Інструкція до препарату Каптоприл 25 мг таблетки №20

Каптоприл (Captopril) інструкція по застосуванню

Склад

діюча речовина: 1 таблетка містить каптоприлу* 25 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна; лактоза моногідрат; крохмаль картопляний; магнію стеарат.

* У перерахуванні на 100 % речовину.

Лікарська форма

 Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого кольору зі специфічним запахом плоско-циліндричної форми зі скошеними краями і рискою.

Фармакотерапевтична група

Засоби що діють на ренін-ангіотензинову систему. Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ). Код АТХ С09А А01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Каптоприл – перший синтетичний інгібітор ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) що знайшов застосування у медичній практиці. Блокуючи перетворення ангіотензину І в ангіотензин II каптоприл чинить судинорозширювальну дію завдяки якій зменшує загальний периферичний судинний опір (постнавантаження) тиск «заклинювання» у легеневих капілярах (переднавантаження) та опір у легеневих судинах; підвищує хвилинний об’єм серця та толерантність до навантаження. При тривалому застосуванні каптоприл зменшує вираженість гіпертрофії міокарда лівого шлуночка запобігає прогресуванню серцевої недостатності та уповільнює розвиток дилатації лівого шлуночка. Знижує тонус виносних артеріол клубочків нирок тим самим покращуючи внутрішньоклубочкову гемодинаміку та перешкоджає розвитку діабетичної нефропатії.

Фармакокінетика.

При застосуванні внутрішньо препарат швидко та майже повністю (не менше 75 %) всмоктується з травного тракту. У присутності їжі біодоступність знижується на 30-40 %. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 30-90 хв. Зв’язування з білками здебільшого з альбуміном становить 25-30 %. Проходить крізь гістогематичні бар’єри за винятком гематоенцефалічного бар’єра проникає через плаценту. Метаболізується у печінці. Період напіввиведення становить менше 3 годин та збільшується при нирковій недостатності.

Екскретується  здебільшого  нирками  як  у вигляді  метаболітів так і в незміненому вигляді (до 50 %). Протягом 24 годин виводиться 95 % препарату що всмоктався. Максимальне зниження артеріального тиску після застосування внутрішньо спостерігається через 60-90 хв. Тривалість гіпотензивного ефекту дозозалежна і досягає оптимальних значень протягом кількох тижнів.

Клінічні характеристики

Показання

• Артеріальна гіпертензія.
• Серцева недостатність. Каптоприл призначати для лікування хронічної серцевої недостатності зі зниженням систолічної функції шлуночків а також у комбінації з діуретиками і при необхідності з дигіталісом і β-блокаторами. 
• Інфаркт міокарда:
• для   короткотривалого   (4  тижні)   лікування   можливе  призначення  каптоприлу  протягом 24 годин після перенесеного інфаркту міокарда пацієнтам зі стабільним станом;
• для довготривалої профілактики симптоматичної серцевої недостатності препарат показаний пацієнтам із клінічно стабільним станом з безсимптомною дисфункцією лівого шлуночка (фракція викиду ≤ 40 %).
• Діабетична нефропатія у хворих на цукровий діабет I типу що проявляється макропротеїнурією.

Протипоказання Каптоприлу

• Підвищена чутливість до каптоприлу або до допоміжних речовин препарату а також до інших інгібіторів АПФ; випадок ангіоневротичного набряку при застосуванні інгібіторів АПФ в анамнезі;
• звуження устя аорти або мітральний стеноз наявність інших перешкод відтоку крові з лівого шлуночка серця;
• гіпертрофічна кардіоміопатія з низьким серцевим викидом;
• первинний гіперальдостеронізм;
• гіперкаліємія;
• тяжкі порушення функції нирок; двобічне звуження ниркових артерій або звуження артерії єдиної нирки; стан після пересадження нирки;
• вроджений (ідіопатичний) ангіоневротичний набряк;
• порфірія;
• вагітні або жінки які планують завагітніти (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Калійзберігаючі діуретики або харчові добавки з калієм. Інгібітори АПФ знижують втрату калію спричинену застосуванням діуретиків. Калійзберігаючі діуретики (наприклад спіронолактон триамтерен чи амілорид) добавки з калієм або замінники солі що містять калій можуть призвести до гіперкаліємії. При одночасному призначенні через наявну гіпокаліємію їх слід застосовувати з великою обережністю і з частим моніторингом концентрації калію в сироватці крові.

Діуретики (тіазидні або петльові діуретики). Попереднє лікування діуретиками у великих дозах може призвести до зниження ОЦК та підвищення ризику розвитку значної гіпотонії (див. розділ «Особливості застосування»). Гіпотонічний ефект можна зменшити шляхом припинення прийому діуретика збільшення споживання солі та рідини або розпочавши терапію з низької дози каптоприлу. Однак не виявлено жодної клінічно значущої взаємодії з гідрохлоротіазидом чи фуросемідом.

Інші антигіпертензивні препарати. Одночасне застосування каптоприлу з іншими антигіпертензивними препаратами (наприклад бета-блокаторами та блокаторами кальцієвих каналів пролонгованої дії) є безпечним і супутній прийом таких препаратів може підвищити гіпотензивний ефект каптоприлу. Слід з обережністю здійснювати лікування нітрогліцерином іншими нітратами або іншими судинозвужувальними препаратами.

Лікування гострого інфаркту міокарда. Пацієнтам з інфарктом міокарда каптоприл можна приймати одночасно з ацетилсаліциловою кислотою (у кардіологічних дозах) тромболітиками бета-блокаторами та/чи нітратами.

Літій. Одночасне застосування інгібіторів АПФ і літію може спричинити тимчасове підвищення рівня літію в сироватці крові та інтоксикацію літієм. Супутнє застосування інгібіторів АПФ та тіазидних діуретиків може додатково збільшити рівень літію в сироватці крові та підвищити ризик інтоксикації літієм. Тому не рекомендується одночасне застосування каптоприлу з літієм. Якщо така комбінація препаратів необхідна то слід здійснювати ретельний моніторинг рівнів літію в сироватці крові. 

Трициклічні антидепресанти/нейролептики. Супутнє застосування певних трициклічних антидепресантів та нейролептиків з інгібіторами АПФ може призвести до додаткового зниження артеріального тиску (див. розділ «Особливості застосування»). Можливе виникнення постуральної гіпотензії.

Алопуринол прокаїнамід цитостатичні або імуносупресивні препарати. Одночасне їх застосування з інгібіторами АПФ може призвести до підвищення ризику лейкопенії особливо коли останні застосовували у дозах що перевищують рекомендовані.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП). Описано що інгібітори АПФ та НПЗП виявляють додатковий вплив на підвищення рівня калію в сироватці крові що може спричинити порушення функції нирок. Зазвичай цей ефект є оборотним. Рідко можлива гостра ниркова недостатність особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок наприклад у пацієнтів літнього віку або зневоднених пацієнтів. Тривале введення НПЗП може зменшити антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ.

Симпатоміметики. Можуть зменшувати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ тому слід ретельно спостерігати за показниками артеріального тиску у пацієнта.

Антидіабетичні препарати. Інгібітори АПФ включаючи каптоприл можуть посилювати антиглікемічний ефект інсуліну та інших пероральних антидіабетичних препаратів (сульфонілсечовини) у пацієнтів хворих на цукровий діабет. Такий ефект зустрічається дуже рідко але при його виникненні з’являється  необхідність зниження дози антидіабетичних препаратів при одночасному лікуванні інгібіторами АПФ.

Особливості застосування препарату

Артеріальна гіпотензія. Рідко можливе виникнення артеріальної гіпотензії у пацієнтів з артеріальною гіпертензією у яких спостерігається зменшений об’єм крові і/або зниження кількості натрію внаслідок терапії діуретиками обмеженого вживання харчової солі а також внаслідок діареї блювання чи гемодіалізу. Перед призначенням інгібіторів АПФ слід відкоригувати об’єм циркулюючої крові (ОЦК) а також вирішити питання про призначення мінімальної ефективної оптимальної дози препарату.

Пацієнти із серцевою недостатністю також належать до групи ризику виникнення симптоматичної гіпотензії при застосуванні інгібіторів АПФ. Тому даним пацієнтам рекомендовано призначати каптоприл з нижчої початкової дози. Підвищення дози інгібіторів АПФ і діуретиків слід проводити під ретельним наглядом лікаря.

Надмірне зниження артеріального тиску у пацієнтів з цереброваскулярною та ішемічною хворобою серця підвищує ризик виникнення інфаркту міокарда та інсульту. У разі виникнення гіпотонії пацієнту необхідно надати горизонтального положення (покласти на спину) а при необхідності – збільшити ОЦК за рахунок введення 0 9 % розчину натрію хлориду.

Реноваскулярна гіпертензія. Існує підвищений ризик виникнення гіпотонії і ниркової недостатності коли пацієнти з двобічним стенозом ниркових артерій або зі стенозом єдиної нирки приймають інгібітори АПФ. У даному випадку можливе припинення функції нирок з дуже незначними змінами креатиніну в сироватці крові тому таким пацієнтам рекомендовано починати лікування з малих доз каптоприлу і під пильним наглядом лікаря а під час лікування проводити титрування дози і постійно стежити за функцією нирок.

Порушення   функції   нирок.   Пацієнти   з   порушенням  функції  нирок  (кліренс  креатиніну  ≤ 40 мл/хв) потребують індивідуального підбору дози (див. розділ «Спосіб застосування і дози»). При застосуванні каптоприлу таким пацієнтам слід постійно контролювати рівень калію і креатиніну в сироватці крові.

Ангіоневротичний набряк. Рідко під час лікування інгібіторами АПФ зокрема протягом перших тижнів лікування можливий розвиток ангіоневротичного набряку кінцівок обличчя губ слизових оболонок язика гортані і/або голосової щілини. Проте надзвичайно рідко ангіоневротичний набряк може розвиватися внаслідок тривалого лікування інгібіторами АПФ. У таких випадках слід негайно припинити лікування. Ангіоневротичний набряк язика голосової щілини і/або гортані може бути летальним тому потрібно негайно провести невідкладне купирування таких реакцій з подальшою госпіталізацією та наглядом щонайменше 12-24 години до повного зникнення симптомів.

Кашель. Були повідомлення про виникнення кашлю під час лікування інгібіторами АПФ. Кашель характеризувався як безперервний сухий непродуктивний та припинявся після відміни терапії.

Печінкова недостатність. Інгібітори АПФ у рідкісних випадках асоціювалися з синдромом що розпочинається з холестатичної жовтяниці прогресує до раптового некротичного гепатиту та іноді призводить до летального наслідку. Механізм розвитку цього синдрому залишається незрозумілим. Тому якщо під час лікування інгібіторами АПФ виникає жовтяниця або підвищення ферментів печінки то лікування слід негайно припинити і ретельно стежити за станом пацієнта.

Гіперкаліємія. Ризик виникнення гіперкаліємії підвищений у пацієнтів з нирковою недостатністю цукровим діабетом у тих хто одночасно приймає калійзберігаючі діуретики добавки з калієм чи замінники солі що містять калій або інші препарати що можуть спричинити гіперкаліємію (наприклад гепарин). Якщо одночасний прийом вищезгаданих препаратів вважається необхідним рекомендується регулярно контролювати рівень калію в сироватці крові.

Стеноз аорти чи мітрального клапана/гіпертрофічна кардіоміопатія. Інгібітори АПФ слід приймати з обережністю пацієнтам зі стенозом аорти чи мітрального клапана та обструкцією вивідного тракту лівого шлуночка. Необхідно уникати прийому каптоприлу при розвитку кардіогенного шоку і значних гемодинамічних порушень.

Літій. Комбінація літію та каптоприлу не рекомендована (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Нейтропенія/агранулоцитоз. Були повідомлення про виникнення нейтропенії/гранулоцитозу тромбоцитопенії та анемії у пацієнтів які приймали інгібітори АПФ. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та без інших обтяжуючих факторів нейтропенія виникає рідко. Каптоприл слід обережно застосовувати пацієнтам з ураженням судин при колагенозах (наприклад при системному червоному вовчаку склеродермії) у разі супутньої терапії антидепресантами алопуринолом чи прокаїнамідом чи при комбінації цих факторів особливо якщо вже є порушення функції нирок. У деяких із таких пацієнтів може розвинутись тяжка інфекція яка іноді не реагує на інтенсивну терапію антибіотиками. Якщо таким пацієнтам необхідно застосовувати каптоприл то рекомендується контролювати кількість лейкоцитів у крові та проводити розгорнутий аналіз крові до початку лікування через кожні 2 тижні протягом перших 3-х місяців лікування та періодично після цього. Для пацієнтів слід провести інструктаж щодо необхідності негайного повідомлення лікарю про будь-які ознаки інфекції (наприклад про запалення горла пропасницю) та подальшого аналізу крові з розгорнутою лейкоцитарною формулою. Каптоприл та інший супутній препарат (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») слід негайно відмінити якщо виявлена чи підозрюється нейтропенія (нейтрофілів менше 1000/мм³).

У більшості пацієнтів кількість нейтрофілів швидко повертається до норми після припинення застосування каптоприлу.

Протеїнурія. Протеїнурія може виникати у пацієнтів з порушенням функції нирок або при застосуванні високих доз інгібіторів АПФ. Загальний білок у сечі більше 1 г за день спостерігається приблизно у 0 7 % пацієнтів які приймають каптоприл. Більшість із цих пацієнтів мали  доказ  попередньої хвороби нирок або приймали відносно високі дози каптоприлу (понад 150 мг на добу) або наявні обидва ці фактори. Нефротичний синдром спостерігається у 1/5 пацієнтів з протеїнурією. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає протягом 6 місяців незалежно від прийому каптоприлу. У пацієнтів із протеїнурією рідко змінюються такі параметри функції нирок як рівень сечовини та креатиніну в сироватці крові.

Для пацієнтів які перенесли захворювання нирок слід проводити аналіз білка в сечі (тест-смужковий аналіз першої порції ранкової сечі) перед початком лікування та періодично після нього.

Анафілактоїдні реакції під час проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих комах можуть виникати у пацієнтів при одночасному прийомі інгібіторів АПФ що у рідкісних випадках може становити загрозу життю. Таких реакцій можна уникнути шляхом тимчасового припинення терапії інгібіторами АПФ перед кожною десенсибілізацією але реакції можуть виникнути знову при випадковій повторній антигенній стимуляції препаратом. Тому рекомендовано з обережністю проводити терапію інгібіторами АПФ пацієнтам які проходять такі процедури десенсибілізації.

Були повідомлення про виникнення у пацієнтів анафілактоїдних реакцій протягом діалізу із застосуванням мембран з високою проникністю/аферезом ліпопротеїнами низької щільності з декстрин сульфатом. Для таких пацієнтів слід прийняти рішення про застосування іншого типу діалізу мембрани або препаратів іншої групи.

Хірургічне втручання/анестезія. У пацієнтів із серйозним хірургічним втручанням при застосуванні анестезії може виникати артеріальна гіпотензія. При зниженні артеріального тиску рекомендовано поповнення ОЦК.

Цукровий діабет. У пацієнтів хворих на цукровий діабет які приймають пероральні протидіабетичні препарати чи інсулін протягом першого місяця супутнього застосування інгібіторів АПФ слід ретельно контролювати рівень глікемії у крові.

Етнічні особливості. Як і інші інгібітори АПФ каптоприл є менш ефективним антигіпертензивним препаратом для пацієнтів негроїдної раси можливо через більшу поширеність низькоренінової есенціальної артеріальної гіпертензії. 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат протипоказано застосовувати вагітним або жінкам які планують завагітніти. Якщо під час лікування цим засобом підтверджується вагітність його застосування необхідно негайно припинити і замінити іншим лікарським засобом дозволеним до застосування у вагітних.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

У період лікування необхідна обережність при керуванні автотранспортом і здійсненні потенційно небезпечних видів діяльності що вимагають концентрації уваги і підвищеної швидкості психомоторних реакцій оскільки можливе виникнення запаморочення і сонливості особливо на початку терапії.

Спосіб застосування та дози Каптоприл

Каптоприл приймають внутрішньо до під час або після прийому їжі. Слід приймати препарат регулярно в один і той же час кожного дня. Якщо пропущено прийом таблетки її слід прийняти якомога раніше; однак якщо залишилось кілька годин до прийому наступної дози то наступну дозу рекомендовано прийняти згідно з розкладом та не приймати пропущену дозу. Не слід приймати 2 дози каптоприлу одночасно.

При необхідності призначення каптоприлу у дозі 6 25 мг слід застосовувати препарат у відповідному дозуванні або в іншій лікарській формі.

Артеріальна   гіпертензія.   Рекомендована   початкова   доза   становить  25-50  мг  щоденно  за 2 прийоми на добу. Через 2-4 тижні лікування можна проводити титрування дози залежно від досягнутого артеріального тиску до 100-150 мг на добу за 2 прийоми. Каптоприл можна застосовувати окремо або з іншими антигіпертензивними препаратами особливо з тіазидними діуретиками. Режим дозування 1 раз на добу можна застосовувати коли додається такий супутній антигіпертензивний препарат як тіазидний діуретик.

Пацієнтам із підвищеною активністю ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (гіповолемією реноваскулярною гіпертензією декомпенсованою серцевою недостатністю) терапію бажано розпочинати з одноразової дози 6 25 мг чи 12 5 мг. Початок такого лікування слід  проводити  під  ретельним  медичним  контролем  з  подальшим  застосуванням  препарату 2  рази  на добу.  Дозування  можна  поступово  збільшувати  до 50 мг чи 100 мг на добу за 1 чи 2 прийоми.

Серцева недостатність. Початкова доза – 6 25-12 5 мг 2 або 3 рази на добу. Титрування до підтримуючої дози (75-150 мг на добу) слід здійснювати на основі реакції пацієнта (дані об’єктивного обстеження та переносимості препарату) на лікування. Дозу слід збільшувати поступово з інтервалами щонайменше 2 тижні з метою оцінки реакції пацієнта на лікування. Максимальна добова доза становить    150 мг за 2 прийоми.

Інфаркт міокарда.

Короткотривале лікування. Призначення препарату у перші 24 години після інфаркту міокарда слід проводити за такою схемою: початкова доза становить 6 25 мг через 2 години призначити 12 5 мг і через 12 годин прийняти ще 25 мг каптоприлу. З наступного дня протягом 4 тижнів каптоприл   слід   приймати  у  дозі  100  мг  на  добу   розподіленій  на  2  прийоми.  Наприкінці 4-тижневого лікування слід зробити повторну оцінку стану пацієнта для прийняття рішення щодо лікування на етапі після перенесеного інфаркту міокарда.

Довготривале лікування. Якщо застосування каптоприлу не розпочато протягом перших                24 годин стадії гострого інфаркту міокарда рекомендується розпочинати лікування у період між третім та шістнадцятим днями після інфаркту з моменту коли забезпечено необхідні умови лікування (стабільна гемодинаміка та лікування будь-якої залишкової ішемії). Лікування слід розпочинати у лікарні під суворим контролем (зокрема артеріального тиску) до моменту досягнення дози 75 мг на добу. Початкова доза препарату повинна бути низькою (див. розділ «Особливості застосування») зокрема якщо у пацієнта нормальний або низький тиск на початку  терапії.  Лікування  слід  розпочинати  з  дози  6 25  мг   потім  перейти  на дозу 12 5 мг 3 рази на добу протягом 2-х днів потім – на дозу 25 мг 3 рази на добу при відсутності побічних гемодинамічних реакцій. Рекомендована доза для ефективного кардіозахисту протягом довготривалого   лікування   становить   75-150   мг   щоденно    яку   слід  розподілити  на  2  чи 3 прийоми. У разі симптоматичної гіпотензії як і при серцевій недостатності дозу діуретиків та/або інших судинорозширювальних препаратів можна зменшити для досягнення стабільної дози каптоприлу. У разі необхідності дозу каптоприлу можна регулювати залежно від клінічної реакції пацієнта. Каптоприл можна застосовувати у комбінації з іншими видами лікування інфаркту міокарда наприклад з тромболітичними препаратами бета-блокаторами та ацетилсаліциловою кислотою.

Діабетична нефропатія у пацієнтів хворих на цукровий діабет I типу. Каптоприл слід застосовувати у дозі 75-100 мг на добу за 2 прийоми при необхідності – комбінувати з іншими антигіпертензивними препаратами.

Порушення функції нирок. Оскільки каптоприл в основному виводиться нирками то при порушенні функції нирок слід або зменшити дозу препарату або збільшити інтервал між його застосуванням. Якщо потрібна супутня терапія діуретиками слід віддавати перевагу петльовим діуретикам (фуросемід) а не тіазидним.

Пацієнтам з порушенням функції нирок рекомендована нижчезазначена схема дозування каптоприлу для запобігання його кумуляції в організмі.

Кліренс креатиніну (мл/хв/1 73 м2)	Початкова добова доза (мг)	Максимальна добова доза (мг)
> 40	25-50	150
21-40	25	100
10-20	12 5	75
< 10	6 25	37 5

Діти. 

Ефективність та безпека застосування Каптоприлу дітям вивчені недостатньо. Застосування каптоприлу дітям слід розпочинати під ретельним медичним контролем. Початкова доза каптоприлу становить 0 3 мг/кг маси тіла. Для особливих груп пацієнтів (дітям із нирковою недостатністю та у ви падках незрілості сечовидільної системи) початкова доза повинна становити 0 15 мг/кг маси тіла. Зазвичай каптоприл призначають дітям 3 рази на добу але інтервал між введенням потрібно підбирати індивідуально залежно від реакції пацієнта на введення препарату.

Пацієнти літнього віку. Як і при лікуванні іншими антигіпертензивними препаратами необхідно розпочинати терапію каптоприлом з дози 6 25 мг 2 рази на добу оскільки у пацієнтів літнього віку можливе порушення як функції нирок так і функції інших органів і систем. Дозу слід титрувати залежно від реакції артеріального тиску на препарат при цьому призначати таку мінімальну дозу яка може адекватно контролювати тиск.

Діти.

Ефективність та безпека застосування каптоприлу дітям вивчені недостатньо.

Застосовувати каптоприл дітям потрібно лише у разі крайньої необхідності за призначенням та під пильним наглядом лікаря.

Передозування

Симптоми: виражена артеріальна гіпотензія з можливим розвитком шоку ступору брадикардією електролітним дисбалансом і нирковою недостатністю.

Лікування: наявність вираженої артеріальної гіпотензії вимагає відміни препарату. хворому слід надати горизонтального положення промити шлунок і провести терапію спрямовану на нормалізацію артеріального тиску. При тяжких симптомах передозування хворий підлягає терміновій госпіталізації для проведення інтенсивних заходів детоксикації у тому числі гемодіалізу та заходів спрямованих на збільшення об’єму циркулюючої крові нормалізацію функцій серцево-судинної дихальної та нервової систем відновлення функції нирок. Необхідно уникати проведення гемодіалізу через високопродуктивні мембрани з поліакрилонітритметалосульфату (АN69) гемофільтрації через можливість розвитку анафілактоїдних реакцій. Перитонеальний діаліз неефективний.

Побічні реакції Каптоприлу

З боку серцево-судинної системи: тахікардія тахіаритмія стенокардія артеріальна гіпотензія синдром Рейно припливи блідість обличчя зупинка серця кардіогенний шок ортостатична гіпотензія прискорене серцебиття.

З боку дихальної системи: сухий подразнюючий (непродуктивний) кашель і задишка. Сухий кашель як правило проходить через декілька тижнів після припинення лікування каптоприлом. Також може спостерігатися бронхоспазм риніт алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія.

З боку травного тракту: нудота блювання подразнення шлунка біль у животі діарея запор сухість у роті стоматит/поява афтозних виразок глосит пептична виразка панкреатит зниження апетиту. 

З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки; холестаз включаючи жовтяницю гепатит у тому числі некротизуючий гепатит; підвищення рівня ферментів печінки та білірубіну. Порушення функції печінки зазвичай проходить після припинення лікування каптоприлом.

З боку нервової системи: запаморочення головний біль відчуття втоми астенія порушення смакових відчуттів сонливість парестезії цереброваскулярні прояви атаксія включаючи інсульт і втрату свідомості.

З боку системи крові: нейтропенія у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями – агранулоцитоз лейкопенія панцитопенія (зокрема у пацієнтів з порушенням функції нирок) анемія (включаючи апластичну і гемолітичну) тромбоцитопенія лімфаденопатія еозинофілія.

З боку імунної системи: аутоімунні захворювання і/або позитивний тест на антинуклеарні антитіла.

Метаболічні порушення: анорексія ацидоз гіпоглікемія.

З боку психіки: порушення сну сплутаність свідомості депресія.

З боку органів зору: затуманення зору.

З боку шкіри: свербіж висипання алопеція кропив’янка синдром Стівенса-Джонсона поліморфна еритема фоточутливість еритродермія пемфігоїдні реакції та ексфоліативний дерматит ангіоневротичний набряк обличчя повік язика інтерстиціальний ангіоневротичний набряк.

З боку кістково-м’язової системи: міалгія артралгія.

З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок включаючи ниркову недостатність поліурію олігурію і часте сечовипускання нефротичний синдром.

З боку репродуктивної системи: імпотенція гінекомастія.

Загальні порушення: біль у грудях втомлюваність слабкість гарячка.

Лабораторні показники: протеїнурія гіперкаліємія гіпонатріємія (найчастіше спостерігається при дотриманні безсольової дієти з одночасним прийомом діуретиків) підвищений рівень сечовини креатиніну і білірубіну в сироватці крові а також зниження рівня гемоглобіну гематокриту і підвищення швидкості осідання еритроцитів лейкопенія тромбоцитопенія підвищений титр антинуклеарних антитіл. Каптоприл може спричинити хибнопозитивний результат аналізу сечі на ацетон.

Термін придатності

 2 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері; по 2 блістери у коробці.

Категорія відпуску з аптеки

За рецептом.