Мирцера 50 мкг/0,3 мл шприц-тюбик №1 Hoffman La Roche

Мірцера (Mircera) інструкція для застосування

• Склад
• Лікарська форма
• Основні фізико-хімічні властивості:
• Фармакотерапевтична група
• Імунологічні та біологічні властивості
• Показання
• Протипоказання
• Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій
• Особливості застосування
• Застосування у період вагітності або годування груддю.
• Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
• Спосіб застосування та дози
• Діти.
• Передозування
• Побічні реакції
• Термін придатності
• Умови зберігання
• Несумісність
• Упаковка
• Категорія відпуску

Склад

діюча речовина: methoxy polyethylene glycol-epoetin beta;
1 шприц-тюбик з 0 3 мл розчину для ін’єкцій містить 30 50 75 100 120 150 200 250 мкг метокси поліетилен гліколь-епоетину бета; 1 шприц-тюбик з 0 6 мл розчину для ін’єкцій містить 360 мкг метокси поліетилен гліколь-епоетину бета;
допоміжні речовини:
L-метіонін; натрію сульфат безводний; натрію дигідрофосфат моногідрат; маніт (E 421); полоксамер 188; кислота хлористоводнева розведена або розчин натрію гідроксиду (q.s. до рН 6 2); вода для ін’єкцій.

Лікарська форма

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості:

препарат являє собою прозору рідину від безбарвного до злегка жовтуватого кольору.

Фармакотерапевтична група

B03X A03. Інші антианемічні засоби.

Імунологічні та біологічні властивості

Фармакодинаміка.

Мирцера стимулює еритропоез шляхом взаємодії з рецепторами до еритропоетину на клітинах-попередниках кісткового мозку. Метокси поліетилен гліколь-епоетин бета діюча речовина препарату Мирцера є тривалим активатором рецепторів еритропоетину який на відміну від еритропоетину демонструє іншу активність на рецепторному рівні що характеризується більш повільним з’єднанням і більш швидким відділенням від рецептору зниженою специфічною активністю in vitro та підвищеною активністю in vivo а також тривалішим періодом напіввиведення. Середня молекулярна маса метокси поліетилен гліколь-епоетину бета становить приблизно 60 кДа включаючи приблизно 30 кДа молекулярної маси білка та вуглеводної частини.

Доза препарату вказує на кількість білка в молекулі метокси поліетилен гліколь-епоетину бета без урахування глікозилювання. Білок синтезується шляхом технології рекомбінантної ДНК у клітинах яєчника китайського хом’яка і ковалентно кон’югований з лінійним поліетиленгліколем (ПЕГ).

Природний гормон еритропоетин первинний фактор росту для еритроїдного розвитку виробляється нирками і виділяється в судинне русло у відповідь на гіпоксію. У відповідь на гіпоксію еритропоетин взаємодіє з клітинами-попередниками еритропоезу що призводить до збільшення вироблення еритроцитів.

Клінічна ефективність

Результати досліджень корекції анемії у пацієнтів які отримували лікування препаратом Мирцера з частотою введення один раз на 2 тижні або один раз на 4 тижні демонструють що частота відповіді з боку гемоглобіну в групі застосування препарату Мирцера наприкінці періоду корекції була високою і порівнюваною з групами препаратів порівняння. Середній час до відповіді становив 43 дні в групі застосування препарату Мирцера і 29 днів в групі препарату порівняння при цьому збільшення гемоглобіну протягом перших 6 тижнів було на рівні 0 2 г/дл/тиждень і 0 3 г/дл/тиждень відповідно.

На даний час проведено 4 рандомізовані контрольовані дослідження пацієнтів які знаходилися на діалізі та отримували дарбепоетин альфа чи епоетин на момент включення у дослідження. На час включення у дослідження пацієнти були рандомізовані на терапію еритропоетинами які пацієнти отримували раніше або на перехід на лікування препаратом Мирцера з метою досягнення стабільного рівня гемоглобіну. В період оцінювання (29-36 тиждень) середній рівень та медіана рівня гемоглобіну у пацієнтів які отримували препарат Мирцера фактично були ідентичними початковому рівню гемоглобіну.

Мирцера не дозволена для лікування пацієнтів з анемією індукованою хіміотерапією.

Фармакокінетика.

Фармакокінетика метокси поліетилен гліколь-епоетину бета вивчалася у здорових добровольців та у пацієнтів із хронічною хворобою нирок та анемією включаючи хворих які отримують та не отримують діаліз.

Після підшкірного введення пацієнтам із хронічною хворобою нирок які не отримують діаліз максимальні концентрації метокси поліетилен гліколь-епоетину бета в сироватці крові спостерігалися через 95 годин (середнє значення) після введення. Абсолютна біодоступність метокси поліетилен гліколь-епоетину бета після підшкірного введення становила 54 %. Термінальний період напіввиведення становив 142 години у пацієнтів із хронічною хворобою нирок які не отримують діаліз.

Після підшкірного введення пацієнтам з хронічним захворюванням нирок які отримують діаліз максимальні концентрації метокси поліетилен гліколь-епоетину бета в сироватці крові спостерігалися через 72 години (середнє значення) після введення. Абсолютна біодоступність метокси поліетилен гліколь-епоетину бета після підшкірного введення становила 62 %. Термінальний період напіввиведення становив 139 годин у пацієнтів із хронічною хворобою нирок які отримують діаліз.

Після внутрішньовенного введення пацієнтам із хронічною хворобою нирок які отримують діаліз загальний системний кліренс становив 0 494 мл/год/кг. Після внутрішньовенного введення період напіввиведення метокси поліетилен гліколь-епоетину бета становив 134 години.

Порівняння концентрації метокси поліетилен гліколь-епоетину бета в сироватці крові яка визначалася перед та після проведення гемодіалізу у 41 пацієнта із хронічною хворобою нирок продемонструвало що гемодіаліз не впливає на фармакокінетику препарату Мирцера. Аналіз даних щодо 126 пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю показав відсутність різниці в фармакокінетичних показниках у пацієнтів які отримують і не отримують діаліз.

В дослідженні однієї дози після внутрішньовенного введення фармакокінетика метокси поліетилен гліколь-епоетину бета є порівнянною у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю та у здорових осіб (див. розділ «Спосіб застосування і дози»).

Показання

Лікування симптоматичної анемії пов’язаної з хронічною хворобою нирок (ХХН).

Протипоказання

Підвищена чутливість до метокси поліетилен гліколь-епоетину бета або до будь-якої допоміжної речовини (див. розділ «Допоміжні речовини»). Неконтрольована артеріальна гіпертензія.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Дослідження взаємодії препарату Мирцера не проводилися. Немає даних що Мирцера впливає на метаболізм інших лікарських засобів.

Особливості застосування

Безпека та ефективність терапії препаратом Мирцера при інших показаннях для застосування у тому числі анемії у пацієнтів із злоякісними пухлинами не встановлені.

Слід виявляти обережність при підвищенні доз препарату Мирцера пацієнтам з хронічною нирковою недостатністю оскільки високі кумулятивні дози епоетину можуть асоціюватися з підвищеним ризиком смертності серйозних серцево-судинних і цереброваскулярних ускладнень. Якщо у пацієнта слабка відповідь за рівнем гемоглобіну на лікування епоетинами слід розглянути наявність альтернативних пояснень (див. розділ «Спосіб застосування і дози»).

Додаткова терапія залізом рекомендується всім пацієнтам з рівнем феритину в сироватці крові менше 100 мкг/л або насиченням трансферину залізом менше 20 %. Для забезпечення ефективного еритропоезу рівень заліза необхідно визначати у всіх пацієнтів до і під час лікування.

При відсутності відповіді на лікування препаратом Мирцера необхідно ініціювати пошук причинних факторів. Дефіцит заліза фолієвої кислоти і вітаміну В12 знижують ефективність терапії засобами що стимулюють еритропоез і тому дефіцит вказаних речовин необхідно корегувати. До зниження ефективності терапії засобами що стимулюють еритропоез можуть призводити також інтеркурентні інфекції запальні процеси травми прихована втрата крові гемоліз тяжка алюмінієва токсичність наявні захворювання крові фіброз кісткового мозку. При обстеженні пацієнтів слід визначати також число ретикулоцитів. У разі виключення перерахованих станів і раптовому зниженні рівня гемоглобіну асоційованому з ретикулоцитопенією і виявленням антитіл до еритропоетину необхідно провести дослідження кісткового мозку для виключення діагнозу істинної еритроцитарної аплазії. При підтвердженні діагнозу істинної еритроцитарної аплазії лікування препаратом Мирцера слід припинити і пацієнтів не слід переводити на лікування іншими засобами які стимулюють еритропоез.

Про істинну еритроцитарну аплазію спричинену антитілами до еритропоетину повідомлялося на фоні застосування усіма засобами які стимулюють еритропоез у тому числі препаратом Мирцера. Було показано що антитіла до еритропоетину перехресно реагують з усіма засобами що стимулюють еритропоез. Пацієнтів у яких підозрюється наявність чи виявлені антитіла до еритропоетину не слід переводити на лікування препаратом Мирцера (див. розділ «Побічні реакції»).

Істинна еритроцитарна аплазія у пацієнтів з вірусним гепатитом С: при парадоксальному зниженні рівня гемоглобіну і розвитку тяжкої анемії асоційованої з низьким числом ретикулоцитів необхідно припинити лікування епоетином і обстежити пацієнта на антитіла до еритропоетину. Повідомлялося про випадки істинної еритроцитарної аплазії у пацієнтів із гепатитом С які отримували лікування інтерфероном і рибавірином одночасно з епоетинами. Епоетини не зареєстровані для застосування при анемії асоційованій з вірусним гепатитом С.

Моніторинг артеріального тиску: як і при застосуванні інших засобів які стимулюють еритропоез можливе підвищення рівня артеріального тиску під час лікування препаратом Мирцера. Рівень артеріального тиску необхідно адекватно контролювати у всіх пацієнтів перед на початку та під час лікування препаратом Мирцера. Якщо артеріальний тиск не вдається контролювати медикаментозно чи за допомогою дієти дозу препарату Мирцера необхідно зменшити чи припинити лікування (див. розділ «Спосіб застосування і дози»).

Концентрація гемоглобіну: у пацієнтів з хронічною хворобою нирок концентрація гемоглобіну не повинна перевищувати верхню межу норми цільової концентрації гемоглобіну рекомендованої у розділі «Спосіб застосування і дози». У клінічних дослідженнях спостерігався підвищений ризик смерті і серйозних серцево-судинних подій у тому числі тромбозу або цереброваскулярних подій включаючи інсульт при застосуванні засобів які стимулюють еритропоез з метою досягнення цільового рівня гемоглобіну вище 12 г/дл (7 5 ммоль/л) (див. розділ «Побічні реакції»).

У контрольованих клінічних дослідженнях не було продемонстровано суттєвої користі від застосування епоетинів при зростанні концентрації гемоглобіну що перевищувала рівень необхідний для контролю симптомів анемії та уникнення трансфузії крові.

Безпека та ефективність лікування препаратом Мирцера не встановлені для пацієнтів з гемоглобінопатіями епілептичними нападами кровотечами у тому числі нещодавніми кровотечами в анамнезі що потребували гемотрансфузій з кількістю тромбоцитів більше 500 × 10⁹/л. Тому застосовувати препарат Мирцера у даної категорії пацієнтів необхідно з обережністю.

Вплив на пухлинний ріст: Мирцера подібно до інших засобів що стимулюють еритропоез є фактором росту який в основному стимулює продукцію еритроцитів. Рецептори до еритропоетину можуть бути експресовані на поверхні різних пухлинних клітин. Вважається що засоби що стимулюють еритропоез як і інші фактори росту можуть стимулювати ріст будь-якого типу злоякісних пухлин. У двох контрольованих клінічних дослідженнях в яких епоетини призначалися пацієнтам з різними пухлинами включаючи рак голови і шиї рак молочної залози спостерігалося збільшення смертності причини якої незрозумілі.

Помилкове застосування препарату Мирцера здоровими людьми може призвести до надлишкового зростання рівня гемоглобіну що може асоціюватися із серцево-судинними ускладненнями небезпечними для життя.

З метою покращення відстежування застосування засобів які стимулюють еритропоез торговельну назву цих засобів необхідно чітко вказувати у медичній документації пацієнта.

Препарат містить менше ніж 1 ммоль натрію (23 мг) в 1 мл тобто препарат вважається таким що не містить натрію.

Утилізація невикористаного препарату та препарату із простроченим терміном придатності: надходження препарату у навколишнє середовище необхідно звести до мінімуму. Препарат не слід викидати у стічні води і побутові відходи. Для утилізації необхідно використовувати так звану «систему збору відходів» за наявності такої.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Немає даних щодо застосування препарату Мирцера вагітним.

У дослідженнях на тваринах не був виявлений прямий шкідливий вплив препарату Мирцера на вагітність розвиток ембріона плода пологи і постнатальний розвиток однак спостерігалося оборотне зниження маси плода пов’язане із застосуванням класу засобів що стимулюють еритропоез. Застосовувати препарат Мирцера вагітним необхідно з обережністю.

Годування груддю

Невідомо чи екскретується Мирцера у грудне молоко людини. В одному з досліджень у тварин було показано що метокси поліетилен гліколь-епоетин бета екскретується у материнське молоко. Рішення про продовження чи відміну годування груддю або продовження чи відміну терапії препаратом Мирцера необхідно приймати враховуючи користь грудного годування для дитини і користь лікування препаратом Мирцера для жінки.

Фертильність

У дослідженнях на тваринах не були виявлені ознаки порушення фертильності. Потенційний ризик для людини невідомий.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Препарат не впливає або має незначний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з машинами і механізмами.

Спосіб застосування та дози

Лікування препаратом Мирцера слід здійснювати під наглядом лікаря який має досвід у лікуванні пацієнтів з нирковою недостатністю.

Препарат Мирцера можна вводити підшкірно або внутрішньовенно. Мирцера вводиться підшкірно в ділянку живота плеча чи стегна. Вказані ділянки однаково підходять для підшкірного введення.

Лікування симптоматичної анемії у дорослих з хронічною хворобою нирок

Симптоми анемії та її наслідки можуть варіювати залежно від віку статі та загальної тяжкості хвороби тому необхідна оцінка лікарем індивідуального перебігу хвороби та стану пацієнта.

Препарат можна застосовувати підшкірно (п/ш) чи внутрішньовенно (в/в) з метою підвищення гемоглобіну до рівня не вище 12 г/дл (7 45 ммоль/л). Підшкірному введенню слід віддавати перевагу у пацієнтів які не отримують гемодіаліз з метою уникнення пункції периферичних вен.

У зв’язку з індивідуальною варіабельністю в окремого пацієнта рідко може спостерігатися рівень гемоглобіну вищий або нижчий бажаного рівня гемоглобіну. Вплинути на варіабельність рівня гемоглобіну можна за допомогою корекції дози із врахуванням цільового діапазону рівня гемоглобіну від 10 г/дл (6 21 ммоль/л) до 12 г/дл (7 45 ммоль/л). Слід уникати стійкого підвищення гемоглобіну до рівня вище 12 г/дл (7 45 ммоль/л); рекомендації щодо відповідної корекції дози при зростанні рівня гемоглобіну вище 12 г/дл (7 45 ммоль/л) наведені нижче.

Слід уникати підвищення рівня гемоглобіну вище ніж 2 г/дл (1 24 ммоль/л) протягом 4-х тижневого періоду. При виникненні такої ситуації слід відкоригувати дозу препарату Мирцера.

Пацієнтів слід ретельно спостерігати щоб впевнитися що вони отримують найнижчу затверджену ефективну дозу препарату Мирцера з метою адекватного контролю симптомів анемії при підтриманні концентрації гемоглобіну нижче або на рівні 12 г/дл (7 45 ммоль/л).

Слід виявляти обережність при підвищенні дози препарату Мирцера для пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю. Якщо у пацієнта слабка відповідь за рівнем гемоглобіну на застосування препарату Мирцера слід розглянути наявність альтернативних пояснень (див. розділ «Особливості застосування»).

Рівень гемоглобіну необхідно контролювати кожні 2 тижні до його стабілізації з подальшим періодичним контролем.

Пацієнти що на даний час не отримують лікування засобами які стимулюють еритропоез

Для пацієнтів які не отримують діаліз рекомендована початкова доза становить 1 2 мкг/кг маси тіла 1 раз на місяць підшкірно з метою досягнення рівня гемоглобіну вище 10 г/дл (6 21 ммоль/л).

Альтернативно можливе призначення рекомендованої початкової дози 0 6 мкг/кг маси тіла 1 раз на 2 тижні підшкірно або внутрішньовенно пацієнтам які отримують діаліз та пацієнтам які не отримують діаліз.

При прирості рівня гемоглобіну менше 1 г/дл (0 621 ммоль/л) протягом одного місяця дозу препарату Мирцера можна збільшити приблизно на 25 % від попередньої дози. Подальше збільшення дози препарату Мирцера приблизно на 25 % можна проводити з інтервалами в 1 місяць до досягнення індивідуального цільового рівня гемоглобіну.

При зростанні рівня гемоглобіну більше ніж на 2 г/дл (1 24 ммоль/л) в перший місяць лікування або при зростанні рівня гемоглобіну до 12 г/дл (7 45 ммоль/л) дозу препарату Мирцера зменшують приблизно на 25 %. Якщо рівень гемоглобіну продовжує зростати лікування слід перервати до моменту зниження рівня гемоглобіну після чого відновити введення препарату Мирцера в дозі яка приблизно на 25 % менша від попередньої дози. Після переривання лікування очікується зниження рівня гемоглобіну приблизно на 0 35 г/дл (0 22 ммоль/л) на тиждень. Корекція дози препарату не повинна проводитися частіше одного разу на місяць.

Пацієнтам які отримують препарат Мирцера з частотою 1 раз на 2 тижні та у яких рівень гемоглобіну перевищує 10 г/дл (6 21 ммоль/л) можливе призначення препарату Мирцера 1 раз на місяць із застосуванням дози яка дорівнює подвоєній дозі що вводилася з частотою 1 раз на 2 тижні.

Пацієнти які на даний час отримують лікування засобами які стимулюють еритропоез

Пацієнтів які на даний час отримують лікування засобами які стимулюють еритропоез можна перевести на терапію препаратом Мирцера з частотою введення один раз на місяць внутрішньовенно чи підшкірно. Початкова доза препарату Мирцера розраховується на основі попередньої тижневої дози дарбепоетину альфа чи епоетину яка вводилася на момент заміни (таблиця 1). Перше введення препарату Мирцера повинне бути виконане в день запланованого введення раніше застосовуваних дарбепоетину альфа чи епоетину.

Таблиця 1. Початкові дози препарату Мирцера

Тижнева доза дарбепоетину альфа (мкг/тиждень) яка застосовувалася раніше підшкірно або внутрішньовенно	Тижнева доза епоетину (одиниць/тиждень) яка застосовувалася раніше підшкірно або внутрішньовенно	Місячна доза (мкг/1 раз на місяць) препарату Мирцерапри підшкірному або внутрішньовенному введенні
<40	< 8000	120
40-80	8000-16000	200
>80	> 16000	360

Якщо вимагається корекція дози для підтримання цільової концентрації гемоглобіну вище 10 г/дл (6 21 ммоль/л) місячна доза препарату може бути збільшена приблизно на 25 %.

При зростанні рівня гемоглобіну більше ніж на 2 г/дл (1 24 ммоль/л) протягом місяця або при зростанні рівня гемоглобіну до 12 г/дл (7 45 ммоль/л) дозу препарату Мирцера зменшують приблизно на 25 %. Якщо рівень гемоглобіну продовжує зростати лікування слід перервати до моменту зниження рівня гемоглобіну після чого відновити введення препарату Мирцера в дозі яка приблизно на 25 % менша від попередньої дози. Після припинення лікування рівень гемоглобіну знижується приблизно на 0 35 г/дл (0 22 ммоль/л) на тиждень. Корекція дози препарату не повинна проводитися частіше одного разу на місяць.

У зв’язку з обмеженим досвідом застосування пацієнтам які знаходяться на перитонеальному діалізі рекомендується регулярний моніторинг рівня гемоглобіну і суворе дотримання рекомендацій щодо корекції дози.

Припинення лікування

Лікування препаратом Мирцера звичайно довготривале. При необхідності лікування може бути припинене у будь-який час.

Пропущена доза

Якщо одна доза препарату Мирцера пропущена її слід ввести якнайшвидше. Введення препарату Мирцера необхідно відновити з частотою яка використовувалася раніше.

Спеціальні рекомендації щодо дозування

Застосування дітям

Не рекомендується лікування препаратом Мирцера дітям віком до 18 років у зв’язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки застосування препарату.

Пацієнти літнього віку

У клінічних дослідженнях вік 24 % пацієнтів які отримували лікування препаратом Мирцера становив від 65 до 74 років вік 20 % пацієнтів становив 75 років і більше. Пацієнтам літнього віку віком 65 років та старше корекція дози не потрібна.

Пацієнти з печінковою недостатністю

Корекція початкової дози та режиму дозування препарату Мирцера не потрібна пацієнтам з печінковою недостатністю.

Правила зберігання розчину

Шприц-тюбик готовий до використання. Стерильний шприц-тюбик не містить консервантів і кожен шприц-тюбик можна застосовувати одноразово. Лише одну дозу слід вводити за допомогою шприц-тюбика. Можна використовувати лише прозорий безбарвний чи злегка жовтуватий розчин в якому не міститься видимих часток.

Не струшувати.

Перед застосуванням розчин доводять до кімнатної температури. Для цього слід дістати з холодильника картонну упаковку що містить препарат Мирцера. Не дістаючи шприц із картонної коробки з метою захисту препарату від світла залиште шприц на 30 хвилин щоб температура препарату досягла кімнатної.

• Недоведення препарату до кімнатної температури може спричинити дискомфорт під час ін’єкції а також можуть виникнути труднощі у натискуванні на поршень.
• Не нагрівайте шприц ніяким іншим способом.

Інструкція для застосування шприц-тюбика

1. Дістати контурну чарункову упаковку з препаратом Мирцера з картонної упаковки не розкриваючи захисну плівку.

2. Ретельно помити руки теплою водою з милом.

3. Зняти захисну плівку з контурної чарункової упаковки дістати шприц-тюбик і пластмасовий контейнер з голкою.

4. Утримуючи контейнер з голкою від’єднати ковпачок зробивши обертальний рух за часовою стрілкою як вказано на малюнку.

5. Утримуючи шприц-тюбик зняти гумовий наконечник попередньо зігнувши і потягнувши як вказано на малюнку.

6. Утримуючи прозорий контейнер з голкою щільно вставити голку в шприц-тюбик як вказано на малюнку.

7. Для підшкірного введення препарату Мирцера вибрати одну з рекомендованих ділянок тіла: передня черевна стінка передня поверхня середини стегна або зовнішня поверхня плеча. Не вводити препарат у родимі плями шрами гематоми або ділянки з набряком почервонінням затвердінням або іншими змінами а також ділянки які можуть підлягати подразненню ременем або поясом одягу.

8. Ретельно обробити шкіру в місці ін’єкції тампоном змоченим спиртом. Зачекати поки оброблена ділянка підсохне.

9. Обережно утримуючи шприц-тюбик не натискуючи на поршень обережно зняти контейнер з голки. Тримайте шприц лише за його корпус оскільки будь-який контакт із зажимами може призвести до передчасного вивільнення пристрою з безпеки.

10. Двома пальцями зібрати шкіру в складку в місці ін’єкції. Ввести голку в шкіряну складку під прямим кутом.

11. Повільно ввести увесь препарат плавно натискуючи на поршень. Не припиняйте тиснути на поршень шприц-тюбика поки не виймете голку із шкіри!

12. Після введення всієї дози вийняти голку зі шкіри не відпускаючи поршень шприц-тюбика як показано на малюнку.

13. Після відпускання поршня вивільниться захисний пристрій і закриє голку.

14. Притиснути ватним тампоном місце введення препарату Мирцера. За необхідності заклеїти місце ін’єкції пластирем.

Діти.

Не рекомендується лікування препаратом Мирцера дітям (віком до 18 років) у зв’язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки застосування препарату.

Передозування

Препарат Мирцера має широкий терапевтичний діапазон. При ініціації терапії слід враховувати індивідуальну відповідь на терапію. Передозування може призвести до збільшення фармакодинамічного ефекту тобто надмірного еритропоезу. У випадку надмірного підвищення рівня гемоглобіну слід тимчасово відмінити лікування препаратом Мирцера (див. розділ «Спосіб застосування і дози»). При наявності клінічних показань може рекомендуватися флеботомія.

Побічні реакції

База даних з безпеки на основі результатів клінічних досліджень включає 3042 пацієнта з хронічною хворобою нирок у тому числі 1939 пацієнтів які отримували лікування препаратом Мирцера і 1103 пацієнта які отримували лікування іншим засобом стимулюючим еритропоез. При застосуванні препарату Мирцера виникнення побічних реакцій можливе приблизно у 6 % пацієнтів. Найбільш частою побічною реакцією була артеріальна гіпертензія (часта побічна реакція).

Для опису частоти побічних реакцій використовуються такі критерії: дуже часті (≥1/10); часті (≥1/100 і <1/10); нечасті (≥1/1000 і <1/100); поодинокі (≥1/10000 і <1/1000); рідкісні (<1/10000); частота невідома (не може бути визначена на основі наявних даних).

Побічні реакції пов’язані з лікуванням препаратом Мирцера пацієнтів з хронічним захворюванням нирок.

Побічні реакції які спостерігалися лише під час постмаркетингового застосування позначені(*).

Розлади з боку крові і лімфатичної системи: частота невідома: тромбоцитопенія* істинна еритроцитарна аплазія*.

Порушення з боку імунної системи: поодинокі: реакції гіперчутливості; частота невідома: анафілактична реакція*.

Неврологічні розлади: нечасті: головний біль; поодинокі: гіпертензивна енцефалопатія.

Судинні розлади: часті: артеріальна гіпертензія; поодинокі: припливи; частота невідома: тромбоз* емболія легеневої артерії*.

Розлади з боку шкіри та підшкірної клітковини: поодинокі: висип макуло-папульозний; частота невідома: синдром Стівенса–Джонсона/токсичний епідермальний некроліз*.

Пошкодження отруєння і ускладнення процедур: нечасті: тромбоз шунта.

Опис окремих побічних реакцій

Були отримані спонтанні повідомлення про випадки тромбоцитопенії частота якої невідома. В клінічних дослідженнях застосування було зареєстроване деяке зниження кількості тромбоцитів в межах діапазону норми.

Тромбоцитопенія (кількість тромбоцитів менше 100 × 10⁹/л) спостерігалась у 7 % пацієнтів які отримували лікування препаратом Мирцера і у 4 % пацієнтів які отримували інші засоби які стимулюють еритропоез.

Згідно з даними отриманими у контрольованих клінічних дослідженнях епоетину альфа чи дарбепоетину альфа інсульт був поширеною побічною реакцією.

Як і при застосуванні інших засобів які стимулюють еритропоез під час постмаркетингового застосування повідомляли про випадки тромбозу у тому числі емболії легеневої артерії частота невідома (див. розділ «Особливості застосування»).

Були виявлені випадки істинної еритроцитарної аплазії опосередкованої виробленням нейтралізуючих антитіл до еритропоетину частота якої невідома. При встановленні діагнозу істинної еритроцитарної аплазії лікування препаратом Мирцера слід припинити і пацієнтів не слід переводити на лікування іншими рекомбінантними еритропоетинами (див. розділ «Особливості застосування»).

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати у недоступному для дітей місці. Зберігати при температурі від 2 до 8 °С у захищеному від світла місці. Не заморожувати.

Шприц-тюбик можна дістати із холодильника та зберігати одноразово при кімнатній температурі (не вище 30 ^оС). Препарат слід використати протягом цього періоду який не повинен перевищувати 1 місяць.

Несумісність

За відсутності досліджень сумісності не слід змішувати препарат Мирцера з іншими лікарськими засобами.

Упаковка

По 30 мкг/0 3 мл 50 мкг/0 3 мл 75 мкг/0 3 мл 100 мкг/0 3 мл 120 мкг/0 3 мл 150 мкг/0 3 мл 200 мкг/0 3 мл 250 мкг/0 3 мл 360 мкг/0 6 мл у шприц-тюбику 1 шприц-тюбик разом з голкою для ін’єкцій у картонній упаковці.

Категорія відпуску

За рецептом.