Інструкція до препарату Лебел 500 мг таблетки №7

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ЛЕБЕЛ

(LEBEL)

• Склад
• Лікарська форма
• Фармакотерапевтична група
• Фармакологічні властивості
• Клінічні характеристики
• Показання
• Протипоказання
• Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій
• Особливості застосування
• Застосування у період вагітності або годування груддю
• Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами
• Спосіб застосування та дози
• Мг год
• Мг год
• Мг год
• Діти
• Передозування
• Побічні реакції
• Термін придатності
• Умови зберігання
• Упаковка
• Категорія відпуску
• Виробник
• Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Склад:

діюча речовина: levofloxacin;

1 таблетка містить левофлоксацину 500 мг (у вигляді левофлоксацину гемігідрату);

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна гіпромелоза кросповідон натрію стеарилфумарат; покриття Opadry Y1 7000 White: гіпромелоза титану діоксид (Е 171) поліетиленгліколь 400.

Лікарська форма.  Таблетки вкриті оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: продовгуваті таблетки вкриті оболонкою білого кольору з лінією розлому з одного боку.

Фармакотерапевтична група.

Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Фторхінолони. Код АТХ J01M А12.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Левофлоксацин – це синтетичний антибактеріальний засіб із групи фторхінолонів   S-енантіомер рацемічної суміші лікарського засобу офлоксацину. Як антибактеріальний препарат із групи фторхінолонів левофлоксацин діє на комплекс ДНК-ДНК-гірази та топоізомеразу ІV.

Ступінь бактеріальної активності левофлоксацину залежить від співвідношення максимальної концентрації у сироватці крові (С_max) або площі під кривою «концентрація-час» (АUC) та мінімальної інгібуючої (пригнічувальної) концентрації (МІК (МПК)).

Основний механізм резистентності є наслідком мутації у генах gyr-A. In vitro існує перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими фторхінолонами.

Зазвичай не існує перехресної резистентності між левофлоксацином та іншими класами  антибактеріальних засобів що пояснюється механізмом дії.

Рекомендовані Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості (EUCAST) граничні значення МІК левофлоксацину що відділяють чутливі мікроорганізми від організмів проміжно чутливих (помірно резистентних) та проміжно чутливі від резистентних організмів зазначені у таблиці тестування МІК (мг/л).

Клінічні граничні значення МІК левофлоксацину (20.06.2006)

¹ Граничне значення МІК між чутливими та проміжно чутливими (помірно резистентними) штамами було збільшено з 1 до 2 з метою стримування росту диких штамів цього мікроорганізму що демонструє варіабельність зазначеного параметра. Граничні значення стосуються терапії високих доз.

² Штами з величинами МІК вищими від граничного значення між чутливими та проміжно чутливими (помірно резистентними) штамами є дуже рідкісними або про них ще не повідомлялося. Тести на ідентифікацію та протимікробну чутливість на будь-якому такому ізоляті слід повторити і якщо результат буде підтверджено надіслати ізолят у довідкову лабораторію.

³ Граничні значення МІК не пов’язані з видами були визначені переважно за даними фармакокінетики/фармакодинаміки та є незалежними від розподілу МІК певних видів. Граничні значення МІК використовуються лише для видів яким не було визначено конкретне для виду межове значення та не використовуються для видів де не рекомендується тестування на чутливість чи для яких існує недостатньо доказів щодо сумнівних видів (Enterococcus Neisseria грамнегативні анаероби).

Рекомендовані CLSI (Інститутом клінічних та лабораторних стандартів раніше – NCCLS) граничні значення МІК левофлоксацину що відділяють чутливі від проміжно чутливих організмів та проміжно чутливі від резистентних організмів представлено у таблиці для тестування МІК (мкг/мл) чи диско-дифузного методу (діаметр зони [мм] з використанням диска з левофлоксацином 5 мкг).

Рекомендовані CLSI граничні значення МІК та диско-дифузного методу левофлоксацину (М100-S17 2007)

Антибактеріальний спектр

Поширеність резистентності для вибраних видів може варіювати географічно та з часом.  Бажано отримати локальну інформацію про резистентність особливо при лікуванні тяжких інфекцій. При необхідності слід звернутися за порадою до спеціаліста коли місцева поширеність резистентності є такою що корисність агента щонайменше при деяких типах інфекцій є сумнівною.

Зазвичай чутливі види

Аеробні грампозитивні бактерії

Staphylococcus aureus* метицилінчутливий Staphylococcus saprophyticus Streptococci група С і G Streptococcus agalactiae Streptococcus pneumoniae* Streptococcus pyogenes*

Аеробні грамнегативні бактерії

Burkholderia cepacia** Eikenella corrodens Haemophilus influenzae* Haemophilus para- influenzae* Klebsiella oxytoca Klebsiella pneumoniae* Moraxella catarrhalis* Pasteurella multocida Proteus vulgaris Providencia rettgeri.

Анаеробні бактерії

Peptostreptococcus

Інші

Chlamydophila pneumoniae* Chlamydophila psittaci Chlamidia trachomatis Legionella pneumophila* Mycoplasma pneumoniae* Mycoplasma hominis Ureaplasma urealyticum.

Види для яких набута (вторинна) резистентність може бути проблематичною

Аеробні грампозитивні бактерії

Enterococcus faecalis* Staphylococcus aureus метицилінрезистентний Staphylococcus coagulase spp.

Аеробні грамнегативні бактерії

Acinetobacter baumannii* Citrobacter freundii* Enterobacter aerogenes Enterobacter agglomerans Enterobacter cloacae* Escherichia coli* Morganella morganii* Proteus mirabilis* Providencia stuartii   Pseudomonas aeruginosa* Serratia marcescens*

Анаеробні бактерії

Bacteroides fragilis Bacteroides ovatus**  Bacteroides thetaiotamicron**  Bacteroides vulgatus** Clostridium difficile**

* Клінічна ефективність продемонстрована для чутливих ізолятів у затверджених клінічних показаннях.

** Природна проміжна чутливість.

Інші дані

Госпітальні інфекції спричинені P. aeruginosa можуть потребувати комбінованої терапії.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Левофлоксацин при пероральному прийомі швидко та майже повністю всмоктується при цьому пікові концентрації у плазмі крові досягаються протягом 1 години. Абсолютна біодоступність становить приблизно 100 %.

Їжа майже не впливає на всмоктування левофлоксацину.

Розподіл

Приблизно 30-40 % левофлоксацину зв’язується з протеїном сироватки крові. Кумулятивний ефект при багаторазовому застосуванні левофлоксацину у дозі 500 мг 1 раз на добу практично відсутній. Існує незначний але передбачуваний кумулятивний ефект після застосування доз по 500 мг двічі на добу. Стабільний стан досягається протягом      3 днів.

Проникнення у тканини та рідини організму

Проникнення у слизову оболонку  бронхів бронхіальний секрет тканин легень (БСТЛ)

Максимальна концентрація левофлоксацину у слизовій оболонці бронхів та бронхіальному секреті легенів після застосування  500 мг перорально становить 8 3 мкг/г та 10 8 мкг/мл відповідно. Ці показники досягаються протягом 1 години після прийому препарату.

Проникнення у  тканини легень

Максимальна концентрація левофлоксацину у тканинах легень після застосування 500 мг перорально становить приблизно 11 3 мкг/г та досягається через 4-6 годин після застосування  препарату. Концентрація у легенях перевищує таку у плазмі крові.

Проникнення у вміст порожнини сечового міхура

Максимальна концентрація левофлоксацину 4-6 7 мкг/мл у вмісті міхура досягається через  2-4  години після прийому препарату протягом 3 днів  застосування  у дозах 500 мг  1 раз або 2 рази на добу відповідно.

Проникнення у  цереброспінальну (спинномозкову) рідину

Левофлоксацин погано проникає у цереброспінальну рідину.

Проникнення у  тканини простати

Після  застосування  500 мг левофлоксацину 1 раз на добу протягом 3 днів  середні концентрації у тканині простати досягають 8 7 мкг/г 8 2 мкг/г та 2 мкг/г відповідно через 2 години 6 годин та 24 години; середній коефіцієнт концентрацій простата/плазма становить 1 84.

Концентрація у сечі

Середня концентрація у сечі через 8-12 годин після одноразового прийому перорально дози 150 мг 300 мг чи 500 мг левофлоксацину  становить 44 мг/л 91 мг/л та 200 мг/л відповідно.

Біотрансформація

Левофлоксацин метаболізується незначною мірою метаболітами є дисметил-левофлоксацин та левофлоксацин N-оксид. Ці метаболіти становлять менше 5 % кількості препарату що виділяється з сечею. Левофлоксацин є стереохімічно стабільним та не підлягає інверсії хоральної структури.

Виведення

Після перорального та внутрішньовенного введення левофлоксацин виводиться з плазми крові відносно повільно (період напіввиведення становить 6-8 годин). Виведення відбувається зазвичай нирками (понад 85 % введеної дози).

Немає суттєвої різниці у фармакокінетиці левофлоксацину після внутрішньовенного та перорального застосування що свідчить про те що ці шляхи (пероральний та внутрішньовенний) є взаємозамінними.

Лінійність

Левофлоксацин має лінійну фармакокінетику у діапазоні 50-600 мг.

Пацієнти з нирковою недостатністю

На фармакокінетику левофлоксацину впливає ниркова недостатність. При зниженні функції нирок знижується ниркове виведення та кліренс а періоди напіввиведення збільшуються як видно з таблиці.

Пацієнти літнього віку

Немає значних відмінностей у фармакокінетиці левофлоксацину у молодих пацієнтів та пацієнтів  літнього віку крім відмінностей пов’язаних із кліренсом креатиніну.

Гендерні відмінності

Відомо що окремий аналіз щодо пацієнтів жіночої та чоловічої статі продемонстрував незначні відмінності у фармакокінетиці левофлоксацину залежно від статі. Не існує доказів того що ці гендерні відмінності є клінічно значущими.

Клінічні характеристики.

Показання.

Дорослим з інфекціями легкого або помірного ступеня тяжкості препарат призначати для лікування таких інфекцій спричинених чутливими до левофлоксацину мікроорганізмами: гострі синусити загострення хронічних бронхітів пневмонії ускладнені та неускладнені інфекції сечовивідного тракту (у тому числі пієлонефрити) інфекції шкіри і м`яких тканин   хронічний бактеріальний  простатит.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до левофлоксацину інших компонентів препарату або до інших хінолонів. Епілепсія наявність побічних реакцій з боку сухожиль після попереднього застосування хінолонів.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Вплив інших лікарських засобів на левофлоксацин.

Солі заліза солі цинку антациди що містять магній або алюміній диданозин.

Всмоктування левофлоксацину значно знижується при застосуванні солей заліза магній- або алюмінієвих антацидів або диданозину (це стосується лише лікарських форм диданозину з алюміній- або магнійвмісними буферними засобами) одночасно з препаратом левофлоксацином таблетки. Одночасне застосування фторхінолонів та мультивітамінних препаратів що містять цинк знижує їх абсорбцію після перорального прийому. Рекомендується не застосовувати препарати які містять двовалентні чи тривалентні катіони такі як солі заліза солі цинку магній- або алюмінійвмісні антациди або диданозин (це стосується лише лікарських форм диданозину з алюміній- або магнійвмісними буферними засобами) протягом 2 годин до або після прийому левофлоксацину (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Солі кальцію мають мінімальний вплив на абсорбцію левофлоксацину після перорального його прийому.

Сукральфат

Біодоступність таблеток левофлоксацину значно зменшується при одночасному застосуванні препарату з сукральфатом. Якщо пацієнтові необхідно отримувати як  сукральфат так і левофлоксацин краще приймати сукральфат через 2 години після прийому левофлоксацину (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Теофілін фенбуфен або інші подібні нестероїдні протизапальні лікарські засоби

Не виявлено фармакокінетичної взаємодії левофлоксацину з теофіліном. Проте можливе суттєве зниження судомного  порога при одночасному застосуванні хінолонів з теофіліном нестероїдними протизапальними препаратами та іншими лікарськими засобами які  зменшують судомний поріг. Відомо що концентрація левофлоксацину у присутності фенбуфену приблизно на 13 % вища ніж при прийомі лише левофлоксацину.

Пробенецид і циметидин

Пробенецид та циметидин статистично достовірно впливають на виведення левофлоксацину.

Нирковий кліренс левофлоксацину знижується у присутності циметидину на 24 % та пробенециду на 34 %. Це пояснюється тим що обидва препарати здатні блокувати канальцеву секрецію левофлоксацину. Слід з обережністю застосовувати левофлоксацин одночасно з лікарськими засобами що впливають на канальцеву секрецію такими як пробенецид та циметидин особливо  пацієнтам з нирковою недостатністю.

Інші лікарські засоби

На фармакокінетику левофлоксацину при одночасному з ним застосуванні не проявляють клінічно значущого впливу карбонат кальцію дигоксин глібенкламід ранітидин.

Вплив препарату на інші лікарські засоби

Циклоспорин

Період напіввиведення циклоспорину збільшується на 33 % при одночасному прийомі з левофлоксацином.

Антагоністи вітаміну К

При одночасному застосуванні з антагоністами вітаміну К (наприклад варфарином) можуть  підвищуватися показники коагуляційних тестів (ПЧ/міжнародне нормалізаційне співвідношення) та/або з’являтися кровотечі які можуть бути вираженими. Зважаючи на це у пацієнтів які отримують паралельно антагоністи вітаміну К необхідно контролювати показники коагуляції (див. розділ «Особливості застосування»).

Лікарські засоби що подовжують інтервал QТ

Левофлоксацин як і інші фторхінолони слід застосовувати з обережністю пацієнтам які отримують лікарські засоби відомі своєю здатністю подовжувати інтервал QТ (наприклад протиаритмічні засоби класу ІА та III трициклічні антидепресанти та макроліди) (див. розділ «Особливості застосування» («Подовження інтервалу QТ»)).

Інші форми взаємодії

Прийом  їжі

Не спостерігалося клінічно значущої взаємодії з харчовими продуктами. Таблетки левофлоксацину таким чином можна приймати незалежно від прийому їжі.

Особливості  застосування.

Метицилін-резистентний S.Aureus.

Для метицилін-резистентного S. Aureus (MRSA) існує дуже висока імовірність корезистентності до фторхінолонів у тому числі до левофлоксацину. У зв’язку з цим левофлоксацин не рекомендований для лікування інфекцій відомим чи підозрюваним збудником яких є MRSA за винятком випадків коли результати лабораторних тестів підтвердили чутливість збудника до левофлоксацину.

Левофлоксацин можна застосовувати для лікування гострого бактеріального синуситу та гострого загострення хронічного бронхіту якщо ці інфекції були діагностовано відповідним чином.

Резистентність до фторхінолонів у E. coli (найбільш частого збудника інфекцій сечовивідних шляхів) варіює у різних країнах. При призначенні фторхінолонів слід враховувати місцеву поширеність резистентності E. сoli до фторхінолонів.

При дуже тяжкому перебігу запалення легенів спричиненому пневмококами препарат може не дати оптимального терапевтичного ефекту.

Госпітальні інфекції спричинені P. aeruginosa можуть потребувати комбінованої терапії.

Тендиніт та розриви сухожиль

Рідко можуть траплятися випадки тендиніту. Найчастіше це стосується ахіллового сухожилля та може призвести до розриву сухожилля. Цей небажаний ефект може виникати протягом 48 годин після початку лікування та може бути двобічним. Ризик тендиніту та розриву сухожилля збільшується у пацієнтів літнього віку у пацієнтів які отримують препарат у дозах 1000 мг на добу та у пацієнтів які приймають кортикостероїди. У пацієнтів літнього віку слід коригувати добову дозу препарату залежно від кліренсу креатиніну (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Тому необхідне ретельне спостереження за такими пацієнтами якщо їм призначають левофлоксацин.  Пацієнтам слід проконсультуватися з лікарем якщо у них з’явилися симптоми тендиніту. При підозрі на тендиніт терапію препаратом потрібно негайно припинити та розпочати належне лікування (наприклад забезпечити іммобілізацію  сухожилля).

Захворювання спричинені Clostridium difficile

Діарея особливо у тяжких випадках персистуюча та/або геморагічна під час чи після лікування  препаратом може бути симптомом хвороби спричиненої Clostridium difficile найбільш тяжкою формою якої є псевдомембранозний коліт. Якщо виникають підозри на псевдомембранозний коліт слід негайно припинити застосування препарату а пацієнтів необхідно терміново лікувати підтримувальними засобами також може виникнути потреба  специфічної терапії (наприклад пероральний прийом ванкоміцину). Засоби що пригнічують моторику кишечнику протипоказані у цій клінічній ситуації.

Пацієнти схильні до судом

Препарат протипоказаний пацієнтам з епілепсією в анамнезі. Як і у випадку з іншими хінолонами левофлоксацин слід застосовувати з надзвичайною обережністю пацієнтам схильним до судом зокрема пацієнтам з попередніми ураженнями центральної нервової системи при одночасній терапії фенбуфеном та подібними до нього нестероїдними протизапальними лікарськими засобами чи препаратами що підвищують судомну готовність (знижують судомний поріг) наприклад теофіліном (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У разі появи судом лікування левофлоксацином необхідно припинити.

Пацієнти з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази

Пацієнти з латентними чи наявними дефектами активності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази схильні до гемолітичних реакцій при лікуванні антибактеріальними засобами групи хінолонів і тому левофлоксацин їм слід застосовувати з обережністю.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Оскільки левофлоксацин виводиться переважно нирками потрібна корекція дози для хворих з ослабленою функцією нирок (нирковою недостатністю) (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Реакції підвищеної чутливості (гіперчутливості)

Левофлоксацин може час від часу спричиняти серйозні потенційно летальні реакції підвищеної чутливості (наприклад ангіоневротичний набряк аж до анафілактичного шоку) після застосування початкової дози (див. розділ «Побічні реакції»). У такому разі пацієнтам слід негайно припинити лікування і звернутися до  лікаря.

Важкі бульозні реакції.

При застосуванні левофлоксацину повідомлялося про виникнення важких бульозних реакцій таких як синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз (див. розділ «Побічні реакції»). При виникненні будь-яких реакцій з боку шкіри та/або слизових оболонок слід негайно припинити прийом левофлоксацину звернутися до лікаря і при необхідності розпочати відповідне лікування.

Зміна рівня глюкози в крові.

Як і при застосуванні усіх хінолонів повідомлялося про випадки змін з боку рівня глюкози в крові серед яких були випадки гіпоглікемії так і випадки гіперглікемії що спостерігалися як правило у пацієнтів з цукровим діабетом які отримували супутню терапію  пероральним цукрознижувальним препаратом (наприклад глібенкламідом) або інсуліном. Повідомлялося про випадки гіпоглікемічної коми. У пацієнтів з цукровим діабетом рекомендується ретельно контролювати рівень глюкози цукру в крові (див. розділ «Побічні реакції»).

Профілактика фотосенсибілізації

Хоча фотосенсибілізація виникає дуже рідко при прийомі левофлоксацину з метою її уникнення пацієнтам не рекомендується без особливої потреби піддаватися  дії сильних сонячних променів чи штучного УФ-випромінювання (наприклад ламп штучного ультрафіолетового випромінювання солярію).

Пацієнти які  отримували антагоністи вітаміну К

У зв’язку з можливим збільшенням показників коагуляційних тестів (ПЧ/міжнародне нормалізаційне співвідношення) і/або кровотечі у пацієнтів які приймали левофлоксацин у поєднанні з антагоністом вітаміну К (наприклад варфарином) слід спостерігати за показниками  коагуляційних тестів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Психотичні реакції

Відомо про психотичні реакції у пацієнтів які приймають хінолони включаючи левофлоксацин. У рідкісних випадках такі реакції прогресували до суїцидальних думок та самодеструктивної поведінки іноді навіть після прийому однієї дози левофлоксацину (див. розділ «Побічні реакції»). У разі якщо у пацієнта виникають ці реакції прийом левофлоксацину слід припинити та вдатися до відповідних заходів. Рекомендується з обережністю застосовувати левофлоксацин пацієнтам із психотичними розладами та пацієнтам із психічними захворюваннями в анамнезі.

Подовження інтервалу QT

Слід з обережністю застосовувати фторхінолони включаючи левофлоксацин пацієнтам з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT такими як:

–  вроджений синдром подовження інтервалу QT;

– супутнє застосування лікарських засобів   відомих своєю здатністю подовжувати інтервал QT (таких як протиаритмічні засоби класу ІА та ІІІ трициклічні антидепресанти макроліди);

–  нескоригований електролітний дисбаланс (наприклад гіпокаліємія гіпомагніємія);

–  літній  вік;

– хвороба серця (наприклад серцева недостатність інфаркт міокарда брадикардія) (див. розділи  «Спосіб застосування та дози» («Пацієнти літнього віку») «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» «Побічні реакції» «Передозування»).

Периферична нейропатія

Відомо про сенсорну чи сенсомоторну периферичну нейропатію що може виникати раптово у пацієнтів які приймали фторхінолони включаючи левофлоксацин. Прийом левофлоксацину слід припинити якщо у пацієнта спостерігаються симптоми нейропатії щоб попередити виникнення необоротного стану.

Гепатобіліарні порушення

Відомо про випадки некротичного гепатиту аж до печінкової недостатності що загрожувала життю при прийомі левофлоксацину переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями наприклад сепсисом (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам слід порекомендувати припинити лікування та звернутися до лікаря якщо виникають такі симптоми хвороби печінки як анорексія жовтяниця чорна сеча свербіж або біль у ділянці живота.

Загострення myasthenia gravis.

Фторхінолони включаючи левофлоксацин мають ефект нервово-м’язової блокади та можуть загострювати м’язову слабкість у пацієнтів з myasthenia gravis. У післяреєстраційному періоді у пацієнтів з myasthenia gravis із застосуванням фторхінолонів були асоційовані серйозні побічні реакції включаючи летальні випадки та стани що потребували заходи з підтримки дихання. Левофлоксацин не рекомендовано застосовувати пацієнтам з myasthenia gravis в анамнезі.

Порушення зору.

Якщо при прийомі левофоксацину виникають будь-які порушення зору або побічні реакції з боку органів зору слід негайно звернутися до офтальмолога (див. розділи «Побічні реакції» та «Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами»).

Суперінфекція.

Застосування левофлоксацину особливо тривале може призводити до надмірного росту нечутливих (резистентних) до препарату мікроорганізмів. Якщо на тлі терапії розвивається суперінфекція необхідно застосувати належні заходи.

Вплив на результати лабораторних досліджень.

У пацієнтів які отримували левофлоксацин визначення опіатів у сечі може дати хибно-позитивний результат. Може виникнути необхідність підтвердження позитивних результатів на опіати за допомогою специфічних методів.

Левофлоксацин може пригнічувати ріст Mycobacterium tuberculosis і у зв’язку з цим призводити до хибно-негативних результатів при бактеріологічній діагностиці туберкульозу.

Необхідно брати до уваги офіційні настанови щодо доцільного застосування антибактеріальних засобів.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Через відсутність досліджень та можливе ушкодження хінолонами суглобового хряща в організмі який росте препарат протипоказано призначати вагітним та жінкам які годують груддю. Якщо під час лікування препаратом діагностується вагітність про це слід повідомити лікаря.

Левофлоксацин не призводив до порушень фертильності або репродуктивної функції у щурів.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Пацієнтам які керують транспортними засобами працюють з машинами та механізмами слід врахувати можливі небажані реакції з боку нервової системи (запаморочення сонливість сплутаність свідомості розлади зору та слуху розлади процесів руху у т. ч. під час ходьби) які порушують здатність пацієнта до концентрації уваги чи швидкості його реакції.

Спосіб застосування та дози.

Таблетки приймати 1 або 2  рази на добу. Доза залежить від типу і тяжкості інфекції. Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. Рекомендовано продовжувати лікування препаратом принаймні протягом 48-72 годин після нормалізації температури тіла або підтвердженого мікробіологічними тестами знищення збудників.

Таблетки слід ковтати не розжовуючи запиваючи достатньою кількістю рідини. Для зручності дозування таблетку можна розділити за допомогою риски для розподілу. Приймати їх можна як разом з їжею так і в інший час.

Дорослим пацієнтам із нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну понад 50 мл/хв) слід дотримуватися таких рекомендацій:

Дозування для пацієнтів з порушеною функцією нирок у яких кліренс креатиніну менше 50 мл/хв:

* - застосовувати у відповідному дозуванні.

¹Після гемодіалізу або хронічного амбулаторного перитонеального діалізу (ХАПД) додаткові дози не потрібні.

Дозування для пацієнтів з порушеною функцією печінки. Корекція дози не потрібна оскільки левофлоксацин незначною мірою метаболізується у печінці та виводиться переважно нирками.

Дозування для пацієнтів літнього віку. Якщо ниркова функція не порушена немає потреби у корекції дози.

Діти.

Застосування препарату протипоказано дітям оскільки не виключено  ушкодження суглобового хряща.

Передозування.

Найважливіші передбачувані симптоми передозування препарату стосуються центральної нервової системи (запаморочення порушення свідомості та судомні напади); реакції з боку шлунково-кишкової системи такі як нудота та ерозія слизових оболонок. При застосуванні доз вищих за терапевтичні відбувається подовження QT-інтервалу. У разі передозування необхідно проводити ретельне спостереження за пацієнтом включаючи ЕКГ.

Лікування: терапія симптоматична. У разі гострого передозування призначати промивання шлунка. Для захисту слизової шлунка  застосовувати антацидні засоби.

Гемодіаліз у тому числі перитонеальний діаліз або ХАПД не є ефективним для виведення левофлоксацину з організму. Не існує жодних специфічних антидотів.

Побічні реакції.

Інфекції та інвазії: грибкові інфекції включаючи гриби роду Candida проліферація інших резистентних мікроорганізмів порушення нормальної мікрофлори кишечнику та розвитку вторинної інфекції.

З боку системи крові та лімфатичної системи: лейкопенія еозинофілія нейтропенія агранулоцитоз панцитопенія гемолітична анемія тромбоцитопенія яка може спричинити підвищену схильність до крововиливів або кровотеч.

З боку  імунної системи: реакції гіперчутливості включаючи анафілактичний/ анафілактоїдний шок можуть спостерігатися навіть після першої дози протягом кількох хвилин або годин після застосування (див. розділ «Особливості застосування»); ангіоневротичний набряк кропив’янку спазм бронхів ядуху набряк шкіри та слизових раптове зниження артеріального тиску шок.

З боку метаболізму та харчування: анорексія відсутніст апетиту гіпоглікемія особливо у пацієнтів хворих на діабет (див. розділ «Особливості застосування») гіперглікемія гіпоглікемічна кома. Ознаками гіпоглікемії можуть бути підвищений апетит нервозність підвищена пітливість тремтіння кінцівок.

З боку психіки: безсоння незвичайні сновидіння нічні кошмари ажитація нервовість неспокій відчуття страху психотичні розлади (у т.ч. параноя галюцинації) депресія тривожність стани страху психотичні реакції з самодеструктивною поведінкою включаючи суїцидальну спрямованість мислення чи дій (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку нервової системи: головний біль запаморочення сплутаність свідомості заціпеніння розлади сну сонливість парестезія тремор судоми конвульсія периферична сенсорна чи сенсомоторна нейропатія знижене відчуття дотику; дисгевзія (суб’єктивний розлад смаку) включаючи агевзію (втрату смаку); паросмія (порушення нюху) включаючи аносмію (відсутність нюху); екстрапірамідні розлади дискінезія (порушення координації рухів) синкопе (непритомність) доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія.

З боку органів зору: зорові порушення затуманення зору нечіткість зору тимчасова втрата зору.

З боку органів слуху та рівноваги: вертиго порушення слуху дзвін у вухах порушення слуху втрата слуху.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія відчуття серцебиття шлуночкова аритмія шлуночкові тахікардія і поліморфна шлуночкова тахікардія типу torsade de pointes (переважно у пацієнтів з фактором ризику подовження інтервалу QT) що може призводити до зупинки серця   подовження інтервалу QT на електрокардіограмі (див. розділи «Особливості застосування» («Подовження інтервалу QT»)  та «Передозування») артеріальна гіпотензія колапс подібний для шоку; алергічний васкуліт.

З боку дихальної системи: задишка (диспное) бронхоспазм алергічний пневмоніт.

З боку травного тракту: відсутність апетиту діарея нудота блювання біль у животі диспепсія розлади травлення здуття живота запори геморагічна діарея що може свідчити про ентероколіт включаючи псевдомембранозний коліт (див. розділ «Особливості застосування») панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення показників печінкових ензимів (АЛТ/АСТ лужної фосфатази ГГТП) підвищення білірубіну гепатит жовтяниця тяжке ураження печінки включаючи випадки гострої печінкової недостатності (іноді летальні) переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку шкіри та підшкірних тканин: почервоніння шкіри утворення пухирів висипання свербіж кропив’янка гіпергідроз ексудативна мультиформна еритема токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) синдром Стівенса-Джонсона реакції фоточутливості підвищена чутливість до сонячного та ультрафіолетового випромінювання лейкоцитопластичний васкуліт стоматит.

З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини: артралгія міалгія ураження сухожиль (див. розділ «Особливості застосування») у тому числі їх запалення (тендиніт) (наприклад ахіллового сухожилля); м’язова слабкість яка може мати особливе значення для хворих на тяжку міастенію gravis (див. розділ «Особливості застосування») рабдоміоліз розрив зв’язок розвик м’язів розрив сухожилля (наприклад ахілового) (див. розділ «Особливості застосування») артрит.

З боку нирок та сечовидільної системи: підвищені показники креатиніну в сироватці крові гостра ниркова недостатність (наприклад внаслідок інтерстиціального нефриту).

Загальні розлади: астенія загальна слабкість підвищена температура тіла (пірексія) біль (включаючи біль у спині грудях та кінцівках) як і при застосуванні інших фторхінолонів можливі напади порфірії у пацієнтів з наявністю порфірії.

Термін придатності.

4 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 7 таблеток у блістері по 1 блістеру у картонній упаковці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

НОБЕЛ ІЛАЧ САНАЇ ВЕ ТІДЖАРЕТ А.Ш.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Санкаклар Коуї 81100 м. Дюздже Туреччина.