Інструкція до препарату Цифран ОD 1000 мг таблетки №5

Цифран ОD (Cifran OD) інструкція по застосуванню

Склад

Діюча речовина: ciprofloxacin;

• 1 таблетка пролонгованої дії, покрита плівковою оболонкою, містить ципрофлоксацин 500 мг або 1000 мг;

Допоміжні речовини: натрію альгінат, гіпромелоза, натрію гідрокарбонат, кросповідон, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк;

Опадрай білий: гіпромелоза; лактоза, моногідрат; титану діоксид (Е 171); макрогол 400;

Чорнило: шелак, заліза оксид чорний (Е 172), пропіленгліколь.

Лікарська форма

Пігулки пролонгованої дії, покриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості

Таблетки 500 мг - білі або майже білі довгастої форми таблетки, покриті плівковою оболонкою з маркуванням «Cifran OD 500 mg» харчовим чорнилом з одного боку;

Таблетки 1000 мг - білі або майже білі довгастої форми таблетки, покриті плівковою оболонкою з маркуванням "Cifran OD 1000 mg" харчовим чорнилом з одного боку.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Фторхінолони.
Код ATX J01M A02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Механізм дії

Ципрофлоксацин in vitro виявляє високу ефективність щодо широкого спектру грамнегативних та грампозитивних збудників. Механізм антибактеріальної дії обумовлений здатністю ципрофлоксацину пригнічувати топоізомерази II типу (ДНК-гіразу та топоізомеразу IV), які необхідні для багатьох процесів життєвого циклу ДНК, таких як реплікація, транскрипція, репарація та рекомбінація.

Механізм резистентності

Резистентність до ципрофлоксацину in vitro зазвичай пов'язана з мутаціями сайту-мішені, що виникають у бактеріальних топоізомеразах та ДНК-гіразі шляхом багатоступінчастих мутацій. Одинарні мутації можуть призвести до зниження чутливості, а не клінічної резистентності. Однак множинні мутації зазвичай викликають клінічну резистентність до ципрофлоксацину та перехресну резистентність до хінолонів.

Механізми резистентності, які інактивують інші антибіотики, такі як зниження проникності зовнішньої стінки бактерії (притаманно Pseudomonas aeruginosa) та активне виведення препарату з клітини (ефлюкс), можуть вплинути на чутливість до ципрофлоксацину. Повідомлялося про розвиток плазмідпосередньої резистентності, що кодується qnr – геном антибіотикорезистентності. Механізми резистентності, якими інактивуються пеніциліни, цефалоспорини, аміноглікозиди, макроліди та тетрацикліни, можуть не впливати на антибактеріальну активність ципрофлоксацину. Організми, стійкі до цих препаратів, можуть бути чутливими до ципрофлоксацину.

Мінімальна бактерицидна концентрація (МБК), як правило, не перевищує мінімальної інгібуючої концентрації (MIК) більш ніж у 2 рази.

Чутливість до ципрофлоксацину in vitro

Поширеність отриманої резистентності виділених видів може варіювати в залежності від місцевості та часу, тому необхідна локальна інформація про резистентність, особливо при лікуванні важких інфекцій. У разі потреби слід звернутися за консультацією до фахівців, коли місцева поширеність резистентності набула такого рівня, що користь від застосування засобу, принаймні щодо деяких видів інфекцій, є сумнівною.

До ципрофлоксацину загалом чутливі vitro нижчезнижені пологи та види бактерій.

Аеробні грампозитивні мікроорганізми

Bacillus anthracis
Staphylococcus aureus (метицилінчутливі ізоляти)
Staphylococcus saprophyticus
Streptococcus spp.

Аеробні грамнегативні мікроорганізми

Aeromonas spp.	Moraxella catarrhalis
Brucella spp.	Neisseria meningitidis
Citrobacter koseri	Pasteurella spp.
Francisella tularensis	Salmonella spp.
Haemophilus ducreyi	Shigella spp.
Haemophilius influenzae	Vibrio spp .
Legionella spp.	Yersinia pestis

Анаеробні мікроорганізми

Mobiluncus

Інші мікроорганізми

Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Mycoplasma hominis, Mycoplasma pneumoniae.

Різну чутливість до ципрофлоксацину виявляють: Acinetobacter baumann, Burkholderia cepacia, Campylobacter pp. Neisseria gonorrhoeae, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia spp ., Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas fluorescens, Serratia marcescens, Streptococcus pneumoniae, Peptostreptococcus spp., Propionibacterium acnes.

Вважається, що такі мікроорганізми виявляють спадкову резистентність до ципрофлоксацину.

Staphylococcus aureus (метицилінрезистентні) та Stenotrophomonas maltophilia, Actinomyces, Enteroccus faecium, Listeria monocytogenes, Mycoplasma genitalium, Уреаплазма urealitycum, анаеробні мікроорганізми (за винятком Mobiluncus, Peppsestrepto.

Дані про легеневу сибірку

Рекомендації щодо застосування людині базуються в основному на чутливості мікроорганізмів in vitro на даних досліджень на експериментальних тваринах та на обмежених даних щодо застосування людям. Ефективним вважається застосування ципрофлоксацину протягом двох місяців у дозі 500 мг для запобігання захворюванню на сибірку у людини. Лікар повинен проводити лікування відповідно до національних та/або міжнародних консенсуальних документів про лікування сибірки.

Доклінічні дані з безпеки

Можливість гострої токсичності після перорального застосування ципрофлоксацину можна визначити як дуже низьку. Залежно від окремих видів LD50 при внутрішньовенному введенні становила 125-290 мг/кг.

Хронічна токсичність

6-місячне дослідження переносимості

Пероральне застосування

Дози до 500 мг/кг та 30 мг/кг включно переносилися без шкоди щурам та мавпам відповідно. Зміни у дистальних ниркових канальцях спостерігалися у деяких мавп у групі, у якій застосовували високу дозу (90 мг/кг).

Канцерогенність

Дослідження канцерогенності на мишах (21 місяць) та щурів (24 місяці) з дозами до 1000 мг/кг маси тіла/добу у мишей та 125 мг/кг маси тіла/добу у щурів (збільшено до 250 мг/кг маси тіла/день після 22 тижні) не надали жодних доказів можливого канцерогенного ефекту при будь-яких дозах.

Репродуктивна токсикологія

Дослідження фертильності на щурах

При застосуванні ципрофлоксацину не вплинуло на фертильність, внутрішньоутробний та постнатальний розвиток молодих тварин, а також на фертильність покоління F1.

Дослідження ембріотоксичності

Дослідження не надали жодних доказів будь-якої ембріотоксичної чи тератогенної дії ципрофлоксацину.

Перинатальний та постнатальний розвиток у щурів

Не виявлено жодного впливу препарату на перинатальний чи постнатальний розвиток тварин. До кінця періоду вирощування гістологічні дослідження не показали жодних ознак ушкодження суглобів у молодих тварин.

Мутагенність

Було проведено шість випробувань ципрофлоксацину на мутагенність in vitro.
Хоча два з восьми досліджень in vitro (таких як аналіз прямої мутації клітин лімфоми мишей/Mouse Lymphoma Cell Forward Mutation Assay та Аналіз репарації ДНК первинної культури гепатоцитів щурів/ Rat Hepatocyte Primary Culture DNA Repair Assay), всі системи тестування in vivo, що охоплюють всі кінцеві точки дали негативні результати.

Дослідження впливу на суглоби

Аналогічно іншим інгібіторам гірази, ципрофлоксацин може спричинити пошкодження у великих опорних суглобах молодих тварин.
Ступінь ушкодження хряща варіює залежно від віку, виду та дози; ступінь ушкодження може бути знижена шляхом зменшення вагового навантаження на суглоби. Дослідження на дорослих тваринах (щурах, собаках) не виявили жодних ознак ушкодження хряща. У ході досліджень на молодих собаках породи бігль застосування високих доз ципрофлоксацину (від 1,3 до 3,5 рази більше терапевтичної дози) виникали зміни у суглобах після двох тижнів лікування, які залишалися після п'яти місяців. У терапевтичних дозах на суглоби немає.

Фармакокінетика

Таблетки ципрофлоксацину пролонгованої дії створені таким чином, щоб повільно вивільняти лікарську речовину порівняно з таблетками з негайним вивільненням.

Фармакокінетичний профіль ципрофлоксацину пролонгованої дії в дозі 500 мг, прийнятого 1 раз на добу, можна порівняти з фармакокінетичним профілем ципрофлоксацину з негайним вивільненням у дозі 250 мг, прийнятого 2 рази на добу, з точки зору порівнянних AUC. Фармакокінетичний профіль ципрофлоксацину пролонгованої дії в дозі 1000 мг, прийнятої 1 раз на добу, можна порівняти з фармакокінетичним профілем ципрофлоксацину з негайним вивільненням у дозі 500 мг, прийнятого 2 рази на добу, з точки зору порівнянних A4.

Співвідношення ФК-ФД показує, що ципрофлоксацин пролонгованої дії при застосуванні препарату в дозі 500 мг 1 раз на добу надає значення AUC для вищевказаної МІК (0,5 мкг/мл) порівняно зі значеннями AUC для ципрофлоксацину негайного вивільнення при застосуванні препарату в день.

Співвідношення ФК-ФД показує, що ципрофлоксацин пролонгованої дії при застосуванні препарату в дозі 1000 мг 1 раз на добу надає значення AUC для вищевказаної МІК (1 мкг/мл) порівняно зі значеннями AUC для ципрофлоксацину негайного вивільнення при застосуванні препарату.

Об'єм розподілу, розрахований для внутрішньовенної форми ципрофлоксацину, становить приблизно 2,1 – 2,7 л/кг. Дослідження пероральної та внутрішньовенної форм ципрофлоксацину показали здатність ципрофлоксацину проникати у різні тканини організму. Зв'язування ципрофлоксацину з білками сироватки крові становить від 20% до 40%, що навряд чи досить високо, щоб призвести до значної взаємодії з іншими лікарськими засобами при зв'язуванні з білками.

У сечі людини було виявлено чотири метаболіти ципрофлоксацину. Ці метаболіти проявляють антимікробну активність, але менш активні ніж незмінений ципрофлоксацин. Основними метаболітами є оксоціпрофлоксацин (М3) та сульфоципрофлоксацин (М2), на кожен з яких припадає приблизно від 3 до 8% загальної дози. Інші другорядні метаболіти – це десетиленципрофлоксацин (М1) та формалципрофлоксацин (М4). Відносна частина препарату та його метаболітів у сироватці крові узгоджується зі складом, який виявляється у сечі. Виведення цих метаболітів в основному завершується через 24 години після застосування препарату.

Кінетика виведення ципрофлоксацину подібна до таблеток ципрофлоксацину негайного вивільнення та пролонгованої дії. Під час досліджень, які порівнювали пролонговану дію ципрофлоксацину з ципрофлоксацином негайного вивільнення, приблизно 35% перорально застосованої дози препарату виводилося із сечею у незміненому вигляді для обох лікарських форм. Нирковий кліренс ципрофлоксацину становить близько 300 мл/хв, перевищує нормальну швидкість клубочкової фільтрації 120 мл/хв.

Таким чином, активна канальцева секреція відіграє значну роль у виведенні з організму ципрофлоксацину. Одночасне застосування пробенециду з ципрофлоксацином негайного вивільнення призводить до зниження ниркового кліренсу приблизно на 50% ципрофлоксацину та збільшення його концентрації у системному кровотоку на 50%. Незважаючи на те, що концентрація ципрофлоксацину в жовчі в кілька разів вища, ніж сироваткові концентрації після перорального застосування таблетки з негайним вивільненням, лише невелика кількість дози препарату виділяється з жовчю у незміненому вигляді. Додатково від 1% до 2% дози виводиться з жовчю у вигляді метаболітів. Приблизно від 20 до 35% ципрофлоксацину негайного вивільнення при пероральному прийомі препарату виділяється з калом протягом 5 днів після прийому препарату. Це може бути результатом виведення препарату або жовчю, або шляхом трансінтестинальної секреції.

Особливі групи пацієнтів

Фармакокінетичні дослідження перорального застосування таблеток ципрофлоксацину негайного вивільнення (одноразової дози) та внутрішньовенного застосування препарату (одноразової та багаторазової дози) вказують на те, що концентрації ципрофлоксацину вищі у пацієнтів похилого віку (> 65 років) порівняно з дорослими. Max збільшується на 16-40%, а середня AUC збільшується приблизно на 30%, що може бути принаймні частково пов'язане зі зниженням ниркового кліренсу у пацієнтів похилого віку. Період напіввиведення препарату лише незначно (~20%) продовжено у пацієнтів похилого віку. Ці відмінності є клінічно значущими.
У пацієнтів із зниженою функцією нирок період напіввиведення препарату дещо продовжено. Корекція дози препарату не потрібна для пацієнтів з неускладненими інфекціями сечовивідних шляхів, які одержують таблетки пролонгованої дії ципрофлоксацину у дозі 500 мг. При ускладненій інфекції сечовивідних шляхів та гострому неускладненому пієлонефриті, де доза 1000 мг є відповідною дозою, для пацієнтів з кліренсом креатиніну нижче 30 мл/хв дозу ципрофлоксацину пролонгованої дії слід зменшити до 502 мг на добу.

У ході досліджень у пацієнтів із стабільним хронічним цирозом печінки значних змін у фармакокінетиці ципрофлоксацину не спостерігалось. Однак кінетика ципрофлоксацину у пацієнтів із гострою печінковою недостатністю не була повністю з'ясована.

Клінічні властивості

Показання

Неускладнені та ускладнені інфекції, спричинені збудниками, чутливими до іпрофлоксацину.

Дорослі

Інфекції дихальних шляхів: ципрофлоксацин можна рекомендувати для лікування негоспітальних пневмоній, спричинених Klebsiella spp., Enterobacter spp., Proteus spp., Escherichia coli, Pseudomonas aeruginosa, Haemophilus spp., Moraxella catarrella.

Інфекції середнього вуха (середній отит) та придаткових пазух носа (синусит), особливо інфекцій, спричинених грамнегативними мікроорганізмами, зокрема Pseudomonas aeruginosa, або стафілококами.

Інфекції очей.

Інфекції нирок та/або сечовивідних шляхів:

• неускладнений гострий цистит*;
• гострий пієлонефрит;
• ускладнені інфекції сечового тракту;
• бактеріальний простатит

Інфекції статевих органів, включаючи аднексит, гонорею.

Інфекції органів черевної порожнини (наприклад, інфекції шлунково-кишкового тракту, жовчовивідних шляхів, перитоніт).

Інфекції шкіри та м'яких тканин.

Інфекції кісток та суглобів.

Гарячка у пацієнтів з нейтропенією, спричинена бактеріальною інфекцією.

Діти

Ципрофлоксацин можна призначати дітям лише після ретельної оцінки співвідношення ризик-користування через ймовірність розвитку побічних ефектів з боку суглобів та/або навколосуглобових тканин.

Лікування дітей у межах клінічних досліджень проводили лише за наведеними нижче показаннями. Клінічний досвід застосування ципрофлоксацину для дітей за іншими показаннями обмежений.

Ципрофлоксацин можна застосовувати дітям як препарат другої та третьої лінії для лікування ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів та пієлонефриту, викликаних Escherichia coli (вік дітей, які отримували лікування під час клінічних досліджень, становив від 1 до 17 років), а також для лікування легеневих ускладнень, викликаних Pseudo aeruginosa у дітей з муковісцидозом (вік дітей, які отримували лікування під час клінічних досліджень, становив від 5 до 17 років).

Інгаляційна форма сибірки у дорослих і дітей.

Зниження ризику виникнення або прогресування сибірки після аерогенного контакту з Bacillus anthracis.

* тільки у випадку, якщо визнано неефективним або недоцільним застосування інших антибактеріальних засобів, які зазвичай призначаються для лікування цієї інфекції.

Протипоказання Цифрану ОD

Препарат не слід застосовувати при підвищеній чутливості до діючої речовини – ципрофлоксацину – або до інших препаратів групи фторхінолонів, або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.
Одночасне застосування ципрофлоксацину та тизанідину протипоказане через клінічно значущі побічні ефекти (артеріальна гіпотензія, сонливість), пов'язані зі збільшенням концентрації тизанідину в плазмі крові.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та іншими видами взаємодій

Вплив інших засобів на ципрофлоксацин

Препарати збільшують інтервал QT

Ципрофлоксацин, як і інші фторхінолони, слід призначати з обережністю пацієнтам, які отримують препарати, що подовжують інтервал QT (наприклад, антиаритмічні засоби класу IA та III, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотики) (див. розділ «Особливості застосування»).

Формування хелатного комплексу

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину (перорально) та лікарських засобів, що містять багатовалентні катіони, мінеральних добавок (наприклад кальцію, магнію, алюмінію, заліза), фосфатзв'язувальних полімерів (наприклад севеламеру, лантану карбонату), сукральфатів або антациду буферною магній, алюміній чи кальцій, абсорбція ципрофлоксацину знижується. У зв'язку з цим ципрофлоксацин слід приймати або за 1-2 години до або принаймні через 4 години після прийому цих препаратів.

Дане обмеження не стосується антацидів, що належать до класу блокаторів H2 – рецепторів.

Харчові, у т.ч. молочні продукти.

Слід уникати одночасного прийому ципрофлоксацину та молочних або збагачених мінералами продуктів (таких як молоко, йогурт, апельсиновий сік із підвищеним вмістом кальцію). Інші продукти із вмістом кальцію значною мірою не впливають на всмоктування ципрофлоксацину.

Пробенецид

Пробенецид уповільнює виведення ципрофлоксацину із жовчю. Одночасне застосування лікарських засобів, що містять пробенецид та ципрофлоксацин, призводить до підвищення концентрації ципрофлоксацину в плазмі крові.

Метоклопромід

Метоклопрамід прискорює всмоктування ципрофлоксацину (при пероральному прийомі), що призводить до скорочення часу до досягнення максимальної концентрації препарату в плазмі. Біодоступність ципрофлоксацину не спостерігалася.

Омепразол

Одночасне застосування ципрофлоксацину та лікарських засобів, що містять омепразол, призводить до незначного зниження Cmax та показника «площа під кривою співвідношення концентрація-час (AUC)» ципрофлоксацину.

Вплив ципрофлоксацину на інші лікарські засоби

Тизанідін

У ході клінічного дослідження за участю здорових добровольців при одночасному застосуванні ципрофлоксацину та тизанідину виявлено збільшення концентрації тизанідину в плазмі крові (збільшення С max у 7 разів, діапазон – 4-21 раз; збільшення показника AUC – у 10 разів, діапазон – 6-24 рази ). Зі збільшенням концентрації тизанідину в сироватці крові асоціюються гіпотензивні та седативні побічні реакції. Тому одночасне застосування ципрофлоксацину та лікарських засобів, що містять тизанідин, протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).

Теофілін

Одночасне застосування ципрофлоксацину та лікарських засобів, що містять теофілін, може призвести до небажаного підвищення концентрації теофіліну в плазмі, що, у свою чергу, може призвести до розвитку побічних реакцій. У поодиноких випадках такі побічні реакції можуть загрожувати життю або мати летальний наслідок. Якщо не слід одночасного застосування цих препаратів, слід контролювати концентрацію теофіліну в сироватці крові та адекватно знижувати його дозу (див. розділ «Особливості застосування»).

Інші похідні ксантину

Після одночасного застосування ципрофлоксацину та засобів, що містять кофеїн або пентоксифілін (окспентифілін), повідомлялося про підвищення концентрації цих ксантинів у сироватці крові.

Метотрексат

При одночасному призначенні ципрофлоксацину можливе уповільнення тубулярного транспортування (нирковий метаболізм) метотрексату, що може спричинити підвищення концентрації метотрексату в плазмі крові. При цьому може збільшуватись ймовірність виникнення побічних токсичних реакцій, викликаних метотрексатом. Тому не рекомендується одночасне застосування ципрофлоксацину та метотриксату.

Нестероїдні протизапальні засоби

Дослідження на тваринах показали, що комбіноване застосування дуже високих доз хінолонів (інгібіторів гірази) та деяких нестероїдних протизапальних препаратів (крім ацетилсаліцилової кислоти) може провокувати судоми.

Фенітоїн

Одночасне застосування ципрофлоксацину та фенітоїну може призвести до підвищення або зниження сироваткових концентрацій фенітоїну, тому рекомендується моніторинг рівнів препарату.

Циклоспорин

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та циклоспорину спостерігалося транзиторне підвищення концентрації сироваткового креатиніну. Тому таким пацієнтам необхідний частий контроль показника концентрації креатиніну у сироватці крові (двічі на тиждень).

Антагоністи вітаміну K

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та антагоніста вітаміну К може посилюватися антикоагулянтна дія ципрофлоксацину. Ступінь ризику може змінюватись в залежності від основного виду інфекції, віку, загального стану хворого, тому оцінити вплив ципрофлоксацину на підвищення значення Міжнародного нормалізованого відношення (МНО) складно. Слід здійснювати частий контроль МНО під час та відразу після одночасного введення ципрофлоксацину та антагоніста вітаміну К (наприклад, варфарину, аценокумаролу, фенпрокумону або флуіндіону).

Глубенкламід

В окремих випадках одночасне застосування ципрофлоксацину та лікарських засобів, що містять глібенкламід, може підвищити інтенсивність дії глібенкламіду (гіпоглікемія).

Дулоксетін

У ході клінічних досліджень було виявлено, що одночасне застосування дулоксетину та потужних інгібіторів ензиму CYP450 1A2 (таких як флювоксамін) може призвести до підвищення AUC та Сmax дулоксетину. Незважаючи на відсутність клінічних даних щодо взаємодії з ципрофлоксацином, можна передбачити можливість взаємодії при одночасному застосуванні ципрофлоксацину та дулоксетину (див. «Особливості застосування»).

Ропінірол

У ході клінічних досліджень було виявлено, що одночасне застосування ропініролу з ципрофлоксацином, інгібітором ізоензиму CYP450 1A2 помірної дії, призводить до підвищення AUC та Сmax ропініролу на 60% та 84% відповідно. Моніторинг побічних ефектів ропініролу та відповідне коригування дози рекомендується проводити під час та відразу після спільного введення з ципрофлоксацином (див. «Особливості застосування»).

Лідокаїн

Дослідження за участю здорових добровольців показали, що одночасне застосування лікарських засобів, що містять лідокаїн, та ципрофлоксацину, інгібітору ізоензиму CYP450 1A2 помірної дії, призводить до зменшення кліренсу лідокаїну, який був введений внутрішньовенно, на 22 %. Хоча лідокаїн добре переноситься, після одночасного застосування з ципрофлоксацином може спостерігатися певна взаємодія, яка може супроводжуватися побічними реакціями.

Клозапін

Після одночасного застосування 250 мг ципрофлоксацину з клозапіном протягом 7 днів сироваткові концентрації клозапіну та N-десметилклозапіну були підвищені на 29% та 31% відповідно. Клінічне спостереження та відповідна корекція дози клозапіну рекомендується при одночасному застосуванні з ципрофлоксацином (див. розділ «Особливості застосування»).

Сілденафіл

У ході досліджень за участю здорових добровольців було виявлено, що Cmax та AUC силденафілу підвищуються приблизно вдвічі після перорального застосування 50 мг одночасно з 500 мг ципрофлоксацину. Тому слід з обережністю призначати ципрофлоксацин одночасно і з силденафілом і ретельно оцінювати співвідношення ризик-корисність.

Агомелатин

У ході клінічних досліджень було продемонстровано, що флувоксамін як потужний інгібітор ізоферменту CYP450 1A2 помітно пригнічує метаболізм агомелатину, що призводить до 60-кратного збільшення кількості агомелатину. Незважаючи на те, що клінічні дані про можливу взаємодію з ципрофлоксацином, помірним інгібітором CYP450 1А2 відсутні, подібні ефекти можна очікувати при їх одночасному застосуванні.

Золпідем

Одночасне застосування з ципрофлоксацином може підвищити рівень золпідеми у крові, тому одночасне застосування не рекомендується.

Особливості застосування препарату

Слід уникати застосування препарату пацієнтам, які мали серйозні побічні реакції у минулому при застосуванні хінолонів або фторхінолонів.

Лікування цих пацієнтів ципрофлоксацином слід розпочинати лише за відсутності альтернативних варіантів лікування та після ретельної оцінки користі/ризику.

Тривалі, інвалідизують та потенційно незворотні серйозні побічні реакції

У дуже рідкісних випадках у пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони, незалежно від віку та наявних факторів ризику, повідомляли про тривалі (протягом місяців або років), що інвалідизують та потенційно незворотні серйозні побічні реакції, що впливають на різні системи організму, а іноді на кілька систем одночасно (опорно-рухову, нервову, психічну та органи почуттів). Застосування препарату слід негайно припинити після появи перших ознак або симптомів серйозної побічної реакції та звернутися за консультацією до лікаря.

Тяжкі інфекції та/або інфекції, спричинені грампозитивними або анаеробними бактеріями

Для лікування тяжких інфекцій, інфекцій, викликаних стафілококами або анаеробними бактеріями, ципрофлоксацин слід застосовувати у поєднанні з відповідними антибактеріальними засобами.

Пневмококи

Ципрофлоксацин не рекомендується для лікування пневмококових інфекцій через недостатню ефективність щодо бактерій групи Streptococcus pneumoniae.

Інфекції статевих шляхів

Інфекції статевих шляхів можуть бути спричинені резистентними до фторхінолонів ізолятами Neisseria gonorrhoeae. Якщо підозрюється чи відомо, що інфекції статевих шляхів спричинені N. gonorrhoeae, особливо важливо отримати інформацію про ступінь резистентності до ципрофлоксацину та підтвердити чутливість до препарату на основі результатів лабораторних досліджень.

Інфекції сечового тракту

У країнах Європейського Союзу спостерігається різна резистентність до фторхінолонів з боку Escherichia coli, найбільш поширеного збудника, що викликає інфекції сечовивідних шляхів. При призначенні терапії лікарям рекомендується враховувати локальну поширеність резистентності Escherichia coli до фторхінолонів.

Вважається, що одноразові дози ципрофлоксацину, які можна застосовувати при неускладненому циститі у жінок передклімактеричного періоду, менш ефективні, ніж триваліша терапія препаратом. Цей факт необхідно враховувати, враховуючи зростаючий рівень резистентності Escherichia coli до хінолонів.

Інтраабдомінальні інфекції

Дані щодо ефективності ципрофлоксацину при лікуванні постопераційних інтра-абдомінальних інфекцій обмежені.

Діарея мандрівників

При виборі препарату слід взяти до уваги інформацію про резистентність до ципрофлоксацину відповідних мікроорганізмів у відвіданих країнах.

Інфекції кісток та суглобів

Ципрофлоксацин слід використовувати разом із іншими антимікробними засобами залежно від результатів мікробіологічного дослідження.

Легенева форма сибірки

Застосування у людей ґрунтується на даних визначення чутливості in vitro, дослідів на тваринах та обмежених даних, отриманих при застосуванні людини. Лікар повинен діяти відповідно до національних та/або міжнародних протоколів лікування сибірки.

Серцеві розлади

Ципрофлоксацин асоціюється з подовженням інтервалу QT на електрокардіограмі (див. розділ «Побічні реакції»). Слід з обережністю застосовувати ципрофлоксацин із супутніми препаратами, які можуть викликати пролонгацію інтервалу QT (наприклад з антиаритмічними препаратами класу Ia або III), та хворим на фактори ризику щодо станів (наприклад, з пролонгацією QT в анамнезі, некоректованою гіпокалієм).

Жінки в порівнянні з чоловіками, як правило, мають триваліший інтервал QTc, вони можуть бути більш чутливі до лікарських засобів, що призводять до подовження інтервалу QTc. Пацієнти похилого віку можуть бути більш чутливі до впливів лікарських засобів на тривалість інтервалу QT.

Тому слід з обережністю застосовувати фторхінолони, у тому числі ципрофлоксацин, у цих групах хворих.

Аневризму та розшарування аорти

Епідеміологічні дослідження свідчать про підвищений ризик аневризми та розшарування аорти після прийому фторхінолонів, особливо у пацієнтів похилого віку.

Таким чином, фторхінолони слід застосовувати тільки після ретельної оцінки користі/ризику та після розгляду інших варіантів терапії у пацієнтів з позитивним сімейним анамнезом захворювання на аневризму або у пацієнтів з діагнозом аневризму аорти та/або розшарування аорти, або за наявності факторів ризику або умов, що викликають аневризму . та розшарування аорти (наприклад, синдром Марфана, судинний синдром Елерса – Данло, артеріїт Такаясу, гігантоклітинний артеріїт, хвороба Бехчета, артеріальна гіпертензія, відомий атеросклероз).

У разі раптового абдомінального болю, болю в грудях або спині пацієнтам слід порадити негайно звернутися до лікаря у відділення невідкладної допомоги.

Діти

Як і інші лікарські засоби цієї групи, ципрофлоксацин може спричинити артропатію опорних суглобів у молодих тварин.

Дані про безпеку, отримані з рандомізованого сліпого подвійного дослідження застосування ципрофлоксацину дітям віком від 1 до 17 років) показали частоту виникнення артропатії, яка, ймовірно, пов'язана із застосуванням препарату (відмінна від клінічних ознак та симптомів, пов'язаних із ураженням безпосередньо суглобів), на 42-й день після початку застосування препарату в межах 7,2% та 4,6% для основної групи та групи порівняння відповідно. Частота виникнення артропатії, пов'язаної з препаратом, через 1 рік спостереження була 9% та 5,7% відповідно. Зростання числа випадків артропатій, пов'язаних із застосуванням препарату, було статистично незначним. Однак лікування ципрофлоксацином дітей та підлітків слід починати тільки після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик через можливий ризик розвитку побічних реакцій, пов'язаних із суглобами та/або оточуючими тканинами.

Застосування ципрофлоксацину за іншими показаннями, крім лікування легеневих ускладнень, викликаних Pseudomonas aeruginosa, у дітей з муковісцидозом (вік пацієнтів 5-17 років), лікування ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів та пієлонефриту, спричинених E.coli-1 (вік пацієнт сибірки після контакту не вивчалися. Клінічний досвід застосування ципрофлоксацину для дітей за іншими показаннями обмежений.

Інші специфічні важкі інфекції

Застосування ципрофлоксацину може бути виправдане за результатами мікробіологічного дослідження у разі інших інфекцій відповідно до офіційних рекомендацій або після ретельної оцінки користі ризику, коли інше лікування не можна застосувати, або коли загальноприйняте лікування виявилося неефективним.

Застосування ципрофлоксацину при специфічних важких інфекціях, крім згаданих вище, не оцінювалося під час клінічних випробувань, а клінічний досвід обмежений. Отже, лікування пацієнтів з інфекціями рекомендується підходити з обережністю.

Підвищена чутливість до препарату

У деяких випадках гіперчутливість та алергічні реакції можуть спостерігатися вже після першого прийому ципрофлоксацину, про що слід негайно повідомити лікаря.

У поодиноких випадках анафілактичні/анафілактоїдні реакції можуть прогресувати до стану шоку, що загрожує життю пацієнта. Іноді вони спостерігаються після першого прийому ципрофлоксацина. У такому разі прийом ципрофлоксацину необхідно призупинити та негайно провести медикаментозне лікування (лікування анафілактичного шоку).

Шлунково-кишковий тракт

Про виникнення протягом або після лікування важкої та стійкої діареї слід повідомити лікаря, оскільки цей симптом може маскувати тяжке шлунково-кишкове захворювання (наприклад, псевдомембранозний коліт з можливим летальним кінцем), що потребує негайного лікування. У таких випадках прийом ципрофлоксацину необхідно припинити та розпочати застосування відповідної терапії (наприклад, ванкоміцину перорально 4×250 мг на добу). Лікарські засоби, що пригнічують перистальтику, протипоказані.

Може спостерігатися тимчасове збільшення активності трансаміназ, лужної фосфатази або холестатична жовтяниця, особливо у пацієнтів із попереднім ушкодженням печінки.

Кістково-м'язова система

Загалом ципрофлоксацин не можна застосовувати пацієнтам із захворюваннями сухожиль/розладами, пов'язаними із застосуванням хінолонів в анамнезі. Незважаючи на це, в окремих випадках після мікробіологічного дослідження збудника та оцінки співвідношення користь/ризик цим пацієнтам можна призначати ципрофлоксацин для лікування окремих важких інфекційних процесів, а саме – у разі неефективності стандартної терапії або бактеріальної резистентності, коли результати мікробіологічних досліджень виправдовують застосування ципрофло. Тендиніт та розрив сухожилля (не обмежуючись ахіловим сухожиллям), іноді двосторонній, можуть виникати вже протягом 48 годин після початку лікування хінолонами та фторхінолонами і навіть протягом декількох місяців після припинення лікування. Ризик розвитку тендиніту та розриву сухожилля збільшується у пацієнтів похилого віку, пацієнтів з порушеннями функції нирок, пацієнтів з трансплантацією цілісних органів та пацієнтів, які одночасно лікувалися кортикостероїдами. Таким чином, слід уникати одночасного застосування кортикостероїдів.

При перших ознаках тендиніту (наприклад, болючий набряк, запалення) лікування препаратом слід припинити, також слід розглянути альтернативне лікування. Пошкоджену кінцівку слід лікувати належним чином (наприклад, іммобілізація). Кортикостероїди слід застосовувати при виникненні ознак тендинопатії.

Розлади зору

Якщо спостерігається ослаблення зору або будь-який вплив на очі, необхідно проконсультуватися з лікарем.

Фоточутливість Доведено, що ципрофлоксацин спричиняє реакцію фоточутливості. Пацієнтам, які приймають ципрофлоксацин, рекомендується уникати прямого сонячного світла або УФ-випромінювання під час лікування (див. «Побічні реакції»).

Нервова система

Хворі на епілепсію та пацієнти, які мають в анамнезі порушення функції центральної нервової системи (наприклад зниження судомного порогу, судоми в анамнезі, зменшення інтенсивності церебрального кровообігу, зміни в структурі головного мозку або інсульт) можуть приймати ципрофлоксацин тільки якщо очікувана користь переважає над можливим ризиком хворі відносяться до групи ризику через можливі побічні реакції з боку центральної нервової системи.

Іноді побічні реакції з боку ЦНС спостерігаються після першого прийому ципрофлоксацину. У поодиноких випадках депресія або психоз можуть прогресувати до загрозливого життя пацієнта стану. У такому разі прийом ципрофлоксацину слід припинити та негайно повідомити лікаря.

Пацієнти, які приймали ципрофлоксацин, повідомляли про випадки поліневропатії (на основі неврологічних симптомів, таких як біль, печіння, сенсорні розлади або м'язова слабкість, окремо або в комбінації).

Прийом ципрофлоксацину слід припинити пацієнтам, які мають симптоми невропатії, у тому числі біль, печіння, відчуття пощипування, заняття та/або слабкість з метою запобігання розвитку незворотних станів (див. розділ «Побічні реакції»).

Дизглікемія

Як і при застосуванні інших хінолонів, повідомляли про порушення рівня глюкози в крові, включаючи як гіпоглікемію, так і гіперглікемію, як правило, у пацієнтів з діабетом, які проходили одночасне лікування пероральними гіпоглікемічними засобами (наприклад, глібенкламідом) або інсуліном.

Повідомлялося про випадки гіпоглікемічної коми. Рекомендується ретельний моніторинг рівня глюкози у крові у хворих на цукровий діабет (див. розділ «Побічні реакції»).

Нирки та сечовивідна система

Повідомлялося про кристалурію, пов'язану із застосуванням ципрофлоксацину (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнти, які приймають ципрофлоксацин, повинні мати достатню кількість рідини. Слід уникати надмірної лужності сечі.

Порушення функції нирок

Оскільки ципрофлоксацин виводиться переважно у незміненій формі нирками, у пацієнтів з порушенням функції нирок необхідно проводити корекцію дози згідно з вказаним у розділі «Спосіб застосування та дози», щоб уникнути підвищення частоти побічних реакцій, спричинених накопиченням ципрофлоксацину.

Гепатобіліарна система

При застосуванні ципрофлоксацину повідомлялося про випадки розвитку некрозу печінки та печінкової недостатності, що загрожує життю пацієнта (див. розділ «Побічні реакції»). У разі появи будь-яких ознак та симптомів захворювання печінки (таких як анорексія, жовтяниця, темна сеча, свербіж чи напруженість передньої черевної стінки) лікування слід припинити.

Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази

При застосуванні ципрофлоксацину повідомлялося про гемолітичну реакцію у пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Слід уникати застосування ципрофлоксацину таким пацієнтам, за винятком випадків, коли потенційна користь перевищує потенційний ризик. У цьому випадку слід спостерігати за можливою появою гемолізу.

Резистентність

Під час або після курсу лікування ципрофлоксацином резистентні бактерії можуть бути виділені з або без клінічно визначеної суперінфекції. Може існувати певний ризик виділення ципрофлоксацин-резистентних бактерій під час тривалих курсів лікування та при лікуванні внутрішньолікарняних інфекцій та/або інфекцій, спричинених видами Staphylococcus та Pseudomonas.

Метотрексат

Одночасне застосування ципрофлоксацину та метотрексату не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Шкіра та підшкірна клітковина

Було доведено, що ципрофлоксацин призводить до реакцій фоточутливості, тому пацієнти, які приймають ципрофлоксацин, повинні уникати інтенсивного сонячного світла або ультрафіолетового опромінення. При виникненні реакцій фоточутливості (наприклад реакцій, подібних до сонячних опіків) терапію ципрофлоксацином слід припинити.

Цитохром Р450

Відомо, що ціпрофлоксацин є інгібітором помірної дії ферментів 1А2 цитохрому Р450. Слід бути обережними при одночасному застосуванні ципрофлоксацину та препаратів, що метаболізуються аналогічним ферментним шляхом (таких як теофілін, метилксантин, кофеїн, дулоксетин, клозапін). Збільшення концентрації цих препаратів у сироватці крові пов'язане з пригніченням їхнього метаболічного кліренсу ципрофлоксацином, що може викликати специфічні побічні ефекти.

Вплив на результати лабораторних аналізів

Ципрофлоксацин in vitro може впливати на результати посіву на Mycobacterium spp. шляхом пригнічення росту культури мікобактерій, що може призвести до помилково-негативних результатів аналізу посіву у пацієнтів, які приймають ципрофлоксацин.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Дані щодо застосування ципрофлоксацину вагітним демонструють відсутність розвитку мальформацій чи фето/неонатальної токсичності. Досліди на тваринах не вказують на прямий чи непрямий токсичний вплив на репродуктивну функцію. У молодих тварин і тварин, що зазнали впливу хінолонів до народження, спостерігався вплив на незрілу хрящову тканину, тому не можна виключити ймовірність того, що препарат може бути шкідливим для суглобових хрящів новонароджених/плода. Тому в період вагітності з метою запобігання небажаним впливам на плід краще уникати застосування ципрофлоксацину.

Період годування груддю

Ципрофлоксацин проникає у грудне молоко. Через потенційний ризик пошкодження суглобових хрящів у новонароджених ципрофлоксацин не слід застосовувати під час годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами.

Фторхінолони, до яких належить ципрофлоксацин, можуть впливати на здатність пацієнта керувати автомобілем та працювати з механізмами через побічні реакції з боку центральної нервової системи (див. розділ «Побічні реакції»).

Спосіб застосування та дози Цифран ОD

Необхідно дотримуватись офіційних рекомендацій щодо належного застосування антибактеріальних засобів.

Режим дозування

Якщо не вказано інше, рекомендуються добові дози, наведені в таблиці нижче.

Для дорослих

Інфекція	Тяжкість	Доза препарату
Інфекції нирок та сечовивідних шляхів (неускладнений гострий цистит *; -гострий пієлонефрит; -ускладнені інфекції сечового тракту; -бактеріальний простатит)	Гострі неускладнені	500 мг 1 раз на добу
	Слабкі/помірно важкі	500 мг 1 раз на добу
	Важкі/ускладнені	1000 мг 1 раз на добу
Інфекції органів малого тазу (гонорея, аднексит)	Слабкі/помірно важкі	1000 мг 1 раз на добу
Гарячка у пацієнтів з нейтропенією, спричинена бактеріальною інфекцією	Протягом усього періоду нейтропенії	500 мг 2 рази на добу
Інфекції дихальних шляхів (включаючи негоспітальну пневмонію)	Слабкі/помірно важкі	1000 мг 1 раз на добу
	Важкі/ускладнені	1000 мг 1 раз на добу
Інфекції середнього вуха та придаткових пазух носа	Слабкі/помірно важкі	1000 мг 1 раз на добу
Інфекції шкіри та м'яких тканин	Слабкі/помірно важкі	1000 мг 1 раз на добу
	Важкі/ускладнені	1000 мг 1 раз на добу
Інфекції кісток та суглобів	Слабкі/помірно важкі	1000 мг 1 раз на добу
	Важкі/ускладнені	1000 мг 1 раз на добу
Інфекції органів черевної порожнини; бактеріальні інфекції травного тракту, жовчного міхура та жовчовивідних шляхів, а також перитоніт.	Ускладнені	1000 мг 1 раз на добу
	Слабкі/помірно важкі/важкі	1000 мг 1 раз на добу
	Слабкі/помірно важкі	1000 мг 1 раз на добу

Додаткова інформація щодо окремих груп пацієнтів

Діти

Для дітей при неможливості застосування цієї лікарської форми застосовувати інші лікарські форми з відповідним дозуванням.

Ускладнення муковісцидозу та ронхолегеневі інфекції, спричинені Pseudomonas aeruginosa, у пацієнтів з кістозним фіброзом.

Наявні клінічні та фармакокінетичні дані свідчать на користь застосування ципрофлоксацину для лікування легеневих загострень, викликаних Pseudomonas aeruginosa, у дітей та підлітків з муковісцидозом легень (вік пацієнтів від 5 до 17 років), для лікування ускладнень муковісцидозу легенів віком від 5 до 17 років), у дозі 20 мг ципрофлоксацину/кг маси тіла перорально 1 раз на добу (максимальна добова доза – 1500 мг ципрофлоксацину).

Ускладнено інфекції сечовивідних шляхів та пієлонефрит.

При ускладнених інфекціях сечовивідних шляхів та пієлонефриті доза становить 20 мг ципрофлоксацину/кг маси тіла перорально 1 раз на добу, але не більша за максимальну дозу 750 мг.

Режим дозування для пацієнтів похилого віку (>65 років)

При лікуванні пацієнтів похилого віку слід застосовувати якомога нижчі дози ципрофлоксацину в залежності від тяжкості захворювання та кліренсу креатиніну.

Режим дозування у разі порушення функції нирок або печінки

Дорослий

Порушення функції нирок

• При кліренсі креатиніну від 30 до 60 мл/хв/1,73 м 2 (помірна ниркова недостатність) або його концентрації у плазмі від 1,4 до 1,9 мг/100 мл максимальна пероральна добова доза ципрофлоксацину повинна становити 1000 мг на добу.
• При кліренсі креатиніну менше 30 мл/хв/1,73 м 2 (тяжка ниркова недостатність) або його концентрації в плазмі крові еквівалентно або більше 2 мг/100 мл максимальна доза пероральної ципрофлоксацину повинна становити 500 мг/добу.

Порушення функції нирок та гемодіаліз

• При кліренсі креатиніну від 30 до 60 мл/хв/1,73 м 2 (помірна ниркова недостатність) або його концентрації у плазмі від 1,4 до 1,9 мг/100 мл максимальна пероральна добова доза ципрофлоксацину повинна становити 1000 мг на добу.
• При кліренсі креатиніну менше 30 мл/хв/1,73 м 2 (тяжка ниркова недостатність) або його концентрації в плазмі крові еквівалентно або більше 2 мг/100 мл максимальна доза пероральної ципрофлоксацину повинна становити 500 мг/добу.

Порушення функції нирок та хронічний перитонеальний діаліз в амбулаторних умовах:

• пероральне застосування ципрофлоксацину у формі таблеток пролонгованої дії, покритих плівковою оболонкою, у дозі 1 таблетка 500 мг ципрофлоксацину.

Порушення функції печінки

• Корекція дози не потрібна.

Немає досвіду застосування дітям із порушенням функції нирок чи печінки.

Спосіб застосування

Таблетки пролонгованої дії ципрофлоксацину, покриті плівковою оболонкою, слід ковтати не розжовуючи та запивати невеликою кількістю рідини.

Таблетки пролонгованої дії ципрофлоксацину, покриті плівковою оболонкою, можна приймати незалежно від їжі.

Прийом препарату натще прискорює засвоєння активної речовини. У такому випадку таблетки пролонгованої дії ципрофлоксацин, покритий плівковою оболонкою, не слід приймати одночасно з вживанням молочних продуктів або напоїв, збагачених мінералами (наприклад, молоко, йогурт, апельсиновий сік, збагачений кальцієм). Однак кальцій, що міститься в раціоні, не впливає на всмоктування ципрофлоксацину.

При тяжкому перебігу захворювання або інших причин (наприклад, якщо хворий отримує ентеральне харчування), коли приймати таблетки ципрофлоксацину неможливо, рекомендується перейти на ін'єкційну форму ципрофлоксацину. Після застосування ін'єкційної форми лікування можна продовжити із застосуванням таблеток ципрофлоксацину.

Тривалість лікування

Тривалість лікування визначає лікар залежно від тяжкості захворювання, клінічного перебігу хвороби та бактеріологічного профілю. Важливо продовжувати лікування протягом принаймні 2 днів після нормалізації температури тіла або зникнення клінічних симптомів. Середня тривалість лікування становить:

• 1 день при гострій неускладненій гонореї та циститі;
• до 7 днів при інфекціях нирок, сечовивідних шляхів та органів черевної порожнини;
• у хворих зі зниженим імунітетом лікування проводити протягом усього періоду
• нейтропенії;
• при остеомієліті курс лікування може становити до 2 місяців;
• 7-14 днів при всіх інших інфекціях;
• загальна тривалість лікування легеневої сибірки (після контакту) ципрофлоксацином (внутрішньовенно або перорально) становить 60 днів.

При інфекціях, викликаних стрептококами, лікування слід продовжувати як мінімум 10 днів, щоб уникнути ризику розвитку пізніх ускладнень.

При інфекціях, викликаних Chlamydia, курс лікування також має тривати щонайменше 10 днів.

Діти

• Ускладнення муковісцидозу. При ускладненнях муковісцидозу легень, спричиненому Pseudomonas aeruginosa, у дітей (віком від 5 до 17 років) тривалість лікування становить 10-14 днів.
• Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів чи пієлонефрит. При ускладнених інфекціях сечовивідних шляхів або пієлонефриті, спричинених Escherichia coli, курс лікування становить 10-21 днів.

Для лікування легеневої сибірки (після контакту з бактеріями) співвідношення ризик-користь доводить, що застосування ципрофлоксацину хворим дітям доцільно.

Діти

Ципрофлоксацин можна застосовувати дітям як препарат другої та третьої лінії для лікування ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів та пієлонефриту, викликаних Escherichia coli (вік дітей, які отримували лікування під час клінічних досліджень, становив від 1 до 17 років), а також для лікування легеневих ускладнень, викликаних Pseudo aeruginosa у дітей з муковісцидозом (вік дітей, які отримували лікування під час клінічних досліджень, становив від 5 до 17 років).

Ципрофлоксацин можна призначати тільки після ретельної оцінки співвідношення ризик-користування через ймовірність розвитку побічних ефектів з боку суглобів та/або навколосуглобових тканин.

Лікування дітей у межах клінічних досліджень проводилося лише за вказаними вище показаннями. Клінічний досвід застосування ципрофлоксацину для дітей за іншими показаннями обмежений.

Для дітей цю лікарську форму (таблетки пролонгованої дії) можна застосовувати лише за можливості дозування відповідно до маси тіла дитини.

Передозування

Повідомлялося, що передозування внаслідок прийому 12 г препарату призводило до симптомів помірної токсичності. Гостра передозування у дозі 16 г призводила до розвитку ГНН.

Симптоми передозування включали запаморочення, тремор, головний біль, втому, судоми, галюцинації, сплутаність свідомості, абдомінальний дискомфорт, ниркову та печінкову недостатність, а також кристалурію та гематурію. Повідомлялося також про оборотну ниркову токсичність.

Крім звичайних невідкладних заходів, що проводяться при передозуванні, рекомендується моніторинг функції нирок, зокрема визначення рН сечі та у разі необхідності підвищення її кислотності для запобігання явищам кристалурії. Пацієнти повинні одержувати достатню кількість рідини.

Антациди, що містять у своєму складі кальцій або магній, повинні теоретично знижувати всмоктування ципрофлоксацину під час передозування.

За допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу виводиться лише невелика кількість ципрофлоксацину (<10%).

У разі передозування слід проводити симптоматичне лікування. Через можливе подовження інтервалу QT доцільним також є проведення ЕКГ-моніторування.

Побічні реакції Цифрану ОD

Інфекції та інвазії: кандидоз – нечасто; антибіотикоасоційований коліт – рідко, дуже рідко – з летальним кінцем.

З боку кровотворної та лімфатичної систем: еозинофілія – нечасто; лейкопенія, анемія, нейтропенія, лейкоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитоз – рідко; гемолітична анемія, агранулоцитоз, панцитопенія (що загрожує життю), пригнічення кісткового мозку (що загрожує життю) – дуже рідко.

З боку імунної системи: алергічні реакції, алергічний/ангіоневротичний набряк – рідко; анафілактоїдні реакції, анафілактичний шок (що загрожує життю) та реакції, подібні до сироваткової хвороби – дуже рідко.

Психічні розлади*: психомоторна збудливість/тривожність – нечасто;
сплутаність свідомості та дезорієнтація, занепокоєння, підвищена сонливість, депресія (що може призводити до виникнення суїцидальних думок та поведінки), галюцинації – рідко; психози – дуже рідко. Манія, включаючи гіпоманію, – частота не встановлена.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, розлади сну, порушення смаку – нечасто; парестезії, дизестезії, гіпестезії, тремор, судоми, вертиго – рідко; мігрень, порушення координації, порушення нюху, гіперестезія та внутрішньочерепна гіпертензія – дуже рідко; периферична нейропатія та полінейропатія – частота невідома.

З боку органів зору*: порушення зору (наприклад, диплопія, візуальні аномалії, хроматопсія) – рідко; Порушення колірного сприйняття – дуже рідко.

З боку органів чуття та лабіринтних розладів*: дзвін у вухах, глухота – рідко; порушення слуху – дуже рідко.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія – рідко; вазодилатація, зниження артеріального тиску, непритомність – рідко; васкуліти – дуже рідко;
подовження інтервалу QT, шлуночкова аритмія, двонаправлена шлуночкова тахікардія – частота невідома.

З боку системи дихання: Диспное (включаючи астматичні стани) – рідко.

З боку шлунково-кишкового тракту: анорексія – нечасто; нудота, діарея – часто; блювання, гіркота в роті, біль в епігастрії, диспептичні розлади, метеоризм, антибіотикоасоційований коліт (дуже рідко – з летальним кінцем) – нечасто; панкреатит – дуже рідко.

З боку ендокринної системи: гіперглікемія, гіпоглікемія (випадки гіпоглікемічної коми); синдром порушення секреції антидіуретичного гормону

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: транзиторне підвищення рівня трансаміназ, гіпербілірубінемія – нечасто; порушення функції печінки, жовтяниця, гепатит (неінфекційний) – рідко; некроз печінки (що дуже рідко прогресує до печінкової недостатності, що загрожує життю) – дуже рідко.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: висипання (петехіальна, макульозна, уртикарні тощо), свербіж, кропив'янка – нечасто; реакції фоточутливості, поява неспецифічних пухирів – рідко; петехії, мультиформна еритема, вузликова еритема, синдром Стівенса – Джонсона та токсичний епідермальний некроліз – дуже рідко. Гострий генералізований екзантематозний пустульоз (ГГЕП), DRESS-синдром з еозинофілією та системними проявами – частота не встановлена.

З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини*: артралгії – нечасто; міалгії, артрити, підвищення м'язового тонусу та судоми – рідко;
м'язова слабкість, тендиніти, розриви сухожиль (переважно ахіллових), загострення симптомів міастенії – дуже рідко.

З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок – нечасто;
тубулоінтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність, гематурія, кристалурія – рідко.

З боку організму загалом: неспецифічний больовий синдром, загальне нездужання, слабкість, лихоманка – нечасто; набряки, підвищена пітливість (гіпергідроз) – рідко; порушення ходи – дуже рідко.

Відхилення лабораторних показників: підвищення рівня печінкових ферментів (аланінамінотрансфераза, аспартатамінотрансфераза, лужна фосфатаза), порушення функції печінки, підвищення рівня креатиніну та сечовини у сироватці крові – нечасто; зміна показників протромбіну – рідко; підвищення рівнів амілази та ліпази – дуже рідко.

* Ці реакції фіксувалися під час постмаркетингового періоду та спостерігалися переважно у пацієнтів з додатковими факторами ризику пролонгації інтервалу QT (див. розділ «Особливості застосування»).

Інші: псевдопухлини мозку.

Лабораторні показники: нечасто – підвищення рівня лужної фосфатази; рідко – відхилення норми рівня протромбіну, підвищені активності амілази, частота невідома – підвищене міжнародне нормалізоване ставлення ( МНО) в пацієнтів, отримували антагоністи вітаміну До.

* У дуже рідкісних випадках у пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони, незалежно від наявних факторів ризику, повідомляли про тривалі (протягом місяців або років) інвалідизуючі та потенційно незворотні серйозні побічні реакції, які впливають на різні системи, а іноді на кілька систем відразу, та органи почуттів (у тому числі реакції, такі як тендиніт, розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, порушення ходи, невропатія, пов'язані з парестезією, депресія, втома, порушення пам'яті, порушення сну, порушення слуху, зору, смаку та запаху) .

Термін придатності

24 місяці.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25°С у захищеному від вологи та недоступному для дітей місці.

Упаковка

5 таблеток у блістері, по 1 блістеру у картонній коробці.

Категорія відпуску з аптеки

За рецептом.