Інструкція до препарату Бемедозон розчин для ін'єкцій 4 мг/мл по 1 мл у ампулах №5

Бемедозон (Bemedozon) інструкція по застосуванню

Склад

Діюча речовина: betamethasone;

• 1 мл розчину містить бетаметазону натрію фосфату у перерахуванні на 100% речовину 5,3 мг, що еквівалентно 4,0 мг бетаметазону;

Допоміжні речовини: динатрію едетат, динатрію фосфат дигідрат, кислота фосфорна концентрована, вода для ін'єкцій.

Лікарська форма

Розчин для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості

Прозорий безбарвний розчин.

Фармакотерапевтична група

Кортикостероїди для системного використання. Глюкокортикоїди. Бетаметазон. Код АТХ Н02А В01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Бетаметазон – синтетичний глюкокортикоїдний препарат для системного застосування. Чинить виражену протизапальну, протиревматичну та протиалергічну дію при лікуванні захворювань, що відповідають на кортикостероїдну терапію. Модифікує імунні реакції організму. Бетаметазон має високу глюкокортикостероїдну активність та слабку мінералокортикоїдну дію.

Фармакокінетика

Бетаметазон швидко всмоктується із місця ін'єкції. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 1 годину. Бетаметазон майже повністю виводиться протягом 1 дня. Біотрансформується у печінці. Період напіввиведення становить 300 хвилин та більше. У пацієнтів із захворюваннями печінки кліренс бетаметазону повільніший. Зв'язування з білками плазми високе. Досліджено, що клінічна ефективність більше залежить від рівня незв'язаної кортикостероїдної фракції, ніж загальної плазмової концентрації. Немає взаємозв'язку між рівнем кортикостероїду у плазмі та тривалістю терапевтичного ефекту. Легко долає плацентарний, гематоенцефалічний та інші гістогематичні бар'єри, проникає у грудне молоко. Виводиться нирками.

Клінічні властивості

Показання

При лікуванні різних ендокринних, ревматичних захворювань, колагенозів, дерматологічних, алергічних, офтальмологічних, шлунково-кишкових, респіраторних, гематологічних та інших хвороб, які відповідають кортикостероїдну терапію. Кортикостероїдна гормональна терапія є супутньою традиційною терапією і не є замісною. Цей препарат показаний коли необхідний або бажаний швидкий, інтенсивний ефект кортикостероїду. Бетаметазон призначений для швидкого та потужного терапевтичного ефекту.

Ендокринні захворювання: первинна та вторинна недостатність кори надниркових залоз (у комбінації з мінералокортикостероїдами, по можливості); г гостра адреналова недостатність; передопераційна підтримуюча терапія (а також при травмах та супутніх захворюваннях) при відомій адреналової недостатності або при підозрі на неї; шок, нечутливість до традиційної терапії, коли підозрюється адренокортикальна недостатність; двостороння адреналектомія; уроджена адреналова гіперплазія; гострий тиреоїдит, негнійний тиреоїдит та тиреоїдний криз; гіперкальціємія, що асоціюється з раком.

Набряк мозку (підвищений внутрішньочерепний тиск): клінічна користь супутньої кортикостероїдної терапії при набряку мозку, ймовірно, досягається супресією запалення мозку. Не слід вважати кортикостероїдами заміною нейрохірургічної операції. Вони допомагають при зменшенні або профілактиці набряку мозку, який асоціюється з хірургічною та іншою мозковою травмою, цереброваскулярними явищами та первинними або метастатичними пухлинами мозку.

Випадки відторгнення ниркового алотрансплантату було продемонстровано ефективність препарату при лікуванні гострого первинного відторгнення та класичного відстроченого відторгнення у поєднанні з традиційною терапією при профілактиці відторгнення ниркового трансплантату.

Допологове застосування для запобігання респіраторному дистресу-синдрому у недоношених новонароджених: препарат призначений для профілактичного лікування хвороби гіалінових мембран у недоношених немовлят при застосуванні матерям (до 32 тижня вагітності) перед пологами.

ураження м'язів і скелета: як супутня терапія для короткочасного призначення (для подолання гострих станів або загострення) при ревматоїдному артриті; остеоартрит (посттравматичний або з синовітом); псоріатичний артрит; анкілозуючий спондиліт; гострий подагричний артрит; гострий та підгострий бурсит; гостра ревматична лихоманка; фіброзит; епікондиліт; гострий неспецифічний тендосиновіт; міозит; мозолі. Лікування кістозних пухлин апоневрозу або сухожилля (ганглії).

Колагенози: під час загострень або як підтримуюча терапія в окремих випадках системного червоного вовчаку, гострої ревматичної кардиту, склеродермії та дерматоміозиту.

Дерматологічні захворювання: пемфігус; герпетиформний бульозний дерматит; важка мультиформна еритема (синдром Стівенса-Джонсона); ексфоліативний дерматит; грибоподібний мікоз; тяжкий псоріаз, алергічна екзема (хронічний дерматит), тяжкий себорейний дерматит. Застосування у місцях ураження показано при келоїдах; на обмежених ділянках гіпертрофії, при інфільтрації та запаленні при плоскому лишаї, псоріатичних бляшках, кільцеподібній гранульомі та хронічному простому лишаї (нейродерміті); при дискоїдному червоному вовчаку; діабетичному ліпоїдному некрозі; при осередковій алопеції.

Алергічні хвороби: контроль за тяжкими алергічними станами, які не купуються адекватними засобами традиційного лікування, такими як сезонний або цілорічний алергічний риніт, поліпи носа, бронхіальна астма (включаючи астматичний статус), контактний дерматит, атопічний дерматит (нейродерміт), аллергія; гострий неінфекційний набряк гортані.

Офтальмологічні захворювання: тяжкі, гострі та хронічні алергічні та запальні процеси в очах та прилеглих тканинах, такі як алергічний кон'юнктивіт, кератит, маргінальні виразки рогівки, очний оперізуючий герпес, ірит та іридоцикліт, хоріоретиніт, хоріоретиніт, воспа неврит зорового нерва; симпатоофтальмія.

Респіраторні захворювання: симптоматичний саркоїдоз; некупірований синдром Лефлера; бериліоз; фульмінантний та дисемінований легеневий туберкульоз (у супроводі специфічної протитуберкульозної терапії); аспіраційна пневмонія.

Гематологічні захворювання: ідіопатична чи вторинна тромбоцитопенія у дорослих; набута (аутоімуна) гемолітична анемія; еритробластопенія (RВС-анемія); вроджена (еритроїдна) гіпопластична анемія; трансфузійні реакції.

Захворювання шлунково-кишкового тракту: неспецифічний виразковий коліт; регіонарний ентерит.

Онкологічні захворювання: паліативне лікування лейкемії та лімфом у дорослих; гостра лейкемія в дітей віком.

Набряки: з метою збільшення індукції діурезу або ремісії протеїнурії при нефротичному синдромі без уремії ідіопатичного типу або при системному червоному вовчаку.

Інше: туберкульозний менінгіт із субарахноїдальною блокадою або її загрозою на тлі специфічної протитуберкульозної хіміотерапії; трихінельоз з неврологічними та міокардіальними ураженнями.

Протипоказання Бемедозону

Системні мікози. Підвищена чутливість до бетаметазону, інших компонентів препарату або інших глюкокортикостероїдів.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та іншими видами взаємодій

Одночасне застосування фенобарбіталу, рифампіцину, фенітоїну або ефедрину може прискорити метаболізм кортикостероїдів, що призведе до послаблення терапевтичного ефекту.

Надмірний ефект від застосування кортикостероїдів може спостерігатися у хворих, які отримують кортикостероїди та естрогени.

Одночасне застосування кортикостероїдів та діуретиків, що виводять іони калію, може спричинити гіпокаліємію.

Комбіноване застосування кортикостероїдів із серцевими глікозидами може збільшити ймовірність виникнення аритмій або посилити токсичність глікозидів, асоційовану з гіпокаліємією.

Кортикостероїди можуть посилювати виведення іонів калію, викликане амфотерицином Б. У всіх пацієнтів, які застосовують будь-яку з цих комбінацій, необхідно суворо контролювати концентрацію сироваткових електролітів, особливо рівень калію. Одночасне застосування кортикостероїдів з антикоагулянтами непрямої дії може призвести до посилення або ослаблення антикоагулянтів, що, можливо, потребує коригування дози.

Спільна дія нестероїдних протизапальних засобів або алкоголю з глюкокортикостероїдами може призвести до збільшення частоти проявів або тяжкості виразок шлунково-кишкового тракту.

При застосуванні кортикостероїдів може знижуватись концентрація саліцилатів у крові. Слід застосовувати ацетилсаліцилову кислоту з обережністю у поєднанні з кортикостероїдами при гіпопротромбінемії.

При введенні кортикостероїдів хворим на цукровий діабет може знадобитися корекція доз протидіабетичних засобів.

Лікування глюкокортикостероїдами може зменшити реакцію на соматотропін. У період застосування соматотропіну слід застосовувати більше 300-450 мкг. бетаметазону (0,3-0,45 мг) на квадратний метр поверхні тіла на день.

Кортикостероїди можуть впливати на результати тесту із нітросинім. тетразолію на бактеріальну інфекцію і призводити до отримання помилково негативних результатів.

Особливості застосування препарату

Слід з обережністю призначати кортикостероїди пацієнтам, які нещодавно перенесли інфаркт міокарда через ризик розриву міокарда.

У зв'язку з недостатністю даних щодо використання кортикостероїдів для лікування травми голови або інсульту їх не слід застосовувати при цих захворюваннях.

Повідомлялося про розвиток феохромоцитомної кризи, у тому числі з летальним кінцем. Пацієнтам з ідентифікованою феохромоцитомою або з підозрою на наявність кортикостероїди слід призначати тільки після відповідної оцінки співвідношення користь-ризик.

Повідомлялося про серйозні неврологічні порушення (деякі були летальними) після епідуральної ін'єкції кортикостероїдів. Також були повідомлення про інфаркт спинного мозку, параплегію, квадриплегію, кіркову сліпоту та інсульт. Зазначені серйозні неврологічні порушення спостерігалися незалежно від рентгеноскопії. Оскільки безпека та ефективність епідурального введення не встановлені, кортикостероїди не рекомендовані для епідурального застосування.

Ін'єкції потрібно вводити глибоко тільки у великі м'язові маси, щоб уникнути місцевої атрофії тканини.

При введенні в м'які тканини в місця ураження та внутрішньосуглобово можливе виникнення як місцевих, так і системних ефектів кортикостероїдів.
Слід досліджувати внутрішньосуглобову рідину для виключення септичного процесу. Слід уникати місцевих ін'єкцій у раніше заражений суглоб. Помітне збільшення болю та місцевий набряк, подальше обмеження руху суглоба, підвищення температури та нездужання є ознаками септичного артриту. Якщо підтверджено діагноз сепсису, необхідно призначити відповідну протимікробну терапію.

Кортикостероїди не слід вводити у нестабільні суглоби, ділянки запалення та міжхребцеві простори. Повторні ін'єкції суглобів при остеоартриті можуть підвищувати деструкцію суглоба. Слід уникати введення кортикостероїдів у сухожилля, оскільки це може призвести до відстроченого розриву сухожилля.

Після внутрішньосуглобової терапії бетаметазоном пацієнту слід уникати великих навантажень на суглоб, при якому була полегшена симптоматика.
Оскільки зустрічалися окремі випадки анафілактичних реакцій у хворих, які отримували парентеральну терапію бетаметазоном, до призначення препарату слід застосовувати заходи безпеки, особливо у пацієнтів з алергією на будь-який препарат в анамнезі.

При тривалому застосуванні кортикостероїдної терапії перед переходом з парентерального до перорального застосування слід враховувати всі можливі переваги та ризик.

Можливі зміни режиму дозування відповідно до перебігу захворювання при ремісії або загостренні, реакцією пацієнта на терапію, негативними змінами емоційного та фізичного стану пацієнта, наприклад, тяжка інфекція, хірургічне втручання або травма. Після завершення тривалого або інтенсивного курсу лікування глюкокортикостероїдами потрібен постійний контроль стану пацієнта протягом року.

Кортикостероїди можуть загострювати системні грибкові інфекції, тому їх не слід застосовувати за наявності інфекцій, які потребують протигрибкового лікування.
Кортикостероїди можуть маскувати ознаки інфекції або можуть виникати нові інфекції на фоні кортикостероїдів. При застосуванні кортикостероїдів знижується резистентність та здатність локалізувати інфекцію.

При тривалому застосуванні можливе виникнення задньої субкапсулярної катаракти (особливо у дітей), глаукоми з можливим ушкодженням зорового нерва, підвищення ризику вторинної грибкової або вірусної інфекції очей. Слід періодично проходити офтальмологічний огляд, особливо пацієнтам при тривалій терапії (понад 6 тижнів).

Застосування середніх та великих доз кортикостероїдів може спричинити підвищення артеріального тиску, затримку солі та рідини, підвищення екскреції калію. Ці ефекти менш можливі при застосуванні синтетичних похідних (але не великих дозах). Однак може знадобитися дотримання дієти з обмеженням вживання солі та прийом калієвих домішок. Усі кортикостероїди підвищують виведення кальцію.

При лікуванні кортикостероїдами пацієнтам не слід вакцинуватись проти вітряної віспи. Пацієнтам, які отримують кортикостероїди, особливо високі дози, не слід вакцинуватися проти інших інфекцій через небезпеку розвитку неврологічних ускладнень та зниження імунної відповіді. Але імунізація можлива у пацієнтів, які отримують кортикостероїди як замісну терапію, наприклад, при хворобі Аддісона.

Пацієнтам, які отримують імуносупресивні дози кортикостероїдів, слід уникати контакту з хворими на вітряну віспу та кір. Це особливо важливо для дітей.

При активному туберкульозі терапія кортикостероїдами повинна бути обмежена лише випадками фульмінантного або дисемінованого туберкульозу, при яких кортикостероїд застосовують лише разом із протитуберкульозною терапією. Хворі на латентний туберкульоз або мають реактивність до туберкуліну, які отримують кортикостероїди, слід перебувати під наглядом лікаря, оскільки можлива реактивація хвороби. Протягом тривалої терапії кортикостероїдами пацієнтам слід одержувати хіміопрофілактику. Якщо хіміотерапія вимагає застосування рифампіцину, слід враховувати його ефект посилення на метаболічний печінковий кліренс кортикостероїдів; може виникнути потреба корекції дози кортикостероїду.

Для контролю стану при лікуванні слід застосовувати найнижчу кортикостероїдну дозу, за можливості дозу знижують поступово.
Через дуже швидку відмінність кортикостероїду може виникнути вторинна недостатність кори надниркових залоз, спричинена дією препарату, яка може бути мінімізована поступовим зниженням дози препарату. Така відносна недостатність може зберігатися кілька місяців після припинення терапії. Якщо цей період у пацієнта виникає стресова ситуація, то застосування кортикостероїдів необхідно відновити. Якщо пацієнт вже отримує кортикостероїди, дозування, можливо, доведеться збільшити. Через можливе погіршення секреції мінералокортикоїди слід одночасно застосовувати сіль та/або мінералокортикоїди. Зменшувати дозу слід під строгим контролем, іноді необхідно контролювати стан пацієнта протягом періоду до одного року після припинення тривалого лікування або застосування підвищених доз.

Хворим на діабет бетаметазон можна застосовувати лише протягом короткого періоду і лише під суворим медичним контролем, враховуючи його глюкокортикоїдні властивості (трансформація білків у глюкозу).

Дія препарату посилюється в осіб із гіпотиреозом та цирозом печінки.
З обережністю слід призначати препарат при очному герпесі, що оперізує, через можливу перфорацію рогівки.

При кортикостероїдній терапії можливе виникнення психічних порушень (особливо у пацієнтів із емоційною нестабільністю чи схильністю до психозів).

Препарат слід застосовувати з обережністю при неспецифічному виразковому коліті з загрозою перфорації, абсцесі або іншій гнійній інфекції, дивертикуліті, кишковому анастомозі, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, нирковій недостатності, артеріальній гіперкомісії, омесі, вірусних та бактеріальних інфекціях, затримці росту, туберкульозі, синдромі Кушингу, діабет, серцевої недостатності, у разі складного для лікування епілепсії, схильності до тромбоемболії або тромбофлебіту, під час вагітності.

Ускладнення при лікуванні глюкокортикостероїдами залежать від дози та тривалості лікування, тому необхідно розглянути співвідношення ризику/користування для кожного пацієнта.

У деяких пацієнтів кортикостероїди можуть спричинити зниження кількості та рухливості сперматозоїдів.

Загальна кількість натрію 1 мл розчину становить 0,06 ммоль, тобто препарат практично вільний від натрію.

Суворе дотримання правил асептики є обов'язковим при застосуванні препарату.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Безпека застосування препарату в період вагітності не встановлена, тому бетаметазон слід застосовувати в цей період лише у тому випадку, коли очікувана користь матері перевищує можливий ризик для плода.
Питання доцільності допологової профілактики дистресс-синдрому після 32-го тижня вагітності остаточно не вивчений. Тому лікарям слід оцінювати співвідношення користь/ризик матері та плода при застосуванні кортикостероїдів після 32-го тижня вагітності.

Дослідження показали підвищений ризик неонатальної гіпоглікемії після короткого антенатального курсу бетаметазону жінкам із ризиком пізніх передчасних пологів.

Кортикостероїди не призначені на лікування захворювання гіалінових мембран після народження.

З метою профілактики хвороби гіалінових мембран у недоношених немовлят кортикостероїди не можна вводити жінкам, які мають ураження плаценти, а також жінкам з прееклампсією або еклампсією.

Новонароджені, матері яких отримували значні дози кортикостероїдів під час вагітності, мають бути обстежені з метою виявлення ознак адренокортикальної недостатності. Коли жінки отримували ін'єкції бетаметазону в період вагітності, немовлята мали минуще пригнічення ембріонального соматотропіну і, очевидно, гормонів гіпофіза, що регулюють продукцію кортикостероїду в дефінітивній та фетальній зоні надниркових залоз. Однак пригнічення ембріонального гідрокортизону не впливало на гіпофізарно-адренокортикальну відповідь на стрес після народження.

Оскільки відбувається трансплацентарний прохід кортикостероїдів, новонароджених та немовлят, народжених матерями, які отримували кортикостероїди протягом вагітності, слід ретельно контролювати, оскільки у них можливе виникнення (дуже рідко) уродженої катаракти.
Жінкам, які отримували кортикостероїди під час вагітності, слід перебувати під особливим наглядом під час та після пологів у зв'язку з можливістю виникнення адренокортикальної недостатності (внаслідок стресу під час пологів).

Кортикостероїди проникають через плацентарний бар'єр та виявляються у грудному молоці.

Слід вирішити питання про припинення годування груддю або відміну препарату в період годування груддю через ризик виникнення небажаних побічних реакцій у немовлят.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами

Бетаметазон не впливає на швидкість реакції пацієнта під час керування автотранспортом чи іншими механізмами. Але в поодиноких випадках можуть виникнути м'язова слабкість, судоми, запаморочення, головний біль, психоемоційна нестабільність, важка депресія аж до появи відвертих психотичних реакцій, дратівливість, тому рекомендується утримуватися від керування автотранспортом або іншими механізмами при лікуванні препаратом.

Спосіб застосування та дози Бемедозон

Бетометазон можна вводити внутрішньовенно, внутрішньом'язово, внутрішньосуглобово, у місця ураження, а також у м'які тканини.

Дози та режим дозування слід визначати індивідуально залежно від особливостей захворювання, тяжкості та ефективності лікування.
Початкова доза для дорослих становить до 8 мг бетаметазону на добу. У менш тяжких випадках можливе застосування препарату у менших дозах. При необхідності початкові разові дози можуть бути збільшені. Початкову дозу слід коригувати до отримання задовільної клінічної відповіді. Якщо клінічний результат не досягається через певний період, слід відмінити бетаметазон та переглянути терапію.

Для дітей зазвичай початкова внутрішньом'язова доза бетаметазону становить 20-125 мкг/кг маси тіла на добу. Дозування для дітей молодшого та старшого віку слід встановлювати за тими самими принципами, що й для дорослих (надаючи перевагу чіткому дотриманню доз, зазначених для віку та маси тіла).

Хоче бетаметазон можна вводити кількома шляхами, в екстрених ситуаціях рекомендується внутрішньовенне введення.

Внутрішньовенно крапельно Бетаметазон вводять з 0,9% розчином хлориду натрію або глюкози. Бетаметазон додають до інфузійного розчину під час введення. Невикористаний розчин слід зберігати в холодильнику та використовувати протягом доби.

Після досягнення позитивного клінічного ефекту, початкову дозу поступово зменшують через певні інтервали до досягнення найменшої дози, що дозволяє підтримувати необхідний клінічний результат.
Виникнення у пацієнта стресових ситуацій (не пов'язаних із його захворюванням) може вимагати збільшення дози бетаметазону.

При відміні препарату після тривалого застосування дозу слід поступово зменшувати.

Шок. Як ад'ювантна терапія бетаметазон, в дозі 3 мг на кілограм маси тіла, можна вводити у вигляді одного простого болюса IV. Цю дозу можна вводити кожні 4-6 годин, якщо шоковий стан зберігається. Введення високих доз кортикостероїдів слід припинити, щойно стабілізується стан хворого.

Набряк головного мозку. Поліпшення стану хворого відбувається протягом кількох годин після введення 2-4 мг бетаметазону. Пацієнтам у комі середня разова доза становить 2-4 мг 4 рази на добу.

Реакції відторгнення ниркового алотрансплантату. При перших ознаках та діагнозі гострого або відстроченого відторгнення бетаметазон вводять внутрішньовенно краплинно, початкова доза бетаметазону становить 60 мг протягом перших 24 годин. Можливі невеликі індивідуальні зміни дозування.

Допологова профілактика респіраторного дистресу-синдрому у недоношених новонароджених. При стимуляції родової діяльності до 32 тижнів вагітності або при неминучості передчасних пологів до 32 тижнів вагітності внаслідок акушерських ускладнень рекомендується протягом 24-48 годин, що передують передбачуваному народженню, внутрішньом'язово вводити по 4-6 мг бетаметазону кожні 12 годин. Лікування необхідно розпочати як мінімум за 24 години (а ще краще – за 48-72 години) до розродження, щоб мати достатньо часу для досягнення ефекту кортикостероїду та надійного клінічного результату.

Бетаметазон може застосовуватися і в профілактичних цілях, якщо в навколоплідних водах знижено відношення лецитин/сфінгомієлін або знижено стабільність пінного тесту навколоплідних вод. При визначенні дози в таких випадках слід керуватися вказаними вище рекомендаціями, включаючи рекомендації щодо термінів введення препарату перед пологами.

М'язово-скелетні ураження, захворювання м'яких тканин

Місце ураження	Бетаметазон, мг
великі суглоби (кульшовий суглоб)	2-4
дрібні суглоби	0,8-2
синовіальна сумка	2-3
сухожилкова піхва	0,4-1
мозоль	0,4-1
м’які тканини	2-6
ганглій	1-2

Для профілактики трансфузійних ускладнень вводять 1 або 2 мл препарату (4-8 мг бетаметазону) внутрішньовенно (безпосередньо перед переливанням крові); ні в якому разі не допускається додавання бетаметазону в кров, що переливається. При повторних переливаннях крові сумарна доза може досягати 4-кратних доз, які слід вводити протягом 24 годин, якщо необхідно.

Субкон'юнктивально зазвичай вводять 0,5 мл препарату (2 мг бетаметазону).

Діти

При тривалому лікуванні немовлят та дітей необхідно спостерігати за їх зростанням та розвитком (через можливість пригнічення росту та ендогенної продукції кортикостероїдів).

Діти, які отримують імуносупресивні дози кортикостероїдів, повинні уникати контакту з хворими на вітряну віспу та кір.

Передозування

Гостро передозування кортикостероїдів, включаючи бетаметазон, не передбачає розвитку життєво небезпечних станів. За винятком дуже великих доз, надмірне застосування кортикостероїдів не призводить, за відсутності певних протипоказань, до побічних ефектів за відсутності таких станів як діабет, глаукома, активна виразка пептики і якщо пацієнт не застосовує препарати дигіталісу, кумаринові антикоагулянти та калій. діуретики.

Лікування

Симптоматична терапія ускладнень, що виникли внаслідок метаболічних ефектів кортикостероїдів, основних або супутніх захворювань або внаслідок лікарських взаємодій.

Необхідно забезпечити організм достатньою кількістю рідини та контролювати рівень електролітів у сироватці крові та сечі, особливу увагу звертаючи на баланс натрію та калію. За потреби слід відновити баланс електролітів.

Побічні реакції Бемедозону

Частота розвитку та вираженість побічних явищ (як і у всіх глюкокортикоїдів) залежить від дози та тривалості терапії. Зазвичай ці явища є оборотними або мінімізуються шляхом зменшення дози, що є перевагою перед відміною препарату.

З боку серцево-судинної системи: застійна серцева недостатність у хворих, схильних до цього захворювання; артеріальна гіпертензія.

З боку нервової системи: запаморочення, головний біль, судоми, підвищення внутрішньочерепного тиску з набряком дисків зорових нервів (псевдопухлина головного мозку), зазвичай після завершення лікування, мігрень.

З боку психіки: ейфорія, психоемоційна нестабільність, зміна настрою, тяжка депресія до появи відвертих психотичних реакцій, зокрема у пацієнтів із психіатричним анамнезом, зміни особистості, підвищена дратівливість, безсоння.

З боку органів зору: субкапсулярна задня катаракта, підвищений внутрішньоочний тиск, глаукома, екзофтальм.

З боку ендокринної системи: вторинна адренокортикальна та гіпофізарна недостатність (особливо під час стресу – травм, хірургічного втручання, захворювань), знижена толерантність до вуглеводів, маніфестація латентного діабету, збільшена потреба в інсуліні та пероральних гіпоглікемічних засобах цикла і акне, пригнічення зростання плода чи зростання дітей.

З боку метаболізму: негативний азотистий баланс (у зв'язку з білковим катаболізмом), ліпоматоз, включаючи середостінний ліпоматоз та епідуральний ліпоматоз, який може спричинити неврологічні ускладнення, збільшення маси тіла. Також можуть спостерігатися порушення балансу рідини та електролітів у вигляді затримки натрію в організмі, втрати калію, гіпокаліємічного алкалозу, збільшення виведення кальцію, затримки рідини в організмі, серцевої застійної недостатності у чутливих пацієнтів, артеріальної гіпертензії.

З боку кістково-м'язової системи: м'язова слабкість, кортикостероїдна міопатія, зменшення м'язової маси, посилення симптомів міастенії при тяжкій псевдопаралітичній міастенії, остеопороз, іноді з сильними болями в кістках та спонтанними переломами (компресійні переломи); , розриви сухожиль, сухожильна грижа, суглобова нестабільність (через повторні внутрішньосуглобові ін'єкції).

З боку травної системи: гикавка, ерозивно-виразкові ураження шлунка з можливою подальшою перфорацією та кровотечею, виразки стравоходу, панкреатит, метеоризм, виразковий езофагіт, перфорація кишечника, нудота, блювання.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: уповільнене загоєння ран, тонка ламка шкіра, петехії та екхімози, синці, атрофія, еритема обличчя, підвищена пітливість, алергічний дерматит, кропив'янка, ангіоневротичний набряк.

З боку імунної системи: кортикостероїди можуть впливати на результати шкірних тестів, приховувати симптоми інфекції та активувати латентні інфекції, а також зменшувати резистентність до інфекцій, зокрема мікобактерій, білу кандиду та віруси. Анафілактоїдні реакції або реакції підвищеної чутливості та гіпотензивні або шокоподібні реакції.

Крім того, побічні реакції, пов'язані з парентеральною кортикостероїдною терапією, включають поодинокі випадки сліпоти, пов'язані з терапією в місці поразки – в області обличчя та голови, порушення пігментації, шкірну та підшкірну атрофію, стерильні абсцеси, постін'єкційне запалення (після внутрішньовенного запалення). на кшталт Шарко.

Вторинне пригнічення гіпофіза та кори надниркових залоз при стресі (травми, хірургічне втручання або хвороба).

Після повторного внутрішньосуглобового введення можливе ураження суглобів. Існує ризик зараження.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці за температури не вище 25 °С. Чи не заморожувати. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 1 мл в ампулі по 100 ампул у пачці або по 5 ампул у блістері, по 1 або 2 блістери в пачці.

Категорія відпуску з аптеки

За рецептом.