Інструкція до препарату Золафрен фаст 10 мг таблетки №28

Золафрен Фаст (Zolafren Fast) інструкція по застосуванню

Склад

Діюча речовина: оланзапін;

• 1 таблетка містить 10 мг або 20 мг оланзапіну;

Допоміжні речовини: маніт (Е 421), кросповідон, аспартам (Е 951), ароматизатор апельсиновий, кремнію діоксид колоїдний безводний, стеарилфумарат натрію.

Лікарська форма

Таблетки диспергуються в ротовій порожнині.

Основні фізико-хімічні властивості

Таблетки по 10 мг: жовті, плоскі, круглі таблетки, з одного боку – гравіювання «10», діаметром 8 мм, без видимих вкраплень чи включень;

Таблетки по 20 мг: жовті, плоскі, круглі пігулки, з одного боку – гравіювання «20», діаметром 10 мм, без видимих вкраплень чи включень.

Фармакотерапевтична група

Антипсихотичні засоби. Код АТХ N05A H03.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Оланзапін є антипсихотичним, антиманіакальним лікарським засобом, також він стабілізує настрій, має спектр фармакологічної дії, обумовленої впливом на різні рецептори.

У доклінічних дослідженнях виявлено зв'язування оланзапіну з серотоніновими рецепторами 5НТ2А/2С, 5НТ3, 5НТ6, допаміновими рецепторами D1, D2, D3, D4, D5, мускариновими рецепторами М1-М5, адренергічним рецептором-1 та рецептор. У процесі досліджень поведінки тварин, яким вводили оланзапін, виявлено антагонізм оланзапіну як до серотонінових рецепторів 5НТ, так і до допамінових та холінергічних рецепторів. Оланзапін має більш високий рівень зв'язування з рецепторами серотоніну 5НТ2, ніж з рецепторами допаміну D2, у моделях як in vitro, так і in vivo.

Електрофізіологічні дослідження показали, що оланзапін селективно зменшує збудливість мезолімбічних (А10) допамінергічних нейронів, незначно впливаючи на стріарні (А9) шляхи, пов'язані з моторною функцією. Оланзапін гальмує умовний рефлекс уникнення, що свідчить про його антипсихотичну активність при прийомі в дозах менших, ніж дози, що викликають каталепсію, яка є ознакою побічних моторних ефектів. На відміну від інших антипсихотичних лікарських засобів, оланзапін посилює реакції на подразники при проведенні анксіолітичного тесту.

При одноразовому пероральному прийомі 10 мг оланзапіну в процесі позитронно-емісійної томографії (ПЕТ) за участю здорових добровольців з'ясувалося, що оланзапін мав більший рівень зв'язування з рецепторами 5НТ2А, ніж допаміновими рецепторами D2. Крім того, в результаті аналізу зображень, отриманих під час досліджень пацієнтів, хворих на шизофренію методом однофотонної емісійної комп'ютерної томографії (ОФЕКТ), з'ясувалося, що оланзапінчутливі пацієнти виявляли менший рівень зв'язування зі стріарними D2-рецепторами, ніж інші антипсихотики - та респіри клозапінчутливими пацієнтами.

Клінічна ефективність

Під час двох із двох плацебо-контрольованих та двох із трьох порівняльно-контрольованих досліджень за участю понад 2900 хворих на шизофренію з позитивними та негативними симптомами оланзапін показав статистично достовірні дані поліпшення як негативних, так і позитивних симптомів.

У процесі міжнародних подвійних сліпих порівняльних досліджень за участю 1484 хворих на шизофренію, шизоафективність і з асоційованими з цими хворобами розладами з різним ступенем порушень, пов'язаних з депресивними симптомами (16,6 пункту за шкалою Монтгомері-Асберга для оцінки повторно настрої дозволило встановити статистично значуще покращення (р = 0,001) після лікування оланзапіном (-6,0) порівняно з таким при лікуванні галоперидолом (-3,1).

У пацієнтів з маніакальними або змішаними епізодами при біполярному розладі оланзапін продемонстрував високу ефективність зниження маніакальних симптомів протягом 3 тижнів порівняно з плацебо і вальпроатом натрію. Оланзапін також показав порівняльну ефективність результатів з галоперидолом у перерахуванні на частку пацієнтів із симптоматичною стадією ремісії, починаючи з манії та депресії на 6 та 12 тижнях лікування. У процесі дослідження під час супутнього лікування літієм або вальпроатом протягом 2 тижнів з додаванням оланзапіну в дозі 10 мг встановлено значне зниження симптомів манії порівняно з таким при монотерапії літієм або вальпроатом після 6 тижнів лікування.

У процесі 12-місячного дослідження профілактики рецидивів маніакальних епізодів у пацієнтів, які досягли ремісії за допомогою оланзапіну та надалі рандомізованих у групи прийому оланзапіну або плацебо, оланзапін продемонстрував статистично значущу перевагу порівняно з плацебо у кінцевій точці критерію оцінки. Оланзапін також показав статистично значущі переваги над плацебо в рамках запобігання рецидиву манії або рецидиву депресії.

У процесі подальшого 12-місячного дослідження профілактики рецидивів маніакальних епізодів у пацієнтів, які досягли ремісії внаслідок супутнього лікування оланзапіном та літієм та згодом рандомізованих до груп прийому оланзапіну або літію окремо, оланзапін не мав статистично значущої переваги над ретицидом. біполярного розладу (оланзапін 30%, літій 38,3%, р=0,055).

У процесі 18-місячного дослідження під час супутнього лікування маніакальних або змішаних епізодів стан пацієнтів стабілізували за допомогою оланзапіну як стабілізатор настрою застосовували літій або вальпроат; тривале супутнє лікування оланзапіном з літієм або вальпроатом не встановило статистично значущої переваги над монотерапією літієм або вальпроатом та відстрочення рецидивів біполярних розладів, що визначаються відповідно до синдромного (діагностичного) критерію.

Діти

Досвід застосування лікарського засобу підліткам (віком від 13 до 17 років) обмежений відповідно до отриманих даних про ефективність короткочасного лікування шизофренії (6 тижнів) та манію, пов'язану з біполярними розладами (3 тижні), за участю менше 200 підлітків. Початкова доза оланзапіну становила 2,5 мг і досягала 20 мг на добу. При лікуванні оланзапіном маса тіла підлітків значно збільшилася проти дорослими. У підлітків спостерігалося підвищення загального холестерину, холестерину ліпопротеїнів низької щільності, тригліцеридів та пролактину порівняно з дорослими (див. розділи 4.4 та 4.8). Дані щодо підтримки ефекту лікування та тривалих досліджень, отримані з відкритих неконтрольованих клінічних досліджень, обмежені (див. розділи 4.4 та 4.8).

Фармакокінетика

Оланзапін у формі таблеток, що диспергуються в ротовій порожнині, біоеквівалентний оланзапіну у формі таблеток, покритих оболонкою, що демонструють схожу швидкість і ступінь абсорбції. Оланзапін у формі таблеток, що диспергуються в ротовій порожнині, може застосовуватися як альтернатива оланзапіну у формі таблеток, покритих оболонкою.

Абсорбція

Препарат добре всмоктується після прийому внутрішньо, його максимальна концентрація (Cmax) у плазмі досягається через 5-8 годин. Вживання їжі не впливає на всмоктування оланзапіну. Абсолютна біодоступність пероральної форми прийому оланзапіну порівняно з внутрішньовенною не встановлена.

Розподіл

Рівень зв'язування оланзапіну з протеїнами плазми становить приблизно 93% для концентрації в межах від 7 до 1000 нг/мл. Оланзапін зв'язується переважно з альбуміном та α1-кислим глікопротеїном.

Біотрансформація

Оланзапін метаболізується в печінці шляхом кон'югації та окислення. Основним циркулюючим метаболітом є 10-N-глюкуронід, який не проходить крізь гематоенцефалічний бар'єр. Цитохроми P450-CYP1A2 та P450-CYP2D6 сприяють формуванню метаболітів N-дезметилу та 2-гідроксиметилу, які виявляють значно меншу фармакологічну активність in vivo, ніж оланзапін, у процесі досліджень на тваринах. Переважна фармакологічна активність обумовлена первинним оланзапіном.

Висновок

Після перорального застосування середній період напіввиведення оланзапіну у добровольців коливався залежно від віку та статі.

У здорових добровольців похилого віку (від 65 років) порівняно з молодшими за віком добровольцями середній період напіввиведення був тривалішим (51,8 проти 33,8 години), кліренс у плазмі був знижений (17,5 проти 18,2 л/ год відповідно). Фармакокінетичні коливання, що спостерігалися у літніх добровольців, знаходяться в межах діапазону молодших добровольців. У 44 хворих на шизофренію віком від 65 років дозування від 5 до 20 мг на добу не було пов'язане з жодним характерним профілем побічних реакцій.

У жінок порівняно з чоловіками середній період напіввиведення був тривалішим (36,7 проти 32,3 год) і кліренс у плазмі був знижений (18,9 проти 27,3 л/год). Однак оланзапін (5-20 мг) показав порівняний профіль безпеки як у жінок (n = 467), так і у чоловіків (n = 869).

Пацієнти з нирковою недостатністю

У пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 10 мл/хв) порівняно зі здоровими добровольцями не було суттєвої різниці у показниках середнього періоду напіввиведення (37,7 проти 32,4 год) або кліренсу у плазмі крові (21,2 проти 25, 0 л/год). Дослідження показали, що приблизно 57% оланзапіну з радіоактивною міткою є у сечі, головним чином у вигляді метаболітів.

Пальці, що палять

У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого ступеня куріння середній період напіввиведення був більш тривалим (39,3 години), а кліренс у плазмі був знижений (18,0 л/год), порівняно з таким у пацієнтів без порушень функції печінки, які не палять. (48,8 години та 14,1 л/год відповідно).

У курців порівняно з курцями (чоловіки та жінки) середній період напіввиведення був більш тривалим (38,6 проти 30,4 години), а кліренс у плазмі крові був знижений (18,6 проти 27,7 л/год).

Кліренс оланзапіну в плазмі крові нижчий у пацієнтів похилого віку порівняно з молодшими пацієнтами, у жінок у порівнянні з чоловіками та у некурців у порівнянні з курцями. Проте значення впливу таких факторів як вік, стать та куріння мало можуть впливати на кліренс оланзапіну в плазмі крові та період напіввиведення порівняно із загальною мінливістю між індивідуумами.

У процесі досліджень за участю пацієнтів-європейців, пацієнтів японської та китайської національностей відмінностей у фармакокінетиці оланзапіну не виявлено.

Підлітки та дорослі

Фармакокінетика оланзапіну у підлітків та дорослих схожа. У процесі клінічних досліджень середній вплив оланзапіну був приблизно на 27% вищим у підлітків, ніж у дорослих пацієнтів. Демографічні відмінності між підлітками та дорослими включають нижчу середню масу тіла та меншу кількість курців серед пацієнтів підліткового віку. Такі фактори, ймовірно, впливають на вищий середній ефект оланзапіну, який спостерігався у підлітків.

Клінічні властивості

Показання

Оланзапін показаний для лікування шизофренії.

Оланзапін ефективний для підтримки досягнутого клінічного ефекту під час тривалої терапії у пацієнтів, які мали відповідь на вихідну терапію.

Оланзапін показаний для лікування маніакальних епізодів помірного та тяжкого ступеня.

Оланзапін показаний для профілактики повторних нападів у пацієнтів з біполярними розладами, які отримали позитивну відповідь при лікуванні оланзапіном манії.

Протипоказання Золафрену фаст

Підвищена чутливість до чинної речовини або допоміжних компонентів препарату; відомий ризик закритокутової глаукоми.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та іншими видами взаємодій.

Діти

Дослідження взаємодії з іншими лікарськими засобами проводилося лише за участю дорослих.

Взаємодії, що мають потенційний вплив на оланзапін.
Оскільки оланзапін метаболізується ізоферментом CYP1A2, речовини, які специфічно індукуються або інгібуються цим ізоферментом, можуть впливати на фармакокінетику оланзапіну.

Індуктори CYP1A2

Метаболізм оланзапіну може бути індукований курінням та застосуванням карбамазепіну, що призводить до зниження концентрації оланзапіну. Спостерігалося слабке чи помірне підвищення кліренсу оланзапіну. Клінічні висновки обмежені, але рекомендується клінічний моніторинг та, якщо необхідно, збільшення дози оланзапіну.

Інгібітори CYP1A2

Флуоксамін, специфічний інгібітор CYP1A2, значно знижує метаболізм оланзапіну. Це призводить до середнього зростання Сmax після прийому флуоксаміну на 54% у жінок, що не палять, і на 77% у чоловіків, що палять. Середнє зростання площі під фармакокінетичною кривою "концентрація-час" (AUC) оланзапіну становить 52% і 108% відповідно. Для пацієнтів, які застосовують флуоксамін або будь-які інші інгібітори CYP1A2, наприклад, ципрофлоксацин, слід призначати знижені дози оланзапіну. Необхідно розглянути можливість зниження дози оланзапіну, якщо ініційоване лікування інгібітором CYP1A2.

Зменшення біодоступності

Застосування активованого вугілля знижувало пероральну біодоступність прийнятого оланзапіну на 50-60%, тому його слід застосовувати протягом 2 годин до прийому або через 2 години після прийому оланзапіну.

Флуоксетин (інгібітор CYP2 D 6), одноразова доза антацидів, що містять алюміній та магній або циметидин, суттєво не впливали на фармакокінетику оланзапіну.

Можливий вплив оланзапіну на інші лікарські засоби.
Оланзапін може проявляти антагонізм до ефектів прямих і непрямих агоністів допаміну.

Оланзапін не пригнічував основні ізоферменти CYP 450 (наприклад, 1A2, 2D6, 2C9, 2C19, 3A4) in vitro. Таким чином, не очікується жодних особливих взаємодій, підтверджених у дослідженнях in vivo, де не відмічалося інгібування метаболізму оланзапіну при застосуванні таких активних речовин: трициклічні антидепресанти (головним чином представлені ізоферментом CYP2D6), варфарин (CYP2C9), теофілзе(C) CYP 3А4 та 3А4).

Не було зафіксовано взаємодії оланзапіну з літієм чи біпериденом.
Терапевтичний моніторинг рівня вальпроату в плазмі не виявив необхідності корекції дози вальпроату при супутньому призначенні з оланзапіном.

Загальна активність щодо центральної нервової системи (ЦНС)

З обережністю слід застосовувати оланзапін пацієнтам, які приймають етанол або лікарські засоби, які можуть спричинити пригнічення центральної нервової системи.
Супутнє застосування оланзапіну з антипаркінсонічними препаратами пацієнтам із хворобою Паркінсона та деменцією не рекомендується.

Інтервал QTс

Слід обережно призначати оланзапін з іншими препаратами з відомим ризиком підвищення інтервалу QTс.

Інгібітори CYP 2D6. Флуоксетин (60 мг на один прийом або 60 мг щодня протягом 8 днів) призводить до середнього зростання max оланзапіну на 16% і середнє зниження кліренсу оланзапіну на 16%. Значення впливу цих факторів мало порівняно із загальною мінливістю між індивідуумами, тому зміни дозування зазвичай не рекомендовані.

Потенційна здатність оланзапіну взаємодіяти з іншими лікарськими засобами

Антигіпертензивні засоби

Оланзапін через потенційну здатність знижувати артеріальний тиск може посилювати ефекти певних антигіпертензивних лікарських засобів.

Леводопа та агоністи допаміну

Оланзапін може проявляти антагонізм до ефектів леводопи та агоністів допаміну.

Іміпромін

Одноразові дози оланзапіну не впливають на фармакокінетику іміпраміну або його активний метаболіт дезіпрамін.

Особливості застосування препарату

Психоз та (або) розлади поведінки, пов'язані з деменцією
Оланзапін не рекомендується застосовувати пацієнтам із симптомами психозу та/або порушеннями поведінки, пов'язаними з деменцією у зв'язку з підвищенням летальності та ризиком цереброваскулярних випадків. У процесі плацебо-контрольованих клінічних досліджень (тривалістю 6-12 тижнів) за участю пацієнтів похилого віку (середній вік 78 років), які страждають на психоз та/або порушення поведінки, пов'язані з деменцією, кількість летальних випадків була в 2 рази вищою у пацієнтів, які приймали оланзапін у порівнянні з плацебо (3,5% проти 1,5% відповідно). Висока летальність була пов'язана з величиною застосовуваних доз оланзапіну (середня добова доза становила 4,4 мг) чи тривалістю лікування. Фактори ризику, які можуть спричинити підвищення летальності, включають вік від 65 років, дисфагію, седацію, недоїдання та зневоднення, легеневі хвороби (пневмонія з або без аспірації), супутнє застосування бензодіазепінів. Однак випадки летальності були вищими при терапії оланзапіном, ніж при прийомі плацебо, незалежно від факторів ризику.

У цих клінічних досліджень спостерігалися випадки цереброваскулярних побічних реакцій (наприклад інсульт, транзиторний ішемічний інсульт), зокрема з летальним результатом. Кількість цереброваскулярних побічних реакцій була в 3 рази вищою у пацієнтів, які приймали оланзапін у порівнянні з пацієнтами, які приймали плацебо (1,3% проти 0,4% відповідно). Усі пацієнти, які приймали оланзапін або плацебо і які мали побічні цереброваскулярні реакції, мали фактори ризику. Вік від 75 років та судинний/змішаний тип деменції були ідентифіковані як фактор ризику цереброваскулярних побічних реакцій при терапії оланзапіном. Ефективність оланзапіну не було встановлено у процесі даних досліджень.

Хвороба Паркінсона

Не рекомендується застосування оланзапіну в терапії психозів, асоційованих з агоністами допаміну у пацієнтів із хворобою Паркінсона. У процесі клінічних досліджень дуже часто спостерігалося погіршення симптоматики хвороби Паркінсона та галюцинацій частіше, ніж під час прийому плацебо (див. також розділ «Побічні реакції»); При лікуванні психотичних симптомів терапія оланзапіном не була більш ефективною порівняно із застосуванням плацебо. У цих дослідженнях потрібно було, щоб стан пацієнтів був стабільним, коли вони приймали найменшу ефективну дозу антипаркінсонічних лікарських засобів (агоністів допаміну), а також приймали ті самі антипаркінсонічні лікарські засоби протягом усього дослідження. Терапію оланзапіном було розпочато з дози 2,5 мг на добу, яку збільшували шляхом титрування до максимального показника 15 мг на добу.

Нейролептичний злоякісний синдром (НЗЗ)

НВС – це потенційно летальний симптомокомплекс, пов'язаний із прийомом антипсихотичних препаратів. Рідко повідомлялося про випадки НЗЗ при застосуванні оланзапіну. Клінічними проявами НЗЗ є гіперпірексія, м'язова ригідність, втрата свідомості та симптоми серцевої нестабільності (нерегулярний пульс або зміна артеріального тиску, тахікардія, підвищене потовиділення та серцева аритмія). Додаткові ознаки можуть включати підвищений рівень креатинін-фосфокінази, міоглобінурію (рабдоміоліз) та гостру ниркову недостатність. Клінічне прояв НВС або наявність гіпертермії без клінічного прояву НВС потребує негайного скасування всіх антипсихотичних лікарських засобів, включаючи оланзапін.

Гіперглікемія та цукровий діабет

Нечасто повідомлялося про гіперглікемію та/або розвиток цукрового діабету або погіршення перебігу вже існуючого, асоційованого з кетоацидозом або діабетичною комою, а також про летальні випадки (див. розділ «Побічні реакції»). Іноді повідомлялося про попереднє підвищення маси тіла, що могло бути фактором ризику. Рекомендується проводити клінічний моніторинг відповідно до затверджених рекомендацій, зокрема, вимірювати рівень глюкози в крові на початку лікування через 12 тижнів, а також щороку надалі. Пацієнти, які застосовують антипсихотичні лікарські засоби, включаючи лікарський засіб Золафрен Фаст, повинні бути під наглядом проявів ознак та симптомів гіперглікемії (полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість). Пацієнти з цукровим діабетом та пацієнти з факторами ризику розвитку цукрового діабету повинні регулярно контролюватись з погіршення рівня контролю глюкози. Також слід регулярно контролювати масу тіла, наприклад на початку лікування, через 4 тижні, через 8 тижнів та через 12 тижнів, а також один раз на квартал надалі.

Зміни концентрації ліпідів

У плацебоконтрольованому клінічному дослідженні у пацієнтів, які лікували оланзапін, спостерігалися небажані зміни в концентрації ліпідів (див. розділ «Побічні реакції»). При виявленні змін у концентрації ліпідів необхідно проводити відповідне лікування, зокрема, у пацієнтів із порушеннями обміну ліпідів та у пацієнтів із факторами ризику розвитку таких порушень. Пацієнтам, які застосовують антипсихотичні лікарські засоби, у тому числі лікарський засіб Золафрен Фаст, необхідно регулярно контролювати рівень ліпідів відповідно до затверджених рекомендацій щодо антипсихотичної терапії, наприклад на початку лікування, через 12 тижнів, а також у наступні кожні 5 років.

Антихолінергічна активність

Незважаючи на виявлення антихолінергічної активності оланзапіну in vitro, у процесі клінічних досліджень доведено низьку частоту розвитку пов'язаних з нею антихолінергічних явищ. Однак через обмеження клінічного досвіду застосування оланзапіну пацієнтам із супутніми захворюваннями слід бути обережними при призначенні препарату пацієнтам з клінічно значущою гіпертрофією простати, паралітичною кишковою непрохідністю або подібними захворюваннями.

Показники функції печінки

При застосуванні оланзапіну часто спостерігався транзисторний асимптоматичний підйом рівня печінкових трансаміназ аланінамінотрансферази (АлАТ) та аспартатамінотрансферази (АсАТ), особливо на початку лікування. Пацієнтам з підвищеним рівнем АлАТ та/або АсАТ, ознаками та симптомами порушення діяльності печінки, станом, пов'язаним з печінковою недостатністю, а також пацієнтам, які приймають потенційно гепатотоксичні препарати, оланзапін слід призначати з обережністю. При виявленні гепатиту (включаючи гепатоцелюлярне, холестатичне або змішане ураження печінки) оланзапін необхідно відмінити.

Нейтропенія

Оланзапін необхідно з обережністю призначати при низькому рівні лейкоцитів та/або нейтрофілів з будь-якої причини пацієнтам, які застосовують лікарські засоби, які можуть викликати нейтропенію, пацієнтам, які мають в анамнезі медикаментозне пригнічення/токсичне ураження кісткового мозку, пацієнтам з пригніченням кісткового мозку. захворюваннями, опроміненням або хіміотерапією, та пацієнтам з гіпереозінофілією та мієлопроліферативним захворюванням. Нейтропенія є частою побічною реакцією при сумісному застосуванні вальпроату та оланзапіну (див. «Побічні реакції»).

Скасування лікування

При різкому припиненні терапії рідко (≥ 0,01% до 0,1%) повідомлялося про гострі симптоми, зокрема про надмірне потовиділення, безсоння, тремор, відчуття страху, нудоту або блювоту.

Інтервал QT

У клінічних дослідженнях значне клінічне значення пролонгації інтервалу QT у пацієнтів, які лікувалися оланзапіном (Фредеріка QT корекція ≥ 500 мілісекунд (мсек) у будь-який час після початку терапії, у пацієнтів з базовою лінією QTcF < 500 мсек до початку терапії) ( ≥ до 1%). Порівняно з плацебо не виявлено значної різниці у частоті асоційованих кардіальних побічних реакцій. Однак, як і з іншими антипсихотиками, слід бути обережними при призначенні оланзапіну одночасно з лікарськими засобами, які збільшують інтервал QTс, особливо у пацієнтів похилого віку, пацієнтів з вродженим синдромом QT, застійною серцевою недостатністю, серцевою гіпертрофією, гіпокаліємією або гіпомагнеземією.

Тромбоемболія

Нечасто повідомлялося про тимчасовий зв'язок між лікуванням оланзапіном та випадками розвитку венозної тромбоемболії (≥0,1% - <1%). Причинно-наслідковий зв'язок між лікуванням оланзапіном та розвитком венозної тромбоемболії не встановлено. Однак, враховуючи, що у пацієнтів із шизофренією часто розвивається схильність до тромбоемболії, необхідно враховувати всі можливі фактори ризику, наприклад іммобілізацію пацієнта, та вживати всіх необхідних запобіжних заходів.

Загальна активність ЦНС

Враховуючи переважний вплив оланзапіну на ЦНС, необхідно проводити додаткові запобіжні заходи при прийомі оланзапіну разом з іншими препаратами центральної дії, включаючи вживання алкоголю. При дослідженнях in vitro з антагоністами допаміну виявлено, що оланзапін може надавати антагоністичну дію на ефекти прямих і непрямих агоністів допаміну.

Приступи судом

Оланзапін необхідно обережно застосовувати пацієнтам з епілептичними нападами в анамнезі або з факторами, що знижують судомний поріг. Нечасто повідомлялося про випадки епілептичних нападів під час лікування оланзапіном. У більшості випадків пацієнти мали в анамнезі епілептичні напади або ризик виникнення був підвищений.

Пізня дискінезія

У процесі порівняльних клінічних досліджень тривалістю 1 рік або менше прийому оланзапіну спостерігалася статистично значуща низька частота виникнення дискінезії, викликаної лікуванням. Через зростаючий ризик розвитку пізньої дискінезії при тривалому прийомі антипсихотичних препаратів необхідно узгоджене зниження дози або повне відміна препарату з появою у пацієнта ознак або симптомів пізньої дискінезії. Згодом ці симптоми можуть погіршуватись або з'являтися після припинення лікування.

Ортостатична гіпотензія

Нечасто повідомлялося про випадки ортостатичної гіпотензії у пацієнтів похилого віку під час клінічних досліджень. Як і при лікуванні іншими антипсихотиками, під час застосування оланзапіну рекомендується періодичний вимір артеріального тиску пацієнтам віком від 65 років.

Раптова серцева смерть

У постмаркетингових звітах повідомлялося про випадки раптової серцевої смерті пацієнтів, які приймали оланзапін. Згідно з ретроспективним обсерваційним когортним дослідженням ризик раптової серцевої смерті у пацієнтів, які застосовували оланзапін, підвищувався майже вдвічі порівняно з пацієнтами, які не застосовували антипсихотики. Ризик при застосуванні оланзапіну відповідає такому при застосуванні атипових антипсихотичних лікарських засобів, включених до об'єднаного аналізу.

Діти та підлітки

Оланзапін не рекомендований для лікування дітей та підлітків. У процесі дослідження пацієнтів віком 13-17 років зафіксовано різні побічні реакції: збільшення маси тіла, зміну метаболічних параметрів та підвищення рівня пролактину. Результати, пов'язані з цими побічними діями, не досліджувалися і залишаються невідомими (див. розділи «Фармакологічні властивості» та «Побічні реакції»).

Фенілаланін

Лікарський засіб Золафрен Фаст, таблетки, що диспергуються в ротовій порожнині, містять аспартам, що є джерелом фенілаланіну. Він може бути шкідливий для пацієнтів із фенілкетонурією.

Постмаркетингові звіти

Звіти про побічні реакції з моменту виходу оланзапіну на ринок, які були за часом пов'язані (але не обов'язково викликані) терапією оланзапіном, включали нейтропенію.

Токсикологічні дослідження на тваринах

Під час досліджень оланзапіну на тваринах основними гематологічними результатами були оборотна периферична цитопенія в окремих особин собак при дозі 10 мг/кг (у 17 разів більша доза максимальної рекомендованої денної пероральної дози для людини при розрахунку дози в мг/м 2 поверхні тіла), доза зниження кількості лімфоцитів та нейтрофілів у мишей та лімфопенії у щурів. У кількох собак, які отримували дози 10 мг/кг, розвинулася нейтропенія і/або оборотна гемолітична анемія в період між 1 і 10 місяцями лікування. Дозозалежне зниження кількості лімфоцитів і нейтрофілів відзначалося у мишей, які отримували дозу 10 мг/кг (дорівнювала дворазовій максимальній рекомендованій щоденній пероральній дозі для людини при розрахунку дози в мг/м 2 поверхні тіла) у процесі досліджень тривалістю 3 місяці. Неспецифічна лімфопенія, згідно з зниженням приросту маси тіла, спостерігалася у щурів, які отримували дозу 22,5 мг/кг (в 11 разів більше за максимальну рекомендовану щоденну пероральну дозу для людини при розрахунку дози в мг/м 2 поверхні тіла) протягом 3 місяців або 16 мг/кг (у 8 разів більше за максимальну рекомендовану щоденну пероральну дозу для людини при розрахунку дози в мг/м 2 поверхні тіла) протягом 6 або 12 місяців. Жодних доказів цитотоксичності для кісткового мозку не було жодного з вивчених видів. Клітини кісткового мозку були нормоцелюлярні або гіперцелюлярні, це свідчить про те, що зниження циркулюючих клітин крові було, ймовірно, пов'язане з периферичними (не пов'язаними з кістковим мозком) факторами.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Відсутні адекватні та добре контрольовані дослідження дії оланзапіну на вагітних. Пацієнтки під час лікування оланзапіном повинні повідомити свого лікаря про вагітність або намір завагітніти. Оскільки наявний досвід лікування вагітних оланзапіном обмежений, лікарський засіб у період вагітності необхідно застосовувати лише тоді, коли очікувані результати виправдовують можливий ризик для плода.

У новонароджених, матері яких приймали антипсихотики (включаючи оланзапін) протягом III триместру вагітності, існує ризик побічних реакцій, включаючи екстрапірамідні порушення та/або синдром відміни, симптоми яких можуть після народження змінюватись за силою та тривалістю. Повідомляли про ажитацію, артеріальну гіпертензію, артеріальну гіпотензію, тремор, сонливість, респіраторний дистрес-синдром або розлад харчування. Тому слід ретельно контролювати стан новонароджених.

При дослідженні здорових жінок, які годують груддю, оланзапін було виявлено у грудному молоці. Середня доза немовляти (мг/кг) без ризику йому оцінювалася як 1,8% материнської дози (мг/кг). Пацієнткам не рекомендується годувати немовлят, якщо вони приймають оланзапін.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами

Дослідження впливу оланзапіну на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи роботі з іншими механізмами не проводили. Оскільки оланзапін може призвести до сонливості та запаморочення, пацієнтів слід попередити про небезпеку, пов'язану з експлуатацією механізмів, у т.ч. автотранспортних засобів.

Спосіб застосування та дози Золафрен фаст

Дорослі

Шизофренія

Початкова доза оланзапіну, що рекомендується, становить 10 мг 1 раз на добу.

Маніакальні епізоди

Рекомендована початкова доза оланзапіну як монотерапія становить 15 мг на добу або 10 мг на добу при комбінованому лікуванні.

Профілактика повторних нападів у пацієнтів із біполярними розладами

Рекомендована початкова доза становить 10 мг на добу. Пацієнти з біполярними розладами, які отримували оланзапін для лікування маніакальних епізодів, продовжують отримувати оланзапін у тому ж дозуванні та для профілактики повторних нападів. При розвитку нового маніакального, депресивного або змішаного епізоду лікування необхідно продовжувати (при необхідності оптимізувавши дозу) разом із підтримуючою терапією для лікування симптомів порушення настрою, якщо є клінічна необхідність.

Лікування шизофренії, маніакальних епізодів та попередження рецидивів біполярного розладу. Щоденну дозу слід визначати на підставі клінічного статусу в діапазоні від 5 мг до 20 мг на добу. Збільшення початкової дози, що рекомендується, проводити з інтервалами не менше 24 годин після клінічного обстеження. Оланзапін слід застосовувати незалежно від їжі, оскільки їжа не впливає на абсорбцію препарату. При відміні препарату завершення терапії слід проводити поступово.

Таблетку, яка диспергується в ротовій порожнині, необхідно помістити в рот, де вона швидко розпадається. Оскільки таблетка, що диспергується в ротовій порожнині, тендітна, її слід приймати відразу після відкриття блістера. Альтернативно, безпосередньо перед застосуванням таблетка може бути розчинена у повній склянці води або іншого напою (апельсиновий сік, яблучний сік, молоко або кава).

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти похилого віку

Призначення меншої початкової дози (5 мг на добу) зазвичай не потрібне. Необхідність призначення меншої початкової дози слід розглядати для пацієнтів віком від 65 років за наявності клінічних показань (див. розділ «Особливості застосування»).

Пацієнти з нирковою та/або печінковою недостатністю

Найменшу початкову дозу (5 мг на добу) можна призначати таким пацієнтам. За наявності помірної печінкової недостатності (цироз, класи недостатності А або В за шкалою Чайлда П'ю) початкова доза повинна становити 5 мг, збільшувати дозу необхідно з обережністю.

Підлога

Корекція дози в залежності від статі пацієнта не потрібна.

Пальці, що палять

Початкова доза та коливання дози не повинні змінюватись рутинним чином залежно від наявності/відсутності звички до куріння. Метаболізм оланзапіну може бути індукований курінням тютюну. Рекомендується моніторинг клінічного стану, при необхідності - розгляд збільшення дози оланзапіну (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій").

Якщо є більше одного фактора, який може вплинути на уповільнення метаболізму (жіноча стать, літній вік, відсутність звички куріння), слід розглядати можливе зниження початкової дози. Збільшення дози при показаннях до цього слід проводити консервативно.

Діти

Оланзапін не рекомендується застосовувати дітям до 18 років, оскільки немає достатніх даних щодо безпеки та ефективності його застосування. У короткочасних дослідженнях за участю дітей зафіксовано більше збільшення маси тіла, підвищення концентрації ліпідів та пролактину, ніж у дослідженнях за участю дорослих пацієнтів (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Особливості застосування» та «Побічні реакції») ).

Передозування

Дуже поширеними симптомами передозування (>10%) є тахікардія, ажитація/агресивність, дизартрія, різні екстрапірамідні симптоми та знижений рівень свідомості, що варіюється від седації до коми.
Іншими значними ускладненнями передозування є делірій, судоми, кома, можливість нейролептичного злоякісного синдрому, пригнічення дихання, аспірація, артеріальна гіпертензія або гіпотензія, серцева аритмія (<2% випадків передозування) та кардіопульмональний шок. Летальні наслідки спостерігалися при гострому передозуванні на рівні до 450 мг, але були й випадки виживання після гострого передозування після прийому 2 г оланзапіну перорально.

Лікування

Специфічного антидоту немає. Не рекомендуються препарати, які викликають блювання. Рекомендуються стандартні процедури передозування (наприклад промивання шлунка, прийом активованого вугілля). Доведено, що супутній прийом активованого вугілля зменшує біодоступність. оланзапіну при пероральному прийомі на 50-60%.

Відповідно до клінічних проявів слід налагодити симптоматичне лікування та моніторинг життєво важливих функцій, включаючи лікування гіпотензії та циркуляторної недостатності, а також підтримання дихання. Не застосовувати адреналін, допамін та інші симпатоміметики з дією, характерною для бета-агоністів, оскільки бета-стимуляція може посилити прояви гіпотонії. Для виявлення можливої аритмії потрібний моніторинг серцево-судинної системи. Ретельне медичне спостереження та моніторинг повинні продовжуватись до повного одужання пацієнта.

Побічні реакції Золафрену фаст

Часті побічні реакції (спостерігалися у ≥ 1% пацієнтів), пов'язані із застосуванням оланзапіну в процесі клінічних досліджень: сонливість, збільшення маси тіла, еозинофілія, підвищення рівня пролактину, холестеролу (холестерину), глюкози та тригліцеридів у крові, глюкозурія, підвищення, запаморочення акатизія, паркінсонізм, лейкопенія, нейтропенія, дискінезія, ортостатична гіпотензія, антихолінергічні ефекти, транзиторне асимптоматичне підвищення печінкових трансаміназ, висипання, астенія, підвищена стомлюваність, гіпертермія, артралгія, підвищення рівня алкалінфозафату сфокінази та набряки.

У таблиці 1 підведено основні побічні реакції та їх частота, визначені у процесі клінічних досліджень та/або на основі постмаркетингового досвіду.
Дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 та < 1/10), рідко (≥ 1/1000 та < 1/100), рідко (≥ 1/10000 та < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (частоту не можна встановити з урахуванням наявних даних).

Таблиця 1

Дуже часто	Часто	Не часто	Рідко	Частота невідома
З боку системи кровотворення та лімфатичної системи
	Еозинофілія, лейкопенія 10, нейтропенія 10		Тромбоцитопенія 11
З боку імунної системи
		Гіперчутливість 11
З боку обміну речовин та травлення
Збільшення маси тіла 1	Підвищення рівня холестерину 2,3, підвищення рівня глюкози 4, підвищення рівня тригліцеридів 2,5, глюкозурія, підвищення апетиту	Розвиток або загострення діабету, іноді асоційованого з кетоацидозом або комою, включаючи смерті 11	Гіпотермія 12
З боку нервової системи
Сонливість	Запаморочення, акатізія 6, паркінсонізм 6, дискінезія 6	Епілептичні напади, які в більшості випадків були в анамнезі або за наявності факторів ризику 11 дистонія (включаючи очковий симптом) 11, пізня дискінезія 11, амнезія9, дизартрія, заїкання, синдром неспокійних ніг	Нейролептичний злоякісний синдром (НЗЗ) 12, синдром відміни 7,12
З боку серцевої системи
		Брадикардія, пролонгація інтервалу QT	Вентрикулярна тахікардія/ фібриляція, раптовий летальний наслідок 11
З боку судинної системи
Ортостатична гіпотензія 10		Тромбоемболія (включаючи емболію легеневої артерії та тромбоз глибоких вен)
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та медіастинальних порушень.
		Кровотеча з носа 9
З боку шлунково-кишкового тракту
	Легкі, тимчасові антихолінергічні ефекти, включаючи запор та сухість у роті	Здуття живота 9, гіперсекреція слини	Панкреатит 11
З боку гепатобіліарної системи
	Транзиторні, асимптоматичні коливання рівня печінкових трансаміназ (АЛАТ та АсАТ), особливо на початку лікування		Гепатит (включаючи гепатоцелюлярне, холестатичний або змішане ушкодження печінки) 11
З боку шкіри та підшкірної тканини
	Висип	Реакції світлочутливості, алопеція		Реакція на лікарський засіб з еозинофілі- їй та загальними симптомами DRESS
З боку скелетно-м'язової та сполучної систем
	Артралгія 9		Рабдоміоліз 11
З боку нирок та сечовидільної системи
		Нетримання сечі, затримка сечі, утруднене сечовипускання 11
Вагітність, післяпологовий та перинатальний період
				Синдром відміни у новонароджених
З боку репродуктивної системи та молочних залоз
	Еректильна дисфункція у чоловіків, зниження лібідо у жінок та чоловіків	Аменорея, збільшення грудей, галакторея у жінок, гінекомастія/ збільшення грудей у чоловіків	Пріапізм 12
Загальні розлади та особливості застосування
	Астенія, підвищена стомлюваність, набряки, пірексія 10
Діагностичні дослідження
Підвищення концентрації пролактину в плазмі 8	Підвищення рівня алкалін-фосфатази 10 підвищення креатинфосфокіна-зи 11, підвищення рівня гаммаглутаміл- трансферази 10 підвищення рівня сечової кислоти 10	Підвищення рівня загального білірубіну

1 Клінічно значуще збільшення маси тіла спостерігалося у всіх категорій пацієнтів з ІМТ (індекс маси тіла). Після короткочасного лікування (середня тривалість становила 47 днів) збільшення маси тіла на ≥ 7 % спостерігалося дуже часто (22,2 % випадків), на ≥ 15 % спостерігалося часто (4,2 % випадків), на ≥ 25 % спостерігалося нечасто (0 8% випадків). У пацієнтів, які отримували тривалу терапію (принаймні протягом 48 тижнів), збільшення маси тіла на ≥7%, ≥15%, ≥25% спостерігалося дуже часто (64,4%, 31,7%, 12,3% випадків відповідно).

2 Середні підвищення рівня ліпідів натще (загальний холестерол, ЛПНГ та тригліцериди) були більш значними у пацієнтів, у яких до початку лікування не спостерігалося ліпідної дисрегуляції.

3 Спостерігалося у пацієнтів з нормальним початковим рівнем натще (< 5,17 ммоль/л), який підвищувався до високого (≥6,2 ммоль/л). Дуже часто повідомлялося про різке підвищення рівня загального холестеролу натщесерце з початкового рівня (≥5,17 - <6,2 ммоль/л) до високого рівня (≥6,2 ммоль/л).

4 Спостерігалось у пацієнтів з нормальним початковим рівнем натще (< 5,56 ммоль/л), який підвищувався до високого (≥7 ммоль/л). Дуже часто повідомлялося про різке підвищення рівня глюкози натщесерце з початкового рівня (≥5,56 - <7 ммоль/л) до високого рівня (≥7 ммоль/л).

5 Спостерігалося у пацієнтів з нормальним початковим рівнем натще (< 1,69 ммоль/л), який підвищувався до високого (≥ 2,26 ммоль/л). Дуже часто повідомлялося про різке підвищення рівня тригліцеридів натщесерце з початкового рівня (≥1,69 - <2,26 ммоль/л) до високого рівня (≥2,26 ммоль/л).

6 Під час клінічних досліджень частота виникнення паркінсонізму та дистонії у пацієнтів, які отримували лікування оланзапіном, була вищою, але клінічно незначною порівняно з групою, яка отримувала плацебо. Частота виникнення паркінсонізму, акатизії та дистонії у пацієнтів, які отримували лікування оланзапіном, була нижчою, ніж при застосуванні титрованих доз галоперидолу. Через відсутність інформації про наявність в анамнезі гострих або пізніх екстрапірамідальних рухових порушень не можна встановити, що оланзапін менше призводить до пізньої дискінезії та/або інших пізніх екстрапірамідальних синдромів.

7 У разі різкого припинення терапії оланзапіном повідомлялося про гострі симптоми: підвищене потовиділення, безсоння, тремор, відчуття страху, нудоту і блювання.

8 У процесі клінічних досліджень (до 12 тижнів) визначено, що концентрація пролактину в плазмі крові перевищувала верхній ліміт норми у 30% пацієнтів, які застосовували оланзапін, і у яких концентрація пролактину на початку дослідження відповідала нормі. У більшості пацієнтів таке підвищення було помірним і залишалося в межах значень, удвічі нижчих від верхнього рівня норми.

9 Побічні реакції визначені внаслідок клінічних досліджень в інтегрованій базі даних оланзапіну.

10 Оцінку виміряних значень визначено в результаті клінічних досліджень в інтегрованій базі даних оланзапіну.

11 Побічні реакції визначені зі спонтанних постмаркетингових звітів з періодичністю, встановленою на основі інтегрованої бази даних оланзапіну.

12 Побічні реакції визначені зі спонтанних постмаркетингових звітів з періодичністю, оціненою з використанням довірчого інтервалу у верхньому ліміті норми (95%) на основі інтегрованої бази даних оланзапіну.

Вплив при тривалому застосуванні (щонайменше 48 тижнів)

Відсоток пацієнтів, які мали побічні реакції у вигляді клінічно суттєвого підвищення маси тіла, зміни рівня глюкози, загального холестерину/ЛПНЩ/ЛПЗЩ або тригліцеридів постійно збільшувався. У дорослих пацієнтів, які закінчили 9-12-місячний курс терапії, темп підвищення рівня глюкози в крові натще сповільнився приблизно після 6 місяців лікування.

Побічні реакції в окремих популяціях

У процесі клінічних досліджень у пацієнтів похилого віку з деменцією терапія оланзапіном була пов'язана з підвищеним летальним кінцем та цереброваскулярними побічними реакціями порівняно з таким у групі плацебо (див. розділ 4.4). Дуже поширеними побічними реакціями, пов'язаними із застосуванням оланзапіну, дана група пацієнтів мала порушення ходи і падіння. Часто спостерігалася пневмонія, підвищення температури тіла, летаргія, еритема, зорові галюцинації та нетримання сечі.

У процесі клінічних досліджень серед пацієнтів з медикаментозно індукованим (агоністом допаміну) психозом, пов'язаним з хворобою Паркінсона, погіршення паркінсонівської симптоматики та галюцинації відзначалося дуже часто, частіше, ніж у групі плацебо.

У процесі одного клінічного дослідження у 4,1% пацієнтів з біполярною манією внаслідок застосування оланзапіну у комбінації з вальпроатом спостерігалась нейтропенія; Можливою причиною може бути підвищення рівня вальпроату у плазмі крові. Внаслідок застосування оланзапіну з літієм або вальпроатом у ≥ 10% відзначали тремор, сухість у роті, підвищення апетиту, збільшення маси тіла. Також повідомлялося про порушення промови. Під час терапії оланзапіном у поєднанні з літієм або вальпроатом спостерігалося збільшення маси тіла ≥7% ІМТ у 17,4% пацієнтів під час інтенсивної терапії (до 6 тижнів). Тривале лікування оланзапіном (до 12 тижнів) для запобігання рецидивам у пацієнтів з біполярними розладами було пов'язане з підвищенням маси тіла ≥7% ІМТ у 39,9% пацієнтів.

Діти

Оланзапін не показаний для лікування дітей та підлітків віком до 18 років. Клінічних досліджень, які порівнюють застосування оланзапіну у підлітків та дорослих, не проводили. Однак дані щодо досліджень за участю дітей порівнювалися з результатами досліджень за участю дорослих.

Нижче наведені побічні реакції, що зустрічалися частіше у підлітків (вік від 13-17 років), ніж у дорослих, або побічні реакції, які були виявлені лише під час короткочасних клінічних досліджень у підлітків. Клінічно значуще збільшення маси тіла (≥7%) частіше спостерігалося у підлітків, порівняно з дорослими. Під час тривалого лікування (не менше 24 тижнів) клінічно значуще збільшення маси тіла було вищим, ніж під час короткочасного лікування.

Частоту побічних реакцій, зазначених нижче зменшення частоти проявів, визначають наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до <1/10).

З боку обміну речовин та травлення Дуже часто збільшення маси тіла 13 підвищення рівня тригліцеридів 14 підвищення апетиту. Часто: підвищення холестерину 15.

З боку нервової системи Дуже часто: седація (у тому числі гіперсомнія, млявість, сонливість).

З боку шлунково-кишкового тракту Часто: сухість у роті.

З боку гепатобіліарної системи Дуже часто підвищення рівня печінкових трансаміназ (АлАТ та АсАТ; див. розділ 4.4).

Діагностичні дослідження Найчастіше: зниження рівня загального білірубіну, підвищення рівня гаммаглутамил-трансферази, підвищення рівня пролактину в плазмі 16.

13 Після короткочасного лікування (середня тривалість становила 22 дні) збільшення маси тіла на ≥ 7% спостерігалося дуже часто (40,6% випадків), на ≥ 15% спостерігалося часто (7,1% випадків) та на ≥ 25% у 2, 5% випадків. Під час тривалого лікування (не менше 24 тижнів) у 89,4% пацієнтів спостерігалося збільшення маси тіла на ≥7%, у 55,3% – на ≥15% та у 29,1% – на ≥25%.

14 Спостерігалося у пацієнтів з нормальним початковим рівнем натще (< 1,016 ммоль/л), який підвищувався до високого (≥ 1,467 ммоль/л), та різке підвищення рівня тригліцеридів натще з початкового рівня (≥ 1,016 до < 1,467 ммоль/ ) ≥ 1,467 ммоль/л).

15 У пацієнтів з нормальним початковим рівнем холестеролу спостерігалося натщесерце з початкового рівня (< 4,39 ммоль/л) до високого рівня (≥ 5,17 ммоль/л). Дуже часто повідомлялося про різке підвищення рівня загального холестеролу натщесерце з початкового рівня (≥4,39 до <5,17 ммоль/л) до високого рівня (≥5,17 ммоль/л).
16 У 47,4% підлітків спостерігалося підвищення рівня пролактину у плазмі крові.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці за температури не вище 25 ºС.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 7 таблеток у блістері. По 4 блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску з аптеки

За рецептом.