Ритмонорм 150 мг таблетки №50 Abbott Lab. (Швейцарія)

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

РИТМОНОРМ^®

(RYTMONORM^®)

• Склад
• Лікарська форма
• Фармакотерапевтична група
• Фармакологічні властивості
• Клінічні характеристики
• Показання
• Протипоказання
• Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій
• Особливості застосування
• Спосіб застосування та дози
• Передозування
• Побічні реакції
• Термін придатності
• Умови зберігання
• Упаковка
• Категорія відпуску
• Виробник
• Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Склад:

діюча речовина: пропафенону гідрохлорид;

1 таблетка містить пропафенону гідрохлориду 150 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна натрію кроскармелоза крохмаль кукурудзяний гіпромелоза магнію стеарат вода очищена макрогол 400 макрогол 6000 титану діоксид (Е 171).

Лікарська форма. Таблетки вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки вкриті плівковою оболонкою від білого до майже білого кольору двоопуклі з тисненням «150» з одного боку. Діаметр – 9 0-9 4 мм товщина – 3 7-4 6 мм.

Фармакотерапевтична група. Препарати для лікування захворювань серця. Антиаритмічні препарати ІС класу. Код АТХ С01В С03.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Пропафенон є антиаритмічним засобом ІС класу.

Він чинить стабілізуючу дію на міокардіальні мембрани зменшує швидкий вхідний струм що проводиться іонами натрію зі зменшенням швидкості деполяризації та подовжує час проведення імпульсу по передсердю AV-вузлу та головним чином по провідній системі Гіса-Пуркін’є.

Проведення імпульсу по додаткових шляхах як при синдромі WPW (синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта) пригнічується завдяки пролонгації рефрактерного періоду або блокаді провідного шляху як в антеградному так і переважно у ретроградному напрямках.

Разом з тим спонтанна збуджуваність знижується завдяки підвищенню порога міокардіальної чутливості тоді як електрична збуджуваність міокарда знижується завдяки підвищенню порога вентрикулярної фібриляції.

Протиаритмічні ефекти: сповільнення швидкості зростання потенціалу дії зниження збуджуваності гомогенізація коефіцієнта провідності пригнічення ектопічного автоматизму зниження схильності міокарда до фібриляції.

Пропафенон має помірну бета-симпатолітичну активність без клінічного значення. Проте існує можливість що високі добові дози (900-1200 мг) можуть спричинити симпатолітичний (антиадренергічний) ефект.

На ЕКГ пропафенон викликає невелике подовження інтервалів Р PR та QRS тоді як інтервал QТс як правило залишається незміненим.

У дигіталізованих пацієнтів з фракцією викиду 35-50 % скоротність лівого шлуночка дещо знижена. У пацієнтів із гострим трансмуральним інфарктом та серцевою недостатністю внутрішньовенне введення пропафенону може помітно зменшити фракцію викиду лівого шлуночка але значно меншою мірою це відбувається у пацієнтів із гострою стадією інфаркту міокарда що не супроводжується серцевою недостатністю. В обох випадках тиск у легеневих артеріях підвищується мінімально. Тиск у периферичних артеріях не показує суттєвих змін. Це демонструє той факт що пропафенон не спричиняє негативного ефекту на функцію лівого шлуночка який би мав клінічне значення. Слід очікувати клінічно значущого зниження функції лівого шлуночка лише у пацієнтів з уже існуючою погіршеною вентрикулярною функцією.

Тому серцева недостатність яку не лікували може надалі погіршуватися з можливою декомпенсацією.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 2–3 години після прийому пропафенону гідрохлориду. Встановлено що пропафенон зазнає інтенсивної насичуваної пресистемної біотрансформації (CYP2D6-залежний ефект першого проходження через печінку) що проявляється залежністю абсолютної біодоступності від дози та лікарської форми препарату. Хоча у дослідженні з застосуванням разової дози прийом їжі збільшував максимальну концентрацію у плазмі крові та біодоступність препарату але при застосуванні багатократних доз пропафенону здоровими добровольцями прийом їжі не призводив до значних змін у біодоступності.

Розподіл

Пропафенон швидко розподіляється. Об'єм розподілу у рівноважному стані становить від 1 9 до 3 0 л/кг. Ступінь зв'язування пропафенону з білками плазми крові залежить від його концентрації та знижується з 97 3 % при концентрації 0 25 нг/мл до 91 3 % при 100 нг/мл.

Біотрансформація та виведення

Існує два генетично обумовлених шляхи метаболізму пропафенону. У більш ніж 90 % пацієнтів препарат зазнає швидкого та інтенсивного метаболізму з часом напіввиведення від 2 до 10 годин (швидкі метаболізатори). У таких пацієнтів метаболічне перетворення пропафенону призводить до утворення двох активних метаболітів: 5-гідроксипропафенону що утворюється під дією CYP2D6 та N-депропілпропафенону (норпропафенону) що утворюється під дією CYP3A4 та CYP1A2. У менш ніж 10 % пацієнтів (повільні метаболізатори) метаболізм пропафенону відбувається повільніше оскільки 5-гідроксильний метаболіт не утворюється або утворюється у мінімальних кількостях. Розрахунковий період напіввиведення пропафенону становить 2–10 годин у швидких метаболізаторів та 10–32 години у повільних метаболізаторів. Кліренс пропафенону становить від 0 67 до 0 81 л/год/кг.

Оскільки рівноважна концентрація пропафенону гідрохлориду досягається через 3–4 дні прийому препарату рекомендований режим дозування пропафенону є однаковим для усіх пацієнтів незалежно від типу метаболізму (тобто як для повільних так і для швидких метаболізаторів).

Лінійність/нелінійність

Насичуваний метаболічний шлях гідроксилювання (залежний від CYP2D6) у швидких метаболізаторів призводить до нелінійності фармакокінетики препарату. У повільних метаболізаторів фармакокінетика пропафенону є лінійною.

Між- та інтраіндивідуальна варіабельність

Для фармакокінетики пропафенону гідрохлориду характерний значний ступінь індивідуальної варіабельності який значною мірою обумовлений ефектом першого проходження через печінку та нелінійною фармакокінетикою у швидких метаболізаторів. Значна варіабельність концентрацій препарату у крові пацієнтів потребує обережного підбору дози під час якого необхідно уважно контролювати клінічні та електрокардіографічні прояви токсичності.

Пацієнти літнього віку

Рівні експозиції пропафенону у пацієнтів літнього віку з нормальною функцією нирок були дуже варіабельними та не відрізнялись від рівнів зареєстрованих у здорових молодих добровольців. Експозиція 5-гідроксипропафенону у літніх пацієнтів була схожою але рівні експозиції глюкуронідів пропафенону зростали вдвічі.

Порушення функції нирок

У пацієнтів з порушеннями функції нирок рівні експозиції пропафенону та 5-гідроксипропафенону не відрізнялись від рівнів експозиції у здорових добровольців з контрольної групи але спостерігалася кумуляція глюкуронових метаболітів пропафенону. Пацієнтам із захворюваннями нирок слід призначати пропафенону гідрохлорид з обережністю.

Порушення функцій печінки

У пацієнтів з порушеннями функцій печінки зростає біодоступність пропафенону при пероральному застосуванні та подовжується період напіввиведення препарату. Тому пацієнти з захворюваннями печінки потребують корекції дози препарату.

Клінічні характеристики.

Показання.

Профілактика та лікування:

• вентрикулярних аритмій;
• пароксизмальних суправентрикулярних тахіаритмій включаючи пароксизмальну форму тріпотіння/фібриляції передсердь та пароксизмальні кругові тахікардії із залученням AV-вузла або додаткових провідних шляхів при неефективності стандартної терапії або протипоказаннях для її проведення.

Протипоказання.

• Гіперчутливість до пропафенону або до будь-якого іншого компонента препарату вказаного у розділі «Склад».
• Виявлений синдром Бругада (див. «Особливості застосування»).
• Випадок інфаркту міокарда за останні 3 місяці.
• Значне органічне захворювання серця таке як:

   неконтрольована хронічна серцева недостатність (фракція викиду лівого

шлуночка < 35 %);

   кардіогенний шок (якщо він не спричинений аритмією).

• Тяжка симптоматична брадикардія.
• Неконтрольовані електролітні порушення (наприклад порушення метаболізму калію).
• Тяжкі обструктивні захворювання легенів.
• Тяжка артеріальна гіпотензія.
• Дисфункція синусового вузла порушення передсердної провідності AV-блокада ІІ-го або вище ступеня блокада пучка Гіса або дистальна блокада при відсутності штучного водія ритму.
• Одночасне застосування з ритонавіром.
• Міастенія гравіс.
• Тяжка печінкова недостатність.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Побічні ефекти Ритмонорму^® можуть потенціюватися при його застосуванні у комбінації з місцевими анестетиками (наприклад при імплантації водія ритму хірургічному втручанні або під час стоматологічних процедур) або з іншими засобами що пригнічують частоту серцевих скорочень та/або скорочувальну здатність міокарда (наприклад бета-блокатори трициклічні антидепресанти).

У дослідженні з участю 8 здорових добровольців які отримували пропафенон та варфарин одночасно середні рівноважні плазмові концентрації варфарину збільшувалися на 39 %  з відповідним збільшенням протромбінового часу на 25 %. При одночасному застосуванні пропафенону та пероральних антикоагулянтів (наприклад фенпрокумону варфарину аценокумаролу) необхідно ретельно контролювати згортання крові оскільки пропафенон може підвищувати ефективність цих лікарських засобів зі збільшенням протромбінового часу. Необхідно відповідно зменшити дози антикоагулянтів якщо спостерігаються ознаки передозування.

Одночасне застосування пропафенону гідрохлориду з лікарськими засобами що метаболізуються за допомогою CYP2D6 (такими як венлафаксин) може спричинити підвищення концентрації цих лікарських засобів. Повідомлялося про підвищення концентрацій пропранололу метопрололу дезипраміну циклоспорину теофіліну (з розвитком теофілінової токсичності) та дигоксину у плазмі крові або у крові при їх одночасному застосуванні з Ритмонормом^®. Необхідно відповідно знизити дози цих лікарських засобів якщо спостерігаються ознаки передозування.

Лікарські засоби що пригнічують CYP2D6 CYP1A2 та CYP3A4 наприклад кетоконазол циметидин хінідин еритроміцин та грейпфрутовий сік можуть призвести до підвищення рівнів пропафенону гідрохлориду у крові. При застосуванні пропафенону гідрохлориду з інгібіторами цих ферментів слід ретельно стежити за станом пацієнтів та відповідно коригувати дозу.

Комбінована терапія аміодароном і пропафеноном може порушувати провідність реполяризацію та спричиняти порушення що мають проаритмічний ефект. Залежно від терапевтичного ефекту може виникнути потреба у коригуванні дози обох засобів.

Не спостерігалося суттєвого впливу на фармакокінетику пропафенону або лідокаїну після їх одночасного застосування пацієнтам. Проте повідомлялося що одночасне застосування пропафенону гідрохлориду та лідокаїну підвищувало ризик розвитку побічних ефектів лідокаїну з боку центральної нервової системи.

Фенобарбітал є відомим індуктором CYP3A4. Під час тривалого комбінованого застосування фенобарбіталу слід стежити за клінічною відповіддю на терапію пропафеноном.

Комбіноване застосування пропафенону гідрохлориду та рифампіцину може погіршити протиаритмічний ефект пропафенону через зниження його концентрації у плазмі крові (ризик раптових аритмій).

Підвищені рівні пропафенону у плазмі крові можуть спостерігатися при його одночасному застосуванні із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну такими як флуоксетин та пароксетин. Одночасне застосування пропафенону гідрохлориду та флуоксетину у пацієнтів з екстенсивним метаболізмом підвищувало C_max  (максимальна концентрація у плазмі крові) та AUC (площа під фармакокінетичною кривою) S пропафенону на 39 % та 50 % відповідно а C_max та AUC R пропафенону – на 71 % та 50 %. Для досягнення бажаного терапевтичного ефекту може бути достатньо застосування менших доз пропафенону.

З обережністю слід застосовувати пропафенон з рослинними препаратами-модуляторами цитохрому Р450 такими як трава звіробою.

Особливості застосування.

Серцево-судинна система. Важливо щоб кожен пацієнт проходив електрокардіографічне та клінічне обстеження перед початком та протягом терапії Ритмонормом^® для визначення клінічної ефективності лікування та необхідності його продовження.

Слабкий негативний інотропний ефект Ритмонорму^® може мати значення у пацієнтів із ризиком розвитку серцевої недостатності.

Застосування пропафенону може демаскувати синдром Бругада або спричинити бругада-подібні зміни на ЕКГ в осіб із безсимптомними проявами цього синдрому. Після початку терапії пропафеноном необхідно провести ЕКГ для виключення змін що вказують на синдром Бругада.

Пропафенону гідрохлорид може змінювати поріг збудження та чутливості штучних водіїв ритму. У пацієнтів яким встановлено водії ритму функцію цих приладів необхідно перевірити і при необхідності перепрограмувати їх.

Потенційно існує можливість переходу пароксизмальної фібриляції передсердь у тріпотіння передсердь що супроводжується блокадою провідності 2:1 або провідністю 1:1 (див. «Побічні реакції»). 

Як і у разі інших протиаритмічних засобів класу IC пацієнти зі значним органічним захворюванням серця можуть бути схильні до розвитку серйозних побічних реакцій тому пропафенону гідрохлорид протипоказаний таким пацієнтам (див. «Протипоказання»).

Пропафенон уповільнює серцеву провідність що може викликати дозозалежне подовження інтервалу PR комплексу QRS розвиток атріовентрикулярної блокади першого або вищого ступеня блокаду ніжки пучка Гіса або затримку внутрішньошлуночкової провідності (див. розділ «Побічні реакції»). Таким чином при появі ознак посилення пригнічення серцевої провідності під час лікування препаратом Ритмонорм^® необхідно зменшити дозу або відмінити препарат.

Система крові. Нечасто протягом перших 4-6 тижнів лікування препаратом Ритмонорм^® повідомлялося про розвиток агранулоцитозу який проявлявся такими симптомами як гарячка слабкість нездужання ознаки інфекції. У разі зниження кількості лейкоцитів у крові або при появі ознак та симптомів агранулоцитозу або гранулоцитопенії необхідно негайно припинити лікування Ритмонормом^®. Відновлення клітин крові здійснюється протягом наступних двох тижнів після припинення застосування препарату.

Гепатобіліарна система. Пропафенону гідрохлорид слід застосовувати обережно пацієнтам із порушеннями функції печінки. Дозу слід підбирати під контролем ЕКГ та клінічним наглядом. Також спостерігалося підвищення рівня печінкових ферментів у крові розвиток гепатиту та холестазу (див. розділ «Побічні реакції»). При порушенні функції печінки може відбуватись кумуляція препарату.

Імунна система. Під час довготривалих досліджень у деяких пацієнтів які отримували Ритмонорм^® були зареєстровані позитивні титри антинуклеарних антитіл (ANA) та один випадок люпус-подібного синдрому. Тому пацієнтам у яких виявлено патологічний результат тесту ANA або підвищення титру ANA рекомендується припинення терапії препаратом.

Нирки. У пацієнтів з порушенням функції нирок при призначенні стандартних терапевтичних доз може відбуватися кумуляція препарату тому пацієнтам із нирковою недостатністю препарат Ритмонорм^® слід застосовувати з обережністю.

Репродуктивна система. У деяких пацієнтів під час клінічної оцінки спостерігалося зменшення кількості сперматозоїдів рівнів фолікулостимулюючого гормону і тестостерону.

Інше. Через бета-блокуючий ефект пропафенону слід бути обережними при лікуванні пацієнтів з обструктивним захворюванням дихальних шляхів наприклад астмою.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Дослідження на тваринах не виявили тератогенної дії. Адекватні та добре контрольовані дослідження застосування цього лікарського засобу у період вагітності відсутні тому Ритмонорм^® слід застосовувати у цей період тільки тоді коли потенційна користь від застосування перевищує можливий ризик для плода. Відомо що пропафенону гідрохлорид долає плацентарний бар’єр у людини. Повідомлялося що концентрація пропафенону у пуповинній крові становила 30 % його концентрації у материнській крові.

Досліджень щодо вивчення екскреції пропафенону гідрохлориду у грудне молоко людини не проводилося. Обмежені дані свідчать що пропафенон може проникати у грудне молоко людини. Матерям які годують груддю пропафенону гідрохлорид слід застосовувати з обережністю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Потрібно враховувати що у чутливих хворих при застосуванні препарату можуть виникнути побічні реакції (нечіткість зору запаморочення слабкість постуральна гіпотензія) які можуть впливати на швидкість реакції пацієнта та порушувати його здатність керувати транспортними засобами або іншими механізмами та виконувати роботи що потребують концентрації уваги.

Спосіб застосування та дози.

Терапію Ритмонормом^® рекомендується розпочинати у госпітальних умовах проводити її повинен лікар який має досвід лікування аритмій. Індивідуальну підтримуючу дозу слід визначати в умовах кардіологічного спостереження що включає моніторинг ЕКГ та контроль артеріального тиску.

Якщо комплекс QRS подовжується більш ніж на 20 % дозу слід зменшити або припинити прийом дози доки показники ЕКГ не повернуться у межі норми.

Через гіркий смак та поверхневу анестезуючу дію пропафенону таблетки слід ковтати цілими (не розжовуючи) запиваючи рідиною.

Застосовувати дорослим внутрішньо на початку лікування – по 150 мг 3 рази на добу зі збільшенням дози зі щонайменше триденним інтервалом до 300 мг 2 рази на добу та у разі потреби – до максимальної дози 300 мг 3 рази на добу. Для пацієнтів із масою тіла менше 70 кг рекомендується призначати добові дози менші за звичайні індивідуально.

Особи літнього віку

Під час лікування пацієнтів літнього віку спостерігалися більш високі концентрації пропафенону у плазмі крові. Тому у таких пацієнтів клінічну відповідь на лікування можна отримати при застосуванні препарату у нижчих дозах.

У пацієнтів літнього віку в цілому не спостерігалося ніякої різниці у безпеці або ефективності але не можна виключити підвищену чутливість деяких осіб тому такі пацієнти повинні перебувати під ретельним спостереженням. Це ж стосується підтримуючої дози. Будь-яке необхідне підвищення дози потрібно здійснювати через 5-8 днів лікування.

Порушення функції нирок та/або печінки

У пацієнтів із порушеною функцією нирок та/або печінки може спостерігатися кумуляція препарату при застосуванні стандартних терапевтичних доз. Тому таким пацієнтам дозу пропафенону слід підбирати під контролем ЕКГ та клінічним наглядом.

Діти.

Таблетки Ритмонорм^® 150 мг не застосовують дітям.

Передозування.

Кардіальні симптоми передозування

Результат впливу передозування пропафенону гідрохлориду на міокард проявляється порушеннями генерації імпульсу та провідності такими як пролонгація PQ розширення комплексу QRS пригнічення автоматизму синусового вузла AV-блокада вентрикулярна тахікардія тріпотіння/фібриляція шлуночків. Зменшення скоротливої здатності серця (негативний інотропний ефект) може спричиняти артеріальну гіпотензію яка у тяжких випадках може призводити до серцево-судинного шоку.

Некардіальні симптоми передозування

Часто виникають головний біль запаморочення нечіткість зору парестезія тремор нудота запор та сухість у роті. У дуже рідких випадках при передозуванні повідомлялося про судоми. Також було повідомлення про летальний випадок.

У разі тяжкого отруєння можливий розвиток клоніко-тонічних судом парестезій сонливості коми та зупинки дихання.

Лікування

Через високий ступінь зв’язування з білками крові (>95 %) та великий об’єм розподілу гемодіаліз є неефективним; спроби елімінування гемоперфузією – малоефективні.

Крім застосування загальних невідкладних заходів потрібно контролювати основні показники життєдіяльності пацієнта в умовах блоку інтенсивної терапії та у разі необхідності – проводити їх корекцію.

Ефективними заходами для контролю ритму та артеріального тиску є дефібриляція та інфузія дофаміну та ізопротеренолу. Для полегшення судом застосовують внутрішньовенне введення діазепаму.

Можуть бути необхідними загальні підтримуючі заходи такі як механічна вентиляція легенів та непрямий масаж серця.

Побічні реакції.

Найчастішими та найпоширенішими побічними реакціями пов’язаними з терапією пропафеноном є запаморочення порушення серцевої провідності та відчуття серцебиття.

Нижче наведені побічні реакції що траплялися принаймні у одного з 885 пацієнтів які отримували пропафенону гідрохлорид уповільненого вивільнення у п’ятьох клінічних дослідженнях фази ІІ та у двох клінічних дослідженнях фази ІІІ. Очікується що побічні реакції та їх частота для лікарських форм негайного вивільнення були б подібними. Нижченаведені реакції також включають побічні реакції з постмаркетингового досвіду застосування пропафенону. Побічні реакції щонайменше ймовірно пов’язані з пропафеноном наведені за системами органів і за частотою виникнення: дуже часто (³ 1/10) часто (³ 1/100 і < 1/10) нечасто (³ 1/1000 і < 1/100) та з невідомою частотою (побічні реакції з постмаркетингового спостереження; частоту визначити неможливо з наявних даних).

З боку системи крові та лімфатичної системи.

Нечасто – тромбоцитопенія; з невідомою частотою – агранулоцитоз лейкопенія гранулоцитопенія анемія гематоми пурпура збільшення часу кровотечі.

З боку імунної системи.

Нечасто – алергічні реакції позитивний титр ANA; з невідомою частотою – гіперчутливість (що може проявлятися холестазом патологічними змінами крові та висипанням).

З боку метаболізму та харчування.

Нечасто – зниження апетиту.

З боку психіки.

Часто – тривожність порушення сну; нечасто – нічні кошмари;  з невідомою частотою – сплутаність свідомості.

З боку нервової системи.

Дуже часто – запаморочення (за винятком вертиго); часто – головний біль дисгевзія безсоння сонливість; нечасто – синкопе атаксія парестезія порушення мовлення депресія втрата пам'яті оніміння парестезії психоз манія шум у вухах відчуття незвичайного запаху; з невідомою частотою – неспокій екстрапірамідні симптоми судоми апное кома.

З боку органів зору.

Часто – нечіткість зору; нечасто – подразнення очей.

З боку органів слуху і лабіринту.

Нечасто – вертиго.

З боку серця.

Дуже часто – порушення серцевої провідності (включаючи синоатріальну атріовентрикулярну та інтравентрикулярну блокаду) відчуття серцебиття; часто –  синусова брадикардія брадикардія тахікардія тріпотіння передсердь стенокардія збільшення тривалості інтервалу QRS передчасне скорочення шлуночків набряк міжшлуночкова блокада; нечасто – вентрикулярна тахікардія аритмія (пропафенон може асоціюватися із проаритмічними ефектами які проявляються підвищенням частоти серцевих скорочень (тахікардія) або вентрикулярною фібриляцією; деякі із цих аритмій можуть загрожувати життю та потребувати реанімаційних заходів для запобігання можливому летальному наслідку) AV-дисоціація зупинка серця припливи відчуття жару синдром слабкості синусового вузла синусова пауза або зупинка надшлуночкова тахікардія піруетна тахікардія (torsades de pointes); з невідомою частотою – вентрикулярна фібриляція серцева недостатність (може відбутися погіршення уже існуючої серцевої недостатності) зниження частоти серцевих скорочень.

З боку судин.

Нечасто – артеріальна гіпотензія; з невідомою частотою – ортостатична гіпотензія.

З боку дихальної системи органів грудної клітки та середостіння.

Часто – диспное.

З боку шлунково-кишкового тракту.

Часто – біль у животі блювання нудота діарея запор сухість у роті порушення смаку диспепсія анорексія; нечасто – здуття живота метеоризм гастроентерит; з невідомою частотою – позиви до блювання шлунково-кишкові порушення.

З боку гепатобіліарної системи.

Часто – порушення функції печінки (цей термін включає підвищення рівня АСТ АЛТ ГГТ та лужної фосфатази крові); з невідомою частотою – гепатоцелюлярне ураження холестаз гепатит та жовтяниця.

З боку шкіри та підшкірної клітковини.

Нечасто – кропив’янка свербіж висипання почервоніння шкіри.

З боку скелетно-м’язової та сполучної тканини.

Часто – біль у суглобах; нечасто – м'язові судоми м'язова слабкість; з невідомою частотою – люпус-подібний синдром.

Розлади репродуктивної системи та  молочних залоз.

Нечасто – еректильна дисфункція; з невідомою частотою – зменшення кількості сперматозоїдів (це явище є оборотним при припиненні терапії пропафеноном).

З боку сечовивідної системи та нирок.

Нечасто – нефротичний синдром; з невідомою частотою – ниркова недостатність.

Загальні порушення.

Часто – біль у грудній клітці слабкість втомлюваність гарячка підвищена пітливість; нечасто – алопеція; підвищення рівня глюкози крові біль; з невідомою частотою – гіпонатріємія порушення секреції АДГ.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище   25 °С.

Упаковка. 10 таблеток у блістері по 5 блістерів у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Аббві Дойчланд ГмбХ і Ко. КГ Німеччина/AbbVie Deutschland GmbH & Co. KG Germany.

Повідомити Абботт про небажане явище або про скаргу на якість при застосуванні лікарського засобу Ви можете за телефонами (цілодобово) або за адресою:

Україна 01032 Київ вул. Жилянська 110 2 пов. тел. +380 44 498 6080 (для України та інших країн СНД); Республіка Білорусь 220035 Мінськ 1-Загородний пров. буд. 20 офіс 1503 тел. +375 17 256 7920; Республіка Узбекистан 100015 Ташкент вул. Ойбек 38а тел.  +998 71 129 0550.