Інструкція до препарату Амоксиклав 2s

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

АМОКСИКЛАВ^® 2S

(AMOKSIKLAV ^® 2S )

• Склад
• Фармакологічні властивості
• Протипоказання
• Спосіб застосування та дози
• Передозування

Склад:

діючі речовини: амоксицилін, клавуланова кислота;

5 мл порошку для оральної суспензії містять 400 мг амоксициліну (у формі амоксициліну тригідрату) і 57 мг клавуланової кислоти (у формі калію клавуланату);

допоміжні речовини: кислота лимонна безводна, натрію цитрат безводний, целюлоза мікрокристалічна та натрію кармелоза, ксантанова камедь, кремнію діоксид колоїдний безводний, кремнію діоксид, ароматизатор дикої вишні, лимонний ароматизатор, сахарин натрію, маніт (Е 421).

Лікарська форма. Порошок для оральної суспензії.

Основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок від білого до жовтувато-білого кольору.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Код АТХ J01C R02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Амоксицилін – це напівсинтетичний пеніцилін (бета-лактамний антибіотик), який інгібує ферменти (пеніцилінозв’язуючі білки) у біосинтетичному шляху бактеріального пептидоглікану, що є інтегральним структурним компонентом бактеріальної клітинної стінки. Пригнічення синтезу пептидоглікану призводить до послаблення клітинної стінки, після чого звичайно настають лізис клітини та загибель.

Амоксицилін чутливий до розкладу під дією бета-лактамаз, які продукують резистентні бактерії, і тому спектр активності амоксициліну не включає організми, які продукують такі ферменти.

Клавуланова кислота містить бета-лактам, який структурно подібний до пеніцилінів. Він інактивує деякі бета-лактамазні ферменти, що попереджує інактивацію амоксициліну. Клавуланова кислота сама по собі не має клінічно значущого антибактеріального ефекту.

Співвідношення фармакокінетика/фармакодинаміка

Час, що перевищує мінімальну інгібуючу концентрацію (Ч>MIК), вважається основним фактором, який визначає ефективність амоксициліну.

Механізм резистентності

Існують два механізми резистентності до амоксициліну/клавуланової кислоти:

-          інактивація бактеріальними бета-лактамазами, які самі по собі не інгібуються клавулановою кислотою, включаючи клас B, C і D;

-          перетворення ПЗБ (пеніцилінозв’язуючих білків), що зменшує афінність антибактеріального препарату до мішені.

Непроникність бактерій або механізм ефлюксного насоса може викликати резистентність бактерій або сприяти їй, зокрема у грамнегативних бактерій.

Граничні значення

Граничні значення МІК амоксициліну/клавуланової кислоти визначені Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості (EUCAST).

Розповсюдженість резистентності може змінюватися географічно і з плином часу для окремих видів, тому бажано мати місцеву інформацію щодо чутливості, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. Якщо місцева розповсюдженість резистентності є такою, що користь препарату, принаймні при деяких типах інфекцій, викликає сумніви, потрібен експертний висновок.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Амоксицилін та клавуланова кислота повністю дисоціюють у водному розчині при фізіологічному рН. Обидва компоненти швидко і добре всмоктуються при пероральному застосуванні. Оптимальна абсорбція амоксициліну/клавуланової кислоти відмічається при прийомі перед їжею. Після перорального застосування біодоступність амоксициліну та клавуланової кислоти становить близько 70%. Плазматичні профілі обох компонентів аналогічні, і час до досягнення пікової концентрації (T_max) однаковий і становить приблизно одну годину. Нижче наведено результати дослідження фармакокінетики, у якому здоровим волонтерам натще давали амоксицилін/клавуланову кислоту (875 мг/125 мг таблетки двічі на добу).

Сироваткові концентрації амоксициліну та клавуланової кислоти, що досягались після введення амоксициліну/клавуланової кислоти, аналогічні концентраціям після перорального введення окремо амоксициліну та клавуланової кислоти.

Розподіл

Близько 25% клавуланової кислоти у плазмі та 18% амоксициліну у плазмі зв’язуються із білками. Уявний об’єм розподілу становить близько 0,3–0,4 л/кг для амоксициліну і близько 0,2 л/кг для клавуланової кислоти.

Після внутрішньовенного введення як амоксицилін, так і клавуланова кислота виявлялись у жовчному міхурі, тканинах живота, шкірі, жирі, м’язах, синовіальній рідині і перитонеальній рідині, жовчі та гної. Амоксицилін не проникає у достатніх кількостях у цереброспінальну рідину.

На основі досліджень у тварин немає доказів значної затримки у тканинах похідних препарату або будь-яких його компонентів. Амоксицилін, як і більшість пеніцилінів, проникає у грудне молоко. Також у грудному молоці виявляли слідові кількості клавуланової кислоти.

Як амоксицилін, так і клавуланова кислота проникають через плацентарний бар’єр.

Біотрансформація

Амоксицилін частково виділяється із сечею у формі неактивної пеніцилойної кислоти у кількостях від 10 до 25% введеної дози. Клавуланова кислота у людини проходить екстенсивний метаболізм і виводиться із сечею та калом, а також як двоокис азоту із видихуваним повітрям.

Виведення

Основним шляхом виведення амоксициліну є нирки, в той час як клавуланова кислота виводиться як нирками, так і іншими органами.

Середній час напіввиведення амоксициліну/клавуланової кислоти становить близько однієї години, а середній загальний кліренс у здорових суб’єктів становить близько 25 л/год. Близько 60-70% амоксициліну і близько 40-65% клавуланової кислоти виділяються із сечею у незміненій формі протягом перших 6 годин після одиничної дози таблеток амоксициліну/клавуланової кислоти 250 мг/125 мг або 500 мг/125 мг. Різні дослідження виявили, що протягом 24 годин виведення із сечею становить від 50 до 85% для амоксициліну і від 27 до 60% для клавуланової кислоти. Найбільша кількість клавуланової кислоти виділяється протягом перших 2 годин після застосування.

Одночасне застосування пробенециду відстрочує виведення амоксициліну, проте не впливає на виведення клавуланової кислоти.

Вік

Період напіввиведення амоксициліну однаковий у дітей віком від 3 місяців до 2 років, а також у старших дітей та дорослих. Дуже маленьким дітям (включаючи недоношених немовлят) через незрілість ниркового шляху виведення у перший тиждень життя, препарат можна застосовувати не частіше як двічі на добу. Оскільки пацієнти похилого віку більш схильні до порушень ниркової функції, дозу для них слід обирати з обережністю, і може бути корисним контроль функції нирок.

Стать

Після перорального застосування амоксициліну/клавуланової кислоти у здорових чоловіків та жінок стать не мала ніякого значущого впливу на фармакокінетику амоксициліну та клавуланової кислоти.

Порушення функції нирок

Загальний сироватковий кліренс амоксициліну/клавуланової кислоти знижується пропорційно до зниження ниркової функції. Таке зниження кліренсу лікарського засобу більш виражене в амоксициліну, аніж у клавуланової кислоти, оскільки через нирки виводиться більша частка амоксициліну. Тому при порушеннях функції нирок слід призначати такі дози, при яких відбувається накопичення амоксициліну, і в той самий час підтримуються адекватні рівні клавуланової кислоти.

Порушення функції печінки

При порушеннях функції печінки обирати дозування препарату слід обережно, і функцію печінки слід контролювати регулярно.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування бактеріальних інфекцій, спричинених чутливими до Амоксиклаву^® 2S мікроорганізмами, таких як:

-       гострий бактеріальний синусит (підтверджений);

-       гострий середній отит;

-       підтверджене загострення хронічного бронхіту;

-       негоспітальна пневмонія;

-       цистити;

-       пієлонефрити;

-       інфекції шкіри та м’яких тканин, у т. ч. целюліти, укуси тварин, тяжкі дентоальвеолярні абсцеси з поширеним целюлітом;

-       інфекції кісток та суглобів, у т. ч. остеомієліти.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до будь-яких компонентів препарату, до будь-яких антибактеріальних засобів групи пеніцилінів.

Наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості (в т. ч. анафілаксії), пов’язаних із застосуванням інших бета-лактамних агентів (у т. ч. цефалоспоринів, карбапенемів або монобактамів).

Наявність в анамнезі жовтяниці або дисфункції печінки, пов’язаних із застосуванням амоксициліну/клавуланової кислоти.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Антикоагулянти для перорального застосування

Антикоагулянти для перорального застосування та антибіотики пеніцилінового ряду широко використовуються у практиці при відсутності повідомлень про взаємодію. Однак описано випадки збільшення міжнародного коефіцієнта нормалізації у пацієнтів, які приймали аценокумарол або варфарин та яким був прописаний курс лікування амоксициліном. Якщо необхідний одночасний прийом таких препаратів, слід ретельно контролювати протромбіновий індекс або міжнародний коефіцієнт нормалізації при додаванні або припиненні прийому амоксициліну. Крім того, може бути потрібна корекція дози антикоагулянтів для перорального застосування (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).

Метотрексат

Пеніцилін може знижувати екскрецію метотрексату, що викликає потенційне підвищення його токсичності.

Пробенецид

Одночасне застосування пробенециду не рекомендується. Пробенецид знижує ниркову трубочкову секрецію амоксициліну. Одночасне застосування пробенециду може призвести до збільшення рівня та тривалості знаходження амоксициліну (але не клавуланової кислоти) у крові.

Особливості застосування.

Перед початком терапії амоксициліном/клавулановою кислотою слід ретельно зібрати інформацію щодо попередніх реакцій підвищеної чутливості на пеніциліни, цефалоспорини або інші бета-лактамні препарати (див. розділи «Протипоказання» та «Побічні реакції»).

У пацієнтів, що отримували лікування пеніцилінами, відмічали серйозні, іноді летальні реакції гіперчутливості (анафілактоїдні реакції). Такі реакції частіше зустрічаються у хворих з підвищеною чутливістю до пеніциліну в анамнезі та пацієнтів з атопічними захворюваннями. При появі алергічної реакції слід припинити застосування амоксициліну/клавуланової кислоти та розпочати відповідну альтернативну терапію.

У разі якщо доведено, що інфекція викликана організмом(-ами), чутливим(-ими) до амоксициліну, слід розглянути доцільність переходу від амоксициліну/клавуланової кислоти до амоксициліну відповідно до загальноприйнятої практики.

Ця лікарська форма Амоксиклаву^® не підходить для застосування за наявності високого ризику резистентності імовірних збудників захворювання до бета-лактамних препаратів, яка не опосередкована бета-лактамазами, чутливими до інгібування клавулановою кислотою. Не слід застосовувати цю лікарську форму для лікування резистентного до пеніциліну S. pneumoniae.

У пацієнтів з порушенням функції нирок та у пацієнтів, які приймають високі дози препарату, можливе виникнення судом (див. «Побічні реакції»).

Препарату амоксициліну/клавуланової кислоти слід уникати при підозрі на інфекційний мононуклеоз, оскільки в цьому випадку із застосуванням амоксициліну було пов’язане виникнення короподібного висипання.

Одночасне застосування алопуринолу під час лікування амоксициліном підвищує ймовірність алергічних реакцій з боку шкіри.

Довготривале застосування може іноді викликати надмірний ріст нечутливих мікроорганізмів до препарату.

Настання на початку лікування лихоманкової генералізованої еритеми, асоційованої із пухирцями на шкірі, може бути симптомом гострого генералізованого екзантематозного пустульозу (ГГЕП) (див. розділ «Побічні реакції»). Така реакція вимагає відміни Амоксиклаву^® 2S, і при цьому протипоказане будь-яке застосовування амоксициліну у майбутньому.

Слід з обережністю застосовувати амоксицилін/клавуланову кислоту пацієнтам з ознаками порушення функції печінки (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Протипоказання» та «Побічні реакції»).

Повідомлялося про ускладнення з боку печінки, переважно у чоловіків та пацієнтів літнього віку, що можуть бути пов’язані з тривалим лікуванням. Про такі ускладнення у дітей повідомлялося дуже рідко. У всіх груп пацієнтів симптоми, як правило, виникають під час або незабаром після лікування, проте в окремих випадках вони можуть проявитися лише через кілька тижнів після закінчення лікування. Такі явища, як правило, є оборотними. Ускладнення з боку печінки можуть бути тяжкими, у винятково рідких випадках повідомлялося про смерть. Такі явища завжди спостерігалися у пацієнтів з тяжким основним захворюванням або у тих, хто одночасно приймав препарати, що можуть спричиняти ускладнення з боку печінки (див. розділ «Побічні реакції»).

При застосуванні майже всіх антибактеріальних препаратів, включаючи амоксицилін, повідомлялося про антибіотикоасоційований коліт, ступінь тяжкості якого може варіювати від легкого до небезпечного для життя (див. розділ «Побічні реакції»). Тому важливо враховувати імовірність такого діагнозу у пацієнтів з наявною діареєю під час або після прийому будь-яких антибіотиків. При появі антибіотикоасоційованого коліту слід негайно припинити застосування препарату Амоксиклав^® 2S, звернутися за медичною допомогою і розпочати відповідне лікування. Застосування протиперистальтичних препаратів у такому разі протипоказано.

При тривалій терапії рекомендується періодична оцінка функцій систем органів, у тому числі функції нирок, печінки та кровотворення.

У пацієнтів, які приймали амоксицилін/клавуланову кислоту, в рідкісних випадках спостерігалося подовження протромбінового індексу. При одночасному призначенні антикоагулянтів слід здійснювати відповідний контроль. Для підтримки бажаного рівня антикоагуляції може бути потрібна корекція дози антикоагулянтів для перорального застосування (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Побічні реакції»).

Пацієнтам з порушенням функції нирок слід скоригувати дозу залежно від ступеня порушення (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

У пацієнтів зі зниженим діурезом дуже рідко спостерігалася кристалурія, переважно при парентеральній терапії. Під час прийому високих доз амоксициліну пацієнту слід вживати достатньо рідини з метою зниження ймовірності кристалурії, пов’язаної з амоксициліном. У пацієнтів з катетеризацією сечового міхура слід регулярно перевіряти прохідність катетерів (див. розділ «Передозування»).

Під час лікування амоксициліном слід застосовувати ферментативні методи визначення глюкооксидази при випробуванні на наявність глюкози в сечі, оскільки при застосуванні неферментативних методів можливе отримання хибнопозитивних результатів.

Наявність клавуланової кислоти у препараті Амоксиклав^® 2S може призвести до неспецифічного зв’язування IgG і альбуміну мембранами еритроцитів, що може спричинити хибнопозитивні результати проби Кумбса.

Повідомлялося про позитивні результати ферментного імуноаналізу з використанням Platеlia Aspergillus виробництва Bio-Rad Laboratories у пацієнтів, які приймали амоксицилін/клавуланову кислоту та у яких згодом була визнана відсутність інфекції Aspergillus. Повідомлялося про перехресні реакції з полісахаридами та поліфуранозами non-Aspergillus при проведенні ферментного імуноаналізу з використанням Рlatelia Aspergillus виробництва Bio-Rad Laboratories. Тому позитивні результати аналізів у пацієнтів, які отримують лікування амоксициліном/клавулановою кислотою, слід інтерпретувати з обережністю і підтверджувати іншими діагностичними методами.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

У даній лікарській формі препарат призначен для застосування дітям.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Дослідження щодо здатності препарату впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом і працювати з іншими механізмами не проводилось. Проте можливе виникнення небажаних ефектів (алергічні реакції, запаморочення, судоми), які можуть вплинути на швидкість психомоторних реакцій.

Спосіб застосування та дози.

Дозування виражене в перерахунку на вміст амоксициліну/клавуланової кислоти, за винятком випадків, коли дозування виражене в перерахунку на окремий компонент.

Призначаючи дозування препарату Амоксиклав^® 2S для лікування окремої інфекції слід врахувати:

-         вірогідні збудники захворювання та їх імовірну чутливість до антибактеріальних препаратів (див. розділ «Особливості застосування»);

-         ступінь тяжкості та місце інфекції;

-         вік, масу тіла і ниркову функцію пацієнта, як вказано нижче.

При необхідності слід розглянути можливість застосовування альтернативних форм випуск