Інструкція до препарату Зарсіо розчин для ін’єкцій або інфузій 48 млн ОД/0,5 мл шприц №5

Зарсіо (Zarzio) інструкція по застосуванню

Склад

Діюча речовина: філграстим (рекомбінантний людський гранулоцитарний колонієстимулюючий фактор);

• 1 мл розчину містить 60 млн ОД (600 мкг) або 96 млн ОД (960 мкг) філграстиму; попередньо заповнений шприц (шприц-доза) містить 30 млн ОД (300 мкг) або 48 млн ОД (480 мкг) філграстиму в 0,5 мл;

Допоміжні речовини: кислота глутамінова, сорбіт (Е 420), полісорбат 80, вода для ін'єкцій.

Лікарська форма

Розчин для ін'єкцій чи інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості:

прозорий безбарвний або трохи жовтуватий розчин.

Фармакотерапевтична група

Імуностимулятори. Колоністимулюючі фактори. Філграстим.
Код ATX L03А A02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Активною речовиною препарату є філграстим – рекомбінантний людський гранулоцитарний колонієстимулюючий фактор (Г-КСФ). Філграстим має таку ж біологічну активність, як і ендогенний людський Г-КСФ, і від останнього відрізняється лише тим, що є неглікозильованим білок з додатковим N-кінцевим залишком метіоніну. Філграстим, який отримується за технологією рекомбінантної ДНК, виділяють з клітин бактерії Esherichia coli, до складу генетичного апарату яких введений ген, що кодує білок Г-КСФ.

Людський гранулоцитарний колонієстимулюючий фактор – глікопротеїн – регулює створення функціонально активних нейтрофільних гранулоцитів та їх вихід у кров із кісткового мозку. Філграстим значно збільшує кількість нейтрофілів у периферичній крові вже в перші 24 години після введення і одночасно призводить до деякого збільшення кількості моноцитів. Нейтрофільні гранулоцити при застосуванні препарату в діапазоні рекомендованих доз залежить від величини дози. Їхні функціональні властивості нормальні або посилені, про що свідчать результати дослідження хемотаксису та фагоцитозу. Після закінчення лікування кількістю нейтрофілів у периферичній крові знижується на 50% протягом 1–2 днів і до нормального рівня – протягом 1–7 днів.

Застосування філграстиму значно зменшує частоту, тяжкість та тривалість нейтропенії у хворих після хіміотерапії цитостатиками або мієлоаблативної терапії з наступною пересадкою кісткового мозку. Застосування філграстиму як первинне, так і після хіміотерапії активує клітини-попередники гемоцитів периферичної крові (КПГПК). Ці аутологічні КПГПК можна забирати у хворого та вводити йому після лікування цитостатиками у високих дозах або замість пересадки кісткового мозку або як додаток до нього. Введення КПГПК прискорює відновлення кровотворення, зменшує небезпеку геморагічних ускладнень та переливання тромбоцитарної маси. У дітей та дорослих з ТХН філграстим стабільно збільшує кількість нейтрофільних гранулоцитів у периферичній крові та знижує частоту інфекційних ускладнень.

Фармакокінетика

Як при внутрішньовенному, так і підшкірному введенні препарату спостерігається позитивна лінійна залежність його концентрації у плазмі від дози. Після підшкірного введення рекомендованих доз препарату концентрація у сироватці перевищує 10 нг/мл протягом 8–16 год; обсяг розподілу у крові становить близько 150 мл/кг. Як після підшкірного, так і після введення препарату елімінація з організму відповідає кінетиці 1-го порядку. Середнє значення періоду напіввиведення філграстиму із сироватки крові становить близько 3,5 год, а швидкість кліренсу дорівнює приблизно 0,6 мл/хв на 1 кг. Безперервне введення шляхом інфузії протягом 28 днів хворим, які одужують після аутологічної пересадки кісткового мозку, не супроводжувалося ознаками кумуляції та збільшення періоду напіввиведення препарату.

Клінічні властивості

Показання

Зменшення тривалості та тяжкості нейтропенії у пацієнтів, які одержують інтенсивну мієлосупресивну хіміотерапію цитотоксичними препаратами з приводу злоякісних новоутворень (за винятком хронічного мієлолейкозу та мієлодиспластичного синдрому), та зменшення тривалості нейтропенії у хворих.

Безпека та ефективність застосування філграстиму подібні до дорослих та дітей, які отримують хіміотерапію цитотоксичними засобами.

• Препарат показаний з метою мобілізації периферичних стовбурових клітин крові (ПСКК).
• Тривале застосування показано дітям та дорослим з тяжкою вродженою, циклічною або
• ідіопатичною нейтропенією та нейтропенією з абсолютною кількістю нейтрофілів <0,5×10 ⁹ /л з метою збільшення кількості нейтрофілів та зменшення частоти інфекцій.
• Лікування стійкої нейтропенії (абсолютна кількість нейтрофілів ≤1,0 × 10 ⁹ /л) у пацієнтів із розгорнутою стадією ВІЛ-інфекції для зниження ризику бактеріальних інфекцій, коли інші методи лікування нейтропенії недоречні.

Протипоказання Зарсіо

• Підвищена чутливість до філграстиму, колонієстимулюючих факторів, Escherichia coli або будь-яких допоміжних речовин.
• Тяжка спадкова нейтропенія (синдром Костмана) з цитогенетичними порушеннями та аутоімунна нейтропенія.
• Термінальна стадія ХНН (ХНН).
• Хронічний мієлолейкоз та мієлодиспластичний синдром.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та іншими видами взаємодій

Безпека та ефективність введення Зарсіо того ж дня, що й мієлосупресивних цитотоксичних хіміопрепаратів, не встановлено. Через чутливість мієлоїдних клітин, що швидко діляться, до мієлосупресивної цитотоксичної хіміотерапії призначати препарат Зарсіо в інтервалі 24 години до або після введення цих препаратів не рекомендується.

При одночасному призначенні препарату Зарсіо та 5-фторурацилу тяжкість нейтропенії може посилитися. Взаємодія з іншими гемопоетичними факторами росту та цитокінами невідома.

Оскільки літій стимулює вивільнення нейтрофілів, можливе посилення дії препарату Зарсіо при комбінованому введенні, але таких досліджень не проводилося.

Зважаючи на фармацевтичну несумісність, не можна змішувати препарат з 0,9% розчином натрію хлориду.

Особливості застосування препарату

Гіперчутливість

Реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичні реакції, що спостерігалися на початку або під час лікування, зафіксовані у пацієнтів, які приймали філграстим. Слід припинити прийом препарату Зарсіо пацієнтам із клінічно значущими реакціями гіперчутливості.

Не слід застосовувати препарат Зарсіо пацієнтам з підвищеною чутливістю до філграстиму або пегфілграстиму в анамнезі.

Побічні реакції з боку легень

Є дані про рідкісні випадки небажаного на органи дихання, зокрема розвитку интерстициальной пневмонії і натомість застосування Г-КСФ. Хворі, які нещодавно перенесли інфільтративне захворювання легень або пневмонію, можуть мати високий ризик. Поява таких симптомів як кашель, підвищення температури тіла та задишка у поєднанні з виявленим інфільтративним ураженням легень при рентгенологічному дослідженні та ознаками прогресуючої дихальної недостатності дозволяють припустити наявність респіраторного дистресу – синдрому дорослих (РДСД). При виявленні РДСД застосування філграстиму слід припинити та призначити відповідне лікування.

У період постмаркетингового застосування надходили повідомлення про поодинокі випадки побічних явищ з боку легень (кровохаркання, легеневі кровотечі, інфільтрація легень, задишка та киснева недостатність), зокрема у здорових донорів. У разі підозри або підтвердження побічних явищ з боку легень подальше застосування філграстиму слід припинити та надати пацієнтові відповідну медичну допомогу.

Гломерулонефрит

Гломерулонефрит був зареєстрований у пацієнтів, які отримують філграстим або пегфілграстим. Як правило, гломерулонефрит проходить після зниження дози або відміни філграстиму або пегфілграстиму. Рекомендується періодично проводити аналіз сечі.

Синдром капілярної втрати

Повідомлялося про випадки синдрому капілярної втрати, який може загрожувати життю при затримці лікування, після застосування Г-КСФ, що характеризується гіпотензією, гіпоальбумінемією, набряками та гемоконцентрацією. Пацієнти, які мають ознаки синдрому капілярної втрати, потребують ретельного спостереження, симптоматичної терапії, включаючи реанімаційні заходи.

Спленомегалія та розрив селезінки

Після прийому філграстиму у здорових донорів та пацієнтів спостерігалися безсимптомні випадки. спленомегалії та розриву селезінки. Збільшення селезінки є безпосереднім наслідком введення філграстиму. У 31% пацієнтів, які брали участь у дослідженні, спостерігалася спленомегалія, визначена за результатами пальпації. Зафіксовано кілька випадків летального розриву селезінки. Отже, необхідний ретельний моніторинг розміру селезінки (клінічне та ультразвукове обстеження). Слід виключити діагноз розриву селезінки у донорів та пацієнтів, які скаржаться на біль у лівій верхній частині живота або у лівому плечі. Зниження дози гальмує або зупиняє прогресування збільшення селезінки, 3% пацієнтів потрібна була спленектомія.

Зростання злоякісних клітин

Оскільки відомо, що Г-КСФ сприяють зростанню мієлоїдних клітин. in vitro, аналогічні ефекти можуть спостерігатись для деяких немієлоїдних клітин in vitro.

Мієлодиспластичний синдром (МДС) або хронічний мієлолейкоз

Безпека та ефективність застосування філграстиму хворим з мієлодиспластичним синдромом та хронічним мієлолейкозом не встановлені, тому при цих захворюваннях застосування препарату не показано. Особлива увага вимагає проведення диференціального діагнозу між бласт-трансформацією хронічного мієлолейкозу та гострим мієлолейкозом.

Гострий мієлоцитарний лейкоз (ГМЛ)

Оскільки дані щодо безпеки та ефективності філграстиму для хворих з вторинним гострим мієлоцитарним лейкозом (ГМЛ) обмежені, препарат слід призначати з обережністю.

Безпека та ефективність введення філграстиму den ovo хворим на ГМЛ у віці < 55 років зі сприятливим цитогенетичним прогнозом [t(8;21), t(15;17) та inv(16)] не були встановлені.

Тромбоцитопенія

Дуже часто спостерігалася тромбоцитопенія у пацієнтів, які приймали філграстим. Необхідний ретельний моніторинг кількості тромбоцитів, особливо протягом перших тижнів терапії із застосуванням філграстиму. У разі розвитку тромбоцитопенії у пацієнтів із ТХН, тобто. стійкого зниження вмісту тромбоцитів до рівня < 100 × 10 ⁹ /л, подальшу терапію із застосуванням філграстиму слід тимчасово відмінити або зменшити його дозу.

Лейкоцитоз
Кількість лейкоцитів у крові досягає або перевищує 100 × 10 ⁹ /л менш ніж у 5% хворих, які отримують добову дозу понад 0,3 млн. ОД/кг (3 мкг/кг) маси тіла. Немає відомостей про будь-які побічні дії, безпосередньо зумовлені розвитком лейкоцитозу такого ступеня тяжкості. Однак, враховуючи можливий ризик, пов'язаний із тяжким лейкоцитозом, при лікуванні філграстимом необхідно регулярно контролювати кількість лейкоцитів. Якщо кількість лейкоцитів перевищить 50×109 ^/ л після досягнення очікуваного рівня, слід негайно відмінити препарат. У разі застосування препарату для мобілізації ПСКК його необхідно відмінити або корекцію дози при збільшенні кількості лейкоцитів до > 70 × 10 ⁹ /л.

Імуногенність

Як і при застосуванні всіх терапевтичних білків, існує можливість розвитку імуногенності. Швидкість виникнення антитіл до філграстиму зазвичай низька. Зв'язувальні антитіла було виявлено, як і при застосуванні всіх біопрепаратів; проте поки що вони не асоціюються з нейтралізуючою дією.

Спеціальні попередження та запобіжні заходи, пов'язані з супутніми захворюваннями

Особливі запобіжні заходи при серповидно-клітинних ознаках та серповидно-клітинних захворюваннях

Повідомлялося про серповидно-клітинні кризи, у деяких випадках летальні захворювання, при застосуванні філграстиму у пацієнтів із серповидно-клітинними ознаками або серповидно-клітинними захворюваннями. Лікарі повинні бути обережними при призначенні філграстиму пацієнтам із серповидно-клітинними ознаками або серповидно-клітинним захворюванням.

У хворих із серповидноклітинною анемією відзначаються випадки розвитку гострого гемолітичного кризу (збільшення кількості змінених клітин), іноді з летальним кінцем. Таким хворим необхідно з обережністю призначати філграстим та у ході терапії уважно контролювати відповідні клінічні та лабораторні показники, звертаючи особливу увагу на можливе збільшення селезінки та розвиток тромбозу кровоносних судин.

Остеопороз

У хворих із супутньою кістковою патологією та остеопорозом при тривалому (більше 6 місяців) застосуванні філграстиму рекомендується регулярно контролювати щільність кісткової тканини.

Спеціальні запобіжні заходи у пацієнтів з онкологічними захворюваннями

Філграстим не слід застосовувати для збільшення дози цитотоксичної хіміотерапії понад встановлені режими дозування.

Ризик, пов'язаний із підвищенням дози хіміотерапії.

Слід дотримуватись особливої обережності при лікуванні хворих із злоякісними новоутвореннями, які отримують високі дози цитостатиків, оскільки в цих випадках результативність лікування не встановлена. Відомо, що підвищені дози хіміопрепаратів виявляли більш виражену токсичність, призводячи до розвитку серцево-судинних, легеневих, неврологічних та дерматологічних побічних реакцій (див. інструкції з медичного застосування супутніх цитостатичних лікарських засобів).

Вплив хіміотерапії на еритроцити та тромбоцити

Монотерапія філграстим не запобігає розвитку тромбоцитопенії та анемії, зумовлених мієлосупресивною хіміотерапією. У разі застосування більш високих доз хіміопрепаратів (наприклад, повні дози відповідно до призначених схем) ризик тяжкої тромбоцитопенії та анемії підвищується.
Рекомендується регулярно контролювати такі показники клінічного аналізу крові, як гематокрит та кількість тромбоцитів. Слід дотримуватись особливої обережності при застосуванні однокомпонентних або комбінованих хіміотерапевтичних препаратів, які можуть спричинити тяжку тромбоцитопенію.

При застосуванні філграстиму для мобілізації ПСКК було виявлено зменшення ступеня тяжкості та тривалості тромбоцитопенії, зумовленої мієлосупресивною або мієлоаблативною хіміотерапією.

Інші спеціальні запобіжні заходи

Ефективність препарату для хворих із значно зниженою кількістю мієлоїдних клітин-попередників не вивчалася. Філграстим підвищує кількість нейтрофілів шляхом впливу насамперед на клітини-попередники нейтрофілів. Тому у хворих зі зниженою кількістю клітин-попередників (наприклад, внаслідок інтенсивної променевої терапії, хіміотерапії або внаслідок інфільтрації кісткового мозку пухлинними клітинами) кількість нейтрофілів, що утворюються, може бути знижена.
Іноді у хворих, які отримували високодозову хіміотерапію з подальшою трансплантацією аутологічного кісткового мозку, відзначали судинні порушення, наприклад, оклюзію вен та порушення водного обміну.

Існують дані щодо розвитку реакції «трансплантат проти господаря» та летальних наслідків у хворих, які отримують Г-КСФ після алогенної трансплантації кісткового мозку.

Посилення гемопоезу у кістковому мозку у відповідь терапію ростовими чинниками асоціюється з появою минучих патологічних змін, виявлених при остеосцинтиграфії. Це слід враховувати під час тлумачення діагностичних зображень кісток.

Були повідомлення про аортит після введення філграстиму, як у здорових, так і онкологічно хворих. Відзначалися такі симптоми: лихоманка, біль у животі, нездужання, біль у спині та підвищені запальні маркери (наприклад, підвищений рівень С-реактивного білка та лейкоцитоз). У більшості випадків аортит діагностували шляхом КТ-сканування та, як правило, він зникав після відміни філграстиму.

Спеціальні запобіжні заходи для пацієнтів, які потребують мобілізації ПСКК

Мобілізація

Немає жодного рандомізованого порівняння двох рекомендованих методів мобілізації (філграстим окремо або у поєднанні з мієлосупресивною хіміотерапією) у межах однієї популяції пацієнтів. Ступінь варіації між окремими пацієнтами та між лабораторними аналізами CD34+ клітин означає, що безпосереднє порівняння різних досліджень утруднене. Тому важко рекомендувати оптимальний метод. Вибір методу мобілізації слід розглядати у зв'язку із загальними цілями лікування для окремого пацієнта.

Попередній вплив цитотоксичних речовин

У хворих, які раніше проводили інтенсивну мієлосупресивну терапію, на фоні застосування філграстиму для мобілізації ПСКК може не відбуватися збільшення кількості ПСКК до рекомендованого мінімального рівня (≥ 2,0 × 10 ⁶ CD 34+ клітин/кг) або підвищення швидкості відновлення тромбоцитів.

Деякі цитотоксичні засоби виявляють особливу токсичність по відношенню до клітин-попередників гемопоезу та негативно впливають на їх мобілізацію. Тривале застосування препаратів мелфалан, карбоплатин або кармустин (BCNU) перед мобілізацією клітин-попередників може призвести до погіршення результатів. Однак одночасне застосування мелфалану, карбоплатину або BCNU з філграстимом є ефективним при мобілізації ПСКК. Якщо планується трансплантація ПСКК, рекомендується мобілізувати стовбурові клітини на ранній стадії лікування хворого. Особливу увагу слід привернути до себе кількість попередників клітин, активованих у таких хворих до застосування препаратів хіміотерапії у високих дозах. Якщо результати мобілізації відповідно до вищевказаних умов недостатні, слід розглянути застосування альтернативних методів лікування, які не потребують використання клітин-попередників.

Оцінка кількості клітин-попередників

При проведенні оцінки кількості ГСКК, мобілізованих у хворих, які отримали терапію із застосуванням філграстиму, особливу увагу слід приділяти методу кількісного визначення. Результати проточного цитометричного аналізу кількості CD34+-клітин значно відрізняються в залежності від методології визначення, що застосовується, отже слід з обережністю ставитися до результатів визначення їх кількості, отриманих в інших лабораторіях.
Результати статистичного аналізу взаємозв'язку кількості введених CD34+-клітин та швидкості нормалізації кількості тромбоцитів після проведення хіміотерапії із застосуванням високих доз хіміопрепаратів свідчать про складну, але постійну залежність. Рекомендації щодо забезпечення мінімального вмісту на рівні ≥ 2,0 × 10 ⁶ CD34+ клітин/кг ґрунтуються на опублікованих даних про досвід адекватного відновлення гематологічних показників. При рівні, що перевищує мінімальний рекомендований, спостерігається швидша нормалізація, при рівні менше рекомендованого – триваліша.

Спеціальні запобіжні заходи для здорових донорів, що проходять мобілізацію ПСКК

Мобілізація ПСКК здорових донорів впливає на стан їх здоров'я та застосовується виключно для отримання алогенних стовбурових клітин для трансплантації.

Донори, яким проводять мобілізацію ПСКК для трансплантації, повинні відповідати стандартним вимогам за клінічними показниками та результатами лабораторних аналізів, які пред'являються донорам стовбурових клітин. Особливу увагу слід звертати на показники аналізів крові та наявність інфекційних захворювань. Безпека та ефективність введення філграстиму здоровим донорам віком до 16 років та старше 60 років не оцінювалися.

Транзиторна тромбоцитопенія (кількість тромбоцитів < 100 х 10 ⁹ /л) після введення філграстиму та лейкаферезу спостерігалася у 35% пацієнтів. Серед них два випадки зниження кількості тромбоцитів < 50 х 10 ⁹ /л було доведено та віднесено до процедури лейкаферезу.

При необхідності проведення більш ніж однієї процедури лейкаферезу особливу увагу слід приділяти донорам, вміст тромбоцитів у яких до початку лейкаферезу становить < 100 × 10 ⁹ /л; як правило, проведення лейкаферезу не рекомендовано при вмісті тромбоцитів <75×109 ^/ л.

Лейкаферез не слід проводити донорам, які потребують антикоагулянтної терапії або з порушеннями гемостазу.

Моніторинг стану донорів, які отримують Г-КСФ для мобілізації ПСКК, слід продовжувати до нормалізації гематологічних показників.

У здорових донорів після введення глюкокортикостероїдів спостерігалися тимчасові цитогенні зміни. Значення цих змін не визначено.

Визначення тривалої безпеки препарату при введенні донорам продовжується. Ризик сприяння утворенню злоякісних клонів мієлоїдних клітин не виключено. Центрам аферезу рекомендується проводити систематичні обстеження донорів стовбурових клітин у період щонайменше 10 років задля забезпечення моніторингу показників довгострокової безпеки.

Спеціальні запобіжні заходи для реципієнтів, що проходять мобілізацію ПСКК за допомогою філграстиму

Дані свідчать про те, що імунологічній взаємодії алогенних ПСКК та реципієнта властивий великий ступінь ризику розвитку гострої та хронічної реакції «трансплантат проти господаря» порівняно з трансплантацією кісткового мозку.

Спеціальні запобіжні заходи для пацієнтів з ТХН
Філграстим не слід застосовувати пацієнтам з тяжкою вродженою нейтропенією, у яких розвинений лейкоз, та хворим з ознаками лейкемічної трансформації.

Дослідження складу крові

Можливі й інші зміни формули крові, включаючи анемію та тимчасове підвищення вмісту мієлоїдних клітин-попередників; потрібний ретельний моніторинг формули крові.

Трансформація в лейкоз чи передлейкоз

Особлива обережність необхідна при діагностиці ТХН, щоб диференціювати її від інших гематологічних захворювань, таких як апластична анемія, мієлодисплазія та мієлолейкоз. До початку лікування слід провести розгорнутий аналіз крові з визначенням лейкоцитарної формули та кількості тромбоцитів, а також визначити морфологічну картину кісткового мозку та каріотип.
Виникнення мієлодиспластичного синдрому (МДС) або лейкемії у пацієнтів з тяжкою хронічною нейтропенією, які брали участь у клінічних дослідженнях результатів застосування філграстиму, спостерігається рідко (приблизно у 3% випадків). Зазначені порушення спостерігалися лише у пацієнтів із вродженою нейтропенією. МДС та лейкемія є частими ускладненнями захворювання, їх зв'язок з терапією із застосуванням філграстиму невизначений. Приблизно у 12% пацієнтів (без цитогенетичних порушень до початку терапії) за результатами наступних аналізів спостерігалися відхилення, у тому числі моносемія 7. У випадках виникнення у пацієнта з тяжкою хронічною нейтропенією цитогенетичних порушень слід уважно зважити співвідношення користі та ризику подальшого застосування. Подальше введення філграстиму пацієнтам у разі розвитку МДС або лейкемії слід відмінити. Невідомо, чи підвищує тривала терапія із застосуванням філграстиму у пацієнтів із тяжкою хронічною нейтропенією ризик цитогенетичних порушень, МДС чи трансформації лейкемії. Морфологічне та цитогенетичне обстеження кісткового мозку пацієнтів слід проводити регулярно з інтервалом кожні 12 місяців.

Інші особливі запобіжні заходи

Слід виключити інші причини виникнення нейтропенії, наприклад, вірусні інфекції.

Гематурія спостерігалася часто, протеїнурія спостерігалася у невеликої кількості пацієнтів. Для своєчасного визначення цих явищ потрібне регулярне проведення аналізу сечі.

Показники безпеки та ефективності при застосуванні новонародженим та пацієнтам з аутоімунною нейтропенією не визначено.

Спеціальні запобіжні заходи для пацієнтів з ВІЛ-інфекцією

Формула крові

Необхідний ретельний моніторинг значення абсолютної кількості нейтрофілів (АНК), особливо під час перших тижнів терапії із застосуванням філграстиму. У деяких пацієнтів спостерігається дуже швидка реакція із значним підвищенням кількості нейтрофілів у відповідь на першу дозу філграстиму. Рекомендується щоденне визначення АНК протягом перших 2-3 днів запровадження філграстиму. Надалі протягом перших 2 тижнів визначення АНК рекомендується проводити не менше 2 разів на тиждень, надалі – 1 раз на тиждень і через кожні 2 тижні в період проведення підтримуючої терапії. У період чергового введення філграстиму індивідуально визначеною дозою та дозою 30 млн ОД/добу (300 мкг/добу) можливі великі коливання значення АНК пацієнта. Для визначення мінімальних (найнижчих значень АНК) рекомендується отримувати зразки крові пацієнта для аналізу вмісту АНК перед плановим введенням філграстиму.

Ризик, зумовлений застосуванням лікарських препаратів мієлосупресивної дії підвищеними дозами

Введення філграстиму ізольовано не виключає можливості виникнення тромбоцитопенії та анемії, зумовлених мієлосупресивною хіміотерапією. Внаслідок отримання хіміопрепаратів у великих дозах або більшої кількості таких препаратів у комбінації з філграстимом ризик розвитку тромбоцитопенії та анемії у пацієнта може зростати. Рекомендується регулярно контролювати показники формули крові.

нейтропенії
може бути наслідком інфільтрації в кістковий мозок збудників опортуністичних інфекцій, таких як представники бактерій Mycobacterium avium, або враження його злоякісними новоутвореннями, наприклад лімфомою. У разі наявності у пацієнта інфекційних захворювань або злоякісних новоутворень, що вражають кістковий мозок, для усунення нейтропенії, крім введення філграстиму, необхідно провести відповідну терапію для лікування захворювання. Вплив філграстиму на усунення нейтропенії, спричиненої інфекційними захворюваннями або злоякісними новоутвореннями, що вражають кістковий мозок, не визначався.

Допоміжні речовини

Препарат Зарсіо містить сорбіт, тому пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю фруктози не слід застосовувати цей препарат.

Захисний копачок містить похідне натурального каучукового латексу. Хоча в самому лікарському засобі немає натурального каучукового латексу. Безпека застосування препарату у пацієнтів, чутливих до латексу, не проводилася.

З метою поліпшення простежуваності Г-КСФ, назва лікарського засобу, що вводиться, має бути чітко зазначено у файлі пацієнта.

Застосування у період вагітності або годування груддю.
Безпека філграстиму для вагітних не встановлена. Існують дані про проникнення філграстиму через плацентарний бар'єр. Даних про тератогенність філграстиму в ході досліджень на тваринах не було отримано. За результатами досліджень на тваринах виявлено репродуктивну токсичність. У тварин, які отримували філграстим, спостерігалася підвищена частота викиднів.
Препарат Зарсіо не рекомендується застосовувати під час вагітності.
Невідомо, чи проникає філграстим та його метаболіти у грудне молоко людини, тож ризик для немовлят не можна виключити. Тому необхідно прийняти рішення щодо припинення або грудного вигодовування або застосування філграстиму з огляду на користь грудного вигодовування для дитини та користь терапії для жінки.

У дослідженнях на тварин встановлено, що філграстим не впливає на їхню репродуктивну систему або фертильність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами.

Філграстим може незначно впливати на реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами, а саме – можливе запаморочення.

Спосіб застосування та дози Зарсіо

Терапію препаратом Зарсіо можна проводити у лікувальних закладах, де є необхідне діагностичне обладнання. Лікарі повинні мати досвід застосування лікарських засобів, які містять гранулоцитарний препарат. колонієстимулюючий фактор (Г-КСФ) та лікування хворих з гематологічними захворюваннями.

Процедури мобілізації та аферезу слід проводити при взаємодії з лікарями, які мають відповідний досвід та можливість необхідного моніторингу клітин-попередників гемопоезу.

Нейтропенія у хворих, які одержують цитотоксичну хіміотерапію з приводу злоякісних захворювань.

Добова доза, що рекомендується, становить 0,5 млн ОД/кг (5 мкг/кг) маси тіла 1 раз на добу. Першу дозу препарату слід вводити не раніше ніж через 24 години після курсу цитотоксичної хіміотерапії. Препарат застосовувати, доки загальна кількість нейтрофілів у клінічному аналізі крові не перевищить очікуваний рівень і не досягне норми. Після хіміотерапії з приводу солідних пухлин, лімфом та лімфолейкозів тривалість лікування до досягнення зазначених значень становить до 14 днів. Після індукційної та консолідаційної терапії гострого мієлоїдного лейкозу тривалість лікування може бути значно збільшена (до 38 днів) залежно від виду, дози та схеми цитотоксичної хіміотерапії.
У пацієнтів, які отримують цитотоксичну хіміотерапію, скорочене збільшення кількості нейтрофілів зазвичай спостерігається через 1-2 дні після початку лікування препаратом Зарсіо. Але для досягнення стабільного терапевтичного ефекту необхідно продовжувати терапію, поки кількість нейтрофілів не перевищить очікуваного мінімуму і не досягне норми. Не рекомендується передчасно скасовувати лікування до переходу кількості нейтрофілів через очікуваний мінімум.

Спосіб введення

Препарат Зарсіо застосовувати у вигляді підшкірних ін'єкцій або внутрішньовенних інфузій (розведений у 5% розчині глюкози) протягом 30 хвилин 1 раз на добу. Найчастіше переважає підшкірний шлях введення. При внутрішньовенному введенні одноразової дози тривалість ефекту препарату може скорочуватися. Клінічна значущість даних щодо застосування багаторазових доз препарату не встановлена. Вибір способу введення залежить від особливостей конкретної клінічної ситуації та визначається для кожного хворого окремо.

Хворі одержують мієлоаблативну терапію з подальшою трансплантацією кісткового мозку.

Рекомендована початкова доза Зарсіо – 1 млн ОД/кг (10 мкг/кг) маси тіла на добу. Першу дозу слід вводити не раніше ніж через 24 години після проведення цитотоксичної хіміотерапії і не раніше ніж через 24 години після трансплантації кісткового мозку.

Після максимального зниження числа нейтрофілів (надиру) добову дозу Зарсіо необхідно скоригувати залежно від зміни кількості нейтрофілів (див. таблицю).

Абсолютна кількість нейтрофілів (АКН)	Коригування дози препарату Зарсіо
АКН > 1 × 10 9 /л протягом 3 діб поспіль	Зниження дози до 0,5 млн. ОД/кг (5 мкг/кг) маси тіла на добу
АКН > 1 × 10 9 /л протягом наступних 3 діб поспіль	Скасування препарату
Якщо під час лікування АКН знижується до рівня < 1 × 10 9 /л, дозу Зарсіо збільшувати відповідно до вищезгаданої схеми.

Спосіб введення

Препарат розчиняють у 20 мл 5% розчину глюкози та застосовують у вигляді нетривалої внутрішньовенної інфузії протягом 30 хвилин або тривалої підшкірної чи внутрішньовенної інфузії протягом 24 годин.

Мобілізація периферичних стовбурових клітин крові (ПСКК) у пацієнтів, які отримують мієлосупресивну або мієлоаблативну терапію з подальшою аутологічною трансфузією ПСКК

Хворі, які отримують мієлосупресивну або мієлоаблативну терапію з подальшою трансплантацією аутологічної ПСКК.

Для мобілізації ПСКК при застосуванні препарату Зарсіо як монотерапії рекомендована доза становить 1 млн ОД/кг (10 мкг/кг) маси тіла на добу протягом 5-7 діб поспіль у вигляді тривалої підшкірної інфузії протягом 24 годин . Зазвичай достатньо 1-2 сеансів лейкаферезу на 5-ту та 6-ту добу. У деяких випадках слід додатково проводити 1 сеанс лейкаферезу. Не слід змінювати дозу препарату до завершального лейкаферезу.

Для мобілізації ПСКК після мієлосупресивної хіміотерапії рекомендована доза Зарсіо становить 0,5 млн ОД/кг (5 мкг/кг) маси тіла на добу щодня, починаючи з першого дня після завершення курсу хіміотерапії, поки кількість нейтрофілів не перейде очікуваний мінімум і не досягне. Лейкаферез слід проводити протягом періоду зростання АКН з <0,5×109 ^/ л до >5×109 ^/ л. Хворим, які не отримували інтенсивної хіміотерапії, зазвичай достатньо 1 сеансу лейкаферезу. В окремих випадках рекомендується проводити додаткові сеанси лейкаферезу.

Спосіб введення

Філграст для мобілізації ПСКК при застосуванні окремо можна вводити у вигляді безперервної підшкірної інфузії протягом 24 годин або підшкірної ін'єкції. Для інфузій філграстим слід розводити 20 мл 5% розчину глюкози.
Філграст для мобілізації ПСКК після мієлосупресивної хіміотерапії слід вводити підшкірно.

Мобілізація ПСКК у здорових донорів перед алогенною трансплантацією ПСКК.
Для мобілізації ПСКК перед алогенною трансплантацією ПСКК для здорових донорів рекомендована доза Зарсіо становить 1 млн ОД/кг (10 мкг/кг) маси тіла на добу протягом 4-5 діб поспіль. Лейкаферез проводити з 5 діб при необхідності продовжувати до 6 діб з метою отримання 4×10 ⁶ CD34+ клітин/кг маси тіла реципієнта.

Спосіб введення

Філграстим слід вводити як підшкірної ін'єкції.

У пацієнтів з тяжкою хронічною нейтропенією (ТХН)

Спадкова нейтропенія

Рекомендована початкова доза – 1,2 млн. ОД/кг (12 мкг/кг) маси тіла на добу шляхом одноразової підшкірної ін'єкції або дрібними дозами.

Ідіопатична та періодична нейтропенія

Рекомендована початкова доза – 0,5 млн. ОД/кг (5 мкг/кг) маси тіла на добу одноразово або дрібними дозами.

Добір дози

Препарат Зарсіо вводити щодня у вигляді підшкірної ін'єкції до досягнення та стабільного перевищення показника кількості нейтрофілів 1,5×109 ^/ л. Після досягнення терапевтичного ефекту визначати мінімальну дозу ефективну підтримки цього рівня. Для підтримки необхідної кількості нейтрофілів потрібне тривале щоденне введення препарату. Через 1-2 тижні лікування початкову дозу можна подвоїти або знизити наполовину в залежності від ефективності терапії. Надалі кожні 1-2 тижні проводити індивідуальну корекцію дози для стабілізації середньої кількості нейтрофілів в діапазоні від 1,5×109/ ^л до 10× ¹⁰⁹ /л. Хворим з тяжкими інфекціями можна використовувати схему із швидшим збільшенням дози. Безпека застосування філграстиму при тривалому лікуванні хворих на дози Зарсіо вище 2,4 млн ОД (24 мк/кг) на добу не встановлена.

Спосіб введення

Філграстим слід вводити як підшкірної ін'єкції.

У пацієнтів із ВІЛ-інфекцією

Відновлення кількості нейтрофілів

Рекомендована початкова доза препарату – 0,1 млн ОД/кг (1 мкг/кг) маси тіла на добу із збільшенням дози до 0,4 млн ОД (4 мкг/кг) маси тіла на добу шляхом одноразової підшкірної ін'єкції до нормалізації кількості нейтрофілів ( АКН> 2,0×10 ⁹ /л). Нормалізація кількості нейтрофілів зазвичай настає через 2 дні. У невеликій кількості випадків (<10% пацієнтів) для відновлення кількості нейтрофілів дозу препарату можна збільшити до 1 млн ОД/кг (10 мкг/кг маси тіла на добу).

Підтримання нормальної кількості нейтрофілів

У разі відміни нейтропенії слід встановити мінімальну ефективну дозу для підтримання нормального рівня нейтрофілів. Після досягнення терапевтичного ефекту підтримуюча доза становить 300 мкг на добу 2-3 рази на тиждень за альтернативною схемою (через добу). Надалі може знадобитися індивідуальна корекція дози та тривале застосування препарату для підтримки середньої кількості нейтрофілів >2,0×10⁹/л .

Спосіб введення

Філграстим слід вводити як підшкірної ін'єкції.

Особливі категорії хворих

Корекція дози не потрібна пацієнтам з тяжкою печінковою або нирковою недостатністю, оскільки ні фармакокінетичні та фармакодинамічні показники виявилися подібними у здорових добровольців.

Особливих рекомендацій щодо застосування препарату Зарсіо пацієнтам похилого віку немає.

Діти

При застосуванні у дитячій практиці хворим на ТХН та онкологічними захворюваннями профіль безпеки Зарсіо не відрізнявся від таких у дорослих. Безпека та ефективність застосування новонародженим не встановлені.
Рекомендації щодо дозування для хворих дитячого віку такі ж, як для дорослих, які отримують мієлосупресивну цитотоксичну хіміотерапію.

Рекомендації перед застосуванням

Перед застосуванням препарату проводити візуальний контроль вмісту попередньо заповненого шприца. Розчин має бути прозорим, без частинок. Короткий вплив низьких температур не впливає негативно на стабільність препарату. Препарат не містить консервантів. Щоб уникнути мікробної контамінації, слід враховувати, що препарат Зарсіо у попередньо заповненому шприці призначений лише для одноразового застосування. При зберіганні та для амбулаторного використання можна витягти засіб із холодильника та зберігати при кімнатній температурі (не вище 25 °C) одноразово протягом 72 годин. Після цього не слід знову ставити в холодильник, а необхідно знищити.

Рекомендації щодо розведення препарату

Препарат Зарсіо можна вводити у розведеному вигляді у 5% розчині глюкози. Розведення до концентрації менше 0,2 млн ОД/мл (2 мкг/мл) не рекомендується. При розведенні концентрації < 1,5 млн ОД/мл (15 мкг /мл) необхідно додатково ввести людський альбумін до досягнення концентрації 2 мг/мл. Наприклад, для досягнення об'єму розчину 20 мл та загальної дози препарату Зарсіо 30 млн ОД (300 мкг) необхідно додаткове введення розчину альбуміну в об'ємі 0,2 мл (20% розчин).

При розведенні в розчині глюкози препарат поглинається склом та іншими матеріалами для інфузійного введення. Забороняється використовувати розчин натрію хлориду для розведення препарату.

Хімічна та фізична стабільність розведеного розчину для інфузії після відкриття упаковки підтверджена протягом 24 годин. годин при зберіганні при температурі від 2 до 8 °C. З мікробіологічної точки зору препарат слід використовувати одразу. Якщо препарат не використаний одразу, за час та умови зберігання після розкриття упаковки до моменту застосування несе відповідальність користувач. Розведення має відбуватися у контрольованих та затверджених асептичних умовах.

Переважні ділянки тіла для підшкірного введення Зарсіо показані на малюнку:

Інструкції щодо самостійного ін'єкційного введення препарату пацієнтом
Цей розділ містить інформацію про самостійне ін'єкційне введення препарату Зарсіо пацієнтом. Важливо! Не намагайтеся виконати ін'єкційне введення препарату самостійно, якщо ви не були навчені лікарем або медсестрою техніки введення. Препарат Зарсіо поставляється із захисним пристроєм для запобігання пошкодженню голкою після застосування, а ваш лікар або медсестра покажуть вам, як користуватися шприцом. Якщо ви не впевнені, що зможете зробити ін'єкцію або у вас є питання, зверніться до лікаря чи медсестри за допомогою.

1. Вимийте руки.

2. Вийміть один шприц із упаковки та зніміть захисний пристрій для запобігання пошкодженню голкою після застосування з ін'єкційної голки. На шприцах є рельєфні градуйовані поділки на той випадок, якщо потрібно наповнити шприц препаратом не повністю. Кожен градуйований поділ відповідає об'єму 0,1 мл. Якщо шприц необхідно заповнити повністю, видаліть надлишок розчину перед введенням.

3. Очистіть шкіру в місці введення спиртовою серветкою.

4. Утворіть шкіряну складку, затиснувши шкіру великим та вказівним пальцями.

5. Введіть голку у шкіряну складку швидким, впевненим рухом. Введіть розчин препарату Зарсіо таким чином, як було продемонстровано лікарем. Якщо ви не впевнені, вам слід звернутися до лікаря чи фармацевта.

6. Утримуючи складку шкіри, повільно і рівномірно натискайте на поршень, поки не буде введена вся доза і поршень неможливо буде натиснути далі. Не припиняйте тиснути на поршень!

7. Після введення рідини вийміть голку, продовжуючи утримувати поршень, після чого відпустіть шкіру.

8. Відпустіть поршень. Захисний пристрій для запобігання пошкодженню голкою після застосування швидко переміститься та закриє голку.

9. Викиньте будь-який невикористаний препарат чи відходи. Один шприц слід використовувати лише для однієї ін'єкції.

Вказана далі інформація призначена лише для медичних працівників
Захисний пристрій для запобігання пошкодженню голкою після застосування закриває голку після ін'єкції, щоб запобігти травмі через укол голкою. Це не впливає на нормальну роботу шприца. Повільно і рівномірно натискайте на поршень, доки не буде введена вся доза і поршень не просуватиметься далі. Продовжуючи тиснути на поршень, витягніть голку зі шкіри. Захисний пристрій для запобігання пошкодженню голкою після застосування закриє голку після відпускання поршня.

Утилізація

Невикористаний препарат або відходи слід утилізувати відповідно до місцевих вимог.

Передозування

Симптоми передозування Зарсіо невідомі. Через 1-2 дні після припинення лікування кількістю нейтрофільних гранулоцитів, що циркулюють, зазвичай знижується на 50%, а через 1-7 днів повертається в норму.

Побічні реакції Зарсіо

Частота побічних реакцій класифікується так: дуже часті (≥ 1/10); часті (≥ 1/100, < 1/10); рідкісні (≥1/1000, <1/100); поодинокі (≥ 1/10000, < 1/1000); рідкісні (<1/10000).

Найбільш серйозні побічні реакції, які можуть виникнути при лікуванні філграстимом, включають: анафілактичні реакції, серйозні легеневі побічні ефекти (включаючи інтерстиціальну пневмонію та гострі респіраторні захворювання), синдром капілярної втрати, тяжка спленомегалія/розрив селезінки, мієлодискластичний синдром. нейтропенією, реакція відторгнення трансплантату у пацієнтів, які отримують алогенну трансплантацію кісткового мозку або трансплантацію клітин попередників периферичної крові та серповидно-клітинний криз у пацієнтів із серповидно-клітинною хворобою.

Найбільш частими побічними явищами на фоні терапії із застосуванням філграстиму є пірексія, болі в кістках і м'язах (включаючи болі в кістках, болі в спині, артралгію, міалгію, болі в кінцівках, м'язово-кістковий біль, м'язово-кістковий біль у грудях, болі у шиї), анемія, нудота та блювання. У пацієнтів з онкологічними захворюваннями м'язово-кістковий біль від низького до середнього ступеня тяжкості спостерігався у 10% пацієнтів, високого ступеня тяжкості – 3%. Біль у кістках та м'язах, як правило, усувається при прийомі стандартних знеболювальних засобів.

При мобілізації ПСКК у здорових донорів найчастішою побічною реакцією був скелетно-м'язовий біль.

У пацієнтів з ТХН найчастішими побічними реакціями на фоні терапії із застосуванням філграстиму були біль у кістках, загальний скелетно-м'язовий біль, збільшення та розрив селезінки. Мієлодиспластичний синдром (МДС) або лейкоз спостерігалися у пацієнтів з вродженою нейтропенією, які застосовували філграстим.

Синдром підвищеної проникності капілярів, що становить загрозу життю за відсутності негайного лікування, фіксувався нечасто (≥1/1000 до <1/100) у пацієнтів зі злоякісними пухлинами, що проходили курс хіміотерапії, і у здорових донорів, які проходили процедуру мобілізації. колонієстимулюючих факторів людини.

У клінічних дослідженнях у пацієнтів з ВІЛ-інфекцією побічними реакціями, які були розцінені як пов'язані із застосуванням філграстиму, були лише скелетно-м'язовий біль, біль у кістках та міалгія.

Введення філграстиму не підвищувало частоти побічних явищ, зумовлених цитотоксичною хіміотерапією. До побічних явищ, які спостерігалися з однаковою частотою у пацієнтів, які отримували філграстим/хіміотерапію, та пацієнтів, які отримували плацебо/хіміотерапію, відносяться нудота та блювання, алопеція, діарея, стомлюваність, анорексія, мукозити, біль у грудях, загальна, запор та невизначений біль.

У пацієнтів, яким проводили хіміотерапію із введенням високих доз препаратів із подальшою трансплантацією кісткового мозку, спостерігалися порушення з боку судинної системи.

Нижче наведено перелік побічних реакцій, описаних при проведенні клінічних досліджень та отриманих як спонтанні повідомлення.

Інфекції та інвазії

Часто: сепсис, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів.

З боку крові та лімфатичної системи

Часто: тромбоцитопенія, анемія 1. Часто: спленомегалія 1, зниження рівня гемоглобіну 5. Нечасто: лейкоцитоз 1, порушення функцій селезінки. Поодинокі: розрив селезінки 1, кризи серповидних клітин.

З боку імунної системи

Часті: алергічні реакції, висипання на шкірі, кропив'янка, ангіоневротичний набряк. Нечасто: реакції гіперчутливості, реакції гіперчутливості до лікарського засобу 1, реакції трансплантат проти господаря 2. Поодинокі: анафілактичні реакції.

З боку обміну речовин та харчування

Часто: збільшення рівня лактатдегідрогенази (ЛДГ) у крові, зниження апетиту 5. Нечасто: збільшення вмісту сечової кислоти у крові, гіперурикемія. Поодинокі: псевдоподагра 1, зменшення рівня глюкози у крові, порушення балансу рідини в організмі.

З боку психіки

Часто: безсоння.

З боку нервової системи

Дуже часто: біль голови 1.

Часто: запаморочення, гіпостезія, парестезія.

З боку судинної системи

Часто: артеріальна гіпертензія, гіпотензія. Нечасто: вено-оклюзійна хвороба 4. Поодинокі: аортит, синдром капілярної втрати 1.

З боку респіраторної системи, органів грудного та медіастинального відділів.

Часті: кровохаркання, диспное, кашель 1, біль у ротоглотці 1,5, носові кровотечі, задишка. Нечасто: гострий респіраторний дистрес-синдром 1, дихальна недостатність 1, набряк легень 1, інтерстиціальне захворювання легень 1, формування інфільтратів у легенях 1, легеневе кровотеча, киснева недостатність.

З боку шлунково-кишкового тракту

Дуже часті: діарея 1,5, блювання 1,5, нудота 1. Часті: біль у ротовій порожнині, запор.

З боку гепатобіліарної системи

Часто: гепатомегалія, підвищення рівня лужної фосфатази у крові. Нечасто: підвищення рівня аспартатамінотрансферази (АСТ), підвищення рівня гамма-глутамілтрансферази (ГГТ).

З боку шкіри та підшкірних тканин

Дуже часто: алопеція 1. Часті: висипання 1, еритема. Нечасто: макулопапульозний висип, синдром Світу, шкірний васкуліт 1.

З боку кістково-м'язової системи та сполучних тканин

Дуже часто: біль у м'язах та кістках 3. Часто: м'язовий спазм. Нечасто остеопороз. Поодинокі: загострення ревматоїдного артриту та симптомів артриту, зниження щільності кісток.

З боку нирок та сечовивідних шляхів

Часто дизурія, гематурія. Нечасто: протеїнурія. Поодинокі: патологічні зміни в аналізі сечі, гломерулонефрит.

Загальні порушення та реакції у місці введення

Дуже часті: втома 1, слабкість, запалення слизових оболонок 1, пірексія.
Часті: біль у грудях 1, біль 1, астенія 1, нездужання 5, периферичні набряки 5, біль у місці введення. Нечасто: реакції у місці ін'єкції.

Травми, отруєння та процедурні ускладнення

Частини: трансфузійна реакція 5.

1 Див. опис окремих побічних реакцій.

2 Надходили повідомлення про реакції «трансплантат проти господаря» та летальні наслідки серед пацієнтів, які застосовували Г-КСФ, після алогенної трансплантації кісткового мозку (див. опис окремих побічних реакцій).

3 Включаючи біль у кістках, біль у спині, артралгію, міалгію, біль у кінцівках, м'язово-кістковий біль, м'язово-кістковий біль у грудях, біль у шиї.

4 Про випадки повідомлялося у постмаркетинговий період у пацієнтів, яким проводили алогенну трансплантацію кісткового мозку або мобілізацію ПСКК.

5 Небажані явища виявлялися з більшою частотою у пацієнтів, які отримували філграстим у порівнянні з групою плацебо, та пов'язані з наслідками основного злоякісного захворювання або цитотоксичної хіміотерапії.

Опис окремих побічних реакцій

Гіперчутливість

У клінічних дослідженнях та в постмаркетинговий період були зареєстровані реакції типу гіперчутливості, включаючи анафілаксію, висипання, кропив'янку, набряк Квінке, диспное та артеріальну гіпотензію, що виникають при початковій або наступних стадіях лікування. Загалом, частіше повідомлення надходили після введення. У деяких випадках симптоми з'являлися знову під час проведення провокаційної проби, що свідчить про причинно-наслідковий зв'язок. У випадках серйозних алергічних реакцій надалі філграстим пацієнту застосовувати не слід.

З боку легень

У клінічних дослідженнях та в постмаркетинговий період спостерігалися побічні явища з боку легень, включаючи кровохаркання, легеневі кровотечі, інфільтрація легень, задишка та киснева недостатність, що призводило до дихальної недостатності або респіраторного дистресу – синдрому дорослих (РДСД). Надходили повідомлення про дуже поодинокі випадки побічних явищ з боку легенів у здорових донорів.

Спленомегалія та розрив селезінки

Після прийому філграстиму повідомлялося про збільшення селезінки та розрив селезінки. Деякі випадки розриву селезінки були летальними.
У всіх випадках ступінь збільшення селезінки у пацієнтів з ВІЛ-інфекцією була від низького до середнього за результатами лікарського обстеження, клінічний перебіг порушення мало доброякісний характер; у жодного з пацієнтів не було діагностовано гіперспленізм, у жодного з пацієнтів не проведено спленектомію. Оскільки збільшення селезінки є частим ускладненням у пацієнтів з ВІЛ-інфекцією і спостерігається з різним ступенем тяжкості у більшості пацієнтів, які страждають на СНІД, причинно-наслідковий зв'язок із застосуванням філграстиму залишається нез'ясованим.

Синдром капілярної втрати

Повідомлялося про випадки синдрому капілярної втрати на фоні прийому гранулоцитарних. колонієстимулюючих факторів людини. Вони зазвичай відзначалися у хворих з пізніми стадіями захворювання, сепсисом, у пацієнтів, які отримували багатокомпонентну хіміотерапію або проходили процедуру аферезу.

Шкірний васкуліт

Повідомлялося про шкірний васкуліт у пацієнтів, які отримували фільграстим. Механізм васкуліту у пацієнтів, які отримують філграстим, невідомий. При тривалому застосуванні шкірний васкуліт був зареєстрований у 2% хворих на ТХН.

Лейкоцитоз

Лейкоцитоз (абсолютний вміст лейкоцитів >50×109 ^/ л) спостерігався у 41% донорів. Також після прийому філграстиму та лейкаферезу у 35% донорів відзначалася минуща тромбоцитопенія (абсолютний вміст тромбоцитів < 100×10 ⁹ /л).

Синдром Світу

Є повідомлення про випадки синдрому Миру (гострий гарячковий непрофільний дерматоз) у пацієнтів з онкологічними захворюваннями, які застосовують філграстим. Однак з урахуванням того, що більшість із цих пацієнтів страждали на лейкемію, захворювання, яке часто призводить до синдрому Світу, причинно-наслідкового зв'язку із застосуванням філграстиму підтверджено не було.

Псевдоподагра (хондрокальцинозу пірофосфат)

Є повідомлення про випадки псевдоподагри у пацієнтів із онкологічними захворюваннями, які застосовують філграстим.

Реакції "трансплантат проти господаря"

Надходили повідомлення про реакції «трансплантат проти господаря» та летальні наслідки серед пацієнтів, які застосовували Г-КСФ, після алогенної трансплантації кісткового мозку.

Імуногенність

Згідно з даними чотирьох клінічних досліджень за участю здорових добровольців та пацієнтів з онкологічними захворюваннями в жодного з них внаслідок введення філграстиму не спостерігалося утворення анти-РГ-КСФ антитіл.

Діти

Дані клінічних досліджень у педіатричних пацієнтів вказують на те, що безпека та ефективність застосування філграстиму однакові як у дорослих, так і у дітей, які отримують цитотоксичну хіміотерапію, що свідчить про відсутність вікових відмінностей у фармакокінетиці філграстиму. Єдиною побічною реакцією, яка повідомлялася постійно, був біль з боку опорно-рухового апарату, що нічим не відрізняється від такого у дорослих.

Недостатньо даних для подальшої оцінки використання філграстиму у дітей.

Інші спеціальні категорії пацієнтів.

Пацієнти похилого віку

Загальні відмінності у безпеці та ефективності не спостерігалися у суб'єктів старше 65 років порівняно з дорослими молодого віку (від 18 років), які отримували цитотоксичну хіміотерапію, та клінічний досвід не виявив відмінностей у відповідях між пацієнтами похилого віку та молодими дорослими пацієнтами. Недостатньо даних для оцінки використання філграстиму у пацієнтів похилого віку щодо інших затверджених показань філграстиму.

Діти з ТХН

Повідомлялося про випадки зменшення мінеральної щільності кісткової тканини та остеопорозу у дітей з тяжкою хронічною нейтропенією, які отримували тривале лікування філграстимом. Частота виникнення цього небажаного явища у клінічних дослідженнях оцінювалася як поширена.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції в період після реєстрації препарату є важливим заходом. Вони дозволяють продовжувати моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу.
Медичним працівникам необхідно повідомляти про випадки будь-яких побічних реакцій через систему фармаконагляду України.

Термін придатності

3 роки .

Умови зберігання

Зберігати при температурі 2-8 °С в оригінальній упаковці. Чи не заморожувати.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Після розведення розчин стабільний протягом 24 годин при температурі 2-8 °С. З мікробіологічної точки зору розчин слід використовувати негайно.

Упаковка

По 0,5 мл розчину в попередньо заповненому шприци з прозорого безбарвного скла, оснащеного поршнем з сірим гумовим ущільнювачем, ін'єкційним голкою, сірим гумовим захисним ковпачком, зовнішнім ковпачком з поліпропілену та захисним пристроєм для запобігання пошкодженню голкою після застосування.

По 1 або 5 блістерних упаковок у картонній коробці.

Категорія відпуску з аптеки

За рецептом.