Інструкція до препарату Віпенем (іміпенем + циластатин) порошок для розчину для інфузій по 500 мг/500 мг флакон №10

Віпенем (Vipenem) порошок для розчину для інфузій інструкція із застосування

Склад

Діючі речовини: imipenem and cilastatin.

• 1 флакон містить: іміпенему моногідрату 530 мг, що еквівалентно 500 мг іміпенему та натрію циластатину 530 мг, що еквівалентно 500 мг циластатину;

Допоміжна речовина: гідрокарбонат натрію.

Лікарська форма

Порошок для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості

Порошок від білого до майже білого чи жовтого кольору.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного застосування, карбапенеми. Іміпенем та інгібітором ферменту. Код ATX J01D H51

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Віпенем складається з двох компонентів: іміпенему, першого представника нового класу β-лактамних антибіотиків - тієнаміцинів, і циластатину натрію, особливого інгібітора ферменту, що блокує метаболізм іміпенему в нирках і істотно підвищує концентрацію незміненого іміпенему в сечі. Вагове співвідношення іміпенему та циластатину натрію у лікарському засобі становить 1:1.

Клас тієнаміцинових антибіотиків, до якого належить іміпенем, характеризується ширшим спектром потужної бактерицидної дії, ніж будь-який із вивчених антибіотиків.

Віпенем показаний для лікування змішаних інфекцій, викликаних чутливими до нього штамами аеробних та анаеробних бактерій. Віпенем виявив свою ефективність при лікуванні багатьох інфекцій, викликаних аеробними та анаеробними грампозитивними та грамнегативними бактеріями, стійкими до цефалоспоринів, у тому числі і до цефазоліну, цефоперазону, цефалотину, цефокситину, цефалактаму та цефотакаму. Велика кількість інфекцій, зумовлених стійкими до аміноглікозидів (гентаміцину, амікацину, тобраміцину) та/або пеніцилінам (ампіциліну, карбеніциліну, пеніциліну-G, тикарциліну, піперациліну, азлоциліну, азлоциліну).

Віпенем не показаний для лікування менінгіту.

Віпенем є потужним інгібітором синтезу клітинної стінки бактерії та має бактерицидну дію по широкому спектру грампозитивних, грамнегативних, аеробних та анаеробних патогенних мікроорганізмів.
Віпенем разом із новітніми цефалоспоринами та пеніцилінами має широкий спектр дії щодо грамнегативних видів, але його відмінною особливістю є висока активність щодо грампозитивних видів, яка раніше спостерігалася тільки у β-лактамних антибіотиків вузького спектру. Спектр активності лікарського засобу Віпенем охоплює Pseudomonas aeruginosa, Staphylococcus aureus, Enterococcus faecalis та Bacteroides fragilis, різну за складом та проблемну в клінічному плані групу збудників, які зазвичай стійкі до інших антибіотиків.

Віпенем ефективний проти великої кількості мікроорганізмів, таких як Pseudomonas aeruginosa, види Serratia та Enterobacter, які від природи стійкі до більшості β-лактамних антибіотиків.

Антибактеріальний спектр іміпенему/циластатину ширший, ніж будь-якого іншого з відомих антибіотиків, і охоплює всі клінічно важливі патогенні мікроорганізми.

До мікроорганізмів, щодо яких Віпенем зазвичай ефективний vitro, належать:

Грамнегативні аеробні бактерії.

Види Achromobacter
Види Acinetobacter (раніше ‑ Mima-Herellea)
Aeromonas hydrophila
Види Alcaligenes
Bordetella bronchicanis
Bordetella bronchiseptica
Bordetella pertussis
Brucella melitensis
Burkholderia pseudomallei (раніше ‑ Pseudomonas pseudomallei)
Burkholderia stutzeri (раніше ‑ Pseudomonas stutzeri)
Види Campylobacter
Види Capnocytophaga
Види Citrobacter
Citrobacter koseri (раніше ‑ Citrobacter diversus)
Citrobacter freundii
Eikenella corrodens
Види Enterobacter
Enterobacter aerogenes
Enterobacter agglomerans
Enterobacter cloacae
Escherichia coli
Gardnerella vaginalis
Haemophilus ducreyi
Haemophilus influenzae (включаючи штами, що продукують ß-лактамазу)
Haemophilus parainfluenzae
Hafnia alvei
Види Klebsiella
Klebsiella oxytoca
Klebsiella ozaenae
Klebsiella pneumoniae
Види Moraxella
Morganella morganii (раніше ‑ Proteus morganii)
Neisseria gonorrhoeae (включаючи штами, що продукують пеніциліназу)
Neisseria meningitidis
Види Pasteurella
Pasteurella multocida
Plesiomonas shigelloides
Види Proteus
Proteus mirabilis
Proteus vulgaris
Види Providencia
Providencia alcalifaciens
Providencia rettgeri (раніше ‑ Proteus rettgeri)
Providencia stuartii
Види Pseudomonas*
Pseudomonas fluorescens
Pseudomonas putida
Pseudomonas aeruginosa
Види Salmonella
Salmonella typhi
Види Serratia
Serratia proteamaculans (раніше ‑ Serratia liquefaciens)
Serratia marcescens
Види Shigella
Види Yersinia (раніше ‑ Pasteurella)
Yersinia enterocolitica
Yersinia pseudotuberculosis

* Stenotrophomonas maltophilia (раніше Xanthomas maltophilia, раніше Pseudomonas maltophilia) і штами Burkholderia cepacia (раніше Pseudomonas cepacia) загалом нечутливі до лікарського засобу Віпенем.

Грампозитивні аеробні бактерії

Види Bacillus
Enterococcus faecalis
Erysipelothrix rhusiopathiae
Listeria monocytogenes
Види Nocardia
Види Pediococcus
Staphylococcus aureus (включаючи штами, що продукують пеніциліназу)
Staphylococcus epidermidis (включаючи штами, що продукують пеніциліназу)
Staphylococcus saprophyticus
Streptococcus agalactiae
Streptococcus групи С
Streptococcus групи G
Streptococcus pneumoniae
Streptococcus pyogenes
Viridans Streptococci (включаючи α та γ-гемолітичні штами)

Enterococcus faecium та деякі стійкі до метициліну стафілококи, нечутливі до лікарського засобу Віпенем.

Грамнегативні анаеробні бактерії

Види Bacteroides
Bacteroides distasonis
Bacteroides fragilis
Bacteroides ovalus
Bacteroides thelaiotaomicron
Bacteroides uniformis
Bacteroides vulgatus
Bilophila wadsworthia
Види Fusobacterium
Fusobacterium necrophorum
Fusobacterium nucleatum
Porphyromonas asaccharolytica (раніше ‑ Bacteroides asaccharolyticus)
Prevotella bivia (раніше ‑ Bacteroides bivius)
Prevotella disiens (раніше ‑ Bacteroides disiens)
Prevotella intermedia (раніше ‑ Bacteroides intermedius)
Prevotella melaninogenica (раніше ‑ Bacteroides melaninogenicus)
Veilonella spp.

Грампозитивні анаеробні бактерії

Види Actinomyces
Види Bifidobacterium
Види Clostridium
Clostridium perfringens
Види Eubacterium
Види Lactoballus
Види Mobiluncus
Microaerophilic streptococcus
Види Peptococcus
Види Peptostreptococcus
Види Propionibacterium (включаючи P. acnes)

Інші

Mycobacterium fortuitum
Mycobacterium smegmatis
Випробування in vitro свідчать, що іміпенем діє синергічно з аміноглікозидами щодо деяких ізолятів Pseudomonas aeruginosa.

Фармакокінетика

Іміпенем. У здорових добровольців внутрішньовенна інфузія у дозі 500 мг протягом 20 хв призводила до пікових рівнів у плазмі іміпенему від 21 до 58 мкг/мл. Зв'язування іміпенему з білками сироватки крові становить приблизно 20%.

При застосуванні окремо іміпенем метаболізується у нирках дегідропептидазою -І. Індивідуальне відновлення сечі було в діапазоні від 5 до 40%, в середньому в кількох дослідженнях - 15-20%.

Циластатин - специфічний інгібітор ензиму дегідропептидази -I, він ефективно інгібує метаболізм іміпенему, тому супутнє застосування іміпенему та циластатину дозволяє досягти терапевтичних антибактеріальних рівнів іміпенему в сечі та плазмі.
Період напіввиведення іміпенему із плазми крові становив 1 годину. Приблизно 70% застосованого антибіотика виявляли в інтактному вигляді у сечі протягом 10 годин, і подальшого виведення лікарського засобу із сечею не спостерігалося. При застосуванні лікарського засобу за схемою кожні 6 годин не спостерігалося накопичення іміпенему в плазмі або сечі у пацієнтів із нормальною нирковою функцією. Спільне застосування лікарського засобу та пробенециду призводило до мінімального підвищення рівня в плазмі та напіввиведення іміпенему з плазми крові.

Циластатин. Пікові рівні в плазмі крові циластатину після 20-хвилинної внутрішньовенної інфузії лікарського засобу в дозі 500 мг перебували в діапазоні від 21 до 55 мкг/мл. Зв'язування циластатину з білками сироватки становить близько 40%. Період напіввиведення циластатину з плазми становить приблизно 1 годину. Приблизно 70-80% дози циластатину протягом 10 годин після застосування лікарського засобу виводиться у незміненому вигляді із сечею. Після цього циластатин не виявлявся у сечі. Приблизно 10% виявляли у вигляді метаболіту N-ацетилу, який має пригнічуючу дію на дегідропептидазу, порівнянну з такою материнським лікарським засобом. Спільне застосування лікарського засобу та пробенециду призводило до збільшення вдвічі рівня у плазмі крові та періоду напіввиведення. циластатину, але не впливало на відновлення з сечею циластатину.

Ниркова недостатність

Після одноразової внутрішньовенної дози іміпенему/циластатину 250 мг/250 мг площа під кривою «концентрація-час» (AUC) для іміпенему збільшилася відповідно у 1,1, 1,9 та 2,7 рази у пацієнтів з незначною (кліренс креатиніну (CrCL) 50–80 мл/хв/1,73 м 2 ), помірною (CrCL 30–<50 мл/хв/1,73 м 2 ) та тяжкою (CrCL < 30 мл/хв/1,73 м 2 ) нирковою недостатністю по порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок (CrCL >80 мл/хв/1,73 м 2 ), а AUC для циластатину збільшилася відповідно в 1,6, 2 та 6,2 рази у пацієнтів з незначною, помірною та тяжкою нирковою недостатністю, порівняно з пацієнтами із нормальною нирковою функцією. Після одноразової дози іміпенему/циластатину 250 мг/250 мг, застосованої через 24 години після гемодіалізу, AUC для іміпенему та циластатину була більшою відповідно у 3,7 та 16,4 рази порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. Виведення з сечею, нирковий кліренс та плазмовий кліренс іміпенему та циластатину зменшуються разом із зниженням функції нирок після введення лікарського засобу Віпенем. Коригування дози необхідно для пацієнтів з порушеннями функції нирок.

Печінкова недостатність

Фармакокінетика іміпенему у пацієнтів із печінковою недостатністю не встановлювалася. Через обмежений обсяг печінкового метаболізму іміпенему очікується, що печінкова недостатність не вплине на його фармакокінетику. Тому не рекомендується корекція дози для пацієнтів із печінковою недостатністю.

Діти

Середній кліренс та обсяг розподілу для іміпенему були приблизно на 45% вищими у дітей (віком від 3 місяців до 14 років) порівняно з дорослими. AUC для іміпенему після застосування дози іміпенему/циластатину 15/15 мг/кг маси тіла у дітей була приблизно на 30% вищою за експозицію у дорослих, які отримували дозу 500 мг/500 мг. При вищій дозі експозиція після застосування 25/25 мг/кг іміпенему/циластатину дітям була на 9% вищою порівняно з експозицією у дорослих, які отримували дозу 1000 мг/1000 мг.

Пацієнти похилого віку

У здорових добровольців похилого віку (віком від 65 до 75 років з нормальною функцією нирок для їх віку) фармакокінетика одноразової внутрішньовенної дози іміпенему/циластатину 500 мг/500 мг, що вводиться протягом 20 хвилин, узгоджувалась з очікуваними результатами . або зміни дози вважаються непотрібними. Середні величини напіввиведення іміпенему та циластатину з плазми крові становили відповідно 91±7 хвилин та 69±15 хвилин. Багаторазове дозування не впливало на фармакокінетику іміпенему або циластатину, і не спостерігалося жодного накопичення іміпенему/циластатину.

Клінічні властивості

Показання

Лікування інфекцій у дорослих та дітей віком від 1 року, викликаних чутливими до лікарського засобу мікроорганізмами:

• внутрішньочеревні інфекції;
• інфекції нижніх дихальних шляхів (важка пневмонія, включаючи лікарняну та вентиляторну пневмонію);
• інтранатальні та післяпологові інфекції;
• ускладнені інфекції сечостатевої системи;
• ускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин;
• інфекції кісток та суглобів;
• септицемія;
• ендокардит.

Лікарський засіб можна застосовувати при лікуванні пацієнтів з нейтропенією, що супроводжується лихоманкою, ймовірною причиною виникнення якої є бактеріальна інфекція.
Лікування пацієнтів з бактеріємією, асоційованою або імовірно асоційованою з будь-якою з вищезгаданих інфекцій.

Протипоказання Віпенему

Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів лікарського засобу, інших карбапенемів, гострі прояви підвищеної чутливості (наприклад, анафілактичні реакції, реакції шкіри тяжкого ступеня) до інших β-лактамних антибіотиків (наприклад, пеніциліну або цефалоспоринів).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та іншими видами взаємодій.

У хворих, які застосовували ганцикловір разом з іміпенемом/циластатином для внутрішньовенного застосування, спостерігалися генералізовані судоми. Ці препарати можна застосовувати спільно лише у випадку, коли очікувана користь від застосування переважає можливий ризик.

Вальпроєва кислота

Повідомлялося про зниження рівня вальпроєвої кислоти в плазмі крові при сумісному застосуванні з карбапенемами, а в деяких випадках повідомлялося про раптові судоми. Тому не рекомендується одночасне застосування іміпенему та вальпроєвої кислоти/натрію вальпроату також розглянути можливість призначення альтернативної терапії антибактеріальними або протисудомними лікарськими засобами (див. розділ «Особливості застосування»).

Пероральні антикоагулянти

Одночасне застосування антибіотиків із варфарином може збільшити його антикоагуляційні ефекти. Було отримано багато звітів про збільшення антикоагуляційних ефектів пероральних антикоагулянтів, включаючи варфарин, у пацієнтів, які одночасно приймали антибіотики. Ризик може змінюватись залежно від типу інфекції, віку та загального статусу пацієнта, тому складно оцінити роль антибіотика у збільшенні міжнародного нормалізованого відношення (INR). Рекомендується проводити частий моніторинг INR під час та після супутнього застосування антибіотиків з пероральними антикоагулянтами.

Супутнє застосування іміпенему/циластатину та пробенециду призводило до мінімального збільшення концентрації іміпенему в плазмі крові та періоду напіввиведення. іміпенему із плазми крові. Виведення із сечею активного (незасвоєного) іміпенему зменшувалося приблизно до 60% дози, коли лікарський засіб застосовували з пробенецидом. Супутнє застосування лікарського засобу та пробенециду подвоювало рівень циластатину в плазмі крові та період напіввиведення циластатину, але не впливало на виведення циластатину із сечею.

Особливості застосування

Загальні поради

При виборі іміпенему/циластатину як лікарський засіб для лікування в кожному конкретному випадку слід брати до уваги доцільність застосування карбапенемів, враховуючи тяжкість інфекції, поширеність резистентності до інших прийнятних для застосування антибактеріальних засобів та враховуючи можливість наявності резистентних до карбапенему бактерій.

Гіперчутливість

Відомі деякі клінічні та лабораторні дані, що вказують на часткову перехресну алергенність лікарського засобу Віпенем та інших β-лактамних антибіотиків, пеніцилінів та цефалоспоринів. Тяжкі реакції (включаючи анафілаксію) спостерігаються при застосуванні більшості β-лактамних антибіотиків. Найімовірніше , такі реакції можуть виникнути в осіб із чутливістю до численних алергенів в анамнезі. Перед початком терапії лікарським засобом слід ретельно вивчити анамнез хворого на наявність реакції гіперчутливості до карбапенемів, пеніцилінів, цефалоспоринів, інших β-лактамних антибіотиків та інших алергенів (див. розділ «Протипоказання»). Якщо при застосуванні лікарського засобу розвинулася алергічна реакція, препарат слід відмінити та вжити відповідних заходів. Серйозні анафілактичні реакції вимагають невідкладної терапії.

Функції печінки

Під час лікування іміпенемом/циластатином слід ретельно контролювати функції печінки через ризик печінкової токсичності (збільшення рівня трансаміназ, печінкова недостатність та блискавичний гепатит).
Пацієнтам із існуючими раніше захворюваннями печінки слід контролювати функції печінки під час лікування іміпенемом/циластатином. Немає потреби в коригуванні дози.

Гематологія

Під час лікування іміпенемом/циластатином можлива позитивна пряма чи непряма проба Кумбса.

Антибактеріальний діапазон

Перед будь-яким емпіричним лікуванням слід враховувати антибактеріальний спектр іміпенему/циластатину, особливо при станах, що становлять загрозу життю пацієнта. Крім того, слід дотримуватися обережності через обмежену чутливість певних патогенів (асоційованих, наприклад, з бактеріальними інфекціями шкіри та м'яких тканин) до іміпенему/циластатину. Застосування іміпенему/циластатину доцільно для лікування цих типів інфекцій, якщо конкретний патоген був уже задокументований і відомий як чутливий або коли існують дуже серйозні підстави вважати, що найімовірніший патоген(и) є сприйнятливим до такого лікування. Супутнє застосування цього засобу проти стійкого до метициліну. Staphylococcus aureus (MRSA) може бути показано, коли підозрюється або доведено наявність MRSA-інфекцій при затверджених показаннях. Супутнє застосування аміноглікозиду може бути показане, коли підозрюється або доведено участь інфекцій Pseudomonas aeruginosa при затверджених показаннях.

Вальпроєва кислота

Не рекомендується одночасне застосування іміпенему/циластатину та вальпроєвої кислоти/вальпроату натрію (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Clostridium difficile

Розвиток псевдомембранозного коліту було зареєстровано як ускладнення при застосуванні багатьох антибіотиків; форми його можуть бути від легень до загрозливих для життя хворого. Тому антибіотики необхідно з обережністю призначати хворим, в анамнезі яких виявляються шлунково-кишкові захворювання, особливо коліт. Важливо пам'ятати про можливість розвитку псевдомембранозного коліту, коли хворий під час лікування або після припинення лікування антибіотиками розвивається діарея. Слід розглядати можливість припинення терапії іміпенемом/циластатином та застосування специфічного лікування Clostridium difficile. Не слід призначати лікарські засоби, які пригнічують перистальтику.

Менінгіт

Лікарський засіб не рекомендований для лікування менінгіту.

Ниркова недостатність

У пацієнтів із порушеннями функції нирок іміпенем/циластатин кумулюється. Якщо дозування не буде знижено через стан функції нирок, можливий розвиток побічних реакцій з боку центральної нервової системи (див. «Спосіб застосування та дози» і нижче).

Центральна нервова система (ЦНС)

Як і при терапії іншими антибіотиками групи β-лактамів, при застосуванні лікарського засобу описані такі побічні ефекти з боку ЦНС, як міоклонія, сплутаність свідомості або судоми, особливо при перевищенні рекомендованих доз, які визначалися залежно від функції нирок та маси тіла. Зазвичай подібні порушення спостерігалися у пацієнтів з ураженням ЦНС (травмами головного мозку або нападами судом в анамнезі) та/або у пацієнтів з порушеннями функції нирок, у яких можлива кумуляція лікарського засобу в організмі. У зв'язку з цим, особливо для подібних хворих, вкрай необхідно суворо дотримуватись рекомендованих доз та лікувального режиму. Терапію протисудомними препаратами слід продовжити хворим із судомами в анамнезі.

Особливо уважно слід ставитися до неврологічним симптомам або судомам у дітей з відомими факторами ризику судом або одержуючими супутнє лікування лікарськими засобами для зниження інтенсивності судом.

Якщо в процесі лікування виникають фокальні тремори, міоклонії або судомні напади, пацієнти повинні пройти неврологічне обстеження з призначенням протисудомної терапії, якщо до цього вона не була призначена. Якщо симптоми порушень з боку ЦНС зберігаються, дозу лікарського засобу Віпенем слід зменшити або зовсім скасувати.

Віпенем не показаний для лікування пацієнтів з CrCL ≤ 5 мл/хв/1,73 м 2 , за винятком тих випадків, коли через 48 годин буде проведено гемодіаліз. Для пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, Віпенем рекомендується лише тоді, коли позитивні результати лікування перевищують потенційний ризик судом.

Допоміжні речовини

Лікарський засіб містить 37,6 мг натрію (1,6 мг-екв.), що слід враховувати при застосуванні пацієнтам, які перебувають на контрольованій натрієвій (безсольовій) дієті.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Адекватні та добре контрольовані дослідження застосування лікарського засобу вагітним жінкам не проводились.
У процесі досліджень на вагітних мавпах було виявлено репродуктивну токсичність. Потенційний ризик для людини невідомий. Застосовувати Віпенем у період вагітності можна лише у тому випадку, якщо очікувана користь для вагітної перевищує можливий ризик для плода.

Період годування груддю

Іміпенем та циластатин екскретуються у невеликих кількостях у грудне молоко. При необхідності застосування лікарського засобу слід зважити користь від годування груддю для дитини та потенційний ризик, пов'язаний із застосуванням препарату для дитини.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами

Дослідження впливу лікарського засобу на здатність керувати автотранспортом та іншими механізмами не проводились. Однак деякі побічні явища, такі як галюцинації, сонливість, запаморочення, вертиго, пов'язані із застосуванням лікарського засобу, можуть впливати на здатність деяких пацієнтів керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози Віпенем

Рекомендації доз лікарського засобу Віпенем стосуються кількості іміпенему/циластатину, яка буде застосовуватись.

Добову дозу Віпенему визначають з огляду на ступінь тяжкості інфекції тип виділеного патогену (-ів); розподіляють на кілька однакових введень у рівних дозах з огляду на стан функції нирок та масу тіла.

Дорослі та підлітки

Дози для пацієнтів з нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну ≥90 мл/хв):

• 500 мг/500 мг через кожні 6 годин або
• 1000 мг/1000 мг через кожні 8 годин чи кожні 6 годин.

Для лікування інфекцій, встановленою або ймовірною причиною яких є менш чутливі види бактерій (такі як Pseudomonas aeruginosa), та тяжких інфекцій (наприклад, у нейтропенічних пацієнтів з лихоманкою) рекомендується застосування дози 1000 мг/1000 мг через кожні 6 годин.
Дозу слід знижувати для пацієнтів із кліренсом креатиніну <90 мл/хв (див. таблицю 1).

Максимальна добова доза не повинна перевищувати 4000 мг/4000 мг/добу.

Дорослі пацієнти з порушеннями функції нирок

Щоб визначити знижену дозу для дорослих пацієнтів з порушеннями функції нирок, необхідно:
1. Визначити загальну добову дозу (тобто 2000/2000, 3000/3000 або 4000/4000 мг), яку зазвичай застосовують пацієнти з нормальною функцією нирок.
2. Підібрати необхідний режим введення зниженої дози (див. таблицю 1) відповідно до кліренсу креатиніну пацієнта та тривалості проведення інфузії (див. спосіб застосування).

Таблиця 1

Кліренс креатиніну (мл/хв)	Загальна добова доза 2000 мг	Загальне добове дозування 3000 мг	Загальне добове дозування 4000 мг
≥90 (норма)	500 кожні 6 годин	1000 кожні 8 годин	1000 кожні 6 годин
знижена доза (мг) для пацієнтів із порушеннями функції нирок
<90 ‑≥60	400 кожні 6 годин	500 кожні 6 годин	750 кожні 6 годин
<60 ‑≥30	300 кожні 6 годин	500 кожні 8 годин	500 кожні 6 годин
<30 ‑≥15	200 кожні 6 годин	500 кожні 12 годин	500 кожні 12 годин

Пацієнти з кліренсом креатиніну <15 мл/хв.

Віпенем для внутрішньовенного введення не слід призначати пацієнтам, якщо протягом найближчих 48 годин не планується проведення гемодіалізу.

Гемодіаліз

При лікуванні пацієнтів, у яких кліренс креатиніну < 15 мл/хв та перебувають на гемодіалізі, застосовують дози, рекомендовані пацієнтам з кліренсом креатиніну 15–29 мл/хв (див. таблицю 1).

Як іміпенем, так і циластатин виводяться протягом гемодіалізу. Пацієнту необхідно ввести іміпенем/циластатин відразу після сеансу гемодіалізу і потім вводити кожні 12 годин після його закінчення. Пацієнти, які перебувають на гемодіалізі, особливо ті, у кого основним захворюванням є захворювання центральної нервової системи, потребують уважного спостереження; Призначати іміпенем/циластатин таким пацієнтам рекомендується лише за умови, що очікуваний ефект перевищує можливий ризик виникнення судом (див. розділ «Особливості застосування»).

На сьогоднішній день існує недостатньо даних щодо застосування лікарського засобу пацієнтам, які перебувають на перитонеальному діалізі, тому не рекомендується застосовувати його для лікування цієї категорії пацієнтів.

Печінкова недостатність

Коригування дози не потрібне для пацієнтів з порушенням функції печінки.

Пацієнти похилого віку

Коригування дози не потрібне для пацієнтів похилого віку з нормальною функцією нирок.

Діти від 1 року

Для дітей > 1 року рекомендована доза становить 15/15 або 25/25 мг/кг/доза через кожні 6 годин.

Для лікування інфекцій, встановленою або ймовірною причиною яких є менш чутливі види бактерій (такі як Pseudomonas aeruginosa), та тяжких інфекцій (наприклад, у нейтропенічних пацієнтів з лихоманкою), рекомендується застосування дози 25/25 мг/кг через кожні 6 годин.

Діти молодше 1 року та діти з порушенням функції нирок

Не рекомендується застосовувати лікарський засіб дітям до 1 року та дітям з порушеннями функції нирок (креатинін сироватки крові >2 мг/дл) через недостатню кількість клінічних даних.

Спосіб застосування

Кожен флакон призначений лише для одноразового використання.
Перед застосуванням вміст флакона (порошок) слід розчинити та розвести відповідним чином (див. рекомендації нижче). Кожну дозу, яка не перевищує 500 мг/500 мг лікарського засобу Віпенем для внутрішньовенного застосування, слід вводити протягом 20–30 хв. Кожну дозу, що перевищує 500 мг/500 мг, слід вводити протягом 4060 хв. Якщо у пацієнта при інфузії з'являється нудота, необхідно зменшити швидкість введення лікарського засобу.

Приготування розчину для введення

Віпенем для внутрішньовенної інфузії випускається у вигляді стерильного порошку у флаконах, що містять 500 мг еквівалента іміпенему та 500 мг еквівалента циластатину.

До складу Віпенема як буфер входить натрію гідрокарбонат, який забезпечує одержання розчину з рН від 6,5 до 8,5. Ці зміни рН не мають суттєвого значення, якщо готують та зберігають розчин згідно з наведеними вказівками. Випенем містить 37,5 мг натрію (1,6 мЕкв).

Стерильний порошок Віпенем слід розводити так, як зазначено в таблиці 2. Отриманий розчин слід струшувати до утворення прозорої рідини. Варіативність кольору розчину від безбарвного до жовтого впливає на активність лікарського засобу.

Таблиця 2

Приготування розчину Віпенем для внутрішньовенного введення

Доза Віпенему (іміпенем/циластатин)	Потрібний об’єм розчинника (мл)	Приблизна середня концентрація іміпенем/циластатину (мг/мл)
500/500	100	5/5

Вміст флакона потрібно суспендувати та довести до 100 мл відповідним розчином для інфузій.

На першому етапі рекомендується додати приблизно 10 мл 0,9% розчину натрію хлориду до флакона. У виняткових обставинах, коли 0,9% розчин натрію хлориду не можна застосовувати з клінічних причин, як розчинник можна застосовувати 5% глюкозу.

Добре струсити і перенести суспензію, що утворилася, в ємність з розчином для інфузій.

Попередження

Суспензія є готовим розчином для інфузій.
Повторіть процедуру, додавши знову 10 мл розчину для інфузій для того, щоб весь вміст флакона перейшов до розчину для інфузій. Суміш, що утворилася, потрібно струшувати, поки вона не стане прозорою.
Концентрація відновленого розчину після вищевказаної процедури становить приблизно 5 мг/мл іміпенему та циластатину.
Розведені розчини слід негайно застосовувати. Тимчасовий інтервал між початком розведення та закінченням внутрішньовенної інфузії не повинен перевищувати 2 години.
Чи не заморожувати відновлений розчин.
Невикористані матеріали та залишки продукту повинні бути утилізовані відповідно до чинних вимог.

Діти

Оскільки недостатньо клінічних даних, не рекомендується застосовувати лікарський засіб Віпенем дітям молодше 1 року та дітям з порушеннями функції нирок (креатинін сироватки >2 мг/дл) (див. Спосіб застосування та дози).

Передозування

Симптоми. симптоми передозування, що виникають, узгоджуються з профілем побічних реакцій; вони можуть включати судоми, сплутаність свідомості, тремор, нудоту, блювання, гіпотензію, брадикардію.

Лікування. Немає специфічної інформації щодо лікування при передозуванні лікарським засобом. Випенем видаляється шляхом гемодіалізу, проте ефективність цієї процедури при передозуванні не встановлено. Лікування симптоматичне.

Побічні реакції Віпенему

Найбільш поширеними системними побічними реакціями, які, можливо, були пов'язані з лікуванням іміпенемом/циластатином, були нудота (2%), діарея (1,8%), блювання (1,5%), висипання (0,9%), лихоманка (0,5%), артеріальна гіпотензія (0,4%), судоми (0,4%), запаморочення (0,3%), свербіж (0,3%), кропив'янка (0,2%), сонливість ( 0,2%).

Найбільш поширеними місцевими побічними реакціями були: флебіт/тромбофлебіт (3,1%), біль у місці ін'єкції (0,7%), еритема у місці ін'єкції (0,4%) та індурація вени (0,2%).

Також відзначалося підвищення рівня трансаміназ та лужної фосфатази у сироватці крові.

Побічні реакції представлені в таблиці 3 за класами систем органів та частоті: дуже часто (від > 1/10), часто (від > 1/100 до <1/10), нечасто (від > 1/1000 до <1/100) рідко (від > 1/10000 до <1/1000), дуже рідко (від <1/10000) і частота невідома (не можна оцінити виходячи з доступних даних).

Таблиця 3

Клас системи органів	Частота	Побічні реакції
Інфекції та інвазії	рідко	псевдомембранозний коліт, кандидоз
	дуже рідко	гастроентерит
З боку системи крові та лімфатичної системи	часто	еозинофілія
	нечасто	панцитопенія, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, тромбоцитоз
	рідко	агранулоцитоз
	дуже рідко	гемолітична анемія, пригнічення функції кісткового мозку
З боку імунної системи	рідко	анафілактичні реакції
З боку психіки	нечасто	психічні порушення, включаючи галюцинації та стани сплутаність свідомості
З боку нервової системи	нечасто	судоми, міоклонічна активність, запаморочення, сонливість
	рідко	енцефалопатія, парестезія, фокальний тремор, спотворення смаку
	дуже рідко	погіршення тяжкої міастенії, головний біль
	невідомо	ажитація, дискінезія
З боку органів слуху та лабіринту	рідко	втрата слуху
	дуже рідко	вертиго, шум у вухах
Кардіальні порушення	дуже рідко	ціаноз, тахікардія, сильне серцебиття
Судинні розлади	часто	тромбофлебіт
	нечасто	артеріальна гіпотензія
	дуже рідко	припливи
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння	дуже рідко	диспное, гіпервентиляція, фарингеальний біль
З боку травного тракту	часто	діарея, блювання, нудота (нудота та/або блювання, пов'язані з лікарським засобом, зустрічаються частіше у пацієнтів із гранулоцитопенією, ніж у пацієнтів без гранулоцитопенії)
	рідко	зміна кольору зубів та/або язика
	дуже рідко	геморагічний коліт, біль у животі, печія, глосит, гіпертрофія сосочків язика, збільшене слиновиділення
Гепатобіліарні порушення	рідко	печінкова недостатність, гепатит
	дуже рідко	блискавичний гепатит
З боку шкіри та підшкірної клітковини	часто	висипання (наприклад, екзантематозні)
	нечасто	кропив'янка, свербіж
	рідко	токсичний епідермальний некроліз, синдром Квінке, синдром Стівенса-Джонсона, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит
	дуже рідко	гіпергідроз, зміни структури шкіри
З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини	дуже рідко	поліартралгія, біль у торакальній ділянці хребта
З боку нирок та сечовидільної системи	рідко	гостра ниркова недостатність, олігурія/анурія, поліурія, зміна кольору сечі (безпечна, не слід плутати з гематурією). Роль лікарського засобу у змінах функції нирок важко оцінити, оскільки зазвичай були наявні фактори, що зумовлюють схильність до преренальної азотемії або погіршення функції нирок
З боку репродуктивної системи та молочних залоз	дуже рідко	генітальний свербіж
Загальні порушення і стани у місці введення	нечасто	гарячка, місцевий біль та індурація у місці ін'єкції, еритема у місці ін'єкції
	дуже рідко	дискомфорт у ділянці грудей, астенія/слабкість
Дослідження	часто	збільшення рівня трансаміназ у сироватці крові, збільшення рівня лужної фосфатази в сироватці крові
	нечасто	позитивна пряма проба Кумбса, подовження протромбінового часу, зниження гемоглобіну, збільшення рівня білірубіну в сироватці крові, збільшення рівня креатиніну в сироватці крові, збільшення рівня азоту сечовини крові

При застосуванні іміпенему/циластатину у дітей > 3 місяців повідомлялося про побічні реакції, цілком подібні до дорослих пацієнтів.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливою процедурою. Це дозволяє продовжувати моніторинг співвідношення «користь/ризик» для відповідного лікарського засобу. Медичним працівникам необхідно повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень.

Термін придатності

3 роки

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці за температури не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність

Лікарський засіб хімічно несумісний із лактатами (солями молочної кислоти) і його не можна розводити розчинниками, до складу яких вони входять. Незважаючи на це, Віпенем можна вводити через ту ж саму внутрішньовенну систему, за якою здійснюється інфузія розчинів лактату.
Лікарський засіб не дозволяється змішувати з іншими антибіотиками та іншими лікарськими засобами, крім тих, що зазначені в розділі «Спосіб застосування та дози».

Упаковка

500 мг/500 мг порошку у флаконі; по 1 або 10 флаконів у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом