Інструкція до препарату Аваналав 100 мг таблетки №1

Аваналав (Avanalav) інструкція по застосуванню

Склад

Діюча речовина: онофіл;

• 1 таблетка містить 50 мг або 100 мг анафілу;

Допоміжні речовини: маніт (Е 421), кислота фумарова, гідроксипропілцелюлоза, гідроксипропілцелюлоза низькозаміщена, кальцію карбонат, магнію стеарат, заліза оксид жовтий (Е 172).

Лікарська форма

Пігулки.

Основні фізико-хімічні властивості

Таблетки круглої форми, з двоопуклою поверхнею, світло-жовтого кольору. Допускається вкраплення майже білого кольору.

Фармакотерапевтична група

Препарати на лікування еректильної дисфункції.
Код ATХ G04B E10.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Механізм дії

Аванафіл є високоселективним та потужним оборотним інгібітором фосфодіестерази типу 5 (ФДЕ5), специфічною до циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ). Коли сексуальна стимуляція спричиняє місцеве вивільнення оксиду азоту, пригнічення ФДЕ5 аванафілом зумовлює збільшення рівня цГМФ у печеристих тілах статевого члена. Це сприяє розслабленню гладких м'язів та притоку крові в тканини статевого члена, що спричиняє ерекцію. Аванафіл не має ефекту за відсутності сексуальної стимуляції.

Фармакодинамічні ефекти

З дослідження in vitro відомо, що аванафіл є високоселективним щодо ФДЕ5. Його ефект щодо ФДЕ5 більш потужний, ніж щодо інших відомих фосфодіестераз (> 100 разів більш потужний, ніж щодо ФДЕ6; у > 1000 разів більш потужний, ніж щодо ФДЕ4, ФДЕ8 і ФДЕ10; у > 5000 разів більш потужний, ніж щодо ФДЕ2 і ФДЕ7, у >10000 разів більш потужний, ніж щодо ФДЕ1, ФДЕ3, ФДЕ9 і ФДЕ11). Аванафіл у 100 разів більш потужний по відношенню до ФДЕ5, ніж ФДЕ6, яка знаходиться в сітківці і відповідає за фотоперетворення. Селективність ефекту щодо ФДЕ5, який приблизно у 20000 разів потужніший, ніж ефект ФДЕ3 (фермент, що проявляється в серці та кровоносних судинах), важлива з огляду на те, що ФДЕ3 бере участь у контролі скорочувальної функції міокарда.

Фармакокінетика

Аванафіл швидко всмоктується після перорального прийому з медіаною Tmax від 30 до 45 хвилин. Його фармакокінетика дозопропорційна в діапазоні доз, що рекомендується. Він виводиться переважно шляхом печінкового метаболізму (переважно за допомогою ферменту CYP3A4). Одночасне застосування потужних інгібіторів CYP3A4 (наприклад, кетоконазолу та ритонавіру) асоційовано з підвищенням площі під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC) аванафілу в плазмі крові (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій). Термінальний період напіввиведення аванафілу становить близько 6-17 годин.

Абсорбція. Аванафіл швидко всмоктується. Максимальна концентрація в плазмі ( C max ) досягається протягом 0,5-0,75 год після перорального прийому натще. При прийомі аванафілу разом з їжею з високим вмістом жирів швидкість всмоктування знижується, при цьому T max уповільнюється в середньому на 1,25 години, а C max зменшується в середньому на 39% (при застосуванні дози 200 мг). При цьому вплив на AUC був відсутній. Невеликі зміни Cmax аванафілу розцінюються як такі, що мають мінімальну клінічну значимість.

Розподіл. Аванафіл зв'язується з білками плазми приблизно на 99%. Зв'язування з білками залежить від загальної концентрації діючої речовини, віку, функції нирок та печінки. Аванафіл не продемонстрував кумуляцію в плазмі при застосуванні дози 200 мг 2 рази на добу протягом 7 днів. За результатами визначення вмісту аванафілу в спермі здорових добровольців через 45-90 хвилин після прийому препарату, у спермі пацієнтів може бути менше 0,0002% прийнятої дози.

Біотрансформація. Аванафіл виводиться з організму за допомогою мікросомальних ізоферментів печінки CYP3A4 (основний шлях) та CYP2C9 (другорядний шлях). Концентрація основних циркулюючих метаболітів – M4 та M16 – у плазмі крові становить приблизно 23% та 29% від концентрації вихідної сполуки відповідно. Метаболіт M4 має профіль селективності щодо фосфодіестераз, подібний до такого у аванафілу, а його інгібуюча активність по ФДЕ5 в умовах in vitro дорівнює 18% від активності аванафілу. Таким чином, M4 забезпечує приблизно 4% від загальної фармакологічної активності препарату. Метаболіт M16 був неактивний щодо ФДЕ5.

Висновок. У людей аванафіл значною мірою метаболізується. Після перорального прийому аванафіл екскретується у вигляді метаболітів, переважно з калом (приблизно 63% прийнятої пероральної дози), та меншою мірою – і з сечею (приблизно 21% прийнятої пероральної дози).

Інші окремі категорії пацієнтів

Старші чоловіки. Пацієнти старшого віку (старші за 65 років) мали експозицію препарату, порівнянну з експозицією, яка спостерігається у пацієнтів молодшого віку (18–45 років). Однак дані про осіб віком від 70 років досі обмежені.

Порушення функції нирок. У пацієнтів з легкою (кліренс креатиніну ≥50–<80 мл/хв) та помірною (кліренс креатиніну ≥30–<50 мл/хв) дисфункцією нирок фармакокінетика аванафілу після одного разового прийому дози 200 мг не змінювалася. Щодо пацієнтів з тяжкою дисфункцією нирок та пацієнтів та з термінальною стадією захворювання нирок, які отримують гемодіаліз, дані відсутні.

Порушення функції печінки. Після одного прийому дози 200 мг пацієнти з легкою дисфункцією печінки (клас А за класифікацією Чайлда-П'ю) мали експозицію препарату, порівнянну з експозицією, що спостерігалася у осіб із нормальною функцією печінки. Пацієнти з помірною дисфункцією печінки (клас В за класифікацією Чайлда-П'ю) через 4 години після одного прийому аванафілу в дозі 200 мг мали експозицію препарату, порівнянну з експозицією, яка спостерігається у осіб з нормальною функцією печінки. Максимальна концентрація та експозиція були подібні до таких, які спостерігалися у осіб з нормальною функцією печінки після прийому аванафілу в ефективній дозі. 100мг.

Клінічні властивості

Показання

Лікування еректильної дисфункції у дорослих чоловіків.
Для забезпечення ефективності препарату Аваналав потрібна сексуальна стимуляція.

Протипоказання Аваналаву

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.

Одночасний прийом будь-яких форм органічних нітратів або донорів оксиду азоту (наприклад, амілнітрит) (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій").

Супутнє застосування інгібіторів ФДЕ5, включаючи аванафіл, зі стимуляторами гуанілатциклази, такими як ріоцигуат, протипоказано, оскільки це може потенційно призвести до розвитку симптоматичної гіпотензії (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій).

Лікарі повинні зважувати потенційний ризик сексуальної активності для серцевої функції у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, перш ніж призначати препарат Аваналав.

Застосування аванафілу протипоказане наступним категоріям пацієнтів:

• пацієнти, які за останні 6 місяців перенесли інфаркт міокарда, інсульт чи небезпечну для життя аритмію;
• пацієнти з артеріальною гіпотензією (артеріальний тиск <90/50 мм рт. ст.) або з артеріальною гіпертензією (артеріальний тиск >170/100 мм рт. ст.) у стані спокою;
• пацієнти з нестабільною стенокардією, стенокардією при сексуальній активності або серцевої застійної недостатністю функціонального класу 2 або вище (за класифікацією Нью-Йоркської асоціації кардіологів).

Тяжке порушення функції печінки (клас З класифікації Чайлда-Пью).

Тяжке порушення функції нирок (кліренс креатиніну <30 мл/хв).

Втрата зору в одному оці внаслідок передньої ішемічної нейропатії зорового нерва неартеріального генезу (NAION) незалежно від наявності зв'язку цього випадку з попереднім застосуванням інгібіторів ФДЕ5 (див. розділ «Особливості застосування»).

Спадкове дегенеративне захворювання сітківки.

Одночасний прийом потужних інгібіторів CYP3A4, таких як кетоконазол, ритонавір, атазанавір, кларитроміцин, індинавір, ітраконазол, нефазодон, нелфінавір, саквінавір і телитроміцин (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та іншими видами взаємодій.

Потенційні фармакодинамічні взаємодії із аванафілом
Нітрати. Відомо, що у здорових добровольців анафіл посилює гіпотензивні ефекти нітратів у порівнянні із плацебо. Вважається, що це обумовлено комбінованим впливом нітратів та аванафілу на механізм оксиду азоту/цГМФ. У зв'язку з цим призначення аванафілу пацієнтам, які приймають будь-які форми органічних нітратів або донорів оксиду азоту (наприклад, амілнітрит), протипоказано. У пацієнта, який приймав аванафіл протягом останніх 12 годин, при медицині обґрунтованому призначенні нітратів у разі небезпечного для життя стану зростає ймовірність значущого та потенційно небезпечного зниження артеріального тиску. Навіть за таких обставин нітрати слід застосовувати лише за ретельного медичного спостереження та з належним моніторингом гемодинаміки (див. розділ «Протипоказання»).

Лікарські засоби, що знижують системний артеріальний тиск. Як вазодилататор, аванафіл може знижувати системний артеріальний тиск. Якщо препарат Аваналав застосовують у комбінації з іншим лікарським засобом, що знижує системний артеріальний тиск, адитивні ефекти можуть призводити до симптоматичної артеріальної гіпотензії (наприклад, запаморочення, відчуття млості, синкопи або стану, близького до синкопи). Є інформація, що в процесі клінічних досліджень не спостерігалося жодних випадків розвитку артеріальної гіпотензії, проте були відмічені окремі епізоди запаморочення (див. розділ «Побічні реакції»). У ході цих досліджень було зареєстровано один епізод синкопе у групі плацебо та один епізод синкопе у групі прийому аванафілу у дозі 100 мг.

Пацієнти з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (наприклад, зі стенозом аортального клапана, ідіопатичним гіпертрофічним субаортальним стенозом) та пацієнти з тяжкими порушеннями вегетативного контролю АТ можуть бути особливо чутливими до дії вазодилататорів, у тому числі до аванафілу.

Альфа-блокатори. Є інформація про те, що гемодинамічні взаємодії препарату з доксазозином та тамсулозином вивчалися у здорових добровольців в одному перехресному дослідженні з двома періодами. У пацієнтів, які отримували стабільну терапію доксазозином, середнє максимальне зниження систолічного артеріального тиску в положенні і стоячи і лежачи на спині (з поправкою на плацебо) після прийому аванафілу становило 2,5 мм рт. ст. та 6,0 мм рт. ст. відповідно. Загалом у 7 із 24 учасників дослідження після прийому аванафілу відзначалися такі рівні зниження цього показника від вихідних значень, які мали потенційну клінічну значущість (див. розділ «Особливості застосування»).

Відомо, що у пацієнтів, які отримували стабільну терапію тамсулозином, середнє максимальне зниження систолічного АТ у положенні та стоячи і лежачи на спині (з поправкою на плацебо) після прийому аванафілу становило 3,6 мм рт. ст. та 3,1 мм рт. ст. відповідно, і у 5 із 24 учасників дослідження після прийому аванафілу відзначалися такі рівні зниження цього показника від вихідних значень, які мали потенційну клінічну значущість (див. розділ «Особливості застосування»).

У жодній групі учасників дослідження не було повідомлень про синкоп або інші важкі небажані явища, пов'язані зі зниженням артеріального тиску.

Інші антигіпертензивні препарати, крім альфа-блокаторів. Відомо, що Для оцінки впливу аванафілу на потенціювання ефектів окремих антигіпертензивних лікарських засобів (амлодипіну та еналаприлу) щодо зниження АТ було проведено клінічне дослідження. Результати дослідження показали, що при одночасному застосуванні аванафілу середнє максимальне зниження артеріального тиску в положенні лежачи на спині становило 2/3 мм рт. ст. порівняно з плацебо у групі застосування еналаприлу та 1/-1 мм рт. ст. – у групі застосування амлодипіну.

Статистично значуща різниця у максимальному зниженні діастолічного АТ у положенні лежачи на спині порівняно з плацебо спостерігалася лише у групі комбінованого застосування еналаприлу та аванафілу, при цьому рівень зниження АТ повертався до вихідних значень через 4 години після прийому дози. В обох групах було по одному пацієнту, у яких відзначалося зниження артеріального тиску без симптомів гіпотензії, яке усувалося протягом 1 години після початку. Аванафіл не впливав на фармакокінетику амлодипіну, проте амлодипін збільшував максимальну та загальну експозицію аванафілу на 28% та 60% відповідно.

Алкоголь. Вживання алкоголю у комбінації із застосуванням аванафілу збільшує ризик розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії. Наявна інформація, що в одному перехресному дослідженні, в якому здоровим добровольцям одного разу застосовували дозу препарату, середнє максимальне зниження діастолічного артеріального тиску було статистично значуще після прийому аванафілу з алкоголем, ніж після прийому тільки аванафілу (на 3,2 мм рт. ст.). або тільки алкоголю (на 5,0 мм рт. ст.) (Див. розділ «Особливості застосування»).

Інші способи лікування еректильної дисфункції. Безпека та ефективність застосування аванафілу у комбінації з іншими інгібіторами ФДЕ5 або іншими засобами для лікування еректильної дисфункції не вивчалися (див. розділ «Особливості застосування»).

Вплив інших речовин на аванафіл

Аванафіл є субстратом CYP3A4 і переважно метаболізується цим ферментом. З дослідження відомо, що лікарські засоби, що інгібують CYP3A4, можуть збільшувати AUC аванафілу.

Інгібітори CYP3A4. Кетоконазол (400 мг на добу), що є селективним і дуже потужним інгібітором CYP3A4, збільшував Cmax та AUC аванафілу після його одноразового прийому в дозі 50 мг у 3 рази та у 14 разів відповідно і подовжував період напіввиведення аванафілу приблизно до 9 годин. Ритонавір (600 мг 2 рази на добу), який є дуже потужним інгібітором CYP3A4 і також інгібує CYP2C9, збільшував C max та AUC аванафілу після його одноразового прийому в дозі 50 мг приблизно в 2 рази та у 13 разів відповідно і подовжував період напіввиведення авана до 9 години. Очікується, що інші потужні інгібітори CYP3A4 (наприклад, ітраконазол, вориконазол, кларитроміцин, нефазодон, саквінавір, нелфінавір, індинавір, атазанавір та телитроміцин) будуть зумовлювати подібні ефекти. Таким чином, одночасне застосування аванафілу з потужними інгібіторами CYP3A4 протипоказане (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Спосіб застосування та дози»).

Еритроміцин (500 мг 2 рази на добу), що є помірним інгібітором CYP3A4, збільшував C max та AUC аванафілу після його одноразового прийому в дозі 200 мг приблизно в 2 рази та в 3 рази відповідно і подовжував період напіввиведення аванафілу приблизно до 8 годин. Очікується, що інші помірні інгібітори CYP3A4 (наприклад, ампренавір, апрепітант, дилтіазем, флуконазол, фосампренавір та верапаміл) будуть зумовлювати подібні ефекти. Враховуючи це, для пацієнтів, які одночасно приймають помірні інгібітори CYP3A4, максимальна рекомендована доза аванафілу становить 100 мг кожні 48 годин (див. «Спосіб застосування та дози»).

Хоча взаємодії з конкретними препаратами не вивчали інші інгібітори CYP3A4, включаючи грейпфрутовий сік, ймовірно, будуть збільшувати AUC аванафіла. Пацієнтів слід застерегти від грейпфрутового соку протягом 24 годин до прийому аванафілу.

Субстрат CYP3A4. Амлодипін (5 мг/добу) збільшував Cmax та AUC аванафілу після його одноразового прийому в дозі 200 мг приблизно на 28% та 60% відповідно. Ці зміни AUC не розглядаються як клінічно значущі. Один разовий прийом аванафілу не впливав на рівень амлодипіну у плазмі крові.

Хоча взаємодії аванафілу з ривароксабаном та апіксабаном (обидва – субстрати CYP3A4) спеціально не вивчалися, такі взаємодії не очікуються.
Індуктори ферментів цитохрому Р450 Потенційний вплив індукторів ферментів CYP, особливо індукторів CYP3A4 (наприклад, бозентан, карбамазепін, ефавіренц, фенобарбітал та рифампін), на фармакокінетику та ефективність аванафілу не вивчався. Одночасне застосування аванафілу та індукторів ферментів CYP не рекомендовано, оскільки це може знизити ефективність аванафілу.

Вплив аванафілу на інші лікарські засоби

Інгібування ферментів цитохрому Р450. З дослідження in vitro відомо, що аванафіл (на мікросомах печінки людини) продемонстрував незначний потенціал лікарських взаємодій, опосередкованих ферментами CYP1A1/2, 2A6, 2B6 та 2E1. Крім того, метаболіти аванафілу (M4, M16 та M27) також продемонстрували мінімальне інгібування ферментів CYP 1A1/2, 2A6, 2B6, 2C8, 2C9, 2C19, 2D6, 2E1 та 3A4. Враховуючи ці дані, не очікується, щоб аванафіл значно впливав на інші лікарські засоби, які метаболізуються цими ферментами.

Хоча дані, отримані в дослідженнях in vitro, виявили потенційні взаємодії аванафілу, опосередковані ферментами CYP 2C19, 2C8/9, 2D6 і 3A4, подальші дослідження та із застосуванням омепразолу, розиглітазону та дезипраміну не виявили клінічно значущих 2C, /9.

Індукція ферментів цитохрому Р450. Оцінка потенціалу індукування ферментів CYP1A2, CYP2B6 та CYP3A4 аванафілом, яка виконувалася на первинних гепатоцитах людини у дослідженнях in vitro, не виявила жодного потенціалу індукування цих ферментів у клінічно значущих концентраціях.
Транспортери. Результати досліджень in vitro продемонстрували помірний потенціал дії аванфілу як субстрату P-глікопротеїну (P-gp) та інгібітор а P-gp разом з дигоксином як субстратом у концентраціях нижче розрахованих концентрацій у кишечнику. Потенціал аванафілу впливати транспорт інших лікарських засобів, опосередкований P-gp, невідомий. За результатами досліджень in vitro анафіл при застосуванні у клінічно значущих концентраціях може бути інгібітором BCRP (білка резистентності до раку молочної залози). У клінічно значущих концентраціях аванафіл не є інгібітором транспортних білків OATP 1 B 1, OATP 1 B 3, OCT 1, OCT 2, OAT 1, OAT 3 та BSEP.

Вплив аванафілу на інші транспортери досі невідомий.

Ріоцігуат. Є інформація, що доклінічні дослідження продемонстрували адитивний ефект зниження системного АТ при застосуванні інгібіторів ФДЕ5 у комбінації з ріоцигуатом. У клінічних дослідженнях було показано, що ріоцигуат посилює гіпотензивні ефекти інгібіторів ФДЕ5. Не було отримано доказових даних на користь сприятливого клінічного ефекту застосування такої комбінації в досліджуваних популяціях.

Супутнє застосування ріоцигуату та інгібіторів ФДЕ5, у тому числі аванафілу, протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).

Особливості застосування препарату

Перш ніж призначати медикаментозне лікування, необхідно зібрати медичний анамнез та провести загальний медичний огляд для діагностики еректильної дисфункції та визначення її можливих первинних причин.
Серцево-судинна функція. Перед початком будь-якої терапії щодо еректильної дисфункції лікар повинен оцінити стан серцево-судинної системи своїх пацієнтів, оскільки сексуальна активність зумовлює певний ризик серцевої функції (див. розділ «Протипоказання»).

Аванафіл має вазодилататорні властивості, що призводить до легкого тимчасового зниження АТ (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») та потенціює гіпотензивний ефект нітратів (див. розділ «Протипоказання»). Пацієнти з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка, наприклад, зі стенозом аортального клапана або з ідіопатичним гіпертрофічним субаортальним стенозом, можуть бути чутливі до впливу вазодилататорів, у тому числі до інгібіторів ФДЕ5.

Пріапізм. Пацієнтів необхідно проінструктувати про необхідність негайного звернення за медичною допомогою, якщо ерекція триває 4 години (приапізм). Якщо приапізму не призначити належне невідкладне лікування, може виникнути пошкодження тканини статевого члена і незворотна втрата потенції. Аванафіл слід з обережністю застосовувати пацієнтам з анатомічною деформацією статевого члена (такою як ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні) та пацієнтам із захворюваннями, які можуть викликати розвиток приапізму (такими як серпо подібно до клітинної анемії, множинної мієломи).

Порушення зору. У зв'язку із застосуванням інших інгібіторів ФДЕ5 повідомляв і про порушення зору та випадки розвитку передньої ішемічної нейропатії зорового нерва неартеріального генезу. Пацієнт слід повідомити про те, що у разі раптового погіршення зору необхідно припинити застосування препарату Аваналав та негайно звернутися до лікаря (див. розділ «Протипоказання»).

Вплив на згортання крові. Дослідження in vitro на тромбоцитах людини вказують на те, що інгібітори ФДЕ5 не впливають на агрегацію тромбоцитів власними силами, проте в супратерапевтичних дозах вони потенціюють антиагрегантний ефект донору оксиду азоту натрію нітропрусиду. У людей інгібітори ФДЕ5 не впливають на час зсідання крові ні при монотерапії, ні при застосуванні разом з ацетилсаліциловою кислотою.

Відомості про безпеку застосування аванафілу пацієнтам та з порушенням функції зсідання крові або з активною виразкою шлунка відсутні. У зв'язку з цим анафіл слід призначати таким пацієнтам лише після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик.

Погіршення чи раптова втрата слуху. Пацієнтам слід повідомити про необхідність припинення прийому інгібіторів ФДЕ5, у тому числі аванафілу, та негайного звернення за медичною допомогою при раптовому погіршенні або зникненні слуху. Про ці явища, які можуть супроводжуватися шумом/дзвіном у вухах та запамороченням, повідомляв і як про пов'язані за часом з прийомом інгібіторів ФДЕ5. Неможливо встановити, чи існує прямий зв'язок між цими явищами та використанням інгібіторів ФДЕ5 чи іншими факторами.

Одночасне застосування альфа-блокаторів. Одночасне застосування альфа-блокаторів та аванафілу може призвести у деяких пацієнтів до симптоматичної артеріальної гіпотензії через адитивні вазодилатаційні ефекти (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій). Необхідно брати до уваги таке:

• Перш ніж розпочинати лікування препаратом Аваналав, стан пацієнта, який проходить терапію альфа-блокатором, має бути стабілізованим. У пацієнтів, які демонструють гемодинамічну нестабільність на фоні та монотерапії альфа-блокатором, спостерігається підвищений ризик розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії при одночасному застосуванні аванафілу.
• Для тих пацієнтів, стан яких є стабільним під час терапії альфа-блокатором, терапію аванафілом слід розпочинати з найнижчої дози – 50 мг.
• Для тих пацієнтів, які вже приймають оптимізовану дозу препарату Аваналав, терапію альфа-блокатором слід розпочинати з найнижчої дози. Поступове підвищення дози альфа-блокатора на фоні та прийому аванафілу може супроводжуватися додатковим зниженням артеріального тиску.
• На безпеку комбінованого застосування аванафілу та альфа-блокаторів можуть впливати інші фактори, у тому числі зниження об'єму циркулюючої крові та застосування інших антигіпертензивних лікарських засобів.

Одночасне застосування інгібіторів CYP3A4. Одночасне застосування аванафілу з потужними інгібіторами CYP3A4, такими як кетоконазол або ритонавір, протипоказане (див. розділи «Протипоказання», "Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій" та "Спосіб застосування та дози").

Одночасне застосування інших лікарських засобів для лікування еректильної дисфункції. Безпека та ефективність застосування препарату Аваналав у комбінації з іншими інгібіторами ФДЕ5 або іншими препаратами для лікування еректильної дисфункції не вивчалися. Пацієнтів слід застерегти від застосування препарату Аваналав у комбінації з такими лікарськими засобами.

Одночасне вживання алкоголю. Вживання алкоголю у комбінації із застосуванням аванафілу збільшує ризик розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Пацієнтам слід застерегти, що одночасне застосування аванафілу та алкоголю збільшує ймовірність розвитку артеріальної гіпотензії, запаморочення або синкопе. Лікарі повинні проінструктувати пацієнтів про те, що потрібно робити при виникненні симптомів постуральної гіпотензії.

Популяції, при яких дія препарату не вивчалася. Дія аванафілу не вивчалася у пацієнтів з еректильною дисфункцією, обумовленої пошкодженням спинного мозку або іншим неврологічним розладом, та у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок або печінки.

Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність. Лікарський засіб Аваналав не призначений для застосування жінкам.

Даних щодо застосування аванфілу у вагітних жінок немає. Результати досліджень на тваринах не вказують на існування будь-якого прямого чи непрямого шкідливого впливу препарату протягом вагітності, розвиток ембріона/плоду, пологи або постнатальний розвиток потомства.

Період годування груддю. Даних щодо застосування аванафілу під час грудного вигодовування немає.

фертильність. Після одного перорального перорального прийому аванафілу в дозі 200 мг у здорових добровольців не спостерігалося жодного його впливу на рухливість або морфологію сперматозоїдів. До цих пір немає даних про сперматогенез у здорових дорослих чоловіків і у дорослих чоловіків з легкою еректильною дисфункцією.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами.

Лікарський засіб Аваналав незначно впливає на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Є інформація, що в процесі клінічних досліджень аванафіла повідомляв і про випадки запаморочення та порушення зору, тому пацієнти повинні знати, як вони реагують на лікарський засіб Аваналав, перш ніж керувати автомобілем або працювати з механізмами.

Спосіб застосування та дози Аваналав

Дозування

Рекомендована доза становить 100 мг, як у тих, хто приймає при необхідності приблизно за 15-30 хвилин до сексуальної активності. Враховуючи індивідуальну ефективність та переносимість, дозу можна збільшити до максимальної – 200 мг або знизити до 50 мг. Максимальна частота застосування, що рекомендується, – 1 раз на добу. Для отримання відповіді лікування потрібна сексуальна стимуляція.

Особливі категорії пацієнтів

Старші чоловіки (≥65 років). Для пацієнтів старшого віку коригування дози не потрібне. Щодо застосування препарату пацієнтам віком від 70 років доступні дані обмежені.

Порушення функції нирок. Корекція дози для пацієнтів з легкою та помірною нирковою дисфункцією (кліренс креатиніну ≥30 мл/хв) не потрібна. Лікарський засіб Аваналав протипоказаний пацієнтам з тяжкою нирковою дисфункцією (кліренс креатиніну <30 мл/хв) (див. розділи «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика» та «Протипоказання»). У пацієнтів з легкою або помірною нирковою дисфункцією (кліренс креатиніну ≥30 мл/хв, але <80 мл/хв) спостерігалося зниження ефективності препарату порівняно з пацієнтами із нормальною функцією нирок.

Порушення функції печінки. Лікарський засіб Аваналав протипоказаний пацієнтам з тяжкою печінковою дисфункцією (клас С за класифікацією Чайлда-П'ю) (див. розділи «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика» та «Протипоказання»). У пацієнтів з легкою або помірною печінковою дисфункцією (клас А або В за класифікацією Чайлда-П'ю) лікування препаратом слід розпочинати з мінімальної ефективної дози з подальшим коригуванням, враховуючи переносимість.

Застосування для чоловіків та з цукровим діабетом. Для пацієнтів та з цукровим діабетом коригування дози не потрібне.

Застосування пацієнтам, які приймають інші лікарські засоби.
Одночасне застосування інгібіторів CYP3A4. Одночасне застосування аванафілу з потужними інгібіторами CYP3A4 (такими як кетоконазол, ритонавір, атазанавір, кларитроміцин, індинавір, ітраконазол, нефазодон, нелфінавір, саквінавір і телітроміцин) протипоказано (див. розділи «Про.

Для пацієнтів, які отримують супутнє лікування помірними інгібіторами CYP3A4 (такими як еритроміцин, ампренавір, апрепітант, дилтіазем, флуконазол, фозампренавір і верапаміл), максимальна рекомендована доза аванафілу становить 100 мг, і при цьому протягом 8 годин. див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій").

Спосіб застосування

Для перорального застосування. У разі прийому лікарського засобу Аваналав під час їжі початок дії може наступити пізніше порівняно з прийомом натще (див. розділ «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»).

Діти

Не застосовують дітям (до 18 років).

Передозування

У разі передозування при необхідності слід вживати стандартних підтримуючих заходів. Не передбачається, що гемодіаліз прискорюватиме кліренс аванафілу, оскільки анафіл значною мірою зв'язується з білками плазми і не виводиться із сечею.
Здоровим добровольцям анафіл призначали в одноразових дозах до 800 мг, а пацієнтам – у багаторазових дозах до 300 мг на добу. Небажані реакції були подібні до тих, що спостерігаються при застосуванні нижчих доз, проте зростала їх частота і тяжкість.

Побічні реакції Аваналаву

Побічні реакції, наведені нижче, класифіковані за системами органів (відповідно до MedDRA) та за частотою виникнення: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 – <1/10); нечасто (≥1/1000 – <1/100); рідко (≥1/10000 – <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не можна оцінити виходячи з наявних даних).
З боку імунної системи: рідко – сезонна алергія.
З боку психіки: рідко безсоння, передчасна еяколяція, неадекватний афект.
З боку нервової системи: часто головний біль; нечасто – запаморочення, сонливість, синусовий біль голови; рідко – психомоторна гіперактивність.
З боку органів зору: нечасто – нечіткість зору.
З боку серця: нечасто – посилене серцебиття; рідко – стенокардія, тахікардія.
З боку судин: часто – гіперемія; нечасто - гарячі при плива, артеріальна гіпертензія.
З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – закладений ніс; нечасто – закладено синуси, задишка при фізичному навантаженні; рідко – ринорея, застійні явища у верхніх дихальних шляхах, епістаксис (носова кровотеча).
З боку шлунково-кишкового тракту: нечасто – диспепсія, нудота, блювання, дискомфорт у шлунку; рідко – сухість у роті, гастрит, біль у нижніх відділах живота, діарея.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: рідко – висипання.
З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: нечасто – біль у спині, напруженість м'язів; рідко – біль у боці, міалгія, м'язові спазми.
З боку нирок та сечовивідних шляхів: рідко – полакіурія.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз: рідко – розлади з боку статевого члена, спонтанна пенільна ерекція, генітальний свербіж.
Інфекційні та паразитарні захворювання: рідко – грип, назофарингіт.
Метаболічні та аліментарні порушення: рідко – подагра.
Загальні порушення та реакції у місці введення препарату: нечасто – підвищена стомлюваність; рідко – загальна слабкість, біль у грудній клітці, грипоподібне захворювання, периферичний набряк.
Лабораторні показники: нечасто підвищення рівня печінкових ферментів, відхилення від норми на електрокардіограмі, збільшення частоти серцевих скорочень; рідко – підвищення артеріального тиску, наявність крові в сечі, шум у серці, підвищення рівня простатиту – специфічного антигену, збільшення маси тіла, підвищення рівня білірубіну в крові, підвищення рівня креатиніну в крові, підвищення температури тіла.
Повідомлення про підозрювані небажані реакції
Даний лікарський засіб підлягає додатковому моніторингу. Це дозволить швидко ідентифікувати нову безпекову інформацію. Повідомлення про підозрювані небажані реакції після схвалення лікарського засобу дозвільними органами є важливою процедурою. Це дозволяє здійснювати постійний моніторинг співвідношення користь/ризик застосування цього лікарського засобу. Медичних працівників просять повідомляти про всі підозрювані небажані реакції через національну систему повідомлень.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці за температури не вище 25°С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 1 таблетці у блістері; по 1 блістеру у пачці.

По 4 таблетки у блістері; по 1 блістеру у пачці.

Категорія відпуску з аптеки

За рецептом.