Інструкція до препарату Строфантин-Г розчин для ін'єкцій 0,25 мг/мл 1 мл ампули №10

Строфантин-Г (Strophanthin-G) інструкція по застосуванню

Склад

Діюча речовина: g - strophanthin;

• 1 мл розчину містить уабаїну (строфантину Г) 0,25 мг;

Інші складові: кислота лимонна, моногідрат; натрію гідроксид; вода для ін'єкцій.

Лікарська форма

Розчин для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості

Прозора безбарвна рідина.

Фармакотерапевтична група

Кардіотонічні кошти. Серцеві глікозиди. Код ATX C01A C01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Строфантин представляє собою серцевий глікозид, виділений з strophanthus. gratus, це один з головних «полярних» серцевих глікозидів. Препарат надає кардіотонічне дія, підвищує силу та швидкість скоротливості міокарда (позитивний інотропний ефект), знижує частоту серцевих скорочень (негативний хронотропний ефект), зменшує атріовентрикулярну провідність (негативний дромотропний ефект). При серцевій недостатності збільшує ударний та хвилинний Об`єм серця, покращує випорожнення шлуночків, що призводить до покращення кровообігу.

Механізм дії строфантину полягає в частковому пригніченні натрій / калій-АТФ-ази в мембранах клітин міокарда, внаслідок чого зменшується повернення калію в кардіоцити, а також вихід із них натрію. Стимулює виникнення ваготропного ефекту (брадікардії) за рахунок затримки проведення імпульсів через провідну систему серця. Зміни ЕКГ при застосуванні з трофантином мають вигляд подовження інтервалу QT, зниження інтервалу ST нижче ізолінії, збільшення інтервалу РР, збільшення інтервалу PQ, Т - зубець згладжується і може інвертуватися.

Фармакокінетика

Після вступу приблизно 40% введеного кількості препарату зв'язується з білками плазми. Час досягнення максимальною концентрації в плазмі знаходиться в інтервалі 0,5 – 2 години. Біотрансформація майже не проходить. На 70 - 90% виводиться нирками у незміненому вигляді, решта – з жовчю через кишечник. Період напіввиведення (Т ½ ) у середньому становить 23 години, дія препарату триває 2-3 доби. У хворих з ХННТ збільшується.

Клінічні властивості

Показання

Гостро серцева недостатність, хронічна серцева недостатність II b – III стадії (III – IV стадії за класифікацією NYHA), суправентрикулярна тахікардія, миготлива аритмія.

Протипоказання Строфантину-Г

Підвищена чутливість до компонентів препарату

Глікозидна інтоксикація, констриктивний перикардит, гострий інфаркт міокарда, шлуночкова тахікардія, виражена брадикардія, атріовентрикулярна блокада II та III ступенів, синдром слабкості синусового вузла, гіперкальціємія, гіпокаліємія, ізольований мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, перикардит, гострий міокардит, ендокардит, виражений кардіосклероз, синдром каротидного синуса, аневризма грудного відділу аорти, синдром Вольфа – Паркінсона – Уайта.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Симпатоміметики, метилксантини, резерпін, трициклічні антидепресанти, блокатори фосфодіестерази (наприклад, теофілін) – при одночасному застосуванні зі строфантином підвищується ризик розвитку порушень ритму серця.

Метилдопа, клонідин, спіронолактон, верапаміл, хінідин, аміодарон, каптоприл, антагоністи кальцію, еритроміцин, тетрацикліни – при одночасному застосуванні підвищується концентрація строфантину у плазмі крові.

Діуретики (більшою мірою тіазидні та інгібітори карбоангідрази), глюкокортикоїди, катехоламіни, інсулін, препарати кальцію – при одночасному застосуванні зі строфантином підвищують ризик розвитку глікозидної інтоксикації.

Глюкокортикоїди та діуретики – при одночасному застосуванні зі строфантином підвищується ризик розвитку гіпокаліємії та гіпомагніємії.

Блокатори ангіотензинперетворюючого ферменту, блокатори ангіотензинових рецепторів – при одночасному застосуванні зі строфантином знижується ризик розвитку гіпокаліємії та гіпомагніємії.

ß-адреноблокатори та антиаритмічні лікарські засоби Ia класу, верапаміл, магнію сульфат – при одночасному застосуванні зі строфантином більш виражено знижується атріовентрикулярна провідність.

Особливості застосування препарату

Препарат має малу терапевтичну широту, тому необхідно ретельно підбирати індивідуальну дозу.

Під час вступу препарату та протягом 1 год після цього необхідно проводити ЕКГ-контроль. У разі виникнення частою груповий або політопний шлуночкової екстрасистолії Вступ необхідно припинити, а наступну дозу необхідно знизити в 2 рази.

При нирковій недостатності для запобігання глікозидний інтоксикації дозу препарату необхідно кілька знизити. При гіпокаліємії, гіпомагніємії, гіперкальціємії підвищується ймовірність відносною передозування препарату.

При вираженій дилатації порожнин серця, легеневому серце, алкалозі для хворих літнього віку необхідно здійснювати корекцію дози препарату, щоб запобігти передозування.

При порушенні атріовентрикулярною провідності I ступеня вступу препарату повинно обов'язково супроводжуватися ЕКГ – контролем.

Якщо хворому раніше призначали інші препарати серцевих глікозидів, перед застосуванням строфантину необхідно зробити перерва, оскільки його дія може приєднатися до ефекту нагромаджених в організмі глікозидів наперстянки. Тривалість перерви – 5 днів, але якщо застосовували препарати із сильним кумулятивним ефектом (дигітоксин), перерва повинен бути збільшено до 10-14 днів.

Хворим із порушенням функцій нирок, а також хворим літнього та старечого віку препарат рекомендується вводити в декілька знижених дозах, починаючи з 0,125-0,15-0,2 мг, а надалі не перевищувати дозу 0,25 мг/добу (за винятком ургентних станів).

З особливою обережністю застосовувати препарат хворим на тиреотоксикоз та передсердний екстрасистолією.

При швидкому у веденні можливо розвиток брадіаритмії, шлуночкової тахікардії, атріовентрикулярної блокади, зупинки серця. Для профілактики цього ефекту добову дозу слід розподіляти на 2–3 введення або одну з доз вводити внутрішньом'язово.

Це лікарське засіб містить менше 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільно від натрію.

Застосування у період вагітності або годування грудьми

Препарат протипоказаний у період вагітності та годування грудьми.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами

на період лікування слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози Строфантин-Г

Препарат застосовувати дорослим внутрішньовенно в дозі 1-2 мл, розчиненої в 10-20 мл 0,9% розчину натрію хлориду. Вводити повільно протягом 5-6 хвилин. Призначати вступ 1 або 2 рази на день. Якщо є можливість, краще вводити препарат внутрішньовенно крапельно, для цього 1 мл розчинити в 100 мл 5% розчину глюкози або 0,9% розчину натрію хлориду. Крапельне Вступ зменшує ймовірність токсичних проявів. Через 1 годину після вступу необхідно здійснювати ЕКГ-контроль. У разі виникнення частою, груповий або політопний Шлуночкової екстрасистолії Вступ препарату необхідно припинити, а наступну дозу зменшити у 2 рази. Хворим з функціональною недостатністю нирок та хворим літнього віку препарат рекомендується вводити у знижених дозах, починаючи з 0,125 мг, а надалі не перевищувати 0,25 мг/ добу (за винятком ургентних станів).

При необхідності разову дозу можна збільшити, для чого з інтервалом 0,5-2 години додатково вводити 0,1-0,15 мг (0,2-0,3 мл), при цьому максимальна разова доза не повинна перевищувати 0,25 мг., А добова – 1 мг (4 мл).

Діти

Досвіду застосування препарату дітям ні, тому його не можна призначати цієї віковий категорії пацієнтів.

Передозування

Клінічна картина передозування препаратом (глікозидної інтоксикації) може виявлятися різноманітними клінічними симптомами:

• з боку серцево-судинної системи: атріовентрикулярна блокада та серцеві аритмії, у тому числі брадикардія, шлуночкова пароксизмальна тахікардія, шлуночкова екстрасистолія, бігемінія, політопна шлуночкова тахікардія, синоатріальна блокада, фібриляція шлуночків, у тяжких випадках можливий розвиток мерехтіння шлуночків та зупинка серця;
• з боку травного тракту: анорексія, нудота, блювання, діарея, некроз стінок кишечнику;
• з боку центральної нервової системи та органів чуття: головний біль, запаморочення, парестезії, неврит, радикуліт, забарвлення навколишніх предметів у зелений та жовтий колір, мерехтіння «мушок» перед очима, зниження гостроти зору, скотоми, макро- та мікропсія; дуже рідко можливі сплутаність свідомості, синкопальні стани, маніакально-депресивний синдром.

Лікування: припинення застосування препарату, призначення препаратів калію та магнію, парентеральне введення унітіолу. Подальше лікування – симптоматичне, при ектопічних аритміях призначати антиаритмічні лікарські засоби (лідокаїн, дифенін, аміодарон).

Побічні реакції Строфантину-Г

Розвиток побічних реакцій пов'язаний переважно з передозуванням препарату, занадто швидким внутрішньовенним введенням або підвищеною індивідуальною чутливістю пацієнта до серцевих глікозидів. Проявляється такими клінічними симптомами:

• з боку центральної нервової системи та периферичної нервової системи: головний біль, запаморочення, сплутаність свідомості, підвищена втомлюваність, сонливість, порушення сну, психічні розлади (депресія, галюцинації, деліріозний психоз);
• з боку органів зору: порушення зору;
• з боку травного тракту: зниження апетиту, нудота, блювання, діарея, у тяжких випадках –брижовий інфаркт;
• з боку ендокринної системи: гінекомастія у чоловіків (у поодиноких випадках);
• з боку системи крові: тромбоцитопенічна пурпура, петехії, носові кровотечі;
• з боку серцево-судинної системи: порушення ритму серця (брадіаритмія, шлуночкова тахікардія) та провідності (атріовентрикулярна блокада);
• з боку імунної системи: анафілактичні реакції, кропив'янка;
• інші: алергічні реакції, зміни в місці введення.

Термін придатності

5 років.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 С в оригінальній упаковці.
Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність

Препарат несумісний при введенні в одному шприці або крапельниці зі наступними розчинами: гідрокарбонат натрію, аміназин. Такі комбінації зменшують фармакологічну активність з трофантином.

Упаковка

По 1 мл в ампулах №10 у пачці; №10, №5×2 у блістерах у пачці.

Категорія відпуску з аптеки

За рецептом.