Піперацилін-Tазобактам-Тева 2 г/0.25 г порошок №1 Pliva (Хорватия)

Піперацилін-Tазобактам-Тева (Piperacillin-Tazobactam-Teva) інструкція по застосуванню

Склад

діючі речовини: піперацилін, тазобактам;

1 флакон містить піперациліну 2 г у вигляді піперациліну натрію, тазобактаму 0,25 г у вигляді тазобактаму натрію або піперациліну 4 г у вигляді піперациліну натрію, тазобактаму 0,5 г у вигляді тазобактаму натрію;

допоміжна речовина: натрію гідрокарбонат.

Лікарська форма

Порошок для розчину для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості:

білий чи майже білий порошок або порошок з наявними грудками.

Фармакотерапевтична група

Комбінації пеніцилінів, у тому числі з інгібіторами β-лактамаз. Код АТХ J01C R05.

Фармакологічні властивості
Комбінований антибактеріальний препарат, який містить піперацилін – напівсинтетичний антибіотик широкого спектра дії і тазобактам – інгібітор більшості β-лактамаз.

Фармакодинаміка.

Механізм дії. Піперацилін, напівсинтетичний пеніцилін широкого спектра дії, проявляє бактерицидну дію шляхом пригнічення синтезу клітинної стінки і перегородки бактерій.

Тазобактам ‒ β-лактам, структурно споріднений до пеніцилінів, є інгібітором багатьох β-лактамаз, які зазвичай спричиняють стійкість до пеніцилінів і цефалоспоринів, але не пригнічує AmpC-ферментів або метало-β-лактамази. Присутність тазобактаму значно розширює спектр дії піперациліну, покриваючи більшість штамів мікроорганізмів, які продукують β-лактамази і є стійкими до піперациліну.

Взаємозв'язок фармакокінетики і фармакодинаміки

Час, протягом якого концентрація препарату у плазмі крові перевищує його мінімальну інгібуючу концентрацію (T>МІK), вважається основним фармакодинамічним фактором, який визначає ефективність піперациліну.

Механізм резистентності

Два основних механізми стійкості бактерій до піперациліну/тазобактаму є наступними:

§ Інактивація піперациліну бета-лактамазами, які не інгібуються тазобактамом: β-лактамази молекулярних класів В, С і D. Крім того, тазобактам не забезпечує захисту від β-лактамаз розширеного спектра (БЛРС) молекулярних класів А і D.

§ Зміна пеніцилін-зв'язуючих білків (ПЗБ), що призводить до зменшення афінності піперациліну до молекулярної мішені у бактеріях.

Крім того, зміни у проникності мембран бактерій, а також експресія ефлюксних насосів, здатних виводити множинні лікарські речовини, можуть спричиняти або сприяти розвитку стійкості бактерій до піперациліну/тазобактаму, особливо у грамнегативних бактерій.

Граничні значення при визначенні чутливості

Граничні значення для мінімальної інгібуючої концентрації піперациліну/тазобактаму визначені Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості (EUCAST) (2009-12-02, v 1). З метою визначення бактеріальної чутливості концентрацію тазобактаму зафіксовано на рівні 4 мг/л.

Патоген	Граничні значення чутливості за видами (Чутливий (S) ≤/ Резистентний (R)>)
Enterobacteriaceae	8/16
Pseudomonas	16/16
Грамнегативні і грампозитивні анаеробні бактерії	8/16
Граничні значення чутливості, не пов'язані з видами	4/16

Висновок про чутливість стрептококів зроблено на основі чутливості до пеніциліну. Висновок про чутливість стафілококів зроблено на основі чутливості до оксациліну.

Чутливість

Поширеність набутої резистентності виділених видів може варіюватися залежно від місцевості і часу, тому необхідна локальна інформація про бактеріальну резистентність, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. У разі необхідності слід звернутися за консультацією спеціалістів, коли місцева поширеність резистентності набула такого рівня, що корисність засобу, принаймні щодо деяких видів інфекцій, є сумнівною.

Класифікація відповідних видів за чутливістю до піперациліну/тазобактаму

Загалом чутливі види

Аеробні грампозитивні бактерії Enterococcus faecalis Listeria monocytogenes Staphylococcus aureus, метицилін-чутливі£ Staphylococcus species, коагулазо-негативні, метицилін-чутливі Streptococcus pyogenes Стрептококи групи В

Аеробні грамнегативні бактерії Citrobacter koseri Haemophilus influenza Moraxella catarrhalis Proteus mirabilis

Анаеробні грампозитивні бактерії Clostridium species Eubacterium species Peptostreptococcus species

Анаеробні грамнегативні бактерії Bacteroides fragilis group Fusobacterium species Porphyromonas species Prevotella species

Види, для яких набута резистентність може бути проблемою

Аеробні грампозитивні бактерії Enterococcus faecium$,+ Streptococcus pneumonia Streptococcus viridans group

Аеробні грамнегативні бактерії Acinetobacter baumannii $ Burkholderia cepacia Citrobacter freundii Enterobacter species Escherichia coli Klebsiella pneumonia Morganella morganii Proteus vulgaris Providencia ssp. Pseudomonas aeruginosa Serratia species

Початково резистентні мікроорганізми

Аеробні грампозитивні бактерії Corynebacterium jeikeium

Аеробні грамнегативні бактерії Legionella species Stenotrophomonas maltophilia+,$

Інші Chlamydophilia pneumonia Mycoplasma pneumonia

$ Види, які виявили природну проміжну чутливість. + Види, для яких високі показники резистентності (> 50 %) спостерігалися в одній або кількох областях/країнах/регіонах ЄС. £ Усі метицилін-резистентні стафілококи є резистентними до піперациліну/тазобактаму.

Фармакокінетика.

Усі показники фармакокінетики при роздільному та сумісному застосуванні піперациліну та тазобактаму були однотипні.

Адсорбція. Після введення піперациліну і тазобактаму у дозах 4 г/0,5 г шляхом внутрішньовенної інфузії тривалістю 30 хвилин максимальна концентрація препаратів у плазмі крові (Сmах) становить

298 мкг/мл і 34 мкг/мл відповідно.

Розподіл. Зв’язування з білками плазми піперациліну і тазобактаму становить приблизно

30 %. Зв’язування з білками піперациліну і тазобактаму не залежить від присутності іншого компонента препарату. Зв’язування з білками метаболіту тазобактаму є незначним.

Піперацилін та тазобактам широко розповсюджуються у тканинах і рідинах організму, включаючи слизову оболонку кишечнику, жовчний міхур, легені, жовч і кістки. Концентрація у тканинах у цілому становить від 50 % до 100 % від плазмової концентрації. Як і при застосуванні інших препаратів пеніцилінової групи, розподіл піперациліну та тазобактаму у цереброспінальну рідину низький, якщо у пацієнта немає запалення оболонок мозку.

Біотрансформація. Піперацилін метаболізується до другорядного дезетилового метаболіту, який проявляє незначну мікробіологічну активність. Тазобактам метаболізується до мікробіологічно неактивного одиничного метаболіту.

Виведення. Піперацилін та тазобактам виводяться нирками за допомогою гломерулярної фільтрації та тубулярної секреції.

Піперацилін виводиться швидко у незміненому вигляді; 68 % введеної дози виводиться із сечею. Тазобактам та його метаболіт виводяться в основному нирками. 80 % введеної дози виводиться у незміненому вигляді, решта ‒ у вигляді єдиного метаболіту. Піперацилін, тазобактам і дезетиловий метаболіт піперациліну також секретуються з жовчю.

Після введення одноразової або багаторазових доз піперациліну/тазобактаму здоровим добровольцям період напіввиведення з плазми становив від 0,7 до 1,2 години, причому доза та тривалість інфузії не впливали на цей показник. Період напіввиведення як піперациліну, так і тазобактаму зростав у випадку зниження ниркового кліренсу.

Введення тазобактаму не чинило значущого впливу на фармакокінетику піперациліну. Піперацилін зменшує показник виведення тазобактаму.

Особливі категорії пацієнтів Період напіввиведення піперациліну та тазобактаму збільшувався приблизно на 25 % та 18 % відповідно у пацієнтів із цирозом печінки порівняно зі здоровими добровольцями.

Період напіввиведення як піперациліну, так і тазобактаму зростав у випадку зниження кліренсу креатиніну. Період напіввиведення був удвічі більшим для піперациліну та у чотири рази більшим для тазобактаму при кліренсі креатиніну менше 20 мл/хв порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок.

Шляхом гемодіалізу виводилося 30-50 % піперациліну/тазобактаму, та додаткові 5 % дози тазобактаму виводилися як метаболіт. У результаті перитонеального діалізу виводилося від 6 % до 21 % доз піперациліну та тазобактаму відповідно, та додаткові 18 % дози тазобактаму у вигляді метаболіту.

Діти. У популяційному аналізі фармакокінетики розрахункове значення кліренсу у дітей віком від 9 місяців до 12 років було подібним до показників кліренсу у дорослих, середнє значення для цієї популяції становило 5,64 (зі стандартною похибкою у 0,34) мл/хв/кг. Розрахункове значення кліренсу піперациліну у дітей віком 2-9 місяців становить 80 % від зазначеного показника. Середнє значення обсягу розподілу піперациліну для цієї популяції становить 0,243 л/кг (зі стандартною похибкою у 0,011) і не залежить від віку.

Пацієнти літнього віку. Середні значення напіввиведення піперациліну і тазобактаму були на 32 % і 55 % більшими відповідно у пацієнтів літнього віку порівняно з пацієнтами молодшого віку. Ця різниця може бути пов'язаною з віковими змінами у кліренсі креатиніну.

Показання

Піперацилін-Tазобактам-Тева показаний для лікування наведених далі інфекцій у дорослих та дітей віком від 2 років.

Дорослі і підлітки

• Тяжка пневмонія, у тому числі госпітальна та вентилятор-асоційована пневмонія;
• ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (у тому числі пієлонефрит);
• ускладнені інтраабдомінальні інфекції;
• ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин (у тому числі інфекції при синдромі діабетичної стопи).

Лікування пацієнтів з бактеріємією, що виникла у зв’язку з будь-якою з вищенаведених інфекцій, або якщо такий зв'язок підозрюється.

Піперацилін-Tазобактам-Тева можна застосовувати при лікуванні хворих із нейтропенію, у яких діагностована пропасниця що, можливо, спричинена бактеріальною інфекцією.

Діти віком від 2 до 12 років

• Ускладнені інтраабдомінальні інфекції.

Піперацилін-Tазобактам-Тева можна застосовувати при лікуванні дітей з нейтропенією, у яких діагностована пропасниця, що, імовірно, спричинена бактеріальною інфекцією.

Слід дотримуватись офіційних рекомендацій щодо застосування антибактеріальних препаратів.

Протипоказання

Гіперчутливість до діючих речовин, до будь-яких пеніцилінів або до будь-якого з компонентів препарату.

Гострі тяжкі алергічні реакції на будь-які інші β-лактамні антибіотики (наприклад, цефалоспорин, монобактам або карбапенем) в анамнезі.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Пробенецид. Одночасне застосування пробенециду та Піперациліну-Тазобактаму-Тева призводить до пролонгації періоду напіввиведення та зменшення ниркового кліренсу як піперациліну, так і тазобактаму. Однак це не впливає на максимальну концентрацію у плазмі крові жодного з препаратів.

Антибіотики. Піперацилін сам або в комбінації з тазобактамом не спричиняє клінічно значущих змін фармакокінетики тобраміцину у пацієнтів з нормальною функцією нирок та з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості. У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок відзначалася інактивація тобраміцину та гентаміцину під дією піперациліну. Прийом тобраміцину особливо не порушував фармакокінетику піперациліну, тазобактаму та метаболіту М1.

Також не було відзначено клінічно значущої взаємодії між фармакокінетикою Піперациліну-Тазобактаму-Тева та ванкоміцину у здорових дорослих з нормальною функцією нирок. Однак в обмеженій кількості ретроспективних досліджень спостерігалося підвищення частоти гострого ураження нирок у пацієнтів, які одночасно отримували піперацилін/тазобактам та ванкоміцин, якщо порівнювати з хворими, які лікувались тільки ванкоміцином.

У зв’язку з фізичною несумісністю аміноглікозиду з β-лактамними антибіотиками in vitro не можна змішувати Піперацилін-Тазобактам-Тева та аміноглікозиди. Рекомендується вводити їх окремо. У випадку, якщо призначено одночасну терапію аміноглікозидами, порошок Піперациліну-Тазобактаму-Тева для приготування розчину для ін’єкцій та аміноглікозид потрібно розчиняти та розводити окремо.

Антикоагулянти. При одночасному застосуванні з гепарином, пероральними антикоагулянтами та іншими препаратами, які можуть впливати на систему коагуляції крові, в тому числі функцію тромбоцитів, слід регулярно проводити контроль коагуляційних проб.

Векуроній. Одночасне застосування піперациліну з векуронієм призводить до пролонгації нервово-м’язової блокади. З огляду на подібний механізм дії очікується, що нервово-м’язова блокада, спричинена будь-яким неполяризаційним міорелаксантом, може бути пролонгована при введенні піперациліну. Це потрібно враховувати у випадку застосування Піперациліну-Тазобактаму-Тева під час проведення оперативних втручань.

Метотрексат. Піперацилін може зменшити виведення метотрексату. У пацієнтів, які приймають метотрексат, потрібно контролювати його рівень у сироватці крові для попередження токсичного ефекту.

Вплив на лабораторні аналізи. Як і при застосуванні інших препаратів пеніцилінової групи, результатом введення Піперацилін-Тазобактам-Тева може стати хибнопозитивна реакція на присутність глюкози в сечі (редукційним методом). Рекомендується застосовувати тести на присутність глюкози на основі ферментативних глюкозооксидазних реакцій.

Деякі хімічні методи вимірювання кількості білка у сечі можуть давати хибнопозитивні результати. Застосування препарату не впливає на результати визначення вмісту білку в сечі за допомогою тест-смужок.

Результати прямої проби Кумбса можуть бути позитивними.

Були повідомлення про хибно-позитивні результати тесту ІФА (імуноферментний аналіз) Platelia Aspergillus Біо-Рад Лабораторіз у пацієнтів, яким робили ін’єкції Піперациліну-Тазобактаму-Тева, та у яких згодом не виявляли аспергільозу. Також повідомляли про перехресні реакції з неаспергільозними полісахаридами та поліфуранозами в тесті Platelia Aspergillus ІФА Біо-Рад Лабораторіз. Тому позитивні реакції аналізів пацієнтів, яким вводять Піперацилін-Тазобактам-Тева, потрібно трактувати обережно та підтверджувати іншими діагностичними методами.

Особливості застосування

Призначення піперациліну/тазобактаму для лікування кожного окремого пацієнта має виходити з доцільності використання напівсинтетичного пеніциліну широкого спектра дії, що визначається на підставі таких факторів як тяжкість інфекційного процесу та резистентність до інших прийнятних антибактеріальних засобів.

Перед початком лікування піперациліном/тазобактамом необхідно детально розпитати хворого про наявність в анамнезі реакцій гіперчутливості до пеніцилінів, інших β-лактамних засобів (таких як цефалоспорин, монобактам або карбапенем), а також до інших алергенів. Повідомлялося про випадки виникнення тяжких, іноді з летальними наслідками реакцій гіперчутливості (анафілактичні/анафілактоїдні реакції (включно з шоком)) у хворих, які отримували лікування пеніцилінами, у тому числі піперациліном/тазобактамом. Ці реакції з більшою вірогідністю можуть розвиватись у пацієнтів з гіперчутливістю до декількох алергенів в анамнезі. Тяжкі реакції гіперчутливості вимагають припинення застосування антибіотика і можуть потребувати призначення адреналіну та проведення інших невідкладних заходів.

Піперацилін/тазобактам може призводити до виникнення тяжких побічних реакцій з боку шкіри, таких як синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, висип з еозинофілією та системними симптомами і гострий генералізований екзантематозний пустульоз. При появі у пацієнта висипів на шкірі слід ретельно відстежувати його стан і припинити застосування піперациліну/тазобактаму у разі прогресування шкірних уражень.

Спричинений антибіотиками псевдомембранозний коліт може проявлятися тяжкою і стійкою діареєю, іноді небезпечною для життя хворого. Симптоми псевдомембранозного коліту можуть виникати під час антибактеріальної терапії або після її проведення. У таких випадках застосування піперациліну/тазобактаму слід припиняти.

Оскільки під час пролонгованої терапії можуть розвинутися лейкопенія та нейтропенія, слід проводити періодичний моніторинг показників крові.

При прийомі великих доз препарату (особливо пацієнтами з порушеною функцією нирок), як і при лікуванні іншими препаратами з групи пеніцилінів, можуть розвинутися неврологічні ускладнення у вигляді судом. При тривалому лікуванні необхідно періодично контролювати функцію нирок, печінки.

У деяких пацієнтів, які приймали β-лактамні антибіотики, спостерігалися симптоми кровотечі. Інколи подібні реакції були пов’язані з порушеннями коагуляції, а саме: часу згортання крові, агрегації тромбоцитів та протромбінового часу. Найчастіше подібні порушення спостерігалися у пацієнтів з нирковою недостатністю. У випадку виявлення кровотечі введення антибіотиків слід припинити та призначити відповідне лікування.

Як і у випадку введення інших антибіотиків, потрібно постійно пам’ятати про можливість виникнення потреби у наданні невідкладної допомоги, особливо під час тривалого лікування.

Терапія препаратом піперацилін/тазобактам може провокувати появу стійких мікроорганізмів, які можуть спричиняти розвиток суперінфекцій. Для виявлення будь-якої суперінфекції може знадобитися мікробіологічне спостереження. При появі ознак суперінфекції слід вжити відповідних заходів.

Як і у випадку прийому інших препаратів із групи пеніцилінів, при перевищенні рекомендованих доз у пацієнтів можуть розвинутися нервово-м’язове збудження або судоми.

Даний препарат містить 108 мг (4,72 ммоль) натрію на флакон 2 г/0,25 г Піперациліну-Тазобактаму-Тева або 217 мг (9,44 ммоль) натрію на флакон 4 г/0,5 г Піперациліну-Тазобактаму-Тева, прийом якого може підвищити загальний рівень натрію в організмі пацієнта. Останнє слід брати до уваги хворим, які перебувають на дієті з низьким вмістом натрію.

У пацієнтів з низьким рівнем калію в організмі або у тих, які приймають калійзнижувальні препарати, може розвинутися гіпокаліємія. У таких хворих потрібно періодично контролювати електролітний баланс.

Може спостерігатися незначне підвищення показників печінкових проб.

Антимікробні препарати, що вводяться у високих дозах протягом короткого періоду часу для лікування гонореї, можуть приховувати або відстрочувати появу симптомів сифілісу. Тому до початку лікування пацієнти з гонореєю повинні також здати аналізи на сифіліс. У пацієнтів з первинним ураженням слід провести мікроскопію в темному полі, а також провести (як мінімум за 4 місяці) серологічні тести.

При застосуванні пеніцилінів (зокрема піперациліну) пацієнтам із кістозним фіброзом може спостерігатися гарячка та висипання.

Порушення функції нирок

З огляду на потенційну нефротоксичність, піперацилін/тазобактам слід з обережністю застосовувати пацієнтам з порушенням функції нирок та хворим на гемодіалізі. Необхідно відкоригувати внутрішньовенні дози та інтервали введення залежно від ступеня порушення функції нирок. Під час додаткового аналізу з використанням даних, зібраних у масштабному багатоцентровому рандомізованому контрольованому дослідженні, в якому оцінювали швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) після введення загальновживаних антибіотиків хворим у критичному стані, застосування піперациліну/тазобактаму пов’язували з нижчою частотою виникнення оборотного покращення показників ШКФ, якщо порівнювати з іншими антибіотиками. За результатами цього додаткового аналізу було встановлено, що піперацилін/тазобактам є причиною затримки нормалізації функції нирок у таких хворих.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність. На даний час немає належних та добре контрольованих досліджень комбінації піперацилін/тазобактам чи піперациліну або тазобактаму окремо, проведених з участю вагітних жінок. Піперацилін-Тазобактам-Тева проникає через плаценту. Препарат слід застосовувати у період вагітності тільки у разі наявності чітких медичних показань, а саме ‒ коли очікувана користь від застосування препарату перевищує потенційний ризик для вагітної жінки та плода.

Період годування груддю. Піперацилін у незначних концентраціях проникає у грудне молоко, концентрація тазобактаму в грудному молоці не досліджувалася. Тому препарат можна застосовувати у період годування груддю лише у тих випадках, коли очікувана користь перевищує потенційний ризик для жінки та дитини.

Фертильність. Дослідження фертильності у щурів не показало жодного впливу на фертильність і спаровування після внутрішньочеревного введення тазобактаму або комбінації піперацилін/тазобактам.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Жодних досліджень впливу препарату на здатність керувати автотранспортом і працювати з механізмами не проводили.

Спосіб застосування та дози

Піперацилін-Тазобактам-Тева можна вводити повільно як внутрішньовенну інфузію (протягом більше 30 хвилин).

Інструкція щодо приготування розчину

Вміст флакона, що містить піперациліну/тазобактаму 2 г/0,25 г або піперациліну/тазобактаму 4 г/0,5 г, розводити відповідно в 10 мл або 20 мл одного з нищезазначених розчинників.

Після розчинення розчин потрібно розвести до бажаного об’єму (від 50 мл до 150 мл) одним з нижчезазначених розчинників:

• 0,9 % розчин хлориду натрію для ін’єкцій;
• 5 % водний розчин глюкози;
• стерильна вода для ін’єкцій (максимальний рекомендований об’єм для однієї дози становить 50 мл).

Відновлений розчин у флаконі

Розчин, приготований з використанням відповідного рекомендованого розчинника є фізично і хімічно стабільним протягом 24 годин у разі зберігання у холодильнику при температурі від

2-8 °C.

Розведений розчин для інфузій

Після відновлення розведений розчин для інфузій є фізично і хімічно стабільним протягом

24 годин у разі зберігання у холодильнику при температурі 2-8 °C за умови розведення з використанням відповідного розчинника у рекомендованих пропорціях.

З мікробіологічної точки зору відновлені і розведені розчини необхідно використати одразу після приготування. Якщо препарат не використовувати одразу, тривалість і умови його зберігання визначаються на розсуд і відповідальність користувача, але не повинні перевищувати 12 годин зберігання при температурі 2-8 °C, якщо тільки розведення не проводили у контрольованих і валідованих асептичних умовах.

Об’ємне заміщення. Кожен грам ліофілізованого порошку піперациліну-тазобактаму має показник об’ємного заміщення 0,7 мл.

2 г/0,25 г піперациліну/тазобактаму замістить 1,58 мл.

Дозування піперациліну/ тазобактаму	Необхідний об’єм розчинника*	Кінцевий об’єм інфузії піперациліну/тазобактаму (0,9 % хлорид натрію)	Кінцева концентрація інфузії піперациліну/ тазобактаму
2 г/0,25 г	10 мл	100 мл	23 мг/мл
		150 мл	15 мг/мл
ТРИВАЛІСТЬ ІНФУЗІЇ: 20 – 30 ХВИЛИН

*стерильна вода для ін’єкцій, 0,9 % розчин хлориду натрію для ін’єкцій, 5 % розчин глюкози.

4 г/0,5 г піперациліну/тазобактаму замістить 3,15 мл.

Дозування піперациліну/ тазобактаму	Необхідний об’єм розчинника*	Кінцевий об’єм інфузії піперациліну/тазобактаму (0,9 % хлорид натрію)	Кінцева концентрація інфузії піперациліну/ тазобактаму
4 г/0,5 г	20 мл	100 мл	45 мг/мл
		150 мл	30 мг/мл
ТРИВАЛІСТЬ ІНФУЗІЇ: 20–30 ХВИЛИН

*стерильна вода для ін’єкцій, 0,9 % розчин хлориду натрію для ін’єкцій, 5 % розчин глюкози.

Інструкція щодо перевірки, яку має виконати медичний працівник під час інфузії.

1. Зона введення повинна бути стерильною; систему для введення слід використовувати не більше 24 годин.

2. На флаконі для інфузій має бути етикетка із зазначенням імені пацієнта, назви та кількості доданого розчинника, дати та часу додавання (включаючи, при можливості, нову дату або час закінчення терміну придатності).

3. Час від часу потрібно перевіряти процес здійснення внутрішньовенної інфузії. У випадку помутніння, кристалізації, зміни кольору або будь-яких інших ознак взаємодії чи забруднення інфузію потрібно припинити.

Для зменшення ризику мікробної контамінації піперацилін-тазобактам слід використовувати одразу після приготування розчину.

Якщо розчин не використано одразу, особа, яка здійснить подальше введення препарату, несе відповідальність за умови та час зберігання до введення.

Невикористаний розчин потрібно знищити.

Пацієнти з нейтропенією із симптомами інфекції (наприклад з гарячкою) повинні отримати термінову емпіричну терапію антибіотиками до отримання результатів лабораторного дослідження.

Дорослі та діти віком від 12 років з нормальною функцією нирок. Звичайна доза для дорослих та дітей віком від 12 років становить 4,5 г Піперациліну-Тазобактаму-Тева (4 г піперациліну/0,5 г тазобактаму) кожні 8 годин.

Добова доза Піперациліну-Тазобактаму-Тева залежить від складності та локалізації інфекції та може змінюватися від 2 г/0,25 г (2 г піперациліну/0,25 г тазобактаму) до 4,5 г (4 г піперациліну/

0,5 г тазобактаму), що вводяться кожні 6-8 годин.

При нейтропенії рекомендована доза становить 4,5 г Піперациліну-Тазобактаму-Тева (4 г піперациліну/0,5 г тазобактаму), що вводяться кожні 6 годин у комбінації з аміноглікозидами.

Порушення функції нирок

Дозу внутрішньовенного препарату потрібно коригувати залежно від ступеня порушення функції нирок наступним чином (слід ретельно контролювати стан кожного пацієнта щодо ознак медикаментозної токсичності; доза і частота прийому препарату мають бути скориговані відповідним чином):

Кліренс креатиніну (мл/хв)	Піперацилін/Тазобактам (рекомендована доза)
> 40	Корекція дози не потребується
20-40	Максимальна доза: 4 г піперациліну/0,5 г тазобактаму кожні 8 годин
<20	Максимальна доза: 4 г піперациліну/0,5 г тазобактаму кожні 12 годин

Для пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, необхідно вводити одну додаткову дозу 2 г піперациліну/0,25 г тазобактаму після кожного діалізу, оскільки гемодіаліз виводить 30-50 % піперациліну за 4 години.

Порушення функції печінки

Корекція дози не потребується.

Застосування пацієнтам літнього віку

Для пацієнтів літнього віку з нормальною функцією нирок і рівнем кліренсу креатиніну вище

40 мл/хв корекція дози не потребується.

Діти віком від 2 до 12 років

Інфекційні захворювання

У наступній таблиці наведено частоту прийому і рекомендовані дози на 1 кг маси тіла для дітей віком від 2 до 12 років за відповідними показаннями або клінічними станами:

Доза на 1 кг маси тіла та частота прийому	Показання/клінічний стан
80 мг піперациліну/10 мг тазобактаму на 1 кг маси тіла кожні 6 годин	Нейтропенія з пропасницею у дітей, розвиток якої пов'язується з бактеріальними інфекціями *
100 мг піперациліну/12,5 мг тазобактаму на 1 кг маси тіла кожні 8 годин	Ускладнені внутрішньочеревні інфекції *

*Не перевищувати максимальну дозу 4 г/0,5 г з тривалістю інфузії 30 хвилин.

Порушення функції нирок

Дозу внутрішньовенного препарату потрібно коригувати залежно від ступеня порушення функції нирок наступним чином (слід ретельно контролювати стан кожного пацієнта щодо ознак медикаментозної токсичності; доза і частота прийому препарату мають бути скориговані відповідним чином):

Кліренс креатиніну (мл/хв)	Піперацилін/Тазобактам (рекомендована доза)
> 50	Корекція дози не потребується
≤50	70 мг піперациліну/8,75 мг тазобактаму на 1 кг маси тіла кожні 8 годин

Для дітей, які перебувають на гемодіалізі, необхідно вводити одну додаткову дозу 40 мг піперациліну/5 мг тазобактаму на 1 кг маси тіла після кожного діалізу.

Тривалість лікування. Для визначення тривалості лікування потрібно керуватися тяжкістю інфекції, станом хворого та результатами бактеріологічного обстеження.

При гострих інфекціях тривалість лікування Піперациліном-Тазобактамом-Тева становить

48 годин після зникнення клінічних симптомів або гарячки.

При лікуванні апендициту з ускладненнями у дітей рекомендована тривалість лікування становить від 5 до 14 днів.

Діти

Препарат не застосовувати дітям віком до 2 років.

Передозування

Симптоми. У постмаркетинговий період були повідомлення про передозування препарату. Про більшість таких випадків, включаючи нудоту, блювання та діарею, повідомляли при введенні звичайних рекомендованих доз препарату. У пацієнтів може спостерігатися нервово-м’язове збудження або судоми при перевищенні рекомендованих доз для внутрішньовенного введення (особливо у хворих з нирковою недостатністю).

Лікування. У випадку передозування подальше введення піперациліну-тазобактаму потрібно припинити. Специфічний антидот невідомий.

Лікування – підтримуюче та симптоматичне, залежно від стану пацієнта. У випадку невідкладної допомоги необхідні заходи інтенсивної терапії, такі ж, як і при передозуванні піперациліну.

Надмірну концентрацію піперациліну або тазобактаму в сироватці крові можна зменшити за допомогою гемодіалізу.

У випадку моторного збудження або судом можна призначити спазмолітичні препарати (наприклад діазепам або барбітурати).

У випадку тяжких анафілактичних реакцій потрібно розпочати звичайні профілактичні заходи.

Побічні реакції

Найчастіше виникають такі побічні дії препарату (≥1 % - ≤10 %): діарея, нудота, блювання та висипання.

Побічні дії зазначені за частотою виникнення: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 - <1/10); нечасто (≥1/1000 - <1/100); рідко (≥1/10000 - <1/1000); дуже рідко (<1/10000) та невідомо (неможливо оцінити за наявними даними).

Інфекції та інвазії. Нечасто: кандидозна суперінфекція.

З боку кровотворної та лімфатичної системи. Нечасто: тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія. Рідко: анемія, прояви кровотечі (у тому числі пурпура, носові кровотечі, пролонгація часу кровотечі), еозинофілія, гемолітична анемія. Дуже рідко: агранулоцитоз, позитивна пряма проба Кумбса, панцитопенія, пролонгований активований частковий тромбопластиновий час, пролонгований протромбіновий час, тромбоцитоз.

З боку імунної системи. Нечасто: реакції гіперчутливості. Рідко: анафілактичні/анафілактоїдні реакції (у тому числі шок).

З боку обміну речовин та травлення. Дуже рідко: гіпоальбумінемія, гіпоглікемія, гіпопротеїнемія, гіпокаліємія.

З боку нервової системи. Нечасто: головний біль, безсоння.

З боку серцево-судинної системи. Нечасто: артеріальна гіпотензія, флебіт, тромбофлебіт. Рідко: припливи.

З боку органів дихання, грудної клітини та середостіння. Рідко: носові кровотечі. Невідомо: еозинофільна пневмонія.

З боку травного тракту. Часто: діарея, нудота, блювання. Нечасто: запор, диспепсія, жовтяниця, стоматит. Рідко: біль у животі, псевдомембранозний коліт.

Гепатобіліарні порушення. Нечасто: підвищення рівнів АЛТ та АСТ. Рідко: підвищення рівнів білірубіну, лужної фосфатази крові, гамма-глутамілтрансферази, гепатит.

З боку шкіри та підшкірної тканини. Часто: висипання, включаючи макуло-папульозний висип. Нечасто: свербіж, кропив’янка. Рідко: бульозний дерматит, мультиформна еритема, екзантема. Дуже рідко: синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Невідомо: ексфоліативний дерматит, лікарська реакція з еозинофілією і системними проявами (DRESS), гострий генералізований екзантематозний пустульоз (AGEP), пурпура.

З боку скелетно-м’язової системи, сполучної тканини та кісток. Рідко: артралгія, міалгія.

З боку нирок та сечовидільної системи. Нечасто: підвищення рівня креатиніну в крові. Рідко: інтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність. Дуже рідко: підвищення рівня азоту сечовини крові.

Загальні розлади та стани у місці введення препарату. Нечасто: гарячка, місцеві реакції. Рідко: озноб.

Терапія піперациліном у пацієнтів з кістозним фіброзом супроводжувалася підвищенням кількості випадків гарячки та висипань.

Застосування високих доз β-лактамних антибіотиків, особливо пацієнтами з нирковою недостатністю, може призвести до енцефалопатії (зміни стану свідомості, міоклонія, судоми).

Термін придатності

30 місяців.

Умови зберігання

Зберігати у недоступному для дітей місці. Спеціальні умови зберігання не передбачені.

Упаковка

По 1 флакону у коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.