Інструкція до препарату Ципринол 10 мг/мл ампули №5

Ципринол (Ciprinol) інструкція по застосуванню

Склад

діюча речовина: ципрофлоксацин;

• 1 мл концентрату для розчину для інфузій містить 10 мг ципрофлоксацину;

допоміжні речовини: кислота молочна, динатрію едетат, кислота хлористоводнева концентрована, вода для ін'єкцій.

Лікарська форма

Концентрат для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин жовтувато-зеленого кольору, практично без механічних частинок.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного використання. Фторхінолони. Код ATX J01M A02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Бактерицидна дія ципрофлоксацину як фторхінолонового антибактеріального засобу обумовлена здатністю інгібувати топоізомерази II типу (ДНК-гіразу та топоізомеразу). IV), які необхідні у багатьох процесах життєвого циклу ДНК, таких як реплікація, транскрипція, репарація та рекомбінація.

Фармакокінетичні/фармакодинамічні взаємозв'язки

Ефективність головним чином залежить від співвідношення між максимальною концентрацією у сироватці крові (C max ) та мінімальною інгібіторною концентрацією (МІК) ципрофлоксацину для бактеріального патогену та значення площі під кривою (AUC) та МІК.

Механізм резистентності

Резистентність до ципрофлоксацину in vitro зазвичай пов'язана з мутаціями сайту-мішені, що виникають у топоізомеразі IV та ДНК-гіразі шляхом багатоступінчастих мутацій. Ступінь перехресної резистентності між ципрофлоксацином та іншими фторхінолонами, як наслідок, буває різним. Поодинокі мутації, як правило, не призводять до клінічної резистентності, проте множинні мутації зазвичай призводять до клінічної резистентності до кількох чи всіх представників класу фторхінолонів.

Такі механізми резистентності, як непроникність та/або еффлюксний насос, можуть впливати на чутливість до фторхінолонів, що залежить від фізіохімічних властивостей різних представників зазначеного класу та спорідненості транспортних систем для кожної діючої речовини. Усі механізми резистентності in vitro спостерігаються у клінічних ізолятах. Механізми резистентності, що інактивують інші антибактеріальні засоби, такі як бар'єр проникності (притаманно Pseudomonas aeruginosa) та ефлюксні механізми можуть впливати на чутливість до ципрофлоксацину.

Повідомлялося про розвиток плазмідопосередкованої резистентності, що кодується геном qnr.

Спектр антибактеріальної активності

Контрольні точки відокремлюють чутливі штами від штамів із середньою чутливістю, а останні – від резистентних штамів.

Дані EUCAST

1 Staphylococcus spp. – контрольні точки для ципрофлоксацину належать до терапії із застосуванням високих доз.

2. Не пов'язані з видами контрольні точки були визначені головним чином на основі даних співвідношення фармакокінетичних та фармакодинамічних даних та не залежать від МІК для окремих видів. Вони використовуються лише для видів, які не мають власних контрольних точок, а не для тих видів, де проведення тесту на чутливість не рекомендується.

Поширеність отриманої резистентності виділених видів може змінюватись в залежності від місцевості та часу, тому необхідна місцева інформація про резистентність, особливо при лікуванні важких інфекцій.

У разі потреби слід звернутися за консультацією до фахівців, коли місцева поширеність резистентності набула такого рівня, що користь від застосування засобу, принаймні щодо деяких видів інфекцій, є сумнівною.

До ципрофлоксацину чутливі такі пологи та види бактерій (для виду Streptococcus див. розділ «Особливості застосування»).

Дані доклінічних досліджень токсичності одноразової дози, токсичності повторюваних доз, канцерогенного потенціалу або репродуктивної токсичності не свідчать про особливу небезпеку для людей.

Фармакокінетика

Абсорбція

При внутрішньовенній інфузії ципрофлоксацину середня максимальна концентрація досягається наприкінці інфузії. При внутрішньовенному застосуванні фармакокінетика ципрофлоксацину носить лінійний характер в інтервалі доз до 400 мг.

При порівнянні параметрів фармакокінетики при внутрішньовенному застосуванні 2 рази та 3 рази на добу не було виявлено акумуляції ципрофлоксацину або його метаболітів.
Внутрішньовенна інфузія 400 мг ципрофлоксацину, що здійснюється протягом 60 хвилин кожні 12 годин, характеризувалася загальною площею під кривою концентрація/година (AUC), еквівалентною після пероральної дози ципрофлоксацину 500 мг кожні 12 годин.

Розподіл

Відсоток зв'язування ципрофлоксацину з білками крові незначний (20-30%). Ципрофлоксацин знаходиться у плазмі крові переважно у неіонізованій формі та має значний обсяг розподілу у стані стійкої рівноваги, який становить 2-3 л/кг маси тіла; досягає високих концентрацій у різних тканинах, наприклад, у легенях (епітеліальна рідина, альвеолярні макрофаги, зразки біопсії), синусах, запалених ушкоджених тканинах і в тканинах сечостатевих органів (сеча, простата, ендометрій), де загальна концентрація перевищує таку в плазмі крові.

Метаболізм

Були зафіксовані низькі концентрації чотирьох метаболітів: дезетиленципрофлоксацину (M1), сульфоципрофлоксацину (М2), оксоціпрофлоксацину (М3) та формалципрофлоксацину (M4). Метаболіти демонструють антимікробну активність in vitro, але меншою мірою, ніж вихідна сполука.

Відомо, що ципрофлоксацин є помірним інгібітором ізоферментів CYP 450 1A2.

Висновок

Ципрофлоксацин виводиться в основному в незміненому вигляді нирками і менше через кишечник. Період напіввиведення з плазми у осіб з нормальною нирковою функцією – близько 4–7 годин.

Нирковий кліренс становить 180–300 мл/кг/год, а загальний кліренс – 480–600 мл/кг/год.

Ципрофлоксацин підлягає клубочковій фільтрації та канальцевій секреції. При серйозному порушенні функції нирок період напіввиведення ципрофлоксацину становить до 12 годин.

Ненирковий кліренс ципрофлоксацину пояснюється насамперед трансінтестинальною секрецією та метаболізмом. 1% дози виділяється через жовчні шляхи. Ципрофлоксацин у високих концентраціях знаходиться у жовчі.

Діти

Фармакокінетичні дані щодо дітей обмежені.

У ході досліджень за участю дітей віком від 1 року не спостерігалося вікової залежності C max та показника AUC. Після багаторазового застосування препарату (10 мг/кг 3 рази на добу) значного підвищення Cmax та AUC не спостерігалось.
У 10 дітей з тяжким сепсисом у віці до 1 року показник Cmax становив 6,1 мг/л (діапазон 4,6–8,3 мг/л) після 1-годинної внутрішньовенної інфузії у дозі 10 мг/кг.

Цей показник становив 7,2 мг/л (діапазон 4,7–11,8 мг/л) у дітей віком від 1 до 5 років.

Значення AUC становили 17,4 мг * год / л (діапазон 11,8-32,0 мг * год / л) і 16,5 мг * год / л (діапазон 11-23,8 мг * год / л) у відповідних вікових груп. Ці значення перебувають у межах норми, зафіксованої у дорослих при терапевтичній дозі. Згідно з фармакокінетичним аналізом педіатричних хворих з різними інфекціями, прогнозований середній період напіввиведення у дітей становить приблизно 4-5 годин, а біодоступність суспензії для перорального застосування – в діапазоні від 50 до 80%.

Клінічні властивості

Показання

Ципринол показаний для лікування нижчеперелічених інфекцій (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»). Перед початком терапії слід звернути особливу увагу на всю доступну інформацію щодо резистентності до ципрофлоксацину.

Слід врахувати офіційні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних препаратів.

Дорослі

Інфекції нижніх дихальних шляхів, спричинені грамнегативними бактеріями:

• загострення хронічного обструктивного захворювання легень (при загостренні хронічного обструктивного захворювання легень ципрофлоксацин слід застосовувати лише тоді, коли вважається недоцільним використання інших антибактеріальних засобів, які зазвичай рекомендуються для лікування цих інфекцій);
• бронхолегеневі інфекції при кістозному фіброзі або при бронхоектазах;
• невиховна пневмонія.

Хронічний гнійний отит середнього вуха.

Тяжкий перебіг отиту зовнішнього вуха.

Загострення хронічного синуситу, якщо він викликаний грамнегативними бактеріями.

Інфекції сечового тракту:

• неускладнений гострий цистит.

При неускладненому гострому циститі ціпрофлоксацин слід застосовувати тільки тоді, коли вважається недоцільним використовувати інші антибактеріальні засоби, які зазвичай рекомендуються для лікування цих інфекцій;

• гострий пієлонефрит;
• ускладнені інфекції сечового тракту;
• бактеріальний простатит

Інфекційні ураження статевої системи:

• гонококовий уретрит та цервіцит, викликаний чутливими штамами Neisseria gonorrhoeae;
• орхоепідідіміт, зокрема викликаний Neisseria gonorrhoeae;
• запальні захворювання органів малого тазу, зокрема, спричинені Neisseria gonorrhoeae.

Інфекції шлунково-кишкового тракту (наприклад, діарея мандрівників).

Інтраабдомінальні інфекції.

Інфекції шкіри та м'яких тканин, спричинені грамнегативними бактеріями.

Інфекції кісток та суглобів.

Легенева форма сибірки (профілактика після контакту та радикальне лікування).

Ципрофлоксацин можна застосовувати при введенні пацієнтів з нейтропенією, якщо є підозра, що підвищення температури тіла спричинене бактеріальною інфекцією.

Діти та підлітки

• Бронхолегеневі інфекції при кістозному фіброзі, викликані синьогнійною паличкою (Pseudomonas aeruginosa)
• Ускладнено інфекції сечового тракту та гострий пієлонефрит.
• Легенева форма сибірки (профілактика після контакту та радикальне лікування).

Ципрофлоксацин можна також використовувати для лікування важких інфекцій у дітей та підлітків, коли лікар вважає це за необхідне.

Лікування повинен починати тільки лікар, який має досвід лікування кістозного фіброзу та/або тяжких інфекцій у дітей та підлітків (див. розділи «Фармакодинаміка» та «Особливості застосування»).

Протипоказання до Ципринолу

Підвищена чутливість до ципрофлоксацину або іншого компонента лікарського засобу, а також до інших фторхінолонів.

Одночасне застосування ципрофлоксацину та тизанідину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та іншими видами взаємодій

Вплив інших засобів на ципрофлоксацин

Препарати, що подовжують інтервал QT

Ципрофлоксацин, як і інші фторхінолони, слід призначати з обережністю пацієнтам, які отримують препарати, що подовжують інтервал QT (наприклад, антиаритмічні засоби IA та III класу, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотики) (див. розділ «Особливості застосування»).

Формування хелатного комплексу

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину (перорально) та лікарських засобів, що містять багатовалентні катіони, мінеральних добавок (наприклад кальцію, магнію, алюмінію, заліза), фосфатзв'язуючих полімерів (наприклад севеламеру), сукральфатів або антацидів, а також препаратів з великою буферною), що містять магній, алюміній або кальцій, абсорбція ципрофлоксацину знижується. У зв'язку з цим ципрофлоксацин слід приймати або за 1-2 години до, або принаймні через 4 години після прийому цих препаратів.

Дане обмеження не стосується антацидів, що відносяться до класу блокаторів H 2 -рецепторів.

Харчові, у т.ч. молочні продукти

Кальцій у складі харчових продуктів незначно впливає на абсорбцію. Однак слід уникати одночасного прийому ципрофлоксацину та молочних або збагачених мінералами продуктів (таких як молоко, йогурт, апельсиновий сік із підвищеним вмістом кальцію), оскільки абсорбція ципрофлоксацину може знижуватися.

Пробенецид

Пробенецид впливає на ниркову секрецію ципрофлоксацину. Одночасне застосування лікарських засобів, що містять пробенецид та ципрофлоксацин, призводить до підвищення концентрації ципрофлоксацину у сироватці крові.

Метоклопромід

Метоклопрамід прискорює всмоктування ципрофлоксацину, внаслідок чого досягнення максимальної концентрації у плазмі відбувається швидше. Не відмічено впливу на біодоступність ципрофлоксацину.

Омепразол

Одночасне застосування ципрофлоксацину та лікарських засобів, що містять омепразол, призводить до незначного зниження Cmax та AUC ципрофлоксацину.

Вплив ципрофлоксацину на інші лікарські засоби

Тизанідін

Тизанідин не можна призначати одночасно з ципрофлоксацином (див. розділ "Протипоказання"). При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та тизанідину виявлено збільшення концентрації тизанідину в плазмі крові (збільшення max у 7 разів, діапазон – 4–21 раз; збільшення показника AUC – у 10 разів, діапазон – 6–24 рази). Підвищена концентрація тизанідину у сироватці крові пов'язана з посиленим гіпотензивним та седативним ефектом.

Метотрексат

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину можливе уповільнення тубулярного транспортування (нирковий метаболізм) метотрексату, що може призвести до підвищення концентрації метотрексату в плазмі крові та збільшення ймовірності побічних токсичних реакцій, спричинених метотрексатом. Одночасне застосування не рекомендується (див. розділ «Особливості застосування»).

Теофілін

Одночасне застосування ципрофлоксацину та лікарських засобів, що містять теофілін, може призвести до небажаного підвищення концентрації теофіліну у сироватці крові, що, у свою чергу, може призвести до розвитку побічних реакцій. У поодиноких випадках такі побічні реакції можуть мати летальний наслідок. Якщо одночасне застосування цих препаратів уникнути не можна, слід контролювати концентрацію теофіліну в сироватці крові та адекватно знижувати його дозу (див. розділ «Особливості застосування»).

Інші похідні ксантину

Після одночасного застосування ципрофлоксацину та засобів, що містять кофеїн або пентоксифілін (окспентифілін), повідомлялося про підвищення концентрації цих ксантинів у сироватці крові.

Фенітоїн

Одночасне застосування ципрофлоксацину та фенітоїну може призвести до підвищення або зниження сироваткових концентрацій фенітоїну, тому рекомендується контроль рівня препарату.

Антагоністи вітаміну К

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К може посилюватись їх антикоагулянтна дія. Повідомлялося про підвищення активності оральних антикоагулянтів у пацієнтів, які отримували антибактеріальні препарати, включаючи фторхінолони. Ступінь ризику може змінюватись в залежності від основного виду інфекції, віку, загального стану хворого, тому точно оцінити вплив ципрофлоксацину на підвищення міжнародного нормалізованого відношення (МНО) складно. Слід здійснювати частий контроль МНО під час та відразу після одночасного застосування ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К (наприклад, варфарину, аценокумаролу, фенпрокумону, флуіндіону).

Ропінірол

У клінічних дослідженнях було встановлено, що одночасне застосування ропініролу з ципрофлоксацином, інгібітором ізоферменту CYP450 1A2 помірної дії, призводить до підвищення AUC та Сmax ропініролу на 60% та 84% відповідно. Моніторинг побічних ефектів ропініролу та відповідне коригування дози рекомендується проводити під час та відразу після одночасного застосування з ципрофлоксацином (див. «Особливості застосування»).

Клозапін

Після одночасного застосування 250 мг ципрофлоксацину з клозапіном протягом 7 днів сироваткові концентрації клозапіну та N-десметилклозапіну були підвищені на 29% та 31% відповідно. Клінічне спостереження та відповідну корекцію дози клозапіну рекомендується здійснювати під час та одразу після одночасного застосування з ципрофлоксацином (див. «Особливості застосування»).

Лідокаїн

Повідомлялося, що супутнє застосування ципрофлоксацину, помірного інгібітору ізоферментів CY Р450 1А2 та лікарських засобів, що містять лідокаїн, знижує кліренс внутрішньовенного лідокаїну на 22%. Незважаючи на нормальну переносимість лікування лідокаїном, при одночасному застосуванні можлива взаємодія з ципрофлоксацином, що асоціюється з побічними реакціями.

Сілденафіл

Cmax та AUC силденафілу зросли приблизно в 2 рази у здорових добровольців після прийому 50 мг силденафілу перорально одночасно з 500 мг ципрофлоксацину. Тому слід бути обережними при одночасному застосуванні ципрофлоксацину з силденафілом, враховуючи співвідношення ризик/користування.

Дулоксетін

У клінічних дослідженнях було встановлено, що одночасне застосування дулоксетину з потужними інгібіторами ізоферменту CYP450 1A2, такими як флувоксамін, може призвести до збільшення AUC та Cmax дулоксетину. Незважаючи на відсутність клінічних даних про можливу взаємодію з ципрофлоксацином, можна очікувати подібних ефектів при одночасному застосуванні зазначених препаратів (див. розділ «Особливості застосування»).

Циклоспорин

Було визначено транзиторне підвищення креатиніну в плазмі при одночасному застосуванні ципрофлоксацину та лікарських засобів, що містять циклоспорин. Тому необхідний частий (2 рази на тиждень) контроль концентрації креатиніну у плазмі у таких пацієнтів.

Агомелатин

У клінічних дослідженнях було встановлено, що флувоксамін як сильний інгібітор ізоферменту CYP450 1А2 помітно інгібує метаболізм агомелатину, що призводить до 60-кратного збільшення впливу агомелатину. Хоча немає доступних клінічних даних про можливу взаємодію з ципрофлоксацином, помірним інгібітором CYP450 1А2, подібні ефекти можна очікувати при одночасному застосуванні (див. розділ «Особливості застосування. Цитохром Р450»).

Золпідем

Ципрофлоксацин може збільшити рівень золпідеми у крові, тому одночасне застосування не рекомендується.

Особливості застосування препарату

Слід уникати застосування ципрофлоксацину пацієнтам, які мали серйозні побічні реакції при застосуванні препаратів, що містять хінолон або фторхінолон (див. розділ «Побічні реакції»). Лікування таких пацієнтів ципрофлоксацином слід розпочинати лише за відсутності альтернативних видів лікування та після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик (див. «Протипоказання»).

Тяжкі інфекції та/або змішані інфекції, спричинені грампозитивними або анаеробними бактеріями.

Ципрофлоксацин не застосовувати як монотерапію для лікування важких інфекцій та інфекцій, викликаних грампозитивними або анаеробними бактеріями.

Для лікування таких інфекцій слід застосовувати ципрофлоксацин у комбінації із відповідними антибактеріальними засобами.

Стрептококові інфекції (включаючи Streptococcus pneumoniae)

Ципрофлоксацин не рекомендується для лікування стрептококових інфекцій через недостатню ефективність.

Інфекції статевої системи

Фторхінолонрезистентні штами Neisseria gonorrhoeae можуть викликати гонококовий уретрит, цервіцит, орхоепідідіміт і запальні захворювання органів малого тазу.

Емпіричну терапію ципрофлоксацином при орхоепідідиміті та запальних захворюваннях органів малого тазу можна застосовувати лише у комбінації з іншими відповідними антибактеріальними засобами (наприклад, цефалоспоринами) за винятком клінічних ситуацій, коли виключено наявність ципрофлоксацинрезистентних штамів Neisse.

Якщо через 3 дні не настає клінічне покращення, слід переглянути терапію.

Інфекції сечового тракту

У країнах Європейського Союзу спостерігається різна резистентність до фторхінолонів. з боку Escherichia coli, найбільш поширеного збудника, що викликає інфекції сечовивідних шляхів. При призначенні терапії лікарям рекомендується враховувати локальну поширеність резистентності Escherichia coli до фторхінолонів.

Вважається, що одноразові дози ципрофлоксацину, які можна застосовувати при неускладненому циститі у жінок передклімактеричного періоду, менш ефективні, ніж триваліша терапія препаратом. Цей факт необхідно враховувати, враховуючи зростаючий рівень резистентності Escherichia coli до хінолонів.

Інтраабдомінальні інфекції

Дані щодо ефективності ципрофлоксацину в лікуванні постопераційних інтраабдомінальних інфекцій обмежені.

Діарея мандрівників

При виборі препарату слід зважити на інформацію про резистентність до ципрофлоксацину відповідних мікроорганізмів у країнах, відвіданих пацієнтом.

Інфекції кісток та суглобів

Ципрофлоксацин слід використовувати разом із іншими антимікробними засобами залежно від результатів мікробіологічного дослідження.

Легенева форма сибірки

Застосування людям ґрунтується на даних визначення чутливості in vitro, дослідів на тваринах та обмежених даних, отриманих при застосуванні людини. Лікар повинен діяти відповідно до національних та/або міжнародних протоколів лікування сибірки.

Діти

Застосування ципрофлоксацину дітям слід проводити згідно з чинними офіційними рекомендаціями. Лікування із застосуванням ципрофлоксацину проводить тільки лікар з досвідом лікування дітей, хворих на кістозний фіброз та/або тяжкі інфекції.

Ципрофлоксацин викликав артропатію опорних суглобів у незрілих тварин. Зростання кількості випадків артропатії, пов'язаних із застосуванням препарату, було статистично незначним. Однак лікування ципрофлоксацином дітей та підлітків повинно починатися тільки після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик через можливий ризик розвитку побічних реакцій, пов'язаних із суглобами та/або оточуючими тканинами.

Бронхолегеневі інфекції при кістозному фіброзі

У клінічні випробування були включені діти та підлітки віком 5–17 років. Більш обмежений досвід лікування дітей віком від 1 до 5 років.

Ускладнені інфекції сечового тракту та пієлонефрит.

Слід розглянути можливість лікування інфекцій сечового тракту із застосуванням ципрофлоксацину, коли інше лікування неможливе. Лікування має ґрунтуватися на результатах мікробіологічного дослідження. За даними клінічних досліджень оцінювали застосування ципрофлоксацину дітям та підліткам 1–17 років.

Інші специфічні важкі інфекції

Застосування ципрофлоксацину може бути виправдане за результатами мікробіологічного дослідження у разі інших важких інфекцій відповідно до офіційних рекомендацій або після ретельної оцінки користі ризику, коли інше лікування не можна застосувати або коли загальноприйняте лікування виявилося неефективним.

Застосування ципрофлоксацину при специфічних важких інфекціях, крім згаданих вище, не оцінювалося під час клінічних випробувань, а клінічний досвід обмежений. Отже, лікування пацієнтів з інфекціями рекомендується підходити з особливою обережністю.

Підвищена чутливість

У деяких випадках гіперчутливість та алергічні реакції можуть спостерігатися після першого прийому ципрофлоксацину (див. розділ «Побічні реакції»), про що слід негайно повідомити лікаря.

У поодиноких випадках анафілактичні/анафілактоїдні реакції можуть прогресувати до стану шоку, що загрожує життю пацієнта. У деяких випадках вони спостерігаються після першого прийому ципрофлоксацину. У такому разі прийом ципрофлоксацину необхідно призупинити та негайно провести медикаментозне лікування (лікування анафілактичного шоку).

Скелетно-м'язова система

Загалом ципрофлоксацин не можна застосовувати пацієнтам із захворюваннями сухожиль/розладами, пов'язаними із застосуванням хінолонів в анамнезі. Незважаючи на це, в окремих випадках після мікробіологічного дослідження збудника та оцінки співвідношення користь/ризик цим пацієнтам можна призначати ципрофлоксацин для лікування окремих важких інфекцій, а саме – у разі неефективності стандартної терапії або бактеріальної резистентності, коли результати мікробіологічних досліджень виправдовують застосування ципрофлоксацину.

Тендиніт та розрив сухожиль

При застосуванні ципрофлоксацину може виникнути тендиніт, запалення або розрив сухожилля (особливо ахіллового сухожилля), іноді двосторонній, найбільш ймовірні у перші 48 годин лікування, але можливі навіть протягом декількох місяців після відміни препарату. Ризик тендиніту та розриву сухожиль підвищений у пацієнтів похилого віку, пацієнтів з порушеннями функції нирок, пацієнтів з трансплантованими органами та пацієнтів, які одночасно приймають кортикостероїди (див. розділ «Побічні реакції»). Таким чином, слід уникати одночасного застосування кортикостероїдів та ципрофлоксацину.

При виникненні будь-яких ознак тендиніту (таких як набряк, запалення) застосування ципрофлоксацину необхідно припинити, також слід розглянути альтернативне лікування. Уражені кінцівки слід лікувати належним чином (наприклад, іммобілізація). Кортикостероїди слід застосовувати при виникненні ознак тендинопатії.

Ципрофлоксацин застосовувати з обережністю пацієнтам з міастенією гравіс (див. розділ «Побічні реакції»).

Аневризм та розшарування аорти, регургітація/недостатність серцевого клапана
Епідеміологічні дослідження виявили підвищений ризик розвитку аневризми та розшарування аорти, а також регургітації аортального та мітрального клапанів після прийому фторхінолонів, особливо у людей похилого віку.

Отже, фторхінолони слід застосовувати тільки після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик та після розгляду інших терапевтичних варіантів лікування пацієнтам, які мають сімейний анамнез, обтяжений аневризмою аорти або вродженим пороком серцевих клапанів, пацієнтам з раніше діагностованими аневризмою аорти та/ або клапана, а також за наявності інших факторів ризику:

• фактори ризику розвитку як аневризми аорти та/або розшарування аорти, так і регургітації/недостатності серцевого клапана: порушення з боку сполучної тканини, такі як синдром Марфана або синдром Елерса – Данлоса, синдром Тернера, хвороба Бехчета, гіпертензія, ревматоїдний артрит;
• фактори ризику розвитку аневризми та розшарування аорти: судинні розлади, такі як артеріїт Такаясу або гігантоклітинний артеріїт, атеросклероз, синдром Шегрена;
• фактори ризику розвитку регургітації/недостатнього серцевого клапана: інфекційний ендокардит.

Ризик аневризми та розшарування аорти та їх розрив підвищено також у пацієнтів, які одночасно одержують системні кортикостероїди.

При раптовому болі в животі, грудях чи спині пацієнтам слід негайно звернутися до лікаря у відділення невідкладної допомоги.

Також слід рекомендувати пацієнтам негайно звертатися за медичною допомогою при гострій задишці, новому нападі серцебиття, розвитку набряку живота або нижніх кінцівок.

Порушення зору

У разі погіршення зору або будь-якого відчутного впливу на очі слід негайно звернутися до лікаря.

Фоточутливість

Доведено, що ціпрофлоксацин спричиняє фоточутливість. Пацієнтам, які приймають ципрофлоксацин, рекомендується уникати прямого сонячного світла або ультрафіолетового випромінювання під час лікування (див. розділ «Побічні реакції»).

Центральна нервова система (ЦНС)

Хінолони викликають судоми або знижують поріг судомної готовності. Повідомлялося про випадки епілепсії. Ципрофлоксацин застосовувати з обережністю пацієнтам із розладами ЦНС, які можуть мати схильність до судом або епілептичного статусу. У разі виникнення судом прийом ципрофлоксацину слід припинити (див. розділ «Побічні реакції»). Навіть після першого прийому ципрофлоксацину можуть виникнути психотичні реакції. У поодиноких випадках депресія або психоз можуть прогресувати до суїцидальних думок і вчинків, таких як самогубство або його спроба. У таких випадках прийом ципрофлоксацину слід припинити та вжити заходів, необхідних у цій клінічній ситуації.

Пролонговані, інвалідизують та потенційно незворотні побічні реакції

У пацієнтів, які отримували хінолони та фоторхінолони, незалежно від віку та наявності факторів ризику, були зареєстровані дуже рідкісні випадки тривалих (кілька місяців або років) інвалідів та потенційно незворотних серйозних побічних реакцій, що впливають на різні системи організму (опорно-руховий апарат, нервову). систему, психіку та органи почуттів).

Застосування ципрофлоксацину слід негайно припинити після появи перших ознак або симптомів серйозної побічної реакції, а пацієнтам слід звернутися за консультацією до лікаря.

Периферична нейропатія

У пацієнтів, які отримували хіноліни та фторхіноліни, включаючи ципрофлоксацин, спостерігалися випадки сенсорної або сенсомоторної полінейропатії, які призводили до хреста, гіпестезії, дизестезмії або слабкості. Пацієнтам, які застосовують ципрофлоксацин, слід проінформувати свого лікаря перед продовженням лікування, якщо розвиваються симптоми нейропатії, такі як біль, печіння, поколювання, оніміння або слабкість, щоб запобігти розвитку потенційно незворотного стану (див. розділ «Побічні реакції»).

Серцеві розлади

Слід з обережністю застосовувати фторхінолони, у тому числі ципрофлоксацин, пацієнтам з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT, зокрема:

• при спадковому синдромі подовження інтервалу QT;
• у разі одночасного застосування препаратів, що подовжують інтервал QT (наприклад, протиаритмічні засоби IA та III класів, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики);
• при невідкоригованому електролітному дисбалансі (наприклад, гіпокаліємія, гіпомагніємія);
• при наявності серцевих захворювань (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія).

Пацієнти похилого віку та жінки можуть виявляти більшу чутливість до препаратів, що подовжують QT-інтервал. Тому слід з обережністю застосовувати фторхінолони, у тому числі ципрофлоксацин, у цих групах хворих (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Спосіб застосування та дози», «Передозування» та «Побічні реакції»).

Дисглікемія

Як і при застосуванні інших хінолонів, повідомлялося про порушення рівня глюкози в крові, включаючи як гіпоглікемію, так і гіперглікемію (див. розділ «Побічні реакції»), які спостерігалися, як правило, у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримували супутню терапію пероральним цукрознижувальним препаратом ( наприклад, глибенкламідом) або інсуліном. Хворим на цукровий діабет рекомендується ретельний контроль рівня глюкози в крові.

Шлунково-кишковий тракт

У разі виникнення протягом або після лікування тяжкої та стійкої діареї (навіть через кілька тижнів після лікування) про це слід повідомити лікаря, оскільки цей симптом може маскувати тяжке шлунково-кишкове захворювання (наприклад, псевдомембранозний коліт, що може мати летальний наслідок), яке потребує негайного лікування (див. розділ «Побічні реакції»). У таких випадках прийом ципрофлоксацину необхідно припинити та розпочати застосування відповідної терапії (наприклад, ванкоміцину перорально 250 мг 4 рази на добу). Лікарські засоби, що пригнічують перистальтику, протипоказані.

Нирки та сечовивідна система

Повідомлялося про кристалурію, пов'язану із застосуванням ципрофлоксацину (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнти, які приймають ципрофлоксацин, повинні отримувати достатню кількість рідини та уникати надмірної лужності сечі.

Порушення функції нирок

Оскільки ципрофлоксацин виводиться переважно у незміненій формі нирками, у пацієнтів з порушенням функції нирок необхідно проводити корекцію дози згідно з вказаним у розділі «Спосіб застосування та дози», щоб уникнути підвищення частоти побічних реакцій, спричинених накопиченням ципрофлоксацину.

Гепатобіліарна система

При прийомі ципрофлоксацину повідомлялося про випадки розвитку некрозу печінки та печінкової недостатності із загрозою життю пацієнта (див. розділ «Побічні реакції»). У разі появи будь-яких ознак та симптомів захворювання печінки (таких як анорексія, жовтяниця, темна сеча, свербіж чи напруженість передньої черевної стінки) лікування слід припинити.

Дефіцит глюкозо-6-фосфату дегідрогенази

При прийомі ципрофлоксацину повідомлялося про гемолітичні реакції у пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Слід уникати застосування ципрофлоксацину таким пацієнтам, за винятком випадків, коли потенційна користь перевищує потенційний ризик. У цьому випадку слід спостерігати за можливою появою гемолізу.

Резистентність

Під час або після курсу лікування ципрофлоксацином резистентні бактерії можуть бути виділені з або без клінічно визначеної суперінфекції. Може існувати певний ризик виділення ципрофлоксацинрезистентних бактерій під час тривалих курсів лікування та при лікуванні внутрішньолікарняних інфекцій та/або інфекцій, спричинених видами Staphylococcus та Pseudomonas.

Цитохром Р450

Ципрофлоксацин помірно пригнічує CYP450 1A2 і тому може спричинити підвищення сироваткової концентрації одночасно призначених речовин, які також метаболізуються цим ферментом (наприклад, теофіліну, метилксантинів, кофеїну, дулоксетину, клозапіну, оланзапіну, ропінінелену, тину). Одночасне призначення ципрофлоксацину та тизанідину протипоказане. Отже, пацієнтам, які приймають ці речовини одночасно з ципрофлоксацином, слід уважно спостерігати з приводу можливого виникнення клінічних ознак передозування. Також може виникнути необхідність визначення сироваткових концентрацій (наприклад, теофіліну) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Метотрексат

Одночасне призначення ципрофлоксацину та метотрексату не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Вплив на результати лабораторних аналізів

Ципрофлоксацин in vitro може впливати на результати посіву Mycobacterium tuberculosis шляхом пригнічення росту культури мікобактерій, що може призвести до помилково-негативних результатів аналізу посіву у пацієнтів, які приймають ципрофлоксацин.

Реакції у місці введення

При внутрішньовенному застосуванні ципрофлоксацину відзначалися місцеві реакції, які трапляються частіше, якщо тривалість інфузії становить 30 хвилин або менше. Це можуть бути місцеві шкірні реакції, що швидко проходять після завершення інфузії. Подальше застосування не протипоказане, якщо тільки реакції не повторюються або не посилюються.

Особливі застереження щодо неактивних інгредієнтів

Концентрат розчину для інфузій містить менше 1 ммоль (23 мг) натрію/дозу, тобто. практично вільний від натрію.

1 мл розчину для внутрішньовенної інфузії містить 0,1571 ммоль (3,61 мг) натрію. Тому, якщо пацієнт дотримується дієти зі зниженим вмістом натрію (пацієнти із застійною серцевою недостатністю, нирковою недостатністю, нефротичним синдромом), слід брати до уваги додаткове сольове навантаження.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Дані щодо застосування ципрофлоксацину вагітним демонструють відсутність розвитку мальформацій чи фето/неонатальної токсичності. Не можна виключити ймовірність того, що препарат може бути шкідливим для суглобових хрящів новонароджених/плода. Тому в період вагітності для обережності краще уникати прийому ципрофлоксацину.

Період годування груддю

Ципрофлоксацин проникає у грудне молоко. Через потенційний ризик пошкодження суглобових хрящів у новонароджених ципрофлоксацин не слід застосовувати під час годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами

Фторхінолони, до яких належить ципрофлоксацин, можуть впливати на здатність пацієнта керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами через реакції нервової системи (див. розділ «Побічні реакції»). Тому здатність керувати автотранспортом чи працювати з іншими механізмами може бути порушена.

Спосіб застосування та дози Ципринол

Режим дозування встановлюється індивідуально залежно від локалізації та тяжкості перебігу інфекції, від чутливості збудника, функції нирок у пацієнта, а для дітей та підлітків – залежно від маси тіла.

Тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання, клінічної та бактеріологічної картини.

Після початку лікування за допомогою внутрішньовенного введення, якщо лікар вважає це за можливе – пацієнт повинен перейти на пероральне лікування (таблетки).
Лікування інфекцій, викликаних деякими бактеріями (наприклад Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter або Staphylococci) може вимагати введення більш високих доз ципрофлоксацину та поєднання з іншими відповідними антибактеріальними засобами.

Лікування деяких інфекцій (наприклад, запальних захворювань органів тазу, інтраабдомінальних інфекцій, інфекцій у хворих на нейтропенію та інфекцій кісток та суглобів) може вимагати поєднання з іншими відповідними антибактеріальними засобами залежно від збудника.

Дорослі

Показання		Денна доза в мг	Тривалість лікування (з урахуванням перорального лікування, перехід на яке слід провести якнайшвидше)
Інфекції нижніх дихальних шляхів		Від 400 мг 2 рази на день до 400 мг 3 рази на день	Від 7 до 14 днів
Інфекції верхніх дихальних шляхів	Загострення хронічного синуситу	Від 400 мг 2 рази на день до 400 мг 3 рази на день	Від 7 до 14 днів
	Хронічний гнійний отит середнього вуха	Від 400 мг 2 рази на день до 400 мг 3 рази на день	Від 7 до 14 днів
	Тяжкий перебіг отиту зовнішнього вуха	400 мг 3 рази на день	Від 28 днів до 3 місяців
Інфекції сечовивідних шляхів	Неускладнений гострий цистит Складні інфекції сечовивідних шляхів та гострий пієлонефрит	Від 400 мг 2 рази на день до 400 мг 3 рази на день	Від 7 до 21 днів; лікування може тривати більше 21 дня за особливих обставин (наприклад, абсцес)
	Бактеріальний простатит	Від 400 мг 2 рази на день до 400 мг 3 рази на день	Від 2 до 4 тижнів (загострення)
Інфекції статевих шляхів	Орхієпідидиміт та запальні захворювання органів малого тазу	Від 400 мг 2 рази на день до 400 мг 3 рази на день	Мінімум 14 днів
Інфекції шлунково-кишкового тракту та інтраабдомінальні інфекції	Діарея, викликана бактеріальними патогенами, включаючи штами Shigella spp , крім Shigella dysenteriae I типу та емпіричне лікування важкої форми «діареї мандрівника»	400 мг 2 рази на добу	1 день
	Діарея, викликана Shigella dysenteriae I типу	400 мг 2 рази на добу	5 днів
	Діарея, спричинена Vibrio cholerae	400 мг 2 рази на добу	3 дні
	Черевний тиф	400 мг 2 рази на добу	7 днів
	Інтраабдомінальні інфекції, спричинені грамнегативними бактеріями	Від 400 мг 2 рази на день до 400 мг 3 рази на день	Від 5 до 14 днів
Інфекції шкіри та м'яких тканин		Від 400 мг 2 рази на день до 400 мг 3 рази на день	від 7 до 14 днів
Інфекції кісток та суглобів		Від 400 мг 2 рази на день до 400 мг 3 рази на день	Максимум 3 місяці
Пацієнти з нейтропенією, якщо є підозра, що підвищення температури тіла спричинене бактеріальною інфекцією. Ципрофлоксацин слід приймати у поєднанні з іншими відповідними антибактеріальними засобами згідно з офіційними рекомендаціями		Від 400 мг 2 рази на день до 400 мг 3 рази на день	Лікування проводити протягом усього періоду нейтропенії.
Легенева форма сибірки (профілактика після контакту та радикальне лікування). Після підозрюваного або підтвердженого контакту слід якнайшвидше розпочати введення препарату		400 мг 2 рази на добу	60 днів з дня підтвердження контакту з носієм Bacillus anthracis

Діти та підлітки

Дозування для пацієнтів похилого віку

Пацієнтам похилого віку слід призначати нижчі дози ципрофлоксацину залежно від тяжкості захворювання та кліренсу креатиніну.
Режим дозування у разі порушення функції нирок або печінки у дорослих

Порушення функції нирок

Порушення функції печінки

Коригування дози не потрібно

Режим дозування у разі порушення функції нирок або печінки у дітей не вивчався.

Спосіб введення

Препарат слід візуально перевірити перед застосуванням. Розчин не слід застосовувати, якщо є ознаки помутніння.

Ципрофлоксацин вводити шляхом внутрішньовенної інфузії. Для дітей тривалість інфузії становить 60 хв.

Для дорослих пацієнтів тривалість інфузії становить 60 хвилин для препарату Ципринол, розчин для інфузій, що містить 400 мг ципрофлоксацину (200 мл), і 30 хвилин для препарату Ципринол, розчин для інфузій, що містить 200 мг ципрофлоксацину. Проведення повільної інфузії у велику вену дозволить мінімізувати відчуття дискомфорту у пацієнта та зменшити ризик венозного подразнення.

Концентрат слід розбавляти у відповідному розчині для інфузій перед застосуванням. Розчин для інфузій вводити або окремо або після змішування з іншими сумісними інфузійними розчинами. Мінімальний об'єм становить 50мл.

Діти

Ципрофлоксацин не рекомендується застосовувати дітям для лікування інших інфекційних захворювань, крім зазначених у розділі «Показання».

Передозування

Повідомлялося, що передозування внаслідок прийому 12 г препарату призводило до симптомів помірної токсичності. Гостра передозування у дозі 16 г призводила до розвитку ГНН.

Симптоми передозування включали запаморочення, тремор, головний біль, втому, судоми, галюцинації, сплутаність свідомості, абдомінальний дискомфорт, ниркову та печінкову недостатність, а також кристалурію та гематурію. Повідомлялося також про оборотну ниркову токсичність.

Крім звичайних невідкладних заходів, що проводяться при передозуванні, рекомендується контроль функції нирок, зокрема визначення рН сечі і в разі необхідності підвищення її кислотності для попередження явищ кристалурії. Пацієнти повинні одержувати достатню кількість рідини.

Антациди, що містять у своєму складі кальцій або магній, повинні теоретично знижувати всмоктування ципрофлоксацину під час передозування.

За допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу виводиться лише невелика кількість ципрофлоксацину (<10%).

При передозуванні слід провести симптоматичне лікування. Необхідно контролювати показники ЕКГ, оскільки інтервал QT може збільшитись.

Побічні реакції Ципринолу

Найчастіше повідомлялося про такі побічні реакції, як нудота та діарея.

Дані про побічні реакції на ципрофлоксацин, отримані в ході клінічних досліджень та постмаркетингового спостереження (пероральний, парентеральний та послідовний способи застосування), наведено нижче.

При аналізі частоти виникнення беруться до уваги дані перорального та внутрішньовенного шляху застосування ципрофлоксацину.

* Повідомлялося про деякі випадки дуже рідкісних тривалих (кілька місяців або років), що інвалідизують та потенційно незворотних серйозних побічних реакцій, що впливають на різні системи органів (у тому числі такі реакції, як тендиніт, розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, порушення ходи) , невропатії, пов'язані з парестезією, депресія, втома, порушення пам'яті, порушення сну, порушення слуху, порушення зору, смаку та запаху), пов'язаних із застосуванням хінолонів та фторхінолонів, незалежно від наявності факторів ризику (див. розділ «Особливості застосування») .

1 Див. розділ «Особливості застосування».

2 Див. розділ «Особливості застосування» та «Передозування».

Нижченаведені небажані явища мають більш високу категорію частоти в підгрупах пацієнтів, які отримували внутрішньовенне або ступінчасте (перехід від внутрішньовенного до перорального) лікування:

Застосування для дітей

Частота випадків артропатії, зазначена вище, отримана під час досліджень за участю дорослих пацієнтів. Діти артропатія спостерігається частіше (див. розділ «Особливості застосування»).

Звіт про підозрювані побічні реакції

Звіт про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дозволяє проводити безперервне спостереження співвідношення між користю та ризиками, пов'язаними із застосуванням лікарського засобу. Фахівці в галузі охорони здоров'я повинні подавати інформацію про будь-які підозрювані побічні реакції за допомогою національної системи звітності.

Термін придатності

5 років.

Умови зберігання

З берега в оригінальній упаковці для захисту від дії світла. Для лікарського засобу не потрібні спеціальні температурні умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність

Препарат не слід змішувати з іншими лікарськими засобами в одній ємності, крім наведених нижче.

Ципринол, концентрат для розчину для інфузій сумісний з 0,9% розчином хлориду натрію, розчином Рінгера, розчином Гартмана (лактат Рінгера), 5% і 10% розчином глюкози, 10% розчином фруктози і 5% розчином глюкози з 0,225, .

Якщо сумісність з іншими інфузійними розчинами/препаратами не підтверджена, інфузійний розчин ціпрофлоксацину слід вводити окремо. Видими ознаками несумісності є випадання осаду, помутніння або зміна кольору розчину.

Несумісність проявляється при застосуванні з усіма інфузійними розчинами/препаратами, фізично або хімічно нестабільними при рН розчинах від 3 до 4 (наприклад, пеніциліни, розчини гепарину), особливо в поєднанні з розчинами, рН яких був доведений до лужного (pH розчинів ципрофлоксацину: 9-4 ,5).

Упаковка

10 мл (100 мг) в ампулі; по 5 ампул у картонній коробці.

Категорія відпуску з аптеки

За рецептом.