Інструкція до препарату Флуконазол-З капсули 0.15г N3 (3х1)

Флуконазол-З (Fluconazol-zdorovje) інструкція застосування

Склад

Діюча речовина: 1 капсула містить флуконазолу 150 мг.

Допоміжні речовини: лактоза моногідрат крохмаль картопляний; повідон кальцію стеарат оболонка капсули містить діамантовий синій (E 133) хінолін жовтий (E 104) жовтий захід сонця FCF (Е 110) титану діоксид (Е 171) желатин чорнила чорні (у разі нанесення торговельного знаку підприємства - 5 % розчину; в етанолі заліза оксид чорний (Е172) пропіленгліколь аміаку розчин концентрований).

Лікарська форма

Капсули тверді.

Основні фізико-хімічні властивості:

Тверді желатинові капсули з непрозорим корпусом та кришкою зеленого кольору. На капсулі допускається наносити товарний знак підприємства – Зt. Вміст капсул – порошок білого з жовтуватим відтінком кольору. Допускається наявність агломерату частинок порошку.

Фармакологічна група

Протигрибкові засоби для системного застосування. Похідні тріазолу. Код АТХ J02А С01.

Фармакологічні властивості

Механізм дії. Флуконазол протигрибковий засіб класу триазолів – потужний селективний інгібітор грибкових ферментів, необхідних для синтезу ергостеролу. Первинним механізмом його дії є пригнічення грибкового 14-альфа-ланостерол-деметилювання опосередкованого цитохромом Р450 (CYP), що є невід'ємним етапом біосинтезу грибкового ергостеролу. Акумуляція 14-альфа-метил-стеролів корелює з подальшою втратою ергостеролу мембраною грибкової клітини і може відповідати за протигрибкову активність флуконазолу. Флуконазол є більш селективним до грибкових ферментів цитохрому Р450 ніж до різних систем ферментів цитохрому Р450 ссавців.

Застосування флуконазолу в дозі 50 мг на добу протягом 28 днів не впливає на рівень тестостерону у плазмі у чоловіків та на рівень ендогенних стероїдів у жінок репродуктивного віку. Флуконазол у дозі 200-400 мг на добу не має клінічно значущого впливу на рівень ендогенних стероїдів або відповіді на стимуляцію АКТГ (АКТГ) у здорових добровольців чоловічої статі.

Дослідження взаємодії з антипірином продемонструвало, що застосування 50 мг флуконазолу одноразово або багаторазово не впливає на метаболізм антипірину.
Чутливість in vitro. Флуконазол in vitro демонструє протигрибкову активність щодо видів Candida, що найбільш часто зустрічаються (включаючи C. albicans C. parapsilosis C. tropicalis). C. glabrata демонструє широкий діапазон чутливості до флуконазолу, тоді як C. krusei є до нього резистентною.

Також флуконазол in vitro демонструє активність як проти Cryptococcus neoformans та Cryptococcus gattii так і проти ендемічних цвілевих грибів Blastomices dermatitidis Coccidioides immitis Histoplasma capsulatum та Paracoccidioides brasiliensis.

Механізм резистентності. Мікроорганізми роду Candida мають численні механізми резистентності до азольних протигрибкових засобів. Флуконазол демонструє високу МПК проти штамів грибів, що мають один або більше механізмів резистентності, що негативно впливає на ефективність in vivo та в клінічній практиці. Повідомлялося про випадки розвитку суперінфекції Candida spp. Іншим, ніж C. albicans, видами часто нечутливі до флуконазолу (наприклад, C. кrusei). Для лікування таких випадків слід застосовувати альтернативні протигрибкові засоби.

Фармакокінетика

Фармакокінетичні властивості флуконазолу подібні при внутрішньовенному та пероральному застосуванні.

Абсорбція. Флуконазол добре всмоктується при пероральному застосуванні, а рівень препарату в плазмі крові та системна біодоступність перевищують 90% рівня флуконазолу в плазмі крові, що досягається при введенні препарату. Одночасне вживання їжі не впливає на всмоктування препарату при його пероральному застосуванні. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 0 5-1 5 години після прийому препарату. Концентрація у плазмі крові пропорційна дозі. Рівноважна концентрація на рівні 90% досягається на другий день лікування при застосуванні першого дня навантажувальної дози вдвічі перевищує звичайну добову дозу.
Розподіл. Обсяг розподілу приблизно дорівнює загальному вмісту води в організмі. Зв'язування з білками плазми низьке (11-12%).
Флуконазол добре проникає у всі досліджувані рідини організму. Рівень флуконазолу в слині та мокротинні подібний до концентрації препарату в плазмі крові. У хворих на грибковий менінгіт рівень флуконазолу в спинномозковій рідині досягає 80% концентрації в плазмі крові.
Високі концентрації флуконазолу в шкірі, що перевищують сироваткові, досягаються в роговому шарі епідермісі дермі і поті. Флуконазол накопичується у роговому шарі.
Метаболізм. Флуконазол метаболізується незначною мірою. При введенні дози міченої радіоактивними ізотопами лише 11% флуконазолу виводиться із сечею у зміненому вигляді. Флуконазол є селективним інгібітором ізоферментів CYP2С9 та CYРЗА4, а також інгібітором ферменту 2С19.
Екскреція. Т ½ флуконазолу з плазми крові становить близько 30 годин. Більшість препарату виводиться нирками, причому 80% дози виявляється в сечі в незміненому вигляді. Кліренс флуконазолу пропорційний кліренсу креатиніну. Циркулюючих метаболітів не виявлено

Довге Т ½ препарату з плазми крові дає можливість разового застосування препарату при вагінальному кандидозі, а також застосування препарату 1 раз на тиждень при інших показаннях.
Ниркова недостатність. У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (швидкість клубочкової фільтрації <20 мл/хв) Т½ збільшується з 30 годин до 98 годин. Тому цій категорії пацієнтів необхідно зменшити дозу флуконазолу. Флуконазол видаляється шляхом гемодіалізу меншою мірою - шляхом інтраперитонеальної діалізу. Сеанс гемодіалізу тривалістю 3 години знижує рівень флуконазолу в плазмі крові на 50%.

Пацієнти похилого віку. Зміни фармакокінетики пацієнтів похилого віку залежать від параметрів функції нирок.

Показання

Гострий вагінальний кандидоз Кандидозний баланіт (коли місцева терапія недоцільна).

Протипоказання Флуконазолу

Підвищена чутливість до компонентів препарату/інших азольних сполук. Одночасне застосування флуконазолу та терфенадину пацієнтам, які застосовують флуконазол багаторазово в дозах 400 мг/добу та вище. Одночасне застосування флуконазолу та інших лікарських засобів, які подовжують інтервал QT та метаболізуються за допомогою ферменту CYРЗА4 (наприклад цизаприду астемізолу пімозиду хінідину та еритроміцину).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Протипоказано одночасне застосування флуконазолу та вказаних нижче лікарських засобів.

Цизаприд: повідомлялося про розвиток побічних реакцій з боку серця, у тому числі про пароксизмальну шлуночкову тахікардію типу «пірует» у пацієнтів, які одночасно застосовували флуконазол і цизаприд. Одночасне застосування 200 мг флуконазолу 1 раз на добу та 20 мг цизаприду 4 рази на добу призводило до значного підвищення рівня цизаприду у плазмі та подовження інтервалу QT. Одночасне застосування флуконазолу та цизаприду протипоказане.

Терфенадин: через випадки розвитку тяжких серцевих аритмій викликаних подовженням інтервалу QTc у пацієнтів, які застосовують азольні протигрибкові лікарські засоби одночасно з терфенадином, були проведені дослідження взаємодії цих препаратів. При застосуванні флуконазолу в дозі 200 мг на добу виявлено не подовження інтервалу QTc. Застосування флуконазолу у дозах 400 мг на добу або вище значно підвищує рівень терфенадину у плазмі при одночасному застосуванні цих препаратів. Спільне застосування флуконазолу у дозах 400 мг або вище з терфенадином протипоказане. При застосуванні флуконазолу в дозах нижче 400 мг на добу, одночасно з терфенадином слід проводити ретельний моніторинг стану пацієнта.

Астемізол: спільне застосування флуконазолу та астемізолу може зменшити кліренс астемізолу. Викликане цим підвищення концентрації астемізолу в плазмі може призвести до подовження інтервалу QT і в поодиноких випадках - до пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует». Одночасне застосування флуконазолу та астемізолу протипоказане.
Пімозід і хінідин: спільне застосування флуконазолу та пімозиду або хінідину може призводити до пригнічення метаболізму пімозиду або хінідину. Підвищення концентрації пімозиду або хінідину в плазмі може викликати подовження інтервалу QT і в поодиноких випадках призводити до розвитку пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует». Одночасне застосування флуконазолу та пімозиду або хінідину протипоказане.

Еритроміцин: одночасне застосування еритроміцину та флуконазолу підвищує ризик розвитку кардіотоксичності (подовження інтервалу QT пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу «пірует») як наслідок можлива раптова серцева смерть. Застосування комбінації цих лікарських засобів протипоказане.
Не рекомендується одночасне застосування флуконазолу та вказаних нижче лікарських засобів.

Галофантрин: флуконазол може спричинити підвищення концентрації галофантрину в плазмі за рахунок пригнічення CYP3A4. Одночасне застосування цих лікарських засобів підвищує ризик розвитку кардіотоксичності (подовження інтервалу QT пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует») як наслідок можлива раптова серцева смерть. Слід уникати застосування комбінації цих лікарських засобів.
Спільне застосування флуконазолу та нижчезазначених лікарських засобів потребує обережності та корекції дози.

Вплив інших лікарських засобів на флуконазол. Клінічно значущого впливу на абсорбцію флуконазолу при його пероральному застосуванні немає одночасний прийом їжі циметидин антациди і навіть променева терапія всієї ділянки тіла (при пересадці кісткового мозку).

Рифампіцин: одночасне застосування флуконазолу та рифампіцину призводило до зниження AUC на 25% і скорочує Т½ флуконазолу на 20%. Тому для пацієнтів, які приймають рифампіцин, слід розглянути доцільність підвищення дози флуконазолу.
Вплив флуконазолу інші лікарські засоби. Флуконазол є потужним інгібітором CYP2C9 та помірним інгібітором CYP3A4. Також флуконазол є інгібітором ферменту 2С19. Крім зафіксованих та описаних взаємодій, які наведені нижче, існує ризик підвищення в плазмі крові концентрацій інших сполук, які метаболізуються CYP2C9 та CYP3A4 при одночасному застосуванні їх з флуконазолом. Тому застосовувати такі комбінації препаратів слід з обережністю; при цьому слід ретельно спостерігати за станом пацієнтів. У зв'язку з тривалим Т ½ флуконазолу його пригнічує на ферменти зберігається протягом 4-5 діб.

Альфентаніл: одночасне застосування флуконазолу в дозі 400 мг та альфентанілу в дозі 20 мкг/кг супроводжується двократним збільшенням показника AUC 10 (можливо шляхом інгібування CYP3A4). Це викликає необхідність корекції дози альфентанілу.

Амітриптилін нортриптилін: флуконазол посилює дію амітриптиліну та нортриптиліну. Рекомендується вимірювати концентрації 5-нортриптилином та/або S-амітриптиліну на початку комбінованої терапії та через 1 тиждень після її початку. У разі потреби слід відкоригувати дозу амітриптиліну або нортриптиліну.
Амфотерицин В: одночасне застосування флуконазолу та амфотерицину В інфікованим мишам з нормальним імунітетом та інфікованим мишам зі зниженим імунітетом дало такі результати: з адитивним протигрибковим ефектом при системній інфекції C. albicans відсутність взаємодії при внутрішньочерепній інфекції C. albicans; fumigatus. Клінічне значення цих результатів невідоме.

Антикоагулянти як і при застосуванні інших азольних протигрибкових засобів при одночасному застосуванні флуконазолу та варфарину повідомлялося про випадки розвитку кровотеч (гематома носова кровотеча, шлунково-кишкова кровотеча, гематурія та мелений) на фоні подовження протромбінового часу. При одночасному застосуванні флуконазолу та варфарину спостерігалося дворазове підвищення протромбінового часу ймовірно внаслідок пригнічення метаболізму варфарину через CYP2С9. Слід ретельно контролювати протромбіновий час у пацієнтів, які одночасно приймають кумаринові антикоагулянти. Може знадобитися корекція дози варфарину.

Бензодіазепіни короткої дії наприклад мідазолам триазолам: призначення флуконазолу після перорального застосування мідазоламу призводило до значного підвищення концентрації мідазоламу та посилення психомоторних ефектів. Одночасне застосування флуконазолу в дозі 200 мг та мідазоламу в дозі 7 5 мг перорально призводило до підвищення AUC і Т ½ у 3 7 та 2 2 рази відповідно. Застосування флуконазолу в дозі 200 мг/добу та 0–25 мг триазоламу перорально призводило до підвищення AUC і Т ½ у 4 4 та 2 3 рази відповідно. При одночасному застосуванні флуконазолу та триазоламу спостерігалося потенціювання та пролонгація ефектів триазоламу.

Якщо пацієнту, який проходить курс лікування флуконазолом, слід одночасно призначити терапію бензодіазепінами дозу останніх слід зменшити та встановити належний нагляд за станом пацієнта.

Карбамазепін флуконазол пригнічує метаболізм карбамазепіну та спричинює підвищення рівня карбамазепіну в сироватці крові на 30%. Існує ризик розвитку проявів токсичності з боку карбамазепіну. Може знадобитися коригування дози карбамазепіну в залежності від рівня його концентрації та дії препарату.

Циклоспорин: флуконазол значно підвищує концентрацію та AUC циклоспорину. При одночасному застосуванні флуконазолу в дозі 200 мг/добу та циклоспорину в дозі 27 мг/кг/добу спостерігалося збільшення AUC циклоспорину в 18 рази. Ці препарати можна застосовувати одночасно за умови зменшення дози циклоспорину залежно від його концентрації.

Еверолімус: флуконазол може підвищувати концентрацію еверолімусу в сироватці шляхом інгібування CYРЗА4.

Сиролімус: флуконазол підвищує концентрацію сиролімусу в плазмі крові ймовірно шляхом пригнічення метаболізму сиролімусу ферментом CYP3A4 та P-глікопротеїн. Ці препарати можна застосовувати одночасно за умови коригування дози сиролімусу в залежності від рівня концентрації та ефектів від прийому препарату.
Такролімус: флуконазол може підвищувати концентрацію такролімусу в сироватці крові до 5 разів при його пероральному застосуванні через пригнічення метаболізму такролімусу ферментом CYP3A4 у кишечнику. При внутрішньовенному застосуванні такролімусу не було значних змін фармакокінетики. Підвищені рівні такролімусу асоціюються з нефротоксичністю. Дозу такролімусу для перорального застосування слід знижувати залежно від концентрації такролімусу.

Лозартан: флуконазол пригнічує перетворення лозартану на його активний метаболіт (E-31 74). Рекомендується здійснювати постійний моніторинг артеріального тиску пацієнтів.

Метадон: флуконазол може підвищувати концентрацію метадону у сироватці крові. При одночасному застосуванні метадону та флуконазолу може знадобитися коригування дози метадону.

Нестероїдні протизапальні препарати: при одночасному застосуванні з флуконазолом Cmax та AUC флурбіпрофену підвищувалися на 23% та 81% відповідно порівняно з відповідними показниками при застосуванні лише флурбіпрофену. Аналогічно при одночасному застосуванні флуконазолу з рацемічним ібупрофеном (400 мг) Cmax та AUC фармакологічно активного ізомеру S-(+)-ібупрофену підвищувалися на 15% та 82% відповідно у порівнянні з відповідними показниками при застосуванні лише рацемічного ібупрофену.
Флуконазол потенційно здатний підвищувати системну експозицію інших нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), які метаболізуються CYP2C9 (наприклад, напроксену лорноксикаму мелоксикаму диклофенаку). Рекомендується періодично здійснювати моніторинг побічних реакцій та токсичних проявів, пов'язаних з НПЗП. Може знадобитися коригування дози НПЗП

Фенітоїн: флуконазол пригнічує метаболізм фенітоїну у печінці. Одночасне багаторазове застосування 200 мг флуконазолу та 250 мг фенітоїну внутрішньовенно призводить до підвищення AUC 24фенітоїну на 75% та З min на 128%. При одночасному застосуванні цих лікарських засобів слід проводити моніторинг концентрації фенітоїну у сироватці крові, щоб уникнути розвитку токсичної дії фенітоїну.

Преднізон: повідомлялося про випадок коли у пацієнта після трансплантації печінки на фоні застосування преднізону розвинулася гостра недостатність кори надниркових залоз, що виникла після припинення тримісячного курсу терапії флуконазолом. Скасування флуконазолу ймовірно викликало посилення активності CYP3A4, що призвело до прискорення метаболізму преднізону. Слід ретельно стежити за пацієнтами, які протягом тривалого часу одночасно застосовують флуконазол та преднізон з метою запобігання розвитку недостатності кори надниркових залоз після відміни флуконазолу.

Рифабутин: флуконазол підвищує концентрацію рифабутину в сироватці, що призводить до збільшення AUС рифабутину до 80%. При одночасному застосуванні флуконазолу та рифабутину повідомлялося про випадки увеїту. При застосуванні такої комбінації лікарських засобів слід враховувати симптоми токсичної дії рифабутину.

Саквінавір: флуконазол підвищує AUC та C max саквінавіру приблизно на 50% та 55% відповідно через пригнічення метаболізму саквінавіру в печінці ферментом CYP3A4 та через інгібування P-глікопротеїну. Взаємодії між флуконазолом та саквінавіром/ритонавіром не досліджували, тому вони можуть бути більш вираженими. Може знадобитися коригування дози саквінавіру.

Похідні сульфонілсечовини: одночасне застосування флуконазолу з оральними похідними сульфонілсечовини (хлорпропамід глібенкламід гліпізид і толбутамід) призводило до пролонгації їх Т ½. Рекомендується проводити регулярний контроль цукру в крові та відповідним чином знижувати дозу похідних сульфонілсечовини при одночасному застосуванні з флуконазолом.

Теофілін: застосування флуконазолу по 200 мг протягом 14 днів призвело до зниження середнього кліренсу теофіліну в плазмі на 18%. Пацієнти, які застосовують теофілін у високих дозах або мають підвищений ризик розвитку токсичних проявів теофіліну з інших причин, слід встановити нагляд з виявлення ознак токсичної дії теофіліну. Терапію слід змінити з появою ознак токсичності.

Алкалоїди барвінку: флуконазол, ймовірно, через інгібування CYP3A4 може викликати підвищення концентрації алкалоїдів барвінку в плазмі крові (наприклад вінкрістину та вінбластину), що призводить до розвитку нейротоксичних ефектів.
Вітамін А: повідомлялося, що у пацієнта, який одночасно застосовував трансретиноеву кислоту (кислотна форма вітаміну А), і флуконазол спостерігалися побічні реакції з боку центральної нервової системи (ЦНС) у формі псевдотумор головного мозку зник після відміни флуконазолу. Ці лікарські засоби можна застосовувати одночасно, але слід пам'ятати про ризик виникнення побічних реакцій з боку ЦНС.

Вориконазол (інгібітор CYP2С9 і CYРЗА4): одночасне застосування вориконазолу всередину (по 400 мг кожні 12:00 протягом 1 дня потім по 200 мг кожні 12:00 протягом 2 5 дня) і флуконазолу всередину (400 мг мг кожні 24 години протягом 4 днів) призвело до підвищення з max і AUC вориконазолу в середньому до 57% (90% ДІ: 20% 107%) і 79% (90% ДІ: 40% 128%) відповідно. Невідомо зниження дози та/або частоти застосування вориконазолу чи флуконазолу усуває такий ефект. При застосуванні вориконазолу після флуконазолу слід проводити спостереження щодо розвитку побічних ефектів, асоційованих з вориконазолом.

Зідовудін: флуконазол підвищує Сmax і AUC зидовудину на 84% і 74% відповідно, що обумовлено зниженням кліренсу зидовудину приблизно на 45% при його пероральному застосуванні. Т ½зидовудину був також продовжений приблизно на 128% після застосування комбінації флуконазолу та зидовудину. Пацієнти, які застосовують таку комбінацію лікарських засобів, слід спостерігати з розвитку побічних реакцій, пов'язаних із застосуванням зидовудину. Можна розглянути доцільність зниження дози зидовудину.

Азитроміцин: при одночасному прийомі одноразового застосування азитроміцину та флуконазолу в дозах 1200 мг та 800 мг відповідно жодних значущих фармакокінетичних взаємодій виявлено не було.

Пероральні контрацептиви: при застосуванні флуконазолу в дозі 50 мг впливу на рівень гормонів не було, тоді як при застосуванні флуконазолу в дозі 200 мг на добу спостерігалося збільшення АUS етинілестрадіолу на 40% та левоноргестрелу – на 24%. Це свідчить про те, що багаторазове застосування флуконазолу у зазначених дозах навряд чи може впливати на ефективність комбінованого перорального контрацептиву.

Особливості застосування препарату

Дерматофітія. Відомо, що при застосуванні флуконазолу для лікування дерматофітії у дітей останній не перевищує гризеофульвін за ефективністю та загальний показник ефективності становить менше 20%. Тому флуконазол не слід застосовувати для лікування дерматофітії.

Криптококоз. Доказів ефективності флуконазолу для лікування криптококкозу інших локалізацій (наприклад легеневого криптококкозу та криптококкозу шкіри) недостатньо тому рекомендацій щодо дозового режиму для лікування таких захворювань немає.

Глибокі ендемічні мікози. Доказів ефективності флуконазолу для лікування інших форм ендемічних мікозів таких як паракокцидіоїдомікоз гістоплазмоз та шкірно-лімфатичний споротрихоз недостатньо тому рекомендацій щодо дозового режиму для лікування таких захворювань немає.

Ниркова система. Пацієнтам з порушенням функції нирок препарат слід застосовувати з обережністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Гепатобіліарна система. Пацієнтам із порушенням функції печінки препарат слід застосовувати з обережністю. Застосування флуконазолу асоціювалося з виникненням рідкісних випадків розвитку тяжкої гепатотоксичності, включаючи летальні випадки, головним чином у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями. У випадках коли розвиток гепатотоксичності асоціювався із застосуванням флуконазолу, не відзначено її явної залежності від загальної добової дози тривалості терапії статі або віку пацієнта. Зазвичай гепатотоксичність викликана флуконазолом оборотна, а її прояви зникають після припинення терапії.
Пацієнти, у яких при застосуванні флуконазолу спостерігаються відхилення результатів функціональних проб печінки, слід встановити ретельне спостереження щодо розвитку більш тяжкого ураження печінки.

Пацієнтів слід поінформувати про симптоми, які можуть свідчити про серйозний вплив на печінку (виражена астенія, анорексія, постійна нудота, блювота і жовтяниця). У такому разі застосування флуконазолу слід негайно припинити та проконсультуватися з лікарем.

Серцево-судинна система. Деякі азоли в тому числі флуконазол асоціюються з подовженням інтервалу QT на ЕКГ. Повідомлялося про дуже рідкісні випадки подовження інтервалу QT та пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» при застосуванні флуконазолу. Такі повідомлення стосувалися пацієнтів з тяжкими захворюваннями при поєднанні багатьох факторів ризику, таких як структурні захворювання серця, порушення електролітного обміну та одночасне застосування інших лікарських засобів, що впливають на інтервал Q-.

Флуконазол слід обережно застосовувати пацієнтам з ризиком розвитку аритмій. Одночасне застосування з лікарськими засобами пролонгують інтервал QTс та метаболізуються за допомогою ферменту CYРЗА4 протипоказано.
Галофантрін. Галофантрин є субстратом ферменту CYРЗА4 та пролонгує інтервал QTс при застосуванні у рекомендованих терапевтичних дозах. Одночасне застосування галофантрину та флуконазолу не рекомендується.

Алергічні реакції. При застосуванні флуконазолу рідко повідомлялося про розвиток таких шкірних ексфоліативних реакцій синдром Стівенса-Джонсона синдром Лайелла. Пацієнти хворі на СНІД більш схильні до розвитку тяжких шкірних реакцій при застосуванні багатьох лікарських засобів. Якщо у пацієнта з поверхневою грибковою інфекцією з'являються висипання, що можна пов'язати із застосуванням флуконазолу, подальше застосування препарату слід припинити. Якщо у пацієнта з інвазивною/системною грибковою інфекцією з'являються висипання на шкірі за його станом потрібно ретельно спостерігати, а у разі розвитку бульозних висипів або поліморфної еритеми застосування флуконазолу слід припинити.
Гіперчутливість. У поодиноких випадках повідомлялося про розвиток анафілактичних реакцій.
Cyp. Флуконазол є потужним інгібітором ферменту CYP2C9 та помірним інгібітором ферменту CYРЗА4. Також флуконазол є інгібітором ферменту CYP2C19. Слід спостерігати за станом пацієнтів, які одночасно приймають флуконазол і препарати з вузьким терапевтичним вікном, що метаболізуються за участю CYP2C9 CYP2C19 і CYP3A4.
Терфенадін. Слід ретельно спостерігати за станом пацієнта при одночасному застосуванні терфенадину та флуконазолу у дозі менше 400 мг на добу.
Препарат містить лактозу, тому його не слід застосовувати пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози недостатністю лактази синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.
Застосування у період вагітності або годування груддю
Дані отримані при разовому або повторному застосуванні флуконазолу у звичайних дозах (<200 мг/добу) кільком сотням вагітних жінок протягом першого триместру вагітності не продемонстрували небажаних ефектів на плід. Повідомлялося про численні вроджені патології у новонароджених (включаючи брадифренію дисплазію вушної раковини надмірне збільшення переднього джерельця викривлення стегна плечоліктьовий синостоз) матері яких приймали високі дози флуконазолу (400-800 мг/добу) протягом принаймні трьох. Зв'язок між застосуванням флуконазолу та цими випадками не визначений.
Дослідження на тваринах репродуктивної токсичності.
Не слід застосовувати звичайні дози флуконазолу та короткострокові курси лікування флуконазолом у період вагітності за винятком крайньої необхідності.
Не слід застосовувати високі дози флуконазолу та/або тривалі курси лікування флуконазолом у період вагітності за винятком лікування інфекцій, що загрожують життю.
Флуконазол проникає у грудне молоко і досягає нижчої концентрації ніж у плазмі крові. Годування груддю можна продовжувати після разового застосування звичайної дози флуконазолу, що становить 200 мг або менше.
Годувати груддю не рекомендується при багаторазовому застосуванні флуконазолу або при високих дозах флуконазолу.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами
Дослідження впливу флуконазолу на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами не проводили.
Пацієнтів слід проінформувати про можливість розвитку запаморочення або судом при застосуванні препарату. У разі розвитку таких симптомів не рекомендується керувати автотранспортом або працювати з механізмами.

Спосіб застосування та дози Флуконазол

Капсули слід ковтати повністю. Прийом препарату не залежить від їди.
Дорослі. Препарат застосовувати внутрішньо у дозі 150 мг одноразово.
Пацієнти похилого віку. У разі відсутності ознак порушення функції нирок для лікування цієї категорії пацієнтів застосовувати звичайну дозу для дорослих.
Порушення функції нирок. Флуконазол виводиться в основному із сечею у незміненому вигляді. При разовому застосуванні препарату не потрібно коригувати дозу цієї категорії пацієнтів.

Порушення функції печінки. Флуконазол слід застосовувати з обережністю пацієнтам з порушеннями функції печінки, оскільки інформації щодо застосування флуконазолу цієї категорії пацієнтів недостатньо.

Діти. Ефективність та безпека застосування препарату генітальних кандидозів у дітей не встановлені незважаючи на вичерпні дані щодо застосування флуконазолу дітям. Якщо існує необхідність застосування препарату дітям (віком від 12 до 17 років) слід застосовувати звичайні дози для дорослих.

Передозування

Симптоми: галюцинації та параноїдальна поведінка.
Лікування: симптоматичне (у тому числі промивання шлунка та підтримуюча терапія). Флуконазол виводиться в основному із сечею, тому форсований діурез може прискорити виведення препарату. Сеанс гемодіалізу тривалістю 3 години знижує рівень флуконазолу в плазмі крові на 50%.

Побічні реакції Флуконазолу

З боку крові та лімфатичної системи: анемія агранулоцитоз лейкопенія нейтропенія тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: Анафілаксія.

Метаболічні та аліментарні порушення: зниження апетиту; гіпертригліцеридемія; гіперхолестеринемія; гіпокаліємія.

Психічні порушення: безсоння, сонливість.

З боку нервової системи: головний біль судоми; запаморочення парестезії; порушення смаку; тремор.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату: вертиго.

Порушення з боку серця: пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу «пірует» подовження інтервалу QT.

З боку шлунково-кишкового тракту: біль у животі; діарея; нудота; блювання; запор; диспепсія; метеоризм;

Гепатобіліарної системи: підвищення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ); аспартатамінотрансферази (АСТ); лужної фосфатази; холестаз жовтяниця;підвищення рівня білірубіну; печінкова недостатність; гепатоцелюлярний некроз;

З боку шкіри та підшкірної тканини: висипання свербіж медикаментозний дерматит кропив'янка підвищене потовиділення синдром Лайєлла синдром Стівенса-Джонсона гострий генералізований екзантематозний пустульоз ексфоліативний дерматит ангіоневротичний набряк обличчя алопеція.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: міалгія.

Загальні розлади: підвищена стомлюваність; нездужання астенія; лихоманка.

Діти

Частота та характер побічних реакцій та відхилень від норми результатів лабораторних аналізів порівняно з такими у дорослих.

Термін придатності

5 років.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці за температури не вище 25°С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

Капсула №1 у блістері в коробці.

Категорія відпуску

Без рецепта.