічних змін на слизовій оболонці або інших ознак гіперчутливості.

Повідомлялося про тяжкі системні реакції гіперчутливості, які загрожували життю, наприклад, медикаментозні висипання з еозинофілією та системні симптоми у пацієнтів, які отримували сульфасалазин. Навіть якщо висипання не спостерігається, можуть з'являтися ранні ознаки гіперчутливості, наприклад, підвищення температури тіла або лімфаденопатія. Якщо такі ознаки або симптоми, необхідно негайно обстежити стан пацієнта. Якщо неможливо виявити іншу причину розвитку цих ознак або симптомів, лікування сульфасалазином слід припинити.

Слід моніторити стан пацієнтів з гіперчутливістю до фуросеміду, тіазидних діуретиків, інгібіторів карбоангідрази на предмет виявлення ознак висипу, пошкодження на слизових оболонках або інших проявів алергічних реакцій, через можливу гіперчутливість до препарату Салазопірин EN-табс у таких пацієнтів.

Запобіжні заходи

Загальні положення. Препарат слід призначати з обережністю пацієнтам із тяжкою алергією або бронхіальною астмою. Для запобігання кристалурії та утворення каменів необхідно забезпечити надходження достатньої кількості рідини в організм. Пацієнти з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази необхідно уважно спостерігати щодо виявлення ознак гемолітичної анемії. Ця реакція зазвичай залежить від дози. У разі виникнення токсичних реакцій або реакцій гіперчутливості лікування слід негайно припинити.

Повідомлялося про поодинокі випадки, коли Салазопірин EN-табс у таблетках при проходженні не руйнувався. У такому разі застосування препарату слід негайно припинити.

Інформація для пацієнтів

Пацієнтів слід поінформувати про можливість виникнення побічних ефектів та необхідність ретельного медичного спостереження. Поява болю у горлі, підвищення температури тіла, блідості, пурпури або жовтяниці може вказувати на серйозне порушення з боку крові. З появою будь-якої реакції з цього переліку пацієнту необхідно звернутися за медичною допомогою.

Пацієнтів слід проінструктувати, що прийом препарату має бути у двох рівних дозах, бажано після їди, та ковтати таблетки треба цілими. Потрібно повідомити, що сульфасалазин може призводити до зміни кольору сечі чи шкіри на оранжево-жовтий.

Язвений коліт. Пацієнти з виразковим колітом повинні знати, що виразковий коліт рідко зникає повністю, а ризик виникнення загострення може суттєво знижуватись після тривалого застосування препарату Салазопірин EN-табс у підтримуючій дозі.

Ревматоїдний артрит. Ревматоїдний артрит рідко зникає повністю. Тому показано тривале застосування препарату. Подальше спостереження за пацієнтами, які потребують прийому сульфасалазину, повинні проводити лікарі, щоб визначити необхідність тривалого застосування препарату.

Лабораторні аналізи. До початку застосування препарату Салазопірин EN-табс та кожні два тижні протягом перших трьох місяців терапії необхідно проводити загальний аналіз крові з лейкоцитарною формулою та аналізи функції печінки. Під час наступних трьох місяців такі ж аналізи необхідно проводити один раз на місяць, а потім кожні три місяці та за клінічними показаннями. Також періодично під час лікування Салазопірин EN-табс слід проводити загальний аналіз сечі та контролювати функцію нирок.

Може бути доцільним визначення рівнів сульфапіридину у сироватці крові, оскільки концентрації вище 50 мкг/мл, ймовірно, пов'язані з підвищеною частотою виникнення побічних реакцій.

Сульфасалазин перорального застосування пригнічує абсорбцію та метаболізм фолієвої кислоти, що може призвести до її дефіциту в організмі (див. Розділ «Застосування в період вагітності або годування груддю») і в свою чергу потенційно вплинути на розвиток серйозних порушень з боку системи крові (таких як макроцитоз та панцитопенія).

Застосування у період вагітності або годування груддю

Застосування під час вагітності

Категорія Застосування під час вагітності

Адекватних та добре контрольованих досліджень сульфасалазину за участю вагітних жінок не проводили. Дослідження репродуктивної функції проводили на щурах та кроликах та продемонстрували відсутність ознак порушення репродуктивної функції самок або шкідливого пливу на плід. Оскільки результати досліджень репродуктивної функції у тварин не завжди здатні прогнозувати реакцію у людини, цей лікарський засіб слід застосовувати у період вагітності лише за крайньої потреби.

Повідомлялося про випадки виникнення дефектів нервової трубки у дітей, народжених матерями, які брали у період вагітності сульфасалазин, проте роль сульфасалазину у виникненні цих дефектів не встановлено. Однак пероральне застосування сульфасалазину пригнічує абсорбцію та метаболізм фолієвої кислоти, що може перешкоджати поповненню фолієвої кислоти в організмі (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами») і зменшує ефект добавок з фолієвою кислотою, які застосовуються до і після зачаття і, як показано зменшують ризик дефектів нервової трубки

Дослідження 1455 вагітностей, при яких мало місце застосування сульфаніламідів, зокрема сульфасалазину, показали, що прийом цих препаратів, очевидно, не супроводжується вадами розвитку плода. Огляд медичної літератури, що включав дані 1155 вагітних жінок з виразковим колітом, свідчить, що результати вагітностей не відрізнялися від очікуваних у популяції.

Жодних клінічних досліджень з метою оцінки впливу сульфасалазина на зростання, розвиток та функціональне дозрівання дітей, матері яких отримували препарат у період вагітності, не проводили.

Клінічні спостереження. Сульфасалазин та його метаболіт, сульфапіридин, проникають через плаценту та також присутні у грудному молоці. У новонароджених сульфаніламіди конкурують з білірубіном за місця зв'язування в білках плазми і можуть викликати ядерну жовтяницю. Хоча показано, що здатність сульфапіридину заміщати білірубін є невеликою, необхідно проводити спостереження за новонародженими щодо виявлення ознак ядерної жовтяниці.

Повідомлялося про випадок агранулоцитозу у дитини, мати якої приймала у період вагітності сульфасалазин та преднізон.

Застосування у період годування груддю

Сульфаніламіди, зокрема сульфасалазин, проникають у грудне молоко (див. розділ «Застосування під час вагітності», пункт «Клінічні спостереження»). У молоці визначалася незначна кількість сульфасалазину, тоді як рівні активного метаболіту, сульфапіридину, в молоці становили близько 30-60% рівня препарату в сироватці крові матері. Необхідно обережно застосовувати Салазопірин EN-табс годування груддю.

Надходила обмежена кількість повідомлень про випадки кров'янистих випорожнень або діареї у дітей, яких годували грудьми матері, отримували сульфасалазин. У зареєстрованих випадках, де повідомлялося про такі реакції, кров'яні випорожнення або діарея у дитини зникали після відміни сульфасалазину. -За обмеженої кількості даних причинний зв'язок між прийомом сульфасалазину і кров'яними випорожненнями або діареєю неможливо підтвердити або спростувати.

Необхідно проводити спостереження за дітьми, яких годують молоком матері, які приймають сульфасалазин, на предмет ознак та симптомів діареї та/або кров'янистих випорожнень.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами

Ефект сульфасалазину на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами систематично не оцінювався.

Спосіб застосування та дози Салазопірин

Шлях введення: застосовувати внутрішньо.

Дозу Салазопірин EN-табс у таблетках необхідно коригувати відповідно до ефективності та переносимості у кожного окремого пацієнта.

Пацієнтів потрібно проінструктувати приймати Салазопірін EN-табс у двох рівних дозах, краще після їди, і ковтати таблетки цілком.

Язвений коліт

Початкова терапія

Дорослі 3-4 г на добу рівно розділених дозах з інтервалами між прийомами не більше 8 годин. Можна порекомендувати розпочати терапію нижчими дозами, наприклад 1-2 г на добу, для зменшення можливої непереносимості з боку шлунково-кишкового тракту. Якщо для досягнення бажаного терапевтичного ефекту необхідно застосовувати добову дозу більше ніж 4 г, слід враховувати підвищення ризику розвитку токсичних реакцій.

Діти віком від 6 років доза 40-60 мг/кг маси тіла протягом кожного 24-годинного періоду, поділена на 3-6 прийомів. Препарат не рекомендується дітям, для яких разова доза, розрахована виходячи з їхньої маси тіла, становить менше 1 таблетки (500 мг).

Підтримуюча терапія

Дорослі: 2 г на добу.

Діти віком від 6 років доза 30 мг/кг маси тіла протягом кожного 24-годинного періоду, розділена на 4 прийоми. Препарат не рекомендується дітям, для яких разова доза, розрахована, виходячи з їхньої маси тіла, становить менше 1 таблетки (500 мг).

Ефективність препарату Салазопірин EN-табс при гострому виразковому коліті можна оцінювати за клінічними критеріями, зокрема за наявності підвищеної температури тіла, зміни маси тіла та ступеня та частоти діареї та кровотечі, а також за результатами сигмоскопії та оцінки зразків, отриманих при біопсії. Часто необхідно продовжити прийом лікарського засобу, навіть якщо клінічні симптоми, включаючи діарею, було взято під контроль. Якщо під час ендоскопічного дослідження підтверджено задовільний ступінь поліпшення стану, дозу препарату Салазопірин EN-табс необхідно знизити до підтримуючої. Якщо діарея виникає знову, дозу необхідно збільшити до попередньої ефективної дози.

Салазопірин EN-табс, зокрема, показаний пацієнтам, які не можуть приймати таблетки сульфасалазину без оболонки через непереносимість шлунково-кишкового тракту (наприклад, зниження апетиту, нудота). Якщо симптоми непереносимості з боку шлунка (зниження апетиту, нудота, блювання та ін.) спостерігаються при застосуванні перших кількох доз препарату Салазопірин EN-табс, вони, ймовірно, виникли через підвищення сумарних рівнів сульфапіридину у сироватці крові та можуть бути зменшені при зниженні добової дози Салазопірин EN-табс удвічі з наступним поступовим підвищенням протягом кількох днів. Якщо непереносимість шлунка спостерігається і надалі, застосування препарату необхідно припинити на 5-7 днів, а потім почати знову з менших добових доз.

Ревматоїдний артрит у дорослих

2 г на добу у двох рівних дозах. Рекомендується розпочинати терапію нижчими дозами препарату Салазопірин EN-табс, наприклад, 0,5-1 г на добу для зменшення можливої непереносимості з боку шлунково-кишкового тракту. Рекомендований режим дозування наведено нижче.

При ревматоїдному артриті ефект препарату Салазопірін EN-табс можна оцінити за ступенем поліпшення стану, кількістю суглобів з активним запаленням та його вираженістю. Терапевтична ефективність спостерігається вже через 4 тижні після початку лікування, однак у деяких пацієнтів може виникнути потреба у лікуванні протягом 12 тижнів до виявлення клінічних переваг. Може бути розглянута можливість підвищення добової дози до 3 г, якщо клінічна ефективність через 12 тижнів недостатньо. Рекомендується ретельне спостереження за пацієнтом при дозі більше 2 г на добу.

Рекомендований режим дозування при ревматоїдному артриті у дорослих

Ювенільний ревматоїдний артрит з поліартритичним синдромом

Препарат не рекомендується дітям, для яких разова доза, розрахована, виходячи з їхньої маси тіла, становить менше 1 таблетки (500 мг).

Діти віком від 6 років 30-50 мг/кг маси тіла на добу, розділені на 2 рівні частини. Зазвичай максимальна доза становить 2 г на добу. Для зменшення можливої непереносимості з боку шлунково-кишкового тракту слід починати з чверті або третини запланованої підтримуючої дози та підвищувати її щотижня до досягнення підтримуючої дози через місяць.

Окремі пацієнти можуть бути чутливими до лікування сульфасалазином. Повідомлялося про різні схеми десенситизації, які були ефективними у 34 з 53 пацієнтів, у 7 із 8 пацієнтів та у 19 з 20 пацієнтів. Ці схеми передбачають, що слід розпочинати з початкової сумарної добової дози 50-250 мг сульфасалазина з подвоєнням дози кожні 4-7 днів до отримання бажаного терапевтичного рівня. Якщо виникають симптоми чутливості, слід припинити лікування препаратом. Не можна проводити десенситизацію пацієнтам з агранулоцитозом в анамнезі або пацієнтам, які мали анафілактоїдні реакції на попередній прийом сульфасалазину.

Діти

Безпека та ефективність препарату у пацієнтів віком до 2 років з виразковим колітом не встановлені.

Безпека та ефективність препарату при лікуванні ознак та симптомів ювенільного ревматоїдного артриту з поліартритичним синдромом у пацієнтів віком від 6 до 16 років підтверджені даними відповідних добре контрольованих досліджень за участю дорослих пацієнтів із ревматоїдним артритом. Екстраполяція даних дорослих пацієнтів з ревматоїдним артритом на дітей з ювенільним ревматоїдним артритом з поліартритичним синдромом ґрунтується на схожості захворювання та ефективності терапії у цих двох групах пацієнтів. Опубліковані результати досліджень підтверджують можливість екстраполяції даних щодо безпеки та ефективності сульфасалазину при ювенільному ревматоїдному артриті з поліартритичним синдромом (див. розділ «Побічні реакції»).

Повідомлялося про високу частоту небажаних явищ у пацієнтів із системним перебігом ювенільного артриту. Застосування препарату у дітей із системним перебігом ювенільного ревматоїдного артриту часто призводило до виникнення реакції, подібної до сироваткової хвороби. Часто ця реакція була тяжкою і виявлялася підвищенням температури тіла, нудотою, блюванням, головним болем, висипаннями та відхиленням від норми результатів аналізів функції печінки. Лікування сульфасалазином при системному перебігу ювенільного ревматоїдного артриту не рекомендується.

Передозування

Існують докази того, що частота та тяжкість токсичних реакцій при передозуванні безпосередньо пов'язані із сумарною концентрацією сульфапіридину у сироватці крові. Симптоми передозування можуть включати нудоту, блювання, розлад шлунка та біль у животі. У більш важких випадках можуть спостерігатися симптоми з боку центральної нервової системи, зокрема сонливість, судоми тощо. Для контролю процесу одужання після передозування можна використовувати показники концентрації сульфапіридину у сироватці крові.

Пацієнти з порушеннями функції нирок мають підвищений ризик виникнення тяжкої токсичності.

Є документально підтверджені повідомлення про летальні випадки через прийом значних одноразових доз сульфасалазину. Неможливо визначити LD50 у лабораторних тварин, зокрема мишей, оскільки найвища пероральна доза сульфасалазину, яку можна ввести (12 г/кг), не призводила до летального результату. Регулярне застосування сульфасалазину в дозі 16 г на добу у вигляді таблеток не призводило до смерті у пацієнтів.

Інструкції при передозуванні. За показаннями промивання шлунка або стимуляція блювання та застосування проносних препаратів. Підлужування сечі. За нормальної функції нирок проводять інтенсивне насичення організму водою. За наявності олігурії обмежить кількість рідини, що вводиться, і сольових розчинів і проводять відповідне лікування. При повній блокаді нирок кристалами можна провести катетеризацію сечоводів. Низька молекулярна маса сульфасалазину та його метаболітів може сприяти їх виведенню за допомогою діалізу.

Пацієнти повинні бути обстежені щодо виявлення ознак розвитку метгемоглобінемії або сульфгемоглобінемії. За наявності цих станів призначають відповідну терапію.

Побічні реакції Салазопірину

Найбільш частими побічними реакціями, пов'язаними із застосуванням сульфасалазину при виразковому коліті, були зниження апетиту, головний біль, нудота, блювання, розлади шлунка та зворотна олігоспермія. Ці реакції виникали приблизно в одній третині пацієнтів. Такі побічні реакції, як свербіж, кропив'янка, висипання, підвищення температури тіла, анемія з тільцями Гейнца, гемолітична анемія та ціаноз, виникали рідше (1 на 30 пацієнтів або менше). Досвід показує, що при застосуванні добової дози 4 г або більше або за сумарних рівнів сульфапіридину в сироватці крові вище 50 мкг/мл, частота побічних реакцій має тенденцію до зростання.

Застосування сульфасалазину при ревматоїдному артриті у дорослих супроводжувалося виникненням подібних побічних реакцій, хоча частота окремих реакцій була вищою. У дослідженнях ревматоїдного артриту часто спостерігалися такі побічні реакції: нудота (19%), диспепсія (13%), висипання (13%), головний біль (9%), біль у животі (8%), блювання (8%), підвищення температури тіла (5%), запаморочення (4%), стоматит (4%), свербіж (4%), відхилення від норми результатів аналізів функції печінки (4%), лейкопенія (3%) та тромбоцитопенія (1%). Надходило одне повідомлення про 10% рівень пригнічення імуноглобуліну. Ця реакція мала повільний зворотний розвиток та рідко супроводжувалася клінічними симптомами.

Загалом побічні реакції у пацієнтів з ювенільним ревматоїдним артритом подібні до тих, які спостерігаються у дорослих пацієнтів з ревматоїдним артритом, за винятком високої частоти синдрому, подібного до сироваткової хвороби, при системному перебігу ювенільного ревматоїдного артриту. В одному клінічному дослідженні спостерігався 10% рівень пригнічення імуноглобуліну.

Хоча в переліку нижче представлено лише невелику кількість побічних реакцій, про які повідомлялося при застосуванні цього конкретного лікарського засобу, фармакологічна схожість сульфаніламідам передбачає, щоб при застосуванні препарату Салазопірін EN-табс враховувалася кожна з цих реакцій.

Побічні реакції, які виникають нечасто чи рідко

Інфекції та інвазії: асептичний менінгіт, псевдомембранозний коліт.

З боку системи крові та лімфатичної системи: панцитопенія, апластична анемія, агранулоцитоз, мегалобластна (макроцитарна) анемія, пурпура, гіпопротромбінемія, метгемоглобінемія, макроцитоз, вроджена нейтропенія та мієлодиспластичний синдром.

З боку імунної системи: мультиформна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), ексфоліативний дерматит, епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) з пошкодженням рогівки, медикаментозні висипання з еозинофілією та системними симптомами (DRESS), анафілакція, анафілаксія, синдром або без еозинофілії, васкуліт, фіброзуючий альвеоліт, плеврит, перикардит з або без тампонади, алергічний міокардит, вузликовий періартеріїт, вовчаковоподібний синдром, гепатит і некроз печінки з або без імунних комплексів селищ, фульмінантний гепат синдром Муха-Габермана), рабдоміоліз, фотосенситизація, артралгія, періорбітальний набряк, ін'єкція кон'юнктиви та білкової оболонки ока та алопеція, реакції гіперчутливості.

З боку шлунково-кишкового тракту: гепатит, печінкова недостатність, панкреатит, кров'яна діарея, порушення абсорбції фолієвої кислоти, порушення абсорбції дигоксину, стоматит, діарея, біль у животі та нейтропенічний ентероколіт, загострення виразкового коліту.

Психічні розлади: депресія.

З боку нервової системи: розлади почуття смаку, поперечний мієліт, судоми, менінгіт, поперечна поразка заднього канатика спинного мозку, синдром кінського хвоста, синдром Гійєна-Барре, енцефалопатія, периферична невропатія, пригнічення психічних функцій, запаморочення, втрата слуху, відчуття запах , атаксія, галюцинації, шум у вухах та сонливість.

З боку нирок: токсична нефропатія з олігурією та анурією, нефрит, нефротичний синдром, інфекції сечовивідних шляхів, гематурія, кристалурія, протеїнурія та гемолітико-уремічний синдром, інтерстиціальний нефрит.

Інші реакції: зміна кольору сечі та зміна кольору шкіри, еритема, алопеція, набряк обличчя.

Сульфаніламіди мають певну хімічну схожість з деякими струмогенними засобами, діуретиками (ацетазоламід та тіазиди) та пероральними гіпоглікемічними препаратами. У пацієнтів, які отримують сульфаніламіди, рідко виникає збільшення зобу, гіпоглікемія, діурез.

З цими засобами може спостерігатись перехресна чутливість. Очевидно, щури особливо чутливі до струмогенних ефектів сульфаніламідів, а тривале застосування їх у тваринах цього виду призводило до злоякісних пухлин щитовидної залози.

Післяреєстраційне повідомлення

Нижче наведено явища, виявлені під час післяреєстраційного застосування у клінічній практиці препаратів, що містять месаламін (або метаболізуються до його утворення). Оскільки повідомлення прямували добровільно від населення невідомого розміру, оцінити їх частоту неможливо. Ці явища були включені через комбінацію таких факторів, як серйозність, частота реєстрації або потенційний причинний зв'язок з месаламіном.

З боку системи крові та лімфатичної системи крові: псевдомононуклеоз.

Серце: міокардит.

З боку травної системи: повідомлення про гепатотоксичність, зокрема підвищення показників аналізу функції печінки (ЗГОТ/АСТ, СГПТ/АЛТ, ГГТ, ЛДГ, ЛФ, білірубін), жовтяниця, холестатична жовтяниця, цироз, холестатичний гепатит, холестаз та холестаз включаючи некроз печінки та печінкової недостатності. Деякі з цих випадків призводили до смерті. Повідомлялося про один випадок синдрому, подібного до синдрому Кавасакі, що включав зміни функції печінки.

З боку імунної системи: Анафілаксія.

З боку обміну речовин метаболізму: втрата апетиту, недостатність фолатів.

З боку сечовидільної системи: нефролітіаз.

З боку респіраторної системи, грудної клітки та середостіння: кашель, задишка, орофарингеальний біль.

З боку шкіри та підшкірної тканини: ангіоневротичний набряк, пурпура, висипання, токсична пустулодерма, червоний плоский лишай, фотосенсибілізація, синдром Гужеро-Шегрена.

Порушення з боку судин: блідість.

Зловживання лікарським засобом та залежність від нього: не повідомлялося.

Лабораторні дослідження: підвищення ензимів печінки, індукція аутоантитіл.

Термін придатності

5 років.

Умови зберігання

Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25°С.

Упаковка

По 100 таблеток у флаконі. По 1 флакону у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.