Інструкція до препарату Таргоцид порошок ліофілізований для приготування розчину для ін'єкцій 200 мг ампули 3,2 мл №1

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

Таргоцид

(Targocid^®)

• Загальна характеристика
• Міжнародна назва
• Основні фізикохімічні властивості
• Склад
• Форма випуску
• Фармакотерапевтична група
• Показання для застосування
• Спосіб застосування та дози
• Побічна дія
• Протипоказання
• Передозування
• Особливості застосування
• Взаємодія з іншими лікарськими засобами
• Умови та термін зберігання
• Умови відпуску
• Упаковка
• Власник торгової ліцензії
• Адреса
• Виробник
• Адреса

Загальна характеристика:

міжнародна назва: тейкопланін;

основні фізико-хімічні властивості: пориста майже білого кольору (кольору слонової кістки) гомогенна маса;

склад: 1 флакон містить тейкопланіну  200 мг або 400 мг;

допоміжні речовини: натрію хлорид;

розчинник – вода для ін`єкцій. 

Форма випуску. Порошок ліофілізований для приготування розчину для ін`єкцій.

Фармакотерапевтична група. Глікопептидні  антибіотики. Код АТС  J01Х А02.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Тейкопланін є глікопептидним антибіотиком системної дії продуктом ферментації Acinoplanes teichomyceticus який має бактерицидну активність проти аеробних та анаеробних грампозитивних бактерій. Тейкопланін інгібує ріст чутливих мікроорганізмів за рахунок втручання в біосинтез мембран клітин у місцях відмінних від місць дії бета-лактамних антибіотиків.

Тести in vitro підтверджують що тейкопланін є активним проти наступних чутливих грампозитивних аеробів: Bacillus Enterococci Listeria Rhodococcus Staphylococcus aureus Staphylococcus non- aureus Streptococcus Streptococcus pneumoniae та анаеробів: Clostridium Eubacterium Peptostreptococcus Propionibacterium acnes.

До стійких до тейкопланіну мікроорганізмів належать грампозитивні аероби такі як Actinomyces Erysipelothrix Hetherofermentative Lactobacillus Leuconostoc Nocardia asteroides Рediococcus а також грамнегативні аероби такі як коки бацили та інші мікроорганізми: хламідії мікобактерії мікоплазми рикетсії трепонеми.

Тейкопланін не  виявляє  перехресної резистентності з іншими класами антибіотиків.

Бактерицидний синергізм спостерігався in vitro з аміноглікозидами проти Enterococci та Staphylococci. Комбінація тейкопланіну і фторхінолонів зазвичай чинить адитивну   іноді -синергічну дію проти Staphylococci.

Фармакокінетика.

Абсорбція.

Біодоступність після внутрішньом’язової ін’єкції становить 94 %.

Розподіл  (концентрації в  сироватці).

Характер розподілу концентрацій у сироватці після внутрішньовенного введення двофазовий (спочатку - швидка фаза розподілу потім - фаза повільного розподілу) з напівперіодами приблизно  0 3 і 3 години відповідно. Після фази розподілу відбувається повільна елімінація   напівперіод  якої  відповідає  70 -100 годинам.

Одноразова доза.

Через 5 хв після внутрішньовенної ін’єкції дози 3 мг/кг або 6 мг/кг у здорових осіб сироваткові концентрації досягають 53 4 і 111 8 мг/л відповідно. Залишкові концентрації в сироватці через 24 години після  ін’єкції становлять 2 1 і 4 2 мг/л відповідно.

Повторні  дози.

У випадку введення  тейкопланіну шляхом 30-хвилинної інфузії в дозі 400 мг кожні 12 годин протягом 5 днів у здорових осіб середні залишкові концентрації в сироватці після першої ін`єкції становлять 5 6 ± 0 7 мг/л а після другої - 9 4 ± 1 5 мг/л. Після подальших ін`єкцій концентрації в сироватці  стабільно  перевищують  10 мг/л через 12 годин.

У випадку введення препарату хворим з нейтропенією в перший день лікування шляхом внутрішньовенної ін’єкції в дозі 400 мг  кожні 12 годин через 24 години після другої ін’єкції залишкова концентрація становить 10 8 ± 5 7 мг/л.

У здорових осіб після 6 внутрішньом’язових ін’єкцій по 200 мг  через кожні 12 годин  для  перших трьох ін’єкцій і кожні 24 години – для останніх трьох ін’єкції залишкова концентрація через 24 години після останнього введення становить 6 1 мг/л.

Зв’язування з білками плазми крові.

Зв’язується з альбуміном на 90-95 %.

Тканинний розподіл.

Очевидний  об'єм розподілу в  стадії насичення  знаходиться в межах   0 6  -  1 2 л/кг.

Після ін’єкції тейкопланіну міченого радіоактивним ізотопом встановлено що він швидко  проникає в тканини (особливо в шкірну та кісткову) потім досягає високих концентрацій у нирках трахеї легенях і наднирникових залозах. Тейкопланін поглинається лейкоцитами і  збільшує їх антибактеріальну активність.

Тейкопланін  не проникає в еритроцити цереброспінальну рідину та жирову тканину.

Після внутрішньовенного введення одноразової дози 400 мг у тканинах  спостерігались такі концентрації:

-                           губчатий шар кістки: 10 8 мкг/г і 7 1 мкг/г через 0 5 і 24 години після ін’єкції відповідно;

-                           компактний шар кістки: 6 1 мкг/г і 4 9 мкг/г через 0 5 і 24 години після ін’єкції відповідно;

-                           синовіальна рідина при запаленні: отримані концентрації становили 4 і 1 4 мг/л через 6 і 24 години  після ін’єкції  відповідно;

-                           легенева тканина: отримані концентрації становили 7 9 і 4 5 мкг/г через 30 і 60 хв після ін’єкції  відповідно;

-                           плевральна рідина: середня максимальна концентрація - 2 8 мг/л - досягалась через 6 годин після введення;

-                           перитонеальна рідина: концентрація становила 27 9 мг/л через 1 годину після введення.

Біотрансформація.

Метаболітів тейкопланіну не виявлено. Понад 80 % введеного тейкопланіну виводиться із сечею в незміненому вигляді через 16 днів.

Виведення.

-                           Особи з нормальною функцією нирок: введений тейкопланін майже повністю виводиться із сечею в незміненому вигляді. Кінцевий період напіввиведення продукту - 70 -100 годин.

-                           Пацієнти з нирковою недостатністю: тейкопланін елімінується  повільніше ніж у  пацієнтів з нормальною функцією нирок. Існує взаємозв`язок між кінцевим періодом напіввиведення і кліренсом креатиніну.

-                           Особи літнього віку: зміни у виведенні тейкопланіну відображають лише вікове  погіршення  ниркової функції.

Показання для застосування. Інфекції спричинені грампозитивними бактеріями в тому числі  чутливими та резистентними до метициліну а також інфекції у хворих які мають алергію до бета-лактамних антибіотиків.

Дорослі.

Лікування:

·                                 інфекції шкіри та м’яких тканин;

·                                 інфекції верхніх та нижніх сечових шляхів  з ускладненнями та без них;

·                                 легеневі інфекції;

·                                 інфекції вуха горла носа;

·                                 інфекції кісток і суглобів;

·                                 септицемія;

·                                 ендокардит;

·                                 перитоніт пов`язаний з амбулаторним хронічним перитонеальним діалізом.

Профілактика:

● профілактика інфекційного ендокардиту у разі алергії на бета-лактамні антибіотики:

- у стоматології або при процедурах у верхніх відділах  дихальних шляхів  під загальною анестезією;

- під час хірургічних втручань на сечостатевому та шлунково-кишковому тракті.

Діти (крім новонароджених).

Лікування:

·                                 інфекції шкіри та м’яких тканин;

·                                 інфекції верхніх та нижніх сечовивідних шляхів  з ускладненнями та без них;

·                                 інфекції дихальних шляхів;

·                                 інфекції вуха горла носа;

·                                 інфекції кісток і суглобів;

·                                 септицемія.

Спосіб застосування та дози.

При застосуванні антибактеріальних засобів необхідно чітко дотримуватися встановлених рекомендацій.

Профілактика.

Дорослі.

Профілактика інфекційного ендокардиту: 400 мг внутрішньовенно під час вводної анестезії.

Пацієнтам  із пересадкою серцевого клапана тейкопланін  комбінують з аміноглікозидом.

Лікування.

Загальна тривалість лікування залежить від типу тяжкості та індивідуальних особливостей організму пацієнта.

Дорослі та люди літнього  віку з нормальною нирковою функцією.

·                                      Інфекції дихальних шляхів інфекції шкіри та м’яких тканин сечового тракту вуха горла носа та інші  інфекції середнього ступеня тяжкості:

-                            навантажувальна доза: стандартна  доза - 400 мг/добу (що зазвичай становить 6 мг/кг/добу) у вигляді однієї внутрішньовенної ін`єкції (в перший день);

-                           підтримуюча терапія: стандартна доза - 200 мг/добу (що зазвичай становить 3 мг/кг/добу) у вигляді однієї внутрішньовенної чи внутрішньом’язової ін`єкції на добу.

·                                      Септицемія інфекції кісток і суглобів ендокардит хвороби легень тяжкого перебігу та інші тяжкі інфекції:

-  навантажувальна доза: стандартна доза – по 400 мг (що зазвичай становить 6 мг/кг) внутрішньовенно   кожні 12 годин   з 1 по 4 день.

-                           підтримуюча терапія: стандартна доза 400 мг/добу (що зазвичай становить 6 мг/кг/добу) у вигляді однієї внутрішньовенної чи внутрішньом’язової ін`єкції на добу.

Досягти оптимальної дози допомагає визначення концентрацій антибіотика в плазмі крові. У випадку помірної чи більш тяжкої інфекції під час введення навантажувальних доз необхідно відстежувати залишкові плазмові концентрації щоб переконатися в досягненні  стабільних залишкових концентрацій у плазмі не менше 10 мг/л (визначення методом високоефективної рідинної хроматографії HPLC) чи 15 мг/л (визначення методом імуноензимної флуоресцентної поляризації FPIA) а також під час підтримуючої терапії щоб переконатися що ці концентрації є стабільними.

При підтримуючій терапії під час лікування септицемії та ендокардиту перехід до внутрішньом’язового  шляху введення залежить від клінічного перебігу захворювання.

·    При деяких особливо тяжких клінічних ситуаціях коли мінімальні інгібуючі концентрації (MIC) тейкопланіну є високими (4-8 мг/л) враховуючи бактеріальне навантаження або коли фармакокінетику препарату в сироватці крові передбачити важко (значні опіки інтенсивна терапія тощо) або за умови низького тканинного розподілу (кістки клапан серця) рекомендована навантажувальна доза -  3-5 ін`єкцій по 12 мг/кг кожні 12 годин. У випадку необхідності можна призначати підтримуючі  дози - до 12 мг/кг і вище.

Досягти оптимальної дози допомагає визначення концентрацій антибіотика в плазмі крові. Під час отримання навантажувальних доз необхідно відстежувати залишкові плазмові концентрації щоб переконатися в досягненні  стабільних залишкових концентрацій у плазмі в межах 20-30 мг/л (HPLC) або 30-40 мг/л (FPIA) а також під час підтримуючої терапії щоб переконатися що ці концентрації є стабільними.

Діти  (крім новонароджених) з нормальною нирковою функцією.

Доза та тривалість лікування залежать від типу та тяжкості інфекції:

-                           навантажувальна доза: для перших трьох ін’єкцій - по 10 - 12 мг/кг кожні 12 годин;

-                           підтримуюча терапія: 10 мг/кг/добу.

Деякі інфекції середнього ступеня тяжкості (без нейтропенії):

-                            навантажувальна доза: для перших трьох  ін’єкцій -  по 10 мг/кг  кожні 12 годин;

-                           підтримуюча  терапія: 6 мг/кг/добу.

Досягти оптимальної дози допомагає визначення концентрацій антибіотика в плазмі крові. У випадку помірної чи більш тяжкої інфекції під час отримання навантажувальних доз необхідно відстежувати залишкові плазмові концентрації щоб переконатися в досягненні  стабільних залишкових концентрацій у плазмі не менше 10 мг/л (HPLC) чи 15 мг/л (FPIA) а також під час підтримуючої терапії щоб переконатися що ці концентрації є стабільними.

При деяких особливо тяжких клінічних станах коли MIC тейкопланіну є високими (4-8 мг/л) враховуючи бактеріальне навантаження або коли фармакокінетику препарату в сироватці крові передбачити важко (значні опіки інтенсивна терапія тощо) або за умов низького тканинного розподілу (кістки клапан серця) під час отримання навантажувальних доз необхідно відстежувати залишкові плазмові концентрації щоб переконатися в досягненні стабільних залишкових концентрацій у плазмі між 20 і 30 мг/л (HPLC) або 30-40 мг/л (FPIA) та під час підтримуючої терапії щоб переконатися що ці концентрації є стабільними.

Дорослі та люди літнього віку з нирковою недостатністю.

         Протягом перших 3 днів рекомендується дотримуватися стандартного режиму лікування:

-                           якщо кліренс креатиніну становить 40-60 мл/хв стандартна доза має бути розділена навпіл (вводити початкову  дозу кожні два дні або - половину дози щоденно);

-                           якщо кліренс креатиніну становить < 40 мл/хв а також для пацієнтів які знаходяться на гемодіалізі дозу слід зменшити до 1/3 (вводити таку саму дозу 1 раз на три дні або – щоденно вводити 1/3 дози). Тейкопланін не виводиться під час гемодіалізу.

Для хворих зі зниженою функцією нирок  і  вторинним перитонітом який виник в результаті безперервного амбулаторного перитонеального діалізу рекомендовано дозовий  режим – по  20 мг тейкопланіну на 1 літр діалізної рідини та навантажувальну дозу – 200 мг  внутрішньовенно (для пацієнтів із високою температурою).

Досягти оптимальної дози допомагає визначення концентрацій антибіотика в плазмі крові. У випадку помірної чи більш тяжкої інфекції під час отримання навантажувальних доз необхідно відстежувати залишкові плазмові концентрації щоб переконатися в досягненні  стабільних залишкових концентрацій у плазмі не менше 10 мг/л (HPLC) чи 15 мг/л (FPIA) а також під час підтримуючої терапії щоб переконатися що ці концентрації є стабільними.

При деяких особливо тяжких клінічних ситуаціях коли MIC тейкопланіну є високими (4-8 мг/л) враховуючи бактеріальне навантаження або коли фармакокінетику препарату в сироватці крові передбачити важко (значні опіки інтенсивна терапія тощо) або за умов низького тканинного розподілу (кістки клапан серця) під час отримання навантажувальних доз необхідно відстежувати залишкові плазмові концентрації щоб переконатися в досягненні стабільних залишкових концентрацій у плазмі між 20 і 30 мг/л (HPLC) або 30-40 мг/л (FPIA) та під час підтримувального лікування щоб переконатися що ці концентрації є стабільними.

        Спосіб застосування.

        Вводять внутрішньовенно або внутрішньом’язово. Внутрішньовенне введення здійснюється протягом 1 хвилини або шляхом внутрішньовенної  інфузії протягом 30 хв.

Спосіб приготування розчину: весь розчинник повільно ввести у флакон після чого  обережно покачати  між долонями доки порошок повністю не розчиниться. Уникайте утворення бульбашок! Якщо виникне  піна залиште флакон у вертикальному положенні доти доки вона не зникне. Отриманий таким чином готовий ізотонічний (рН 7 5) розчин може зберігатися не більше 48 годин при кімнатній температурі та 7 діб – при температурі  4° С.

            Готовий розчин можна вводити ін`єкційно або розводити:

·                                                          0 9 % розчином натрію хлориду;

·                                                          розчином на основі лактату натрію (Рінгер-лактату Гартмана).

Після розведення у таких розчинах препарат можна зберігати не більше 24 годин при кімнатній температурі  або 7 діб – при температурі  4° С

·                                                          5 % розчином глюкози;

·                                                          розчином 0 18 % натрію хлориду та 4 % глюкози

Приготовлений таким чином розчин може зберігатися протягом 24 годин.

·                                                          Розчином для перитонеального діалізу який містить 1 36 % або 3 86 % глюкози. Приготовлений таким чином розчин може зберігатися протягом 28 діб при температурі 4° С.

·                                                          Тейкопланін зберігає свою стабільність протягом 48 годин при температурі 37° С у складі розчинів для перитонеального діалізу які містять інсулін або гепарин.

Побічна дія.

          - Реакції підвищеної чутливості: висипання еритема свербіж висока температура анафілактичні реакції  (ангіоедема бронхоспазм анафілактичний шок).

-                           Ураження шкіри: дуже рідко – важкі бульозні шкірні реакції (синдром Стівенса-Джонсона токсичний епідермальний некроліз у виняткових випадках – поліформна еритема).

-                           Печінкові розлади: тимчасове зростання рівня трансаміназ та/або лужної фосфатази.

-                           Порушення з боку крові: еозинофілія тромбоцитопенія; нейтропенія (рідко  – тяжка) або агранулоцитоз (зворотний після припинення лікування) який особливо розвивається при отриманні високих доз і в перший місяць терапії.

-                           Шлунково-кишкові розлади: нудота блювання діарея.

-                           Ниркові порушення: тимчасове зростання рівня креатиніну; дуже рідко – ниркова недостатність що виникає зазвичай у пацієнтів з тяжким перебігом інфекції наявністю основного захворювання та/або в пацієнтів які отримують інші лікарські засоби що здатні виявляти нефротоксичний вплив.

-                           Неврологічні порушення: запаморочення головний біль незначне зниження слуху дзвін у вухах   порушення з боку вестибулярного апарата.

-                           Місцеві реакції: біль флебіт еритема абсцес.

Протипоказання. Тейкопланін протипоказаний пацієнтам з наявністю гіперчутливості до тейкопланіну; в період вагітності та годування груддю новонародженим.

Передозування. Тейкопланін не виводиться за допомогою гемодіалізу. Лікування передозування симптоматичне.

Особливості застосування. Необхідно коригувати дозу для хворих з нирковою недостатністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Слід проводити регулярний розгорнутий аналіз крові під час тривалого лікування та/або лікування високими дозами (особливо в перший місяць терапії) одночасно з регулярним контролем функції печінки та нирок.

Необхідно проводити повторні дослідження функції нирок і слуху особливо в таких ситуаціях:

-                           при тривалому лікуванні пацієнтів з нирковою недостатністю;

-                           при супутньому або подальшому застосуванні лікарських засобів здатних чинити  нейротоксичну та/або нефротоксичну дію (аміноглікозиди колістин амфотерицин циклоспорин цисплатин фуросемід і етакринова кислота).

Цей лікарський засіб слід застосовувати з обережністю для пацієнтів з підвищеною чутливістю до ванкоміцину оскільки може спостерігатися перехресна чутливість. Проте наявність в анамнезі "синдрому червоної людини" пов`язаного з ванкоміцином не є протипоказанням до застосування  тейкопланіну.

Таргоцид містить 11 мг натрію в одиниці дози. Це слід враховувати хворим які дотримуються суворої дієти з низьким вмістом солі.

Вагітність і годування груддю.

Дослідження на тваринах не виявили тератогенних ефектів а клінічні дані незначні. Проте у зв`язку  з високим  терапевтичним ефектом Таргоциду його застосування  можливе якщо під час вагітності виникає необхідність у  його прийомі за життєвими показаннями (незалежно від терміну вагітності). В цьому випадку слід перевірити слухову функцію новонародженого (отоакустична емісія) зважаючи на можливий ототоксичний вплив  тейкопланіну.

Відсутні дані щодо проникнення тейкопланіну в грудне молоко тому годування груддю під час лікування Таргоцидом  не рекомендується.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами або працювати зі складними механізмами.

Пацієнтам слід повідомити про можливий ризик виникнення запаморочення і застерегти їх від керування транспортними засобами та працювати з механізмами у разі появи таких симптомів.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Спеціальні застереження пов`язані з невідповідністю міжнародного нормалізованого співвідношення (МНС):

Зареєстровані численні випадки зростання антикоагулянтної активності у хворих які отримували терапію оральними антибіотиками. В умовах інфекції або вираженого запального процесу вік і загальний стан пацієнта є сприятливими факторами ризику. За таких умов важко визначити у якій мірі сама інфекція або її лікування відіграють роль у дисбалансі МНС.

Незважаючи на це певні класи антибіотиків причетні до цього ефекту більшою мірою зокрема фторхінолони макроліди цикліни котримоксазол і деякі цефалоспорини.

Умови та термін зберігання.

Зберігати при кімнатній температурі (не вище 30° С).

Зберігати в недоступному для дітей місці. 

Після розчинення і приготування готового розчину він зберігає свою активність протягом 24 годин  при температурі +4° С.

Термін придатності – 3 роки.

Не  застосовувати препарат після закінчення терміну придатності зазначеного на упаковці.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. По 200 або 400 мг у флаконі № 1 у комплекті з розчинником по 3 2 мл в ампулах № 1 розміщеними в картонній коробці.

Власник торгової ліцензії. “Санофі -Авентіс” Франція.

Адреса. 1-13 Bld Romain Rolland 75014 Paris.

Виробник. “Группо Лепетіт С.р.Л.” Італія. 

Адреса. Località Valcanello 03012 Anagni (Frosinone) Italy.