Атропін

Атропін є антихолінергічним препаратом, який виготовляється на базі рослинних алкалоїдів. Він має досить широкий спектр дії — його застосовують при лікуванні дванадцятипалої кишки, виразки шлунку, спазмів сечовивідних шляхів, холециститу, бронхіальної астми тощо. Також він може використовуватися для зменшення секреції бронхіальних, шлункових і слинних залоз, для зниження больових синдромів, рівня тонусу окремих м'язів тощо. Препарат також добре зарекомендував себе як антидот при отруєнні фосфорорганічними, антихолінестеразними та холіноміметичними речовинами.

Варто зазначити, що згідно з інструкцією Атропін може застосовуватися також в інших ситуаціях. Його часто використовують в офтальмології для розширення зіниці при проведенні досліджень та в терапевтичних цілях, а також у психіатрії для лікування психозів.

Склад та механізм дії

Атропін являє собою безбарвну або злегка забарвлену рідину. Випускається у вигляді розчину для ін'єкцій. Активна речовина — атропіну сульфат. У складі також є хлористоводнева кислота, дисульфіт і хлорид натрію, вода для ін'єкцій. Варто зазначити, що активна речовина була отримана з рослин сімейства пасльонових (дурман, беладона). При потраплянні в організм атропіну сульфат блокує м-холінорецептори, що призводить до збільшення тиску всередині ока, паралічу акомодації та мідріазу. Також у пацієнтів спостерігається розслаблення мускулатури шлунково-кишкового тракту та бронхів. При прийманні великої дози Атропіну настає різке порушення діяльності центральної нервової системи.

Практика показує, що максимальний ефект при внутрішньовенному введенні настає приблизно через 3 хвилини. Якщо засіб приймається перорально, термін збільшується до пів години. При потраплянні в кров відбувається зв'язування атропіну сульфату з білками плазми. Активна речовина здатна проходити через гематоенцефалічний бар'єр. Виводиться з організму через 2–4 години через нирки. При цьому приблизно 50% речовини не піддається метаболізму. Ціни на цей препарат досить доступні, тому його часто використовують у медицині. 

Показання для застосування

Атропін призначається після консультації з лікарем. Приймати його самостійно не рекомендується, оскільки це може призвести до серйозних наслідків. Ліки призначають у таких випадках:

1. Для швидкого розширення зіниці. Використовують при дослідженні очного дна, спазмах артерії ока тощо.
2. Виразка дванадцятипалої кишки чи шлунка.
3. Гострий панкреатит, холецистит, холелітіаз.
4. Профілактика ларингоспазмів чи бронхоспазмів.
5. Під час рентгенології шлунково-кишкового тракту.
6. При отруєнні солями важких металів.
7. У разі наявності кишкових, ниркових, жовчних кольок.
8. При бронхіальній астмі.
9. Під час проведення передопераційної премедикації.
10. При наявності бронхіту з підвищеним рівнем виділення слизу.
11. При хворобі Паркінсона (з метою усунення тремору).

Застосовується Атропін також в інших випадках. Детальніше про всі ситуації можна прочитати в інструкції або проконсультуватися з нашим фахівцем.

Форма випуску та дозування

Атропін випускається в скляних ампулах об'ємом по 1 мл. Спосіб застосування вибирає лікар залежно від стану пацієнта, наявності у нього певних захворювань та зібраного анамнезу. Препарат може вводитися внутрішньовенно, підшкірно чи внутрішньом'язово.

З метою усунення гострого болю через печінкові або ниркові кольки, а також при болях у ШКТ або при панкреатиті препарат вводять внутрішньом'язово або підшкірно (від 0,25 до 1 мл). У разі отруєння дозування може бути підвищене (2–6 мг), при цьому ліки часто поєднують із реактиваторами холінестерази. Для премедикації використовують близько 0,5 мг препарату (його вводять приблизно за 50 хвилин до анестезії).

Протипоказання та побічні ефекти

До протипоказань відносяться індивідуальна непереносність до компонентів ін'єкції, а також наявність закритокутової або відкритокутової глаукоми. Не призначається для введення в дитячому віці. Рекомендується обмежити приймання Атропіну в тому разі, якщо у пацієнта є ішемічна хвороба серця або хронічна гостра недостатність, церебральний параліч, затримка сечі, ниркова або печінкова недостатність.

Як побічні ефекти можна виділити порушення зору, сухість шкіри, розлад роботи ШКТ (запори або розлади шлунка), підвищений рівень серцебиття, аритмію, тахікардію. Атропін погано поєднується з іншими лікарськими препаратами.

Це універсальний лікарський засіб, який може використовуватись у багатьох ситуаціях. При цьому потрібно розуміти, що він є досить токсичним, тому застосовувати його можна лише за призначенням лікаря та за умови дотримання необхідного дозування.

Умови зберігання

Препарат потрібно зберігати в темному, недоступному для дітей місці, при температурі не вище 25 градусів. Термін зберігання — 3 роки. Після завершення цього періоду засіб треба утилізувати згідно з загальноприйнятими правилами.

Популярні питання

Для чого призначають Атропін?

Атропін має досить широкий спектр дії. Детальну інформацію про способи застосування ви можете знайти в нашій статті.

Як швидко діє препарат?

Все залежить від вибраного способу введення. У разі внутрішньовенної ін'єкції діє через 3–4 хвилини, при підшкірному — через 20–30.

Чи можна приймати препарат при вагітності?

Подібних досліджень не проводилося, тому перед прийманням треба проконсультуватись із лікарем. Загалом Атропін призначають у тому випадку, якщо користь від нього вища, ніж ризик для плоду.

Чи можна поєднувати препарат та алкоголь?

Робити це не рекомендується, краще купити щось інше. 

Чи має препарат наркотичний ефект?

Атропін не містить наркотичних речовин. При передозуванні можливий седативний вплив на центральну нервову систему.

Чи можна приймати за кермом?

При дотриманні дозування обмежень немає.

Препарат відпускається за рецептом?

Так, це рецептурний препарат, який можна застосовувати лише після консультації з лікарем.

Список використаної літератури:

- Державний реєстр лікарських засобів України

- Компендіум 2024 — довідник лікарських препаратів

- Наказ МОЗ України «Про затвердження протоколів провізора (фармацевта)»

- Клінічна фармакологія: підручник / За ред. О. Я. Бабака, О. М. Біловола, І. С. Чекмана. — К.: Медицина, 2010